Справа «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11)

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції . Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Олександр Волков проти України"

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Фаріс Вегабовіч (<...>),

Карло Ранцоні (<...>),

Жорж Раварані (<...>),

Марко Бошняк (<...>),

Петер Пацолай (<...>), судді,

та Андреа Там’єтті (<...>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 16 січня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 21722/11), яку 30 березня 2011 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Олександр Федорович Волков (далі - заявник).

2. У рішенні, ухваленому 09 січня 2013 року (далі - основне рішення), Суд встановив, що було кілька порушень пункту 1 статті 6 та статті 8 Конвенції у зв’язку зі звільненням заявника з посади судді Верховного Суду України. Відповідно до статті 41 Конвенції Суд присудив заявнику 6000 євро відшкодування моральної шкоди, 12000 євро компенсації судових та інших витрат і відхилив решту вимог заявника за цими пунктами (див. рішення у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine), заява № 21722/11, ЄСПЛ 2013).

3. Оскільки питання застосування статті 41 Конвенції щодо відшкодування матеріальної шкоди не було готове для вирішення, Суд відклав його розгляд та закликав Уряд і заявника протягом трьох місяців надати свої письмові зауваження з цього приводу та, зокрема, повідомити Суд про будь-яку угоду, якої вони можуть досягти (там само, пункт 211 та пункт 10 резолютивної частини).

4. Заявник та Уряд кожен надіслали зауваження.

5. 15 вересня та 02 жовтня 2017 року Суд отримав декларації, належним чином підписані обома сторонами, згідно з якими Уряд зобов’язався сплатити заявнику 1430212,32 українських гривень-1 відшкодування матеріальної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись йому, а заявник погодився відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України стосовно фактів, що стали підставою для цієї заяви. Ця сума має бути сплачена протягом тримісячного строку від дати отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

6. Суд бере до уваги зазначену угоду та вважає, що вона є справедливою у розумінні пункту 4 правила 75 Регламенту Суду .

7. У світлі викладених міркувань Суд вважає, що спір було вирішено у розумінні підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції , та що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 in fine.

8. Відповідно іншу частину заяви має бути вилучено з реєстру справ.

1.Бере до уваги угоду, якої досягли сторони, та засоби забезпечення дотримання взятих в рамках цієї угоди зобов’язань.

2.Вирішує вилучити решту заяви з реєстру його справ.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.