Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Герасимова Валерія Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Запорожця Михайла Петровича - головуючого, доповідача,

Касмініна Олександра Володимировича,

Мойсика Володимира Романовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Герасимова Валерія Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Герасимов В.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) положення частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами (далі - Закон), згідно з якими "перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Автор клопотання стверджує, що "застосування та тлумачення судами частини третьої статті 63 Закону призводить до того, що при перерахунку пенсій особам з числа колишніх співробітників органів внутрішніх справ України (міліції) окремі додаткові види грошового забезпечення не враховуються та із складу їх пенсії вилучаються, що є обмеженням і звуженням змісту та обсягу права на отримання пенсії в належному розмірі". У зв'язку з цим Герасимов В.В. просить перевірити оспорювані положення Закону на відповідність вимогам частин другої, третьої статті 22 Конституції України.

Обґрунтовуючи свої твердження, суб'єкт права на конституційну скаргу цитує положення Конституції України, Закону, законів України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року № 900-VІІІ, "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 7 листопада 2007 року № 1294 зі змінами, "Про затвердження Порядку

проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" від 13 лютого 2008 року № 45 зі змінами, "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11 листопада 2015 року № 988 зі змінами, рішення Конституційного Суду України, посилається на судові рішення у своїй справі, зокрема рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2019 року.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначаються конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України, а також обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункти 5, 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

Зі змісту конституційної скарги вбачається, що автор клопотання, стверджуючи про неконституційність положень частини третьої статті 63 Закону, обмежився цитуванням норм Конституції України, законів України, актів Кабінету Міністрів України, юридичних позицій Конституційного Суду України. Однак цитування приписів Конституції України, наведення змісту положень законів, інших нормативно-правових актів, посилання на рішення Конституційного Суду України без аргументації невідповідності Конституції України оспорюваних положень закону не є обґрунтуванням тверджень щодо їх неконституційності.

Крім того, аргументуючи свої твердження щодо неконституційності оспорюваних положень Закону, Герасимов В.В. посилається на статтю 22 Конституції України, однак не вказує, яке саме його конституційне право було порушено внаслідок застосування цих положень. Оскільки стаття 22 Конституції України визначає гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина, то вона не може бути самостійним аргументом для обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) (Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України від 16 липня 2018 року № 1-уп(ІІ)/2018).

Герасимов В.В., як вбачається зі змісту конституційної скарги, фактично висловлює незгоду з судовими рішеннями у його справі, що також не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності положень частини третьої статті 63 Закону.

Автор клопотання також наголошує на неузгодженості оспорюваних норм Закону з положеннями частини четвертої статті 63 Закону та пункту 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Однак, як неодноразово зазначав Конституційний Суд України, усунення неузгодженості, суперечностей, розбіжностей між законами України не належить до повноважень Конституційного Суду України; це питання вирішується в законодавчому порядку (ухвали Конституційного Суду України від 2 жовтня 2014 року № 86-у/2014, від 17 червня 2015 року № 25-у/2015, Ухвала Великої палати Конституційного Суду України від 20 вересня 2018 року № 8-уп/2018).

Наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктами 2, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноваженьКонституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі; неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Герасимова Валерія Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами на підставі пунктів 2, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі; неприйнятність конституційної скарги.

2. Ухвала Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України є остаточною.