Про звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність положень підпунктів 3.5, 3.6 пункту 3 статті 3 "Прикінцеві положення" Закону України від 31 травня 2007 року N 1109 "Про Митний тариф України" та абзацу восьмого частини другої статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"

Відповідно до статті 150 Конституції України, статей 13 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання стосовно відповідності Конституції України (конституційності) положень підпунктів 3.5, 3.6 пункту 3 статті 3 "Прикінцеві положення" Закону України від 31 травня 2007 року N 1109 "Про Митний тариф України" (в редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) та абзацу восьмого частини другої статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) щодо прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зменшення розміру, продовження дії, скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари.

Законом України від 4 лютого 2009 року N 923-VI "Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою" (опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" від 24 лютого 2009 року N 33) статтю 3 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Митний тариф України" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., N 36-37, ст. 508, з наступними змінами) доповнено пунктом 3. За цим пунктом у випадку досягнення платіжним балансом України критичного стану застосовується, як виняток, процедура запровадження, змін та скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари (абзац перший) ; перелік товарів, на які запроваджується така тимчасова надбавка, її розмір, зміни до зазначеного переліку товарів та розміру тимчасової надбавки встановлюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (абзац перший підпункту 3.3) ; тимчасова надбавка до діючої ставки ввізного мита вважається ввізним митом у розумінні Закону України "Про Єдиний митний тариф" (абзац третій підпункту 3.3) ; тимчасова процедура запроваджується строком до шести календарних місяців, наступних за місяцем, в якому вона набирає чинності (перше речення підпункту 3.6) . Протягом дії цього строку за результатами консультацій, проведених за встановленими правилами у межах Комітету з питань платіжного балансу СОТ, у зв'язку з виникненням потреби у зменшенні розміру тимчасової надбавки або її скасування, Кабінет Міністрів України має право здійснити таке зменшення, скасування шляхом видання відповідної постанови (підпункт 3.5) ; якщо оцінка стану і перспектив платіжного балансу свідчить про подальшу наявність підстав для продовження тимчасової процедури (стан платіжного балансу України надалі залишається критичним), то Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про продовження на наступні шість місяців дії тимчасової процедури. Таке рішення оформлюється відповідною постановою Кабінету Міністрів України, яку має бути офіційно оприлюднено не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення першого шестимісячного періоду (друге та третє речення підпункту 3.6) .

Законом України від 4 лютого 2009 року N 923-VI внесено зміни і до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 29, ст. 377, з наступними змінами). Зокрема, частину другу статті 9 доповнено після абзацу сьомого новим абзацом восьмим, за яким Кабінет Міністрів України уповноважується зменшувати та скасовувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на деякі товари.

Вважаю, що норми підпунктів 3.5, 3.6 пункту 3 статті 3 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Митний тариф України" (в редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) та абзацу восьмого частини другої статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) , якими Кабінет Міністрів України уповноважується приймати рішення про зменшення розміру, скасування, продовження дії тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита не відповідає Конституції України, виходячи з такого.

1. Конституцією України проголошено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92) ; кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67) .

Таким чином, Конституцією України закріплено принцип законодавчого визначення видів податків і зборів, порядку їх сплати і розмірів, оскільки лише в разі встановлення їх законом у платника податків виникає зобов'язання щодо сплати відповідних податків і зборів.

На цьому наголошував і Конституційний Суд України у низці своїх рішень. Так, у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року N 3-рп/2001 у справі про податки відзначено, що "за Конституцією України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67) ; система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92) ; прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України (пункт 3 частини першої статті 85) як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75)". У Рішенні від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 у справі про податкову заставу Конституційний Суд України наголосив, що "встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключно прерогативою закону" (абзац четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення) .

За таких обставин слід дійти висновку, що оспорювані норми Законів України "Про Митний тариф України" та "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) , якими передбачено прийняття у формі підзаконного акта - постанови Кабінету Міністрів України рішення про зменшення розміру, скасування, продовження дії тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита, не відповідають частині першій статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України.

2. Як уже зазначалось, за Законом України "Про Митний тариф України" застосування процедури запровадження, змін та скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари та встановлення розміру цієї надбавки здійснюється Верховною Радою України (абзац перший підпункту 3.3 пункту 3 статті 3 "Прикінцеві положення", в редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) . Тож надання Кабінету Міністрів України права продовжувати дію тимчасової процедури, зменшувати, скасовувати тимчасову надбавку, що запроваджена актом Верховної Ради України, є не чим іншим, як наділенням Уряду повноваженнями продовжувати дію в часі акта Верховної Ради України або зменшувати ставку, скасовувати загальнодержавний збір, тобто делегуванням Уряду України парламентом власних, визначених Конституцією України законодавчих повноважень щодо встановлення законом податків і зборів, визначення порядку їх справляння і розмірів.

Це не відповідає статті 75 Конституції України, за якою єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, пункту 3 частини першої статті 85 Основного Закону держави, статті 91, які відносять прийняття законів до виключних повноважень парламенту.

Як визначив Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України, "Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України) . Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України) , належить виключно Верховній Раді України (пункт З частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) ". У цьому Рішенні Конституційний Суд України наголошував і на неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року N 22-рп/2008 також висловлено правову позицію, за якою "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією Українине передбачено. У цьому випадку Верховна Рада України порушила вимоги частини другої статті 19 Конституції України" (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення) .

Із наведеного випливає, що надання права приймати рішення про зменшення розміру, продовження дії, скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари у спосіб, передбачений підпунктами 3.5, 3.6 пункту 3 статті 3 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Митний тариф України" (в редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) та абзацом восьмим частини другої статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не відповідає і статтям 8 та 19 Конституції України.

Виходячи з викладеного, прошу Конституційний Суд України визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпунктів 3.5 і 3.6 пункту 3 статті 3 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Митний тариф України" (в редакції Закону України від 4 лютого 2009 року N 923-VI) , за якими Кабінет Міністрів України може приймати рішення про продовження процедури застосування, зменшення розміру, скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари, та абзацу восьмого статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції Закону України від 4 лютого 2009 рокуN 923-VI) , яким закріплено право Кабінету Міністрів України зменшувати та скасовувати тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита на деякі товари.

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук.