Обов’язковому оприлюдненню підлягає така інформація:
1) цілі діяльності державного унітарного підприємства та стан їх досягнення;
2) квартальна, річна фінансова звітність державного унітарного підприємства за останні три роки, включаючи видатки на виконання некомерційних цілей державної політики (за наявності) та джерела їх фінансування;
3) аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності державного унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради державного унітарного підприємства (у разі її утворення) чи суб’єкта управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством;
4) статут державного унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;
5) біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
6) біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, інформація про членство таких осіб у наглядових радах інших суб’єктів господарювання, а також зазначення, хто із членів наглядової ради державного унітарного підприємства є незалежним;
7) річні звіти наглядової ради та керівника державного унітарного підприємства;
8) структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради державного унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов’язків, а також у зв’язку із звільненням. Термін "додаткове благо" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Податковому кодексі України;
9) рішення суб’єкта управління об’єктами державної власності щодо державного унітарного підприємства;
10) опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності державного унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;
11) відомості про договори, учасником яких є державне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";
12) інформація про операції та зобов’язання державного унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов’язання державного унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.
Державне унітарне підприємство оприлюднює річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком щодо неї до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.
Відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе керівник державного унітарного підприємства відповідно до закону та умов укладеного з ним контракту.
( Щодо введення в дію частини сьомої статті 9-2 див. пункт 5 статті 17 Закону № 4196-IX від 09.01.2025 )
( Закон доповнено статтею 9-2 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-3. Особливості діяльності державних комерційних підприємств
1. Державне комерційне підприємство є юридичною особою, що діє на основі статуту і несе відповідальність за результати своєї діяльності усім майном, належним їй на праві господарського відання або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, згідно із законом.
2. Державне комерційне підприємство (крім банків) зобов’язано розробляти та затверджувати стратегічний план розвитку, а також складати і виконувати річний фінансовий план, інвестиційні плани на рік та на середньострокову перспективу (три - п’ять років) відповідно до закону та у строки, встановлені цією статтею.
3. Фінансовий план державного комерційного підприємства та інвестиційний план на рік підлягають затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому (крім електроенергетичних підприємств та суб’єктів ринку природного газу, діяльність яких регулюється шляхом затвердження ліцензійних умов Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), якщо інше не встановлено законом, та можуть переглядатися протягом усього планового періоду.
Стратегічний план розвитку, інвестиційний план на рік та інвестиційний план на середньострокову перспективу, фінансовий план державного комерційного підприємства затверджуються наглядовою радою такого підприємства. Протягом п’яти робочих днів після затвердження фінансового плану наглядова рада подає фінансовий план та зведені основні фінансові показники державного комерційного підприємства до органу, до сфери управління якого належить таке підприємство, а також до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку та строки, передбачені законодавством. Стратегічний план розвитку після його затвердження підлягає оприлюдненню на веб-сайті державного комерційного підприємства та офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, а також розміщується для ознайомлення із забезпеченням постійного вільного доступу в повному обсязі, крім інформації, віднесеної відповідно до законодавства до інформації з обмеженим доступом.
Фінансовий план, стратегічний план розвитку, інвестиційний план на середньострокову перспективу державного комерційного підприємства, яке є суб’єктом природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку якого перевищує 50 мільйонів гривень, включає окремі фінансові показники, а саме коефіцієнти рентабельності, ліквідності та платоспроможності, а також обсяги виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, що визначені у листі очікувань власника, після їх погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, а в окремих випадках - за додатковою участю Кабінету Міністрів України, на основі пропозицій загальних зборів такого господарського товариства, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Державні комерційні електроенергетичні підприємства, діяльність яких регулюється шляхом затвердження ліцензійних умов Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щороку складають фінансовий план з урахуванням затвердженої цією комісією структури тарифів на електричну та теплову енергію. Фінансові плани таких державних комерційних електроенергетичних підприємств підлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного комерційного підприємства несуть відповідальність, встановлену законом.
4. Органи, до сфери управління яких належать державні комерційні підприємства, подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує плановому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, що належать до сфери їх управління.
5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об’єктами державної власності, затверджує типову форму подання зведених показників фінансових планів та методичні рекомендації щодо розроблення фінансового плану державного комерційного підприємства.
6. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майно державного комерційного підприємства, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право виключно шляхом продажу на електронному аукціоні в електронній торговій системі з урахуванням вимог цього Закону та особливостей, визначених законом. Якщо ринкова вартість майна, що належить до основних фондів та підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить від 10 відсотків до 25 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, відчуження здійснюється шляхом продажу на електронному аукціоні за рішенням наглядової ради такого державного комерційного підприємства. Якщо ринкова вартість майна, що належить до основних фондів та підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить менше 10 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, відчуження здійснюється згідно із законом за рішенням виконавчого органу такого державного комерційного підприємства.
Відчуження здійснюється шляхом продажу на електронному аукціоні за рішенням органу, до сфери управління якого належить державне комерційне підприємство, якщо ринкова вартість майна, що підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить 25 і більше відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відчуження нерухомого майна, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту, які є державною власністю, здійснюється за умови отримання додаткового погодження Фонду державного майна України у встановленому порядку.
7. Кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не встановлено законом.
Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, що перебувало в державній власності, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до державного бюджету.
8. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів та прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися за рішенням наглядової ради такого підприємства, якщо ринкова вартість основних фондів, що списуються чи амортизуються протягом календарного року, становить від 10 відсотків до 25 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Якщо ринкова вартість основних фондів, що списуються чи амортизуються протягом календарного року, становить менше 10 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, їх списання та прискорена амортизація проводяться за рішенням виконавчого органу державного комерційного підприємства.
Якщо ринкова вартість основних фондів, що списуються чи амортизуються протягом календарного року, становить 25 і більше відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, їх списання та прискорена амортизація проводяться за рішенням органу, до сфери управління якого належить державне комерційне підприємство.
9. Державне комерційне підприємство може утворювати за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з його діяльністю.
Порядок використання коштів таких фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
10. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог законодавства.
11. У складі фінансового плану затверджується прогнозований фінансовий результат, включаючи прогнозований розрахунок частини чистого прибутку (доходу), а також прогнозовані суми податків і зборів, що підлягають сплаті до державного бюджету, що визначаються на основі прогнозованого рівня прибутку з урахуванням оцінювання ризиків діяльності державного комерційного підприємства та листа очікувань власника.
12. Органи, до сфери управління яких належать державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, подають до Кабінету Міністрів України та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, інформацію про прогнозні обсяги чистого фінансового результату державних комерційних підприємств та прогнозні обсяги перерахування частини чистого прибутку в середньостроковій перспективі державних комерційних підприємств для врахування при формуванні державного бюджету.
13. У разі зміни керівника державного комерційного підприємства наглядова рада має право ініціювати проведення незалежного аудиту або державного фінансового аудиту діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.
14. Державні унітарні підприємства, господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов’язаннями за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов’язаннями - за погодженням органу виконавчої влади, що здійснює функції з управління державною власністю. Порядок надання таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
( Закон доповнено статтею 9-3 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-4. Особливості діяльності державних некомерційних підприємств
1. Державне некомерційне підприємство є юридичною особою, діяльність якої спрямована на досягнення соціальних та інших результатів, що утворюється у сфері охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сферах без мети одержання прибутку і діє на підставі статуту.
Розподіл прибутку (доходу) державних некомерційних підприємств забороняється.
2. Державне некомерційне підприємство зобов’язано приймати та виконувати доведені у встановленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний фінансовий план з поквартальною розбивкою.
Державне некомерційне підприємство здійснює свою діяльність відповідно до:
1) виробничих завдань, визначених органом, до сфери управління якого воно належить;
2) самостійно встановлених завдань згідно з укладеними договорами про надання відповідних послуг;
3) державних замовлень.
3. Основним плановим документом державного некомерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом календарного року відповідно до установчих документів.
Фінансовий план державного некомерційного підприємства підлягає затвердженню органом, до сфери управління якого належить таке підприємство, до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не встановлено законом.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного некомерційного підприємства несуть адміністративну відповідальність, встановлену законом.
4. Органи, до сфери управління яких належать державні некомерційні підприємства, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує плановому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних некомерційних підприємств, що належать до сфери їх управління.
5. Форма та методичні рекомендації щодо розроблення фінансового плану державного некомерційного підприємства затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
6. Державне некомерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім випадків, передбачених законом. Відчуження майнових об’єктів, що належать до основних фондів, здійснюється державним комерційним підприємством за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, та лише на конкурентних засадах - шляхом продажу на електронному аукціоні в електронній торговій системі з урахуванням вимог цього Закону та особливостей, визначених законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне некомерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Відчуження нерухомого майна (у тому числі єдиних майнових комплексів) здійснюється за умови додаткового погодження у встановленому порядку з Фондом державного майна України, крім випадків, передбачених законом. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Будь-яке обтяження майна державного некомерційного підприємства здійснюється за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить.
7. Кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного некомерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не встановлено законом.
Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, що перебувало в державній власності, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до державного бюджету.
8. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів та прискорена амортизація основних фондів державного некомерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого належить таке підприємство.
9. Джерелами формування майна державного некомерційного підприємства є:
1) державне майно, передане підприємству на праві оперативного управління;
2) кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;
3) цільові кошти, виділені з державного бюджету;
4) банківські кредити;
5) частина доходів підприємства, одержаних ним у результаті господарської діяльності, передбаченої статутом;
6) інші джерела, не заборонені законом.
Порядок використання коштів, зазначених у цій частині, визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
10. У разі зміни керівника державного некомерційного підприємства обов’язково проводиться ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.
( Закон доповнено статтею 9-4 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-5. Особливості діяльності казенних підприємств
1. Казенні підприємства здійснюють діяльність у галузях економіки, в яких:
1) законом дозволено здійснення діяльності лише державним підприємствам;
2) основним (понад 50 відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) є держава;
3) за умовами діяльності неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;
4) переважаючим (понад 50 відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;
5) приватизація майнових комплексів державних підприємств заборонена законом.
2. Казенне підприємство здійснює діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно належить.
3. Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
4. Орган, до сфери управління якого належить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
5. Казенне підприємство не має права відчужувати або в інший спосіб розпоряджатися переданим йому майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно належить.
Відчуження нерухомого майна, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови отримання додаткового погодження Фонду державного майна України у встановленому порядку, крім випадків, передбачених законом.
Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
6. Джерелами формування майна казенного підприємства є:
1) державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;
2) кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;
3) цільові кошти, виділені з державного бюджету;
4) банківські кредити;
5) частина доходів підприємства, одержаних ним у результаті господарської діяльності, передбаченої статутом;
6) інші джерела, не заборонені законом.
7. Казенне підприємство одержує кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого воно належить.
8. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами, наявними у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава в особі органу, до сфери управління якого належить таке підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями казенного підприємства.
9. Порядок розподілу та використання прибутку (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом, який затверджується у порядку, встановленому цим Законом для державних комерційних підприємств.
( Закон доповнено статтею 9-5 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-6. Особливості діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі
1. Господарське товариство (крім банку), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, зобов’язано розробляти та затверджувати стратегічний план розвитку, а також складати і виконувати річний фінансовий план, інвестиційний план та інвестиційний план на середньострокову перспективу (три - п’ять років) у порядку та строки, визначені цим Законом.
Фінансовий та інвестиційний плани, стратегічний план розвитку затверджуються наглядовою радою, якщо утворення наглядової ради є обов’язковим відповідно до закону та/або передбачено статутом. Фінансовий план, стратегічний план розвитку та інвестиційний план на середньострокову перспективу господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, яке є суб’єктом природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку якого перевищує 50 мільйонів гривень, включає окремі фінансові показники, а саме коефіцієнти рентабельності, ліквідності та платоспроможності, а також обсяги виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, що визначені у листі очікувань власника, після їх погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, а в окремих випадках - за додатковою участю Кабінету Міністрів України, на основі пропозицій загальних зборів такого господарського товариства, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Господарське товариство (крім банку), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, яке відповідно до закону зобов’язано складати та подавати консолідовану фінансову звітність, на кожний наступний рік складає і виконує консолідований фінансовий план, який включає показники дочірніх підприємств та господарських товариств, що входять до його консолідованої фінансової звітності. Консолідований фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які провадять господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, складають фінансовий план з урахуванням затвердженої цією комісією структури тарифів на електричну та теплову енергію. Фінансові плани таких господарських товариств підлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.
Фінансові плани господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, затверджуються відповідно до Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
2. Органи, до сфери управління яких належать господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до 15 липня року, що передує плановому, подають до Кабінету Міністрів України та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, інформацію про прогнозні обсяги чистого фінансового результату таких господарських товариств та прогнозні обсяги перерахування частини чистого прибутку в середньостроковій перспективі для врахування при формуванні державного бюджету.
3. Достовірність та повнота річного балансу і звітності господарського товариства у випадках, визначених законом, повинні бути підтверджені суб’єктом аудиторської діяльності.
Річна фінансова звітність (у тому числі консолідована) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, підлягає обов’язковій перевірці суб’єктом аудиторської діяльності відповідно до закону.
Господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого належать господарському товариству, частка держави в якому становить 100 відсотків, оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на своїй веб-сторінці (веб-сайті) та на офіційному веб-сайті суб’єкта управління, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави в такому товаристві, у порядку та строки, визначені Кабінетом Міністрів України.
Доступ до веб-сторінок та веб-сайтів, зазначених у цій статті, є цілодобовим і безоплатним.
Обов’язковому оприлюдненню відповідно до абзаців третього і четвертого цієї частини підлягає така інформація:
цілі діяльності господарського товариства та стан їх досягнення;
квартальна та річна фінансова звітність (у тому числі консолідована) господарського товариства за останні три роки, включаючи видатки на виконання некомерційних цілей державної політики (за наявності) та джерела їх фінансування;
аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності (у тому числі консолідованої) господарського товариства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимог закону або за рішенням наглядової ради господарського товариства чи суб’єкта управління, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави або територіальної громади в такому господарському товаристві;
статут господарського товариства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;
структура власності господарського товариства;
біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) голови та членів виконавчого органу господарського товариства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) господарського товариства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, інформація про членство таких осіб у наглядових радах інших суб’єктів господарювання, а також зазначення, хто із членів наглядової ради є незалежним;
річні звіти наглядової ради та виконавчого органу господарського товариства;
структура, принципи формування і розмір винагороди голови та членів виконавчого органу та членів наглядової ради господарського товариства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов’язків, а також у зв’язку із звільненням;
рішення загальних зборів господарського товариства;
опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності господарського товариства, та заходи щодо управління такими ризиками;
відомості про договори, учасником яких є господарське товариство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";
інформація про операції та зобов’язання господарського товариства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов’язання господарського підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.
Господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарське товариство, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого належать господарському товариству, частка держави в якому становить 100 відсотків, оприлюднює річну фінансову звітність (у тому числі консолідовану) разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит є обов’язковим відповідно до закону або проводиться за рішенням наглядової ради такого господарського товариства чи суб’єкта управління, який здійснює функції з управління корпоративними правами держави в такому господарському товаристві, до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.
Відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе голова виконавчого органу господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарського товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого належать господарському товариству, частка держави в якому становить 100 відсотків, відповідно до закону та умов укладеного з ним контракту.
Господарське товариство, яке не є замовником у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" та у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншій юридичній особі, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, здійснює закупівлю товарів, робіт або послуг, вартість яких дорівнює або перевищує межі, визначені частиною першою статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", з дотриманням таких умов:
1) господарське товариство здійснює закупівлі відповідно до положення про закупівлі, затвердженого уповноваженим органом такого господарського товариства відповідно до вимог цієї статті, яке оприлюднює на своєму веб-сайті;
2) господарське товариство оприлюднює на своєму веб-сайті оголошення про здійснення закупівлі в порядку та строки, визначені положенням про закупівлі такого господарського товариства;
3) господарське товариство оприлюднює на веб-порталі уповноваженого органу, визначеного Законом України "Про публічні закупівлі", звіт про укладення договору про закупівлю товарів, робіт або послуг та інформацію про зміну його істотних умов у строки, визначені положенням про закупівлі такого господарського товариства. У звіті зазначаються назва договору, дата укладення договору, номер договору (за наявності), найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг, ціна договору та інша інформація, передбачена положенням про закупівлі такого господарського товариства.
Керівник господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншій юридичній особі, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, несе відповідальність за дотримання порядку здійснення закупівель, визначеного законодавством та внутрішніми документами такого господарського товариства.
( Щодо введення в дію частини третьої статті 9-6 див. пункт 5 статті 17 Закону № 4196-IX від 09.01.2025 )
( Закон доповнено статтею 9-6 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-7. Особливості діяльності державних некомерційних товариств
1. Для забезпечення досягнення соціальних та інших результатів у сфері охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сферах суб’єкти управління об’єктами державної власності можуть створювати державні некомерційні товариства, які діють на підставі статуту без мети одержання прибутку. Державне некомерційне товариство є непідприємницьким товариством, єдиним учасником якого є держава. Орган державної влади, до сфери управління якого належить державне некомерційне товариство, не несе відповідальності за його зобов’язаннями, крім випадків, передбачених цим Законом. Розподіл прибутку (доходу) державних некомерційних товариств забороняється.
2. Державне некомерційне товариство зобов’язано приймати та виконувати доведені у встановленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний фінансовий план з поквартальною розбивкою. Державне некомерційне товариство здійснює свою діяльність відповідно до виробничих завдань, визначених єдиним учасником товариства, самостійно встановлених завдань згідно з укладеними договорами щодо надання відповідних послуг, державних замовлень.
3. Основним плановим документом державного некомерційного товариства є фінансовий план, відповідно до якого товариство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом календарного року відповідно до установчих документів. Фінансовий план підлягає затвердженню уповноваженим органом управління до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не визначено законом. За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного некомерційного товариства несуть адміністративну відповідальність, встановлену законом.
4. Суб’єкти управління об’єктами державної власності, які здійснюють управління корпоративними правами держави (єдині учасники) в державних некомерційних товариствах, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує плановому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних некомерційних товариств, що належать до сфери їх управління.
5. Форма та методичні рекомендації щодо розроблення фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
6. Державне некомерційне товариство може бути узуфруктарієм державного майна.
7. Державне некомерційне товариство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім випадків, встановлених законом. Відчуження майнових об’єктів, що належать до основних фондів, здійснюється державним некомерційним товариством лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, та лише на конкурентних засадах - шляхом продажу на електронному аукціоні у дворівневій електронній торговій системі з урахуванням вимог цього Закону та особливостей, визначених законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне некомерційне товариство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Відчуження нерухомого майна (у тому числі цілісних майнових комплексів) здійснюється за умови додаткового погодження у встановленому порядку з Фондом державного майна України, крім випадків, передбачених законом. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Будь-яке обтяження майна державного некомерційного товариства здійснюється за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить.
8. Кошти, одержані від продажу державного майна, що належить до основних фондів державного некомерційного товариства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не встановлено законом.
Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, що перебувало в державній власності, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до державного бюджету.
9. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів та прискорена амортизація основних фондів державного некомерційного товариства можуть проводитися лише за згодою єдиного учасника державного некомерційного товариства.
10. Джерелами формування майна державного некомерційного товариства є:
1) державне майно, яке перебуває у товариства на праві узуфрукта державного майна;
2) кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) товариства;
3) цільові кошти, виділені з державного бюджету;
4) банківські кредити;
5) частина доходів товариства, одержаних ним у результаті господарської діяльності, передбаченої статутом;
6) інші джерела, не заборонені законом.
Порядок використання коштів, зазначених у цій частині, визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
11. Інші особливості діяльності державних некомерційних товариств визначаються законом.
( Закон доповнено статтею 9-7 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-8. Значний правочин державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі
1. Значним правочином визнається правочин, що вчиняється державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством, господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, однією або кількома транзакціями протягом календарного року, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності.
Статутом державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, можуть визначатися додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.
2. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 відсотків до 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається наглядовою радою (радою директорів).
3. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається за поданням наглядової ради (ради директорів) уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства або більш як 50 відсотками голосів на загальних зборах господарського товариства.
4. Наглядова рада акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій належать державі, має право приймати рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 25 відсотків до 50 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності такого акціонерного товариства, за умови що склад наглядової ради такого акціонерного товариства відповідає вимогам частини четвертої статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" і такий порядок прийняття рішення визначено статутом.
5. У разі неприйняття наглядовою радою (радою директорів) рішення про вчинення значного правочину, що належить до її компетенції, або якщо наглядова рада (рада директорів) не передбачена статутом або не є правомочною, питання про вчинення такого правочину за поданням виконавчого органу може бути винесено на розгляд уповноваженого органу управління державного унітарного підприємства або загальних зборів господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
6. Якщо на дату проведення загальних зборів господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, або на дату прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться відповідним державним унітарним підприємством, господарським товариством або державним некомерційним товариством, загальні збори чи уповноважений орган управління можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися відповідним державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством чи господарським товариством протягом відповідного строку, але не більше одного календарного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їхньої граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення цієї статті щодо порядку прийняття рішення.
7. Поділ предмета правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину забороняється.
Для цілей цієї статті вчинення державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством, господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, протягом одного року кількох правочинів з одним контрагентом та/або з афілійованими особами такого контрагента щодо одного предмета вважається вчиненням одного правочину.
8. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються на доповнення до інших вимог щодо порядку вчинення відповідних правочинів, передбачених законом або статутом державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
9. Положення цієї статті не застосовуються у разі вчинення правочинів за державними регульованими цінами і тарифами відповідно до законодавства.
10. Значний правочин може бути вчинено з відкладальною умовою отримання згоди на його вчинення у порядку, встановленому цим Законом.
11. Державне унітарне підприємство, державне некомерційне товариство, господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, зобов’язано забезпечити застосування визначеного цією статтею порядку прийняття рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів всіма юридичними особами, заснованими за участю такого державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства.
( Закон доповнено статтею 9-8 згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 )
Стаття 9-9. Правочин державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, щодо вчинення якого є заінтересованість
1. Правочин державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, щодо вчинення якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), - це правочин, у вчиненні якого хоча б одна з осіб, передбачених частиною другою цієї статті, має заінтересованість відповідно до частини третьої цієї статті, а також правочин, вчинений між афілійованою особою державного унітарного товариства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та юридичною особою, що перебуває під контролем такого підприємства, товариства чи господарського товариства відповідно.
2. Особою, заінтересованою у вчиненні державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством, господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, може бути особа, яка є:
1) посадовою особою органу державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, або її афілійованою особою;
2) акціонером (учасником), який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє не менш як 25 відсотками голосуючих акцій (голосів у вищому органі) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, або його афілійованою особою (крім випадків, якщо акціонер (учасник) прямо чи опосередковано володіє 100 відсотками голосуючих акцій (голосів у вищому органі) такого господарського товариства);
3) посадовою особою уповноваженого органу управління, що здійснює функції власника державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства чи загальних зборів господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, або її афілійованою особою;
4) юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1-3 цієї частини, є посадовою особою або контролером такої юридичної особи;
5) афілійованою особою державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;
6) однією з інших осіб, додатково визначених статутом державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
3. Особа, визначена частиною другою цієї статті, вважається заінтересованою у вчиненні правочину державним унітарним підприємством, державним некомерційним товариством, господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, якщо вона:
1) є стороною такого правочину або членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину, або здійснює контроль над юридичною особою, яка є стороною правочину;
2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (посадових осіб органів такого підприємства, господарського товариства), або від особи, яка є стороною правочину;
3) відповідно до умов такого правочину набуває майно;
4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, посадовими особами).
4. Порядок вчинення правочину із заінтересованістю, який є одночасно значним правочином (далі - значний правочин із заінтересованістю), встановлюється цією статтею.
5. Рішення про вчинення правочину із заінтересованістю приймається наглядовою радою (радою директорів), якщо ринкова вартість предмета правочину із заінтересованістю не перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
Якщо ринкова вартість предмета правочину із заінтересованістю перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (значний правочин із заінтересованістю), рішення про вчинення такого правочину приймається уповноваженим органом управління державного унітарного підприємства чи загальними зборами господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, за поданням наглядової ради (ради директорів).
У разі неприйняття наглядовою радою (радою директорів) рішення про вчинення значного правочину, що належить до її компетенції, або якщо наглядова рада (рада директорів) не передбачена статутом чи не є правомочною, а також якщо всі члени наглядової ради є заінтересованими у вчиненні правочину, питання про вчинення такого правочину може бути винесено на розгляд уповноваженого органу управління державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства або загальних зборів господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, за поданням виконавчого органу такого підприємства чи господарського товариства.
6. Статутом державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, можуть визначатися додаткові умови віднесення правочину до правочину із заінтересованістю та може бути встановлено нижнє граничне значення співвідношення ринкової вартості предмета правочину із заінтересованістю та вартістю активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності такого підприємства чи господарського товариства, з метою отримання згоди відповідного органу на вчинення правочинів із заінтересованістю.
7. Рішення органу державного унітарного підприємства, державного некомерційного товариства або загальних зборів господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, про вчинення правочину із заінтересованістю може передбачати умови проекту правочину, які можуть змінюватися за рішенням виконавчого органу під час вчинення такого правочину із заінтересованістю. У разі відсутності таких умов правочин має вчинятися відповідно до умов проекту правочину, поданого відповідно до частини восьмої цієї статті.