Про визнання протиправною постанови

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верховної Ради України (далі - ВРУ) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (судді Данилевич Н.А., Бевзенко В.М., Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Шарапа В.М.) у справі № 800/539/16 за позовом ОСОБА_1 до ВРУ, треті особи: Вища рада правосуддя (яка є правонаступником Вищої ради юстиції; далі - ВРП, ВРЮ відповідно), Державна судова адміністрація України, про визнання незаконною постанови та

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРУ про визнання незаконною Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1607-VIII "Про звільнення судді", якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області у зв`язку з порушенням присяги.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 05 листопада 2015 року ВРЮ прийняла рішення № 810/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги", яке постановою Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2016 року було визнано незаконним і скасовано. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ВРЮ звернулась до Верховного Суду України із заявою про його перегляд. Проте 29 вересня 2016 року ВРУ прийняла Постанову № 1607-VIII, незважаючи на те, що вказана заява судом не розглянута. На думку позивача, відповідач не мав правових підстав ставити на розгляд питання про її звільнення на підставі подання ВРЮ, яке було скасовано судом. До того ж оскаржувана Постанова ВРУ прийнята з порушенням процедури звільнення судді, передбаченої статтею 216-1 Регламенту Верховної Ради України , затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент), оскільки звільнення з посади судді відбулося за її відсутності, без належного повідомлення про розгляд питання про звільнення.

До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративного позову ОСОБА_1 цим судом не закінчено.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддя якого ухвалою від 03 грудня 2018 року прийняв цю справу до провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 19 лютого 2019 року позов задовольнив: визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1607-VIII.

Не погодившись із цим судовим рішенням, ВРУ подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На думку скаржника, суд першої інстанції не застосував до спірних відносин положення частини восьмої статті 19 Регламенту щодо стислого (триденного) строку скликання позачергового пленарного засідання ВРУ та не врахував особливості розгляду невідкладних питань, які на вимогу Президента України мали бути розглянуті на такому засіданні. При цьому відповідач учинив усі можливі та залежні від нього й необхідні дії, передбачені чинним законодавством, спрямовані на забезпечення своєчасного, об`єктивного та всебічного розгляду питання стосовно звільнення позивача з посади з одночасним наданням можливості реалізації останнім свого права на захист, зокрема, і щодо його участі в процесі прийняття оскаржуваного рішення, про що свідчить направлення позивачу термінової урядової телеграми та розміщення у день визначення дати засідання ВРУ відповідного оголошення на її офіційному вебсайті. На обґрунтування дотримання ВРУ процедури розгляду питання про звільнення позивача скаржник також вказує на те, що Регламент не передбачає обов`язку головуючого на пленарному засіданні повністю оголошувати подання ВРЮ про звільнення судді за порушення присяги.

У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ВРУ залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа - ВРП у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначає, що рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року № 810/0/15-15, яке стало підставою для прийняття Постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1607-VIII, є чинним, тому просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Інша третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надіслала.

Позивач та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи позивача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.

Суд першої інстанції установив, що Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області у межах п`ятирічного строку. Постановою ВРУ від 22 травня 2008 року № 296-VI "Про обрання суддів" Цибру Н.В. обрано на посаду судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області безстроково.

05 листопада 2015 року ВРЮ прийняла рішення № 810/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 з посади за порушення присяги".

Правомірність рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року № 810/0/15-15 була предметом розгляду адміністративної справи № 800/24/17 (800/451/15). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 16 квітня 2018 року в указаній вище справі позов задовольнив: визнав протиправним і скасував рішення ВРЮ від 05 листопада 2015 року № 810/0/15-15. Проте Велика Палата Верховного Суду постановою від 18 жовтня 2018 року рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року скасувала та ухвалила нове - про відмову в задоволенні позову.

17 грудня 2015 року ВРЮ внесла до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області у зв`язку з порушенням присяги.

Розпорядженням Голови ВРУ Парубія А.В. від 27 вересня 2016 року № 352 "Про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України восьмого скликання" на вимогу Президента України та відповідно до частини восьмої статті 19 Регламенту прийнято рішення про скликання позачергового пленарного засідання на 10 годину 29 вересня 2016 року для розгляду питання про звільнення суддів.

27 вересня 2016 року відповідач на адресу Чорнобаївського районного суду Черкаської області направив урядову телеграму, адресовану судді ОСОБА_1., якою повідомив її про розгляд подання ВРЮ про звільнення її з посади судді на позачерговому засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року. Ця телеграма вручена позивачу 28 вересня 2016 року.

29 вересня 2016 року ВРУ прийняла Постанову № 1607-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України у зв`язку з порушенням присяги судді.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що відбулося порушення права позивача на участь у процесі прийняття оскаржуваної Постанови ВРУ у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог частини п`ятої статті 216-1 Регламенту про обов`язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що задля повного захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 необхідно визнати протиправною та скасувати Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1607-VIII, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним та відповідає вимогам процесуального законодавства, а саме: частини другої статті 9, пункту 2 частини другої статті 245, пунктів 1, 3 частини четвертої статті 266 КАС України .

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з огляду на таке.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Частинами третьою, п`ятою статті 116 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) було передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції".

На підставі подання Вищої ради юстиції ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.

Порядок підготовки і проведення сесій ВРУ, її засідань, формування державних органів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ визначає Регламент цього органу.

Частинами третьою - восьмою статті 216-1 Регламенту (у редакції, чинній на день розгляду ВРУ питання про звільнення позивача з посади судді) було передбачено, що подання про звільнення судді, обраного безстроково, вноситься до ВРУ Вищою радою юстиції. Обговорення питання про звільнення судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні ВРУ починається з оголошення головуючим подання ВРЮ.

Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.

При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов`язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.

Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.

Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою ВРУ. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України , - щодо кожного судді окремо.

Отже, оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, неголосування у разі наявності зауважень до подання є стадіями прийняття відповідного рішення парламентом. Задля забезпечення обґрунтованості свого рішення ВРУ має ретельно дослідити наявні матеріали, за необхідності може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.

Крім того, обов`язковою умовою законності рішення ВРУ при звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України є дотримання права судді на участь у процесі прийняття рішення. При цьому наведеними положеннями статті 216-1 Регламенту передбачена обов`язкова присутність на засіданні ВРУ судді, якому має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання ВРУ, на якому розглядатиметься це питання.

Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє парламенту розглянути питання про його звільнення за його відсутності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 70, 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. пункт 74 рішення у справі "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08).

У рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11) ЄСПЛ також зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 про проведення засідання ВРУ з розглядом питання про її звільнення з посади на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України , призначеного на 29 вересня 2016 року, було повідомлено з порушенням строку, визначеного Регламентом, оскільки урядова телеграма від 27 вересня 2016 року вручена позивачу лише 28 вересня 2016 року. При цьому ОСОБА_1 не була присутня на засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог частини п`ятої статті 216-1 Регламенту про обов`язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення щодо нього.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ВРУ про належне повідомлення позивача про розгляд питання про його звільнення у зв`язку з розміщенням відповідної інформації на офіційному вебсайті парламенту, оскільки її оприлюднення не доводить того, що позивачу було повідомлено/відомо про дату та час розгляду питання про його звільнення.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що названі вище порушення ВРУ порядку адміністративної процедури розгляду питання про звільнення позивача з посади судді свідчать про незаконність прийнятої за наслідками такого розгляду Постанови та є підставою для її скасування.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 800/606/16 (провадження № 11-711заі18) та 13 листопада 2018 року у справі № 800/532/16 (провадження № 11-712заі18).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено внаслідок повного з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, з дотриманням норм процесуального права та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України , Велика Палата Верховного Суду

1. Апеляційну скаргу Верховної Ради України залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.