Про систему гарантування вкладів фізичних осіб

2. План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів:

1) ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом;

2) ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов’язань на користь приймаючого банку;

3) відчуження всіх або частини активів і зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією;

4) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов’язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку;

5) продаж неплатоспроможного банку інвестору.

Переможцями відкритого конкурсу щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, визначених пунктами 4 і 5 цієї частини, можуть бути об’єднання інвесторів.

Виконавча дирекція Фонду зобов’язана не пізніше трьох робочих днів з дня початку процедури виведення банку з ринку прийняти рішення про відповідність/невідповідність банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Фонду, за результатами аналізу звітності такого банку, наданої Національним банком України.

У разі відповідності банку таким критеріям виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, в якому зазначено, що найменш витратним способом виведення банку з ринку є спосіб, передбачений пунктом 1 цієї частини, та подає Національному банку України пропозицію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації такого банку. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється у день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про ліквідацію неплатоспроможного банку в разі відповідності банку одному з критеріїв, встановлених нормативно-правовим актом Фонду.

3. План врегулювання має, зокрема, містити:

1) порівняльний аналіз та обґрунтування витрат, пов’язаних із здійсненням заходів, передбачених частиною другою цієї статті, з точки зору обрання найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку. Такий аналіз здійснюється відповідно до методики, визначеної виконавчою дирекцією Фонду;

2) спосіб, порядок та строки врегулювання відносин з учасниками, вкладниками та іншими кредиторами банку;

3) умови відкритого конкурсу щодо визначення приймаючого банку та/або інвестора;

4) умови та строки виконання ліквідаційної процедури банку.

4. Після затвердження плану врегулювання тимчасова адміністрація та/або ліквідація банку здійснюються на підставі і на виконання плану врегулювання.

Виконавча дирекція Фонду у будь-який час має право вносити зміни та доповнення до плану врегулювання. Виконавча дирекція Фонду зобов’язана внести зміни до плану врегулювання в частині зміни способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, якщо реалізація обраного способу виведення банку з ринку виявилася неможливою протягом строків, визначених планом врегулювання.

Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, інші міністерства, державні установи та підпорядковані їм підприємства і організації, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Центральний депозитарій цінних паперів, Національний банк України та Фонд зобов’язані координувати свою діяльність, здійснювати відповідні дії для забезпечення належної комунікації між собою, іншими органами державної влади та установами (у тому числі учасниками депозитарної системи України), своєчасно підготувати документи та прийняти рішення, необхідні для забезпечення виконання вимог цього Закону, в межах своїх повноважень з метою виконання плану врегулювання, у тому числі у разі участі держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, Фонд має право здійснювати всі необхідні дії для виконання плану врегулювання, незважаючи на положення інших законів та кодексів.

5. Фонд зобов’язаний подати план врегулювання та зміни до нього до Національного банку України не пізніше семи днів з дати затвердження.

6. Незалежно від положень інших законів, нормативно-правових актів, статутів, договорів чи проспектів емісії акцій Фонд здійснює свої повноваження та вживає необхідних заходів для виконання плану врегулювання, у тому числі за участю держави без повідомлення та отримання згоди учасників, боржників, кредиторів, контрагентів неплатоспроможного або приймаючого/перехідного банку за будь-якими договорами.

Учасники, кредитори банку, контрагенти банку за будь-якими договорами не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язань банку та/або відшкодування їм збитків, понесених внаслідок виконання плану врегулювання.

7. У разі делегування частини або всіх повноважень Фонду як тимчасового адміністратора уповноваженій особі Фонду (кільком уповноваженим особам Фонду) така особа подає виконавчій дирекції Фонду письмовий звіт про виконання делегованих їй повноважень не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, на який була запроваджена тимчасова адміністрація.

Виконавча дирекція Фонду затверджує письмовий звіт про виконання плану врегулювання за період тимчасової адміністрації не пізніше семи робочих днів після закінчення строку, на який була запроваджена тимчасова адміністрація.

8. З метою підготовки плану врегулювання неплатоспроможного банку, у тому числі для розрахунку потенційно можливих грошових коштів, що можуть бути отримані від реалізації майна неплатоспроможного банку, Фонд та/або уповноважена особа Фонду має право залучати суб’єктів оціночної діяльності, аудиторів, інших осіб за рахунок коштів банку або Фонду.

10. У разі виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених пунктами 3-5 частини другої цієї статті, приймаючий банк або інвестор (об’єднання інвесторів) вважається добросовісним набувачем, за умови виконання ним умов цього Закону.

1. Порядок проведення Фондом відкритого конкурсу з метою виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, визначених пунктами 2-5 частини другої статті 39 цього Закону, встановлюється нормативно-правовими актами Фонду.

2. Для участі у відкритому конкурсі учасник конкурсу вносить на рахунок Фонду гарантійний внесок у розмірі, визначеному виконавчою дирекцією Фонду умовами конкурсу для конкретного банку.

3. Фонд повертає учаснику відкритого конкурсу, якого визнано переможцем, гарантійний внесок або його залишок після виконання ним умов відповідного договору (договору переведення боргу та договору про відступлення права вимоги, договору купівлі-продажу акцій, договору купівлі-продажу акцій перехідного банку). Фонд може зараховувати гарантійний внесок переможця в рахунок виконання цих договорів.

4. Фонд повертає учасникам відкритого конкурсу, не визнаним переможцям, гарантійні внески протягом трьох робочих днів з дня визначення Фондом переможця конкурсу.

5. Подання на відкритий конкурс однієї пропозиції щодо способу виведення неплатоспроможного банку з ринку не є підставою для визнання відкритого конкурсу таким, що не відбувся.

6. У разі неукладення учасником відкритого конкурсу, якого визнано переможцем, з його вини договору переведення боргу та/або договору про відступлення права вимоги, договору купівлі-продажу акцій, договору купівлі-продажу акцій перехідного банку або невиконання ним умов укладеного договору гарантійний внесок не повертається

7. Відкритий конкурс проводиться серед банків, а також попередньо кваліфікованих осіб, включених до переліку, який формується Національним банком України, у порядку, встановленому Національним банком України за погодженням з Фондом.

1. Фонд відповідно до плану врегулювання забезпечує здійснення відчуження всіх або частини активів і всіх або частини зобов’язань неплатоспроможного банку із збереженням черговості згідно із статтею 52 цього Закону на користь приймаючого банку згідно з умовами, визначеними цією статтею та нормативно-правовими актами Фонду, на підставі позитивного висновку Національного банку України щодо фінансового стану приймаючого банку та його спроможності виконати зобов’язання перед вкладниками і кредиторами.

Національний банк України надає висновок, зазначений у цій частині, не пізніше ніж через три дні з дня отримання подання Фонду, підготовленого відповідно до вимог Національного банку України.

Приймаючим банком (крім випадків виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави, передбачених статтею 41-1 цього Закону) не може бути банк, учасники якого є особами, пов’язаними з банком, активи та зобов’язання якого передаються приймаючому банку.

2. Фонд складає реєстр активів і зобов’язань, що підлягають відчуженню. Зобов’язання залишаються при їх передачі у валюті зобов’язання на дату укладення договору, визначеного цією статтею. Під час відчуження зобов’язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов’язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.

3. Приймаючий банк, визначений за результатами проведення відкритого конкурсу (крім випадків виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави, передбачених статтею 41-1 цього Закону) у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду, надає письмове зобов’язання щодо прийняття на його користь активів і зобов’язань.

4. Під час виведення неплатоспроможного банку з ринку відповідно до цього Закону активи і зобов’язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за ціною, визначеною за результатами відкритого конкурсу (крім випадків виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави, передбачених статтею 41-1 цього Закону), проведеного відповідно до нормативно-правових актів Фонду, з дотриманням принципу виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним способом. Під час підготовки до проведення відкритого конкурсу Фонд може проводити оцінку активів неплатоспроможного банку за методикою, встановленою Фондом. Перелік активів, для яких проведення незалежної оцінки є обов’язковим, визначається нормативно-правовими актами Фонду.

У разі зміни виконавчою дирекцією Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 39 цього Закону, на спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, для реалізації зміненого способу відкритий конкурс не проводиться.

5. Зобов’язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за їхньою балансовою вартістю на підставі договору про переведення боргу за реєстром зобов’язань. Договір про переведення боргу укладається без необхідності отримання згоди кредиторів (вкладників). При цьому внесення змін до договорів з кредиторами (вкладниками) не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов’язків боржника перед відповідними кредиторами (вкладниками) неплатоспроможного банку.

6. Передача майна (активів) неплатоспроможного банку здійснюється на підставі договорів про передачу майна (активів) та/або договорів про відступлення права вимоги за реєстром майна (активів). При цьому згода відповідних боржників не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов’язків кредитора щодо майна (активів), яке передається відповідно до договорів про передачу майна (активів) та/або договорів про відступлення права вимоги, разом із правами за договорами забезпечення таких вимог. Внесення змін до договорів з відповідними боржниками не вимагається.

7. Договори, визначені частинами п’ятою та шостою цієї статті, можуть бути укладені у вигляді одного документа (змішаного договору) і не підлягають нотаріальному посвідченню, незалежно від того, чи укладалися договори, права і обов’язки за якими передаються в нотаріальній формі.

З моменту укладення таких договорів приймаючий банк набуває всіх прав на майно (активи) та зобов’язання неплатоспроможного банку, права і обов’язки за якими передаються відповідно до укладених договорів.

Орган, що проводить державну реєстрацію прав на майно (активи), у тому числі обтяжень на таке майно (активи) та обмежень на розпорядження (у тому числі арешт), здійснює державну реєстрацію на підставі таких договорів або витягів із них, засвідчених керівником приймаючого банку. Орган, який проводить державну реєстрацію прав на майно (активи), не має права вимагати для здійснення реєстрації інші документи, що підтверджують набуття права на майно (активи), ніж ті, що визначені цим Законом.

8. Приймаючий банк звільняється від сплати будь-яких платежів (податків, зборів, державного мита), пов’язаних з отриманням активів і зобов’язань, плати за внесення змін до державних реєстрів, плати за послуги, що надаються державними органами у зв’язку з таким відчуженням.

9. Фонд зобов’язаний повідомити боржників і кредиторів про передачу активів і зобов’язань приймаючому банку шляхом розміщення узагальненої інформації на офіційних сайтах Фонду та неплатоспроможного банку, а приймаючий банк - шляхом розміщення інформації на своєму офіційному веб-сайті. Кожний боржник та/або кредитор може отримати інформацію щодо себе у приміщенні неплатоспроможного та приймаючого банку.

10. Фонд наступного дня після укладення договорів відчуження майна (активів) та зобов’язань подає Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможного банку.

Після укладення договорів, визначених частинами п’ятою і шостою цієї статті:

1) учасники, боржники, кредитори (крім Фонду) неплатоспроможного банку або його контрагенти за будь-якими договорами, у тому числі права і обов’язки щодо яких не передані приймаючому банку, не можуть вимагати позбавлення приймаючого банку прав на передане йому майно (активи) або зменшення обсягу таких прав, та

2) власник акцій неплатоспроможного банку і неплатоспроможний банк не мають права вимагати від приймаючого банку відшкодування будь-яких збитків, понесених у результаті передачі на користь приймаючого банку активів та зобов’язань неплатоспроможного банку, з підстав недійсності, скасування або визнання протиправними будь-яких рішень, правочинів або інших дій, прийнятих або вчинених у процесі визнання банку неплатоспроможним та виведення його з ринку.

11. Фонд має право вимагати від приймаючого банку відшкодування збитків за необґрунтовану відмову від зобов’язання щодо прийняття на його користь активів і зобов’язань неплатоспроможного банку.

1. Фонд відповідно до плану врегулювання здійснює продаж неплатоспроможного банку інвестору згідно з умовами, визначеними цією статтею та нормативно-правовими актами Фонду.

2. Інвестор має відповідати вимогам, встановленим Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку України і Фонду, а також не бути пов’язаною з банком (учасниками банку) особою.

Продаж неплатоспроможного банку Фондом інвестору потребує отримання інвестором погодження Національного банку України набуття істотної участі в банку, а також дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію.

Отримання інвестором погодження Національного банку України набуття або збільшення істотної участі в банку, а також дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію здійснюється протягом двох робочих днів у спрощеному порядку, встановленому відповідно Національним банком України та Антимонопольним комітетом України. Такий порядок має передбачати підтвердження дотримання інвестором вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та вимог до ділової репутації.

3. З дня затвердження плану врегулювання, яким передбачено продаж неплатоспроможного банку інвестору:

1) Фонд відповідно до закону набуває права розпорядження акціями (паями) банку від імені будь-якої особи, яка є учасником такого банку, пов’язаною з таким банком особою, без необхідності додаткового оформлення повноважень на продаж акцій (паїв);

2) учаснику банку забороняється розпоряджатися акціями (паями) банку у будь-який спосіб, у тому числі шляхом їх відчуження, передачі в забезпечення чи управління. Відомості про таке обтяження акцій на вимогу Фонду вносяться до системи обліку прав власності на акції в депозитарній системі;

3) будь-які правочини, вчинені учасниками банку всупереч вимогам цієї статті, є нікчемними;

4) Фонд зобов’язаний прийняти рішення та вжити заходів для зменшення розміру статутного капіталу, визначення нової номінальної вартості акцій банку та/або про деномінацію акцій банку, якщо розмір регулятивного капіталу банку є меншим за розмір статутного капіталу банку. У такому разі статутний капітал банку вважається таким, що дорівнює 1 гривні;

5) з метою визнання збитків Фонд має право прийняти рішення про проведення додаткової емісії акцій шляхом обміну зобов’язань (конвертації зобов’язань) банку перед власниками коштів за субординованим боргом, вимог кредиторів банку, які є пов’язаними з таким банком особами, вимог інших кредиторів у зворотному порядку черговості, встановленої статтею 52 цього Закону, в акції банку, з вжиттям у подальшому заходів, визначених пунктом 4 цієї частини;

6) Фонд має право здійснювати зменшення/збільшення статутного капіталу у випадках, визначених цим Законом, у спрощеному порядку та з урахуванням таких особливостей:

повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів не здійснюється, проекти порядку денного не надсилаються і не розміщуються, повноваження загальних зборів виконуються Фондом одноосібно. Рішення Фонду з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється письмово (у формі рішення). Таке рішення Фонду має статус протоколу загальних зборів акціонерного товариства;

згода акціонерів, кредиторів або контрагентів неплатоспроможного банку за будь-якими договорами на зменшення/збільшення статутного капіталу такого банку не вимагається;

положення законодавства щодо переважного права акціонерів на придбання акцій, а також про максимальну кількість акціонерів приватного акціонерного товариства не застосовуються;

аудитор (аудиторська фірма) та суб’єкт оціночної діяльності не залучаються;

положення законодавства про обов’язковість визначення ринкової вартості майна (активів) банку та акцій банку не застосовуються;

копія зареєстрованого проспекту емісії акцій (або змін до нього) акціонерам та особам, які є учасниками розміщення акцій, не надається;

банк звільняється від сплати державного мита;

Фонд здійснює конвертацію зобов’язань неплатоспроможного банку перед визначеними цим Законом кредиторами в акції без визначення їхньої ділової репутації та попереднього погодження набуття, збільшення істотної участі;

дата подання змін до статуту неплатоспроможного банку на погодження до Національного банку України та на реєстрацію до державного реєстратора вважається датою погодження змін Національним банком України та реєстрації державним реєстратором;

дата фактичного подання документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку для реєстрації випуску акцій вважається датою реєстрації випуску акцій неплатоспроможного банку. Підтвердженням фактичного подання належних документів вважається наявність відмітки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про прийняття документів (реєстраційний індекс);

дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційний індекс);

усі реєстраційні дії здійснюються державним реєстратором за місцезнаходженням Фонду.

4. Фонд здійснює продаж неплатоспроможного банку інвестору, визначеному за результатами проведення відкритого конкурсу в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Переможцем відкритого конкурсу можуть бути кілька інвесторів (об’єднання інвесторів), які подали спільну фінансову пропозицію.

5. Продаж банку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу акцій (паїв) банку.

У договорі має бути передбачено:

1) обов’язок інвестора у визначені терміни здійснити заходи з приведення діяльності неплатоспроможного банку у відповідність із вимогами законодавства України;

2) умову щодо розірвання договору у разі невиконання інвестором обов’язку здійснити капіталізацію банку та/або вжити інших заходів до відновлення платоспроможності і стабілізації діяльності банку;

3) штрафні санкції за неналежне виконання інвестором умов договору;

4) умови щодо неповернення Фондом гарантійного внеску інвестору у разі невиконання інвестором умов цього договору.

Інвестор до укладення договору купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку зобов’язаний подати до Фонду план заходів з приведення неплатоспроможного банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України.

6. Ціна продажу неплатоспроможного банку визначається за результатами відкритого конкурсу, проведеного відповідно до нормативно-правових актів Фонду. Результати конкурсу мають відповідати принципу виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним способом. Кошти від продажу неплатоспроможного банку спрямовуються на поповнення коштів Фонду.

Після укладення договору купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку та їх передачі інвестору:

1) інвестор не може бути позбавлений права власності на придбані ним акції банку, та такі акції не можуть бути витребувані у нього на користь попереднього власника; та

2) попередній власник акцій банку не має права вимагати від інвестора відшкодування будь-яких збитків, понесених у результаті придбання інвестором акцій банку, з підстав недійсності, скасування або визнання протиправними будь-яких рішень, правочинів або інших дій, прийнятих або вчинених у процесі визнання банку неплатоспроможним та виведення його з ринку.

7. Договір купівлі-продажу акцій, укладений Фондом/уповноваженою особою Фонду та інвестором, є підставою для реєстрації права власності інвестора на акції в депозитарній системі. Інвестор має повідомити Фонд про реєстрацію прав власності на акції в депозитарній системі протягом одного дня з дня настання таких фактів.

8. Продаж банку відповідно до цієї статті здійснюється без необхідності отримання згоди учасників чи будь-якого іншого погодження умов та порядку продажу акцій (паїв) банку інвестору. Уповноважена особа Фонду, Фонд та інвестор звільняються від вимоги щодо відшкодування збитків, пов’язаних із продажем неплатоспроможного банку.

9. Інвестор зобов’язаний привести діяльність банку у відповідність з вимогами законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності протягом одного місяця з дня укладення договору купівлі-продажу.

10. Фонд наступного дня після реєстрації прав власності на акції неплатоспроможного банку в депозитарній системі припиняє тимчасову адміністрацію у такому банку.

Фонд з метою контролю за процесом виконання інвестором умов договору купівлі-продажу акцій неплатоспроможного банку призначає з числа своїх працівників куратора такого банку.

Куратор Фонду здійснює свої функції, передбачені цією частиною, у строк, що не перевищує один місяць з дня його призначення.

Куратор Фонду має право зупиняти, припиняти, обмежувати будь-які операції, що здійснюються неплатоспроможним банком, крім заборони використання в банку права голосу придбаних акцій (паїв), без згоди керівників, органів управління та контролю неплатоспроможного банку, а також контролює відповідність всіх операцій неплатоспроможного банку вимогам законодавства.

Законні вимоги куратора Фонду є обов’язковими до виконання інвестором, органами управління та контролю неплатоспроможного банку, а також працівниками такого банку.

Куратор Фонду підзвітний виконавчій дирекції Фонду.

Інвестор і органи управління та контролю неплатоспроможного банку є підзвітними куратору Фонду та надають йому будь-яку інформацію, у тому числі інформацію з обмеженим доступом.

11. Протягом строку виконання куратором Фонду передбачених цією статтею функцій:

1) такий банк діє відповідно до плану його врегулювання, а також на нього поширюються обмеження, встановлені частинами п’ятою та шостою статті 36 цього Закону;

2) запроваджується спрощена процедура щодо реєстрації випуску акцій, погодження змін до статуту Національним банком України, державної реєстрації змін до статуту.

Відповідно до спрощеної процедури:

1) дата подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій;

2) дата подання змін до статуту банку відповідно на погодження Національному банку України та реєстрацію державному реєстратору вважається датою їх погодження Національним банком України та реєстрації державним реєстратором;

3) дата подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається датою реєстрації випуску акцій;

4) повідомлення учасників банку про скликання загальних зборів не здійснюється.

12. Банк зобов’язаний надати доступ куратору Фонду до всієї інформації (у тому числі до баз даних) для виконання Фондом його функцій, визначених цим Законом та іншими законодавчими актами. Перешкоджання куратору Фонду в доступі до банку та/або унеможливлення здійснення куратором Фонду своїх повноважень є підставою для звернення Фонду до Національного банку України з пропозицією прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Особи, які навмисно перешкоджають куратору Фонду в доступі до банку, його приміщень, інформації (операційних систем, активів, книг, записів, документів тощо), несуть відповідальність, визначену частиною п’ятою статті 37 цього Закону.

13. Після здійснення інвестором відповідно до умов договору заходів з приведення неплатоспроможного банку у відповідність з вимогами законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності Фонд повідомляє Національний банк України про необхідність проведення інспекційної перевірки банку. Фонд надає Національному банку України необхідну інформацію та документи для проведення інспекційної перевірки банку і підготовки обґрунтованих висновків.

Національний банк України проводить інспекційну перевірку неплатоспроможного банку та подає звіт про її результати не пізніше 15 робочих днів з дня отримання Національним банком України повідомлення Фонду про необхідність проведення інспекційної перевірки.

Фонд приймає рішення про припинення повноважень куратора Фонду у неплатоспроможному банку наступного дня після отримання результатів інспекційної перевірки Національного банку України, яка підтвердила приведення діяльності неплатоспроможного банку у відповідність з вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності, та повідомляє про прийняте рішення Національний банк України.

14. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

1. Держава в особі Міністерства фінансів України або в особі банку, в якому держава є власником частки понад 75 відсотків акцій (далі для цілей цієї статті - державний банк), має право брати участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку, що відповідає критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням із Національним банком України у спосіб, визначений пунктами 2-5 частини другої статті 39 цього Закону та частини дванадцятої цієї статті.

Виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, у разі підтвердження рішенням Ради з фінансової стабільності наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи та обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України.

Заходи, визначені планом врегулювання, в частині передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов’язань неплатоспроможного банку до перехідного/приймаючого банку, та продаж акцій банку при виведенні з ринку неплатоспроможного банку за участю держави здійснюються у строк:

не більше семи календарних днів з дня початку ліквідації неплатоспроможного банку, який є днем, наступним за днем отримання Фондом рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону;

не більше семи календарних днів з дня, наступного за днем отримання Фондом рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктами 3 або 4 частини другої статті 39 цього Закону;

не більше двох календарних днів з дня, наступного за днем отримання Фондом рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 цього Закону.

2. Виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та/або державного банку.

3. Вимоги, встановлені Національним банком України щодо обов’язкових нормативів, лімітів валютної позиції, нормативів обов’язкового резервування на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України до банку, акції якого придбала держава відповідно до цієї статті, а також до банку, який прийняв майно (активи) та зобов’язання неплатоспроможного банку відповідно до цієї статті, застосовуються через три місяці після набуття державою права власності на акції такого банку або після прийняття майна (активів) та зобов’язань таким банком.

4. Держава набуває право власності на акції перехідного/неплатоспроможного банку після укладення договору купівлі-продажу акцій з оплатою акцій на умовах відстрочення платежу в порядку, встановленому цією статтею.

5. Кабінет Міністрів України, у разі якщо наступні дні після прийняття рішення є вихідними, забезпечує роботу протягом цих вихідних днів усіх юридичних та фізичних осіб (у тому числі працівників), необхідних для підготовки та організації передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов’язань приймаючому/перехідному банку та продажу акцій банку державі.

6. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави у спосіб, визначений пунктами 2 і 3 частини другої статті 39 цього Закону, державний банк виступає приймаючим банком.

У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави у спосіб, визначений пунктами 4 або 5 частини другої статті 39 цього Закону, держава в особі Міністерства фінансів України виступає інвестором.

7. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави на зобов’язання банку не поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини п’ятої статті 36 цього Закону (крім обмежень щодо зобов’язань перед пов’язаними з неплатоспроможним банком особами), у тому числі не зупиняється виконання розрахункових та касових банківських документів банку в межах лімітів, визначених виконавчою дирекцією Фонду (крім операцій із пов’язаними з цим банком особами).

У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави Фонд має право на підставі окремого рішення Кабінету Міністрів України встановити за пропозицією Національного банку України обмеження, визначені пунктом 1 частини п’ятої статті 36 цього Закону.

Не обмежуючи дії статей 40 і 42 цього Закону, зокрема щодо набуття права власності на передані майно (активи) та зобов’язання, сторони, визначені у договорі (договорах) (змішаному договорі)/актах, укладених відповідно до статей 40 і 42 цього Закону, забезпечують протягом двох місяців з дня відчуження/передачі внесення відповідних змін до укладених договорів (змішаного договору)/актів, реєстрів відчужених майна (активів) та зобов’язань з урахуванням інформації про проведені операції, у тому числі отриманої від платіжних систем, та з урахуванням фактичних залишків на рахунках на дату їх відчуження. Узгодження інформації про проведені операції здійснюється з урахуванням підходів, визначених частиною сьомою статті 36 цього Закону.

8. Виведення з ринку неплатоспроможного банку за участю держави здійснюється з урахуванням такого:

1) активи неплатоспроможного банку передаються на користь приймаючого/перехідного банку за вартістю, визначеною з урахуванням результатів оцінки якості активів банку та прийнятності забезпечення за кредитними операціями, здійсненої відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України;

2) зобов’язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому/перехідному банку з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 цього Закону;

3) не підлягають передачі до приймаючого/перехідного банку:

зобов’язання неплатоспроможного банку перед особами, пов’язаними з цим банком, згідно з переліком, наданим Національним банком України;

фінансова допомога акціонерів, що включається до основного капіталу банку;

зобов’язання за субординованим боргом;

зобов’язання за капітальним інструментом з умовами списання/конверсії, який включається до додаткового капіталу;

зобов’язання, на передачу яких встановлена заборона у законодавстві України, та/або зобов’язання, які підпадають під регулювання законодавства інших держав;

4) додаткова потреба приймаючого/перехідного банку/неплатоспроможного банку (у разі його продажу в цілому) у капіталі визначається з урахуванням аудиторського звіту міжнародно визнаної аудиторської фірми, залученої Фондом відповідно до частини дев’ятої цієї статті;

5) для здійснення Фондом заходів щодо відчуження/передачі майна (активів) та зобов’язань неплатоспроможного банку майно (активи), у тому числі грошові кошти неплатоспроможного банку, на яке накладено обтяження (у тому числі публічні) та/або обмеження на розпорядження (у тому числі арешт) до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, передається з письмовим повідомленням особи, в інтересах якої накладено обтяження та/або обмеження на розпорядження (у тому числі арешт), перехідним/приймаючим банком. При цьому передане майно (активи), у тому числі грошові кошти, залишається обтяженим;

6) відчуження майна (активів) та зобов’язань здійснюється на користь приймаючого банку відповідно до статей 36 і 40 цього Закону, а передача майна (активів) та зобов’язань перехідному банку - відповідно до статей 36 та 42 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею;

7) висновок Національного банку України щодо фінансового стану приймаючого банку та його спроможності виконати зобов’язання перед вкладниками і кредиторами не вимагається;

8) продаж акцій неплатоспроможного/перехідного банку Міністерству фінансів України чи державному банку не потребує отримання інвестором погодження Національного банку України набуття істотної участі в банку, а також дозволу Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій та/або концентрацію;

9) фінансова підтримка приймаючому/перехідному банку у разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави Фондом не надається;

10) приймаючий/перехідний банк, який отримав майно (активи) та зобов’язання неплатоспроможного банку, за результатами проведеної аудиторською фірмою оцінки, якщо ця оцінка (вартість) виявилася нижчою за вартість, визначену з урахуванням результатів оцінки якості активів банку та прийнятності забезпечення за кредитними операціями, здійсненої відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, або стан майна (активу) погіршився у період проведення аудиторської перевірки, має право звернутися до неплатоспроможного банку з пропозицією щодо повернення такого майна (активу) та отримання компенсації або заміни його на інше.

Повернення такого майна (активу) та отримання компенсації або заміна його на інше майно (актив) може бути здійснено не пізніше двомісячного строку після отримання аудиторського висновку на підставі договору, що укладається між сторонами та погоджується Фондом. Розмір компенсації визначається як різниця між вартістю, визначеною з урахуванням результатів оцінки якості активів банку та прийнятності забезпечення за кредитними операціями, здійсненої відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, та вартістю визначеною аудиторською фірмою. Повернення майна (активу) або заміна його на інше є підставою для внесення змін до укладених договорів, актів, ліквідаційної маси неплатоспроможного банку, при цьому обмеження, встановлені статтею 51 цього Закону, щодо майна (активів), яке передається на заміну, не застосовуються;

11) Міністерство фінансів України з моменту укладення договору купівлі-продажу акцій перехідного/неплатоспроможного банку забезпечує контроль за діяльністю такого банку, відповідне корпоративне управління, звітність та контроль, а також безперебійну операційну діяльність та виконання усіх чинних зобов’язань банку.

Фонд не призначає куратора у банк у разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави. Після продажу перехідного/неплатоспроможного банку державі банківський нагляд за таким банком здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України;

12) перехідний банк втрачає статус перехідного на наступний день після підтвердження результатами інспекційної перевірки Національного банку України інформації про приведення показників капіталу та ліквідності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства, про що Національний банк України повідомляє Фонд.

9. Не пізніше наступного дня після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку копії такого рішення Кабінету Міністрів України та пропозиції Національного банку України передаються до Фонду. Про прийняте рішення Кабінет Міністрів України також розміщує інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

У день отримання такого рішення Фонд у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, затверджує план врегулювання для виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений рішенням Кабінету Міністрів України, без пошуку інших інвесторів та приймаючих банків.

Під час процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави Фонд приймає рішення про залучення міжнародно визнаної аудиторської фірми для надання у тримісячний строк аудиторського звіту, у тому числі висновків щодо фінансового стану банку, визначення розміру регулятивного капіталу банку та потреби у його додатковій капіталізації з урахуванням консервативних сценаріїв економічного розвитку, визначених Національним банком України.

Після отримання звіту міжнародно визнаної аудиторської фірми, залученої Фондом, Кабінет Міністрів України вживає заходів з приведення діяльності банку у відповідність з вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності.

10. Рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктами 2 або 3 частини другої статті 39 цього Закону, приймається Кабінетом Міністрів України за пропозицією Національного банку України, в якій зазначаються:

1) банк, який має прийняти все або частину майна (активів) та всі або частину зобов’язань;

2) вартість активів з урахуванням результатів оцінки якості активів банку та прийнятності забезпечення за кредитними операціями, здійсненої відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України;

3) інформація про групи та обсяг майна (активів) та обсяг зобов’язань, які мають бути передані приймаючому банку;

4) перелік зобов’язань неплатоспроможного банку перед пов’язаними з цим банком особами;

5) розрахунок мінімальної потреби у капіталізації державою приймаючого банку (за потреби).

Банк, визначений Кабінетом Міністрів України як приймаючий, зобов’язаний забезпечити виконання такого рішення Кабінету Міністрів України.

11. Рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 частини другої статті 39 цього Закону, приймається Кабінетом Міністрів України за пропозицією Національного банку України, в якій зазначаються:

1) мета створення перехідного банку;

2) вартість активів з урахуванням результатів оцінки якості активів банку та прийнятності забезпечення за кредитними операціями, здійсненої відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України;

3) інформація про групи та обсяг майна (активів) та обсяг зобов’язань, які мають бути передані перехідному банку з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 цього Закону;

4) перелік зобов’язань неплатоспроможного банку перед пов’язаними з цим банком особами;

5) розрахунки мінімальної потреби в капіталі;

6) розрахунок додаткової потреби перехідного банку у капіталі з урахуванням консервативних сценаріїв економічного розвитку, визначених Національним банком України.

12. Кабінет Міністрів України у разі підтвердження рішенням Ради з фінансової стабільності наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України, може прийняти рішення та звернутися до Фонду з пропозицією про створення перехідного банку для можливості у подальшому застосування способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, визначеного пунктом 4 частини другої статті 39 цього Закону.

Після отримання рішення Кабінету Міністрів України Фонд вживає заходів для утворення перехідного банку, реєстрації випуску акцій, державної реєстрації юридичної особи, видачі банківської ліцензії, відкриття рахунків, підключення до платіжних систем, у тому числі міжнародних, у строки і порядку, визначених статтею 42 цього Закону.

Рішення, які мають бути прийняті Фондом, Національним банком України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, іншими державними органами для створення та забезпечення в подальшому діяльності такого перехідного банку, є банківською таємницею до дня визнання відповідного банку неплатоспроможним.

Фонд, створивши перехідний банк для можливості в подальшому застосування способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, визначеного пунктом 4 частини другої статті 39 цього Закону, в день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 частини другої статті 39 цього Закону, вживає заходів для підготовки до передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов’язань неплатоспроможного банку до створеного перехідного банку.