Про затвердження Методологічних положень щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 N 118 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 N 499,

1. Затвердити схвалені методичною комісією Держкомстату Методологічні положення щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства (далі - Методологічні положення), які додаються.

2. Департаменту планування та організації статистичних спостережень (Остапчук О.Е):

2.1. Здійснювати організаційне керівництво щодо застосування на практиці Методологічних положень, затверджених п. 1 цього наказу.

2.2. Направити Методологічні положення, затверджені п. 1 цього наказу, на адресу головних управлінь статистики в Автономній Республіці Крим, областях, у м. Києві та Управлінню статистики у м. Севастополі.

3. Головному міжрегіональному управлінню статистики у м. Києві (Кокурін А.І.) запровадити на практиці Методологічні положення, затверджені п. 1 цього наказу.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Шишкіну К.М.

Методологічні положення щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства (далі - Методологічні положення) ґрунтуються на європейських принципах і методах, які використовуються для розрахунку цього показника.

Визначення основного виду економічної діяльності підприємства здійснюється шляхом розрахунку і вибору (відповідно до чітких правил, що ґрунтуються на описі ієрархічної структури КВЕД) найбільш переважаючого виду економічної діяльності з числа тих, якими займається кожне окреме підприємство.

Розрахунок основного виду економічної діяльності підприємства здійснюється за допомогою спеціального програмного модуля.

Методологічні положення розроблені відповідно до п. 8 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року N 499, і розраховані на фахівців органів державної статистики, міністерств, інших органів державної влади, наукових установ та підприємств.

Методологічні положення підготовлені за проектом TACIS Статистика - 8 за підтримки експертів Євростату Хью Пікара (Франція) та Маріанни П'єтреану (Румунія) разом з фахівцями департаменту планування та організації статистичних спостережень Держкомстату України:

Схвалені Євростатом загальні правила визначення основного виду економічної діяльності підприємства викладені у регламентній частині Класифікації видів економічної діяльності Європейського Співтовариства (NACE rev.1) та Національного класифікатора України (ДК 009:2005) "Класифікація видів економічної діяльності" (КВЕД), який затверджено наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 року N 375.

За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД є статистичною класифікацією, створеною як інструментарій для систематизації та групування економічної та соціальної інформації у стандартний формат, який надає змогу обробляти та аналізувати значні обсяги інформації.

Об'єктами класифікації в КВЕД, є види економічної діяльності статистичних одиниць. КВЕД використовується для класифікації (групування) та кодування основного і другорядних видів економічної діяльності статистичних одиниць.

Код виду економічної діяльності є одним з основних показників стратифікації статистичної сукупності для організації суцільних та вибіркових статистичних спостережень. Основним призначенням коду є забезпечення обліку статистичних одиниць за видами економічної діяльності, їх класифікації (групування) у ЄДРПОУ та статистичних реєстрах, організації проведення статистичних спостережень у різних секторах економіки, аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до системи національних рахунків), зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною шляхом застосування єдиної статистичної термінології та принципів визначення, перегляду і зміни видів економічної діяльності статистичних одиниць.

Метою розроблення цих Методологічних положень є створення методологічної основи для розроблення програмного забезпечення, яке буде застосовано для визначення основного виду економічної діяльності підприємства.

2.1 Статистичні одиниці

Для побудови цілісної статистичної картини будь-якої економічної діяльності та здійснення аналізу статистичної інформації визначаються статистичні одиниці, на підставі яких формуються базові елементи для збирання та (упорядкування) даних, зокрема інформації, пов'язаної з класифікацією видів економічної діяльності.

Типологія статистичних одиниць визначена європейським регламентом(1):

q підприємство;

q інституційна одиниця;

q група підприємств;

q місцева одиниця;

q одиниця за видом економічної діяльності;

q одиниця гомогенного виробництва;

q місцева одиниця за видом економічної діяльності;

q місцева одиниця гомогенного виробництва.

(1) Постанова Ради EEC N 696/93 від 15 березня 1993 Про статистичні одиниці спостереження та аналізу виробничої системи Європейської Спільноти (Official Journal of the European Communities N L 76, 30.03.1993, с. 1)

Визначення статистичних одиниць ґрунтується на трьох критеріях, а саме:

- правових, облікових та організаційних;

- географічних;

- критеріях діяльності.

Підприємство - це організаційна одиниця виробництва товарів та послуг, яка користується певною самостійністю в прийнятті рішень щодо використання своїх засобів і є найбільш незалежною з огляду на фінансові і виробничі функції, хоча і необов'язково однорідна з точки зору видів діяльності та місцезнаходження. Підприємство здійснює один або декілька видів економічної діяльності в одному чи декількох місцях. Для ідентифікації в статистичному реєстрі одиниці підприємство використовується принцип, за яким одному підприємству відповідає одна юридична особа.

Підприємство, як статистична одиниця, завжди складається з однієї або більше одиниць за видом економічної діяльності, з однієї або більше місцевих одиниць і використовується у якості одиниці спостереження, зокрема, для ведення структурної статистики і статистики фінансів підприємств.

Місцева одиниця - це підприємство або його частина, що розташована у географічно визначеному місці і залежна тільки від одного підприємства.

Розглядаючи виробництво в тому вигляді, як воно організовано, виділяють одиницю за видом економічної діяльності, яка об'єднує однорідну діяльність підприємства на рівні підкласу (5 знаків) КВЕД. Ця одиниця використовується, зокрема, у статистичних спостереженнях з короткострокової статистики підприємств.

Одиниця, що здійснює тільки один вид діяльності і географічно розташована за однією адресою, відноситься до місцевої одиниці за видом економічної діяльності.

Основними статистичними одиницями, які ідентифікуються у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та статистичних реєстрах є підприємства та місцеві одиниці.

2.2 Типологія видів економічної діяльності

Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції (товарів та послуг).

У зв'язку з тим, що підприємство може здійснювати не один, а декілька видів економічної діяльності різного характеру, для їх класифікації (групування) визначаються основний, другорядний та допоміжний види економічної діяльності.

Основний вид економічної діяльності (далі - ОВД) - вид діяльності підприємства, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість. При цьому ОВД необов'язково має частку 50 або більше відсотків у валовій доданій вартості. На практиці, через складність розрахунку на рівні підприємства показника валової доданої вартості за видами економічної діяльності, для визначення ОВД застосовують показники:

q обсяг реалізованої продукції (товарів та послуг). Цей показник є найбільш універсальним для різних видів економічної діяльності. (далі - "реалізація");

q середньорічна чисельність працівників (далі - "чисельність").

Підприємство при здійсненні первинного (оперативного) та бухгалтерського обліку результатів своєї роботи забезпечує накопичення інформації, за допомогою якої визначаються або розраховуються основні показники господарської діяльності, вартість виробленої та реалізованої продукції і проміжне споживання, чисельність персоналу і витрати на його утримання.

Другорядним видом економічної діяльності є будь-який інший вид економічної діяльності підприємства (окрім визначеного як основний) з виробництва продукції, товарів або надання послуг. Так, у міжнародній статистичній практиці прийнято вивчати другорядний вид економічної діяльності за умови, якщо обсяг такої діяльності становить понад 10% від загальних показників діяльності підприємства, або не менше 5% від загального обсягу діяльності у відповідному виді економічної діяльності у регіоні.

Продукція, що виробляється за основним або другорядним видами економічної діяльності призначена для реалізації на ринку.

Допоміжні види економічної діяльності - види діяльності, результати яких використовуються самим підприємством з метою забезпечення його основного та другорядних видів економічної діяльності. Допоміжні види діяльності не враховуються при розрахунку ОВД, однак інформація щодо цієї діяльності включається до статистичних показників за основним видом економічної діяльності підприємства.

Діяльність вважається допоміжною, якщо вона відповідає таким умовам:

1) призначена для надання послуг або вироблення проміжних товарів, які не входять до складу кінцевої продукції даного підприємства;

2) пов'язана з поточними витратами самого підприємства, тобто, не призводить до утворення основного капіталу;

3) спрямована на обслуговування тільки самого підприємства, тобто, вироблені в результаті здійснення цієї діяльності продукція, товари та послуги не реалізуються на ринку;

4) є типовою для подібних підприємств;

До допоміжних відносяться такі види економічної діяльності як управління, бухгалтерський облік, транспортування, складування, закупівля, збут, ремонт, технічне обслуговування тощо. Типовими є такі види допоміжної діяльності:

q послуги власного транспорту;

q збереження, закупівля власної продукції;

q бухгалтерський облік, адміністративно-господарська діяльність.

Не повинні розглядатись як допоміжні такі види економічної діяльності:

1) виробництво товарів або послуг, які сприяють накопиченню основного капіталу: наприклад, будівельні роботи, які виконуються за власний рахунок, слід відносити до секції "Будівництво";

2) виробництво продукції, частина якої продається на комерційній основі на ринку, навіть якщо частина її споживається у процесі основної діяльності підприємства;

3) виробництво товарів, які у подальшому стають складовою частиною продукції, яка випускається в результаті основного або другорядних видів економічної діяльності, наприклад, виготовлення одним із підрозділів підприємства ящиків для пакування своєї продукції;

4) виробництво енергії, яке здійснюється електростанцією, що є підрозділом або входить до складу підприємства, навіть якщо вся вироблена енергія, споживається цим підприємством для виробництва продукції;

5) закупівля товарів для їх перепродажу без переробки;

6) дослідження та розробки.

2.3 Інші поняття

Дерево класифікації - це схематичне відображення КВЕД, що має ієрархічну структуру класифікації (групування) та кодування. КВЕД можна представити у вигляді дерева, де позиції класифікації пов'язані між собою гілками. Кожне листя дерева класифікації є однією з 620 позицій національного рівня КВЕД. (Схема 1).

Листя - код виду економічної діяльності на найнижчому рівні класифікації - підкласі (5 знаків КВЕД).

Верхівка - код виду економічної діяльності, який знаходиться на відповідному ієрархічному рівні класифікації (клас, група, розділ, секція).

Гілка - пряма, яка з'єднує листя та верхівки дерева на різних ієрархічних рівнях класифікації.

Корінь - показник, який знаходиться на найвищому ієрархічному рівні класифікації і характеризує повне охоплення поля економічної діяльності.

Зважування - це процедура збалансування торгівельних видів економічної діяльності, в порівнянні з іншими видами діяльності (наприклад, виробництвом), яка застосовується на всіх етапах розрахунку ОВД.

Для зважування даних про реалізацію з торгівельної діяльності порівняно з реалізацією в інших видах діяльності (наприклад, виробництві або реалізації послуг), застосовуються коефіцієнти, які відповідають співвідношенню між випуском і вкладом до валової доданої вартості в цих секторах економіки.

Стабілізація - це процедура, яка дозволяє уникнути частих і невиправданих змін ОВД підприємства. Стабілізація застосовується до ОВД на початок проведення щорічного структурного обстеження шляхом надання йому надлишкової ваги, завдяки використанню коефіцієнта стабілізації 1.2.

Загальні принципи визначення ОВД полягають у наступному.

На початку здійснення розрахунку утворюється перелік видів економічної діяльності підприємства на рівні підкласу (5 знаків) КВЕД і для кожного з них обчислюється вага показників, які застосовують для визначення ОВД у відсотках до значення цих показників у цілому по підприємству:

1) у випадку, якщо вага показника одного з видів економічної діяльності складає 50 і більше відсотків, то цей вид економічної діяльності вважається основним;

2) у випадку, якщо ваги показника по різних видах економічної діяльності мають однакове значення, то перевага надається тому виду діяльності, який відповідає ОВД на початок проведення щорічного структурного обстеження, а при відсутності даних про попередній ОВД підприємства, перевага надається заявленому першим в реєстраційних відомостях. ОВД підприємства в цьому випадку визначається за узгодженням між структурними підрозділами, які відповідають за проведення річного структурного обстеження та забезпечують ведення статистичного реєстру.

У зазначених вище випадках потреби в здійсненні розрахунку ОВД немає.

У всіх інших випадках визначення ОВД виконується за методом, який використовується для класифікації підприємств в залежності від видів економічної діяльності, які ним здійснюються, і має назву "top-down".

Розрахунок ОВД за методом "top-down" виконується в два етапи.

На першому етапі здійснюється агрегування значення показника "реалізація" відповідно до дерева класифікації для визначення секції КВЕД з найбільшим значенням обраного показника.

Якщо найбільше значення показника "реалізація" відноситься до секцій А - Е, то розрахунок ОВД здійснюється за показником "чисельність".

Якщо найбільше значення показника "реалізація" відноситься до секцій F - I, K - Q, то розрахунок ОВД підприємства у подальшому здійснюється за показником "реалізація".

Цей етап зображений на Схемі 2:

Тобто, на першому етапі шляхом розрахунку встановлюється секція КВЕД з переважаючим видом економічної діяльності для обрання показника, за яким буде здійснюватися розрахунок ОВД підприємства на другому етапі.

На другому етапі розрахунок ОВД здійснюється у такій послідовності:

Формується перелік секцій КВЕД, до яких відносяться види економічної діяльності, здійснювані підприємством.

Визначається основна секція - секція з найбільшим значенням обраного показника.

В основній секції формується перелік розділів, до яких відносяться види економічної діяльності, здійснювані підприємством і визначається для кожного розділу значення обраного показника шляхом підсумовування його значень по видах економічної діяльності, що відносяться до цього розділу.

Визначається основний розділ - розділ з найбільшим значенням обраного показника.

У основному розділі формується перелік груп і визначається для кожної з груп значення обраного показника шляхом підсумовування його значень по видах економічної діяльності, що відносяться до цієї групи.

Визначається основна група - група з найбільшим значенням обраного показника.

У основній групі формується перелік класів і визначається для кожного класу значення обраного показника шляхом підсумовування його значень по видах економічної діяльності, що відносяться до цього класу.

Визначається основний клас - клас із найбільшим значенням обраного показника.

У основному класі вибирається підклас.

Код підкласу з найбільшим значенням обраного показника буде кодом ОВД.

Метод "top-down" пояснюється простим, але наочним прикладом:

Приклад 1. Підприємство складається з сімох одиниць за видом економічної діяльності щодо яких відома вага в загальній діяльності підприємства. Якщо скласти ці величини на кожному ієрархічному рівні класифікації (верхівки дерева), отримаємо розподіл діяльності підприємства за рівнями (сума яких завжди дорівнює 100 %) (Схема 3).

Якщо за основну обрати діяльність підприємства за найбільшою часткою в загальній діяльності (35%), подальші укрупнення призведуть до неузгодженості: так, на чотирьох нижніх рівнях "основна" діяльність належатиме до однієї й тієї ж гілки (послідовні значення верхівок: 35%, 35%, 35%, 38% відповідно), а на наступному (вищому) рівні вона знаходитиметься на іншій гілці (значення верхівки 52%, а не 40%). Уявімо, що цими двома гілками є, наприклад, промисловість і сфера послуг, і тоді виявляється, що в залежності від обраного виду економічної діяльності на найнижчому рівні класифікації, підприємство може бути віднесено до принципово різних сфер економіки.

Розглядаючи згідно з методом "top-down" найважливіші верхівки вздовж однієї й тієї самої гілки до листя дерева класифікації, ми уникнемо неузгодженості. Основною діяльністю у даному випадку є діяльність, частка якої дорівнює 20%, а не та, що складає 35% або 24%.

Класифікація (групування) статистичних одиниць за основним видом економічної діяльності виконується за ієрархічним принципом: класифікація на нижчому рівні КВЕД повинна узгоджуватися з позицією на більш агрегованому рівні. Іншими словами, основний клас повинен належати основній групі, основному розділові та основній секції. Для дотримання цієї умови спочатку визначається найбільше значення агрегованої позиції (секція), яка послідовно уточнюється на кожному з рівнів.

ОВД розраховується на підставі даних про розподіл показника "реалізація" або "чисельність" за видами економічної діяльності тільки в цілому по підприємству, а не на підставі інформації про види економічної діяльності його місцевих одиниць.

Проілюструємо цю тезу на прикладі:

Приклад 2. Підприємство складається з двох місцевих одиниць (А та В) і здійснює три види економічної діяльності (x, y, z). У таблиці наводяться дані показника "реалізація" обох місцевих одиниць та в цілому по підприємству за всіма видами економічної діяльності:

Для спрощення в прикладі всі три види економічної діяльності знаходяться на одному рівні дерева класифікації. З цього випливає, що основною діяльністю одиниці А є х (50), а одиниці В - y (60). Однак, насправді ОВД підприємства відповідає діяльності z (90). Для правильного визначення ОВД необхідно, отже, розподіляти показник в цілому по підприємству, а не тільки виходячи з ОВД кожної його місцевої одиниці.

У статистичній практиці існують підприємства, які здійснюють такі види економічної діяльності, щодо яких застосовуються особливі підходи і правила при визначенні ОВД. Зокрема це стосується: виробництва продукції у випадку вертикальної інтеграції видів економічної діяльності усередині одного підприємства; діяльності оптових замовників або виконання субпідрядних робіт, які здійснюються за винагороду або на договірній основі; діяльності з установки та монтажу устатковання на місці його використання, послуг з ремонту та технічного обслуговування; діяльності у сфері торгівлі тощо.

4.1 Вертикальна інтеграція

Вертикальна інтеграція видів економічної діяльності виникає у тому випадку, коли різні стадії виробництва здійснюються послідовно, тобто продукція, яка випускається підприємством на одній стадії, є фактором виробництва на наступній. Наприклад, заготівля деревини, поєднана з її виробництвом та виготовленням виробів з деревини; добування глини, поєднане з виробництвом цегли; виробництво синтетичного волокна, поєднане з ткацьким виробництвом тощо.

У разі вертикальної інтеграції в межах одного підприємства, коли як сировина використовуються продукти попередньої діяльності самої одиниці, неможливо застосовувати загальні правила визначення. В такому випадку одиниця в цілому класифікується за тим видом економічної діяльності, за яким отримується кінцева продукція.

4.2. Реалізація власної продукції

Підприємства, які реалізують оптом чи в роздріб продукцію власного виробництва, завжди класифікуються у виробництві. У цьому випадку мова йде про допоміжну діяльність у виробництві. На практиці це означає, що пекарня як підприємство, що випікає хлібобулочні вироби і реалізує цей товар самостійно, за основним видом економічної діяльності класифікується у виробництві. Однак, якщо торгівля власною продукцією здійснюється місцевими одиницями цього підприємства, то в цьому випадку тільки зазначені місцеві одиниці, як ті, які здійснюють продаж, класифікуються у роздрібній торгівлі.

На підприємствах, де поєднується виробництво і реалізація власної продукції, а також здійснюється продаж покупної продукції, застосовується загальне правило визначення ОВД. В деяких окремих випадках з метою збереження виробничої сфери та для забезпечення порівнянності показників у виробництві, підприємства можливо умовно класифікувати у виробництві.

4.3. Субпідрядні роботи, які здійснюються за винагороду або на договірній основі

Підприємства, які виконують субпідрядні роботи за винагороду або на договірній основі, класифікуються так само як підприємства, що випускають аналогічну продукцію, товари або послуги за свій власний рахунок. Розрізняють два основних типи субпідрядних робіт:

1. Роботи, які виконуються за документацією замовника. У цьому випадку підрядник надає субпідрядникові всю технічну документацію, необхідну для виробництва замовленої продукції. Ця ситуація зустрічається, головним чином, у секторі металообробки (кування, пресування, загальні механічні операції, штампування, а також лиття).

2. Роботи, які виконуються на замовлення. Субпідрядник здійснює певне оброблення продукції, що поставляється підрядником. Ця продукція може бути різною: від сировини і до деталей машин, щодо яких здійснюється механічне оброблення. Робота, що виконується на замовлення, може полягати, як в обробленні металів (наприклад, хромування), так і в підготовці фруктів та овочів для консервування тощо.

4.4. Оптові замовники

Замовники - підприємства, які продають від свого власного імені товари або послуги, але організують їхнє виробництво третіми особами. Ці підприємства класифікуються в секції G (оптова і роздрібна торгівля) за винятком випадків, коли вони відіграють значну роль у розробці продукції (наприклад, проектуванні) і беруть на себе пов'язаний з виробництвом ризик (наприклад, є власниками сировини). У цих випадках замовники класифікуються так, як і виробники(2).

(2) На практиці, більшість національних статистичних служб класифікують оптових замовників не у секторі торгівлі, а у секторі промисловості, якщо замовник та виробник розташовані на території однієї держави.

4.5. Установлення та монтаж устатковання на місці його використання

Підприємства, основна діяльність яких полягає в установленні та монтажі будівельних елементів і устатковання, необхідних для експлуатації будинку і є їх невід'ємною частиною, класифікуються в секції F "Будівництво". До цієї секції відносять, наприклад, установлення та монтаж устаткування для опалення і вентиляції, ліфтів і ескалаторів, електроустатковання, систем электро-, газо- і водопостачання, віконних і дверних блоків тощо.

Установлення та монтаж промислового устатковання класифікують у відповідних позиціях секції D "Переробна промисловість".

Установлення та монтаж зазвичай включають також пусконалагоджувальні роботи, тобто всі роботи, необхідні для нормального функціонування об'єкта, і навчання осіб, що здійснюють експлуатацію і технічне обслуговування даного устаткування.

Операції з установлення та введення в експлуатацію устатковання, що здійснюються як послуга в рамках продажу (збуту), вважаються допоміжною діяльністю по відношенню до продажу, наприклад, установка продавцем електроприладів вдома у покупця. Тому підприємства, що здійснюють подібну діяльність, відносяться до торгівлі.

4.6. Ремонт і технічне обслуговування

Підприємства, що здійснюють ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання, класифікуються за тим видом економічної діяльності, що і підприємства, які виробляють це устаткування, за винятком:

1) підприємств, що здійснюють ремонт або технічне обслуговування автомобілів і мотоциклів, які класифікуються в групах 50.2 і 50.4;

2) підприємств, що здійснюють ремонт предметів особистого вжитку і побутових виробів, які класифікуються в групі 52.7;

3) підприємств, що здійснюють ремонт або технічне обслуговування систем центрального опалення, які відносяться до класу 45.33;

4) підприємств, що здійснюють ремонт або технічне обслуговування обчислювальної техніки й офісного обладнання, які класифікуються у групі 72.5.

Ремонт, відновлення і обслуговування будівельних споруд і будівель цивільного будівництва відноситься до діяльності з будівництва відповідних споруд.

4.7. Специфічні правила і визначення ОВД у секції G "Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку"

В угруповання оптової і роздрібної торгівлі включаються всі підприємства, основний вид економічної діяльності яких полягає в закупівлі продукції, яка транспортується, і її перепродажі і/або в посередництві між продавцями і покупцями. Така продукція є лише предметом постачання й упаковки, щодо неї не здійснюється ніяких істотних трансформацій.

Оптова і роздрібна торгівля включають не тільки прямі угоди між двома сторонами, але й угоди, які здійснюються від імені однієї або більше третіх осіб. Проте, головною умовою у даному випадку є здійснення торгівлі продукцією, не зміненою більше, ніж це зазвичай прийнято при здійсненні продажу, тобто при проведенні поточних операцій у торгівлі. Поточні операції у сфері торгівлі включають, зокрема, сортування, поділ, фасування, розлив у пляшки, змішування й упаковування і не торкаються основних властивостей товару. Крім того, до вищевказаних операцій відноситься також надання послуг, пов'язаних із продажем товарів, таких як доставка й установка побутових електричних приладів.

В оптовій торгівлі існує низка видів економічної діяльності, у яких поточні операції можуть займати важливе місце. Наприклад, додаткове фасування товарів перед їх доставкою у роздрібну торгівлю.

Оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі (торгівля через агентів) об'єднані в один розділ. Класи, що охоплюють посередництво в торгівлі, об'єднані в одну групу (51.1), тоді як оптова торгівля класифікується у шістьох групах (51.2-51.7).

Роздрібна торгівля входить в окремий розділ, який нараховує також шість груп для різних видів роздрібної торгівлі, а також групу, яка призначена для ремонту предметів особистого користування і побутових виробів.

Торгівля автомобілями разом з їх технічним обслуговуванням і ремонтом, а також роздрібна торгівля моторним паливом утворюють розділ 50.

Посередництво в оптовій торгівлі об'єднує всі одиниці, діяльність яких полягає у продажі від імені третіх осіб. Ці одиниці можуть бути торговельними агентами, маклерами або торговельними асоціаціями, що здійснюють угоди за рахунок третіх осіб.

Посередництво у роздрібній торгівлі окремо не виділяється і класифікується у відповідному класі розділу 52.

У оптовій торгівлі класифікуються всі підприємства, діяльність яких полягає, насамперед, у здійсненні перепродажу (продаж без перероблення) товарів від свого власного імені у роздрібну торгівлю, промисловим або комерційним споживачам, організаціям, або іншим оптовикам.

Оптова торгівля класифікується за асортиментом товарів. Ніякий інший критерій у розрахунок не приймається, зокрема, не враховується, чи є ця продукція вітчизняного виробництва, імпортованою і/або експортованою тощо.

У роздрібній торгівлі класифікуються всі підприємства, діяльність яких полягає, насамперед, у здійсненні продажу, головним чином населенню (домашнім господарствам), товарів, придбаних за власний рахунок або за рахунок третіх осіб.

Роздрібна торгівля найчастіше здійснюється в загальнодоступних приміщеннях, хоча існують і інші форми роздрібної торгівлі, наприклад, на замовлення поштою або телефоном, торгівля з пересувних транспортних засобів, торгівля на тимчасово відведених місцях, з лотків, а також зі складу.

Роздрібна торгівля класифікується залежно від типу місця здійснення торгівлі (торговельної точки): у магазинах - групи 52.1 - 52.5, поза магазинами - група 52.6.

Торгівля поза магазинами охоплює посилкову торгівлю, торгівлю шляхом обходу клієнтів, за допомогою автоматів тощо.

Роздрібну торгівлю в магазинах поділяють на роздрібну торгівлю новими товарами - групи 52.1 - 52.4 і роздрібну торгівлю уживаними товарами - групи 52.5.

Щодо роздрібної торгівлі новими товарами в магазинах, існує ще один поділ: на роздрібну торгівлю в спеціалізованих магазинах - групи 52.2 - 52.4 та в неспеціалізованих магазинах - група 52.1. Спеціалізована роздрібна торгівля новими товарами класифікується в залежності від асортименту реалізованих товарів.

Не приймаються до уваги такі аспекти діяльності у роздрібній торгівлі, як вид обслуговування - традиційне обслуговування, самообслуговування тощо, здійснення торгівлі на громадських засадах, а також різниця, що існує між кооперативною та іншими видами роздрібної торгівлі.

Підприємства, основний вид економічної діяльності яких, безперечно, є роздрібна торгівля в магазині, класифікуються в одному з класів 52.11 - 52.50. Після визначення та ідентифікації асортименту товарів, проданих кожним підприємством, класифікація здійснюється за такими правилами:

1. Якщо асортимент товару, що продається у роздріб, належить до одного класу роздрібної торгівлі, то підприємство, безумовно, класифікується в цьому класі.

2. Якщо асортимент товарів, що продається у роздріб, належить до декількох класів (з нижньою границею для частки класу - 5%), і частка одного з цих класів досягає 50 або більше відсотків відповідного показника, то підприємство класифікується в даному класі.

3. Якщо асортимент товарів, що продається у роздріб, відноситься до декількох класів, при цьому частка жодного з них не складає 50 або більше відсотків відповідного показника (з нижньою границею для частки класу - 5%), то для класифікації підприємства проводиться подальший аналіз.

4. Якщо асортимент товарів, що продається у роздріб (з нижньою границею для частки класу - 5%), відносяться не більше, ніж до чотирьох класів груп 52.2, 52.3 і 52.4 при цьому частка продажу жодного товару не сягає і не перевищує 50%, то мова йде про торгівлю в спеціалізованих магазинах. У цьому випадку ОВД визначається згідно з загальними правилами за показником "реалізація". ОВД розраховується насамперед в основній групі, а потім в основному класі усередині цієї групи, і на підставі цього визначається ОВД даного підприємства.

5. Одиниці, що здійснюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі товарами різного асортименту і не віддають переваги жодному із них, класифікуються в групі 52.1. У дану групу включені два класи - клас 52.11 для підприємств, що здійснюють торгівлю в основному продовольчими товарами - харчовими продуктами, напоями, а також тютюновими виробами, і клас 52.12 для підприємств, що здійснюють торгівлю, головним чином, непродовольчими та іншими видами товарів.

6. Якщо асортимент товарів, що продається у роздріб (з нижньою границею для частки класу - 5%), і не відносяться більше, ніж до п'яти класів груп 52.2, 52.3 і 52.4, при цьому частка продажу жодного товару не сягає або не перевищує 50%, то таке підприємство здійснює торгівлю у неспеціалізованих магазинах і відноситися до групи 52.1. Якщо частка харчових продуктів, напоїв, а також тютюнових виробів складає не менш 35%, виходячи з обраного критерію, то підприємство буде класифікуватися в класі 52.11. У всіх інших випадках підприємства відносяться до класу 52.12.

Примітка. Якщо крім цієї діяльності підприємство здійснює також інші види економічної діяльності, які полягають у наданні послуг, будівництві або у виробництві товарів, то класифікація підприємства у відповідному класі розділу 52 буде визначатися тільки за співвідношенням видів економічної діяльності в сфері роздрібної торгівлі.

4.8. Діяльність домашніх господарств

Виробнича діяльність домашніх господарств для власного споживання вважається виробництвом лише щодо обмеженого числа прикладів виробництва товарів (сільськогосподарська продукція, споруди) і послуг (імпутована орендна плата за житло). Усі інші випадки вважаються такими, що не входять до виробничої сфери. Для здійснення аналізу поведінки та оцінки цієї "діяльності" для потреб статистики соціальної сфери було класифіковано діяльність домашніх господарств.

Отже, у секції Р "Діяльність домашніх господарств" розділи 96.00.0 "Діяльність домашніх господарств як виробників товарів для власного споживання" та 97.00.0 "Діяльність домашніх господарств як виробників послуг для власного споживання", охоплюють недиференційоване виробництво домашніми господарствами товарів і послуг для власного споживання.

Секція Р не призначена для застосування у статистиці підприємств та статистичних реєстрах.

ОВД визначається на підставі даних державних статистичних спостережень, за підсумками діяльності за рік, зокрема щорічного структурного обстеження. У якості бази для розрахунку ОВД використовуються дані статистичного спостереження "Звіт про основні показники діяльності підприємства" за формами N 1-підприємництво (річна) та N 1-підприємництво-(коротка річна). Як інструмент для здійснення розрахунків застосовується спеціальний програмний продукт - Модуль визначення основного виду економічної діяльності, за допомогою якого на центральному рівні буде здійснюватися тестування та розрахунок ОВД за методом "top-down".

Розглянемо декілька прикладів визначення ОВД підприємства.

Приклад 3. Підприємство складається з трьох одиниць виду економічної діяльності з такими показниками за даними статистичного спостереження:

Розрахунок ОВД здійснюється у два етапи.

На першому етапі розглядаються види економічної діяльності підприємства на найнижчому рівні КВЕД (5 знаків). Потім ці види економічної діяльності агрегуються відповідно до дерева класифікації і формується розподіл показників "реалізація" та "чисельність" на наступних рівнях класифікації відповідно:

Оскільки діяльність підприємства здійснюється у секції F, розподіл відбувається за показником "реалізація". Виходячи з цього, цей приклад можна представити у вигляді дерева класифікації, на кожній верхівці якого маємо розподіл показника "реалізація" за рівнями класифікації (Схема 4).

На другому етапі, спускаючись по гілках дерева класифікації від кореня до листя, проходячи кожен раз, коли є вибір, від однієї верхівки до іншої з найбільшим значенням показника, визначаємо ОВД підприємства. (Схема 5).

Отже, ОВД підприємства буде діяльність з кодом 45.25.4, тобто, діяльність з "монтажу металевих конструкцій".

Приклад 4. Підприємство складається з чотирьох одиниць виду економічної діяльності з такими показниками за даними статистичного спостереження:

Розрахунок ОВД здійснюється у два етапи.

На першому етапі розглядаються види економічної діяльності підприємства на найнижчому рівні КВЕД (5 знаків). Потім ці види економічної діяльності агрегуються відповідно до дерева класифікації і формується розподіл показників "реалізація" та "чисельність" на наступних рівнях класифікації відповідно:

Оскільки діяльність підприємства здійснюється у секції D, розподіл здійснюється за показником "чисельність". Виходячи з цього, цей приклад можна представити у вигляді дерева класифікації, на кожній верхівці якого маємо розподіл показника "чисельність" за рівнями класифікації (Схема 6).

На другому етапі, спускаючись по гілках дерева класифікації від кореня до листя, проходячи кожен раз, коли є вибір, від однієї верхівки до іншої з найбільшим значенням показника, визначаємо ОВД підприємства (Схема 7).

Отже, ОВД підприємства буде діяльність з кодом з кодом 28.62.0, тобто, діяльність з "Виробництва інструментів"

При визначенні ОВД виникає необхідність у зважуванні одного виду економічної діяльності щодо іншого, зокрема, стосовно торгівельної діяльності, коли її порівнюють з іншими видами економічної діяльності.

Так, наприклад, за браком можливості враховувати для визначення ОВД валову додану вартість, показник "реалізація" від торгової діяльності зважується на третину з метою запобігання впливу на показник "реалізація" спеціально встановлених торгових націнок та акцизного збору.

Особливого опрацювання, з точки зору зважування, потребують такі верхівки:

Розглянемо такий приклад.

Приклад 5. Підприємство складається з шістьох одиниць виду економічної діяльності з такими показниками за даними статистичного спостереження:

Діяльність, яка відноситься до торгівлі, має бути зважена на третину для порівняння з іншими видами економічної діяльності. Потім види економічної діяльності, підприємства агрегуються відповідно до дерева класифікації для визначення показника ("реалізація" або "чисельність"), за яким буде здійснюватися розподіл при розрахунку ОВД.

Цей приклад можна представити у вигляді дерева класифікації, на кожній верхівці якого маємо розподіл показника "реалізація" за рівнями класифікації (Схема 8).

Оскільки найбільша питома вага показника "реалізація" у секції D, ОВД буде розраховуватися за показником "чисельність".

На другому етапі, спускаючись по гілках дерева класифікації від кореня до листя, проходячи кожен раз, коли є вибір, від однієї верхівки до іншої з найбільшим значенням показника, визначаємо ОВД підприємства (Схема 9).

Отже, ОВД підприємства буде діяльність з кодом 28.62.0, тобто, діяльність з "Виробництва інструментів".

Після розрахунку ОВД підприємства інколи відбувається його зміна у порівнянні з ОВД на початок щорічного структурного обстеження. У разі, якщо протягом декількох років на підприємстві спостерігається "коливання" ОВД, наприклад, ОВД змінюється з "будівництва будівель" на "монтаж металевих конструкцій", а через рік - знову на "будівництво будівель" здійснюється процедура стабілізації ОВД. Процедура стабілізації ОВД проводиться з метою збереження ОВД, доки не відбудеться значних змін у співвідношенні між різними видами економічної діяльності підприємства.

Для розрахунку стабілізованого ОВД приймається коефіцієнт стабілізації рівний 1,2.

Процедура стабілізації не проводиться:

у випадку, якщо на початок проведення щорічного структурного обстеження, інформація про ОВД отримана за реєстраційними даними;

у випадку, якщо органам державної статистики на початок проведення щорічного структурного обстеження не надходило інформації про ОВД підприємства.

Так, у нашому Прикладі 3, якщо ОВД підприємства на початок проведення щорічного структурного обстеження відповідав коду 45.21.1, то шляхом збільшення значення його показника на всіх верхівках на 20%, отримаємо гілку, де стабілізовані верхівки, позначені хрестиком.

Стабілізований ОВД відповідає коду 45.21.1.

Таким чином, незважаючи на те, що розрахований ОВД відповідає кодові - 45.25.4, підприємство залишається з ОВД за кодом 45.21.1, який отримано після проведення процедури стабілізації.