2.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно проводити щомісячно. Перевірку щільності газопроводів і арматури необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора проводити контроль за концентрацією кисню у приміщенні.
2.19. На устаткування об'єктів споживання азоту та аргону повинні бути оформлені формуляри або паспорти відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 2.601-2006.
2.20. Трубопровід азоту або аргону може бути включений до роботи за наявності таких документів:
паспорта трубопроводу;
актів випробувань;
паспортів арматури;
актів випробувань трубопроводів на щільність і міцність;
актів прийомки КВП і А;
сертифікатів на матеріали труб;
сертифікатів на зварювальні матеріали;
списку зварників, що брали участь у зварюванні трубопроводу, із зазначенням номерів посвідчень і клейм;
схеми трубопроводів;
інструкції з охорони праці під час застосування азоту чи аргону.
2.21. При виявленні витоку газу або розриву трубопроводу необхідно обгородити небезпечну зону, вивести з неї працівників, вимкнути пошкоджену ділянку трубопроводу, після цього усунути витік.
2.22. Посудини, трубопроводи, арматура і прилади, виключені з технологічної схеми, повинні бути демонтовані або відключені заглушками.
2.23. Газозапірну арматуру необхідно розміщувати в шафах з дверцятами, що замикаються.
2.24. На арматурі і шафах повинні бути прикріплені плакати і зроблено написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!"
2.25. Експлуатація системи азото- і аргонопостачання з пропусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не допускається.
2.26. Не допускається усунення пропусків у фланцевих з'єднаннях при тиску у трубопроводі вище атмосферного.
2.27. З'єднання трубопроводів за допомогою гнучкого шланга не допускається.
2.28. При з'єднанні трубопроводу з робочим агрегатом, механізмом, приладом за допомогою гнучкого шланга необхідно перевірити, що дозволений робочий тиск у шланзі більший чи рівний максимально допустимому тиску у трубопроводі.
До трубопроводу гнучкий шланг приєднується через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути встановлена відсікаюча арматура.
2.29. У закриті приміщення, де установлено устаткування, що споживає азот чи аргон, за відсутності приладів контролю середовища дозволяється заходити тільки при роботі вентилятора та по закінченні часу, що дозволяє провести триразовий обмін повітря. Поряд з кнопкою вмикання повинна бути встановлена табличка з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.
2.30. Кнопка вмикання вентилятора повинна бути встановлена перед входом у приміщення, де можливий витік азоту або аргону.
2.31. Трубопроводи азоту та аргону повинні підлягати гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність після ремонтів і внесення змін у технологічну схему та конструкцію.
Випробування на щільність повинні бути проведені в суворій відповідності до вимог, що вказані у проекті.
2.32. Виведення устаткування, що споживає азот чи аргон, трубопроводів цих газів у ремонт і прийомка з ремонту повинні оформлятися актом.
2.33. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встановлені об'єкти, що споживають азот і аргон, повинні проводитися за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. Аналіз повітря в усіх цехах проводить газорятувальна станція, у цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії.
Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в повітрі, що аналізують, у межах 19-23%.
2.34. Дільниця трубопроводу або агрегат, які ремонтуються, повинні бути відімкнені від системи, тиск знижений до атмосферного, на трубопроводі після арматури установлені заглушки. На арматурі необхідно вивісити плакат: "Не вмикати! Працюють люди!"
2.35. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури необхідно контролювати вміст кисню в атмосфері, де проводяться роботи.
Періодичність проведення аналізів на вміст кисню визначається технологією (інструкцією) ремонту та зазначається в наряді-допуску, виданому відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90.
2.36. При вмісті кисню в повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а працівників, зайнятих ремонтом, відведено в безпечну зону.
2.37. При встановленні і знятті заглушок контроль за вмістом кисню повинен здійснюватися безперервно переносним автоматичним газоаналізатором із звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню вище 21% або нижче 19% відповідно до вимог ГОСТ 12.2.052-81.
XII. Облаштування й обслуговування мартенівських та двованних сталеплавильних печей
1. Стаціонарні та хитні печі
1.1. Для огляду та ремонту верхньої частини печі, а також прибирання пилу з неї на конструкціях, розташованих над склепінням і головками печі, повинні бути облаштовані стаціонарні майданчики.
Ходіння по склепінню або арматурі печі не дозволяється.
1.2. У цехах, що реконструюються, задній робочий майданчик печі, що знаходиться на реконструкції, повинен мати ширину не менше 2 м і бути огороджений поручнями. На дільниці печі поручні повинні бути на всю висоту зашиті залізними листами. При цьому огородження випускного жолоба повинне виконуватися знімним чи розсувним.
За відсутності чи при несправному стані стаціонарних або знімних огороджень майданчиків для обслуговування сталевипускного отвору та інших елементів робота печі не допускається.
1.3. На нових, діючих та реконструйованих печах зі знімними випускними жолобами отвори в робочому майданчику, що утворюються після зняття жолобів, повинні перекриватися.
1.4. Для захисту від тепловипромінювання задня стінка печі повинна бути екранованою.
На задньому майданчику робочі місця біля випускного жолоба повинні бути обладнані пристроями для повітряного душування зовнішнім повітрям згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99.
1.5. Печі повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують видалення та уловлювання газів і пилу до граничнодопустимих концентрацій перед викидом в атмосферу.
1.6. Перебування працівників між сталевипускними жолобами двованних сталеплавильних печей допускається тільки з дозволу уповноваженої особи. Сталевипускний жолоб повинен зніматися спеціальною траверсою, зачеплення якої повинно виключати знаходження працівника з боку сусідньої ванни.
1.7. Розміщення під робочим майданчиком підсобних пристроїв (майстерень, сушарень тощо) допускається тільки в холостих прольотах за умов провітрювання місць розташування цих пристроїв.
1.8. Задній майданчик хитної печі повинен бути огороджений поручнями висотою не менше 1,2 м. З боку печі майданчик повинен бути огороджений бортом із товстолистової сталі висотою не менше 0,4 м.
Біля випускного жолоба поручневе огородження повинне бути розсувного типу.
Отвір у робочому майданчику, що утворюється після зняття жолоба, повинен огороджуватися розсувними поручнями або бар'єром із ланцюга.
Зазор між робочим майданчиком та майданчиком, прикріпленим до печі, повинен бути не більше 150 мм.
1.9. Зазори між головками та корпусом хитної печі повинні бути не більше 50 мм.
Видалення шлаку, що стікає в щілину, повинно бути механізованим.
1.10. Привод механізму нахилу печі повинен бути забезпечений двома електродвигунами, один з яких - резервний. Живлення електродвигунів повинно здійснюватися не менше як від двох самостійних джерел.
1.11. Механізм нахилу печі повинен мати обмежувачі, що зупиняють нахил печі при досягненні установлених технологічною інструкцією крайніх положень.
1.12. Керування механізмами нахилу печі повинно бути розташоване в безпечному місці. Для забезпечення видимості операцій, пов'язаних з нахилом печі, пульти керування повинні бути установлені з її переднього і заднього боків.
1.13. У пічному прольоті повинні бути облаштовані місця відпочинку для працівників з оптимальним мікрокліматом згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99.
2. Кришки та рами завалочних вікон
2.1. Механізми підйому кришок повинні мати обмежувачі підйому. Місце керування механізмами підйому повинно знаходитись збоку від завалочного вікна.
2.2. Конструкція кришок повинна забезпечувати щільне прилягання їх до рам завалочних вікон.
2.3. Для запобігання падінню кришки у випадку обриву ланцюга механізму підйому повинні застосовуватися спеціальні пристрої.
2.4. Кришки завалочних вікон повинні безперервно охолоджуватися.
При охолоджуванні кришок водою в їх конструкції повинна бути передбачена можливість вільного виходу пари.
2.5. Прогорілі кришки чи рами завалочних вікон, а також кришки, що мають спрацьовану футеровку, повинні бути замінені. Заміна їх повинна здійснюватися при скороченій подачі газу та повітря в піч з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
Не допускається проводити заливку чавуну в піч при прогорілій кришці чи рамі завалочного вікна.
2.6. Ремонт охолоджуючих пристроїв кришок завалочних вікон і механізмів їх підйому повинен здійснюватися відповідно до вимог биркової системи. Перед початком ремонту пускові пристрої механізмів підйому кришок повинні бути знеструмлені і на них має бути вивішений плакат: "Не вмикати, працюють люди!"
2.7. По закінченні заливки чавуну в піч і до кінця плавлення шихти не дозволяється здійснювати заміну кришок, рам, а також інші роботи, пов'язані з перебуванням працівників на верхній частині печі та поблизу завалочних вікон. Для ремонту й футеровки кришок повинні бути виділені спеціальні місця, що обслуговуються вантажопідіймальним краном.
2.8. Облаштування елементів і спряжених частин мартенівської печі (рами та кришки завалочних вікон, перекидні пристрої, головка й ванна хитної печі тощо) повинно виключати вибивання газів.
3. Головка печей, регенератори і шлаковики
3.1. Стіни головки печі та вертикальних каналів, лежаків, а також склепіння регенераторів, шлаковиків і лежаків повинні бути газонепроникними.
Не допускається проводити захаращування простору біля головок будь-якими матеріалами або сторонніми предметами.
3.2. Стіни регенераторів та шлаковиків у їх заглибленій частині (від поду до рівня підлоги цеху) повинні бути засипані сумішшю глини з піском з наступним утрамбуванням. Не дозволяється використовувати для цього будівельне сміття.
Склепіння регенераторів і шлаковиків повинні бути герметичними та теплоізольованими.
3.3. Герметичність склепінь і стін регенераторів, що працюють з підігрівом в них газу, повинна перевірятися щозмінно.
3.4. Торцеві стіни регенераторів повинні мати отвори для продування чи промивання насадок регенераторів. Після закінчення зазначених робіт отвори повинні бути закриті спеціальними пробками.
3.5. Промивання чи продування регенераторів на ходу печі повинно здійснюватися тільки в період роботи регенераторів на диму.
Перед переведенням регенераторів на газ працівники повинні бути відведені від регенераторів.
3.6. При розміщенні поду шлаковиків нижче рівня підлоги цеху розливного прольоту в торцях шлаковиків повинні бути облаштовані спеціальні приямки, що перекриваються знімними плитами або огороджуються поручнями.
3.7. Видалення шлаку із шлаковиків повинно бути механізованим.
3.8. Лежаки регенераторів повинні бути заглиблені, ущільнені та захищені від проникнення ґрунтових вод. За наявності дренажу відкачування води повинно здійснюватися автоматично.
Склепіння газових лежаків повинні бути розташовані нижче рівня землі не менше ніж на 0,8 м.
3.9. Для доступу в газові лежаки в їх склепіннях повинні бути облаштовані лази розміром 0,8 x 0,8 м.
Лази повинні закриватися подвійними кришками, що забезпечені направляючими штирями й укладені на азбестові прокладки, проварені у смолі. Простір між кришками повинен засипатися піском.
Для доступу працівників у лежак повинні застосовуватися переносні драбини. Не допускається облаштування скоб в стінах лазів і лежаків.
4. Охолодження печей
4.1. Складові водяного охолодження
4.1.1. Водоохолоджувані елементи печі перед їх установленням повинні підлягати гідравлічному випробуванню.
4.1.2. Система водяного охолодження елементів печей повинна виключати можливість утворення парових пробок.
4.1.3. З'єднання водоохлоджуваних елементів повинне допускати можливість відімкнення окремих елементів від системи охолодження.
4.1.4. Підвід охолодженої води повинен здійснюватися в нижню частину охолоджуваних елементів, а відвід нагрітої води - від верхньої частини.
4.1.5. Запірна арматура для відключення окремих водоохолоджуваних елементів і магістралей системи охолодження печей повинна розташовуватися в доступних і безпечних для обслуговування місцях або постачатися виведеними в такі місця штурвалами.
4.1.6. Відвід охолодженої води повинен здійснюватися у водозбірні резервуари, установлені в місцях, куди не можуть попасти розплавлений метал і шлак.
4.1.7. Конструкція пристроїв для відводу води від кришок завалочних вікон повинна виключати можливість попадання води на головні склепіння печі.
4.1.8. Охолоджуючі елементи повинні періодично оглядатися і за необхідності очищатися.
4.1.9. Для контролю за роботою системи охолодження печі поблизу від неї повинен бути встановлений водозбірник, куди мають бути підведені водовідвідні трубки від усіх елементів водоохолоджуючої системи. Облаштування та розміщення водозбірників повинне дозволяти працівникам бачити струмінь води.
4.1.10. У разі припинення подачі води для охолодження печі повинні бути перекриті вентилі на водопідвідних трубах і припинена додача палива в піч. Після поновлення подачі води для запобігання бурхливому пароутворенню та можливому руйнуванню системи охолодження включати воду потрібно повільно.
4.2. Складові випарного охолодження
4.2.1. Охолоджувальні елементи системи випарного охолодження перед установленням повинні підлягати гідравлічному випробуванню відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
4.2.2. Барабани-сепаратори системи випарного охолодження повинні розміщуватися у спеціальних галереях, виготовлених із вогнестійких матеріалів, або зовні будівлі мартенівського цеху.
4.2.3. Не допускається розташовувати барабани-сепаратори на підкроквяних фермах будівлі цеху без облаштування галерей або на слябах мартенівських печей.
4.2.4. Галереї барабанів-сепараторів повинні мати не менше двох входів (виходів), що розташовані з протилежних боків. Двері входів (виходів) повинні відкриватися назовні та не мати внутрішніх запорів.
Для доступу в галерею повинні бути облаштовані похилі сходові марші.
Галереї повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією з гарантованим тиском повітря в них.
4.2.5. Допускається в окремих випадках розташування барабанів-сепараторів між підкрановими балками при дотриманні таких вимог:
навколо барабанів-сепараторів повинен бути облаштований ходовий майданчик шириною не менше 0,5 м;
відстань від підлоги майданчика до верхньої полиці підкранової балки повинна бути не менше 2 м;
для доступу до барабана-сепаратора повинні бути облаштовані похилі сходи;
внутрішньобалочний простір повинен провітрюватися;
вздовж підкранових балок повинні бути облаштовані ходові майданчики;
відстань від майданчиків до нижніх частин крана, що виступають, повинна бути не менше 2 м у вертикальному напрямку і не менше 0,5 м в горизонтальному.
4.2.6. Ходовий майданчик, що розташований над піччю, повинен бути огороджений суцільними стінками з листового заліза на висоту не менше 1,8 м. Підлога і стінки майданчика повинні бути захищені від нагрівання й тепловипромінювання екранами згідно з ДСТУ 2894-94.
4.2.7. Запірна арматура системи випарного охолодження повинна бути розташована в доступних і безпечних для обслуговування місцях.
Не допускається розміщувати запірну арматуру над склепіннями та головками мартенівських печей.
4.2.8. Облаштування, виготовлення, монтаж, ремонт, експлуатація барабанів-сепараторів, паропроводів повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98).
4.2.9. Трубопроводи й арматура системи випарного охолодження, розташовані в зоні обслуговування печі, повинні бути теплоізольованими.
4.2.10. Свічки від запобіжних клапанів барабанів-сепараторів повинні бути виведені в місця, що виключають можливість опіку працівників парою.
4.2.11. Випуск пари з системи випарного охолодження назовні дозволяється тільки за наявності глушителів шуму.
4.2.12. Підтримання рівня води в барабанах-сепараторах системи випарного охолодження повинно здійснюватися автоматично. При проектуванні та будівництві нових установок слід передбачати дистанційне керування регулятором рівня води, розташоване на посту керування піччю або на центральному посту керування випарним охолодженням кількох мартенівських печей, і ручне керування - за місцем.
4.2.13. При зміні рівня води в барабані-сепараторі на 150 мм вище чи нижче норми на пост керування мартенівською піччю повинні подаватися звукові і світлові сигнали.
Справність роботи сигналізації граничних рівнів повинна перевірятися вмиканням її (на нижній і верхній граничний рівень) не рідше одного разу за зміну.
У випадку спуску води з барабанів-сепараторів підживлення їх не допускається.
4.2.14. Пости керування випарним охолодженням печей повинні бути обладнані установками кондиціонування повітря чи припливно-витяжною вентиляцією. Вентиляційні установки повинні забезпечувати не менше ніж полуторний обмін повітря за годину.
Заскління постів керування повинно виконуватися з теплостійкого скла.
4.2.15. Печі з випарним охолодженням повинні бути обладнані пристроями переключення системи на охолодження технічною водою.
4.2.16. Пуск, зупинка, переключення і спостереження за роботою системи випарного охолодження повинні здійснюватися з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників, та вимог, передбачених проектом цієї системи.
4.2.17. Пуск системи випарного охолодження печі, а також переведення печі з випарного охолодження на водяне і навпаки повинні здійснюватися під керівництвом особи, відповідальної за цю систему.
4.2.18. Стан системи охолодження печей необхідно перевіряти щозмінно. Результати перевірок необхідно заносити в журнал ремонту та експлуатації системи охолодження печей. У журнал слід заносити також дані про проведені ремонти, несправності і вжиті заходи щодо їх усунення.
4.2.19. У галереї барабанів-сепараторів або у приміщенні вартового персоналу та поста керування піччю повинна бути вивішена схема випарного охолодження печі та виписка з інструкції з охорони праці, розробленої з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98, щодо експлуатації у випадку аварійних ситуацій.
4.2.20. При появі течі в системі випарного охолодження негайно повинні бути вжиті заходи, що виключають попадання води на склепіння печі й регенератори.
4.2.21. Роботи з ремонту системи випарного охолодження повинні здійснюватися за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, і тільки після зняття тиску пари в системі. У разі необхідності роботи з ремонту дозволяються після переведення системи на охолодження технічною водою.
4.2.22. Під час зливу чавуну в піч не допускається проводити продувку системи випарного охолодження.
5. Плавлення та доводка плавки
5.1. Спуск шлаку з печі необхідно здійснювати у шлакові ковші, установлені під робочим майданчиком. Для цього в майданчику слід облаштувати отвір з жолобом.
У період між спусками шлаку і при зміні ковшів отвір повинен бути закритим.
У цехах, де спускання шлаку в ковші неможливе, прийом його слід здійснювати у шлаковні, установлені під робочі вікна печі.
5.2. Ковші, установлені для прийому шлаку, повинні бути сухі та покриті вапняним розчином. На дно ковша повинен бути підсипаний сухий матеріал.
Не допускається проводити спуск шлаку в ковші, в яких є сирі і промаслені матеріали.
Підлога під робочим майданчиком у місцях установлення ковшів повинна бути сухою.
5.3. Охолодь, що утворюється на шлаковому жолобі, повинна своєчасно вилучатися. Під час очищення жолоба перебування працівників внизу під жолобами не допускається.
5.4. Перед початком спуску шлаку під робочий майданчик сталевар повинен переконатися у відсутності працівників у небезпечній зоні.
5.5. Наповнення ковшів сталлю і шлакових чаш шлаком повинно здійснюватися до рівня, який не перевищує 250 мм від верху ковша, чаші.
Безпечний спосіб осадки шлаку визначається цеховою інструкцією з охорони праці, розробленою та затвердженою на підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98. Осадка шлаку на доводці й випуску плавки вологими матеріалами та водою не допускається.
Під час спуску шлаку необхідно виключити попадання металу в ковші.
5.6. Приймання ковшів зі шлаком з-під робочого майданчика печі повинно бути механізованим. У разі використання для цього лебідки влаштування блоків повинно виключати можливість зіскакування каната з них.
Пульт керування лебідкою повинен бути розташований у безпечній зоні, яка забезпечує видимість руху з ковшами.
Під час ремонту тягових пристроїв канатів і роликів пусковий пристрій лебідки повинен бути знеструмленим.
Експлуатація та ремонт устаткування шлакоприбирання повинні проводитися із застосуванням ключа-бирки.
5.7. У цехах, де під робочим майданчиком для установки шлакозбиральних засобів облаштовані тунелі, ширина вільних проміжків між рухомим складом і стінами тунелю повинна бути не менше 0,7 м.
5.8. Перекидні пристрої клапанів, розташовані в безпосередній близькості від місця установлення ковшів для прийому шлаку, повинні бути захищені від випліскування шлаку перегородкою з вогнестійкого матеріалу.
5.9. Прибирання шлаку і сміття з-під печі повинно здійснюватися в період завалки і прогріву шихти з відома сталевара печі.
Простір під робочим майданчиком печі повинен бути освітленим.
5.10. Не допускається проводити заливку шлакового жолоба водою за наявності під ним ковшів.
5.11. Під час присадки руди, розкислювачів і легуючих добавок у піч перекидка клапанів не дозволяється.
5.12. Доливка чавуну в мартенівські і двованні сталеплавильні печі допускається лише з дозволу уповноваженої особи. Під час доливки чавуну в піч подача палива в робочий простір печі повинна бути скорочена до безпечних меж, установлених інструкцією підприємства з охорони праці, розробленою та затвердженою з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98, а продувальні фурми підняті на 1-1,5 м над рівнем шлаку.
5.13. Матеріали, що присаджуються в піч у період доводки плавки, повинні бути сухими та подаватися порціями, які виключають викиди з печі. Присадка матеріалів повинна здійснюватися при зменшенні теплового навантаження печі.
Феросплави та легуючі матеріали, що присаджуються в печі й ковші, повинні бути сухими.
5.14. Під час присадки матеріалів у піч перебування працівників на склепінні, а також на майданчику печі навпроти завалочних вікон не допускається.
5.15. За станом ванни мартенівської печі повинно здійснюватися постійне спостереження.
У разі виявлення ознаки можливого прориву металу необхідно вжити заходів щодо запобігання його виходу.
6. Взяття проб металу
6.1. Взяття проби з печі повинно здійснюватися сухим і підігрітим інструментом.
Взяття проби під час перекидання клапанів не дозволяється.
6.2. Під час відбору проб у двованній сталеплавильній печі завалка шихтових матеріалів у сусідню ванну повинна бути припинена.
6.3. Вибивка проби із стакана повинна здійснюватися після затвердіння металу.
6.4. Доставка проби металу до лабораторії, що знаходиться на відстані 50 м і більше від місця взяття проби, повинна здійснюватися пневмопоштою.
7. Догляд за порогами печей
7.1. Заправка порогів повинна бути механізованою. Матеріал, що застосовується для підсипки порогів, повинен бути сухим.
7.2. Під час перекидання клапанів не дозволяється проводити заправку та очищення порогів.
7.3. Перед заправкою порогів необхідно здійснити ретельне очищення їх від металу і скрапу.
7.4. Під час пересування состава з мульдами роботи щодо заправки порогів і прибирання матеріалів повинні бути припинені, а працівники відведені від печі на безпечну відстань.
7.5. Не дозволяється проводити пересування з аправної машини від одного вікна до другого за допомогою завалочної машини, а також очищення гратів заправної машини проти завалочного вікна машини.
7.6. Рівень розплавленого металу у ванні не повинен бути вище основних порогів печі.
8. Догляд за подиною печі
8.1. Конструкція робочого простору печей та стан подини, відкосів і випускного отвору повинні забезпечувати повний схід металу і шлаку при випуску металу і зливі шлаку з печі. Футеровка печей повинна виключати можливість прориву металу.
8.2. Після випуску плавки подина печі повинна бути оглянута сталеваром. Дозвіл на завалку шихти в піч повинна давати уповноважена особа.
Заправлення і підсипка подини повинні здійснюватися сухим матеріалом.
8.3. Видувка металу з ям подини повинна здійснюватися у сталевипускний отвір стислим повітрям або киснем, як правило, через вічка у кришках вікон.
8.4. До початку видувки металу з ям посеред сталевипускного отвору повинен бути встановлений захисний екран для запобігання розбризкуванню металу і шлаку, а також перевірена справність шлангів, з'єднувальних штуцерів, труб та вентилів для подачі кисню чи повітря.
Шланги, що застосовувались раніше для видувки металу повітрям, не дозволяється використовувати для видувки металу киснем.
8.5. Видувка металу з ям повинна здійснюватися зі спеціального переносного майданчика або з рухомого состава, призначеного для ремонту подин, а також з мульд, навантажених сипкими матеріалами з встановленням огороджувальних сигналів.
8.6. Огляд, заправка та ремонт подини двованної сталеплавильної печі повинні здійснюватися за умов відводу газу "на себе" і скорочення інтенсивності продувки до безпечної межі, установленої інструкцією з охорони праці, розробленою на підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.
8.7. Заправка подини та інших елементів печі повинна бути механізованою.
Не дозволяється проводити заправку мартенівських і двованних сталеплавильних печей при відкритому отворі в майданчику для спуску шлаку.
9. Опалення мартенівських і двованних сталеплавильних печей
9.1. Опалення печей газом
9.1.1. Керування тепловим режимом печі повинно бути автоматизованим.
9.1.2. Схема "перекидки" клапанів печі повинна виключати утворення вибухонебезпечної газоповітряної суміші.
9.1.3. Тиск газу, що надходить у піч, повинен бути вище тиску повітря на величину, передбачену інструкцією підприємства, затвердженою уповноваженою особою.
9.1.4. Перед пуском газу в піч повинна бути перевірена справність перекидних пристроїв, механізмів підйому кришок завалочних вікон, виконавчих механізмів, контрольно-вимірювальної апаратури, а також стан люків, шиберів, клапанів дроселів і відсічних клапанів.
9.1.5. Для спостереження за запаленням газу при пуску його в піч два завалочні вікна, найближчі до головки, через яку пускають газ, повинні бути повністю відкриті.
Для зниження тиску в печі (у разі виникнення удару) усі інші вікна під час пуску газу повинні бути відкриті наполовину.
Перед пуском газу в піч працівники повинні бути відведені від печі.
9.1.6. Для запобігання ударам і вибухам при пуску газу в піч, крім нагріву верху насадок газового регенератора до температури 700-750 град.С, необхідно вжити заходів щодо витиснення повітря з газових лежаків і регенератора шляхом наповнення системи димом від спалювання палива в робочому просторі печі, продувки системи газових лежаків та регенераторів парою.
9.1.7. Температура верху газової насадки, що нагрівається, перед першою перекидкою клапанів повинна бути не нижче 900 град.С.
Під час роботи печей на змішаному газі при перших перекидках повинна бути припинена (відсічена) подача коксового газу. Для зменшення підсмоктування зовнішнього повітря при перших перекидках необхідно зменшити розрідження, що утворюється димовою трубою, опусканням наполовину димового шибера.
9.1.8. Перед початком і протягом перекидки клапанів повинен автоматично подаватися світловий сигнал на робочий майданчик і під нього.
9.1.9. Перекидні пристрої повинні мати блокування, що виключає можливість одночасної перекидки газових і повітряних клапанів.
9.1.10. При перекиді газових клапанів повинно здійснюватися відсікання коксового газу.
9.1.11. Конструкція водяного затвора перекидних пристроїв повинна виключати вибивання газу.
9.1.12. Контрвантажі перекидних пристроїв повинні бути огородженими.
9.1.13. Сальники штоків перекидних газових клапанів повинні бути ущільнені та перевірятися щозмінно.
Люки та лази перекидних клапанів повинні бути ущільнені азбестовим шнуром, провареним у смолі. Для кращого ущільнення сідловини люків і лазів повинні мати проточені борозни.
9.1.14. Електродвигуни лебідок перекидних клапанів повинні мати вимикачі, установлені біля лебідок.
Ручний привід лебідок, призначений для регулювання висоти підйому клапанів, повинен бути штурвального типу.
9.1.15. Для печей, що працюють з підігрівом газу в регенераторах, необхідно забезпечити надійне допалювання газу.
9.1.16. Доступ працівників усередину димових клапанів дозволяється тільки після вимикання перекидних пристроїв і відповідно до бирочної системи.
9.1.17. Шибер для регулювання тяги повинен встановлюватися в димовому лежаку під кутом до вертикалі в межах 15-25 град.
Стичні поверхні шибера та рами повинні підлягати механічній обробці.
Керування шибером повинно бути електрифікованим.
9.1.18. Продукти горіння двованної сталеплавильної печі, як правило, повинні відводитися через ванну з твердою шихтою. При здійсненні операції щодо перекидки (реверсування газу) слід вжити заходів, що забезпечують безпеку працівників.
9.1.19. Двованна сталеплавильна піч повинна бути обладнана блокуванням, що виключає одночасну роботу пальників, установлених з протилежних боків печі.
9.1.20. При відводі продуктів горіння з ванни з рідким металом у вертикальний клапан ("на себе") подача присадок у ванну не допускається.
9.1.21. Конструкція двованної сталеплавильної печі та її газового тракту, а також режим подачі палива й кисню повинні забезпечувати повне згоряння подаваного палива і газу, що виділяється з ванн.
9.1.22. Не дозволяється використання цехових газопроводів як опор при підйомі вантажів, а також для кріплення комунікацій або заземлення устаткування.
9.1.23. Простір під робочим майданчиком біля перекидних пристроїв і регенераторів повинен бути освітленим.
9.2. Опалення печей мазутом
9.2.1. Мазут, що подається для спалювання в піч, повинен бути профільтрований і підігрітий до температури, яка не перевищує температури спалаху парів.
9.2.2. Мазутопроводи повинні бути теплоізольованими та мати нахил не менше 0,003 у бік можливого спорожнення.
Паралельно з мазутопроводами повинні прокладатися в загальній з ними ізоляції обігріваючі паропроводи.
Повинна бути забезпечена можливість продування парою мазутопроводу від верхньої його позначки до нижньої.
9.2.3. Ємності для зливу мазуту при спорожненні мазутопроводів повинні встановлюватись поза будівлею цеху.
9.2.4. Не дозволяється розташовувати мазутопровід над печами.
9.2.5. На вході мазутопроводу у цех повинна встановлюватися вимикальна засувка.
9.2.6. На загальному підводі мазутопроводу до печі повинні бути встановлені запірна й регулююча арматура та прилади, що контролюють тиск і температуру мазуту, а також пристрої для автоматичного перемикання подачі мазуту по боках печі.
9.2.7. Зміна положення форсунок повинна здійснюватися механізованим способом.
9.2.8. Витратні баки з мазутом повинні бути встановлені на відстані не менше 5 м від печей і захищені спеціальними екранами від нагріву тепловипромінюванням.
Не дозволяється розміщувати баки над печами. Замір рівня мазуту у витратних баках слід здійснювати за допомогою рівнеміра.
9.2.9. Витратні баки з мазутом повинні бути обладнані витяжними трубами із запобіжними латунними сітками для відведення парів мазуту та переливними трубками, що виключають можливість переповнення баків.
9.2.10. Для спуску мазуту в разі пожежі витратні баки повинні бути з'єднані закритими трубопроводами зі спеціальними ємностями. До цих ємностей повинні бути підведені переливні трубки витратних баків.
9.2.11. Для швидкого вимикання мазуту в разі аварії або пожежі на мазутопроводах повинні бути спеціальні вентилі, розташовані в доступних для обслуговування місцях.
9.2.12. Доступ працівників у баки для мазуту чи смоли може здійснюватися тільки після відключення баків від трубопроводів, спорожнення, пропарювання, провітрювання та аналізу повітря в них на вміст шкідливих речовин.
Під час перебування працівників у баках усі люки повинні бути відкриті.
Якщо при відкриванні люків провітрювання баків не забезпечується, слід застосовувати штучне провітрювання.
Під час роботи працівників усередині баків для освітлення повинні застосовуватися вибухобезпечні світильники. Вмикання і вимикання світильників повинно провадитися зовні баків.
10. Подача кисню в мартенівські та двованні сталеплавильні печі
10.1. Для подачі кисню у ванну печі повинні використовуватися спеціальні водоохолоджувальні фурми.
Фурми повинні мати пристрої, що показують їх положення щодо рівня металу у ванні печі.
Подача кисню через фурму повинна здійснюватися згідно з технологічною інструкцією, опрацьованою на підприємстві.
10.2. Привод фурми, що подає кисень у ванну печі, повинен мати блокування, за допомогою якого здійснюється вивід фурми з робочого простору печі при зростанні температури охолодної води вище допустимої, а також при падінні тиску відхідної води або кисню нижче установлених меж.
При підйомі фурми з робочого простору печі подача кисню повинна автоматично припинятися.
10.3. Конструкція холодильників у склепінних отворах для установлення фурм повинна забезпечувати можливість швидкої зміни холодильників у випадку їх прогару.
Для зміни фурм і холодильників повинні бути передбачені піднімально-транспортні пристрої.
Для зміни холодильників і огляду фурм над склепінням печі повинні бути облаштовані майданчики.
10.4. Не дозволяється розміщувати клапани для реверсування подачі кисню у факел навколо головок мартенівських печей.
10.5. При виникненні в печі бурхливих реакцій подача кисню повинна бути зменшена чи припинена. Одночасно повинно бути зменшене теплове навантаження печі.
10.6. Перед оглядом, ремонтом або очищенням фурми для подачі кисню у факел подача кисню в піч повинна бути припинена.
10.7. У разі коли подача кисню в піч здійснюється через склепіння, не дозволяється проводити заміну фурм і шлангів під час зливу чавуну та плавлення шихти.
10.8. Отвори в задній стінці печі, через які здійснюється підвід кисню, повинні бути розташовані в місцях, що виключають їх зашлакування.
Перед уведенням труби або фурми в піч отвір повинен бути очищений від охолоді, металу і шлаку.
10.9. При виведенні з експлуатації газоочисних споруд подачу кисню на мартенівські печі необхідно припинити.
11. Контрольно-вимірювальні прилади та виробничий зв'язок
11.1. Вторинні прилади і засоби автоматизації, за допомогою яких здійснюється регулювання теплового режиму печі, а також сигналізація граничних значень параметрів паливних та кисневих носіїв повинні бути розташовані на постах керування мартенівською і двованною сталеплавильними печами.
Засклення постів керування повинно бути виконане із захисного скла.
11.2. Вимірювання параметрів паливовикористання повинно здійснюватися за допомогою первинних приладів (датчиків) з дистанційною передачею показів на вторинні прилади.
Датчики повинні установлюватися у спеціальних, окремо стоячих або прибудованих до поста керування приміщеннях чи шафах.
11.3. Для безперервного вимірювання температури металу протягом плавки мартенівські і двованні сталеплавильні печі повинні бути обладнані механізованими термопарами.
11.4. Кожний пост керування мартенівської і двованної сталеплавильної печі повинен бути обладнаний телефоном загальної АТС, що є на підприємстві, і прямим зв'язком з диспетчером мартенівського цеху, а також внутріцеховим переговорним гучномовним зв'язком (далі - ПГЗ).
XIII. Облаштування та обслуговування електропечей
1. Дугові печі
1.1. Електропечі повинні бути обладнані ефективними пристроями для видалення відхідних димових газів та очистки їх від пилу. На робочих місцях необхідно передбачити обов'язковий контроль параметрів електромагнітних полів згідно з ДСН 3.3.6.096-2002.
1.2. Конструкція фундаменту електропечі повинна забезпечувати можливість зручного огляду нижньої частини її та ремонту механізмів, що розташовані під робочим майданчиком печі.
У цехах (печах), що будуються або знаходяться на реконструкції, необхідно передбачити механізоване прибирання шлаку з-під печі.
1.3. Для доступу до механізмів нахилу печі та викотного майданчика повинні бути облаштовані майданчики зі сходами, що відгороджені поручнями.
1.4. Механізм нахилу печі повинен мати обмежувачі нахилу як вперед, так і назад. Не допускається проводити нахил печі з несправними обмежувачами. Справність обмежувачів нахилу печі повинна перевірятися не менше двох разів на тиждень.
Центр ваги електропечі повинен бути розташований таким чином, щоб у разі виходу з ладу механізму нахилу піч поверталась у вертикальне положення.
1.5. Керування приводом нахилу печі повинно бути розташоване в такому місці, що забезпечує оглядовість операцій при випусканні плавки та скачуванні шлаку. Напрямок руху рукоятки керування повинен відповідати напрямку нахилу печі.
1.6. У разі застосування для нахилу печі гідравлічного приводу повинні бути вжиті заходи, що виключають можливість попадання розплавленого металу і шлаку на гідравлічні пристрої.
1.7. Тяги та вузли підвіски склепіння, руйнування яких може призвести до падіння склепіння, повинні мати не менше як десятикратний запас міцності.
Механізми підіймання та підвіски склепіння повинні бути захищені від тепловипромінювання та від полум'я, що вибивається крізь зазори отворів для пропускання електродів.
1.8. На конструкціях, що розташовані безпосередньо над склепінням печі, у зоні високих температур повинні бути облаштовані майданчики з теплоізольованою підлогою і сходами. Не дозволяється ставати безпосередньо на склепіння печі. Піднімання працівників на майданчики склепіння печі допускається лише з дозволу уповноваженої особи.
Перед підніманням працівників на майданчик склепіння напруга з печі повинна бути знята, а ключ-бирка повинен знаходитися в особи, яка піднімається на піч.
1.9. Заходи щодо попередження падіння кришок завалочних вікон повинні відповідати вимогам пункту 2.3 глави 2 розділу XII цих Правил.
Заміна кришок завалочних вікон повинна проводитися при відключеній печі.
1.10. Облаштування випускного жолоба повинно виключати можливість переповнення його металом, а також роз'їдання футеровки жолоба і прориву металу при випусканні плавки.
Випускний отвір печі після випускання плавки та заправки печі повинен бути зачинений до появи рідкого металу.
1.11. Для обслуговування випускного жолоба біля нього повинен бути облаштований металевий майданчик зі сходами та поручнями. Поверхня майданчика повинна бути футерована цеглою та не повинна мати вибоїн і ям.
1.12. Кріплення електродних ущільнювачів, що охолоджуються водою, повинно виключати можливість їх падіння у ванну печі в разі обвалювання склепіння.
1.13. Усі елементи охолодження печі й підводу води повинні бути герметичними. Живлення печі охолоджуючою водою повинно бути безперебійним.
1.14. На елементи електропечей, що охолоджуються, поширюються вимоги підпунктів 4.1.1 - 4.1.7, 4.1.9 - 4.1.11 пункту 4.1 глави 4 розділу XII цих Правил.
1.15. Не допускається розташовувати підводи і відводи охолоджуючої води під завалочним вікном і випускним жолобом.
1.16. Механізм переміщення електродів повинен бути обладнаний обмежувачами ходу, що автоматично спрацьовують при підніманні або опусканні їх до гранично установленого рівня.
1.17. Механізм переміщення електрода, що використовується, повинен бути обладнаний блокуваннями, які відключають його при підході до крайніх положень.
1.18. Контрваги електродів повинні бути огороджені суцільним або ґратчастим кожухом з розмірами чарунок 40 x 40 мм. Дверці для доступу всередину огородження контрваг повинні бути замкнені на замок.
1.19. Для складання електродів і установлення електродів, що замінюються, біля електропечі повинен бути облаштований спеціальний верстат.
Частина електрода, що знаходиться під робочим майданчиком, повинна бути огородженою.
Допускається проводити нарощування електродів на печах. Перед початком нарощування електродів піч повинна бути вимкнена.
1.20. При заміні електродів нарізка металевого ніпеля повинна бути повністю вкручена в електрод.
1.21. Гак крана, що застосовується при нарощуванні та заміні електродів, повинен забезпечуватися пристроєм, який виключає самочинне випадіння з нього дужки ніпеля електрода.
1.22. Затискування та звільнення електродів в електротримачах повинні бути механізованими. Керування механізмом затиску повинно провадитися з майданчика біля печі.
Електроди повинні вільно пересуватися в отворах склепіння та не торкатися кладки склепіння.
Затискувачі електродів повинні бути ізольовані від стояків печі та заземлених вузлів. Зазори між електродними кільцями та електродами повинні мати ущільнення.
1.23. Працівникам заборонено знаходитися на площадці під піччю після розплавлення шихти.
Для попередження працівників під робочим майданчиком і в ливарному прогоні про нахил печі, що має відбутися, для скочування шлаку або випуску плавки повинна бути облаштована світлозвукова сигналізація. Сигнал повинен подаватися не пізніше як за одну хвилину до нахилу печі.
1.24. Робочий майданчик пічного прогону уздовж усього периметра повинен мати огородження з поручнями та суцільною відбортовкою знизу.
Поблизу робочого вікна частина огороджень з поручнями повинна бути знімною.
Зазори між робочим майданчиком пічного прогону та пічним майданчиком, що нахиляється, з бічних сторін печі повинні бути не більше 80 мм для печей ємністю не менше 50 т і не більше 150 мм для печей ємністю 50 т і більше.
1.25. На робочому майданчику поблизу печей повинні бути пристрої для повітряного душування робочих місць згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99 та ДСП 3.3.1.038-99.
1.26. Заправка подини, відкосів і стін електропечей повинна бути механізованою.
Для запобігання обвалам металошихти в рідкий метал повинні бути вжиті заходи щодо вчасного обвалювання кусків шихти з відкосів.
1.27. Щоб уникнути викидів з печі металу і шлаку, кількість руди, що одночасно присаджується в піч в окислювальний період, не повинна перевищувати кількості, зазначеної в інструкції з охорони праці, розробленій та затвердженій з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98.
1.28. Для установлення газокисневого пальника в завалочне вікно печі в кришці вікна повинен бути влаштований спеціальний отвір відповідно до розмірів пальника.
1.29. Газокисневі пальники повинні бути обладнані запірною арматурою, а також приладами, що контролюють витрати й тиск газу, кисню та охолоджуючої води.
1.30. Пальник перед включенням повинен бути продутий киснем, після чого повинен подаватися газ.
Не дозволяється установлювати задані витрати газу та кисню, не переконавшись у загорянні суміші.
Відключення пальника повинно провадитися у зворотному порядку. У разі аварії в першу чергу повинен бути відключений кисень.
1.31. Перед увімкненням переносного пальника слід переконатися, що всі підвідні шланги та пальник не мають пошкоджень і отвори в ньому чисті.
1.32. Пальники-фурми, які використовуються для продувки металу киснем при увімкненій печі, повинні бути розташовані так, щоб відстань між пальником та електродом виключала можливість замикання дуги на пальник.
1.33. У випадку аварійного падіння тиску охолоджуючої води, припинення подачі кисню або газу пальник повинен автоматично вимикатися та виводитися з робочого простору печі.
1.34. У разі прогару водоохолоджуваного пальника він повинен бути відключений і виведений з робочого простору печі в крайнє верхнє (неробоче) положення.
Для контролю положення пальника на каретках повинні бути спеціальні вказівники.
1.35. Під час роботи газокисневого пальника кришка завалочного вікна повинна бути зачиненою.
1.36. Для прийому скачуваного шлаку повинні застосовуватися шлакові ковші або шлаковні.
Шлаковні повинні бути забезпечені пристроєм для їх транспортування та кантування.
1.37. Ковші і шлаковні, що установлені для приймання шлаку, повинні бути сухими. Ковші, крім того, повинні бути зсередини покриті вапняним розчином.
Підлога під піччю, а також дно приямка для установлення шлаковень повинні бути сухими.
1.38. Для захисту працівників від бризок шлаку місце, де установлюється ківш або шлаковня, повинно бути огороджене запобіжними щитами.
1.39. Переповнення ковшів або шлаковень шлаком не допускається.
Осаджування шлаку, що піниться, повинно провадитися сухим боєм вогнетривів або піском.
1.40. Роботу з очищення простору під піччю, а також приямків від шлаку та сміття дозволяється виконувати лише на початку плавлення шихти до утворення значної кількості рідкого металу та з дотриманням таких вимог:
роботи повинні виконуватися з відома сталевара печі;
отвори в робочому майданчику повинні бути перекриті;
простір під робочим майданчиком повинен бути освітлений.
1.41. Не дозволяється проводити транспортування і навантаження шлакових брил на залізничну платформу або думпкар без тари.
Не допускається навантаження шлаку в сирі думпкари або на сирі платформи.
У випадку застрявання шлаку у шлаковні вибивка його повинна здійснюватися за допомогою спеціальних пристроїв у відведених для цього місцях, що забезпечують безпеку працівників.
Не дозволяється знаходитися на рухомому составі під час кантування шлаку.
Думпкари або платформи, що установлюються під навантаження, повинні бути загальмовані гальмовими башмаками.
1.42. Взяття проби металу повинно провадитися відповідно до вимог пунктів 6.1, 6.3, 6.4 глави 6 розділу XII цих Правил.