КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
| від 13 жовтня 2026 р. № 1120-р Київ |
Про схвалення Стратегії розвитку сфери публічних закупівель на 2027—2030 роки та затвердження операційного плану заходів з її реалізації
1. Схвалити Стратегію розвитку сфери публічних закупівель на 2027—2030 роки, що додається.
2. Затвердити операційний план заходів з реалізації Стратегії розвитку сфери публічних закупівель на 2027—2030 роки (далі — операційний план), що додається.
3. Визнати такими, що втратили чинність, деякі акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
4. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям), іншим органам, які відповідають за виконання операційного плану, забезпечити:
своєчасне виконання операційного плану;
подання щороку до 1 березня починаючи з 2028 року Міністерству економіки та довкілля інформації про стан виконання операційного плану для її узагальнення.
5. Міністерству економіки та довкілля забезпечити:
проведення моніторингу виконання операційного плану;
подання щороку до 1 квітня починаючи з 2028 року Кабінетові Міністрів України звіту про стан реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.
| Прем'єр-міністр України | C. КОРЕЦЬКИЙ |
| Інд. 80 | |
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 13 жовтня 2026 р. № 1120-р
СТРАТЕГІЯ
розвитку сфери публічних закупівель на 2027—2030 роки
Загальна частина
Публічні закупівлі є складовою системи управління фінансовими ресурсами, важливим інструментом реалізації державної політики та задоволення суспільних потреб, а також одним із механізмів розвитку внутрішнього ринку, підприємництва, інновацій, відновлення та сталого економічного розвитку України.
Від результатів закупівель залежить ефективність використання бюджетних коштів, якість товарів, робіт і послуг, що закуповуються державою та територіальними громадами, рівень конкуренції на відповідних ринках, а також спроможність держави реалізовувати економічну, соціальну, інфраструктурну та інші напрями державної політики. Водночас реалізація значних інфраструктурних та інших суспільно важливих проектів може здійснюватися із застосуванням механізмів публічно-приватного партнерства та концесії, що передбачає залучення приватного сектору до реалізації таких проектів та зумовлює необхідність розвитку відповідних механізмів закупівель.
Протягом останніх років в Україні сформовано базові інституційні та цифрові засади сучасної сфери публічних закупівель. Запровадження електронної системи закупівель, розвиток конкурентних процедур закупівель та електронних інструментів, відкритість інформації про закупівлі, розвиток централізованих закупівельних організацій, удосконалення механізмів контролю та оскарження створили основу для подальшого розвитку зазначеної сфери.
Водночас подальший розвиток сфери публічних закупівель потребує як дотримання процедурних вимог, так і підвищення ефективності управління закупівельною діяльністю як складовою управління публічними коштами. Важливим є як питання дотримання встановленої процедури, так і рівень обґрунтування замовником визначеної потреби, ефективності проведення закупівлі, забезпечення належного рівня конкуренції, результати укладення та виконання публічного договору про закупівлю (далі — публічний договір) і відповідність зазначених результатів поставленій меті.
У 2027 році розпочнеться новий етап розвитку сфери публічних закупівель. У цей період відбуватиметься перехід до нової законодавчої моделі регулювання публічних закупівель, подальше наближення національного законодавства до права ЄС (acquis ЄС) та практичне впровадження нових процедур закупівель, інструментів і підходів до організації закупівельної діяльності.
У зв’язку із зазначеним ця Стратегія визначає наступний етап розвитку сфери публічних закупівель, спрямований на забезпечення стабільного функціонування нової законодавчої моделі, підвищення ефективності та результативності закупівель, розвиток конкуренції, професіоналізацію закупівельної діяльності, цифрову трансформацію, посилення доброчесності і прозорості, а також використання потенціалу публічних закупівель для економічного, інноваційного та суспільного розвитку України.
Ця Стратегія визначає стратегічні цілі та завдання державної політики у сфері публічних закупівель на 2027—2030 роки, етапи її реалізації, показники досягнення визначених цілей, очікувані результати, механізми моніторингу, оцінювання та звітування, а також основні заходи операційного плану заходів з реалізації Стратегії розвитку сфери публічних закупівель на 2027—2030 роки (далі — операційний план).
Реалізація цієї Стратегії здійснюється з урахуванням положень законодавства України, міжнародних зобов’язань України, процесу набуття членства в ЄС, принципів права ЄС (acquis ЄС) у сфері публічних закупівель, а також необхідності забезпечення стійкості функціонування сфери публічних закупівель в умовах дії правового режиму воєнного стану та післявоєнного відновлення.
Нормативно-правові акти, що діють у сфері публічних закупівель
Основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність у сфері публічних закупівель, є Закон України "Про публічні закупівлі" (далі — Закон № 922), який втратить чинність 24 березня 2027 р., та прийняті нормативно-правові акти.
На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування закупівлі проводяться відповідно до Закону № 922 з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 84, ст. 5176; 2023 р., № 51, ст. 2834) (далі — особливості публічних закупівель).
Водночас 24 червня 2026 р. набрав чинності Закон України "Про публічні закупівлі" (далі — Закон № 4888), який буде введений в дію 24 березня 2027 р. та визначатиме правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, а також проведення конкурсів проектів для задоволення потреб держави та територіальних громад.
Згідно із Законом № 4888 Кабінет Міністрів України повинен у восьмимісячний строк з дня набрання ним чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації його положень, а також до дня введення в дію Закону № 4888 забезпечити функціонування електронної системи закупівель та можливість технічної реалізації вимог цього Закону.
Законодавство у сфері публічних закупівель визначає загальні засади придбання замовниками товарів, робіт і послуг для задоволення відповідних публічних потреб. Водночас для реалізації складних інвестиційних проектів, зокрема таких, що передбачають створення, будівництво, реконструкцію, управління та/або експлуатацію об’єктів інфраструктури, законодавством передбачено альтернативні закупівельні та транзакційні моделі. Такими моделями є публічно-приватне партнерство та концесія.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність у сфері публічно-приватного партнерства і концесії, є Закони України "Про публічно-приватне партнерство", "Про концесію" та прийняті необхідні для їх реалізації нормативно-правові акти.
Особливістю публічно-приватного партнерства є довгострокова взаємодія публічного та приватного партнерів, яка передбачає розподіл між ними відповідальності, ризиків та вигод, а також залучення приватного партнера до створення та/або управління відповідним об’єктом чи надання суспільно значущих послуг. Концесія є формою публічно-приватного партнерства та передбачає, зокрема, передачу концесіонеру права на створення та/або будівництво, управління чи експлуатацію об’єкта концесії та/або надання суспільно значущих послуг із передачею йому переважної частини операційного ризику.
Аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв’язання виявлених проблем
Протягом останніх років сфера публічних закупівель України функціонувала в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, дії правового режиму воєнного стану, значних бюджетних, економічних та логістичних обмежень. Водночас сфера публічних закупівель продемонструвала здатність забезпечувати здійснення закупівель у значному масштабі, адаптуватися до зміни потреб держави та територіальних громад і зберігати основні механізми електронної взаємодії, прозорості, конкуренції, контролю та оскарження.
Публічні закупівлі в умовах дії правового режиму воєнного стану здійснюються з урахуванням особливостей публічних закупівель , які передбачають можливість здійснення закупівель без застосування процедур закупівель у визначених випадках, пов’язаних із нагальними потребами функціонування держави, виконанням спеціальних завдань та реагуванням на наслідки дії правового режиму воєнного стану.
У 2025 році замовниками було оголошено 3,67 млн. закупівель, з яких 3,51 млн. завершено шляхом укладення договорів про закупівлю на загальну суму понад 906,2 млрд. гривень. Конкурентним способом здійснено 409,18 тис. закупівель, за результатами яких укладено договори про закупівлю на 648,72 млрд. гривень. Водночас кількість неконкурентних закупівель становила близько 3,1 млн., а загальна вартість укладених за ними договорів про закупівлю — 257,5 млрд. гривень. Частка конкурентних способів закупівель у загальній вартості укладених договорів про закупівлю зросла з 68,14 відсотка у 2024 році до 71,59 відсотка у 2025 році.
Публічні закупівлі залишаються одним із основних напрямів використання публічних коштів. За даними щорічного звіту Мінекономіки, обсяг закупівель замовників у 2025 році становив близько 10,15 відсотка номінального внутрішнього валового продукту України, що додатково підтверджує їх значення не лише для задоволення поточних потреб держави та територіальних громад, а і для економічної активності та розвитку внутрішнього ринку.
У 2025 році кількість суб’єктів, які брали участь у публічних закупівлях, становила 189895, що на 0,86 відсотка більше ніж у 2024 році, але менше ніж у 2023 році. У конкурентних закупівлях брали участь 38576 суб’єктів, з яких 10243 (26,55 відсотка) не брали участі у закупівлях протягом попередніх трьох років. Таким чином, у 2025 році до конкурентного сегмента публічних закупівель приєдналося понад 10 тис. нових учасників.
Зростання вартості конкурентних закупівель та поява нових учасників свідчать про збереження потенціалу конкурентного публічного ринку. Водночас значна кількість закупівель здійснюється неконкурентними способами, а кількість активних учасників залишається відносно обмеженою порівняно із загальною кількістю суб’єктів господарювання.
Це зумовлює необхідність подальшого розвитку конкурентного середовища, зменшення бар’єрів для участі бізнесу, підвищення доступності інформації про публічні закупівлі та забезпечення пропорційності кваліфікаційних, фінансових і технічних вимог замовників.
Особливе значення має розширення доступу українського бізнесу до міжнародного ринку публічних закупівель. У 2025 році з нерезидентами було укладено договорів про закупівлі на 15,87 млрд. гривень. Водночас, у 2026 році на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель також запроваджено пошуки закупівель, інформація про які опублікована у системі TED — офіційному ресурсі ЄС для публікації тендерів.
Структура публічних закупівель у 2025 році значною мірою визначалася з урахуванням поточних потреб держави в умовах дії правового режиму воєнного стану. Найбільші обсяги закупівель припадали, зокрема, на будівництво, паливо, енергоресурси та ремонтні послуги. Значний обсяг складних закупівель у цих сферах підвищує вимоги до якості планування, визначення потреб, дослідження ринку, формування технічних специфікацій та управління договорами.
Водночас ефективність публічної закупівлі не може визначатися лише фактом проведення процедури та укладення договору про закупівлю. Важливими є обґрунтованість потреби, відповідність товарів, робіт і послуг, що закуповуються, фактичним потребам, конкурентність умов закупівлі, очікувана вартість предмета закупівлі, якість, своєчасність постачання та фактичне виконання договору.
За даними щорічного звіту Мінекономіки, у 2025 році загальна різниця між сумою укладеного договору та сумою фактично сплачених коштів становила 14,06 відсотка для послуг та 10,25 відсотка для товарів. Така різниця може бути пов’язана, зокрема, з частковим або неповним виконанням договорів про закупівлю, достроковим розірванням договорів про закупівлю чи зміною потреби в процесі їх виконання.
Зазначене свідчить про необхідність подальшого розвитку підходів до управління процесом закупівлі — від планування потреби та аналізу ринку до укладення, супроводу та оцінювання результатів виконання договору про закупівлю.
Електронна система закупівель залишається основною цифровою інфраструктурою сфери публічних закупівель. З її використанням у 2025 році було укладено мільйони договорів про закупівлю на сотні мільярдів гривень.
Водночас цифровізація сфери публічних закупівель характеризується поступовим переходом від забезпечення електронного проведення процедур закупівель до розвитку повноцінного цифрового середовища управління публічними закупівлями. Пріоритетними напрямами стають розвиток електронних інструментів, інтеграція даних, автоматизація окремих процесів, використання аналітики та ризик-орієнтованих підходів.
У 2025 році важливим напрямом цифровізації був розвиток електронного каталогу, через який було здійснено понад 224 тис. закупівель, а сума договорів, укладених за результатами запитів пропозицій постачальників, зросла з 63,58 млрд. гривень у 2024 році до 103,93 млрд. гривень у 2025 році.
Подальша цифровізація сфери публічних закупівель повинна бути спрямована як на переведення окремих операцій в електронній формі, так і на використання даних для планування, прийняття управлінських рішень, моніторингу, управління ризиками та оцінювання результативності закупівель.
Збільшення обсягів і складності закупівель поступово змінює роль закупівельної діяльності. Вона охоплює не лише проведення процедур закупівель, а і планування потреб, аналіз ринку, визначення стратегії закупівлі, формування технічних специфікацій, управління договорами, оцінювання результатів та управління ризиками.
Зазначене підвищує вимоги до професійної спроможності замовників та інших суб’єктів сфери публічних закупівель. Актуальним є забезпечення єдиного розуміння законодавчих вимог та формування практичних компетентностей, необхідних для управління процесом закупівлі. У зв’язку з цим важливе значення має розвиток централізованих закупівельних організацій. У 2025 році було укладено 443 договори про закупівлю на понад 3,28 млрд. гривень на центральному рівні та 1471 договір про закупівлю на 4,72 млрд. гривень на регіональному рівні. Загальний обсяг економії перевищив 409 млн. гривень.
Подальший розвиток централізації повинен бути орієнтований на збільшення кількості проведених публічних закупівель та підвищення професійної спроможності централізованих закупівельних організацій, економію ресурсів, підвищення якості закупівель та зниження адміністративного навантаження на замовників.
У сфері публічних закупівель розподіл повноважень між основними інституціями охоплює формування та реалізацію державної політики, оскарження та контроль. Мінекономіки як центральний орган виконавчої влади забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері публічних закупівель. Антимонопольний комітет здійснює повноваження органу оскарження, а також контроль у межах визначених законодавством повноважень. Рахункова палата та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у межах визначених законодавством повноважень.
Протягом 2025 року органами державного фінансового контролю проведено моніторинг 10,8 тис. процедур публічних закупівель, за результатами яких порушення встановлено у 6,8 тис. закупівель. На виконання зобов’язань органу державного фінансового контролю, спрямованих на усунення порушень, зафіксованих у висновках про результати моніторингу процедур публічних закупівель, було розірвано 1,5 тис. договорів про закупівлю загальною вартістю 17,1 млрд. гривень та відмінено 532 закупівлі (545 лотів) загальною вартістю понад 8,1 млрд. гривень.
При цьому частка публічних закупівель, в яких виявлено порушення під час моніторингу закупівель, не слід розглядати як поширеність порушень у всій сфері публічних закупівель, оскільки моніторинг має ризик-орієнтований характер та здійснюється за визначеними законодавством підставами. Відповідно подальше вдосконалення сфери публічних закупівель має бути спрямоване на підвищення якості відбору закупівель для контролю, точність автоматичних індикаторів ризику, превентивне виявлення порушень та зменшення повторюваності порушень.
Важливим джерелом інформації про проблемні аспекти закупівельної діяльності є також практика органу оскарження. У 2025 році до Антимонопольного комітету надійшло 9783 скарги, з яких 9480 були прийняті до розгляду. За результатами розгляду було прийнято 6455 рішень про задоволення скарг повністю або частково, а 2567 — про відмову в задоволенні.
Значний обсяг контрольної та оскаржувальної практики свідчить про необхідність подальшого розвитку превентивних механізмів, удосконалення автоматичних індикаторів ризиків, підвищення якості правозастосування та забезпечення ефективного захисту прав учасників.
Електронний формат закупівель та відкритість значного обсягу інформації створюють основу для громадського та інституційного контролю за закупівельною діяльністю. Водночас прозорість інформації не усуває ризики корупції, конфлікту інтересів, змови учасників, дискримінаційних вимог та інших форм недоброчесної поведінки.
Проблематика, виявлена за результатами оскарження та контролю у 2025 році, охоплювала як дії замовників, так і поведінку учасників публічних закупівель. Серед поширених проблем, зафіксованих органом оскарження, — невідповідність тендерних пропозицій вимогам тендерної документації, ненадання необхідних документів, неналежне усунення невідповідностей та надання недостовірної інформації.
З огляду на зазначене подальший розвиток системи доброчесності має передбачати поєднання прозорості, ризик-орієнтованого контролю, аналітичного виявлення ризиків, ефективного оскарження та превентивних механізмів.
Масштаб публічних закупівель визначає їх значний потенціал як інструменту підтримки внутрішнього ринку, підприємництва, виробництва, інновацій та відновлення України.
Важливе значення для реалізації пріоритетів відновлення та реформування України мають закупівлі, що здійснюються в межах здійснення заходів (кроків), передбачених Планом України, схваленим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035) (далі — План України), за інструментом Ukraine Facility. У 2025 році в межах виконання таких заходів було оголошено 12561 закупівлю (лот) із загальною очікуваною вартістю понад 34,41 млрд. гривень.
Окремий потенціал для реалізації складних інфраструктурних та соціально значущих проектів становлять механізми публічно-приватного партнерства та концесії. Їх розвиток може доповнювати традиційні механізми публічних закупівель шляхом залучення приватного капіталу, компетенцій та управлінських ресурсів до реалізації проектів, що мають суспільне значення.
Важливою передумовою розвитку сфери публічних закупівель у 2027—2030 роках є прийняття Закону № 4888, який формує оновлену модель регулювання публічних закупівель та передбачає подальше наближення національного законодавства до права ЄС (acquis ЄС).
Нова законодавча модель передбачає удосконалення підходів до організації закупівельної діяльності, планування, проведення конкурентних процедур закупівель, застосування електронних інструментів, контролю та оскарження, а також розширення інструментів для організації закупівель. Так, зокрема, зазначений Закон передбачає використання конкурентної процедури з переговорами, динамічної системи закупівель, спільних закупівель та інших способів здійснення закупівель, а також встановлює оновлені правила здійснення закупівель з використанням електронної системи закупівель.
Прийняття Закону № 4888 свідчить про необхідність зміни нормативно-правового регулювання та комплексної адаптації практики здійснення публічних закупівель. Йдеться про оновлення відповідних нормативно-правових актів, електронної системи закупівель, методичних матеріалів та інструментів, підготовку замовників, учасників, органів контролю та інших суб’єктів сфери до застосування нових правил.
Окремого значення набуває забезпечення керованого переходу від чинної моделі до нової. У перехідний період необхідно забезпечити узгоджене нормативно-правове, інституційне та цифрове налаштування системи, а також формування у суб’єктів сфери необхідних компетентностей для практичного застосування нового законодавства.
Таким чином, прийняття Закону № 4888 визначає 2027 рік як початок нового етапу розвитку сфери публічних закупівель. Це зумовлює необхідність забезпечення стабільності її функціонування, своєчасного нормативно-правового та цифрового налаштування нових механізмів, формування необхідних компетентностей у суб’єктів зазначеної сфери та моніторингу практики застосування нового законодавства.
2026 рік є перехідним етапом у зв’язку з прийняттям Закону № 4888 та підготовкою сфери публічних закупівель до поетапного введення в дію його положень.
Перші результати 2026 року свідчать про збереження значного масштабу закупівельної діяльності. У першому півріччі 2026 року майже 16 тис. замовників оголосили понад 306,8 тис. закупівель очікуваною вартістю 657,2 млрд. гривень. Порівняно з першим півріччям 2025 року кількість оголошених закупівель зросла на 15,1 відсотка, а їх очікувана вартість — на 31,2 відсотка, або на 205,2 млрд. гривень. Найбільші обсяги припадали на будівництво, ремонт та послуги з утримання доріг, виробництво та постачання електроенергії, будівельні роботи, закупівлю бензину і дизельного пального та фармацевтичної продукції.
Таким чином, 2026 рік доцільно розглядати як перехідний етап, тоді як 2025 рік є останнім повним звітним періодом, за результатами якого формується основна статистична база для цієї Стратегії на 2027—2030 роки.
Результати аналізу функціонування сфери публічних закупівель у 2025 році та актуальних тенденцій 2026 року дають змогу визначити основні напрями її подальшого розвитку з урахуванням таких особливостей:
сфера публічних закупівель зберігає значний масштаб та є важливою складовою управління публічними коштами. У 2025 році було оголошено 3,67 млн. публічних закупівель, а вартість укладених договорів про закупівлю перевищила 906,2 млрд. гривень;
конкурентний сегмент закупівель за вартістю продовжує зростати, однак значна кількість публічних закупівель здійснюється неконкурентними способами. Подальший розвиток має бути спрямований на розширення реальної конкуренції та доступу суб’єктів господарювання до публічного ринку;
значний обсяг складних публічних закупівель та їх роль у відновленні, інфраструктурному розвитку, енергетиці, задоволені потреб держави підвищують вимоги до якості планування, професійної спроможності замовників та управління договорами;
цифровізація сфери публічних закупівель переходить від забезпечення проведення закупівель шляхом використання електронної системи закупівель до розвитку комплексного цифрового середовища, що охоплює аналітику, контроль, оскарження, обмін даними та інтеграцію з іншими інформаційними системами;
розвиток професіоналізації та централізації закупівель створює передумови для підвищення якості рішень замовників, однак потребує подальшого розвитку компетентностей, організаційних моделей та інструментів оцінювання результативності закупівельної діяльності;
результати здійснення контрольних заходів та розгляду скарг свідчать про необхідність посилення превентивної складової у сфері публічних закупівель, розвитку ризик-орієнтованого підходу та запобігання порушенням;
публічні закупівлі мають значний потенціал як інструмент розвитку внутрішнього ринку, підтримки підприємництва, інновацій, відновлення та сталого економічного розвитку. Реалізація цього потенціалу потребує одночасного забезпечення конкуренції, прозорості та ефективного використання публічних коштів;
прийняття Закону № 4888 визначає необхідність переходу до оновленої законодавчої моделі та створює додатковий комплекс завдань щодо її практичного запровадження. Успішність такого переходу залежатиме як від якості нормативно-правового регулювання, так і від готовності електронної системи закупівель, замовників, учасників, органів контролю та інших суб’єктів сфери публічних закупівель до застосування нових правил.
Таким чином, у 2027—2030 роках основним завданням розвитку сфери публічних закупівель має стати перехід від забезпечення функціонування сфери до підвищення її результативності та якості управління публічними закупівлями: від проведення окремої процедури закупівлі — до управління процесом закупівлі; від формального дотримання процедурних вимог — до оцінювання отриманого результату; від наявності конкуренції — до забезпечення реального доступу та конкурентного середовища; від реагування на порушення — до запобігання їх вчиненню та управління ризиками; від накопичення цифрових даних — до їх системного використання для прийняття управлінських рішень; від функціонування чинної моделі — до стабільного застосування нової законодавчої моделі, гармонізованої з підходами ЄС.
Опис проблем, які обумовили прийняття Стратегії
Незважаючи на значний прогрес у реформуванні сфери публічних закупівель, досягнутий у попередні роки, її подальший розвиток потребує переходу до системного управління закупівельною діяльністю, орієнтованого не лише на дотримання встановлених процедур, а насамперед на ефективне використання публічних коштів, розвиток вітчизняного виробництва, забезпечення конкуренції, належної якості та своєчасності закупівель, досягнення визначених результатів і задоволення потреб замовника.
Водночас у функціонуванні сфери публічних закупівель зберігаються взаємопов’язані проблеми, які впливають на якість закупівельної діяльності, ефективність використання публічних коштів, рівень конкуренції, професійну спроможність замовників, доброчесність та використання потенціалу цифрових інструментів.
Нестабільність та непередбачуваність нормативно-правового регулювання
Сфера публічних закупівель характеризується значним обсягом та складністю нормативно-правового регулювання, яке має забезпечувати баланс між дотриманням принципів конкуренції, прозорості та недискримінації, з одного боку, і необхідністю оперативного задоволення публічних потреб — з іншого.
Перехід до нового законодавчого регулювання публічних закупівель потребує формування узгодженої нормативно-правової та методологічної бази, своєчасного прийняття необхідних нормативно-правових актів, адаптації практики замовників та суб’єктів господарювання і забезпечення єдиного підходу до застосування законодавства.
Окремою проблемою залишається необхідність подальшого узгодження законодавства про публічні закупівлі з нормативно-правовими актами у суміжних сферах, а також забезпечення його послідовного наближення до права ЄС (acquis ЄС) з урахуванням національної специфіки, збереженням ефективного вітчизняного досвіду і розвитком кращих практик у сфері публічних закупівель.
Відсутність достатньої узгодженості окремих нормативних положень, неоднозначність їх практичного застосування та недостатня передбачуваність регуляторного середовища можуть збільшувати адміністративне навантаження на замовників і бізнес, створювати правову невизначеність та ускладнювати довгострокове планування закупівельної діяльності.
Виклики у забезпеченні конкуренції та залученні суб’єктів господарювання до публічних закупівель
Конкуренція є одним із основних механізмів забезпечення ефективного використання публічних коштів. Водночас у частині закупівель рівень конкуренції залишається недостатнім, що виявляється, зокрема, у невеликій кількості учасників, відсутності конкуренції в окремих сегментах ринку та недостатньому залученні потенційних постачальників. У 2025 році середня кількість учасників у конкурентних закупівлях становила 1,9 учасника.
Недостатнє залучення суб’єктів господарювання до публічних закупівель зменшує можливості замовників отримувати конкурентні пропозиції та може негативно впливати на співвідношення ціни, якості та інших характеристик предмета закупівлі.
Орієнтація закупівельної діяльності на процедуру закупівлі, а не на результат та ефективність використання публічних коштів
У практиці публічних закупівель значна увага традиційно приділяється дотриманню процедурних вимог. Водночас ефективність закупівлі визначається як правильністю проведення процедури, так і відповідністю закупівлі фактичній потребі, обґрунтованістю очікуваної вартості, належністю умов закупівлі, сформованих для учасників, якістю отриманого предмета закупівлі та відповідністю результату визначеній меті.
У частині закупівель недостатньо системно забезпечується взаємозв’язок між визначенням потреби, аналізом ринку, плануванням закупівлі, формуванням предмета закупівлі та технічних специфікацій, вибором способу закупівлі, визначенням критеріїв оцінки, укладенням і виконанням договору.
Недостатня професійна та організаційна спроможність замовників
Якість публічних закупівель значною мірою залежить від професійної компетентності фахівців та організаційної спроможності замовників.
Водночас рівень професійної підготовки, досвід та організація закупівельної діяльності залишаються нерівномірними.
У окремих замовників закупівельна діяльність недостатньо узгоджена із стратегічним та бюджетним плануванням, управлінням публічними коштами, діяльністю структурних підрозділів, які є ініціаторами закупівель, та управлінням результатами діяльності.
Недостатній рівень управління договорами про закупівлю та результатами їх виконання
Завершення процедури закупівлі та укладення договору про закупівлю не є завершенням повного процесу закупівлі. Результативність закупівлі значною мірою визначається належним управлінням договором про закупівлю, контролем строків, обсягів, якості та інших умов його виконання.
Водночас управління публічними договорами та системне оцінювання результатів їх виконання не в усіх випадках є невід’ємною складовою закупівельної діяльності.
Недостатньо системно використовуються результати виконання договорів про закупівлю для оцінки ефективності закупівель, управління відносинами з постачальниками, планування подальших закупівель та вдосконалення умов майбутніх договорів.
Недостатнє використання потенціалу цифровізації, даних та аналітичних інструментів
Електронна система закупівель забезпечує значний рівень цифровізації процесу закупівлі та формує великий обсяг даних про здійснені публічні закупівлі.
Водночас наявний потенціал цифрових технологій та даних використовується не повною мірою. Потребують подальшого розвитку автоматизація процесів закупівлі, якість та структурованість даних, функціональні можливості електронної системи закупівель, цифрові сервіси для замовників та учасників, а також інтеграція закупівельних даних з бюджетними та іншими державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних.
Недостатньо використовується аналітичний потенціал даних електронної системи закупівель для прогнозування потреб, аналізу ринків, порівняння закупівель, оцінки ефективності, виявлення аномалій та своєчасного запобігання виникненню ризиків, а також для розроблення та впровадження змін до законодавства у сфері публічних закупівель.
При цьому такий аналітичний потенціал неможливо реалізувати без перегляду інформації, яка розміщується та опрацьовується в електронній системі закупівель. Так, зокрема, скановані договори та додатки до них, які містять суттєву інформацію для аналізу та прийняття рішення, можливості автоматизованого опрацювання та розрахунку ризиків, залишаються блокуючим фактором опрацювання та використання такої інформації електронною системою закупівель та зовнішніми інформаційними системами. Опрацювання сканованих документів, які завантажуються в електронну систему закупівель, буде потребувати додаткових матеріальних, технічних та людських ресурсів.
Також існує потреба у переході від сканованих документів до використання електронних файлів та електронних документів, визначення форматів розміщення та механізмів їх опрацювання в системі для спрощення подальшої системної роботи з портфелями даних щодо закупівель.
Незадовільний рівень доброчесності, прозорості та підзвітності окремих етапів процесу закупівлі
Незважаючи на високий рівень відкритості інформації про публічні закупівлі, зберігаються корупційні ризики, ризики конфлікту інтересів, змови учасників та інші ризики недоброчесної поведінки.
Збереження зазначених ризиків може негативно впливати на довіру до сфери публічних закупівель, добросовісність конкуренції та ефективність використання публічних коштів.
Недостатнє використання публічних закупівель як інструменту економічного, соціального та інноваційного розвитку
Обсяг публічних закупівель створює значний потенціал для впливу на розвиток ринків та досягнення ширших цілей державної політики.
Водночас екологічні та соціальні критерії, інноваційні підходи до закупівель, механізми підтримки розвитку малого та середнього підприємництва, зарезервовані контракти для окремих категорій підприємств і суб’єктів господарювання, стимулювання нових технологій та інші інструменти стратегічних закупівель застосовуються недостатньо системно. Окремим важливим напрямом є підтримка участі ветеранських підприємств у публічних закупівлях для сприяння кращій соціально-економічній інтеграції ветеранів війни за незалежність України.
При цьому використання публічних закупівель як інструменту державної політики має здійснюватися з дотриманням принципів конкуренції, недискримінації, прозорості, пропорційності та економічної ефективності.
Побудова стабільної, передбачуваної та висококонкурентної сфери публічних закупівель, що базується на високій професійній спроможності замовників, наскрізній доброчесності та підзвітності, розкриває потенціал цифрових даних і аналітичних інструментів та гарантує максимальну ефективність і орієнтацію на кінцевий результат під час використання публічних коштів.
Стратегічні цілі, завдання та показники їх досягнення
Загальною метою цієї Стратегії є забезпечення створення ефективної та результативної сфери публічних закупівель, спроможної своєчасно забезпечувати придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для задоволення суспільних потреб, водночас забезпечуючи найкраще співвідношення ціни та якості та відповідальне використання публічних коштів.
Стратегічні цілі цієї Стратегії визначають пріоритетні напрями розвитку сфери публічних закупівель на 2027—2030 роки та спрямовані на формування стабільної, професійної, цифрової та конкурентної сфери, орієнтованої на результативне задоволення потреб замовників та ефективне використання публічних коштів.
Досягнення стратегічних цілей забезпечуватиметься шляхом виконання взаємопов’язаних завдань, визначених з урахуванням проблем, викликів та можливостей розвитку сфери публічних закупівель.
Стратегічна ціль 1. Забезпечення стабільного нормативно-правового регулювання у сфері публічних закупівель, узгодженого з правом ЄС (acquis ЄС)
Стабільне та передбачуване нормативно-правове регулювання є необхідною умовою належного функціонування сфери публічних закупівель. Розвиток законодавства має забезпечувати чіткість правил для замовників та учасників, узгодженість нормативно-правових актів, єдність практики їх застосування та поступове наближення законодавства і практики публічних закупівель до права ЄС (acquis ЄС) з урахуванням національної специфіки, збереженням ефективного вітчизняного досвіду і розвитком кращих практик у сфері публічних закупівель.
На період реалізації цієї Стратегії особливого значення набуває реалізація у повному обсязі законодавства у сфері публічних закупівель та публічно-приватного партнерства, формування необхідної нормативно-правової та методологічної бази, її системний перегляд з урахуванням практики застосування, а також забезпечення узгодженості регулювання із законодавством у суміжних сферах.
Подальше наближення законодавства та практики до права ЄС (acquis ЄС) здійснюватиметься системно з урахуванням зобов’язань України у сфері європейської інтеграції та необхідності забезпечення практичної імплементації відповідних принципів і підходів, а також з урахуванням національної специфіки, збереженням ефективного вітчизняного досвіду і розвитком кращих практик у сфері публічних закупівель.
Основними директивами у сфері закупівель ЄС, у відповідність з якими необхідно привести українське законодавство, є Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/24/ЄС від 26 лютого 2014 року про публічні закупівлі та про скасування Директиви 2004/18/ЄС, яка визначає загальний правовий порядок здійснення класичних публічних закупівель товарів, робіт і послуг, Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/25/ЄС від 26 лютого 2014 року про здійснення суб’єктами закупівель у водній, енергетичній, транспортній галузях та в галузі поштових послуг і про скасування Директиви 2004/17/ЄС, яка враховує специфіку діяльності та врегульовує процедури закупівель для суб’єктів комунального сектору і природних монополій, Директива Європейського Парламенту та Ради 2014/23/ЄС від 26 лютого 2014 року про присудження концесійних договорів, Директива Європейського парламенту та Ради 2009/81/ЄС від 13 липня 2009 року про координування процедур укладення окремих видів контрактів на виконання робіт, закупівлю товарів і надання послуг у сфері оборони та безпеки та внесення змін до Директив 2004/17/ЄC та 2004/18/ЄC, які комплексно регулюють сферу публічних закупівель, а також Директива Європейського Парламенту та Ради 2007/66/ЄС від 11 грудня 2007 року про внесення змін до Директив Ради 89/665/ЄЕС та 92/13/ЄЕС щодо підвищення ефективності процедур перегляду укладення державних контрактів.
Належна реалізація цієї Стратегії, зокрема досягнення стратегічної цілі 1, сприятиме скоординованому та ефективному виконанню відповідних завдань Національної програми адаптації законодавства України до права ЄС (acquis ЄС), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2026 р. № 438, а також виконанню інших зобов’язань України в межах розділу 5 "Публічні закупівлі", що входить до переговорного кластера 1 "Основи процесу вступу до ЄС" щодо вступу України до ЄС.
При цьому Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оборонні закупівлі" щодо запровадження прозорості в оборонних закупівлях (крім відомостей про закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю) із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні" передбачено, що Кабінет Міністрів України повинен протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити стратегію реформування оборонних закупівель на час дії правового режиму воєнного стану.
З урахуванням зазначеного до цієї Стратегії не входять питання, пов’язані із оборонними закупівлями.
Важливим напрямом залишається забезпечення єдності підходів до застосування законодавства, систематизація та узагальнення практики правозастосування, виявлення типових проблем та формування узгоджених підходів до їх розв’язання.
Для досягнення стратегічної цілі передбачається виконання таких завдань:
наближення законодавства у сфері публічних закупівель та практики його застосування до права ЄС (acquis ЄС);
забезпечення функціонування сфери публічних закупівель відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель в умовах дії правового режиму воєнного стану.
Очікуваний результат: до 2030 року забезпечено створення стабільного, узгодженого та передбачуваного нормативно-правового середовища у сфері публічних закупівель, сформованого з урахуванням принципів та підходів права ЄС (acquis ЄС), із забезпеченням створення належної нормативної бази.
Стратегічна ціль 2. Створення умов для розвитку конкуренції та ефективного використання публічних коштів
Конкуренція у публічних закупівлях є одним із основних механізмів забезпечення належного співвідношення ціни, якості та інших характеристик товарів, робіт і послуг, що закуповуються за публічні кошти. Водночас рівень конкуренції залежить як від застосування конкурентної процедури закупівлі, так і від якості планування та підготовки закупівлі, визначення її предмета, технічних характеристик, очікуваної вартості, умов участі та виконання публічного договору.
На практиці обмежена кількість учасників або відсутність конкуренції може бути зумовлена як особливостями ринку, так і недостатньо обґрунтованими вимогами до предмета закупівлі, надмірним укрупненням предмета закупівель, необґрунтованим обмеженням кола потенційних постачальників, неналежним аналізом ринку або недостатньо завчасним плануванням потреби. У зв’язку із зазначеним розвиток конкуренції потребує системного підходу, спрямованого як на проведення конкурентних процедур закупівель, так і на формування конкурентних умов.
Особливого значення набуває підвищення якості планування закупівель. Планування має ґрунтуватися на чіткому визначенні потреби, прогнозуванні обсягів та строків її задоволення, аналізі попередніх закупівель, стану та структури відповідного ринку, доступної пропозиції, виробничих і логістичних циклів, а також перспектив розвитку ринку. Такий підхід має забезпечити прийняття рішень щодо закупівлі з урахуванням поточної пропозиції та можливості її збільшення.
Для великих, складних та стратегічно важливих закупівель необхідним є завчасне планування та інформування ринку про майбутню потребу. Завчасне оприлюднення інформації про перспективні закупівлі може створювати для потенційних постачальників передбачуваний сигнал щодо майбутнього попиту та часу його реалізації. Це, зокрема, може сприяти підготовці або розширенню виробничих потужностей, формуванню запасів, залученню субпідрядників, розвитку ланцюгів постачання та виходу на ринок нових постачальників.
Такий підхід має особливе значення для закупівель товарів із тривалим виробничим циклом, технологічно складної продукції, значних обсягів товарів, а також закупівель, для яких потенційним постачальникам необхідний додатковий час для підготовки виробництва або підтвердження відповідності встановленим вимогам. Водночас завчасне інформування ринку не повинно створювати переваг окремим суб’єктам господарювання або впливати на майбутні умови закупівлі та має здійснюватися на засадах прозорості, рівного доступу до інформації та недискримінації.
Окремим напрямом є вдосконалення підходів до визначення предмета закупівлі та формування лотів. Рішення щодо обсягу закупівлі та її поділу на лоти має враховувати структуру ринку, виробничі можливості потенційних постачальників, географічні та технологічні особливості постачання, а також необхідність забезпечення достатнього рівня конкуренції. Водночас надмірний поділ предмета закупівлі може призводити до збільшення кількості процедур закупівель, ускладнення управління договорами та збільшення адміністративних витрат. У зв’язку з цим пошук обґрунтованого балансу між доступністю закупівлі для різних категорій постачальників та економічною ефективністю її проведення.
Підвищення якості визначення очікуваної вартості має забезпечувати прийняття обґрунтованих рішень щодо вартості закупівлі з урахуванням актуальної ринкової інформації, динаміки цін, доступної пропозиції, умов постачання та інших факторів, що впливають на ціну. Визначення очікуваної вартості має сприяти підвищенню результативності конкурентних процедур та зменшенню ризиків як завищення, так і заниження вартості закупівлі.
Ефективність використання публічних коштів має оцінюватися не лише за показником найнижчої ціни. Результативність закупівлі повинна визначатися з урахуванням відповідності придбаного товару, роботи чи послуги потребі замовника, якості, строків та належного виконання публічного договору, а для відповідних категорій закупівель — сукупних витрат протягом життєвого циклу предмета закупівлі, вартості експлуатації, технічного обслуговування та інших економічно значущих параметрів.
У зв’язку із зазначеним необхідно розвивати підходи до оцінювання результатів закупівель після укладення та виконання публічних договорів. Отримана інформація має використовуватися під час подальшого планування, визначення технічних характеристик, очікуваної вартості та інших параметрів майбутніх закупівель. Таким чином, сфера публічних закупівель має переходити від переважно процедурного підходу до управління повним процесом закупівлі — від визначення потреби та аналізу ринку до оцінювання фактичного результату використання придбаних товарів, робіт і послуг.
Реалізація таких підходів сприятиме формуванню більш передбачуваного попиту з боку держави, збільшенню пропозиції на ринку, підвищенню рівня конкуренції, покращенню якості закупівель та більш ефективному використанню публічних коштів.
Для досягнення стратегічної цілі передбачається виконання таких завдань:
створення умов для добросовісної конкуренції на всіх етапах проведення закупівлі;
підвищення якості планування закупівель та формування вимог до предмета закупівлі;
перехід від орієнтації на найнижчу ціну до досягнення найкращого співвідношення ціни та якості під час здійснення закупівель;
удосконалення механізмів застосування вимог щодо локалізації виробництва у публічних закупівлях.
Очікуваний результат: до 2030 року забезпечено підвищення рівня добросовісної конкуренції та успішності закупівель, а рішення щодо планування, проведення та оцінювання закупівель ґрунтуються на результатах аналізу потреб і ринку та спрямовані на ефективне використання публічних коштів, оптимальне співвідношення ціни та якості та належне виконання договорів.
Стратегічна ціль 3. Забезпечення професійної та результативної організації закупівельної діяльності
Професійна спроможність замовників та належна організація закупівельної діяльності є необхідною умовою ефективного функціонування сфери публічних закупівель. Ускладнення законодавства, розвиток електронних інструментів, розширення можливостей стратегічного планування та поступове наближення вітчизняної сфери публічних закупівель до практик ЄС потребують підвищення рівня знань фахівців, формування сталої професійної спроможності та належного організаційного середовища для здійснення закупівель.
Важливим напрямом професіоналізації є підготовка фахівців у сфері публічних закупівель у закладах вищої освіти та забезпечення взаємозв’язку між освітніми програмами і практичними потребами у зазначеній сфері. Така підготовка має враховувати стратегічні плани розвитку сфери публічних закупівель, зміни в законодавстві, сучасні підходи та кращі міжнародні практики здійснення публічних закупівель.
Окремим важливим напрямом є розвиток професійних компетентностей фахівців у сфері публічних закупівель. Професійна підготовка має бути орієнтована на знання законодавства та процедур, на практичне застосування інструментів планування, аналізу ринку, підготовки закупівель, управління договорами, оцінювання результатів закупівель, роботи з даними та управління ризиками. Система професійного розвитку має забезпечувати безперервне оновлення компетентностей відповідно до стратегічних планів розвитку сфери публічних закупівель, змін у законодавстві, цифровізації закупівель та розвитку сучасних підходів до управління публічними коштами, кращих міжнародних практик.
Одночасно необхідно вдосконалювати організацію закупівельної діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших замовників. Закупівельна діяльність має бути інтегрована в систему управління організацією та пов’язана з бюджетним плануванням, визначенням потреб, фінансовим управлінням і контролем за виконанням публічних договорів. Важливим є чітке розмежування функцій і відповідальності між структурними підрозділами та посадовими особами, планування навантаження на фахівців, розвиток внутрішніх процедур та управління процесом закупівлі від визначення потреби до оцінювання результатів виконання договору.
Окремого розвитку потребує централізована закупівельна діяльність. Використання централізованих закупівельних механізмів може сприяти професіоналізації закупівель, концентрації експертизи, зниженню адміністративних витрат, стандартизації підходів та підвищенню якості закупівель за визначеними категоріями. Подальший розвиток централізованої закупівельної діяльності має здійснюватися з урахуванням стратегічних планів розвитку суміжних сфер, зокрема таких як охорона здоров’я, освіта, інфраструктура, потреб замовників, специфіки ринків та можливостей централізованих закупівельних організацій, а також із забезпеченням належної координації між ними та замовниками.
Важливим елементом професійної організації закупівель є також розвиток управління виконанням публічних договорів. Належне управління виконанням договорів передбачає контроль за строками, обсягами, якістю та іншими умовами виконання, своєчасне реагування на ризики та використання результатів виконання договорів під час подальшого планування закупівель. Такий підхід дає змогу забезпечити безперервність процесу закупівлі та орієнтацію діяльності замовника на кінцевий результат.
Реалізація зазначених підходів має сприяти переходу від переважно процедурного виконання закупівель до професійного управління закупівельною діяльністю, підвищенню спроможності замовників та результативності закупівельної діяльності.
Для досягнення стратегічної цілі передбачається виконання таких завдань:
розбудова можливостей та інструментів для підготовки та професійного розвитку фахівців у сфері публічних закупівель;
розроблення нормативно-правової та методично-консультативної бази для забезпечення організації закупівельної діяльності, управління процесом закупівлі та оцінювання її результативності;
розвиток централізованої закупівельної діяльності та інших механізмів професійної організації закупівель.
Очікуваний результат: до 2030 року забезпечено професійну та організаційну спроможність замовників та розвиток професійних компетентностей для системного управління процесом закупівлі, що сприяє підвищенню результативності закупівельної діяльності та якості виконання договорів.
Стратегічна ціль 4. Забезпечення подальшої цифрової трансформації публічних закупівель та розвитку електронної системи закупівель
Електронна система закупівель є основним цифровим інструментом функціонування сфери публічних закупівель та забезпечує проведення значної частини процесів закупівлі в електронній формі. Подальший її розвиток має бути спрямований на вдосконалення окремих процедур закупівель та на послідовну цифровізацію всього процесу закупівлі — від планування потреби та підготовки закупівлі до укладення та виконання договору.
Розвиток електронної системи закупівель передбачає удосконалення її функціональних можливостей відповідно до потреб замовників, учасників та інших користувачів системи. Особливого значення набуває адаптація електронних інструментів до змін законодавства, впровадження нових процедур та механізмів закупівель, а також підвищення зручності та доступності електронних сервісів.
