Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) (ДК 009:2005)

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою системи національних класифікаторів. КВЕД розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. N 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики". Розроблення КВЕД здійснено на базі міжнародної статистичної класифікації видів діяльності Європейського Союзу - Nomenclature of Activities European Community (NACE, Rev.l, mod.7).

Метою розроблення другої редакції КВЕД є приведення її у відповідність до нової редакції базової міжнародної статистичної класифікації видів діяльності NACE (Rev.1.1-2002 р.) та перегляд певних позицій національного рівня класифікації.

На міжнародному рівні перегрупування класифікаційних позицій здійснено у восьми розділах класифікації, а саме:

- розгрупування позицій класифікації у 29, 40, 72, 74 та 90 розділах;

- перекодування всіх класів групи 51.6 у групу 51.8 з подальшим утворенням 2-х нових класів на базі класу 51.64;

- згрупування позицій у 27 та 55 розділах.

Зміни до КВЕД на міжнародному рівні, головним чином, стосуються методологічного супроводження класифікації: надано коментарі щодо віднесення видів діяльності до певних секцій, підсекцій, розділів та основних принципів утворення включених до них класифікаційних позицій, уточнено пояснення до позицій. У семи розділах класифікації (27, 29, 40, 51, 55, 72, 74) здійснено перегрупування позицій. Розгрупування позицій 90 розділу на міжнародному рівні співпало з вже існуючими позиціями на національному рівні КВЕД. Також утворено два нових розділи - 96 та 97 з метою задоволення потреб соціальної статистики щодо класифікації недиференційованої діяльності домашніх господарств як виробників товарів та послуг для власного споживання. Розділи 96 та 97 не призначені для застосування у статистиці підприємств та статистичних реєстрах.

Під час розроблення другої редакції КВЕД було переглянуто доцільність та методологічну обґрунтованість утворення національного рівня КВЕД. В основу перегляду національного рівня класифікації, крім методологічних аспектів, було покладено аналіз даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) щодо кількості об'єктів за видами економічної діяльності, а також практичний досвід впровадження КВЕД.

Крім того, до другої редакції КВЕД включено європейську регламентну частину класифікації видів діяльності - терміни та визначення, які використовуються в контексті класифікації, правила визначення та зміни основного виду економічної діяльності тощо. Регламентна частина класифікації забезпечує застосування єдиної термінології, типів статистичних одиниць, правил та порядку визначення основного виду діяльності, що є передумовою зіставності та узгодженості національної статистики зі статистикою країн світового співтовариства та сприяє процесу інтеграції України до Європейського Союзу.

За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД є статистичною класифікацією, створеною як інструментарій для систематизації та групування економічної та соціальної інформації у стандартний формат, який дає змогу обробляти та аналізувати значні обсяги інформації.

У разі використання статистичних класифікацій з метою адміністративного управління, треба враховувати це їхнє первісне та переважне призначення, оскільки тип використовуваних одиниць, порядок визначення та зміни основного виду економічної діяльності, принципи побудови цих класифікацій тісно пов'язані з метою статистичної діяльності.

Код виду діяльності є одним з основних показників стратифікації статистичної сукупності для організації суцільних та вибіркових статистичних спостережень і основним його призначенням є забезпечення:

- статистичного обліку підприємств і організацій за видами економічної діяльності у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ);

- проведення статистичних обстежень економічної діяльності та аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до системи національних рахунків);

- зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною шляхом застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць та принципів визначення та зміни видів економічної діяльності підприємств та організацій.

Об'єктами класифікації в КВЕД є види економічної діяльності статистичних одиниць (юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців тощо), які на вищих рівнях класифікації групуються у галузі.

У Господарському кодексі України та статистичних класифікаціях термін "галузь" визначається як діяльність сукупності виробничих (статистичних) одиниць, що беруть участь у переважно однакових або подібних видах економічної діяльності.

Користуючись терміном "галузь", треба враховувати, що подібність видів діяльності не є чітко визначеною категорією і для різних цілей може розглядатись як в більш загальному, так і в конкретному контексті. Так, наприклад, цілком правомірно розглядати як галузі економіки у загальному контексті сільське господарство та промисловість. В той же час, зважаючи на ознаку подібності здійснюваних видів діяльності, металургійне виробництво, вугільна промисловість чи виробництво харчових продуктів мають підстави також розглядатись, як окремі галузі економіки.

У КВЕД найбільш узагальнені групування видів діяльності на рівні секцій (у сфері промисловості - на рівні підсекцій) дозволяє виділити основні галузі економіки. Однак, деякі галузі можуть бути виділені і на менш агрегованих рівнях класифікації. Наприклад, секція I "Діяльність транспорту та зв'язку" об'єднує дві галузі - транспорт та зв'язок, які можна виокремити тільки на рівні розділів, а у розділі 92 "Діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг" діяльність у сфері культури від сфери спорту можна виокремити на рівні груп.

КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні позначення секцій та підсекцій використовуються як рубрикатор та не використовуються при кодуванні. Подальша деталізація секцій та підсекцій КВЕД - розділ, група, клас, підклас - позначається цифровими кодами.

Загальне кодове позначення об'єктів КВЕД має таку структуру:

Структура КВЕД на рівні Y YY XX (розділ) відповідає міжнародній класифікації ISIC (International Standard Industrial Classification of All Economic Activities, Rev.3.1), прийнятій Статистичною комісією Організації Об'єднаних Націй.

Структура КВЕД на рівні Y YY XX.XX (клас) відповідає класифікації Європейського Союзу NACE (Rev.1.1-2002 р.).

Національний рівень КВЕД Y YY XX.XX.X (підклас) утворено шляхом деталізації класів NACE.

Код КВЕД містить крапки після другого та четвертого знаків, які відокремлюють відповідні рівні класифікації - світовий, європейський та національний.

Для забезпечення можливості порівняння національних статистичних даних з міжнародними статистичними даними у КВЕД наведені коди ISIC.

Класифікаційні позиції складаються з коду, назви та пояснень (коментарів). Для правильного відзначення коду виду діяльності першою процедурою має бути пошук розділу класифікації, назва якого відповідає сфері діяльності суб'єкта, що класифікують. При цьому слід врахувати, що назви класифікаційних позицій можуть не завжди у повній мірі охоплювати всі віднесені до цих позицій напрями діяльності, і у цьому випадку, щоб розкрити наповнення такої позиції, треба звернутись до пояснень. Необхідно спочатку ознайомитись з поясненнями до розділу, оскільки ці пояснення, зазвичай, не повторюються для всіх груп та класів, що входять до цього розділу. Крім основного наповнення позиції, у поясненнях можуть зазначатись також нетипові випадки, тобто, коли на перший погляд віднесення діяльності до даної позиції не є достатньо очевидним або, навпаки, діяльність не повинна відноситись до даної позиції (з відсиланням до потрібної позиції). Поряд з цим, певні позиції класифікації можуть мати і цілком самодостатню назву, тобто таку, яка не потребує додаткових пояснень.

Ведення КВЕД здійснюється Держкомстатом України та Науково-технічним комплексом статистичних досліджень Держкомстату України.

Підставою для змін є відповідні зміни у базовій міжнародній статистичній класифікації NACE або обґрунтована потреба у внесенні змін на національному рівні КВЕД у зв'язку із структурними змінами в економіці України.

Метою розроблення статистичних класифікацій є групування, систематизація та перетворення інформації у стандартний формат, який дає змогу визначити подібність понять, подій, об'єктів, людей тощо. Розроблення класифікацій передбачає створення вичерпного та структурованого набору взаємовиключних та детально описаних категорій. Ці категорії часто представлені у вигляді ієрархії, яка відображається наданням відповідних числових або літерних кодів.

Мета гармонізації статистики полягає у тому, щоб дозволити комбінувати або порівнювати дані, які були зібрані для різних сукупностей, протягом різних періодів та (або) різними методами збору даних та (або) за різними статистичними одиницями. Це можливо здійснити за допомогою однакових або узгоджених стандартів та класифікацій для різних наборів даних.

Міжнародні стандартні статистичні класифікації розробляються та приймаються міжнародними організаціями, наприклад, Статистичною комісією Організації Об'єднаних Націй (ООН) або іншою компетентною міжурядовою організацією - Міжнародною організацією праці (МОП), Всесвітньою митною організацією (ВМО) чи іншими міжнародними організаціями залежно від предметної сфери.

Міжнародні стандартні статистичні класифікації створюються як моделі (базові класифікації) для розроблення відповідних національних, багатонаціональних, регіональних статистичних класифікацій і саме тому називаються стандартними.

Таким чином, з міжнародної системи стандартних статистичних класифікацій органічно походять європейська і національні системи статистичних класифікацій.

При розробленні системи класифікацій Європейського Союзу за основу було прийнято структуру та опис Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності ISIC (Rev.3.1 - 1989, ООН). Незмінними в європейській класифікації видів діяльності (NACE, Rev.1) залишились вищі рівні класифікації ISIC - секції (літерні), та розділи (двозначний цифровий код), у секції C та D введено підсекції, а третій та четвертий рівень був суттєво деталізований відповідно до потреб європейських країн. Далі було розроблено класифікацію продукції (Classifikation of Products according to their Activities - CPA), яка описує види діяльності, класифіковані у NACE.

Так само, при створенні національних статистичних класифікацій видів економічної діяльності та продукції, модельні (базові) європейські класифікації брались за основу у незмінному вигляді, а деталізація (дезагрегація), що враховує національні особливості, здійснювалася на подальших рівнях класифікації. Таким чином, у міжнародній статистичній практиці забезпечується можливість зіставлення статистичних даних. Щоб підкреслити різницю в системах кодування, світова, європейська та національні системи у коді класифікації видів діяльності відділені крапками - між другим і третім знаками, четвертим та п'ятим відповідно.

Саме такий підхід забезпечує єдину інтерпретацію національних класифікацій з міжнародними, стандартизацію термінів, визначень, пояснень.

Центральні статистичні класифікації утворюють взаємоузгоджену трирівневу систему (світовий, європейській та національний рівні), яка базується на поняттях "діяльність-продукція", узгоджується з номенклатурами зовнішньої торгівлі та зі списками промислових товарів, щодо яких проводяться обстеження у європейській статистиці.

Основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Основний вид діяльності є визначальною ознакою у формуванні сукупностей статистичних одиниць для проведення статистичних спостережень. Основний вид діяльності може бути змінений органами державної статистики на підставі даних державних статистичних спостережень.

Тобто, класифікація видів економічної діяльності є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. В той же час, класифікація є механізмом спільної мови, що має використання у багатьох інших, не статистичних сферах: соціальне та податкове регулювання, система тарифів, торгові угоди тощо. Важливо, щоб користувачі в інших сферах були свідомі відносно того, що для використання в інших цілях класифікація може бути не завжди адаптованою повною мірою. Отже, класифікація може не відповідати всім можливим потребам. У зв'язку з цим можуть виникати спори стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. При застосуванні нормативних актів чи контрактів, код виду діяльності є припущенням, а не доказом. Наприклад, згідно з Законом України "Про охорону здоров'я", аптеки відносяться до закладів охорони здоров'я, а за визначенням виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, аптеки здійснюють торгівлю фармацевтичними товарами. Це означає, що форми звітності та показники, за якими здійснюються статистичні спостереження за діяльністю аптек, визначаються статистиками торгівлі. В той же час, на аптеки розповсюджуються встановлені законом податкові пільги закладів охорони здоров'я.

Тобто, використання КВЕД для статистичних потреб передбачає необхідність дотримання методологічних правил, структури класифікації та визначених меж між позиціями, структурних зв'язків між класифікаціями діяльності, продукції та товарів зовнішньоекономічної діяльності, методу "зверху-вниз" (top down) щодо основного виду діяльності, визначень статистичних одиниць тощо.

Будь-яке інше використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних чи нормативних) може здійснюватися за власними правилами, під відповідальність користувачів та з належними поясненнями.

3.1 Терміни та визначення

У цьому підрозділі наведені основні терміни та визначення, які використовуються у контексті класифікації видів економічної діяльності. В інших контекстах ці терміни можуть мати інше значення.

Продукція є результатом виробничого процесу. Це загальний термін, який використовується як для позначення товарів, так і послуг.

Товар - це продукція, яка включається до обміну, тобто є предметом купівлі та продажу. Це може бути продукція серійного виробництва, унікальні витвори або матеріальні засоби для надання послуг (дискета програмного забезпечення). Це поняття використовується у митних номенклатурах.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовується для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи товарів виробничого призначення); оброблення уживаних товарів на сировину; надання промислових послуг.

Виробниче устатковання - це машини та обладнання, які підлягають установленню та призначені для виробництва продукції. Наприклад, металорізальні верстати, пральні машини для пралень.

Перероблення - це технологічний процес, здійснення якого змінює форму, властивості або склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції з метою отримання нової продукції.

Оброблення - це технологічний процес, який здійснюється з метою збереження певних видів продукції, надання їм деяких властивостей або для упередження шкідливого впливу, який може виявлятися у результаті їх використання. Наприклад, оброблення сільськогосподарських культур, деревини, металів або оброблення відходів.

Побутова техніка - це машини та обладнання, призначені для використання у домашніх господарствах. Наприклад, побутові пральні машини.

Напівфабрикати - це продукція, яка вже зазнала певних видів перероблення, але ще не є готовою до вжитку. Вони можуть бути продані іншим виробникам для подальшого перероблення. Наприклад, литі заготовки, які продаються для кінцевого перероблення будь-де ще.

Готова промислова продукція - це продукція, процес перероблення якої завершено.

Валова додана вартість - це вартість валової виробленої продукції за відрахуванням вартості витрат на сировину та матеріали, а також інших витрат проміжного споживання.

Проміжне споживання - це витрати на товари та послуги (сировину, паливо, енергію, поточний ремонт, послуги транспорту тощо), які були використані статистичними одиницями для виробничих потреб.

Вертикальна інтеграція видів економічної діяльності виникає у тому випадку, коли різні стадії виробництва здійснюються однією і тією ж одиницею послідовно, тобто продукція, яка випускається на одній стадії, служить фактором виробництва на наступній. Наприклад, заготівля деревини, поєднана з її виробництвом та виготовленням виробів з деревини; видобування глини, поєднане з виробництвом цегли; виробництво синтетичного волокна, поєднане з ткацьким виробництвом. Зазвичай, класифікація такої одиниці з вертикальною інтеграцією повинна здійснюватись за видом економічної діяльності з найбільшим внеском у додану вартість товарів та послуг. Проте, на практиці, у зв'язку з відсутністю даних про валову додану вартість визначальною для класифікації є кінцева продукція.

Виняток з цього правила - діяльність виноградарів-виноробів, які поєднують вирощування винограду з виробництвом вина з цього винограду. Їх діяльність відноситься до виноградарства. Аналогічний підхід застосовується до виробників рослинної олії з рослин власного врожаю, а також до оброблення каменю, поєднаного з його видобутком.

Горизонтальна інтеграція видів економічної діяльності. Класифікація одиниці за кінцевою продукцією застосовується також для одиниць, в межах яких здійснюються декілька видів діяльності з використанням одних і тих самих виробничих чинників (навіть з одним і тим самим проміжним споживанням), але які не можна поділити на окремі статистичні одиниці. Наприклад, випікання хлібу та виготовлення свіжих кондитерських виробів.

Субпідрядники - це одиниці, які виробляють товари чи послуги повністю на засадах субпідряду (за винагороду або на договірній основі), і класифікуються так само, як і одиниці, які випускають аналогічні товари або послуги самостійно. Розрізняють два основних типи робіт:

а) роботи, які виконуються за документацією замовника. У цьому випадку підрядник подає субпідряднику всю технічну документацію, необхідну для виробництва замовленої продукції. Ця ситуація зустрічається, головним чином, у металообробному секторі (кування, механічне оброблення, штампування, а також литво);

б) роботи, які виконуються на замовлення. Субпідрядник піддає певному обробленню об'єкт, який поставляє підрядник. Це може бути будь-який об'єкт: від сировини і до деталей машин, що зазнали механічного оброблення. Робота, що виконується, може полягати в обробленні металів (наприклад, хромуванні).

Замовники - це одиниці, які продають від власного імені товари або послуги, але замовляють їх виготовлення третім особам. Ці одиниці класифікують у секції G "Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку", за винятком випадків, коли вони є власниками давальницької сировини, розробки чи торгової марки та беруть на себе ризик, пов'язаний із виробництвом. У цьому випадку замовників класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію (а саме, у промисловості чи в сфері послуг).

Установлення та монтаж устатковання на місці його використання.

Одиниці, які займаються установленням, монтажем та розміщенням устатковання, необхідного для функціонування або такого, що входить до складу конструкцій будинків та будівель цивільного будівництва і є їх невід'ємною частиною, відносяться до сфери будівництва (секція F "Будівництво"). Сюди включають, наприклад, установлення та монтаж вентиляційного обладнання, ліфтів та ескалаторів, електроустатковання, систем електро-, газота водопостачання, віконних та дверних блоків тощо.

Установлення та монтаж промислового устатковання класифікують у відповідних позиціях секції D "Переробна промисловість".

Установлення та монтаж включають також пускові та налагоджувальні роботи, тобто всі роботи, необхідні для нормального функціонування устатковання, включаючи навчання осіб, які здійснюють експлуатацію та технічне обслуговування цього устатковання.

Установлення устатковання, яке здійснюється як послуга, що супроводжує його продаж в торговельній мережі, є допоміжним видом економічної діяльності і відноситься, зазвичай, до роздрібної торгівлі (розділ 52 "Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку"). Наприклад, доставка та установлення покупцю придбаного ним електроустатковання. Така діяльність не має окремого класифікаційного коду і її класифікують разом з основним видом діяльності у роздрібній торгівлі.

Ремонт та технічне обслуговування. Одиниці, які здійснюють ремонт та технічне обслуговування промислового устатковання, класифікують разом з одиницями, які виробляють це устатковання, за винятком таких випадків:

- одиниць, які здійснюють ремонт або технічне обслуговування автомобілів та мотоциклів (відносяться до групи 50.2 чи 50.4);

- одиниць, які ремонтують предмети особистого вжитку та побутові вироби (відносяться до групи 52.7);

- одиниць, які здійснюють ремонт або технічне обслуговування обчислювальної техніки та офісного обладнання (відносяться до групи 72.5).

Надання послуг з ведення домашнього господарства. До розділу 95 включені тільки ті види економічної діяльності, які здійснюються приватними домашніми господарствами за участю найманих робітників. Результат цієї діяльності розглядається у системі національних рахунків як продукція. У зв'язку з цим, а також з урахуванням потреби у проведенні певних обстежень, цей клас включений до КВЕД. Самі робітники домашніх господарств не підлягають класифікації у даному розділі.

Розділи 96 та 97 створені для потреб соціальної статистики з метою виділення виробництва домашніми господарствами товарів та послуг для власного вжитку. Ці розділи не призначені для використання у статистиці підприємств та ведення реєстрів.

Статистичні одиниці. Економічна діяльність властива економічним одиницям, певні характеристики яких, що фіксуються статистиками, дозволяють за допомогою умовно прийнятих правил структурувати та класифікувати такі одиниці. Для побудови повної статистичної картини виробничої діяльності організаційний рівень, на якому можна збирати інформацію, змінюється залежно від типу даних. Наприклад, дані щодо прибутків компанії можна отримати тільки централізовано за одним із її місцезнаходжень, хоч діяльність компанії може здійснюватись у різних місцях. У той же час, дані щодо обсягу продаж можна отримувати для кожної окремої структурної одиниці (місцезнаходження). Тому, щоб мати можливість правильно спостерігати та аналізувати дані, необхідно визначити сукупність статистичних одиниць. Саме із статистичних одиниць формуються базові елементи для класифікації та збору даних. Типологія статистичних одиниць визначена європейським регламентом (1):

(1) Постанова Ради ЕЕС N 696/93 від 15 березня 1993 про статистичні одиниці спостереження та аналізу виробничої системи Європейської Спільноти (Official Journal of the European Communities N L 76, 30.03.1993, с. 1)

- підприємство;

- інституційна одиниця;

- група підприємств;

- місцева одиниця;

- одиниця за видом економічної діяльності (ОВЕД);

- одиниця гомогенного виробництва (ОГВ);

- місцева одиниця за видом економічної діяльності (місцева ОВЕД);

- місцева одиниця гомогенного виробництва (місцева ОГВ).

В Україні основними статистичними одиницями є підприємства (чи інші юридичні особи) та місцеві одиниці (структурно і топографічно відокремлені одиниці підприємства), які ідентифікуються у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Також може застосовуватися нове поняття, яке введено європейським регламентом - одиниця за видом економічної діяльності (ОВЕД), як частина підприємства, яка окремо не ідентифікується у ЄДРПОУ, але має певну господарську та фінансову самостійність. Це поняття цікавить статистика тільки у тих випадках, коли спеціалізація ОВЕД визначається на деталізованому рівні КВЕД та якщо є доступ до аналітичного бухгалтерського обліку.

Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Основний вид економічної діяльності - вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат. Якщо на рівні підкласу понад 50% валової доданої вартості виробляється даним видом діяльності, то класифікація одиниці визначається цим видом діяльності. У всіх інших випадках слід дотримуватись визначених правил класифікації за методом "зверху-вниз" (top down).

Другорядний вид економічної діяльності - будь-який інший (крім основного) вид економічної діяльності статистичної одиниці з виробництва товарів або надання послуг.

Допоміжні види економічної діяльності - види діяльності, які здійснюються переважно у сфері обслуговування виробництва та призначаються для використання тільки цією одиницею (управління підприємством, бухгалтерський облік, транспортування, складування, закупівля, збут, ремонт, технічне обслуговування тощо).

Діяльність вважається допоміжною, якщо вона відповідає таким умовам:

а) вона спрямована на обслуговування тільки тієї виробничої одиниці, до якої вона належить;

б) її результати - послуги або вироблені проміжні товари - не входять до складу кінцевої продукції даної одиниці;

в) вона пов'язана з поточними витратами самої одиниці (не призводить до утворення основного капіталу);

г) вона існує в інших подібних за типом виробничих одиницях.

Статистичну одиницю, яка здійснює тільки допоміжну діяльність (наприклад, управління підприємством) класифікують як таку, що здійснює цю допоміжну діяльність або за основною діяльністю материнської одиниці.

Не відносяться до допоміжних такі види економічної діяльності:

а) виробництво товарів або послуг, які сприяють накопиченню основного капіталу: наприклад, будівельні роботи, які виконуються за власний рахунок, слід відносити до секції F "Будівництво" (якщо про них є дані);

б) виробництво продукції, значна частина якої продається на комерційній основі, навіть якщо частина її споживається у процесі основної діяльності одиниці;

в) виробництво товарів, які у подальшому стають складовою частиною продукції, яка випускається в результаті основного або другорядних видів економічної діяльності (наприклад, виготовлення одним із підрозділів підприємства ящиків для пакування своєї продукції);

г) виробництво енергії, яке здійснюється електростанцією, що входить до складу підприємства, навіть якщо вся вироблена енергія споживається головною одиницею;

д) закупівля товарів для їх перепродажу без переробки;

е) дослідження та розробки, якщо ці види діяльності не є наданням послуг, що споживаються у виробничому процесі.

Ці види діяльності головної одиниці є другорядними, але для їх обліку можуть бути утворені відповідні статистичні одиниці.

При включенні до статистичних реєстрів (реєстрів респондентів статистичних спостережень) кожну статистичну одиницю класифікують за видами діяльності, які здійснюються в її рамках.

Статистичні одиниці класифікують до найдетальнішого рівня КВЕД (підкласу). Кожну одиницю класифікують за основним видом економічної діяльності, який визначається за найбільшою часткою валової доданої вартості.

На практиці не завжди можливо отримати дані щодо валової доданої вартості за кожним видом діяльності. У цьому випадку основний вид економічної діяльності визначається на базі інших показників:

* обсягу реалізованої (виробленої) продукції:

* обсяг виробленої продукції статистичної одиниці у вигляді товарів або послуг, які відносяться до кожного виду економічної діяльності;

* обсяг реалізованої продукції, який припадає на окремі види економічної діяльності. Це, зазвичай, приймається як цілком достатнє наближення до обсягу виробленої продукції статистичних одиниць;

- кількість зайнятих за видами економічної діяльності;

- показників, які характеризують ресурси виробництва:

* обсяг заробітної плати за видами економічної діяльності;

* якщо вид економічної діяльності є капіталомістким, то заробітна плата становить відносно малу частку загальної доданої вартості. За таких умов для визначення основного виду діяльності можна використовувати розмір основних засобів.

На практиці, зазвичай, для визначення основного виду діяльності у промисловості використовують показник кількості зайнятих за видами економічної діяльності, в інших галузях - обсяг реалізованої (виробленої) продукції.

3.2 Правила визначення основного виду економічної діяльності методом "зверху-вниз" (top down)

Для визначення основного фактичного виду діяльності одиниці необхідно:

1. Скласти перелік видів економічної діяльності одиниці з кодами на рівні підкласу та даними щодо валової доданої вартості (або іншого показника) за останні 12 місяців.

2. Визначити секцію КВЕД, відносна частка якої за обраним показником є найбільшою.

3. В межах цієї секції визначити розділ КВЕД, відносна частка якого за обраним показником є найбільшою.

4. В межах цього розділу визначити групу КВЕД, відносна частка якої за обраним показником є найбільшою.

5. В межах цієї групи визначити клас, відносна частка якого за обраним показником є найбільшою. Цей клас і визначає основний вид економічної діяльності.

Приклад.

Етап 1: статистична одиниця здійснює такі види економічної діяльності

Етап 2: визначення основної секції

Етап 3: визначення основного розділу

Етап 4: визначення основної групи

Етап 5: визначення основного класу

Отже, основний вид економічної діяльності відповідає класу 29.53 "Виробництво машин та устатковання для перероблення сільгосппродуктів", не зважаючи на те, що класом з найбільшою відносною часткою доданої вартості є клас 51.88 "Оптова торгівля сільськогосподарською технікою".

Класифікація цієї одиниці безпосередньо у класі з найбільшою відносною часткою доданої вартості (28%) призвело б до нелогічного наслідку, а саме до виключення цього підприємства зі сфери переробної промисловості, сумарна частка якої становить 52%.

3.3 Правила зміни основного виду економічної діяльності

Основний вид діяльності статистичної одиниці може змінюватись іноді раптово, іноді поступово, протягом тривалого періоду. Протягом одного року можуть відбуватися зміни основного виду діяльності або через сезонні чинники, або внаслідок рішення, прийнятого дирекцією підприємства і спрямованого на зміну структури свого виробництва. В обох випадках відбувається відчутне порушення співвідношення між різними видами діяльності.

Порядок зміни основного виду діяльності залежить від розміру підприємства.

Великі та середні підприємства, на яких обстеження проводяться щорічно, зазвичай, займаються одночасно багатьма видами діяльності, питома вага яких може постійно коливатись, залежно від економічних умов. Тому, при визначенні основного виду діяльності такого підприємства можна з року в рік одержувати різні результати. Однак, внесення таких змін основного виду діяльності до реєстру може значно ускладнити його використання у статистичних цілях.

У таких випадках відповідно до правил класифікації видів діяльності та Рекомендацій Євростату по реєстрах, пропонується застосовувати правило стабільності.

Загальним правилом є зміна основного виду діяльності на великому та середньому підприємстві тільки в тому випадку, якщо новий вид діяльності був підтверджений двічі або тричі при проведенні щорічних обстежень.

Це правило застосовується в більшості випадків, але може мати ряд винятків. Наприклад:

а) відбулась якась суттєва демографічна подія - реорганізація підприємства:

- злиття двох і більше підприємств в одне;

- поділ підприємств на декілька;

- виділ - відокремлення від діючого підприємства структурного підрозділу (одного або декількох);

- приєднання структурних підрозділів інших підприємств тощо.

б) відбулись істотні зміни складі основних засобів підприємства:

- придбані або взяті в оренду основні засоби іншого підприємства;

- продані або передані в оренду основні засоби свого підприємства;

- взяті в оренду сільськогосподарські угіддя;

- передані іншому підприємству свої сільськогосподарські угіддя тощо.

У вищезазначених випадках основний вид діяльності підприємства може бути змінено після отримання відповідної інформації, але не частіше одного разу на рік в єдиний технологічно визначений термін.

Малі та мікропідприємства, звичайно, класифікують тільки за основним видом діяльності, другорядні види діяльності враховуються в статистичному реєстрі тільки за умови суттєвої частки в обсягах виробництва.

Новоствореним підприємствам основний вид діяльності може змінюватися за результатами першого річного обстеження (після повного року роботи) за фактичним видом діяльності замість заявленого при включенні до реєстру.

Малим підприємствам, які обстежуватимуться на вибірковій основі, основний вид діяльності у більшості випадків змінюється за результатами річних обстежень, до яких вони були включені.

За загальним правилом класифікацію статистичних одиниць за основним видом діяльності не змінюють більше одного разу на рік і відбувається це за результатами даних річного обстеження. У результаті більш частих змін можуть виникати невідповідності між короткостроковими (щомісячними чи щоквартальними) і річними статистичними даними.