Про затвердження Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд

В охоронних зонах забороняється:

кидати якір;

проходити з відданими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами;

провадити вантажно-розвантажувальні і днопоглиблювальні роботи;

причалювати до берега в місцях, огороджених сигнальними знаками.

Усі роботи, які мають бути виконані в охоронних зонах, а також поблизу від них, слід попередньо погодити з підприємствами, у сфері управління яких перебувають підводні об'єкти (споруди).

4.1.14. Режим експлуатації підхідних каналів і портових акваторій у льодових умовах контролюється з метою підтримання їхніх проектних (паспортних) параметрів протягом терміну служби, а також забезпечення нормальної експлуатаційної діяльності підприємства.

4.1.15. Контроль за дотримуванням встановленого режиму експлуатації підхідних каналів і портових акваторій, а також підтримання їхніх проектних і паспортних параметрів здійснюється службою капітана порту шляхом проведення інженерних обстежень і регулярних промірних робіт.

4.2. Технічне обслуговування

4.2.1. Технічне обслуговування підхідних каналів і портових акваторій повинне забезпечувати безаварійне плавання і стоянку суден, у тому числі у льодових умовах. На судноремонтних заводах технічне обслуговування акваторії повинне забезпечувати безаварійне плавання і стоянку суден, що ремонтуються, безпечну й ефективну роботу суднопідйомних споруд.

4.2.2. Технічне обслуговування підхідних каналів і портових акваторій повинне забезпечувати:

підтримання необхідних навігаційних габаритів з позначенням ЗНО за схемою, погодженою із організаціями у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях);

безпеку судноплавства під час проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт;

додержання вимог органів державного нагляду за станом навколишнього природного середовища.

4.2.3. Установлення на штатні місця і технічне обслуговування ЗНО здійснюється організаціями у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях) відповідно до вимог Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення плавання торговельних, риболовних, спеціальних та інших морських і річкових суден на морях та внутрішніх водних шляхах України .

4.2.4. Контроль за справною дією ЗНО на підприємстві покладається на капітана порту, а також на організації у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях).

4.2.5. На підхідних каналах і портових акваторіях необхідно систематично виконувати такі роботи:

провадити регулярні і позачергові контрольні проміри глибин;

експлуатаційні днопоглиблювальні роботи з підтримання навігаційних габаритів;

спостереження за чистотою вод;

очищення дна від різних предметів, що перешкоджають судноплавству;

ремонт та заміну (при необхідності) ЗНО.

4.2.6. Періодичність промірних і тральних робіт встановлюється підприємством у залежності від гідрометеорологічних умов і інтенсивності відкладення намулу на підхідних каналах і портових акваторіях, але не рідше 1 разу на рік.

4.2.7. На підставі даних промірів необхідно складати плани глибин підхідних каналів і судноплавних частин акваторій, визначати товщину шару, інтенсивність і джерела надходження намулу, а також обсяг необхідних експлуатаційних днопоглиблювальних робіт і терміни їхнього виконання.

4.2.8. На підхідні канали і портові акваторії мають бути складені паспорти.

Внесення доповнень і корегування паспортів підхідних каналів і портових акваторій повинне здійснюватись ВГіІС (ВКБ) і службою капітана порту.

4.3. Експлуатаційні днопоглиблювальні роботи

4.3.1. Експлуатаційні днопоглиблювальні роботи на підхідних каналах і портових акваторіях підприємств повинні здійснюватись відповідно до вимог Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення плавання торговельних, риболовних, спеціальних та інших морських і річкових суден на морях та внутрішніх водних шляхах України .

4.3.2. Для визначення обсягу і термінів виконання експлуатаційних днопоглиблювальних робіт, а також для одержання дозволу на видобування і складування ґрунту на підводних відвалах відповідно до Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 557, в ВГіІС (ВКБ) підприємства повинні систематизуватись і зберігатись матеріали, що характеризують морфологію дна підхідних каналів і портових акваторій, а також відомості про обсяги раніше виконаного експлуатаційного днопоглиблення, інтенсивність замулювання, фізико-механічні, хіміко-біологічні властивості денних ґрунтів.

4.3.3. Технічне завдання на експлуатаційні днопоглиблювальні роботи та план їхнього виконання повинні складатись в ВГіІС (ВКБ) і затверджуватись головним інженером після погодження з капітаном порту.

4.3.4. Терміни виконання експлуатаційних днопоглиблювальних робіт слід призначати у залежності від інтенсивності замулювання, прийнятих запасів на замулювання, а також з урахуванням техніко-експлуатаційних характеристик застосовуваних днопоглиблювальних засобів.

4.3.5. Матеріали для одержання дозволів на експлуатаційні днопоглиблювальні роботи і відвали ґрунту готуються спеціалізованою організацією на замовлення підприємства.

4.3.6. Експлуатаційні днопоглиблювальні роботи на підхідних каналах і портових акваторіях повинні виконуватись спеціалізованими підрядними організаціями, які мають відповідні технічні засоби, ліцензію і дозвіл, одержані у встановленому порядку.

4.3.7. Підводний відвал повинен бути обладнаний ЗНО силами організацій у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях).

4.3.8. У технічному завданні на проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт біля споруд або у районі трас підводних інженерних комунікацій мають бути зазначені безпечні відстані від лицьової межі споруди до меж робочої прорізі, а також від меж охоронних зон до ґрунтозабірного пристрою і якорів земснаряда.

4.3.9. Під час проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт біля споруди робоча глибина черпання з урахуванням перебору ґрунту і безпечні межі наближення до споруди призначаються за погодженням з проектною організацією у залежності від конструкції споруди і характеристик земснаряда.

4.3.10. Контроль за проведенням експлуатаційних днопоглиблювальних робіт і їхнє приймання підприємством повинні здійснюватись відповідно до вимог чинної нормативної документації.

4.3.11. Під час проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт у місцях, засмічених вибухонебезпечними предметами, роботи повинні виконуватись з дотриманням заходів техніки безпеки та охорони праці.

5.1. Режим експлуатації

5.1.1. За конструктивними особливостями рейкові кранові шляхи поділяються на:

шляхи на шпально-баластовому фундаменті;

шляхи на залізобетонних балках і плитах;

шляхи на пальовому фундаменті.

5.1.2. Для здійснення оперативного контролю за технічним станом і режимом експлуатації кранових шляхів відділом механізації має бути складена схема шляхів із зазначенням розміщення кранів і інших перевантажувальних машин.

Основні дані про кранові шляхи мають бути зазначені в паспорті споруди, на якій вони розташовані. Усі зміни щодо кранових шляхів вносяться в паспорт споруди.

5.1.3. Не передбачені проектом перевантажувальні машини можуть бути установлені на існуючі кранові рейки тільки після перевірки розрахунком (із залученням проектної організації), який підтверджує, що зусилля в елементах споруди не перевищують допустимі значення.

5.1.4. Для запобігання деформацій кранового шляху, що перешкоджають нормальній експлуатації перевантажувальних машин, необхідно:

забезпечити безперебійну роботу пристроїв для відведення води від ниток кранового шляху;

виконати попереднє обкатування рейок перед введенням їх в експлуатацію.

5.1.5. Робота перевантажувальних машин забороняється в наступних випадках:

на шпально-баластному фундаменті - ближче ніж три метри від осі переднього колеса перевантажувальної машини до дефектної ділянки;

на залізобетонних балках (плитах), пальовому фундаменті - ближче ніж один метр від осі переднього колеса перевантажувальної машини до дефектної ділянки.

Рух перевантажувальної машини через дефектну ділянку кранового шляху може бути здійснено тільки з дозволу начальника експлуатуючого підрозділу, під наглядом призначеної ним відповідальної особи і за умови вжиття необхідних застережних заходів.

5.1.6. Під час складування вантажу поблизу кранового шляху повинна дотримуватись відстань не менше ніж 2,0 м від штабеля до осі рейки на рівні поверхні території.

Вимоги з технічної експлуатації рейкових шляхів викладені в додатку 7.

5.2. Технічне обслуговування

5.2.1. Під час технічного обслуговування слід керуватися вимогами чинної технічної документації.

5.2.2. Технічне обслуговування кранових шляхів повинне включати:

регулярні технічні огляди;

технічний огляд;

систематичну заміну окремих елементів шляхів (шпал, рейок, кріплення), які зносилися або пошкоджені;

своєчасне усунення відхилень параметрів кранового шляху від встановлених допусків.

5.2.3. Регулярні технічні огляди повинні проводитись щоденно працівниками, відповідальними за утримання кранового шляху.

Не рідше 1 разу у 3 місяці в регулярних технічних оглядах повинні брати участь фахівці ВГіІС (ВКБ) підприємства.

5.2.4. У процесі регулярного технічного огляду кранових шляхів необхідно перевіряти:

стан прирейкових канавок і водовідвідних пристроїв;

ступінь зносу головки рейок;

наявність накатів (зламів) головки рейок, тріщин і зрубування рейок;

ступінь корозії рейок і кріплення;

стан стиків і скріплення рейок;

щільність прилягання рейок до шпал, підкранових плит і балок;

наявність пошкодження дерев'яних шпал;

наявність пошкодження залізобетонних шпал, плит і балок;

стан деревини, арматури і бетону в місцях кріплення рейок;

стан баластового шару;

стан і кріплення кінцевих упорів;

стан пристроїв, що заземлюють.

5.2.5. У разі виявлення дефектів, зазначених у пункті 5.2.4, необхідно повідомити про них начальника експлуатуючого підрозділу і ВГіІС (ВКБ) підприємства.

5.2.6. За результатами регулярних технічних оглядів у процесі виконання робіт з утримання і технічного обслуговування кранового шляху слід систематично проводити (силами експлуатуючого підрозділу) очищення прирейкових канавок і водовідвідних пристроїв, змащення і підтягування болтів, заміну дефектних болтів і гайок, підбивання баласту, відновлення кінцевих упорів, приварювання міжрейкових з'єднань, що заземлюють, та ін.

5.2.7. Кранові шляхи, що перебувають в експлуатації, підлягають таким технічним оглядам:

періодичному - на шпально-баластному фундаменті, на залізобетонних балках (плитах) - не рідше 1 разу в 6 місяців;

на пальовому фундаменті - не рідше 1 разу на рік;

позачерговому - після ремонту, при установленні нової перевантажувальної машини;

при одержанні припису представника органу Держнаглядохоронпраці або працівника, що здійснює нагляд за утриманням і безпечною експлуатацією перевантажувальних машин.

5.2.8. Періодичний технічний огляд кранових шляхів повинен проводитись у терміни, встановлені графіком, розробленим відділом механізації підприємства для технічного огляду перевантажувальних машин, погодженим з ВГіІС (ВКБ) підприємства.

У періодичних технічних оглядах повинен брати участь працівник, відповідальний за утримання кранового шляху в справному стані.

5.2.9. Під час технічного огляду кранового шляху проводяться:

огляд;

нівелювання;

вимірювання відстані між осями рейок.

5.2.10. Кранові шляхи повинні експлуатуватися з дотриманням допусків на відхилення від проектного положення, встановлених за технічними вимогами фірм-виробників перевантажувального устаткування.

Граничні відхилення та критерії бракування кранових шляхів наведено у додатку 7.

5.2.11. У разі необхідності у складі технічного огляду кранового шляху повинні передбачатися також інструментальні спостереження за елементами фундаменту кранового шляху, які включають перевірку паралельності, прямолінійності і горизонтальності положення елементів конструкції фундаменту.

5.3. Ремонт

5.3.1. Поточний і капітальний ремонти повинні виконуватися відповідно до дефектних відомостей.

5.3.2. Основні роботи з ремонту кранового шляху повинні виконуватися за графіком, що передбачає мінімальні терміни виведення його з експлуатації.

5.3.3. Виконавець робіт з ремонту кранового шляху повинен одержати дозвіл від відповідних служб підприємства на провадження робіт, а також наряд-допуск із зазначенням ділянки шляху (майданчика), у межах якого буде здійснюватись ремонт.

5.3.4. Ділянки кранового шляху, на яких проводяться ремонтні роботи, повинні огороджуватись тимчасовими упорами, на яких слід установлювати відповідні попереджувальні знаки (червоні прапорці - вдень, ліхтарі - вночі).

5.3.5. Готовність кранового шляху до експлуатації повинна бути підтверджена актом здавання-приймання наземного кранового рейкового шляху в експлуатацію.

6.1. Портові гідротехнічні споруди, територія, підхідні канали та портові акваторії, а також атмосфера в районі підприємства, повинні утримуватись в санітарному стані, який відповідає вимогам Конвенції щодо запобігання забрудненню моря скидами відходів й інших матеріалів (1972), Конвенції щодо запобігання забрудненню із суден (1973), ДСанПіН 7.7.4-046-99 "Державні санітарні правила і норми для морських та річкових портів", ДСанПіН 7.7.4-067-99 "Державні санітарні правила і норми при перевезенні і перевантаженні курних вантажів в портах" і чинного природоохоронного законодавства.

6.2. Організація і здійснення контролю щодо запобігання забрудненню підхідних каналів і портових акваторій повинні здійснюватись відповідно до вимог Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 269 (із змінами).

6.3. Контроль за підтриманням підхідних каналів і портових акваторій в належному стані здійснюється службою капітана порту.

6.4. Під час перевантаження сипучих вантажів необхідно вжити заходів щодо запобігання їхньому розпиленню, розсипанню в портову акваторію і на територію підприємства згідно з вимогами робочих технологічних карт (РТК).

6.5. Під час перевантаження наливних вантажів необхідно вжити заходів щодо запобігання їхньому розливанню й попаданню в навколишнє середовище.

6.6. Зливання води, що містить нафту, а також відпрацьованих господарсько-побутових вод із суден слід здійснювати в спеціальні плавзасоби або на берегові очисні споруди. Тверді відходи із суден слід здавати береговим службам для переробки та утилізації.

6.7. Скидання стічних вод із суден, які знаходяться у внутрішніх морських водах, територіальному морі та портах України, допускається за умови очищення стічних вод на суднових установках, які відповідають вимогам, установленим МАРПОЛ 73/78 та підтвердженим свідоцтвом класифікаційного товариства. Рішення щодо відповідності якості вод нормативам граничнодопустимих концентрацій речовин приймається спеціальними підрозділами Мінприроди України.

6.8. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись на підставі дозволу на викиди, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів відповідно до чинного законодавства.

6.9. До початку проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт мають бути визначені місця підводних відвалів. Спеціальні дослідження, а також хімічні та мікробіологічні аналізи денного ґрунту і води, пов'язані з охороною навколишнього середовища, повинні здійснювати організації, що мають акредитацію в установленому порядку.

Довідник повинен включати:

1. Наказ підприємства про введення Довідника в дію.

2. Загальні положення.

Повинні бути перелічені матеріали, на підставі яких складений Довідник (паспорти, проектні матеріали, матеріали технічних оглядів та інженерних обстежень та ін.), а також наведені загальні відомості щодо особливостей режиму експлуатації кожної причальної споруди у конкретних умовах (включаючи обмеження величини допустимих навантажень на тилових складських майданчиках за умови забезпечення загальної стійкості споруди).

Допустимі величини навантажень, у тому числі їхні зміни та схеми, заносяться у Довідник розпорядженням на підприємстві.

Величини допустимих навантажень слід встановлювати з урахуванням сучасного технічного стану споруди на момент складання Довідника. При цьому величини допустимих навантажень для кожного причалу повинні переглядатись не рідше 1 разу на рік з урахуванням фактичного стану його конструктивних елементів, деформованого стану тилової території, режиму експлуатації та ін.

У цьому ж розділі має бути зазначено, ким складено Довідник.

3. Витяг з даних Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд.

Мають бути наведені основні вимоги цих Правил, що регламентують встановлення і дотримання норм допустимих навантажень на причальні споруди і прикордонні складські майданчики.

4. Схеми причалів з величинами допустимих навантажень.

У цей розділ Довідника заноситься графічний матеріал, що включає:

- ситуаційний план і план-схему вантажних районів підприємства;

- поперечні перерізи причалів, диференційовані за конструктивними рішеннями і схемами допустимих навантажень.

Схеми поперечних перерізів складаються для усіх без винятку конструкцій причальних споруд, а також для тих берегоукріплювальних споруд, до яких безпосередньо примикають відкриті складські майданчики.

На схемах поперечних перерізів причалів і берегоукріплювальних споруд повинні бути зазначені:

- величини нормативних навантажень за зонами:

- зони навантаження із зазначенням відстані від їх меж до лінії кордону причалу;

- кранові шляхи і залізничні колії із зазначенням відстаней від їх осей до лінії кордону причалу;

- схеми і величини навантажень від кранів і перевантажувальних машин;

- габарити рампи прикордонних складів із зазначенням величини допустимих навантажень на рампи.

5. Таблиці довідкових даних з визначення допустимої висоти складування вантажів.

Для дотримання нормативних навантажень на причальні споруди, правил охорони праці, а також запобігання аварійним ситуаціям необхідно, щоб працівники підприємства мали можливість оперативно оцінювати вантажну ситуацію і вчасно вживати заходів з ліквідації порушень правил складування вантажів на причалі. З цією метою рекомендується наводити довідкові таблиці. Таблиці повинні складатися для характерних вантажів, що переробляються на даному підприємстві (генеральних, навалочних і ін.), на підставі вихідних даних про питомі вантажні об'єми (ПВО) вантажів з урахуванням обмежень висоти складування вантажів, у тому числі відповідно до вимог з охорони праці (приклад складання таблиці додається).

1.1. Пошкодження, характерні для причальних споруд усіх типів:

пошкодження гумових амортизаторів відбійних пристроїв;

відривання відбійних пристроїв;

відривання швартовних тумб;

відривання кордонного кутка;

руйнування колесовідбійного бруса;

пошкодження спостережних марок;

зміна глибини біля кордону причалу;

пошкодження несучих елементів споруди;

зниження міцності матеріалу споруди під впливом природних чинників;

деформації споруди, загальне і місцеве осідання території, не пов'язані з втратою загальної стійкості.

1.1.1. Характерні пошкодження причальних споруд естакадного типу:

тріщини і руйнування у вузлах спряження паль із плитами верхньої будови;

відколювання бетону і корозія арматури залізобетонних паль;

корозія сталевих паль;

пошкодження плит верхньої будови і цементобетонного покриття;

пошкодження і корозія арматури нижньої поверхні залізобетонних плит верхньої будови;

пошкодження бортових балок;

корозія або відривання анкерних тяг і вузлів кріплення;

зсунення тилової анкерної опори;

зміна профілю підпричального укосу;

деформація і втрата ґрунтонепроникності тилового спряження.

1.1.2. Характерні пошкодження причальних споруд гравітаційного типу:

розмивання берми і постелі;

пошкодження або зниження міцності бетону масивів, оболонок великого діаметра, лицьових плит куткових стінок;

пошкодження надбудови;

рівномірне (нерівномірне) осідання секцій (споруди у цілому);

місцеве осідання території й елементів тилового спряження.

1.1.3. Характерні пошкодження причальних споруд типу больверк:

корозія і відривання анкерних тяг;

розривання у замках сталевих шпунтин;

пошкодження бетону і корозія арматури залізобетонних шпунтових паль;

корозія матеріалу лицьової стінки (сталевих труб і шпунта);

деформації в плані лінії кордону і нахилення лицьової стінки;

вимивання матеріалу засипки;

осідання території;

пошкодження бетону і корозія арматури шапкового бруса;

зсунення конструкції тилового анкерного ряду.

1.2. Ремонт причальних споруд усіх типів проводиться за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:

улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;

заміну (відновлення) пошкоджених елементів облаштування причалу (відбійні пристрої, кордонний куток, швартовні тумби, колесовідбійний брус, спостережні марки і т.п.);

відновлення глибин до проектних позначок;

відновлення пошкоджених основних несучих елементів;

відновлення ґрунтонепроникності лицьових стінок, відновлення контрфільтра та ліквідація проломів;

видалення неякісного бетону та арматури, що зазнала корозії, з наступним відновленням армування та захисного шару бетону; нанесення захисного полімерного покриття.

1.2.1. Ремонт причальних споруд естакадного типу включає:

видалення зруйнованого бетону та арматури, що зазнала корозії, відновлення армування та захисного шару бетону, нанесення захисного покриття;

зачищення поверхні сталевих паль від корозії, нанесення захисного покриття або улаштування електрохімзахисту;

посилення шляхом занурення додаткових паль;

ліквідацію тріщин, вирубування зруйнованого бетону і бетонування зруйнованих ділянок плити;

заміну окремих плит верхньої будови;

відновлення цементобетонного покриття;

розчищення зруйнованого бетону і відновлення габаритів бортової балки;

відновлення (заміну) анкерних тяг;

відновлення і посилення тилової анкерної опори;

відновлення підпричального укосу;

відновлення тилового спряження.

1.2.2. Ремонт причальних споруд гравітаційного типу включає:

відновлення берми кам'яної постелі;

видалення пухкого бетону та арматури, що зазнала корозії, з відновленням армування та захисного шару бетону;

ліквідацію проломів, що утворились, улаштуванням нащілинників, бетонуванням ділянок конструкції, укладанням бетону в мішках;

заміну (ліквідацію пошкоджень) блоків надбудови;

відновлення щебеневого контрфільтра і кам'яної розвантажувальної призми;

відновлення позначок території та покриття у тилу споруди.

1.2.3. Ремонт причальних споруд типу больверк включає:

посилення, ремонт або заміну анкерних тяг;

ліквідацію розривів у замках сталевих шпунтин і проломів у лицьовій стінці;

улаштування додаткових нащілинників;

видалення пухкого бетону та арматури, що зазнала корозії, з відновленням армування та захисного шару бетону;

посилення сталевих труб лицьової стінки больверка;

вирівнювання лінії кордону і посилення конструкції лицьової стінки за рахунок винесення лінії кордону;

відновлення щебеневого контрфільтра і кам'яної розвантажувальної призми;

введення в конструкцію додаткових пристроїв, що розвантажують;

відновлення колесовідбійного пристрою;

улаштування електрохімічного захисту сталевих конструкцій;

нанесення захисного покриття з полімерних матеріалів;

відновлення і посилення конструкції тилової анкерної стінки.

2.1. Пошкодження, характерні для захисних споруд усіх типів:

розмивання дна перед спорудою;

руйнування або розмивання берми кам'яної постелі;

зсунення бермених плит і підпірних масивів;

зниження міцності матеріалу основних несучих елементів;

руйнування парапету (хвилевідбійної стінки);

деформації (вертикальні, горизонтальні, нахил), не пов'язані з втратою загальної стійкості.

2.1.1. Найбільш характерними пошкодженнями захисних споруд з масивової кладки є:

зсунення масивів за курсами;

утворення каверн, вилуговування бетону масивів і монолітної надбудови;

тріщини в масивах або надбудові.

2.1.2. Найбільш характерні пошкодження захисних споруд із накидання звичайних або фасонних масивів:

порушення профілю (осідання) споруди;

"скочування" окремих масивів укосом споруди;

зсунення або руйнування хвилевідбійної стінки.

2.1.3. Найбільш характерні пошкодження захисних споруд типу дворядної перемички зі сталевих паль або шпунта:

руйнування елементів лицьової стінки (шпунт, труби);

розходження замків у шпунті;

вимивання матеріалу засипання;

корозія і розривання анкерних тяг;

руйнування бетону (залізобетону) верхньої будови споруди.

2.2. Ремонт захисних споруд усіх типів провадиться за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:

улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;

відновлення основних несучих елементів;

усунення місцевого пошкодження;

ліквідація розмивання дна та улаштування кам'яного килима перед спорудою;

відновлення або збільшення розмірів берм кам'яної постелі;

перекладання берменних плит і підпірних масивів;

відновлення міцності матеріалу основних елементів;

відновлення парапету (хвилевідбійної стінки).

2.2.1. Ремонт захисних споруд із масивової кладки включає:

перекладання масивів, що зсунулись, або посилення профілю захисної споруди шляхом додаткового укладання масивів;

нанесення захисного покриття з полімерних матеріалів на зовнішні поверхні масивів;

ліквідація каверн монолітним бетоном;

ліквідація тріщин або посилення елементів улаштуванням додаткової арматури або улаштуванням залізобетонного "зуба".

2.2.2. Ремонт захисних споруд укісного типу із накидання звичайних або фасонних масивів включає:

піднімання масивів, що зсунулись, й укладання їх на штатні місця;

виготовлення й установлення нових масивів під час відновлення проектного профілю споруди;

переставляння блоків хвилевідбійної стінки у проектне положення;

ліквідація каверн і вилуговування бетону хвилевідбійної стінки.

2.2.3. Ремонт захисних споруд типу дворядної перемички зі сталевих паль або шпунта включає:

ліквідацію щілин і проломів у лицьових стінках перемички;

відновлення проектного профілю засипки;

відновлення або заміну анкерних тяг та їхнього кріплення;

ліквідацію каверн і вилуговування бетону верхньої будови споруди;

захист поверхні сталевих та бетонних елементів полімерними матеріалами;

улаштування електрохімічного захисту сталевих конструкцій;

ліквідацію тріщин або посилення пошкоджених елементів надбудови бетонуванням з улаштуванням додаткової арматури або улаштуванням залізобетонного "зуба".

3.1. Пошкодження, характерні для берегоукріплювальних споруд усіх типів:

розмивання дна перед спорудою;

руйнування та розмивання берм кам'яної постелі;

порушення профілю споруди, зсунення підпірних масивів і плит покриття;

деформації споруди (осідання тилової території), не пов'язані з втратою загальної стійкості.

Ремонт проводиться за результатами інженерного обстеження.

3.2. Ремонт берегоукріплювальних споруд укісного або напівукісного профілю передбачає:

улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;

ліквідацію розмивання дна та улаштування килима;

відновлення берм кам'яної постелі;

відновлення профілю і посилення конструкції споруди перекладанням плит на штатні місця з укладанням додаткових масивів і плит;

відновлення контрфільтра;

посилення конструкції хвилевідбійної стінки;

відновлення тилової території.

3.3. Ремонт берегоукріплювальних споруд напівукісного і вертикального профілю проводиться аналогічно ремонту захисних споруд.

4.1. Пошкодження, характерні для конструкцій берегових суднопідіймальних споруд:

зменшення глибини біля порога;

утворення тріщин, раковин, відколювання і руйнування бетонних елементів опорних конструкцій спускових доріжок і судновізних шляхів;

корозія арматури, сталевих конструкцій та рейок;

деформації (вертикальні і горизонтальні) спускових доріжок і судновізних шляхів;

засмічення лотків трансбордерних ям водовідвідних пристроїв.

4.2. Ремонт виконується за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:

улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;

відновлення проектних глибин біля порога;

відновлення (заміну) опорних конструкцій шляхів;

заміну рейок і рейкового кріплення;

очищення конструкцій спускових доріжок, судновізних шляхів та ін.

5.1. Пошкодження, характерні для рейкових шляхів:

виколювання головки рейки, тріщини, поперечний злам, знос головки рейки;

корозія рейок, елементів рейкового скріплення і сталевих конструкцій;

осідання території під опорною конструкцією та уздовж шляху;

осідання несучих елементів шляху (баластовий шар, шпали, залізобетонні балки та плити), зміна відстані між нитками шляху, передбачена фірмами-виробниками перевантажувальних машин;

утворення тріщин, раковин, відколювання у бетонних елементах шляху;

засмічення лотків і водовідвідних пристроїв;

руйнування елементів упорів (металевих чи залізобетонних);

корозія сталевих елементів і пристроїв шляхів, що заземлюють.

5.2. Ремонт рейкових кранових шляхів провадиться за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:

відновлення міцності фундаменту;

відновлення міцності несучих елементів (шпали, балки, плити) або їхню заміну;

заміну рейок і рейкового скріплення;

рихтування шляху;

відновлення кінцевих упорів;

ремонт або заміну сталевих елементів і пристроїв шляху, що заземлюють.

Граничні величини відхилень повинні додержуватись в експлуатації. Допуски на укладення повинні бути вказані в проектній документації на рейковий шлях.

Замірювання відхилень Р1 і Р2 здійснюються на всій ділянці можливого руху через інтервали не більше 6 м.

При зміні температури на кожні 10°С допуск на зазор Р4 змінюють на 1,5 мм. Наприклад, при температурі плюс 20°С зазор між рейками повинен дорівнювати 3 мм, а при температурі мінус 10°С - 7,5 мм.

Відхилення для рейкових шляхів козлових кранів прогоном 30 м і більше визначають за нормами для мостових перевантажувачів.

Для виявлення несприятливих комбінацій відхилень позначок рейок, через які має місце недопустиме перевантаження опорно-ходових частин перевантажувальних машин і фундаменту шляхів, необхідно виконувати додаткову перевірку на різновисотність.

Під час перевірки на різновисотність рейкових шляхів слід визначати величину відхилення однієї з чотирьох опорних точок не навантаженого рейкового фундаменту від площини, що проведена через три останні точки (параметр h, що нормується).

Параметр h повинен визначатись аналітичним або графічним способом.

Граничні значення параметра h не повинні перевищувати:

24 мм - рейки на шпально-баластовому фундаменті, залізобетонних балках (плитах);

12 мм - рейки на пальовому фундаменті.

3.1. Характерні дефекти рейок:

тріщини будь-яких розмірів;

сколювання головки або підошви рейки;

вертикальне, горизонтальне або зведене (вертикальне плюс половина горизонтального) спрацювання головки рейки більше 15% величини відповідного розміру профілю.

3.2. Характерні дефекти для залізобетонних шпал, балок та плит:

сколювання бетону до появи арматури, а також інше сколювання бетону на ділянці довжиною більше 250 мм;

тріщини, що суцільно оточують, або повздовжні довжиною більше 100 мм з розкриттям більше 0,3 мм.

3.3. Характерні дефекти для дерев'яних шпал:

злам, поперечні тріщини глибиною більше 50 мм і довжиною понад 200 мм;

поверхнева трухлявина розміром більше 20 мм під накладками і більше 60 мм на інших поверхнях.