Про схвалення Концепції реформування системи державної допомоги субєктам господарювання

1. Схвалити Концепцію реформування системи державної допомоги суб'єктам господарювання, що додається.

2. Антимонопольному комітетові разом з Міністерством фінансів та Міністерством економіки розробити і подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Державна допомога суб'єктам господарювання (далі - державна допомога) є одним з інструментів стимулювання господарської діяльності для досягнення економічних, соціальних та політичних цілей, зокрема для підвищення конкурентоспроможності таких суб'єктів на зовнішньому і внутрішньому ринку. Однак внаслідок надання державної допомоги створюються сприятливі умови для провадження окремими суб'єктами господарювання господарської діяльності або окремих її видів та знижується їх мотивація до підвищення ефективності такої діяльності.

Надання державної допомоги може негативно позначатися на функціонуванні ринкового механізму попиту і пропонування та системи конкурентних переваг, яка є основою міжнародної торгівлі, спотворювати конкуренцію, призводити до торговельних конфліктів, неефективного витрачання ресурсів і зниження суспільного добробуту.

Державна допомога надається прямо або опосередковано центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими ними установами чи суб'єктами господарювання (далі - надавачі державної допомоги).

Існують різні види державної допомоги, зокрема вибіркові податкові пільги, пільгові кредити, компенсації, гарантії та субсидування заробітної плати. Найпоширенішим видом державної допомоги є пряма субсидія.

З метою мінімізації негативного впливу державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю встановлено певні правила щодо надання державної допомоги, яких повинні дотримуватися члени СОТ і Європейського Союзу.

Міжнародні зобов'язання України щодо державної допомоги визначені Угодами СОТ і Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною. Невиконання таких зобов'язань може призвести до застосування з боку інших держав механізму правового захисту, передбаченого Угодою СОТ про субсидії і компенсаційні заходи, зокрема накладення компенсаційного мита на вітчизняні товари.

Основними проблемами, які потребують розв'язання, є відсутність контролю за впливом державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю і недостатня прозорість механізму надання та використання державної допомоги.

Питання щодо надання державної допомоги регулюється Господарським та Бюджетним кодексами України, Законами України "Про систему оподаткування", "Про стимулювання розвитку регіонів", "Про захист економічної конкуренції", Концепцією державної промислової політики, схваленою Указом Президента України від 12 лютого 2003 р. N 102, Державною програмою розвитку промисловості на 2003-2011 роки, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2003 р. N 1174 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 31, ст. 1628), Концепцією перебудови системи державних субсидій, що надаються галузям національної економіки, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. N 182 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 14, ст. 634).

Результати аналізу законодавства щодо державної допомоги свідчать про його фрагментарність та відсутність норм, необхідних для розв'язання зазначених проблем. Зокрема, у законодавстві не визначено механізм повернення суб'єктом господарювання отриманої державної допомоги, що спотворює або загрожує спотворити конкуренцію та міжнародну торгівлю.

Метою Концепції є забезпечення реформування системи державної допомоги суб'єктам господарювання (далі - система державної допомоги), зокрема підвищення прозорості її функціонування, мінімізація негативного впливу державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю та адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Концепцію передбачається реалізувати протягом п'яти років.

З метою реформування системи державної допомоги необхідно забезпечити виконання таких основних завдань:

запровадження проведення моніторингу державної допомоги;

складення та ведення реєстру відомостей про надавачів і отримувачів державної допомоги, її види та обсяги (далі - реєстр);

складення карти регіонального розподілу державної допомоги (далі - карта регіонального розподілу) для забезпечення збалансованого розвитку регіонів і щорічного звіту про надання державної допомоги (далі - звіт).

Виконання зазначених завдань забезпечить створення системи моніторингу державної допомоги та умов для виконання основного завдання - запровадження контролю за впливом державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю.

Повноваження з проведення моніторингу, складення та ведення реєстру, складення карти регіонального розподілу і звіту покладаються на центральний орган виконавчої влади, який володіє інформацією про програми та види державної допомоги, проводить фінансовий моніторинг і взаємодіє з іншими органами влади.

Повноваження із здійснення контролю за впливом державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю, зокрема за прийняттям надавачами державної допомоги рішень щодо її надання, покладаються на державний орган, який не є надавачем державної допомоги та має незалежний статус. Крім того, на такий орган покладаються повноваження з прийняття рішень про повернення суб'єктом господарювання отриманої державної допомоги, що спотворює або загрожує спотворити конкуренцію та міжнародну торгівлю.

Для оптимального вирішення питання щодо реформування системи державної допомоги необхідно розподілити зазначені повноваження між Мінфіном та Антимонопольним комітетом (далі - уповноважені органи), зокрема Мінфіну надати повноваження з проведення моніторингу, складення та ведення реєстру, складення карти регіонального розподілу і звіту, Антимонопольному комітетові - повноваження із здійснення контролю за впливом державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю.

У разі такого розподілу повноважень забезпечується можливість використання наявних в уповноважених органах кадрових та інформаційних ресурсів.

Виконання перелічених завдань потребує створення в уповноважених органах окремих структурних підрозділів, організації їх кадрового, технічного і фінансового забезпечення, налагодження взаємодії з надавачами державної допомоги.

Система моніторингу державної допомоги створюється у три етапи:

на першому етапі відповідно до рішення Кабінету Міністрів України передбачається реалізувати пілотний проект проведення моніторингу державної допомоги, визначити форми реєстру та звіту;

на другому етапі - запровадити проведення моніторингу державної допомоги;

на третьому етапі - скласти та забезпечити ведення реєстру, скласти карту регіонального розподілу і звіт.

Для розв'язання існуючих проблем необхідно створити нормативно-правову базу, якою:

уточнити основні інституційні, правові та організаційні засади функціонування системи державної допомоги, зокрема визначити поняття "державна допомога", порядок інформування надавачами державної допомоги уповноважених органів про програми або окремі випадки її надання;

установити, що надання державної допомоги не повинно призводити до спотворення конкуренції та міжнародної торгівлі, крім випадків, перелік яких установлюється законом.

Нормативно-правова база створюється у три етапи:

на першому етапі розробляються нормативно-правові акти щодо проведення моніторингу державної допомоги, яка надається центральними та місцевими органами виконавчої влади;

на другому етапі розробляється проект закону про державну допомогу;

на третьому етапі законодавчі акти приводяться у відповідність із законом про державну допомогу, розробляються нормативно-правові акти щодо проведення моніторингу державної допомоги, яка надається органами місцевого самоврядування, та підзаконні акти, що забезпечить функціонування системи державної допомоги.

Контроль за впливом державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю запроваджується після прийняття закону про державну допомогу та створення системи моніторингу державної допомоги.

Для реалізації Концепції необхідно провести навчання фахівців уповноважених органів і надавачів державної допомоги та забезпечити інформування громадськості про основні завдання та переваги системи державної допомоги.

Реалізація Концепції дасть змогу:

забезпечити прозорість функціонування системи державної допомоги;

мінімізувати негативний вплив державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю;

виконати міжнародні зобов'язання України згідно з Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною;

забезпечити прогрес у переговорному процесі щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Фінансування заходів щодо реалізації Концепції здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел.