• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про поховання та похоронну справу

Верховна Рада України  | Закон від 10.07.2003 № 1102-IV
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 10.07.2003
  • Номер: 1102-IV
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 10.07.2003
  • Номер: 1102-IV
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
Витрати на почесне поховання загиблих (померлих) осіб відповідно до цього Закону на Національному військовому меморіальному кладовищі здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до закону.
У разі осквернення могил чи намогильних споруд, пошкодження місць поховання, об’єктів, призначених для поховання, або будь-яких інших об’єктів чи споруд на території Національного військового меморіального кладовища відшкодування матеріальних збитків здійснюється за рахунок коштів державного бюджету з наступним їх відшкодуванням за рахунок винних осіб згідно із законом.
Утримання в належному стані та охорона Національного військового меморіального кладовища забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік, інших джерел, не заборонених законодавством, та здійснюються державною установою або державним підприємством, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.
( Частина восьма статті 23-1 в редакції Закону № 3505-IX від 08.12.2023 )
Не можуть бути поховані на Національному військовому меморіальному кладовищі особи, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посади секретаря районного комітету і вище), особи, які обіймали керівні посади у вищих органах державної влади і управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах державної влади і управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівники радянських органів державної безпеки всіх рівнів.
На Національному військовому меморіальному кладовищі можуть розміщуватися кенотафи особам, оголошеним судом померлими, з числа осіб, визначених частиною першою статті 15-1 цього Закону.
( Статтю 23-1 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 3885-IX від 18.07.2024 )( Закон доповнено статтею 23-1 згідно із Законом № 2292-IX від 31.05.2022 )
Стаття 24. Місця невідомих поховань
Про виявлені місця невідомих поховань негайно повідомляються відповідні правоохоронні органи. У разі встановлення відсутності складу кримінального правопорушення виявлені місця невідомих поховань підлягають обстеженню, вивченню та обліку відповідними виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та органами охорони культурної спадщини в порядку, встановленому законодавством.
( Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 )
На період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують охорону їх територій.
На підставі висновків обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань органи місцевого самоврядування можуть надавати їм статус кладовища з подальшим упорядкуванням його території згідно із цим Законом.
Місця невідомих поховань, віднесені в установленому законодавством порядку до об’єктів культурної спадщини, беруть на державний облік і утримують органи охорони культурної спадщини.
Стаття 25. Могили
За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.
За бажанням одного з родичів, визначених у частині п’ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.
Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Це свідоцтво дає право його пред’явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов’язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.
На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).
На території кладовищ може безоплатно виділятися місце для розміщення кенотафів особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, з числа осіб, які судом оголошені померлими.
( Статтю 25 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3885-IX від 18.07.2024 )
Стаття 26. Види поховань померлих
Поховання померлих може здійснюватися шляхом:
закопування в могилі труни з тілом померлого;
спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого;
розвіювання праху померлого.
З урахуванням етнічних, релігійних чи культурних традицій поховання померлих може здійснюватися іншим способом.
Поховання померлих здійснюється з дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства.
Стаття 27. Реєстрація поховань померлих
Кожне поховання та перепоховання померлих реєструється спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради), державною установою або державним підприємством, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни (у разі поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі), у книзі реєстрації поховань померлих, форма якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
( Частина перша статті 27 в редакції Законів № 2292-IX від 31.05.2022, № 3505-IX від 08.12.2023 )
У разі ліквідації кладовища книга реєстрації поховань померлих передається на зберігання до архіву органу місцевого самоврядування.
Стаття 28. Право власності на земельну ділянку, на якій розміщено місце поховання, а також на об’єкти, розташовані на місці поховання
Землі, на яких розміщені місця поховання, є об’єктами права комунальної власності, крім випадків, передбачених статтею 23- 1 цього Закону, і не підлягають приватизації або передачі в оренду.
На території місця поховання не можуть бути розташовані об’єкти іншої форми власності, крім комунальної, за винятком випадків, передбачених статтями 23- 1 та 29 цього Закону.
( Стаття 28 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022 )
Стаття 29. Власники колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів
Власником колумбарної ніші вважається особа, яка придбала її за власні кошти.
Власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання).
Стаття 30. Утримання місць поховань
Утримання кладовищ, військових кладовищ, військових ділянок на кладовищах, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховання знайдених невпізнаних трупів забезпечується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету, крім випадків, передбачених статтею 23- 1 цього Закону.
( Частина перша статті 30 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022 )
Утримання військових кладовищ, військових ділянок на цивільних кладовищах, військових братських та одиночних могил забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, органи виконавчої влади із залученням органів охорони культурної спадщини відповідно до їх повноважень.
Утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об’єкти культурної спадщини, забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад із залученням органів охорони культурної спадщини.
Порядок утримання місць поховань військовослужбовців України, що знаходяться на території інших держав, та порядок утримання місць поховань іноземних військовослужбовців на території України визначаються відповідними міжнародними договорами України.
Утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд і склепів здійснюється відповідно їх користувачами (власниками) за рахунок власних коштів.
Порядок утримання кладовищ та інших місць поховання, передбачених частиною першою цієї статті, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
( Частина шоста статті 30 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022 )
Стаття 31. Охорона місць поховань
Охорону місць поховання забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім випадків, передбачених статтею 23- 1 цього Закону.
( Частина перша статті 31 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022 )
Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється.
Охорону місць поховань, що перебувають на державному обліку як об’єкти культурної спадщини, організують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, органи виконавчої влади із залученням органів охорони культурної спадщини відповідно до їх повноважень.
У разі осквернення могил, місць родинного поховання, навмисного руйнування чи викрадення колумбарних ніш, намогильних споруд та склепів відшкодування матеріальних збитків здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету з наступним їх відшкодуванням за рахунок винних осіб згідно із законом.
Порядок охорони місць поховання та порядок здійснення пов’язаних із цим витрат визначають виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім випадків, передбачених статтею 23- 1 цього Закону.
( Частина п'ята статті 31 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022 )
Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПОХОВАННЯ ПОМЕРЛИХ
Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про поховання померлих
Особи, винні в нарузі над могилою, іншим місцем поховання або над тілом (останками, прахом) померлого чи в інших порушеннях цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
( Стаття 32 в редакції Закону № 1166-VI від 19.03.2009 )
Розділ V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ПОХОВАННЯ
Стаття 33. Участь України в міжнародному співробітництві в галузі поховання
Україна бере участь у міжнародному співробітництві при похованні померлих відповідно до закону та міжнародних договорів України, вживає заходів щодо поховання на території України іноземців, осіб без громадянства, які тимчасово перебували (проживали) на території України, сприяє виявленню поховань часів Другої світової війни, розташованих на її території, спорудженню і збереженню пам’ятників у місцях поховань, відродженню гуманістичного ставлення до них.
( Частина перша статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )
На підставі міжнародних договорів Україна забезпечує спорудження і збереження пам’ятників на могилах воїнів Червоної Армії, які загинули в роки Другої світової війни, а також військовослужбовців - учасників бойових дій, які загинули за межами території України.
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
1-1. Встановити, що під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, місце розташування Національного військового меморіального кладовища визначається без проведення публічного обговорення намірів будівництва на території територіальної громади та без прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розроблення відповідної містобудівної документації місцевого рівня, передбаченого частиною другою статті 23-1 цього Закону.
( Розділ VI доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 2292-IX від 31.05.2022; в редакції Закону № 3505-IX від 08.12.2023 )
2. Кабінету Міністрів України:
1) у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік передбачити фінансування на заходи, пов’язані з реалізацією цього Закону;
2) у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону:
подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України стосовно компенсації за рахунок міжбюджетних трансфертів на покриття витрат органів місцевого самоврядування на поховання померлих, передбачених статтями 13, 15 та 16 цього Закону;
подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ
10 липня 2003 року
№ 1102-IV