Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року

З метою визначення стратегії та основних напрямів подальшого розвитку України як морської держави Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Морську доктрину України на період до 2035 року, що додається.

2. Міністерству інфраструктури, Міністерству оборони, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та іншим заінтересованим органам виконавчої влади забезпечити дотримання положень Морської доктрини України на період до 2035 року під час розроблення документів державного планування.

Перемога в Україні демократичних сил і розгортання активного політичного та економічного співробітництва з Європейським Союзом, відновлення діалогу про приєднання до НАТО в умовах тимчасової окупації Російською Федерацією території України, агресії Російської Федерації проти України та її спроб перерозподілу сфер контролю над акваторією Азовського і Чорного морів, необхідність прискорення процесу виходу держави з довготривалої системної кризи потребують оновлення напрямів розвитку України як морської держави. В умовах радикальних змін геополітичної, воєнно-політичної та економічної обстановки у світі виникла потреба в оновленні Морської доктрини України.

Морська доктрина визначає стратегію та основні напрями подальшого розвитку України як морської держави.

На сучасному етапі становлення України особливого значення набуває фактор утвердження її як морської держави, виходячи з її просторових і геофізичних особливостей, місця та ролі у глобальній та регіональній системі міжнародних відносин. Україна здобула статус морської держави, зробивши вагомий внесок у розвиток мореплавства та вивчення Світового океану, а також завдяки сприятливому географічному положенню, зокрема, довжині морського узбережжя та площі водного простору.

Україна має найбільшу серед держав Азово-Чорноморського басейну довжину морського узбережжя (2759,2 кілометра) і понад 72 тис. кв. кілометрів виключної морської економічної зони.

Значну частину національного валового внутрішнього продукту формують п’ять областей України, які мають вихід до моря і займають близько 27 відсотків її території. Більшість населення на їх території проживає на відстані не більш як 60 кілометрів від моря та тісно пов’язана з морською діяльністю.

Внаслідок тимчасової окупації Російською Федерацією Україна позбавлена можливості використовувати значну частину свого військово-морського потенціалу, національного майна, в тому числі інфраструктури морського транспорту та енергетики на шельфі Чорного і Азовського морів, системи морської освіти і науки, налагоджені економічні зв’язки між підприємствами, а також провадити морську діяльність у прилеглих до тимчасово окупованої території України водах. Орієнтовна вартість втрат, крім приватного бізнесу, становить суму, що дорівнює річному валовому внутрішньому продукту України.

Ураховуючи викладене, важливість усіх різновидів ресурсів моря зростатиме, а від ефективності реалізації державної морської політики залежать суверенітет і територіальна цілісність України, її економічна та енергетична незалежність, сталий розвиток та інтеграція в євроатлантичний політичний, економічний, правовий і безпековий простір.

Терміни, що вживаються у цій Доктрині, мають таке значення:

військово-морська діяльність - складова морської діяльності, спрямована на захист національних інтересів, реалізацію пріоритетів діяльності у сфері вивчення, освоєння і використання зони національних інтересів на морі з метою оборони та безпеки держави із застосуванням її військово-морського потенціалу;

військово-морський потенціал - військова складова морського потенціалу України, що включає Військово-Морські Сили Збройних Сил та Морську охорону Держприкордонслужби, а також інфраструктуру та підприємства економіки, що забезпечують їх функціонування, розвиток і можливість використання;

державна морська політика - система цілей, заходів, засобів та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, спрямованих на реалізацію національних інтересів на морі;

загрози національній безпеці у сфері морської діяльності - фактори, що безпосередньо чи у перспективі унеможливлюють або ускладнюють реалізацію національних інтересів на морі, сталий розвиток України як морської держави;

захист торговельного мореплавства та морегосподарського комплексу - заходи, що проводяться в зоні національних інтересів на морі та спрямовані на зниження рівня загроз торговельному мореплавству і морегосподарській діяльності, підготовку держави та її морегосподарського комплексу до функціонування в особливий період та використання в інтересах оборони держави і захисту національних інтересів на морі;

зона національних інтересів на морі - внутрішні морські води, територіальне море, виключна (морська) економічна зона України, а також інші райони Світового океану, що мають економічне та стратегічне значення для українського народу і держави;

круїзне мореплавство - туризм з використанням спеціалізованих суден із проживанням, харчуванням, спеціальним обслуговуванням туристів на борту судна, а також екскурсійним обслуговуванням на березі;

морегосподарська діяльність - використання ресурсів моря для задоволення потреб людини, а також суспільства в цілому та розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалу;

морегосподарський комплекс - територіальне поєднання об’єктів морської індустрії;

морська діяльність - діяльність у сфері забезпечення сталого економічного і соціального розвитку суспільства, вивчення, освоєння і використання моря, захисту національної безпеки, морська торгівля (комерційні операції, які пов’язані з використанням морських суден, купівля-продаж товарів, що перевозяться морським шляхом, фрахтування суден, морське агентування, морське страхування тощо). Складовими морської діяльності є: торговельне мореплавство, морський транспорт, суднобудування, військово-морська діяльність, використання водних біоресурсів та інших ресурсів моря, туристична та рекреаційна діяльність, а також діяльність у сферах науки, освіти, екології і захисту моря;

морська індустрія - сектор економіки, який включає суб’єкти господарювання у сферах торговельного мореплавства, морського транспорту, суднобудування, судноремонту, використання ресурсів моря, які не відносяться до водних біоресурсів, рибного господарства;

морський кластер - неформальне функціональне об’єднання подібних, суміжних або додаткових суб’єктів морегосподарського комплексу з активними каналами для бізнес-транзакцій, комунікацій та діалогу, що поділяють спеціалізовану інфраструктуру, робочі ринки та послуги і мають спільні можливості або загрози;

морський потенціал - сукупність природних ресурсів моря, надбань людини і активів держави та можливостей їх використання у процесі провадження морської діяльності;

національні інтереси на морі - сукупність матеріальних та інтелектуальних потреб українського народу і держави у сфері морської діяльності, що реалізуються на основі морського потенціалу;

торговельне мореплавство - діяльність, пов’язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладення кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей;

Україна має сприятливі умови для розвитку морської діяльності, проте негативний вплив процесів, характерних для всієї економіки країни, спричиняє загострення комплексу економічних, соціальних та інших проблем, зумовлює різке зниження обсягів виробництва у сфері морської діяльності.

Виходячи з просторових та геофізичних особливостей, місця і ролі у глобальній та регіональній системі міжнародних відносин, Україна повинна дотримуватися міжнародних стандартів безпеки мореплавства та охорони суден і портів. Імплементація міжнародно-правових норм вимагає наявності чітко структурованої системи забезпечення безпеки мореплавства і охорони суден та портових засобів, що має належні організаційні, кадрові та матеріальні ресурси і сучасну правову базу. Для підвищення ефективності зазначеної структури необхідно удосконалити наявну нормативно-правову базу, усунувши колізії у законодавстві, вжити дієвих заходів для зміцнення зв’язків між суб’єктами системи управління морською діяльністю.

Морські порти є однією з найважливіших з’єднувальних ланок національної транспортної та виробничої інфраструктури з європейською та світовою. Україна володіє найпотужнішим портовим потенціалом серед усіх держав Чорного моря. На узбережжі Чорного та Азовського морів функціонує 13 морських торговельних портів. Причальний фронт морських портів має загальну довжину близько 40 кілометрів.

Внаслідок скорочення протягом останніх років обсягів перевезень морські порти України мають резерви переробної спроможності у розмірі близько 50 відсотків.

Суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у цілому є прибутковими, але потребують залучення інвестицій (для днопоглиблення, розбудови сучасних берегових і рейдових терміналів, оновлення перевантажувальної техніки, припортової інфраструктури) на суму понад 3 млрд. доларів США, тому необхідно створити сприятливі умови для ефективного інвестування в економіку.

На сьогодні в Україні функціонують сім великих суднобудівних заводів, дев’ять підприємств суднового машинобудування, морського приладобудування та електромонтажу, кілька десятків середніх і малих суднобудівних і судноремонтних заводів, 15 науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро. Суднобудування переважно орієнтоване на виконання зовнішніх замовлень (експортується понад 80 відсотків продукції). На даний час основною перешкодою, що не дає змоги українським судновласникам будувати та придбавати нові судна вітчизняного виробництва, є оподаткування прибутку від експлуатаційної діяльності, сплата податку на додану вартість і мита на судна, що побудовані або придбані. Світовий досвід свідчить, що введення міжнародної реєстрації суден із спеціальним режимом оподаткування сприяло концентрації флоту під національним прапором: у Данії - на 97 відсотків, Туреччині - на 84 відсотки, Португалії - на 83 відсотки, Франції - на 81 відсоток, в Італії - на 70 відсотків.

Внаслідок тимчасової окупації Російською Федерацією частини території України Військово-Морські Сили Збройних Сил опинилися у вкрай тяжкому стані. Національний флот практично втратив понад 80 відсотків своїх активів і спроможностей, зазнав значних кадрових та матеріальних втрат. Але у найкоротші строки було відновлено і суттєво нарощено можливості морської піхоти та берегової артилерії. Триває здійснення заходів з будівництва корабельного складу, а саме багатоцільових корветів і протикорабельних ракетних комплексів, малих артилерійських броньованих катерів.

Водні біоресурси моря є найважливішими для прибережних регіонів, а рибне господарство відіграє значну роль у забезпеченні населення продуктами харчування, національної економіки - сировиною, а також у відтворенні природних ресурсів та підвищенні рівня зайнятості населення.

Протягом останніх десяти років відбулося скорочення вилову водних біоресурсів майже у 2,5 раза переважно внаслідок передачі риболовних суден в оренду і зміни прапора, а також тимчасової окупації території України.

Екологічний стан Азовського і Чорного морів залишається вкрай незадовільним. Обсяги скидання забруднюючих речовин тільки на території України щороку сягають близько 350 тис. тонн. Рівень забруднення морської води в окремих акваторіях прибережної смуги перевищує гранично допустимі концентрації нафтопродуктів, фосфору та фенолів у середньому у п’ять разів, що спричиняє загибель тварин і рослин.

На українському шельфі Чорного та Азовського морів розвідано значні запаси корисних копалин, зокрема до 1583,5 млрд. куб. метрів природного газу і до 409,8 млн. тонн сирої нафти, що становить понад 30 відсотків загальних запасів вуглеводнів України. При цьому з них видобуто лише 4 відсотки тоді, як із берегових родовищ - до 70 відсотків розвіданих запасів вуглеводнів. Значні ділянки прибережних та морських акваторій охороняються на 20 об’єктах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, зокрема водно-біологічних угідь міжнародного значення.

Наявність привабливих та різноманітних ландшафтів, джерел мінеральних вод та грязей створює усі умови для формування високорозвинутого індустріального рекреаційно-туристичного комплексу. Проте лікувально-оздоровча база, а також особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси використовуються не досить ефективно. Матеріально-технічна база рекреаційно-туристичних установ, асортимент та якість послуг не відповідають світовим стандартам, що знижує конкурентоспроможність регіону на міжнародному ринку зазначених послуг.

Україна є однією з найбільших країн - постачальників висококваліфікованої робочої сили на світовий ринок праці, у тому числі моряків. В умовах суттєвого зменшення кількості суден під українським прапором, високого рівня внутрішньогалузевого безробіття зовнішня трудова міграція є для українських моряків фактично єдиною можливостю працювати за фахом, підтримувати відповідний рівень кваліфікації та зберігати професійну придатність.

До пріоритетних національних інтересів на морі належать задоволення потреб суспільства, економіки і держави у використанні ресурсів моря, посилення позиції України серед провідних морських держав, а також забезпечення безпеки шляхом:

підтримки свободи відкритого моря;

захисту державного суверенітету у внутрішніх морських водах, територіальному морі, повітряному просторі над ними, на морському дні та надрах у їх межах;

захисту суверенних прав і юрисдикції України в її виключній (морській) економічній зоні, а також у стратегічно важливих для держави районах моря;

захисту національних інтересів у Світовому океані;

забезпечення у територіальному морі та внутрішніх морських водах режиму судноплавства, що встановлений Конвенцією ООН по морському праву та іншими міжнародними документами;

охорони людського життя на морі і рятування людей, майна та суден;

запобігання забрудненню морського середовища, проведення ефективного екологічного моніторингу;

досягнення стану морського природного середовища у територіальних водах та у винятковій морській економічній зоні України, яке відповідає поняттю "добрий екологічний стан" у розумінні Рамкової Директиви Європейського Союзу про Морську Стратегію, та підтримання такого стану в довготривалій перспективі;

забезпечення контролю за функціонуванням життєво важливих морських комунікацій (територіальне море, Керч-Єнікальський канал, підходи до морських портів, гирл рр. Південний Буг, Дніпро та інші райони інтенсивного судноплавства);

провадження морегосподарської діяльності з:

- розвитку торговельного мореплавства, морського і внутрішнього водного транспорту в цілому;

- створення та розвитку національних судноплавних компаній і національного торговельного флоту;

- відродження суднобудування і судноремонту;

- розвитку, підвищення ефективності та забезпечення конкурентоспроможності морських портів України;

- розвитку інфраструктури внутрішніх водних шляхів, річкових портів та терміналів;

- вивчення, розвідки, видобування, використання, збереження невідновних та відтворення відновних ресурсів, які не відносяться до водних біоресурсів та мінімізації шкоди навколишньому природному середовищу під час експлуатації ресурсів моря;

- вивчення, збереження, невиснажливе видобування та стале відтворення рибних та інших водних біоресурсів;

- проведення морських наукових досліджень;

підготовки та перепідготовки моряків, науковців та інших фахівців, зайнятих морською діяльністю;

забезпечення збалансованого розвитку приморських регіонів.

Актуальними загрозами національній безпеці у сфері морської діяльності є:

дії Російської Федерації (включаючи дії окупаційної адміністрації) як держави-агресора щодо дестабілізації обстановки в Азово-Чорноморському регіоні із застосуванням інформаційного, політичного, економічного та військового впливу, спрямовані на:

- легітимізацію тимчасової окупації території України, втрату суверенних прав і юрисдикції України в її виключній (морській) економічній зоні, а також визнання світовою спільнотою нового територіального розподілу;

- посягання на національні інтереси України на морі;

- перешкоджання морегосподарській діяльності України;

- подальше порушення територіальної цілісності шляхом поширення агресії у приморських регіонах, внутрішніх морських водах і територіальному морі України;

- проведення розвідувальної і диверсійно-підривної діяльності у приморських регіонах і на об’єктах морської індустрії, у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, підтримка терористичних організацій на території України морським шляхом;

- отримання незаконної вигоди у результаті видобування і використання ресурсів та інфраструктури тимчасово окупованої території України;

- обмеження свободи мореплавства, включаючи плавання українських кораблів і кораблів держав - партнерів України у Чорному, Азовському морях і Керченській протоці;

- виключення України із транзитних вантажопотоків і втрату нею частини транзитного потенціалу;

невідповідність стану організації морських перевезень потребам національної економіки, суттєва залежність зовнішньої торгівлі від іноземних перевізників;

послаблення конкурентних позицій морських портів України на міжнародному та регіональному ринку портових послуг, зокрема, стосовно глобальних транзитних вантажопотоків за напрямками Європа - Азія;

відсутність належного законодавчого та організаційного забезпечення використання внутрішніх водних шляхів, насамперед рр. Дніпро, Дунай, Десна, Південний Буг, для розширення вантажної та логістичної бази морських і змішаних перевезень "річка - море";

зниження показників вітчизняного суднобудування та судноремонту як важливого сегмента національної економіки з значним синергетичним потенціалом;

незадовільний стан продовольчої безпеки держави і погіршення балансу споживання основних продуктів харчування населенням держави як результат занепаду у сфері рибного господарства;

відсутність активної політики видобутку вуглеводнів на українській частині шельфу Чорного та Азовського морів;

небезпечний стан Чорного і Азовського морів та морського узбережжя внаслідок техногенного впливу і протиправних дій порушників міжнародного екологічного законодавства;

втрата біологічного та ландшафтного різноманіття в акваторіях Азовського та Чорного морів;

світові тенденції до поширення незаконної діяльності на морі (піратство, тероризм, контрабанда зброї, наркотичних речовин і прекурсорів, нелегальна міграція, торгівля людьми).

Метою державної морської політики є реалізація національних інтересів в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, відновлення та захист суверенітету і територіальної цілісності держави, інтенсифікація розвитку морської індустрії із застосуванням сучасних технологій і перетворення її на потужний сектор економіки, посилення інтеграційних зв’язків із світовим морським співтовариством, сталий розвиток морської індустрії та приморських регіонів.

Основними принципами реалізації державної морської політики є:

провадження морської діяльності з дотримання законодавства України та її міжнародних договорів;

об’єднання зусиль, чітке розмежування повноважень та ефективна взаємодія з питань морської діяльності органів виконавчої влади;

пріоритет політико-дипломатичних, економічних, інформаційних та інших невоєнних способів протидії загрозам з моря;

пріоритет відродження військово-морського потенціалу країни;

пріоритет забезпечення безпеки мореплавства, охорони людського життя на морі;

підвищення рівня військово-морського потенціалу України до рівня держав Європейського Союзу і НАТО;

захист права власності українського народу на природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

провадження морської діяльності державами Чорноморсько-Азовського басейну за принципом рівноправності;

поєднання інтересів і взаємна відповідальність держави і суб’єктів морегосподарської діяльності;

збереження морського природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги та стале відновлення природних ресурсів моря;

дотримання прав людини, яка працює в морі та на морському узбережжі, її соціальний захист;

узгодження засад державної морської політики з інтересами соціально-економічного розвитку приморських регіонів.

Пріоритети морської політики визначають загальне її бачення на найближчу та довгострокову перспективу з метою повноцінної реалізації морського потенціалу України і забезпечення національних інтересів держави у Світовому океані.

Для загального поліпшення стану морської діяльності необхідно:

створити законодавчі основи для комплексного провадження морської діяльності;

розробити та реалізовувати стратегію розвитку морської індустрії, зокрема торговельного мореплавства і суднобудування;

удосконалити систему оподаткування та митного регулювання, а також збалансувати державну тарифну політику на морському транспорті, справляння портових зборів;

створити економічні стимули для реєстрації суден під українським прапором;

розв’язати проблеми розвитку морських портів, насамперед підвищити ефективність інвестування економіки, зменшити обмеження для впровадження регіонально-транспортних комплексних проектів, підвищити рівень впровадження міжнародних стандартів у діяльність державних органів у морських портах, створити сучасне нормативно-технічне забезпечення для проектування портів та водних шляхів;

відродити замкнений цикл суднобудування та впровадити державні мотиваційні системи його фінансування, зокрема, у частині надання пільг, компенсаційних механізмів, митних важелів, ефективного використання потенціалу науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій, наявних сировинної та промислової бази, висококваліфікованих кадрів;

оновлювати флот та допоміжне обладнання рибного господарства, збільшувати площі і підвищувати продуктивність нерестовищ в Азово-Чорноморському басейні;

раціоналізувати використання туристично-рекреаційного потенціалу приморських регіонів, розробити плани їх комплексного розвитку;

поліпшити стан Військово-Морських Сил Збройних Сил для належного виконання завдань із забезпечення захисту національних інтересів на морі щодо реагування на загрози з моря.

Торговельне мореплавство повинне посісти одне з провідних місць у національній економіці з огляду на географічні, природно-кліматичні умови, наявність розгалуженої транспортної системи, потенціал морських портів, внутрішніх водних шляхів, суднобудування і судноремонту, кадровий, науковий та освітній потенціал, на перспективи зростання попиту зовнішньої торгівлі на морські та річкові перевезення та необхідність врахування наслідків для довкілля.

Напрямами відродження і розвитку торговельного мореплавства є:

формування та реалізація послідовної державної морської політики, спрямованої на утвердження України як морської держави;

розроблення комплексної стратегії розвитку морської індустрії, зокрема торговельного мореплавства, з урахуванням результатів економічного та правового аналізу світових тенденцій у відповідній сфері, а також узгодження зазначеної стратегії з цілями і завданнями Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 р. № 430 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 52, ст. 1848), та Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 548 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 61, ст. 2194);

удосконалення законодавчої бази з питань морських перевезень шляхом впровадження та виконання у повному обсязі міжнародних конвенцій у сфері мореплавства, стороною яких є Україна, приєднання до нових міжнародних договорів у відповідній сфері, а також приведення Кодексу торговельного мореплавства України, Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про морські порти України", "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших актів законодавства у відповідність із міжнародно-правовим режимом мореплавства; комплексне законодавче врегулювання функціонування внутрішнього водного та морського транспорту шляхом прийняття Закону України "Про внутрішній водний транспорт";

відродження конкурентоспроможного українського торговельного флоту шляхом надання законодавчої підтримки українським судноплавним компаніям та суб’єктам господарювання, які провадять рибогосподарську діяльність, застосування економічно обґрунтованих податкового та митного режимів судноплавства і суднобудування, зокрема податкового режиму, що відповідає податковим умовам відкритих реєстрів європейських держав, та митного режиму, що відповідає рекомендаціям Всесвітньої митної організації; поповнення торговельного флоту суднами, які відповідають сучасним стандартам безпеки, економічності, енергозбереження, екологічності; боротьба із субстандартним судноплавством, підтримання високого рівня захисту екіпажів, пасажирів та морського середовища; скорочення викидів парникових газів із суден;

розвиток перспективних технологій мультимодальних перевезень і перевантаження вантажів за участю різних видів транспорту (морського, річкового, автомобільного та залізничного);

суттєва активізація участі України в Міжнародній морській організації, Міжнародній організації праці, інших міжнародних організаціях у сфері торговельного мореплавства;

розроблення механізмів повної та своєчасної імплементації міжнародних договорів та приєднання України до нових міжнародних договорів у сфері торговельного мореплавства, визначених Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;

участь у реалізації проектів програми TRACECA, що стосуються транспортної інфраструктури у Чорноморському регіоні;

суттєва активізація участі України у виконанні програм морського транспортного розвитку Організації Чорноморського економічного співробітництва, а також взаємодії зазначеної організації з Європейським Союзом; підтримка інтересу держав Європейського Союзу до діяльності Організації Чорноморського економічного співробітництва;

участь у реалізації проектів, що стосуються використання транспортної інфраструктури в Чорноморському регіоні та спрямовані на створення надійно функціонуючого транзитного транспортного мосту, який поєднає держави Європи та Азії; подальший розвиток нового напрямку "Великого шовкового шляху" - Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту (ТМТМ) у співпраці з іншими державами Організації Чорноморського економічного співробітництва (Туреччиною, Болгарією, Грузією, Азербайджаном та Румунією); реалізацію багатостороннього проекту "Три моря - сто доріг", який передбачає організацію мультимодальних перевезень між регіонами Балтійського, Чорного та Каспійського морів за декількома маршрутами транспортування;

розроблення і виконання комплексної програми розвитку судноплавства на внутрішніх річкових водних шляхах, збільшення обсягів і переорієнтація вантажопотоків що прямують у морські порти з автомобільних доріг на внутрішні водні шляхи;

модернізація річкових шляхів та шлюзів Дніпровського каскаду, гідроелектростанцій;

розроблення та впровадження прозорої системи фінансування діяльності з виконання міжнародних зобов’язань України у сфері торговельного мореплавства, включаючи утримання Морської адміністрації за рахунок коштів адміністративного портового збору та інших джерел відповідно до їх призначення;

розвиток складових державної системи управління безпекою судноплавства (навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, лоцманського проведення та регулювання руху суден, здійснення морського зв’язку, ідентифікації суден, пошуку і рятування на морі, охорони суден і портових засобів, підготовки, перепідготовки і дипломування моряків, інших фахівців морського транспорту, здійснення контролю держави порту та держави прапора, виконання інших міжнародних зобов’язань України у сфері безпеки торговельного мореплавства);

створення системи руху морських суден України європейського зразка та її подальшої інтеграції до SafeSeaNet;

суттєве підвищення рівня ефективності державного нагляду за безпекою мореплавства, уникнення дублювання функцій відповідних органів, забезпечення їх реальної незалежності від адміністрацій морських портів України, інших суб’єктів господарювання, забезпечення належного фінансування; підвищення ефективності діяльності визнаних організацій, які здійснюють технічний нагляд за виконанням на суднах вимог міжнародних договорів про охорону людського життя та запобігання забрудненню;

удосконалення законодавчих та організаційних засад функціонування торговельного мореплавства на підставі результатів розслідування аварійних морських подій на національному рівні та з урахуванням міжнародного досвіду;

підвищення рівня забезпечення безпеки плавання та охорони морських суден, екіпажів, пасажирів і вантажів; здійснення з урахуванням досвіду координаційно-інформаційних центрів у Європейському Союзі заходів з безпеки на морі, транскордонного співробітництва, спрямованого на запобігання виникненню ризиків, спричинених інтенсивним морським рухом, викидами із суден, нещасними випадками на морі та незаконною морською діяльністю;

запровадження єдиної моделі організації виконання функцій із забезпечення безпеки мореплавства на морських і річкових водних шляхах, у морських і річкових портах, розвиток сучасних технологій здійснення контролю за параметрами безпеки плавання в акваторії, гідротехнічних споруд, запобігання забрудненню. Відокремлення функцій із забезпечення безпеки мореплавства від функцій, пов’язаних із здійсненням державного нагляду і контролю;

збереження кадрового потенціалу українських моряків на конкурентному світовому рівні шляхом належного виконання вимог Міжнародної конвенції з підготовки та дипломування моряків і несення вахти, Міжнародної конвенції про стандарти підготовки, сертифікації персоналу риболовних суден та несення вахти 1995 року, приведення національних стандартів, що стосуються знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, у відповідність із зазначеними конвенціями; здійснення спеціальної підготовки та підвищення кваліфікації осіб командного складу у вищих навчальних закладах;

розроблення та виконання комплексного плану оновлення кадрового потенціалу морського транспорту відповідно до інноваційної моделі розвитку морської індустрії, відновлення системи післядипломної підготовки фахівців; забезпечення високих соціальних стандартів для моряків;

підтримка і поширення у суспільстві морських традицій, пропаганда морської діяльності, забезпечення шанобливого ставлення до працівників морського транспорту на прикладі морських держав з найвищою оцінкою Світового економічного форуму щодо якості портової інфраструктури;

надання режиму найбільшого сприяння інвестуванню у морський і внутрішній водний транспорт і забезпечення на законодавчому рівні захисту прав інвесторів.

Сталий розвиток морських портів, що з’єднують транспортно-дорожній комплекс України із світовою транспортно-логістичною системою, є необхідною умовою випереджального розвитку мультимодальної логістичної моделі доставки вантажів, організації на сучасному технологічному рівні глобальних і місцевих товарно-транспортних потоків, розроблення, впровадження і вдосконалення організаційно-правових моделей державно-приватного партнерства, інвестиційних механізмів, транспортного сервісу, що ґрунтується на кращому світовому досвіді.

Напрямами розвитку портової діяльності є:

удосконалення Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року та інших документів стратегічного рівня з урахуванням пріоритетів розвитку, підвищення конкурентоспроможності та ефективності портових операторів, лібералізації та застосування механізмів державно-приватного партнерства у портовій діяльності, створення для всіх учасників рівних і конкурентних умов провадження господарської діяльності та отримання послуг у морських портах, забезпечення технологічного розвитку морських портів відповідно до кращих світових стандартів;

залучення додаткових вантажів у морські порти у результаті підвищення рівня сервісу і економічної та технологічної привабливості, а також аналізу прогнозних вантажопотоків за державами походження, обсягами і товарною структурою, забезпечення розвитку вітчизняної промисловості, сільського господарства, капітального будівництва і європейського напряму розвитку держави;

удосконалення системи управління морськими портами;

установлення прозорих та економічно обґрунтованих методики розрахунку, порядку справляння і виключно цільового використання портових зборів;

розвиток економічної конкуренції на ринку портових послуг, упровадження сучасних логістичних принципів організації транспортної роботи;

створення умов для добросовісної конкуренції між портовими операторами та іншими суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у морському порту, сприяння залученню інвестицій, прогресивних технологій і нових вантажопотоків, використання синергії учасників морських кластерів;

забезпечення комплексного обслуговування судна в порту згідно з міжнародними стандартами, перетворення морських портів на сучасні транспортно-логістичні центри;

впровадження сучасних процедур і технологій виконання вантажних робіт, а також поводження з судновими відходами, надання суднам послуг відповідно до міжнародних стандартів;

посилення ролі морських портів у підвищенні ефективності використання міжнародних транспортних коридорів, що проходять територією України, застосування мультимодальних підходів до організації доставки вантажів, посилення координації роботи залізниць, морських і річкових портів, внутрішнього водного та автомобільного транспорту;

підвищення ефективності координації Мінінфраструктури транспортного комплексу шляхом розроблення і впровадження стратегій розвитку, законодавчих та управлінських ініціатив;

прискорення розвитку інфраструктури морських портів і морських шляхів, гідротехнічних і берегових споруд, удосконалення нормативно-технічної бази портового і транспортного гідротехнічного будівництва;

створення сприятливих інвестиційних умов для розвитку морських портів та реалізації масштабних інвестиційних проектів, у тому числі шляхом удосконалення положень Законів України "Про концесії", "Про морські порти України", "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", "Про управління об’єктами державної власності", прийняття порядку та умов здійснення компенсації залучених у розвиток стратегічних об’єктів портової інфраструктури інвестицій, спрощення процедур передачі майна і земельних ділянок, розташованих на території порту, в концесію;

створення і розвиток рейдових перевантажувальних потужностей у гирлових районах рр. Дунай і Дніпро з метою забезпечення експортно-імпортного транспортного потоку з перевантаженням вантажів, що перевозяться річковими суднами та суднами змішаного плавання, на морські великотоннажні судна в гирлових районах рр. Дунай і Дніпро;

розроблення та виконання програми оновлення портового флоту;

оновлення допоміжного флоту та розбудова об’єктів портової інфраструктури;

збільшення пропускної спроможності морських портів шляхом спрощення комплексу портових формальних і технологічних процедур, скорочення часу перебування суден, мінімізації можливостей для корупції, подальшої дерегуляції (скорочення кількості процедур, упровадження електронного документообігу, автоматизованого радіологічного контролю суден, скасування необхідності фінансових гарантій для вантажів, що переміщуються з морських у річкові порти, гармонізація і стандартизація транспортних документів, узгоджене всіма учасниками процесу управління ризиками);

лібералізація митних формальностей та інших контрольних процедур пропуску вантажів у морських портах;

удосконалення законодавства з метою розвитку морських торговельних портів, перехід до європейської моделі управління "порт-лендлорд";

відведення землі та водного простору для провадження портової діяльності;

функціонування в портах інформаційних систем, програмних продуктів, необхідних для здійснення прикордонного, митного, інших видів державного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, розроблених, створених або закуплених за державні кошти, за умови належності майнових прав та прав інтелектуальної власності на програмний продукт відповідному державному органові;

запровадження у морських та річкових портах, в яких функціонують пункти пропуску через державний кордон, системи електронного обміну інформацією, в тому числі за принципом "єдиного вікна", та автоматизованої обробки документів, спрямованої на збереження ефективного захисту національних інтересів і захисту інформації з обмеженим доступом за новими світовими стандартами;

розвиток і технологічне переоснащення основних виробничих засобів морського транспорту, зокрема таких його об’єктів: гідротехнічних споруд, акваторій портів і морських каналів, засобів навігаційного забезпечення, електрорадіонавігаційного устаткування, засобів зв’язку, інформаційних систем;

визначення меж територій морських портів;

поступове виведення за межі міст та інших населених пунктів портової інфраструктури, зокрема комплексів з перевантаження небезпечних вантажів, та запровадження в портах сучасних технологій, спрямованих на зменшення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

розбудова і модернізація контейнерних терміналів у морських портах з урахуванням світових тенденцій транспорту, розширення транспортних зв’язків із державами Європи та Азії, спрощення порядку митного оформлення контейнерів у портах, приведення процедур їх пропуску у відповідність з міжнародними стандартами;

розроблення та виконання програми залучення вантажів у порти України з огляду на проблему зменшення їх вантажної бази та використання не в повному обсязі наявних потужностей;

удосконалення тарифної політики у портовій галузі шляхом підвищення рівня економічної обґрунтованості;

розвиток економічної конкуренції на ринку портових послуг, впровадження сучасних логістичних принципів організації транспортної роботи;

впровадження безпечних та екологічно чистих технологій проведення портових робіт, будівництво на максимальній відстані від житлової зони нових перевантажувальних комплексів із застосуванням сучасних технологій з високим ступенем екологічного захисту.

Створення умов для залучення іноземних інвестицій, збереження, розвитку та ефективного використання створеного високого виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу суднобудівної промисловості, а також нарощення обсягів виробництва українських підприємств з метою забезпечення економічних інтересів держави повинне стати важливим фактором становлення України як морської держави, відродження торговельного мореплавства, а також потужним стимулом для розвитку приморських регіонів, поліпшення їх соціально-економічного стану.

Напрямами відродження суднобудування є:

розроблення і виконання комплексної програми розвитку суднобудування та судноремонту на період до 2035 року;

прийняття нової редакції Закону України "Про спеціальну економічну зону "Миколаїв" з метою ефективного використання синергії морських кластерів у регіоні з найбільшою концентрацією суб’єктів суднобудування;

створення у Миколаївській області технопарку суднобудування;

застосування стимулюючого режиму оподаткування суднобудівних підприємств із максимальним урахуванням досвіду держав - світових лідерів суднобудування, зокрема складення за участю представників громадськості розширеного переліку товарів для суднобудування та судноремонту, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість та митом;

розроблення та запровадження ефективного фінансово-кредитного механізму фінансування розширеного відтворення у суднобудуванні шляхом:

- надання державних гарантій за кредитами (позиками), що залучаються для інвестиційних проектів;

- повної або часткової компенсації за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів відсотків за кредитами, отриманими суб’єктами господарювання для реалізації інвестиційних проектів у суднобудуванні;

- реалізації інвестиційних проектів за рахунок залучених державою кредитів (позик) на підставі міжнародних договорів України;

- державного фінансування лізингових компаній, які замовляють судна у вітчизняних суднобудівників;

створення за участю держави вертикально інтегрованих структур, які об’єднують увесь технологічний ланцюг суднобудування "дослідження - проектування - будування - сервісне обслуговування - ремонт";

розвиток внутрішнього ринку суднобудування з використанням механізмів державно-приватного партнерства, здійснення державного замовлення на виробництво окремих видів суднобудівної продукції;

зміцнення міжнародного співробітництва та налагодження партнерства за пріоритетними напрямами суднобудування з підприємствами - лідерами у сфері суднобудування;

розроблення та реалізація комплексного плану оновлення кадрового потенціалу суднобудування відповідно до інноваційної моделі розвитку морської індустрії, відновлення системи післядипломної підготовки фахівців;

упровадження обов’язкової сертифікації всіх етапів суднобудування для підвищення конкурентоспроможності продукції;

диверсифікація ринків збуту суден українського виробництва, пошук нових стратегічних партнерів;

посилення державного контролю у сфері інноваційного розвитку суднобудування, визначеній Законом України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні";

створення інжинірингових центрів суднобудування з розроблення нових зразків продукції суднобудування, впровадження інновацій;

надання державної підтримки в оновленні флоту рибної промисловості, шляхом пільгового кредитування на придбання нових риболовних суден, в тому числі на умовах лізингу.

Основна мета розвитку рибного господарства - нарощення обсягу видобутку водних біоресурсів моря, розширення асортименту продукції з водних біоресурсів, розвиток на інноваційній основі технологічної бази вирощування, вилову та зберігання водних біоресурсів моря, збільшення площ морських нерестовищ та їх продуктивності.

Напрямами розвитку рибного господарства є:

запровадження регулярного моніторингу економічно доцільного видобування водних біоресурсів у виключних (морських) економічних зонах, територіальному морі та внутрішніх морських водах іноземних держав, а також моніторингу та обробки інформації (спостереження і контролю) щодо діяльності риболовецьких суден України та інших держав світу з використанням сучасних систем зв’язку;

запобігання, припинення та ліквідація незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства, виконання міжнародних договорів України у сфері рибальства, посилення відповідальності та збільшення штрафних санкцій та компенсаційних виплат за незаконний видобуток морських живих ресурсів;

стимулювання розвитку екологічно збалансованої морської аквакультури як альтернативи вилову природних популяцій;

удосконалення економічного механізму стимулювання раціонального використання водних біоресурсів моря, здійснення природоохоронних заходів, застосування екологічно чистих технологій у рибогосподарській діяльності;

розширення мережі морських природоохоронних об’єктів, зокрема шляхом створення акваторій з обмеженим та регульованим рибальством в Чорному, Азовському морях та у Південному океані, в тому числі для збереження місць нерестовищ;

здійснення комплексних заходів з відтворення природних популяцій цінних риб;

створення системи штучних рифів для розширення функцій самоочищення морської екосистеми;

науково обґрунтоване визначення обсягів вилову водних біоресурсів моря, які гарантуватимуть їх відновлення у природних умовах;

надання всебічної підтримки суб’єктів господарювання, які видобувають водні біоресурси у відкритому морі, виключних (морських) економічних зонах, територіальному морі та внутрішніх морських водах України та іноземних держав, розведення і вирощування водних біоресурсів;

розвиток інфраструктури зберігання та переробки продукції з водних біоресурсів шляхом будівництва нових і модернізації наявних рибопереробних та холодильних потужностей, а також розвитку морських терміналів, призначених для комплексного обслуговування риболовних суден;

створення та застосування нових технологічних процесів і обладнання для ефективного добування та переробки водних біоресурсів моря, удосконалення методів збереження, переробки та транспортування продукції з водних біоресурсів;

підвищення ефективності штучного відтворення водних біоресурсів на основі сучасних технологій розведення та вирощування водних біоресурсів;

установлення економічно обґрунтованих зборів і плати за видобування водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх морських водах України, які відповідають вартості заходів з їх оновлення, та цільове спрямування отриманих коштів на здійснення природоохоронних заходів та заходів з відновлення природних популяцій морських біоресурсів;

створення системи моніторингу якості та безпечності водних біоресурсів моря, продуктів їх переробки, ведення технологічних процесів у рибній промисловості;

гармонізація стандартів і систем сертифікації вітчизняної рибної продукції та норм, що регламентують ветеринарно-санітарний контроль, з міжнародними вимогами та стандартами, удосконалення системи здійснення контролю якості водних біоресурсів;

створення сприятливих умов для будівництва промислового флоту на українських верфях та розвитку мережі промислових підприємств із добування, переробки та відновлення морських продуктів (біонів, лікувальної грязі, водоростей тощо);

активна участь України у роботі Комісії із збереження морських живих ресурсів Антарктики та створення за ініціативою України морських охоронюваних районів у Південному океані;

активізація участі України в регіональних організаціях з управління рибальством, яка повинна забезпечити доступ українського промислового флоту до водних біоресурсів, шляхом отримання обґрунтованих національних квот;

розширення напрямів наукових досліджень та розробок у сфері рибного господарства, а також збереження та відтворення водних біоресурсів моря;

розроблення і реалізація комплексного плану оновлення кадрового потенціалу рибного господарства із застосуванням інноваційної моделі розвитку морської індустрії, відновленням системи післядипломної підготовки фахівців;

забезпечення задоволення потреб ринку в підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів за основними спеціальностями фахівців рибного господарства, включення до програм навчання нових спеціальностей з урахуванням сучасних вимог.

Створення сприятливих умов для видобування енергетичних природних ресурсів на шельфі Чорного та Азовського морів, розвиток трубопровідної та портової інфраструктури для їх транспортування і постачання є важливим фактором економічного розвитку держави, її енергонезалежності. Для цього необхідно суттєво підвищити інвестиційну привабливість українського шельфу, удосконалити економічну і фіскальну політику щодо видобування нафти та природного газу, а також схвалити стратегію освоєння вуглеводневих ресурсів в українському секторі Чорного і Азовського морів.

Напрямами забезпечення видобування і транспортування енергоресурсів українського шельфу є:

повноцінне використання відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року повного суверенітету щодо вуглеводневих ресурсів у територіальних водах;