Про нотаріат. Закон від 02.09.1993 №3425-XII

Верховна Рада України Закон від 02.09.1993 №3425-XII
Увага! Не остання редакція від 28.08.2018. Внесення змін (закон від 03.07.2018 N 2475-VIII /2475-19/)
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 02.09.1993

Номер 3425-XII

Статус Діє

Редакції
16.07.2019 внесення змін (закон від 25.04.2019 N 2704-VІІІ /2704-19/) 04.02.2019 внесення змін (закон від 03.07.2018 N 2478-VIII /2478-19/) 28.08.2018 внесення змін (закон від 03.07.2018 N 2475-VIII /2475-19/) 25.07.2018 внесення змін (закон від 22.05.2018 N 2443-VIII /2443-19/) 17.06.2018 внесення змін (закон від 06.02.2018 N 2275-VIII /2275-19/) 15.12.2017 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2147-VIII /2147-19/) 11.10.2017 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2148-VIII /2148-19/) 04.06.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1983-VIII /1983-19/) 02.11.2016 внесення змін (закон від 06.10.2016 N 1666-VIII /1666-19/) 05.10.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1404-VIII /1404-19/) 28.12.2015 внесення змін (закон від 23.12.2015 N 901-VIII /901-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 20.10.2014 N 1709-VII /1709-18/) 13.12.2015 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 835-VIII /835-19/) 13.12.2015 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 834-VIII /834-19/) 25.03.2015 внесення змін (закон від 05.03.2015 N 247-VIII /247-19/) 06.02.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1702-VII /1702-18/) 06.11.2014 внесення змін (закон від 15.04.2014 N 1206-VII /1206-18/) 08.05.2014 внесення змін (закон від 16.04.2014 N 1219-VII /1219-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 13.06.2013 внесення змін (закон від 17.05.2012 N 4709-VI /4709-17/) 09.06.2013 внесення змін (закон від 14.05.2013 N 224-VII /224-18/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5410-VI /5410-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 06.09.2012 N 5208-VI /5208-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 04.07.2012 N 5037-VI /5037-17/) 06.12.2012 внесення змін (закон від 20.11.2012 N 5492-VI /5492-17/) 19.11.2012 внесення змін (закон від 13.04.2012 N 4652-VI /4652-17/) 10.08.2012 внесення змін (закон від 03.07.2012 N 5029-VI /5029-17/) 13.06.2012 внесення змін (закон від 17.05.2012 N 4711-VI /4711-17/) 05.02.2012 внесення змін (закон від 12.01.2012 N 4314-VI /4314-17/) 01.01.2012 внесення змін (закон від 21.04.2011 N 3271-VI /3271-17/) 07.05.2011 внесення змін (закон від 07.04.2011 N 3205-VI /3205-17/) 19.04.2011 внесення змін (закон від 21.09.2010 N 2527-VI /2527-17/) 08.03.2011 внесення змін (закон від 04.11.2010 N 2677-VI /2677-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2398-VI /2398-17/) 11.06.2009 внесення змін (закон від 14.04.2009 N 1254-VI /1254-17/) 01.06.2009 внесення змін (закон від 01.10.2008 N 614-VI /614-17/) 07.05.2009 внесення змін (закон від 16.04.2009 N 1276-VI /1276-17/) 28.03.2009 внесення змін (закон від 03.03.2009 N 1054-VI /1054-17/) 01.12.2008 внесення змін (закон від 01.10.2008 N 614-VI /614-17/) 06.04.2006 внесення змін (закон від 15.03.2006 N 3538-IV /3538-15/) 14.01.2006 внесення змін (закон від 15.12.2005 N 3201-IV /3201-15/) 29.09.2005 внесення змін (закон від 06.09.2005 N 2798-IV /2798-15/) 01.01.2004 внесення змін (закон від 18.11.2003 N 1255-IV /1255-15/) 01.01.2004 внесення змін (закон від 19.06.2003 N 980-IV /980-15/) 11.06.2003 внесення змін (закон від 15.05.2003 N 762-IV /762-15/) 20.02.2002 внесення змін (закон від 10.01.2002 N 2921-III /2921-14/) 29.11.2000 внесення змін (закон від 19.10.2000 N 2056-III /2056-14/) 03.06.2000 внесення змін (закон від 11.05.2000 N 1709-III /1709-14/) 28.04.1998 внесення змін (закон від 24.03.1998 N 210/98-ВР /210/98-ВР/) 01.01.1994 вводиться в дію (постановление від 02.09.1993 N 3426-XII /3426-12/)
Документ підготовлено в системі iplex
Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
( Стаття 47 в редакції Закону N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 48. Вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв
При посвідченні угод, засвідченні вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, а також при посвідченні часу пред'явлення документа на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи.
На підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, перебування його у певному місці, про прийняття на збереження документів видаються відповідні свідоцтва.
( Частина друга статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5208-VI від 06.09.2012 )
Стаття 49. Відмова у вчиненні нотаріальних дій
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
( Частину першу статті 49 доповнено пунктом 8-1 згідно із Законом N 2475-VIII від 03.07.2018 )
9) в інших випадках, передбачених законом.
( Пункт 9 частини першої статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1702-VII від 14.10.2014 )
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
( Стаття 49 в редакції Закону N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти
( Стаття 50 із змінами, внесеними згідно із Законами N 762-IV від 15.05.2003, N 3538-IV від 15.03.2006; вредакції Закону N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, при виявленні порушення законодавства
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, у разі виявлення під час вчинення нотаріальних дій порушення законодавства негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, вправі залишити цей документ і надіслати його до експертної установи (експерта) для проведення експертизи, оплата якої здійснюється в установленому законом порядку.
У разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.
( Стаття 51 в редакції Закону N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 52. Реєстрація нотаріальних дій
Про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.
Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.
Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.
Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем.
Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та їх форма встановлюються Міністерством юстиції України.
( Стаття 52 в редакції Закону N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 53. Видача дубліката нотаріально посвідченого документа
У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.
( Частина перша статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.
( Частина друга статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у статті 40 цього Закону.
ГЛАВА 5. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД
Стаття 54. Угоди, що посвідчуються у нотаріальному порядку
Нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.
Стаття 55. Посвідчення угод про відчуження та заставу майна
Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.
( Частина перша статті 55 в редакції Закону N 1255-IV від 18.11.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 834-VIII від 26.11.2015 )
При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.
В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.
Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
( Частина четверта статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV від 15.12.2005; в редакції Закону N 614-VI від 01.10.2008 )
Угоди про відчуження жилого будинку, стороною в яких є фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.
( Частина п'ята статті 55 в редакції Закону N 980-IV від 19.06.2003 )
Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість.
( Статтю 55 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 980-IV від 19.06.2003 )
Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя.
( Статтю 55 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 980-IV від 19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV від 15.12.2005 )
Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують майнові права на нерухомість.
( Статтю 55 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 980-IV від 19.06.2003 )
Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності або, за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі відомостей з цього реєстру реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, або, за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі відомостей з цього реєстру зобов'язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця.
( Статтю 55 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 980-IV від 19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 834-VIII від 26.11.2015 )
Стаття 56. Посвідчення заповітів
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
( Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2527-VI від 21.09.2010 )
Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів
Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова особа органу місцевого самоврядування при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і забезпечують державну реєстрацію нового заповіту, змін до заповіту, скасування заповіту у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
( Частина перша статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2527-VI від 21.09.2010 )
Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, яким в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса, виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Викладене стосується і державного нотаріуса, який одержав на зберігання заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у статті 40 цього Закону.
Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення дії доручень
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб.
Строк, на який може бути видано доручення, визначається цивільним законодавством України.
Доручення, видане в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основного документа, в якому застережено право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основним дорученням примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала доручення.
Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк дії доручення, виданого за передорученням, не може перевищувати строку дії основного доручення, на підставі якого воно видане.
Припинення дії доручення провадиться в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Стаття 59. Кількість примірників документів, в яких викладено зміст угод
Документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються нотаріусу або посадовій особі органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса, у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.
ГЛАВА 6. ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА
Стаття 60. Охорона спадкового майна
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення нотаріусам чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.
( Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2798-IV від 06.09.2005, N 1709-VII від 20.10.2014 )( Частину другу статті 60 виключено на підставі Закону N 1709-VII від 20.10.2014 )
За заявою спадкоємців або за повідомленням громадян, підприємств, установ, організацій заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжиті заходи нотаріуса або посадової особи органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини.
( Частина третя статті 60 в редакції Закону N 1709-VII від 20.10.2014 )
У разі одержання від суду рішення про оголошення фізичної особи померлою державний нотаріальний архів передає це рішення нотаріусу або посадовій особі органу місцевого самоврядування, уповноваженій на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
( Статтю 60 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 2798-IV від 06.09.2005; в редакції Закону N 1709-VII від 20.10.2014 )( Стаття 60 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на зберігання
Для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.
Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями нотаріус призначає хранителя майна. У місцевості, де немає нотаріуса, посадова особа органу місцевого самоврядування призначає у цих випадках над спадковим майном опікуна.
Якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління ними, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності - укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.
( Статтю 61 доповнено новою частиною згідно із Законом N 835-VIII від 26.11.2015 )
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтрату або приховування спадкового майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні збитки.
( Стаття 61 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержати від спадкоємців винагороду за зберігання спадкового майна в розмірі, передбаченому чинним законодавством України.
Вказані особи також мають право на відшкодування необхідних витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за вирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього майна.
Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
( Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008; текст статті 63 в редакції Закону N 1709-VII від 20.10.2014 )
Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі державі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття витрат:
( Абзац перший частини першої статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;
на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;
на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;
на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини.
За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів чи інших близьких осіб померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, в разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству або організації, що встановлює надгробок, його вартості.
( Частина друга статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, дає розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактично зроблених витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другій цієї статті.
( Частина третя статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
( Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна
Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку, встановленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.
Про припинення охорони спадкового майна нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідні фінансові органи.
( Частина друга статті 65 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
( Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі
На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
( Частина перша статті 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
( Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 67. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування до видачі свідоцтва про право на спадщину.
( Частина друга статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я неповнолітнього чи недієздатного спадкоємця нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.
( Частина третя статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб, евакуйованих із зони відчуження, відселених із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадян України, які самостійно переселилися з територій, що зазнали радіоактивного забруднення, і на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживали у сільській місцевості, може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі трудової книжки члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи засвідченого належним чином витягу з неї, за наявності в ній відповідного запису, чи рішення суду, яке набрало законної сили, про членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, що розташовувалося на цій території.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів (цивільно-правових угод щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину), державного акта на право власності на землю.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (крім земельної ділянки), може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів та довідки зазначеного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики будівлі, на яку видається свідоцтво.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого немає заповідального розпорядження, після смерті вкладника може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на загальних підставах.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органові.
( Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 68. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
( Частина перша статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.
( Стаття 68 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 69. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
( Частина перша статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.
( Частина друга статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1709-VII від 20.10.2014 )
( Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
ГЛАВА 8. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЧАСТКУ В
СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ
( Статтю 70 виключено на підставі Закону N 5208-VI від 06.09.2012 )
Стаття 71. Видача свідоцтва в разі смерті одного з подружжя
У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
( Стаття 71 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008 )
ГЛАВА 9. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ ЖИЛИХ БУДИНКІВ З
ПРИЛЮДНИХ ТОРГІВ
Стаття 72. Видача свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки)
( Назва статті 72 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV від 15.12.2005 )
Придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням будинку (квартири) шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири). Якщо торги не відбулися, свідоцтво про придбання жилого будинку (квартири) видається стягувачеві.
( Частина перша статті 72 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV від 15.12.2005 )
Придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна.
Свідоцтва про придбання жилого будинку (квартири) з прилюдних торгів видаються на підставі акта про продаж будинку (квартири) з прилюдних торгів чи акта про те, що будинок (квартира) залишено за стягувачем у зв'язку з тим, що торги не відбулися.
( Частина третя статті 72 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV від 15.12.2005 )
Свідоцтва про придбання нерухомого майна видаються на підставі акта про придбання нерухомого майна або реалізацію предмета іпотеки.
( Частина четверта статті 72 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV від 15.12.2005 )( Стаття 72 в редакції Закону N 980-IV від 19.06.2003 )
ГЛАВА 10. НАКЛАДАННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА
Стаття 73. Накладання заборони
Нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження:
( Абзац перший статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3201-IV від 15.12.2005, N 4314-VІ від 12.01.2012 )
за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири);
( Абзац другий статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV від 15.12.2005 )
за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона;
( Статтю 73 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4314-VІ від 12.01.2012 )
при посвідченні договору довічного утримання;
при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
за повідомленням іпотекодержателя;
( Статтю 73 доповнено абзацом згідно із Законом N 980-IV від 19.06.2003 )
в усіх інших випадках, передбачених законом.
Стаття 74. Зняття заборони
Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
( Стаття 74 в редакції Закону N 980-IV від 19.06.2003;із змінами, внесеними згідно із Законами N 3201-IV від15.12.2005, N 4314-VІ від 12.01.2012 )
ГЛАВА 11. ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ І ВИПИСОК З
НИХ, СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСІВ І ВІРНОСТІ ПЕРЕКЛАДУ
Стаття 75. Засвідчення вірності копій документів
Нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Стаття 76. Засвідчення вірності копії з копії документа
Вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана підприємством, установою, організацією, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа повинна бути викладена на бланку даного підприємства, установи, організації з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться на даному підприємстві, в установі, організації.
( Стаття 76 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1206-VII від 15.04.2014 )
Стаття 77. Засвідчення вірності виписки з документа
Вірність виписки може бути засвідчена лише у тому разі, коли її зроблено з документа, в якому містяться рішення кількох не зв'язаних між собою питань. Виписка повинна відтворювати повний текст частини документа з певного питання.
Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється за правилами, передбаченими статтями 75 і 76 цього Закону.
Стаття 78. Засвідчення справжності підпису на документах
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.
( Частина перша статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2398-VI від 01.07.2010, N 2275-VIII від 06.02.2018 )
На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин.
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
Стаття 79. Засвідчення вірності перекладу
Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
ГЛАВА 12. ПОСВІДЧЕННЯ ФАКТІВ
Стаття 80. Посвідчення факту, що громадянин є живим
Нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт, що громадянин є живим.
Посвідчення факту, що неповнолітній є живим, провадиться на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника).
На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.
Стаття 81. Посвідчення факту перебування громадянина в певному місці
Нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт перебування його в певному місці.
Посвідчення факту перебування в певному місці неповнолітнього провадиться на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника).
На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.
( Статтю 82 виключено на підставі Закону N 5208-VI від 06.09.2012 )
Стаття 83. Посвідчення часу пред'явлення документа
Нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа. На підтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчувальний напис на документі з зазначенням особи, що його пред'явила.
Стаття 84. Передача заяв громадян, підприємств, установ та організацій
Нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.
На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
ГЛАВА 13. ПРИЙНЯТТЯ В ДЕПОЗИТ ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Стаття 85. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
Нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору.
Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.
Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання.
Стаття 86. Повернення прийнятих у депозит грошових сум і цінних паперів
Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду.
ГЛАВА 14. ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧИХ НАПИСІВ
Стаття 87. Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88. Умови вчинення виконавчих написів
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Стаття 89. Зміст виконавчого напису
У виконавчому написі повинні зазначатися:
дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
найменування та адреса стягувача;
найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
строк, за який провадиться стягнення;
суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
дата набрання юридичної сили;
( Частину першу статті 89 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом N 2677-VI від 04.11.2010 )
строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
( Частину першу статті 89 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 2677-VI від 04.11.2010 )
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
( Стаття 89 в редакції Закону N 2056-III від19.10.2000 )
Стаття 90. Порядок стягнення за виконавчим написом
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
( Стаття 90 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III від 19.10.2000 )
Стаття 91. Строк пред'явлення виконавчого напису
Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.
( Частина перша статті 91 в редакції Закону N 2677-VI від 04.11.2010 )
Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
( Стаття 91 в редакції Закону N 2056-III від19.10.2000 )
ГЛАВА 15. ВЧИНЕННЯ ПРОТЕСТІВ ВЕКСЕЛІВ
( Назва глави 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5208-VI від 06.09.2012 )
Стаття 92. Вчинення протестів векселів
Протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.
У разі пред'явлення нотаріусу для вчинення протесту векселя, щодо якого постановлено судом ухвалу про заборону будь-яких операцій за ним, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя для вчинення протесту.
( Статтю 92 доповнено частиною другою згідно із Законом N 2798-IV від 06.09.2005 )( Статтю 93 виключено на підставі Закону N 5208-VI від 06.09.2012 )
ГЛАВА 16. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ
Стаття 94. Заява про морський протест
Нотаріус приймає заяву капітана судна про морський протест, якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, що може стати підставою для пред'явлення до судновласника майнових вимог.
Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в порту України в строки, встановлені чинним законодавством України.
На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, нотаріусу в межах строків, установлених чинним законодавством, повинно бути подано на огляд судновий журнал і засвідчену капітаном виписку з суднового журналу.
Стаття 95. Складання акта про морський протест
Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опиту самого капітана і, по можливості, не менше чотирьох свідків з числа членів суднової команди, в тому числі двох, що належать до осіб командного складу, складає акт про морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою. Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним особі.
ГЛАВА 17. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ
Стаття 96. Зберігання документів нотаріусами
Нотаріуси приймають на зберігання документи за описом. Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий - видається особі, яка здала документи на зберігання.
На прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка повинна бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання.
Особі, яка здала документи на зберігання, видається свідоцтво за встановленою формою.
Стаття 97. Повернення прийнятих на зберігання документів
Прийняті на зберігання документи повертаються на вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноваженої нею особи при пред'явленні свідоцтва і примірника опису чи за рішенням суду.
Розділ IV
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
Стаття 98. Застосування іноземного права
Нотаріуси відповідно до законодавства України, міжнародних договорів застосовують норми іноземного права.
Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.
Стаття 99. Застосування права при охороні спадкового майна та при видачі свідоцтва про право на спадщину
Дії, пов'язані з охороною майна, що залишилося після смерті іноземного громадянина на території України, або майна, яке належить одержати іноземному громадянину після смерті громадянина України, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодо такого майна, здійснюються відповідно до законодавства України.
Стаття 100. Прийняття нотаріусами документів, складених за кордоном
Документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Стаття 101. Зносини нотаріусів з іноземними органами юстиції
Порядок зносин нотаріусів з іноземними органами юстиції визначається законодавством України, міжнародними договорами.
Стаття 102. Забезпечення доказів, необхідних для ведення справ в органах іноземних держав
Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав.
Дії для забезпечення доказів провадяться відповідно до цивільного процесуального законодавства України.
Стаття 103. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору.
Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановлюваному Міністерством юстиції України.
Президент УкраїниЛ.КРАВЧУК
м. Київ,
2 вересня 1993 року
N 3425-XII
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про нотаріат
Цей Закон встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.
Розділ I
НОТАРІАТ В УКРАЇНІ
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття нотаріату. Органи і особи, які вчиняють нотаріальні дії
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.
Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40 цього Закону.
Стаття 2. Правова основа діяльності нотаріату
Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
Стаття 2-1. Державне регулювання нотаріальної діяльності