Про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (судді Пасічник С.С., Васильєва І.А., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.) у справі № 800/510/16 (П/9901/191/18) за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), третя особа - Вища рада правосуддя (яка є правонаступником Вищої ради юстиції; далі - ВРП, ВРЮ відповідно), про визнання дій протиправними, визнання незаконною й скасування постанови, поновлення на посаді судді

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРУ, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:

- визнати протиправними дії відповідача в частині внесення до порядку денного роботи позачергового пленарного засідання ВРУ восьмого скликання на 29 вересня 2016 року питання про звільнення судді ОСОБА_1 та розгляду питання щодо її звільнення з посади судді без належного повідомлення та забезпечення явки на пленарне засідання;

- визнати незаконною та скасувати Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII, прийняту на позачерговому пленарному засіданні восьмого скликання, про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова у зв'язку з порушенням присяги судді;

- поновити позивачку на посаді судді Червонозаводського районного суду міста Харкова з 30 вересня 2016 року.

ОСОБА_1 також просила допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення її на посаді судді Червонозаводського районного суду міста Харкова з 30 вересня 2016 року.

2. Позов мотивовано тим, що 04 лютого 2016 року ВРЮ прийняла рішення № 251/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги", яке було оскаржено позивачкою до Вищого адміністративного суду України, але кінцеве судове рішення у справі на час звернення до суду не прийнято. 28 вересня 2016 року позивачка випадково довідалася з офіційного сайту ВРУ про скликання за розпорядженням Голови ВРУ від 27 вересня 2016 року № 352 позачергового пленарного засідання ВРУ на 10 годину 29 вересня 2016 року, до порядку денного якого внесено питання про її звільнення з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова. У зв'язку із цим позивачка невідкладно надіслала листи на наведені на офіційному вебсайті ВРУ електронні адреси, а Голові ВРУ - телеграму, у яких повідомила про те, що в провадженні Вищого адміністративного суду України перебуває справа № 800/156/16 за її позовом до ВРЮ про визнання протиправним і скасування рішення від 04 лютого 2016 року № 251/0/15-16, а тому просила зняти з порядку денного ВРУ питання про її звільнення на підставі вказаного подання й, крім того, зазначила, що з 22 вересня 2016 року перебуває на стаціонарному лікуванні. Проте 29 вересня 2016 року ВРУ в результаті повторного відкритого голосування прийняла оскаржувану Постанову № 1625-VIII, незважаючи на те, що було порушено процедуру звільнення судді, передбачену статтею 216-1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент), оскільки звільнення з посади судді відбулося за її відсутності, без належного повідомлення про розгляд питання про звільнення. До того ж повторне винесення на голосування на цій же самій сесії питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова суперечить, на думку позивачки, положенням частини третьої статті 40 Регламенту .

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

3. До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративного позову ОСОБА_1 цим судом не закінчено.

4. Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддя якого ухвалою від 12 січня 2018 року прийняв цю справу до провадження.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 20 листопада 2019 року позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ВРУ щодо розгляду на позачерговому пленарному засіданні ВРУ восьмого скликання 29 вересня 2016 року питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова без її належного повідомлення; визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII "Про звільнення судді", якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова у зв'язку з порушенням присяги судді. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

6. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що невиконання відповідачем вимог частини п'ятої статті 216-1 Регламенту про обов'язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права ОСОБА_1 на участь у процесі прийняття рішення щодо неї. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що порушення ВРУ порядку адміністративної процедури розгляду питання звільнення позивачки з посади судді свідчать про вчинення відповідачем протиправних дій з розгляду такого питання та, як наслідок, про незаконність прийнятої за результатами такого розгляду Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII, що, у свою чергу, є підставою для її скасування.

7. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про поновлення позивачки на посаді судді, суд першої інстанції виходив із того, що Конституцією України, Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (який набрав чинності 30 вересня 2016 року; далі - Закон № 1402-VIII) та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (який набрав чинності 05 січня 2017 року; далі - Закон № 1798-VIII) визначено статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП. Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 131 Конституції України та статті 3 Закону № 1798-VIII внесення подання про призначення судді на посаду та ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить виключно до повноважень ВРП. Отже, починаючи з 30 вересня 2016 року питання призначення на посаду та/або звільнення суддів з посад не відноситься до повноважень ВРУ (відповідача в цій справі). При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 24 січня 2019 року у справі № 800/156/16 (провадження № 11-627сапс18) залишила без змін рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання незаконним і скасування рішення від 04 лютого 2016 року № 251/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги".

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

8. Не погодившись із таким судовим рішенням у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про поновлення на посаді судді, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказала на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

9. Зокрема, скаржниця зазначила, що скасування судом першої інстанції оскаржуваної Постанови ВРУ свідчить про відновлення позивачки в статусі судді, обраної безстроково, з 29 вересня 2016 року - дня, коли відповідач незаконно її звільнив. Такий статус позивачки не вимагає вчинення жодних дій від ВРП для зарахування її до штату Червонозаводського районного суду міста Харкова.

10. На думку ОСОБА_1 , мотиви суду першої інстанції, наведені в оскаржуваній частині рішення, не відповідають вимогам законодавства, яке існувало на дату звільнення - 29 вересня 2016 року [частина третя статті 122 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI)], що є порушенням норм матеріального права. Встановлення судом першої інстанції обставин, за яких ВРП має певні повноваження щодо призначення суддів на посади, не стосуються позивачки, оскільки таких повноважень на день виникнення спірних правовідносин ВРЮ не мала, а Закон № 1798-VIII набрав чинності лише 05 січня 2017 року.

11. Скаржниця також зазначила, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального законодавства щодо правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22 КАС України , оскільки позовна вимога про поновлення на посаді судді непідсудна Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції, тому що стосується правовідносин між позивачкою та Червонозаводським районним судом міста Харкова, а відтак ця позовна вимога підсудна Харківському окружному адміністративному суду.

12. ОСОБА_1 вважає, що Велика Палата Верховного Суду має застосувати частину першу статті 318 КАС України . При цьому питання щодо заміни неналежного відповідача при розгляді цієї справи в оскаржуваній частині позовних вимог є правом позивачки, яке може бути реалізовано у встановлений КАС України процесуальний строк.

13. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про поновлення позивачки на посаді судді та направити справу в цій частині на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

14. Скаржниця також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позиція інших учасників справи

15. У відзиві на апеляційну скаргу ВРУ зазначила, що не оскаржувала рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, оскільки при розгляді справи по суті суд першої інстанції застосував сталу практику Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду адміністративних справ за позовами суддів, які були звільнені 29 вересня 2016 року постановами ВРУ за порушення присяги, відповідно до якої вимоги позивачів були повністю задоволені у таких справах: № 800/513/16 за позовом ОСОБА_2 ; № 800/539/16 за позовом ОСОБА_3 ; № 800/532/16 за позовом ОСОБА_4 ; № 800/520/16 за позовом ОСОБА_5 ; № 800/523/16 за позовом ОСОБА_6 ; № 800/579/16 за позовом ОСОБА_7 ; № 800/580/16 за позовом ОСОБА_8 ; № 800/554/16 за позовом ОСОБА_9 ; № 800/525/16 за позовом ОСОБА_10 ; № 800/545/16 за позовом ОСОБА_11 ; № 800/606/16 за позовом ОСОБА_12

16. Разом з тим відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про поновлення позивачки на посаді судді.

17. ВРУ вказала, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII), відповідно до якого ВРУ вже не здійснює повноважень щодо обрання та звільнення з посад суддів. На теперішній час конституційним органом, до виключної компетенції якого віднесено формування суддівського корпусу, є ВРП. ВРУ прийняла оскаржувану Постанову як орган, який до 30 вересня 2016 року був уповноважений ухвалювати рішення про звільнення суддів, обраних безстроково, з посади на підставі частини шостої статті 126 Конституції України . Рішення ВРЮ від 04 лютого 2016 року № 251/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги", на підставі якого прийнято оскаржувану Постанову, було предметом судового розгляду, за результатами якого залишено в силі, а отже, є чинним. Відтак обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади є встановленими компетентним на той час органом - ВРЮ. Під час розгляду на позачерговому пленарному засіданні 29 вересня 2016 року подання ВРЮ від 04 квітня 2016 року за № 33/0/12-16 "Про звільнення судді з посади" ВРУ не давала правової оцінки діям позивачки, про які йдеться в цьому поданні. Водночас згадане подання ВРЮ залишається чинним, і з огляду на положення пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII воно буде передано на розгляд ВРП для ухвалення відповідного рішення.

18. У зв'язку з викладеним відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року в оскаржуваній частині - без змін.

19. Третя особа - ВРП у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, також зазначає, що рішення ВРЮ від 04 лютого 2016 року № 251/0/15-16, яке було підставою для прийняття Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII, є чинним.

Рух апеляційної скарги

20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 грудня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 23 січня 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п'ятої статті 262 КАС України .

21. У судове засідання 01 липня 2020 року сторони та третя особа не прибули, подавши заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

22. У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, Велика Палата Верховного Суду на підставі пункту 2 частини першої статті 311 КАС України розглянула справу в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

23. Указом Президента України від 17 березня 2007 року № 212/2007 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова строком на п'ять років, а Постановою ВРУ від 22 березня 2012 року № 4577-VI "Про обрання суддів" позивачку обрано суддею Червонозаводського районного суду міста Харкова безстроково.

24. 04 лютого 2016 року ВРЮ прийняла рішення № 251/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги".

25. 04 квітня 2016 року за вихідним № 33/0/12-16 ВРЮ внесла до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова у зв'язку з порушенням присяги.

26. Розпорядженням Голови ВРУ Парубія А.В. від 27 вересня 2016 року № 352 "Про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України восьмого скликання" на вимогу Президента України та відповідно до частини восьмої статті 19 Регламенту прийнято рішення про скликання позачергового пленарного засідання на 10 годину 29 вересня 2016 року для розгляду питання про звільнення суддів.

27. На офіційному вебсайті парламенту 27 вересня 2016 року розміщено відповідну інформацію із зазначенням переліку суддів, які запрошуються до участі в засіданні.

28. 27 вересня 2016 року відповідач на адресу Червонозаводського районного суду міста Харкова направив урядову телеграму, адресовану судді ОСОБА_1, якою повідомив її про розгляд подання ВРЮ про звільнення її з посади судді на позачерговому пленарному засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року, а також зазначив, що присутність на засіданні ВРУ особи, щодо якої розглядатиметься питання про звільнення, є обов'язковою. Ця телеграма вручена позивачці 28 вересня 2016 року.

29. 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 надіслала листи на електронні адреси відповідача (наведені на офіційному вебсайті останнього), а Голові ВРУ - телеграму, у яких повідомила про те, що на розгляді Вищого адміністративного суду України перебуває справа за її позовом до ВРЮ про визнання протиправним і скасування рішення останньої щодо внесення до парламенту подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, а тому просила зняти з порядку денного ВРУ питання про її звільнення на підставі вказаного подання й, крім того, зазначила, що з 22 вересня 2016 року перебуває на стаціонарному лікуванні.

30. Втім, питання звільнення ОСОБА_1 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова на підставі вищевказаного подання ВРЮ було розглянуто на позачерговому пленарному засіданні ВРУ восьмого скликання 29 вересня 2016 року, й за результатами повторного голосування 230 народних депутатів України проголосували за прийняття такого рішення.

31. Постановою ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII "Про звільнення судді" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з порушенням присяги судді.

32. Згідно з наказом голови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2016 року № 02-12/476 ОСОБА_1 відраховано зі штату Червонозаводського районного суду міста Харкова 16 листопада 2016 року у зв'язку зі звільненням з посади судді за порушення присяги.

33. Не погодившись із Постановою ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

34. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

35. У пункті 147 рішення "Куликов та інші проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) указав, що у великій кількості справ, у яких було встановлено, що національні провадження суперечили Конвенції, Суд постановляв, що найбільш прийнятною формою компенсації було б відновлення національного провадження. У справі "Олександр Волков проти України" Суд зазначив, що відновлення національного провадження не було належним заходом. Беручи до уваги обставини, що призвели до порушень, а також необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів, Суд у тій справі дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що справу заявника у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до принципів Конвенції і надав Уряду вказівку забезпечити поновлення заявника на посаді.

36. Крім того, відхиливши прохання щодо вжиття заходів індивідуального характеру шляхом поновлення заявників на посаді, Суд вказав на впровадження в Україні повномасштабної судової реформи, яка включає внесення змін до Конституції України та законів України, а також інституційні зміни, та наголосив на тому, що, враховуючи обсяг та обставини заяв, що розглядаються, не можна дійти висновку, що ці істотно нові обставини роблять відповідні національні провадження prima facie даремними і безрезультатними. Відтак Суд вирішив не дотримуватись підходу, обраного у справі "Олександр Волков проти України" щодо вжиття індивідуальних заходів (пункт 148 рішення "Куликов та інші проти України" ).

37. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

38. 02 червня 2016 року ВРУ прийняла Закон № 1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, та цього ж дня прийняла Закон № 1402-VIII. Зазначені закони набрали чинності 30 вересня 2016 року.

39. Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1401-VIII визначено, що з дня набрання чинності цим Законом призначення, припинення повноважень та звільнення суддів здійснюється відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін.

40. Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції Закону № 1401-VIII) в Україні діє ВРП, яка вносить подання про призначення судді на посаду та ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Відтак з 30 червня 2016 року ВРП є конституційним органом державної влади, до виключної компетенції якого віднесено формування суддівського корпусу.

41. 21 грудня 2016 року ВРУ прийняла Закон № 1798-VIII, який набрав чинності 05 січня 2017 року.

42. Згідно зі статтею 3 цього Закону до повноважень ВРП належить, зокрема, внесення подання про призначення судді на посаду (пункт 1), забезпечення здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді (пункт 3), розгляд скарг на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункт 5), ухвалення рішення про звільнення судді з посади (пункт 6).

43. На підставі пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIII не прийнято рішення Президентом України чи ВРУ, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом ВРП може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом № 1401-VIII ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи ВРУ, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України .

44. Як установлено судом першої інстанції, 03 квітня 2015 року до ВРЮ надійшов висновок Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) від 24 березня 2015 року № 11/02-15 за наслідками перевірки, здійсненої за заявами громадянина ОСОБА_15 та заступника прокурора Харківської області Стратюка О.М., у якому зазначено про наявність ознак порушення присяги в діях судді ОСОБА_1

45. Ухвалою від 10 вересня 2015 року № 480/0/15-15 ВРЮ відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 та, дослідивши висновок ТСК від 24 березня 2015 року № 11/02-15, висновок дисциплінарної секції ВРЮ, матеріали дисциплінарної справи, а також заслухавши письмові пояснення судді, оголошені на засіданні, 04 лютого 2016 року прийняла рішення № 251/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги".

46. Постановою ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харковау зв'язку з порушенням присяги судді.

47. При цьому позивачкою в судовому порядку оскаржувалися висновок ТСК від 24 березня 2015 року № 11/02-15, рішення ВРЮ від 04 лютого 2016 року № 251/0/15-16 та Постанова ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII.

48. Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року у справі № 826/7534/15, яка в установленому законом порядку набрала законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТСК про скасування висновку від 24 березня 2015 року № 11/02-15 відмовлено.

49. Судом першої інстанції встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 800/156/16 (провадження № 11-627сап18), відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання незаконним і скасування рішення від 04 лютого 2016 року № 251/0/15-16 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги".

50. Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, яке переглядається в цій справі, Постанова ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII про звільнення позивачки з посади судді у зв'язку з порушенням присяги судді визнана протиправною та скасована. При цьому оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним і скасування зазначеної Постанови ВРУ сторонами не оскаржується.

51. Таким чином, після скасування Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1625-VIII подання ВРЮ від 04 квітня 2016 року за вихідним № 33/0/12-16 залишилось чинним та нереалізованим.

52. Пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення ВРЮ від 04 лютого 2016 року № 251/0/15-16) визначено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

53. Згідно з положеннями статті 116 Закону № 2453-VI у вказаній вище редакції факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або ВРЮ. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції". На підставі подання ВРЮ ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.

54. З прийняттям законів № 1401-VIII та № 1402-VIII відповідальність за дії, з якими ВРЮ пов'язувала внесення подання про звільнення позивачки, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились, оскільки не було пом'якшено або скасовано відповідальність за вчинений суддею ОСОБА_1 дисциплінарний проступок.

55. Відповідно до положень Закону № 1402-VIII підставою для внесення подання про звільнення судді з посади є вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII ).

56. Відповідно до частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: 1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; 2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення; 3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім'ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди; 4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією; 5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі пункту 4 частини першої цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді; 6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв'язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності; 7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

57. Відповідно пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

58. Згідно з положеннями частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України , розглядається на засіданні ВРП.

59. Ураховуючи, що за результатами впровадження повномасштабної судової реформи та інституційних змін в Україні утворено ВРП, яка відповідно до чинного законодавства може давати оцінку діям судді при здійсненні правосуддя й приймати у зв'язку із цим остаточні рішення, та зважаючи на пункт 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII , Велика Палата Верховного Суду вважає, що заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення порушених прав позивачки в цій справі в оскаржуваній частині буде повторний розгляд новоутвореним органом подання ВРЮ від 04 квітня 2016 року за вихідним № 33/0/12-16 та вирішення питання щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України .

60. Таким чином, вимога ОСОБА_1 про поновлення її на посаді судді є передчасною, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні такої позовної вимоги.

61. Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

62. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

63. При цьому Велика Палата Верховного Суду на виконання вимог частини другої статті 308 КАС України при перегляді в апеляційному порядку рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у частині задоволених позовних вимог порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права не встановила.

64. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

65. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

66. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення в оскарженій частині з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

67. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

68. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України , Велика Палата Верховного Суду

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.