5.7. Захист від зарядів статичної та атмосферної електрики
5.7.1. Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів має виконуватися відповідно до вимог РД 34.21.122-87 "Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений", а захист від накопичення зарядів статичної електрики повинен виконуватися відповідно до ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие положения" і Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 22.04.97 N 103 (ДНАОП 0.00-1.29-97).
5.7.2. Відповідальність за справність пристроїв захисту від блискавки та пристроїв захисту від статичної електрики покладається на посадову особу, яка є відповідальною за електрогосподарство.
Відповідальна особа зобов'язана організувати правильну експлуатацію пристроїв захисту, їх лабораторну перевірку, скласти інструкцію з експлуатації цих пристроїв, забезпечити їх своєчасний ремонт.
5.7.3. Огляд пристроїв блискавкозахисту слід проводити не рідше одного разу на рік, як правило, перед початком грозонебезпечного періоду, вимірюючи при цьому опір заземлювального пристрою. Перевірку опору заземлювальних пристроїв необхідно виконувати також після кожного їх ремонту або ремонту заземлювального обладнання. Результати вимірювань слід заносити до журналу експлуатації блискавкозахисних пристроїв.
5.7.4. Струмовідводи блискавкоприймача не повинні проходити через вибухонебезпечні зони і приміщення.
5.7.5. Огляд та вимірювання електричних опорів пристроїв для заземлення, захисту від статичної електрики слід проводити в ході планових перевірок і оглядів заземлення обладнання, інженерних систем і трубопроводів.
5.7.6. Для відведення зарядів статичної електрики допускається використовувати заземлювальні пристрої для захисту від ураження електричним струмом.
5.7.7. Металеве та електропровідне неметалеве обладнання, трубопроводи, вентиляційні короби та кожухи термоізоляції трубопроводів та апаратів, розташованих у цехах, а також на зовнішніх технологічних установках, каналах та естакадах, повинні представляти на всій довжині безперервний електричний ланцюг, котрий у межах цеху (відділення, установки) повинен бути приєднаний до контуру заземлення не менше ніж в двох точках. Неелектропровідні вставки мають бути шунтовані електропровідними перемичками.
5.7.8. Підлягає приєднанню до контуру заземлення за допомогою окремого відгалуження незалежно від заземлення сполучених з ним комунікацій і конструкцій одиночно встановлене обладнання (ємності, апарати, агрегати, у яких відбувається дроблення, розпилювання речовин і продуктів), машини, агрегати та апарати, що окремо стоять та не сполучені металевими трубопроводами із загальною системою.
Забороняється послідовне включення в заземлювальну шину (проводів) декількох об'єктів, що заземлюються.
5.7.9. Усі з'єднання елементів заземлення повинні бути доступні для контролю і захищені від механічних пошкоджень.
5.7.10. Резервуари для ЛЗР, технологічне обладнання, трубопроводи, зливно-наливні пристрої та інше обладнання, пов'язане з прийманням, переробкою і перемішуванням рідин, пари і сипких речовин, що є діелектриками, а також повітропроводи вентиляційних систем мають бути захищені від статичної електрики.
5.7.11. Не допускається наливати ЛЗР та ГР до резервуарів, цистерн та інших ємностей струменем, що вільно падає. Закачувати і наливати ЛЗР та ГР допускається тільки під рівень рідини або по стаціонарному трубопроводу, що не досягає 0,2 м до дна.
5.7.12. Відкриття люків цистерни з ЛЗР необхідно проводити тільки після приєднання заземлювальних провідників до заземлювального пристрою. Контактні пристрої для приєднання заземлювальних провідників мають бути встановлені поза межами вибухонебезпечної зони.
5.7.13. У трубопроводах та технологічних апаратах, де можливе утворення вибухонебезпечних пароповітряних сумішей, швидкість руху розчинників має бути визначена відповідно до підпункту 5.5.1 ДНАОП 0.00-1.29-97 залежно від виду розчинника і не повинна перевищувати допустимого технологічним регламентом значення для даного виду розчинника.
5.7.14. Під час грози операції із закачування та зливання розчинників проводити забороняється.
6. Склади горючих речовин і матеріалів, зерносклади
6.1. Склади (складські приміщення, майданчики під навісами, відкриті майданчики, наземні і підземні резервуари) для зберігання сировини, розчинників, напівфабрикатів і готової ефірної олії повинні відповідати вимогам ДБН В.1.1-7-2002, СНіП 2.11.01-85 "Складские здания", ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, ДБН В.2.2-8-98 Будинки і споруди. Підприємства, будівлі і споруди по зберіганню та переробці зерна.
6.2. Під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів повинні враховуватися їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості. Не допускається спільне зберігання речовин, які при взаємодії викликають запалювання або вибух, а також неоднаково реагують на засоби гасіння.
Обслуговувальний персонал повинен знати пожежну небезпеку, правила зберігання та особливості гасіння речовин і матеріалів, які зберігаються на складі.
6.3. Будівлі та споруди (за винятком резервуарів) складів для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути не нижчими II ступеня вогнестійкості. Загальна кількість ЛЗР та ГР в одній будівлі для зберігання у тарі не повинна перевищувати 1200 куб. м ЛЗР або 6000 куб. м ГР. При одночасному зберіганні ЛЗР та ГР їх загальна приведена кількість не повинна перевищувати вищезгаданих значень і визначається з розрахунку 1 куб. м ЛЗР прирівнюється до 5 куб. м ГР.
У одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 200 куб. м ЛЗР або 1000 куб. м ГР, при цьому не допускається спільне зберігання ГР у тарі і ЛЗР у цистернах і бочках.
6.4. Приміщення сховищ мають бути обладнані витяжною вентиляцією (зокрема аварійною) відповідно до вимог будівельних норм, освітлення повинне забезпечуватися світильниками, виготовленими у вибухозахищеному виконанні.
6.5. Підлога у складських приміщеннях повинна мати гладку поверхню і нахил у бік, протилежний дверям, для стікання ЛЗР та ГР.
6.6. При вході на склад повинен бути поріг з пандусом не менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії.
6.7. У складських приміщеннях зберігання готової продукції (ефірної олії), а також ЛЗР у дрібній (об'ємом до 1 літра) тарі слід здійснювати на стелажах відкритого типу або у шафах, виконаних з негорючих матеріалів, а у великій тарі - штабелями. При стелажному зберіганні необхідно встановити максимально допустиму кількість (масу) вантажних місць для одночасного зберігання на стелажі.
6.8. При організації штабельного зберігання ручне укладання діжок з ефірною олією на підлозі допускається не більше ніж у два яруси. При механізованому укладанні діжок на підлозі кількість ярусів не повинна перевищувати п'яти - для ГР і трьох для - ЛЗР.
6.9. Діжки для зберігання ЛЗР та ГР повинні мати пробки на різьбленні та укладатися пробками догори, діжки слід зберігати постійно закритими. Не можна допускати ударів діжок одна об одну. При розкритті діжок з ЛЗР необхідно притримувати пробки, не допускаючи їх викиду з горловини.
6.10. При зберіганні ефірної олії в суліях останні повинні бути захищені корзинами або дерев'яними решітками.
6.11. У складських приміщеннях мають бути передбачені проходи: головний прохід має бути не менше 1,8 м завширшки, допоміжні проходи між штабелями або стелажами чи групами бутлів - не менше 1 м завширшки. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше 1 м. Ширина проходів та місця штабельного зберігання повинні бути позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які видно. Відстань між стінами та штабелями повинна бути не менше 0,8 м.
6.12. Відстань від електросвітильників до матеріалів, що зберігаються на стелажах і в штабелях, має бути не менше 0,5 м.
6.13. У складських будівлях (приміщеннях) усі операції, пов'язані з розкриттям та дрібним ремонтом тари, розфасуванням продукції, приготуванням робочих сумішей пожежонебезпечних рідин та іншими роботами слід здійснювати в ізольованих приміщеннях, обладнаних місцевою вентиляцією, у яких забороняється зберігати пакувальні матеріали (папір, стружку, вату тощо).
6.14. Миття залізних діжок, бідонів та іншої тари з-під ЛЗР, ГР, у тому числі й ефірної олії, повинне проводитися із застосуванням пожежонебезпечних мийних засобів на окремих мийних ділянках або в спеціальних приміщеннях, обладнаних місцевою вентиляцією.
6.15. Порожню тару з-під розчинників після промивання та пропарювання слід закривати пробками та зберігати на спеціальних майданчиках під навісами.
6.16. Етиловий ефір слід перевозити та зберігати в сталевих діжках, що закриваються бронзовими пробками з різьбленням і свинцевою прокладкою, або в скляних бутлях з темного скла з притертими пробками. Заповнювати діжки, банки і бутлі ефіром слід не більше ніж на 4/5 місткості (у разі розширення).
6.17. Температура в ефіросховищах не повинна перевищувати 25 град. С. Забороняється зберігання етилового ефіру на відкритих майданчиках.
6.18. Транспортувати скляні бутлі з ефірною олією необхідно на спеціальних візках або ношах з бортами заввишки не менше половини висоти бутля, який транспортується.
6.19. Наземні резервуари для зберігання ЛЗР та ГР слід розміщувати групами або окремо на майданчиках, які мають нижчу позначку щодо розташованих поблизу виробничих приміщень, технологічних установок і населених пунктів, якщо це неможливо, слід передбачати заходи, що унеможливлюють розливання ЛЗР та ГР під час аварії на територію підприємства, населеного пункту.
6.20. Кожна група наземних резервуарів має бути захищена суцільним земляним валом або стінкою з негорючих матеріалів, що перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Ширина обвалування у верхній частині має бути не менше 0,5 м. Вільний об'єм усередині обвалування має дорівнювати: для резервуарів, що стоять окремо, - місткості резервуара, для групи - місткості більшого резервуара і бути на 0,2 м вище за рівень рідини, що розлилася.
6.21. Земляні обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи і захисні пристрої резервуарів повинні перебувати в справному стані. Майданчики всередині обвалування мають бути рівними, утрамбованими і засипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно засипати піском і прибрати.
6.22. Для запобігання дії сонячного проміння наземні резервуари для зберігання ЛЗР мають бути пофарбовані світлою фарбою.
6.23. Резервуари для зберігання ЛЗР мають бути оснащені арматурою та засобами автоматизації (рівнемірами, переливними трубами з виведенням до спеціальної збірки, сигналізаторами граничного рівня заповнення, дихальними клапанами, дихальними лініями, виведеними назовні і забезпеченими вогнеперешкоджувачами).
6.24. У процесі експлуатації резервуарів необхідно контролювати справність дихальних клапанів і вогнезагороджувачів, результати контролю фіксувати в спеціальному журналі. За температури повітря вище 0 град. С вогнезагороджувачі повинні перевірятися не рідше одного разу на місяць, а за температури нижче за нуль - не рідше двох разів на місяць.
6.25. На кожному резервуарі з ЛЗР та ГР мають бути вказані вид продукту і максимальний рівень заповнення.
6.26. Забороняється експлуатація резервуарів та іншого обладнання за наявності підтікань та наскрізних отворів.
6.27. Перед заповненням резервуара рідиною необхідно перевірити справність мірного пристрою. Під час вимірювання рівня рідини мірною стрічкою в замірному люку має бути кільце або колодка з металу, який виключає іскроутворювання.
6.28. Роботи з ремонту резервуарів дозволяється проводити лише після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводів, відкриття всіх люків, ретельного очищення (пропарювання, промивки), відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації пари ЛЗР.
6.29. Під час наливання або зливання рідин не можна допускати ударів у разі закриття кришок люків резервуарів та приєднання шлангів до резервуарів з ЛЗР. Інструмент, що застосовувався під час зливання та наливання, має бути виготовлений з металу, який не дає іскор у разі ударів.
6.30. Автотранспорт для перевезення ЛЗР має бути обладнаний заземленням, іскрогасником та забезпечений засобами гасіння, вихлопні труби мають бути виведені під радіатор.
Під час перевезення ЛЗР у діжках слід використовувати спеціальні прокладки з вирізами для установки діжок угору пробками.
6.31. Зернова ефірно-олійна сировина (коріандр, аніс, фенхель тощо) повинна зберігатися в зерносховищах (елеваторах) та складах силосного типу або напільного зберігання. Допускається зберігання в бунтах.
6.32. Щороку перед початком сезону (збиранням урожаю) зерносклади та зерносушарні повинні перевірятися на відповідність вимогам пожежної безпеки. Виявлені порушення протипожежних вимог необхідно усувати до початку сушіння та приймання зернової сировини.
6.33. Перед засипанням зернової сировини бункери мають бути ретельно зачищені та висушені.
6.34. Бункери та силоси для зберігання зернової сировини слід обладнати стаціонарними системами термометрії та приладами газового контролю середовища.
6.35. За температурою зернової сировини в сховищах та газовим станом у вільному просторі силосів або бункерів необхідно здійснювати контроль. Порядок здійснення контролю має бути визначений технологічною інструкцією. У разі підвищення температури до 35 град. С та при об'ємній частці водню в повітрі понад 1% мають бути вжиті заходи щодо усунення можливих вогнищ самонагрівання шляхом переміщення продукту із силосу в силос або розвантаження силосу. Вивантажене зерно слід спрямовувати на переробку й сушку.
6.36. Люки бункерів повинні мати щільні з'єднання, що перешкоджатимуть проникненню запорошеного повітря в приміщення.
6.37. Транспортне обладнання для переміщення зернової сировини (норії, транспортери) має бути обладнане справними засобами й елементами, що забезпечують безпеку під час експлуатації (реле контролю швидкості, гальмівними пристроями, приладами контролю навантаження, пристроями, що запобігають зворотному ходу стрічки або пробуксовують), а також системами аспірації, що блокуються з пусковими пристроями обладнання і забезпеченими пиловловлювальними пристроями (рукавними фільтрами, пиловими камерами тощо), що виключають вихід запорошеного повітря в робоче приміщення складу або елеватора.
6.38. Для освітлення силосів і бункерів необхідно використовувати переносні світильники або акумуляторні ліхтарі відповідно до вимог, наведених у п. 5.5.14.
6.39. Протипожежні двері в отворах, що сполучають секції складів, повинні перебувати в справному стані.
6.40. Ворота зерноскладу повинні відкриватися назовні та нічим не захаращуватися.
При повному завантаженні складу сировиною має бути залишено по одній парі вільних воріт з кожного боку.
6.41. Під час приймання зернової сировини на зберігання повинен здійснюватися вхідний контроль на вологість, порядок якого для кожного виду сировини повинен визначатися технологічною інструкцією. Забороняється зберігання в силосах елеваторів сирої і вологої зернової сировини.
6.42. Зерно, що надходить на сушіння, має пройти попереднє очищення. Електромагніти сепараторів мають блокуватися з подачею зерна на очищення, щоб виключити надходження зерна за відсутності постійного струму.
6.43. Під час роботи сушильного агрегата повинен здійснюватися контроль температури зерна шляхом відбору проб через кожні дві години. Температура теплоносія не повинна перевищувати паспортних даних сушильного агрегата.
У разі самозагорання сировини необхідно зупинити агрегат, продути його інертним газом або парою, здійснити вивантаження зерна, не припиняючи подачі інертного газу (пари).
6.44. Щоб уникнути утворення застійних ділянок, очищення завантажувально-вантажних механізмів сушарки від пилу і зерна необхідно проводити через кожну добу.
6.45. Під час роботи зерносушильного агрегата обслуговувальний персонал повинен виконувати вимоги інструкції заводу-виробника щодо його експлуатації.
6.46. Під час експлуатації зерноскладів та зерносушарень забороняється:
зберігати вкупі із зерном пожежонебезпечні матеріали;
застосовувати всередині складських приміщень зерноочисні та інші машини з двигунами внутрішнього згоряння;
працювати на пересувних механізмах, якщо зачинені ворота з обох боків складу;
засипати зерно вище рівня транспортерної стрічки і допускати тертя стрічки об конструкцію транспортера;
залишати без нагляду зерносушарки, що працюють.
6.47. У будинках, крім V ступеня вогнестійкості, дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви тощо) і навісів складів повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363-98 "Средства огнезащитные для древесины. Методы определения огнезащитных свойств".
6.48. Складські приміщення залежно від площі, призначення, пожежонебезпечних властивостей матеріалів, які зберігаються, мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння, УПС та АУП відповідно до вимог ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание" і цих Правил.
7. Лабораторії
7.1. Організація роботи в лабораторіях повинна відповідати вимогам НАОП 1.3.10-1.06-77 "Основные правила безопасной работы в химических лабораториях", затвердженого Міністерством хімічної промисловості СРСР 27.07.77.
7.2. Співробітники лабораторій зобов'язані знати пожежну небезпеку застосовуваних речовин та матеріалів, сировини і дотримуватись заходів пожежної безпеки під час роботи з ними.
7.3. Лабораторні меблі та обладнання повинні розміщуватися так, щоб не перешкоджати евакуації людей у разі пожежі. Ширина мінімально допустимих проходів між обладнанням повинна бути не менше 1 м.
7.4. Роботи, пов'язані з можливістю виділення пожежовибухо-небезпечної пари, повинні проводитися при ввімкненій вентиляції у витяжних шафах, що мають верхнє та нижнє відсмоктування, або на столах, обладнаних місцевими відсмоктувачами.
7.5. Робочі столи та витяжні шафи, призначені для роботи з пожежонебезпечними речовинами, повинні мати негорюче покриття, а під час роботи з кислотами, лугами та іншими хімічно активними речовинами - антикорозійні покриття і борти.
7.6. Витяжні шафи повинні бути в справному стані.
7.7. Електроосвітлення всередині витяжних шаф має бути виконано вибухозахищеним. Вимикачі та розетки повинні розміщуватися поза шафою.
7.8. Забороняється нагрівання або перегонка в скляному посуді більше 1 л ЛЗР одночасно. Робота з ЛЗР у кількостях, що перевищують 1 л, може проводитися тільки з дозволу завідувача лабораторією.
7.9. Переганяти та нагрівати низькокиплячі горючі речовини слід у колбах, виготовлених з тугоплавкого скла, на лазнях, заповнених відповідним теплоносієм (водою, піском, олією) залежно від температури кипіння даної речовини.
Рідини з високою температурою кипіння слід нагрівати на електронагрівальних приладах закритого типу - колбонагрівачах.
7.10. Під час нагрівання ЛЗР у кількості понад 0,5 л під прилад необхідно ставити кювету достатньої місткості для запобігання розтіканню рідини.
7.11. Відбір ГР слід проводити в спеціальну тару, що герметично закривається і яку необхідно видаляти з лабораторії в кінці робочого дня і спрямовувати на регенерацію або знищення. Посудини, у яких проводилися роботи з горючими рідинами, після закінчення досвіду повинні негайно промиватися.
7.12. Сумісне зберігання в лабораторії змінної потреби ЛЗР, ГР та інших матеріалів повинне проводитися за принципом однорідності з урахуванням їх фізико-хімічних та пожежовибухонебезпечних властивостей відповідно до Порядку сумісного зберігання речовин та матеріалів (додаток 3 НАПБ А.01.001-2004).
7.13. ЛЗР та ГР повинні міститися тільки в тій тарі, яка визначена інструкцією. Скляні банки з ЛЗР та ГР слід зберігати в металевому ящику зі щільно закритою кришкою, стінки і днище якого фанеровані азбестом. На внутрішньому боці кришки робиться чіткий напис з указівкою найменувань і загальної допустимої норми зберігання ЛЗР та ГР для даного приміщення.
7.14. Забороняється цілодобове зберігання в лабораторних приміщеннях ЛЗР. Після закінчення роботи ці речовини мають бути винесені на зберігання до спеціального приміщення (складу).
7.15. Під час зберігання сірчаної та азотної кислот у скляній тарі використовування дерев'яних ящиків, корзин і стружки для упаковки не допускається.
7.16. Забороняється йти з робочого місця і залишати без нагляду засвічені пальники та інші нагрівальні прилади. Перед відходом навіть на короткий час джерело нагріву має бути вимкнено або, якщо під час проведення процесу (роботи) не можна припинити нагрівання, нагляд за цим процесом нагрівання має бути доручений іншому співробітнику.
7.17. Забороняється виконувати в лабораторії роботи, не пов'язані із завданням та не передбачені робочими інструкціями.
7.18. За кожним новим видом робіт керівник лабораторії зобов'язаний розробити інструкцію з пожежної безпеки та провести інструктаж виконавців з відміткою в журналі періодичного інструктажу.
7.19. Ключ від приміщення лабораторії після її закриття необхідно передати черговому охорони і зробити відмітку в журналі.
8. Дослідні установки
8.1. Апарати та обладнання для дослідних установок мають відповідати технічній документації, затвердженій у встановленому порядку.
8.2. Монтаж та експлуатація обладнання дослідних установок повинні здійснюватися відповідно до технічної документації, програми робіт та тимчасових інструкцій, затверджених у встановленому порядку.
8.3. Для дослідних установок мають бути розроблені та затверджені тимчасові технологічні інструкції, інструкції з охорони праці і пожежної безпеки.
8.4. До технологічних процесів, що проводяться на дослідних установках, незалежно від їх категорії (стендові, модельні, досвідчені, досвідчено-промислові) повинні висуватися протипожежні вимоги, аналогічні вимогам до подібного технологічного процесу промислового виробництва.
8.5. Гранична кількість горючих речовин, що містяться в дослідних установках, не повинна перевищувати значень, установлених програмою і методикою досліджень (випробувань), тимчасовою технологічною інструкцією або іншим документом, затвердженим у встановленому порядку.
8.6. У приміщеннях дослідних установок забороняється зберігати ЛЗР, ГР, сторонні предмети та матеріали, а також проводити операції, не пов'язані з роботою дослідної установки.
8.7. Дослідні установки повинні працювати під постійним наглядом керівника робіт, який несе відповідальність за дотримання вимог пожежної безпеки робітниками та лаборантами. Не дозволяється залишати установки, що працюють, без нагляду.
9. Вимоги пожежної безпеки до технологічних процесів
9.1. Загальні вимоги
9.1.1. Організація технологічних процесів виробництва ефірної олії повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования" та ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности".
9.1.2. Обладнання, що застосовується під час виробництва ефірної олії, має відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности".
9.1.3. На застосовувані в технологічних процесах речовини й матеріали мають бути дані про показники їх пожежної небезпеки за ГОСТ 12.1.044-89.
9.1.4. Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до технологічного регламенту та іншої, затвердженої у встановленому порядку, нормативно-технічної та експлуатаційної документації.
9.1.5. За режимів роботи, що проводиться відповідно до технологічного регламенту, виробниче обладнання має бути пожежовибухобезпечним, але його конструкція повинна передбачати захисні заходи, що обмежують масштаб наслідків у разі виникнення аварії або пожежі. Виробниче обладнання має відповідати конструкторській документації.
9.1.6. Виробниче обладнання має бути герметичним, не допускаючи утворення в повітрі робочої зони вибухонебезпечних концентрацій пари.
9.1.7. Технологічне обладнання має бути оснащене справними та повіреними контрольно-вимірювальними приладами, автоматичними засобами стабілізації і регулювання матеріальними потоками (сировини, пари, розчинників, місцел, води), виробничою сигналізацією відповідно до технологічної схеми виробництва.
9.1.8. Пускові пристрої обладнання мають блокуватися так, щоб у разі зупинки будь-якого апарату або транспортного засобу попереднє устаткування автоматично відключалося, а подальше працювало до повного видалення продукту, що переробляється.
9.1.9. Профілактичний огляд, планово-попереджувальний та капітальний ремонт технологічного обладнання повинні проводитися в терміни, установлені відповідними графіками з урахуванням виконання заходів щодо забезпечення пожежовибухобезпеки, передбачених проектом, технологічним регламентом, технічними умовами.
9.1.10. У виробничих процесах, у яких застосовуються речовини, що здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації пари з повітрям, повинен забезпечуватися контроль повітряного середовища відповідно до ГОСТ 12.1.010-76 і пункту 5.6.8 цих Правил. Порядок та терміни проведення аналізу повітряного середовища на наявність вибухонебезпечних концентрацій пари ЛЗР з повітрям мають бути визначені в цехових інструкціях.
9.1.11. Апарати, обладнання та трубопроводи після звільнення їх від продуктів, що містять ЛЗР, необхідно пропарити насиченою водяною парою під тиском не більше 0,05 МПа, промити водою та провести аналіз середовища всередині апарату, ємності. Концентрація пари ЛЗР не повинна перевищувати 20% НКМПП продукту, який міститься в обладнанні. У табл. 5.1 (додаток 5) наведені значення НКМПП ЛЗР та сумішей, які застосовуються в технологічних процесах.
9.1.12. Для промивання та продування технологічного обладнання, у якому були розчинники, мають бути передбачені штуцери для приєднання ліній води, пари або інертного газу.
9.1.13. Розігрівання (під час запуску) й охолоджування (під час зупинки) теплообмінників, особливо кожухотрубних і безтемпературних компенсаторів, слід проводити плавно, щоб уникнути пошкодження від температурних напруг; для цього слід передбачати спеціальні автоматичні системи контролю і регулювання температури теплоносія.
9.1.14. Необхідно передбачити автоматичний контроль за подачею охолоджувальної води до холодильників-конденсаторів та її температурою. Під час зменшення подачі вживати заходів для зниження продуктивності апарату або його зупинки.
9.1.15. Мірники, збірники та технологічні апарати, заповнювані ЛЗР (розчинниками, місцелами, етиловим спиртом) мають бути оснащені:
завантажувальними трубами, що не доходять до днища на 0,2 м або направлені на стінку збірника;
переливними трубами з виведенням до резервного збірника, рівнемірами, що усувають необхідність відкриття люків;
кранами для відбору проб, оснащеними місцевими аспірирувальними пристроями.
Забороняється заповнювати ємнісне обладнання понад установлений рівень, який вказаний в інструкції з експлуатації.
9.1.16. Ємності й апарати з ЛЗР мають бути обладнані справними і відрегульованими відповідно до технічної документації запобіжними клапанами, підключеними до конденсаторів системи рекуперації, і дихальними лініями, виведеними за межі виробничих приміщень і вибухонебезпечних зон.
9.1.17. На дихальних лініях ємностей та апаратів з ЛЗР, трубопроводах, які входять та виходять з апаратів та ємностей, лініях з ЛЗР, що працюють неповним перерізом, слід установлювати вогнеперешкоджувачі.
9.1.18. Необхідно регулярно перевіряти справність вогнеперешкоджувачів і чистоту їх вогнегасної насадки, а також справність запобіжних клапанів. Терміни перевірки мають бути встановлені в цеховій інструкції для кожного виду обладнання (але не рідше одного разу на квартал).
9.1.19. Для огляду й ремонту вогнеперешкоджувачів і гідрозатворів має бути забезпечений вільний доступ до місць їх установки.
9.1.20. Апарати, що працюють під вакуумом (упарювання місцел, сушка ефірної олії) мають бути оснащені пристроєм для безпечного вирівнювання тиску всередині апарата з атмосферним.
9.1.21. У вибухонебезпечних приміщеннях та в межах вибухонебезпечних зон зовнішніх технологічних установок слід застосовувати пробовідбірники для відбору проб розчинників і місцел.
9.1.22. Пробовідбірники, слюсарні інструменти, наконечники для шлангів мають бути виготовлені з матеріалів, що не дають іскор.
9.1.23. Ремонтні роботи на обладнанні, що перебуває під тиском або розрідженням, набивання і підтягнення сальників на насосах, що працюють, і компресорах, а також ущільнення фланців на апаратах і трубопроводах без зниження або підвищення в них тиску до атмосферного забороняються.
9.1.24. Технологічні трубопроводи для транспортування ЛЗР і трубопроводи подачі пари і гарячої води мають відповідати вимогам СНіП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы".
9.1.25. Для перекачування ЛЗР слід застосовувати безсальникові насоси, а також насоси з торцевими ущільненнями або іншими конструкціями ущільнювальних пристроїв підвищеної надійності.
9.1.26. З'єднання трубопроводів для транспортування ЛЗР мають бути зварними. Фланцеві з'єднання можна встановлювати лише у місцях приєднання трубопроводів до ємностей та обладнання, а також на трубопроводах, що вимагають періодичного розбирання для зачищування.
9.1.27. Поверхню ущільнювача фланців для з'єднання трубопроводів, матеріал і конструкцію прокладок для з'єднань слід обирати, ураховуючи властивості речовин, що транспортуються, робочий тиск і температуру.
9.1.28. Усі технологічні апарати, арматура і трубопроводи мають бути виготовлені з корозієстійких матеріалів або захищені протикорозійними покриттями, які слід наносити тільки після технічного огляду та випробування.
9.1.29. При розташуванні насосів під етажерками має бути передбачена можливість їх зупинки за допомогою пристроїв зовні етажерки в безпечному місці.
9.1.30. У виробничих цехах і на окремих установках повинні бути вивішені затверджені в установленому порядку схеми трубопроводів з указівкою запірної, регулювальної, запобіжної арматури і контрольно-вимірювальних приладів, виконані в умовних кольорах з указівкою напрямку транспортування переміщуваних продуктів.
9.1.31. Уся запірна та регулювальна арматура має бути пронумерована. Нумерація повинна наноситися на спеціальні бирки (жетони), що закріплюються на арматурі або поряд з нею. Номери повинні відповідати номерам, указаним на технологічній схемі та у виробничих регламентах (інструкціях).
9.1.32. Усі трубопроводи всередині будівель, на зовнішніх установках, естакадах, у підземних каналах мають бути пофарбовані відповідно до ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".
9.1.33. Обслуговувальний персонал зобов'язаний знати розташування трубопроводів, засувок та їх призначення, а також уміти чітко і швидко перемикати засувки в разі аварії або пожежі.
9.1.34. Технологічні трубопроводи з установленою на них арматурою перед здачею в експлуатацію, після капітального ремонту та під час експлуатації не рідше одного разу на рік повинні піддаватися гідравлічному випробуванню на міцність та щільність з'єднань.
9.1.35. Трубопроводи і запірні пристрої повинні піддаватися профілактичному обслуговуванню відповідно до графіка, затвердженого в установленому порядку.
Не допускається застосування заглушок на трубопроводах, що відключаються на довгий час від інших трубопроводів, які перебувають під тиском. У таких випадках необхідно передбачати знімну ділянку трубопроводу, а на кінцях діючих трубопроводів слід установити заглушки. Факт установки й зняття заглушок на лініях з ЛЗР повинен реєструватися в журналі за підписом особи, що встановила або зняла заглушки.
9.1.36. Усі заглушки мають бути пронумеровані та розраховані на необхідний тиск.
9.1.37. Не допускається проводити ремонтні роботи на трубопроводах, заповнених ЛЗР.
9.1.38. Для усіх трубопроводів, призначених для транспортування ЛЗР, має бути передбачене продування їх парою або інертним газом.
9.1.39. Усі тепловидільні поверхні трубопроводів та обладнання повинні бути теплоізольованими. Ізоляція має бути гладкою, стійкою до вологи, механічних пошкоджень та негорючою. Ділянки теплоізоляції, пошкоджені під час ремонту або що просочилися транспортованими продуктами, слід замінювати.
9.2. Перегонка ефірно-олійної сировини з водяною парою та гідродистиляція
9.2.1. Подрібнення сировини необхідно здійснювати тільки на обладнанні, призначеному для цієї мети.
9.2.2. Аспірувальні пристрої повинні оглядатися у терміни, що встановлені інструкціями з експлуатацій, з метою виявлення та усунення негерметичності й очищатися від пилу.
9.2.3. Системи аспірації повинні забезпечувати видалення пилу з робочої зони обладнання, що виділяє пил. Вентилятори систем аспірації повинні розміщуватися за пиловловлювальними пристроями (циклонами, пиловловлювальними камерами тощо) зовні виробничих приміщень.
9.2.4. Виконання аспіраційного обладнання, що переміщує зерновий пил і пару ефірної олії, має відповідати вимогам, що висуваються до системи витяжної вентиляції з приміщень категорії Б.
9.2.5. Норії для транспортування зернової рослинної сировини до перегінних апаратів повинні відповідати вимогам пункту 6.37 і бути обладнані блокуванням, що забезпечує відключення електрообладнання під час забивання норії матеріалом.
9.2.6. Під час роботи контейнерів при паровій перегонці квітково-трав'янистої сировини виділення пари води й ефірної олії унаслідок негерметичності запірної арматури не допускається.
9.2.7. У перегінних апаратах мають бути передбачені автоматичні пристрої для припинення подачі пари в разі підвищення тиску у верхній частині апарата, а також пристрої, що блокують роботу апарату в разі попадання у турнікети чужорідного тіла.
9.2.8. Ємності для збору олії з флорентін мають бути металевими з кришками, що герметично закриваються.
Забороняється перенесення ефірної олії в ємностях з відкритими кришками.
9.2.9. Запірна арматура на трубопроводах етилового ефіру та його розчинів повинна бути виготовлена із сталі.
9.2.10. Виробничі приміщення відділень дистиляції та вакуум-дистиляції місцел мають бути обладнані системою аварійної вентиляції відповідно до вимог СНіП 2.04.05-91.
9.2.11. У місцях можливого виділення пожежовибухонебезпечних парів (відділення сорбції-десорбції та дистиляції місцели) мають бути передбачені сигналізатори їх довибухонебезпечних (20% від значення НКМПП) концентрацій, що блокуються із системою аварійної вентиляції виробничих приміщень.
9.2.12. Спуск кубового залишку з перегінних апаратів слід проводити із спеціальними пристроями, що виключають його розбризкування.
9.2.13. Адсорбери-десорбери мають бути захищені від сонячного проміння та пофарбовані світлою фарбою.
9.2.14. Забороняється проводити десорбцію ефірної олії з активованого вугілля у відкритих десорберах.
9.2.15. Стаціонарно встановлені десорбери мають бути обладнані АУП.
9.2.16. Активоване вугілля повинне зберігатися в мішках на складі відповідно до розділу 6 цих Правил. Місця пересипання активованого вугілля (сушіння, відбір проб, завантаження десорберів тощо) необхідно забезпечити засобами пожежогасіння відповідно до Норм забезпечення вогнегасниками та пожежним інвентарем (додаток 3).
9.3. Переробка ефірно-олійної сировини методом екстракції
9.3.1. Обладнання для екстракції ефірно-олійної сировини необхідно встановлювати на відкритих майданчиках. Огорожі майданчиків мають бути ґратчастими, унеможливлювати утворення непровітрюваних просторів. Для захисту обладнання від прямого сонячного проміння слід передбачати установку навісів з негорючих матеріалів.
9.3.2. При завантаженні сировини в завантажувальні пристрої або бункери та вивантаженні відпрацьованої сировини з колон екстракцій слід застосовувати автоматичні живильники-дозатори, що блокуються з сигналізаторами рівня продукту та забезпечують створення шару сировини (сировинної пробки), що виключають випаровування розчинника.
9.3.3. Режим роботи шнекового випарника, співвідношення сировини та розчинника в екстракторі мають бути такими, щоб розчинник у відходах сировини на виході з вивантажувального пристрою був відсутній.
9.3.4. За вмістом залишків розчинника у відходах сировини повинен здійснюватися періодичний контроль відповідно до технологічного регламенту.
9.3.5. Для запобігання перекиданню розчинника з верхньої зони у випарник екстрактори мають бути обладнані пристроєм автоматичного відведення розчинника з верхньої зони.
9.3.6. У разі зупинки випарників на тривалий період їх слід очищати від залишків продукту, продувати інертним газом або водяною парою.
9.3.7. Відпрацьовану сировину необхідно видаляти з бункера відходів відразу після його заповнення.
Забороняється зберігання та складування відходів у цехах і на ділянках екстракції.
9.3.8. Відходи необхідно вивозити з території підприємства в спеціально обладнаних автомобілях, вихлопні труби яких мають бути виведені під радіатор і забезпечені іскрогасниками.
Автотранспорт не повинен стояти під бункером більше часу, необхідного для разового вивантаження відходів.
9.3.9. Транспортери вивантаження відходів мають бути обладнані стаціонарною системою пожежогасіння з автоматичним або дистанційним ручним запуском.
9.3.10. У конструкціях екстракторів робочі органи, що обертаються, зубчасті передачі мають бути виготовлені з матеріалів, що виключають іскріння. Ланцюгові та зубчасті передачі обладнання цеху екстракції повинні мати постійний шар густого мастила.
9.3.11. Мастило підшипників усіх частин машин і трансмісій, що труть, повинне проводитися регулярно згідно з інструкцією з експлуатацій даного устаткування. Перегрів підшипників не допускається.
9.3.12. У разі аварійної ситуації на обладнанні екстракції слід:
припинити подачу розчинника та сировини;
злити з технологічного обладнання весь розчинник до збірника оборотного розчинника, а місцелу - до збірника місцели (або до ємності аварійного зливання);
відключити електроенергію.
9.3.13. Робота дистиляційних апаратів дозволяється тільки після запуску води до теплообмінника.
9.3.14. Перед запуском у роботу холодильників, теплообмінників і конденсаторів слід перевірити справність контрольно-вимірювальних або регулювальних приладів арматури, теплоізоляції.
9.3.15. Рівень заповнення періодичних випарних установок для концентрації місцел не повинен перевищувати 2/3 їх місткості.
9.3.16. Швидкість вакуумування апаратів з місцелами повинна виключати їх скипання та викид.
9.3.17. Зниження вакууму слід проводити інертним газом, подавання якого до вакуум-апаратів повинна бути передбачена технологічною схемою виробництва.
9.3.18. Розчинення конкретів в етиловому спирті необхідно проводити в спеціально пристосованих для цієї мети закритих ємностях.
9.3.19. Розлиті місцели або розчинники необхідно засипати піском, пісок слід збирати дерев'яними лопатами або совками з кольорового металу, воскові відкладення на підлозі повинні вишкрібатися, щоб не допускати іскроутворення.
9.3.20. Технологічне обладнання має бути обладнане системою аварійного зливання у разі виникнення аварійної ситуації або пожежі.
9.3.21. Пристрої, призначені для аварійного зливання ЛЗР та ГР з ємностей та апаратів, мають бути справними, засувки ліній аварійного зливання повинні мати пізнавальні знаки, а підступи до них повинні бути вільними.
Аварійний злив можна проводити тільки за вказівкою начальника цеху, установки або керівника ліквідації аварії (пожежі).
9.3.22. Як аварійні можуть бути використані ємності проміжних, міжцехових складів і спеціальні ємності, загальний об'єм яких має бути на 10% більше сумарного об'єму зливних рідин, що містяться в межах відсіку і приміщення.
9.3.23. Аварійна ємність перед зливанням ЛЗР має бути продута інертним газом або парою.
9.3.24. Аварійне зливання рідин із закритих апаратів слід проводити тільки під надлишковим тиском водяної пари або інертного газу, а з відкритих апаратів - за допомогою насосів або самопливом.
9.3.25. Тривалість аварійного зливання з апаратів і технологічних ліній не повинна перевищувати 15 хвилин.
9.3.26. Система аварійного зливання повинна мати ручний дистанційний або автоматичний привід.
9.3.27. Трубопроводи систем аварійного зливання повинні прокладатися з ухилом у напрямку аварійних ємностей та мати мінімальну кількість поворотів. Діаметр трубопроводу аварійного зливання має бути не менше 100 мм. Установка засувок за всією довжиною аварійного трубопроводу не допускається (за винятком засувок апаратів). Лінія аварійного зливання має бути захищена гідравлічним затвором. Висота гідрозатворів має бути не менше 250 мм.
10. Вимоги пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт
10.1. Організовувати та проводити на підприємстві вогневі роботи слід відповідно до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (далі - ДНАОП 0.00-5.12-01), і цих Правил.
10.2. Начальник підрозділу, на якому проводяться вогневі роботи (або його заступник), призначає відповідальних за підготовку і проведення вогневих робіт, а також визначає обсяг та зміст підготовчих робіт, послідовність їх виконання, заходи безпеки при виконанні вогневих робіт, порядок контролю за станом повітряного середовища.
10.3. Наказом керівника підприємства має бути визначене місце постійного проведення вогневих робіт, яке обладнується відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 та оснащується засобами пожежогасіння. Під час проведення вогневих робіт у такому місці наряд-допуск не оформлюється.
10.4. Тимчасові вогневі роботи на підприємстві дозволяються тільки після оформлення наряду-допуску.
Керівник підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях, зобов'язаний оформити наряд-допуск на виконання тимчасових вогневих робіт за формою, встановленою ДНАОП 0.00-5.12-01 у день їх проведення та видати виконавцю. За наявності на підприємстві відомчої пожежної охорони наряд-допуск повинен бути узгоджений з нею напередодні виконання робіт. Виправлення в наряді-допуску не допускаються.
В аварійних випадках проведення вогневих робіт здійснюється під безпосереднім наглядом керівника, що видав наряд-допуск, з обов'язковим повідомленням керівника підприємства та пожежної охорони.
10.5. Під час виконання одних і тих самих вогневих робіт на одному й тому самому місці, одним і тим самим виконавцем наряд-допуск може бути продовжений на одну добу. Під час проведення вогневих робіт одного виду в одному приміщенні декількома виконавцями оформляється один наряд-допуск, у якому вказуються всі прізвища виконавців. Після закінчення терміну дії наряд-допуск повинен бути оформлений знову.
10.6. Для впорядкування обліку проведення вогневих робіт та видачі нарядів-допусків на їх виробництво на підприємстві повинен вестися Журнал реєстрації нарядів-допусків на виконання вогневих робіт (додаток 2).
Порядок зберігання журналу визначається керівником підприємства.
10.7. Відповідальний за проведення вогневих робіт відповідає за наявність у виконавця оформленого наряду-допуску на ці роботи, забезпечення пожежної безпеки на місці проведення робіт, інструктаж з пожежної безпеки всіх учасників робіт, забезпечення місця проведення вогневих робіт засобами пожежогасіння.
10.8. Виконавець вогневих робіт є відповідальним за справність застосовуваного обладнання, дотримання правил пожежної безпеки і не має права розпочинати роботу без оформленого наряду-допуску.
10.9. Проведення вогневих робіт допускається лише після вжиття заходів, які унеможливлюють виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту розташованого поряд технологічного обладнання та трубопроводів, забезпечення первинними засобами пожежогасіння, а за необхідності - тимчасовими системами пожежогасіння. Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинно бути забезпечене місце робіт, визначаються з урахуванням можливості виникнення та розвитку пожежі і вказуються в наряді-допуску.
10.10. Місце проведення вогневих робіт має бути очищене від горючих матеріалів у радіусі, указаному в табл. 1.
Таблиця 1. Допустима відстань до незахищених горючих конструкцій, матеріалів та поверхонь
| Висота точки зварювання над рівнем підлоги чи прилеглої території, м | 0-2 | 2 | 3 | 4 | 6 | 8 | 10 | Понад 10 |
| Мінімальний радіус зони, м | 5 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
10.11. Розміщені в межах указаних радіусів будівельні конструкції, настили підлог, оздоблення з матеріалів груп горючості Г2, Г3, Г4, а також горючі частини обладнання та ізоляція мають бути захищені від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи іншими способами і в разі необхідності политі водою.
10.12. У місцях проведення вогневих робіт на відкритих майданчиках має бути повністю усунена можливість проникнення вогненебезпечної пари ЛЗР та ГР до місця виробництва цих робіт; територія має бути очищена від сміття, сухої трави, горючих рідин, місця проток ЛЗР та ГР повинні бути засипані сухим піском або землею шаром не менше 5 см.
10.13. З метою виключення потрапляння розпечених часток металу до суміжних приміщень, на сусідні поверхи, близько розташоване обладнання усі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, мають бути закриті негорючими матеріалами.
10.14. Двері, що з'єднують суміжні приміщення, де виконуються вогневі роботи, мають бути зачиненими.
10.15. Електрозварювальне обладнання на весь час роботи має бути заземленим.
10.16. Електрозварювання повинно проводитися із застосуванням двох кабелів.
10.17. Електроди, застосовувані під час зварювання, мають бути заводського виготовлення і відповідати номінальному значенню зварювального струму. У разі зміни електродів їх залишки слід поміщати до спеціального металевого ящика, що встановлюється біля місця проведення зварювальних робіт.
10.18. Газозварювальне обладнання має бути розташоване так, щоб виключити потрапляння на нього відкритого вогню та іскор, що виділяються під час робіт.
10.19. Газові балони і шланги слід зберігати в спеціально обладнаних приміщеннях з припливно-витяжною вентиляцією або на спеціально виділених відкритих місцях іззовні вибухонебезпечних зон, обладнаних пристроями для надійного кріплення балонів і захистом їх від сонячного проміння. Балони з горючими газами, у яких виявлено витікання, необхідно видалити до безпечного місця з навітряного боку та знизити тиск газу.
10.20. У приміщеннях та спорудах, де застосовувалися або зберігалися ЛЗР та ГР, дозволяється проводити вогневі роботи тільки після проведення експрес-аналізу повітряного середовища за допомогою газоаналізаторів на вміст горючої пари та газів у повітрі за умови, що їх концентрація не перевищує 20% від НКМПП.
10.21. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, має бути приведено в пожежовибухобезпечний стан до початку цих робіт (видалені пожежовибухонебезпечні речовини та відкладення, відключені діючі комунікації, проведено очищення, промивання, прошпарення, продування, забезпечено вентиляцію). Мінімальний час продування, прошпарення і промивання кожного апарата вказують у технологічній інструкції. Закінчення цих операцій визначають аналізом повітряного середовища, місця відбору проб мають бути визначені в технологічній інструкції з урахуванням конструкційних особливостей технологічного обладнання.
10.22. Вогневі роботи в ємностях повинні проводитися тільки в денний час (за винятком аварійних випадків).
10.23. Під час перерв у роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатися, зокрема від електромережі, шланги від'єднуватися і звільнятися від горючих рідин та газів, а в паяльних лампах тиск повинен бути знижений.
10.24. Відповідальний за проведення вогневих робіт зобов'язаний забезпечити протягом робочої зміни та після закінчення вогневих робіт огляд місць їх проведення, суміжних приміщень і встановити періодичний контроль за ними протягом 2 годин.
10.25. Забороняється:
розпочинати роботу на несправній апаратурі;
допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли в установленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення;
користуватися одягом та рукавицями для зварювальних робіт зі слідами мастила, жирів та інших ГР;
допускати стикання електричних проводів з балонами зі стисненими, зрідженими газами;
відігрівати замерзлі вентилі балонів, редукторів та інші деталі газозварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;
