Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісії з питань етики

Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про лікарські засоби", Директиви Європейського Парламенту та Ради 2001/20/ЄС "Про наближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно запровадження належної клінічної практики при проведенні клінічних випробувань лікарських засобів для вживання людиною" від 4 квітня 2001 року (із змінами), а також з метою досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань лікарських засобів

1. Затвердити Порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань, що додається.

2. Затвердити Типове положення про комісії з питань етики.

3. Визнати такими, що втратили чинність, наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.02.2006 N 66 "Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісію з питань етики", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.03.2006 за N 252/12126, наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17.05.2007 N 245 "Про затвердження Порядку визначення спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, у яких можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.08.2007 за N 950/14217, та наказ Міністерства охорони здоров'я України від 11.08.2006 N 560 "Про затвердження Переліку лікувально-профілактичних закладів, в яких можуть проводитись клінічні випробування лікарських засобів".

4. Директору Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції в системі охорони здоров'я Ю.Б.Константінову забезпечити в установленому порядку державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра З.М.Митника.

6. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань (далі - Порядок) розроблений відповідно до статей 7 та 8 Закону України "Про лікарські засоби", з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради 2001/20/ЄС "Про наближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно запровадження належної клінічної практики при проведенні клінічних випробувань лікарських засобів для вживання людиною" від 4 квітня 2001 року (із змінами), ICH GCP, міжнародних етичних принципів біомедичних досліджень із залученням людини.

2. Порядок установлює основні вимоги до проведення клінічних випробувань лікарських засобів, які можуть проводитись на пацієнтах (добровольцях) за повною або скороченою програмою, у тому числі до випробувань біодоступності/біоеквівалентності, а також міжнародних багатоцентрових клінічних випробувань.

3. Порядок поширюється на всі види клінічних випробувань лікарських засобів, за винятком неінтервенційних досліджень та клінічних досліджень, які проводяться без участі фармацевтичних компаній у рамках науково-дослідницьких та дисертаційних робіт.

Порядок не поширюється: на клінічні випробування медичних імунобіологічних препаратів, призначених для використання в медичній практиці з метою специфічної профілактики інфекційних захворювань; на всі види клінічних випробувань тканинних і клітинних трансплантатів, у тому числі стовбурових клітин хордової (пуповинної) крові.

4. Здійснення експертизи матеріалів клінічних випробувань, а також проведення клінічного аудиту клінічного випробування лікарських засобів покладено на ДП "Державний фармакологічний центр МОЗ України" (далі - Центр).

У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

багатоцентрове клінічне випробування (дослідження) - випробування лікарського засобу відповідно до єдиного протоколу клінічного випробування, що проводиться більш ніж в одному місці проведення дослідження, тобто за участю більш ніж одного дослідника;

біодоступність - швидкість та ступінь, з якими діюча речовина або її активний компонент абсорбується (усмоктується) з лікарської форми і стає доступною в місці дії;

біоеквівалентність - два лікарських засоби вважаються біоеквівалентними, якщо вони є фармацевтично еквівалентними або фармацевтично альтернативними і якщо їхні біодоступності після введення в одній і тій самій молярній дозі подібні до такого ступеня, що ефекти цих препаратів щодо ефективності та безпечності будуть по суті однаковими;

близькі родичі - фізичні особи, природний зв'язок між якими ґрунтується на походженні один від одного або від спільних предків і має правове значення у випадках, передбачених законодавством. Близькими родичами є чоловік/дружина, батьки, діти, рідні брати і сестри;

брошура дослідника - реферативний виклад доклінічних та клінічних даних про досліджуваний лікарський засіб, які мають значення для його вивчення на людині;

виробник лікарського засобу - юридична особа, яка здійснює хоча б один з етапів виробництва лікарського засобу, уключаючи пакування;

досліджуваний (суб'єкт дослідження) - пацієнт (здоровий доброволець), який бере участь у клінічному випробуванні, або в складі групи, якій призначають досліджуваний лікарський засіб, або в складі групи, якій призначають препарат порівняння;

досліджуваний лікарський засіб - лікарська форма активної субстанції або плацебо, що вивчається або використовується для порівняння у клінічних випробуваннях, уключаючи препарати, на які вже видане реєстраційне посвідчення, але вони використовуються або виготовляються (складені або впаковані) в інший спосіб порівняно із зареєстрованою лікарською формою, або використовуються за незареєстрованими показами, або ж використовуються для отримання додаткової інформації про зареєстровану форму лікарського засобу;

дослідник - лікар, який має достатню професійну підготовку та досвід лікування пацієнтів, знає правила належної клінічної практики та відповідні нормативно-правові акти. Дослідник несе відповідальність за проведення у місці дослідження клінічного випробування лікарського засобу. Якщо клінічне випробування проводиться групою осіб у певному місці проведення дослідження, один із дослідників визначається відповідальним керівником дослідницької групи і може називатися відповідальним дослідником;

досьє досліджуваного лікарського засобу - інформація щодо якості кожного досліджуваного лікарського засобу, у тому числі препаратів порівняння та плацебо, а також дані доклінічних досліджень та відомості про попередні клінічні випробування або клінічне застосування досліджуваного лікарського засобу;

експертиза матеріалів клінічного випробування - перевірка, аналіз та оцінка матеріалів клінічного випробування лікарського засобу з метою підготовки мотивованих висновків для прийняття рішення про проведення клінічного випробування або відмови від його проведення;

законні представники - батьки, усиновлювачі, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов'язки опікунів та піклувальників;

заявник клінічного випробування - фізична або юридична особа (наприклад, спонсор, контрактна дослідницька організація), яка подає заяву про проведення клінічного випробування до МОЗ або уповноваженого ним органу. Заявник може подавати заяву про проведення клінічного випробування лише за наявності доручення, виданого спонсором, з чітко визначеними делегованими повноваженнями;

звіт про клінічне випробування - надані в письмовій формі результати клінічного випробування та їх аналіз;

індивідуальна реєстраційна форма (далі - ІРФ) - друкований, електронний або оптичний документ, призначений для внесення в нього всієї передбаченої протоколом клінічного випробування інформації, яка підлягає передачі спонсору, щодо кожного досліджуваного;

інформована згода - рішення взяти участь у клінічному випробуванні, яке має бути складено в письмовій формі, датоване та підписане, приймається добровільно після належного поінформування про характер клінічного випробування, його значення, вплив та ризик, відповідним чином документально оформляється, приймається особою, яка спроможна дати згоду, або її законним представником; у виняткових випадках, якщо відповідна особа неспроможна писати, вона може дати усну згоду в присутності щонайменше одного свідка, який засвідчує згоду суб'єкта дослідження в письмовій інформованій згоді;

клінічне випробування (дослідження) лікарського засобу - науково-дослідницька робота, метою якої є будь-яке дослідження за участю людини як суб'єкта дослідження, призначене для виявлення або підтвердження клінічних, фармакологічних та/або інших фармакодинамічних ефектів одного або декількох досліджуваних лікарських засобів, та/або виявлення побічних реакцій на один або декілька досліджуваних лікарських засобів, та/або для вивчення усмоктування, розподілу, метаболізму та виведення одного або кількох лікарських засобів з метою підтвердження його (їх) безпечності та/або ефективності;

клінічний аудит клінічного випробування - процедура офіційної перевірки Центром документів, приміщень, устаткування та обладнання, записів, системи гарантії якості та інших ресурсів, які мають відношення до клінічного випробування і які можуть міститися у лікувально-профілактичному закладі, лабораторіях, приміщеннях спонсора або контрактно-дослідницької організації, а також в інших місцях;

комісія з питань етики при лікувально-профілактичному закладі (далі - локальна комісія з питань етики) - незалежний орган, що діє при лікувально-профілактичному закладі, де проводяться клінічні випробування, який включає медичних/наукових спеціалістів та осіб інших спеціальностей, які здійснюють нагляд за дотриманням прав, безпеки, благополуччя пацієнтів (здорових добровольців), досліджуваних, етичних та морально-правових принципів проведення клінічного дослідження;

контрактна дослідницька організація - фізична або юридична особа, яка в рамках угоди зі спонсором виконує одну чи більше його функцій (повноважень) у клінічному випробуванні й діє на підставі доручення, виданого спонсором з чітко визначеними делегованими повноваженнями;

місце проведення дослідження - місце, де безпосередньо проводиться основна діяльність, пов'язана з клінічним випробуванням (включення пацієнтів, лікування, спостереження тощо), у спеціалізованому лікувально-профілактичному закладі;

монітор - особа, призначена спонсором або контрактною дослідницькою організацією, яка контролює проведення клінічного випробування відповідно до протоколу клінічного випробування;

неінтервенційне дослідження - дослідження, у якому лікарські засоби призначаються звичайним способом відповідно до затвердженої інструкції з медичного застосування. Залучення пацієнта в групу з визначеним методом лікування в протоколі клінічного дослідження заздалегідь не передбачено, а призначення лікарського засобу диктується сучасною практикою і не залежить від рішення включити пацієнта у випробування. Не застосовують додаткових діагностичних або моніторингових процедур щодо пацієнтів, а для аналізу зібраних даних використовують епідеміологічні методи;

непередбачувана побічна реакція - побічна реакція, характер або тяжкість якої не узгоджується з наявною інформацією про лікарський засіб (наприклад, з брошурою дослідника для незареєстрованого лікарського засобу або з інструкцією з медичного застосування/короткою характеристикою для зареєстрованого лікарського засобу);

пацієнт (здоровий доброволець) - особа, яка може бути залучена як досліджуваний до клінічного випробування лікарського засобу;

первинні медичні документи - оригінальні документи, дані і записи (наприклад, історії хвороби, амбулаторні карти, лабораторні записи, службові записки, щоденники досліджуваних або опитувальники, журнали видачі лікарських препаратів, роздруківки приладів, верифіковані та засвідчені копії або розшифровки фонограм, мікрофіші, фотографічні негативи, мікроплівки або магнітні носії, рентгенівські знімки, адміністративні документи, записи, що зберігаються в аптеці, лабораторії та у відділенні інструментальної діагностики осіб, які беруть участь у клінічному випробуванні, тощо);

побічна реакція - у межах передреєстраційного клінічного випробування нового лікарського засобу або його вивчення за новим використанням, особливо в разі, якщо терапевтичні дози лікарського засобу не встановлені, до побічних реакцій на лікарський засіб треба відносити всі негативні та непередбачені відповіді на введення лікарського засобу будь-якої дози. Термін "відповідь на введення лікарського засобу" означає, що існує принаймні припустима вірогідність причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням лікарського засобу та побічною реакцією, тобто взаємозв'язок не можна виключити.

Щодо зареєстрованих лікарських засобів цей термін означає всі негативні або непередбачувані реакції, пов'язані із застосуванням лікарського засобу у звичайних дозах з метою профілактики, діагностики або лікування захворювань, відновлення, корекції або впливу на фізіологічні функції;

побічне явище - будь-який несприятливий медичний прояв у досліджуваного, який не обов'язково має причинний зв'язок із застосуванням лікарського засобу. Побічним явищем може бути будь-який небажаний та непередбачений прояв (у тому числі зміни лабораторних даних), симптом або захворювання, які збігаються за часом із застосуванням (досліджуваного) лікарського засобу, незалежно від того, пов'язано це з прийомом (досліджуваного) лікарського засобу чи ні;

поправка до протоколу клінічного випробування - письмовий опис змін або формальне роз'яснення тексту протоколу клінічного випробування;

протокол клінічного випробування - документ, який описує завдання, методологію, процедури, статистичні аспекти та організацію клінічного випробування, а також, як правило, раніше отримані дані щодо досліджуваного лікарського засобу та обґрунтування клінічного випробування;

серйозна побічна реакція або серйозне побічне явище - будь-який несприятливий медичний прояв при застосуванні лікарського засобу (незалежно від дозування), який призводить до смерті; являє загрозу життю; вимагає госпіталізації або продовження терміну існуючої госпіталізації; призводить до довготривалої або значної непрацездатності чи інвалідності; до вроджених аномалій чи вад розвитку;

спеціалізований лікувально-профілактичний заклад (далі - ЛПЗ) - заклад охорони здоров'я, завданням якого є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних та лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників;

співдослідник - будь-який член дослідницької групи, що перебуває в підпорядкуванні у дослідника й уповноважений ним для виконання процедур клінічного випробування та/чи прийняття відповідних рішень;

спонсор - юридична або фізична особа, яка несе відповідальність за ініціацію та організацію клінічного випробування лікарського засобу та/або його фінансування;

уповноважена особа з якості (виробника) - фізична особа, призначена виробником, яка відповідає за гарантію того, що кожна серія лікарського засобу вироблена з дотриманням основних принципів належної виробничої практики, проконтрольована відповідно до специфікацій на препарат і дає дозвіл на реалізацію або на клінічні дослідження кожної серії лікарського засобу;

Центральна комісія з питань етики Міністерства охорони здоров'я України (далі - Центральна комісія з питань етики) - незалежний науково-експертний орган, який забезпечує дотримання прав, безпеки та благополуччя пацієнтів (здорових добровольців), досліджуваних всіма учасниками клінічних досліджень шляхом схвалення клінічних досліджень, що ґрунтується на експертній оцінці етичних та морально-правових принципів клінічних досліджень.

1. Усі клінічні випробування проводяться відповідно до міжнародних етичних принципів із забезпеченням захисту прав, безпеки та благополуччя досліджуваних. Клінічне випробування може проводитись тільки в тому випадку, якщо очікувана користь виправдовує ризик.

2. Клінічні випробування проводяться у ЛПЗ, які мають ліцензію на медичну практику та акредитаційний сертифікат, видані МОЗ або уповноваженим ним органом.

3. Усі особи, які долучаються до проведення клінічного випробування, повинні мати належну освіту, професійну підготовку й досвід для виконання функцій та обов'язків, пов'язаних з клінічним випробуванням.

4. Вибір дослідників та ЛПЗ є функцією спонсора. Вимоги до дослідників та ЛПЗ наведено в розділі V цього Порядку.

5. Усі клінічні випробування розпочинаються після схвалення Центральною комісією з питань етики та отримання позитивного висновку Центру.

6. Забезпечення конфіденційності документів, що дозволяють установити особистість досліджуваного, є необхідною умовою. Особи, винні у розголошенні інформації щодо особистості досліджуваного, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

7. Планування, проведення та звітність усіх фаз клінічних випробувань, у тому числі досліджень біодоступності/біоеквівалентності, здійснюються з дотриманням вимог Настанови "Лікарські засоби. Належна клінічна практика. СТ-Н МОЗУ 42-7.0:2008", затвердженої наказом МОЗ від 16.02.2009 N 95.

8. Має використовуватися система процедур, що забезпечує якість клінічного випробування у всіх його аспектах.

9. Реєстрація, обробка і збереження отриманої під час клінічного випробування інформації мають забезпечувати коректне надання, інтерпретацію і верифікацію даних. Перелік основних документів клінічного випробування, які зберігаються у ЛПЗ/в місці проведення дослідження та у спонсора не менше ніж 15 років після завершення клінічного випробування, наведено в додатку 1 до цього Порядку.

10. Виробництво та збереження досліджуваного лікарського засобу, а також поводження з ним здійснюються у встановленому порядку з дотриманням вимог Настанови "Лікарські засоби. Належна виробнича практика. СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2008", затвердженої наказом МОЗ від 16.02.2009 N 95. Основні вимоги до маркування досліджуваного лікарського засобу викладено в розділі VI цього Порядку. Досліджуваний лікарський засіб використовується тільки відповідно до затвердженого протоколу клінічного випробування.

11. Спонсор може делегувати будь-які або всі свої функції контрактній дослідницькій організації. При цьому спонсор залишається відповідальним за ініціацію та проведення клінічного випробування та за інформацію, яка була зібрана в результаті клінічного випробування.

12. На будь-якому етапі клінічного випробування або після його завершення Центр може провести клінічний аудит клінічного випробування відповідно до розділу XIII цього Порядку.

1. Захист досліджуваних забезпечується шляхом оцінки ризику перед проведенням кожного клінічного випробування на підставі попередніх досліджень, нагляду з боку Центральної та локальних комісій з питань етики та Центру, страхового захисту, а також захисту персональних даних.

2. Необхідно забезпечити особливий захист пацієнтів, які самостійно не здатні дати інформовану згоду на участь у клінічному випробуванні. Таких пацієнтів не можна включати в клінічне дослідження, якщо такі самі результати можна отримати за участю осіб, які спроможні надати інформовану згоду. Таких пацієнтів можна включати в клінічне випробування тільки тоді, коли є підстави очікувати, що застосування досліджуваного лікарського засобу принесе безпосередню користь пацієнту та вона буде перевищувати ризик. Крім того, є необхідність у проведенні клінічних випробувань за участю дітей з метою удосконалення лікування, що надається їм. Лікарські засоби для дітей необхідно випробувати на науковій основі перед їх широким застосуванням.

Включати в клінічні дослідження інших осіб, не спроможних дати свою інформовану згоду, наприклад, осіб з деменцією, пацієнтів психіатричного профілю та інших, можна тільки тоді, якщо є підстави припускати, що пряма користь для цих пацієнтів перевищує ризик.

У випадках, коли до клінічного випробування залучаються пацієнти, які в силу свого клінічного стану неспроможні самостійно дати інформовану згоду, необхідно отримати інформовану згоду законного представника, а у разі його відсутності - близьких родичів. У протоколі клінічного дослідження або в поправці до нього повинна бути описана процедура отримання інформованої згоди пацієнта після того, як у нього буде відновлена спроможність.

3. Клінічне випробування може проводитися у разі, коли:

очікуваний ризик і незручності були зважені стосовно очікуваної користі для цього досліджуваного й інших пацієнтів (здорових добровольців). Клінічне випробування може бути розпочате, тільки якщо Центральна комісія з питань етики та Центр прийдуть до висновку, що очікувана терапевтична користь і користь для охорони здоров'я пацієнтів виправдують ризик;

досліджуваний або, якщо він не здатний дати інформовану згоду, його законний представник, а в разі відсутності законного представника у пацієнтів, які перебувають у критичному та невідкладному станах, - дружина/чоловік чи близький родич мав можливість під час розмови з дослідником або іншим членом дослідницької групи зрозуміти мету, ризик і незручності клінічного випробування, а також умови, за яких воно буде проводитися;

права досліджуваного на фізичне і психічне благополуччя, таємницю особистого життя і захист персональних даних забезпечені відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів;

якщо особа не в змозі писати/читати, то у виняткових випадках нею може бути дана усна згода в присутності мінімум одного свідка, який засвідчує згоду пацієнта в інформованій згоді;

за бажанням досліджуваний (законний представник) може без будь-якої шкоди для досліджуванного припинити участь у клінічному випробуванні в будь-який час;

забезпечено страхування відповідальності на випадок нанесення шкоди життю та здоров'ю досліджуванного із дотриманням міжнародних етичних принципів біомедичних досліджень із залученням людини.

4. При виникненні будь-якої побічної реакції, що може розцінюватися як страховий випадок, відповідальний дослідник має невідкладно, але не пізніше ніж протягом двох днів, інформувати про це спонсора (контрактну дослідницьку організацію за наявності делегованої спонсором функції співпраці зі страховою компанією).

5. Спонсор (контрактна дослідницька організація за наявності делегованої спонсором функції співпраці зі страховою компанією) протягом 7 календарних днів з моменту, коли це стало відомо, повинен направити відповідне повідомлення до страхової компанії та Центральної комісії з питань етики.

6. Досліджуваний (на власний розсуд) або законний представник, а у разі його відсутності - близькі родичі можуть й ініціативно (що має бути зазначено в інформованій згоді) протягом 9 днів повідомити страхову компанію, що виступає гарантом його прав, про факт настання побічної реакції для оцінки її як страхового випадку.

1. Пацієнти (здорові добровольці), яких планується залучити до клінічного випробування, мають отримати достатньо інформації про мету та суть клінічного випробування. Дослідник або член дослідницької групи, що ним уповноважений, ретельно інформує пацієнта (здорового добровольця), а якщо він неспроможний самостійно дати інформовану згоду, його законного представника, щодо всіх аспектів клінічного випробування.

2. Рішення пацієнта (здорового добровольця) щодо прийняття участі або продовження участі в клінічному випробуванні має бути прийняте ним самостійно й вільно без будь-якого тиску на нього.

3. Письмова та усна інформація про клінічне випробування не повинна містити висловлювань, що змушують пацієнта (здорового добровольця), а також його законного представника відмовитись від своїх прав, що звільняють дослідника, спонсора клінічного випробування від відповідальності за заподіяну шкоду.

4. Письмові матеріали та усна інформація про клінічне випробування не повинні містити спеціальних термінів і мають бути зрозумілими пацієнту (здоровому добровольцю) або законному представнику.

5. Дослідник надає пацієнту (здоровому добровольцю) або законному представнику достатню кількість часу для ухвалення рішення про участь у клінічному випробуванні. Пацієнт (здоровий доброволець) або законний представник повинен одержати вичерпні відповіді на всі питання щодо клінічного випробування.

6. У письмовій та усній інформації, що надається пацієнту (здоровому добровольцю) або законному представнику, зазначаються:

дослідницький характер клінічного випробування;

завдання клінічного випробування;

інформація щодо досліджуваного лікарського засобу та вірогідність залучення до однієї з груп клінічного випробування;

процедури проведення клінічного випробування;

права та обов'язки досліджуваного;

незручності для досліджуваного, а також очікуваний ризик та очікувана користь;

якщо клінічне випробування не носить лікувального характеру, то інформація про це;

інші види медикаментозного або немедикаментозного лікування, що можуть бути призначені досліджуваному;

компенсація та/або лікування, на які досліджуваний може розраховувати у разі завдання шкоди його здоров'ю під час клінічного випробування;

розмір виплат досліджуваному, якщо такі передбачені;

витрати досліджуваного, якщо такі очікуються, пов'язані з його участю в клінічному випробуванні;

що участь у клінічному випробуванні є добровільною і досліджуваний може відмовитися від неї в будь-який момент без пояснень, без будь-яких санкцій або обмежень прав досліджуваного;

представники Центру, Центральної комісії з питань етики, локальної комісії з питань етики та спонсора мають право безпосереднього доступу до інформації у первинній медичній документації досліджуваного для перевірки процедур та/або даних клінічного випробування, не порушуючи при цьому анонімності досліджуваного;

своєчасність ознайомлення досліджуваного або його законного представника з новою інформацією, що може вплинути на бажання досліджуваного продовжити участь у клінічному випробуванні;

інформація щодо осіб, до яких можна звернутися для одержання додаткової інформації про клінічне випробування і права досліджуваного, а також фізичних та/або юридичних осіб, з якими досліджуваний може зв'язатися у разі завдання шкоди його здоров'ю під час клінічного випробування;

можливі обставини та/або причини, через які участь досліджуваного у клінічному випробуванні може бути припинена;

передбачувана тривалість участі досліджуваного у клінічному випробуванні; приблизна кількість досліджуваних, що братимуть участь у клінічному випробуванні.

Відомості про досліджуваного повинні зберігатися в таємниці.

7. До початку участі в клінічному випробуванні пацієнт (здоровий доброволець) або його законний представник, а також дослідник або член дослідницької групи, відповідальний за отримання інформованої згоди, підписують та власноручно датують два примірники інформованої згоди, один з яких залишається досліднику, а другий передається досліджуваному. Обов'язково має бути зазначено, що згода надана досліджуваним (законним представником) добровільно на підставі одержаної повної інформації про клінічні випробування.

8. Коли до клінічного випробування (терапевтичного або нетерапевтичного) залучаються особи, на участь яких обов'язково потрібне погодження їх законного представника (наприклад, малолітні або неповнолітні, недієздатні особи), ці особи інформуються в межах їх розуміння, а неповнолітні власноруч підписують і датують інформовану згоду.

9. Один примірник підписаної та датованої інформованої згоди зберігається у дослідника (в архіві ЛПЗ, де здійснювалося клінічне випробування) протягом не менше 15 років після його завершення.

10. До клінічних випробувань, що не передбачають безпосередньої лікувальної користі (нетерапевтичні дослідження) для досліджуваних, залучаються пацієнти, що особисто дають свою інформовану згоду.

Залучати пацієнтів за згодою законних представників можна, якщо можливий ризик для досліджуваних невисокий.

11. Якщо пацієнт перебуває в критичному та невідкладному стані, що не дає можливості отримати у нього інформовану згоду на участь у клінічному випробуванні, її повинні отримати у його законного представника, а у разі його відсутності - у близьких родичів.

Якщо неможливо одержати інформовану згоду у пацієнта і відсутній його законний представник, це має бути передбачено протоколом клінічного випробування та/або іншим документом, схваленим Центральною комісією з питань етики.

Досліджуваний або його законний представник повинен бути поінформований про клінічне випробування в найкоротший термін для отримання інформованої згоди на продовження клінічного випробування.

Пацієнти, що перебувають у критичному та невідкладному стані, залучаються до клінічного випробування тільки в тих випадках, якщо є медичні покази для застосування досліджуваного лікарського засобу.

12. Порядок надання інформації про клінічне випробування пацієнту (здоровому добровольцю), а також отримання інформованої згоди від нього можуть перевірятися Центром, Центральною комісією з питань етики, локальною комісією з питань етики та спонсором.

13. Досліджуваний (законний представник) у разі порушення прав досліджуванного під час проведення клінічного випробування може звернутися до спонсора, Центру, Центральної комісії з питань етики, локальної комісії з питань етики, МОЗ або до суду в установленому законодавством порядку.

14. Інтереси пацієнтів (здорових добровольців), досліджуваних завжди повинні переважати над інтересами науки і суспільства.

1. Клінічне випробування за участю малолітніх та неповнолітніх дітей може проводитись, якщо:

1.1 отримується інформована згода обох батьків або законного представника;

1.2 малолітнім та неповнолітнім дітям повинна бути надана доступна їх розумінню письмова та усна інформація про клінічне дослідження і, якщо малолітній спроможний, він усно дає свою згоду на участь у клінічному дослідженні.

Неповнолітній пацієнт особисто підписує та датує інформовану згоду.

Дослідником ураховується явне бажання малолітньої та неповнолітньої дитини взяти участь, або відмовитися від участі в клінічному дослідженні, або вийти з нього в будь-який час;

1.3 не використовуються будь-які заохочення або стимули, крім компенсації у разі завдання шкоди його здоров'ю під час клінічного випробування;

1.4 малолітні та неповнолітні діти одержать безпосередню користь від участі у клінічному випробуванні, якщо:

це клінічне випробування необхідне для підтвердження даних, отриманих під час інших клінічних випробувань, які проводились на дорослих, або для підтвердження даних, отриманих за допомогою інших методів дослідження;

клінічне випробування стосується захворювань, від яких страждають малолітні та неповнолітні діти;

клінічне випробування має такі особливості, що його можна проводити тільки за участю малолітніх та неповнолітніх дітей;

1.5 клінічні випробування сплановані таким чином, щоб мінімізувати біль, дискомфорт, страх і ризик. Поріг ризику і ступінь дискомфорту, болю повинні бути чітко визначені і постійно відстежуватися;

1.6 інтереси малолітніх та неповнолітніх дітей завжди повинні переважати над інтересами науки і суспільства.

1. Клінічне випробування за участю недієздатних пацієнтів може проводитися тільки, якщо:

1.1 отримується інформована згода законного представника (згода повинна виражати волю досліджуваного і може бути в будь-який момент відкликана без негативних для досліджуваного наслідків);

1.2 недієздатний пацієнт одержує інформацію про клінічне випробування, пов'язаний з ним ризик і користь у формі, доступній для його розуміння;

1.3 дослідник ураховує бажання недієздатного пацієнта узяти участь, або відмовитися від участі в клінічному випробуванні, або вийти з нього в будь-який момент;

1.4 не використовуються будь-які заохочення або стимули, крім компенсації у разі завдання шкоди його здоров'ю під час клінічного випробування;

1.5 клінічне дослідження має значення для підтвердження інформації, отриманої при інших клінічних випробуваннях або отриманої іншими методами дослідження;

1.6 клінічне дослідження має прямий стосунок до захворювання, від якого страждає досліджуваний;

1.7 клінічні випробування сплановані таким чином, щоб мінімізувати біль, дискомфорт, страх і ризик. Поріг ризику і ступінь дискомфорту, болю повинні бути чітко визначені і постійно відстежуватися;

1.8 є підстави очікувати, що застосування досліджуваного лікарського засобу принесе досліджуваному користь, що перевищує ризик, або не має жодного ризику;

1.9 інтереси недієздатного досліджуваного повинні завжди переважати над інтересами науки і суспільства.

1. Дослідники, які братимуть участь у клінічному дослідженні, повинні:

мати необхідну спеціалізацію у галузі медицини, в якій буде проводитись клінічне дослідження, достатню професійну підготовку;

бути обізнаними з міжнародними вимогами належної клінічної практики та нормативно-правовими актами щодо проведення клінічних випробувань в Україні;

працювати у ЛПЗ, де планується проведення клінічного випробування (у разі якщо дослідник є співробітником кафедри вищого медичного навчального закладу, необхідна наявність договору про співпрацю між вищим медичним навчальним закладом та ЛПЗ);

дослідники, які будуть залучатися до проведення клінічних випробувань I фази та біоеквівалентності лікарських засобів, крім основних вимог, повинні мати досвід проведення клінічних випробувань, що підтверджується інформацією, наведеною в автобіографіях (curriculum vitae).

2. ЛПЗ може залучатися до проведення клінічного дослідження у разі, якщо:

ЛПЗ має акредитаційний сертифікат та ліцензію на медичну практику, видану МОЗ або уповноваженим ним органом;

при ЛПЗ створена та діє локальна комісія з питань етики;

наявна необхідна база для надання кваліфікованої невідкладної медичної допомоги досліджуваним у разі виникнення ускладнень під час проведення клінічного випробування та є діючий блок інтенсивної терапії або реанімаційне відділення залежно від особливостей клінічного випробування;

у підрозділах ЛПЗ (лабораторія, відділення функціональної діагностики), які можуть залучатися до проведення клінічних випробувань, регулярно здійснюється метрологічний контроль засобів вимірювальної техніки у термін і в порядку, що передбачені чинними нормативно-правовими актами. Лабораторія, яка залучатиметься до проведення клінічних випробувань, має сертифікат акредитації;

є умови для зберігання досліджуваних лікарських засобів (відповідно до умов зберігання, зазначених при маркуванні лікарських засобів чи у протоколі клінічного дослідження) та документації, яка належить до клінічного дослідження;

є можливість залучати необхідну кількість досліджуваних відповідно до протоколу клінічного дослідження;

первинна медична документація (історія хвороби та/або амбулаторна картка) ведеться відповідно до вимог чинного законодавства та є можливості її зберігання (в умовах архіву) не менше ніж 15 років після завершення клінічного випробування.

3. ЛПЗ може залучатися до проведення клінічного дослідження I фази та біоеквівалентності лікарських засобів у разі, якщо ЛПЗ відповідає вимогам, наведеним у пункті 2 цього розділу, а також є:

окремі палати для досліджуваних та умови, необхідні для цілодобового спостереження за їх станом;

окрема маніпуляційна, їдальня та санітарна кімната для досліджуваних;

умови зберігання біологічних зразків при проведенні клінічних випробувань.

4. Лабораторія для проведення фармакокінетичних досліджень, що залучається до клінічних випробувань, повинна відповідати вимогам Настанови "Лікарські засоби. Належна лабораторна практика", затвердженої наказом МОЗ від 16.02.2009 N 95.

1. Маркування досліджуваного лікарського засобу має бути таким, щоб ідентифікувати досліджуваний лікарський засіб та клінічне випробування, а також сприяти правильному застосуванню досліджуваного лікарського засобу згідно з протоколом клінічного випробування.

2. Необхідна інформація викладається українською мовою або мовою міжнаціонального спілкування (додатково інформація може надаватись іншою мовою).

На етикетках повинна бути зазначена така інформація (відсутність певної інформації має бути виправдана. У разі відсутності зовнішньої упаковки ця інформація повинна бути зазначена на внутрішній упаковці):

а) найменування юридичної особи/П.І.Б. фізичної особи, місцезнаходження юридичної особи/місце проживання фізичної особи та контактний телефон спонсора/виробника/контрактної дослідницької організації або дослідника для контактів щодо обміну інформацією про досліджуваний лікарський засіб та щодо термінового "розсліплення".

Місцезнаходження/місце проживання та контактний телефон спонсора, контрактної дослідницької організації або дослідника стосовно інформації щодо досліджуваного лікарського засобу, клінічного випробування та розкриття коду в невідкладних випадках може не наноситись на етикетку, якщо передбачається надавати досліджуваному пам'ятку або спеціальну картку, яка буде містити цю інформацію, та досліджуваний буде проінструктований постійно мати її при собі;

б) лікарська форма, спосіб уведення, кількість одиниць дозування (у разі відкритих клінічних випробувань - назва/ідентифікатор та сила дії/активність);

в) серія або кодовий номер досліджуваного лікарського засобу для ідентифікації складу та операцій з пакування;

г) посилання на код клінічного випробування, що дозволяє його ідентифікувати: місце проведення клінічного дослідження, дослідника та спонсора (якщо це не зазначено в іншому місці);

ґ) ідентифікаційний код досліджуваного/номер призначеного лікування та у відповідних випадках номер візиту;

д) прізвище та ім'я дослідника, якщо вони не зазначені в інформації, визначеній підпунктами "а" або "г";

е) вказівка із застосування (може бути наведене посилання на інструкцію щодо медичного застосування або інший документ, який призначений для досліджуваного або особи, яка буде вводити досліджуваний лікарський засіб);

є) позначка "для клінічних випробувань" або інша відповідна позначка;

ж) умови зберігання;

з) період використання ("використати до", термін придатності, дата повторного контролю, що прийнята), визначений у форматі "місяць/рік" у спосіб, що виключає неоднозначність трактування;

и) позначка "зберігати у недоступному для дітей місці" (за винятком випадків, коли досліджуваний лікарський засіб призначений для застосування в клінічних випробуваннях, у яких досліджувані не беруть препарат додому).

3. У разі якщо досліджуваний лікарський засіб буде надаватись досліджуваному або особі, яка його вводить, у первинній упаковці разом із зовнішньою (вони мають зберігатися разом) та на зовнішній упаковці має міститися інформація відповідно до пункту 2 цього розділу.

Маркування внутрішньої упаковки (або будь-якого запечатаного дозувального пристрою, що вміщує первинну упаковку) може включати таку інформацію:

а) найменування юридичної особи/П.І.Б. фізичної особи спонсора/ виробника/контрактної дослідницької організації/прізвище та ім'я дослідника;

б) лікарську форму, спосіб уведення (можна не зазначати для твердих лікарських форм для внутрішнього застосування), кількість одиниць дозування та у разі відкритих випробувань - назву/ідентифікатор та силу дії/активність;

в) серію або кодовий номер досліджуваного лікарського засобу для ідентифікації складу та операцій з пакування;

г) посилання на код клінічного випробування, що дозволяє ідентифікувати його, місце проведення клінічного дослідження, дослідника та спонсора, якщо це не зазначено в іншому місці;

ґ) ідентифікаційний код досліджуваного/номер призначеного лікування та у відповідних випадках номер візиту.

4. Якщо внутрішня упаковка має форму блістерів або невеликих одиниць (наприклад, ампули та інше), на яких неможливо розмістити інформацію, зазначену в пункті 2 цього розділу, досліджуваний лікарський засіб забезпечується зовнішньою упаковкою, на якій надається повна інформація. При цьому внутрішня упаковка має містити таку інформацію:

а) найменування юридичної особи/П.І.Б. фізичної особи спонсора/виробника/контрактної дослідницької організації/прізвище та ім'я дослідника;

б) спосіб уведення (можна не зазначати для твердих лікарських форм для внутрішнього застосування) та силу дії/активність;

в) серію або кодовий номер досліджуваного лікарського засобу для ідентифікації складу та операцій з пакування;

г) посилання на код клінічного випробування, що дозволяє ідентифікувати випробування, місце проведення дослідження, дослідника та спонсора, якщо це не зазначено в іншому місці;

ґ) ідентифікаційний код досліджуваного/код призначеного лікування та у відповідних випадках номер візиту.

5. При маркуванні можуть використовуватись символи та піктограми для уточнення вищезазначеної інформації. Можна включити також додаткову інформацію, застереження та/або інструкції щодо поводження з препаратом.

6. Допускається спрощене маркування досліджуваних лікарських засобів у разі, якщо вони призначені для клінічних випробувань з такими характеристиками:

планування клінічного випробування не потребує здійснення спеціальних процесів виробництва або пакування;

клінічне випробування проводиться з лікарськими засобами, які зареєстровані в Україні в установленому порядку;

досліджувані лікарські засоби мають ті самі характеристики, що й показання для застосування, згідно з яким лікарський засіб зареєстровано в Україні.

У цьому випадку маркування оригінальної упаковки доповнюється такою інформацією (але вона не повинна закривати оригінальне маркування):

а) найменування юридичної особи/П.І.Б. фізичної особи спонсора/виробника/контрактної дослідницької організації/прізвище та ім'я дослідника;

б) посилання на код клінічного випробування, що дозволяє ідентифікувати місце проведення клінічного дослідження, дослідника та досліджуваного.

7. У разі якщо необхідно змінити дату "використати до", на упаковку може бути прикріплена додаткова етикетка із зазначенням нової дати "використати до" та номером серії. Її можна накласти на стару дату "використати до", але не на оригінальний номер серії. Ця операція, якщо це обґрунтовано, може проводитись фармацевтом ЛПЗ, де проводиться клінічне дослідження, який є членом дослідницької групи, під контролем особи, що проводить моніторинг клінічного випробування та яка пройшла спеціальну підготовку. Додаткове маркування відповідним чином зазначається в документації клінічного випробування.

1. Висновок щодо проведення клінічного випробування надається Центром. Для одержання висновку щодо проведення клінічного випробування лікарського(их) засобу(ів) заявником подаються до Центру такі документи (матеріали) клінічного випробування:

1.1. Супровідний лист за формою (додаток 2).

1.2. Заява встановленого зразка (додаток 3).

1.3. Протокол клінічного випробування лікарського засобу з усіма наявними поправками до нього. Перелік питань, які мають бути висвітлені у протоколі клінічного випробування, наведені в Настанові "Лікарські засоби. Належна клінічна практика. СТ-Н МОЗУ 42-7.0:2008", затвердженій наказом МОЗ від 16.02.2009 N 95.

1.4. Коротке викладення змісту (синопсис) протоколу українською мовою або мовою міжнаціонального спілкування (для міжнародних клінічних випробувань).

1.5. Індивідуальна реєстраційна форма (крім міжнародних клінічних випробувань).

1.6. Брошура дослідника. Перелік питань, які мають бути висвітлені у брошурі дослідника, наведені у Настанові "Лікарські засоби. Належна клінічна практика. СТ-Н МОЗУ 42-7.0:2008", затвердженій наказом МОЗ від 16.02.2009 N 95.

1.7. Досьє досліджуваного лікарського засобу, або спрощене досьє досліджуваного лікарського засобу, або коротка характеристика лікарського засобу (SmPC).

Повне досьє надається в разі, коли досліджуваний лікарський засіб планується вивчати в Україні вперше. Повне досьє включає інформацію щодо якості кожного досліджуваного лікарського засобу, у тому числі препаратів порівняння та плацебо, а також дані доклінічних досліджень та відомості про попередні клінічні випробування або клінічне застосування досліджуваного лікарського засобу (за наявності). Заявник надає повне досьє досліджуваного лікарського засобу або спрощене досьє з посиланням на брошуру дослідника. Інформація, що входить до повного досьє на досліджуваний лікарський засіб, наведена в додатку 4 до цього Порядку.

Спрощене досьє може надаватися, якщо інформація, пов'язана з досліджуваним лікарським засобом, уже надавалася до Центру як частина реєстраційного досьє або як частина заяви для отримання висновку щодо проведення клінічного випробування даного лікарського засобу. В цьому випадку може бути надане письмове підтвердження, яке дозволяє використання інформації, що надавалась іншим заявником щодо цього лікарського засобу. Інформація щодо плацебо надається у вигляді як повного, так і спрощеного досьє.

В усіх випадках надаються відповідні хімічні, біологічні та фармацевтичні дані.

Якщо лікарський засіб уже зареєстрований в Україні, спонсор може надавати коротку характеристику лікарського засобу як досьє на досліджуваний лікарський засіб.

1.8. Сертифікат серії досліджуваного лікарського засобу, що буде використаний для клінічного випробування. Сертифікат серії (сертифікат аналізу, сертифікат якості) досліджуваного лікарського засобу - документ, що видається виробником і супроводжує кожну серію лікарського засобу з метою підтвердження його якості (за специфікацією).

Якщо під час клінічного випробування буде використана інша серія досліджуваного лікарського засобу, який ввозиться в Україну, то заявник клінічного випробування повинен в термін до 10 днів після завершення митного оформлення досліджуваного лікарського засобу надати в Центр сертифікат даної серії разом із супровідним листом.

1.9. При проведенні клінічних досліджень лікарських засобів з метою їх подальшої реєстрації в Україні додається також висновок лабораторії фармацевтичного аналізу Центру щодо якості на кожну серію, яка буде використана для клінічних досліджень. Для апробації методів аналізу до цієї лабораторії мають бути надані зразки лікарського засобу в кількості, необхідній для його проведення.

1.10. Результати попередніх експертиз та/або рішень Центру, що стосуються доклінічного вивчення та клінічного випробування лікарського засобу (за наявності).

1.11. Перелік уповноважених компетентних органів інших країн, до яких також подавались заявки щодо клінічного випробування, і докладна інформація про прийняті ними рішення (за наявності).

1.12. Копія схвалення Центральної комісії з питань етики (за наявності).

1.13. Доручення, видане спонсором з чітко визначеними делегованими повноваженнями, якщо заявник клінічного випробування не є спонсором.

1.14. Проект інформованої згоди та інша письмова інформація, яку планується надавати пацієнту (здоровому добровольцю) (українською мовою, або мовою міжнаціонального спілкування, або іншою мовою, яка буде зрозумілою пацієнту (здоровому добровольцю)).

1.15. Короткі відомості про всі поточні клінічні випробування, які проводяться із застосуванням даного досліджуваного лікарського засобу (за наявності).

1.16. Експертна оцінка клінічного випробування (за наявності).