Щодо надання пропозицій та зауважень стосовно вдосконалення положень Кримінального процесуального кодексу України

У ВССУ розглянуто Ваш лист від 20.06.2017 № 04-18/10-1147 (вх. № 808/0/1-17 від 03.07.2017) щодо надання пропозицій та зауважень стосовно вдосконалення положень Кримінального процесуального кодексу України ( КПК), у зв'язку з чим повідомляємо таке.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIІІ "Про судоустрій і статус суддів" ВССУ є судом касаційної інстанції, який здійснює свої повноваження згідно з положеннями, визначеними ст. 32 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Узагальнення та аналізи судової практики, проведені ВССУ як судом касаційної інстанції, виявили окремі проблемні питання, вирішення яких потребує внесення змін та/або доповнень до норм КПК.

Порядок проведення позапланової документальної перевірки та позапланової ревізії регламентовано нормами Податкового кодексу України (ПК), закону "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, Закону України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939), Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок проведення інспектування), іншими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України тощо.

Законом України від 14.10.2014 № 1697-VI "Про прокуратуру" внесено зміни до КПК, згідно з якими виключено положення п. 6 ч. 2 ст. 36 і п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК. Ці положення передбачали право слідчих та прокурорів на підставі постанови самостійно призначати ревізії та документальні перевірки. При цьому відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 36 та п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК слідчий (за погодженням прокурора) та прокурор мають право звертатися до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.

Водночас у підп. 78.1.11 ст. 78 ПК в редакції закону до 01.01.2017 було вказано, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни, зокрема до ст. 78 ПК, згідно з якими виключено положення щодо можливості здійснення документальних позапланових перевірок на підставі постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора. Відповідно до підп. 78.1.11 цієї статті однією з підстав проведення позапланової документальної перевірки є отримане судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене відповідно до закону.

Проведення планових та позапланових ревізій здійснюється відповідно до Закону № 2939. Згідно з ч. 5 ст. 11 цього Закону позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, зазначених у ст. 11 Закону, зокрема, в разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, органів доходів і зборів, Національної поліції, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю.

Частиною 6 ст. 11 цього Закону передбачено, що позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.

Отже, враховуючи наведені норми ПК та Закону № 2939, у кримінальному провадженні документальна позапланова перевірка та позапланова виїзна ревізія проводяться тільки на підставі ухвали слідчого судді (судді).

Разом з тим відповідно до п. 29 Порядку проведення інспектування позапланова виїзна ревізія об'єкта контролю за зверненням правоохоронного органу проводиться в разі надання ним постанови слідчого або прокурора про призначення позапланової виїзної ревізії, винесеної після повідомлення посадовій особі підконтрольної установи, що ревізується, про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення. Також згідно з пунктом 31 цього Порядку для проведення ревізії за зверненням правоохоронного органу складається відповідно до компетенції органу державного фінансового контролю на підставі питань, що містяться у зверненні, постанові слідчого або прокурора, рішенні суду, програма ревізії, яка письмово погоджується з правоохоронним органом.

Таким чином, відповідно до законодавства України позапланова виїзна перевірка може проводитись як за ухвалою суду, так і за постановою слідчого, прокурора. При цьому нормами кримінального процесуального законодавства не визначено чіткої процедури проведення позапланової виїзної ревізії чи документальної перевірки, конкретно не встановлено, чи є аналізована категорія процесуальною дією, слідчою розшуковою дією чи заходом забезпечення кримінального провадження.

Неврегульованість можливості призначення під час кримінального провадження слідчим, прокурором або за їх клопотанням слідчим суддею перевірки та ревізії призводить до суперечливої практики правозастосування кримінального процесуального законодавства та порушення принципів законності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Вважаємо, що з метою однакового застосування норм кримінального процесуального законодавства щодо призначення позапланової документальної перевірки та позапланової ревізії потрібно внести зміни до КПК, узгодивши ці зміни з податковим законодавством, Законом № 2939 та Порядком проведення інспектування.

Оскільки згідно із ст. 78 ПК до повноважень слідчого судді (суду) належить розгляд у розумні строки клопотання слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення позапланових виїзних документальних перевірок у кримінальному провадженні, якнайшвидшого законодавчого закріплення потребують процесуальний порядок подання слідчому судді відповідних клопотань, порядок їх розгляду, а також вимоги до ухвали про задоволення або ж відмову у задоволенні відповідного клопотання. Також належить вирішити питання про доцільність надання права на апеляційне оскарження відповідних ухвал слідчих суддів.

У 2016 році судова палата у кримінальних справах ВССУ проводила аналіз проблемних питань забезпечення чіткого процесуального порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, що потребують додаткового законодавчого регулювання, за результатами якого Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності було повідомлено стосовно необхідності внесення змін та доповнень до окремих статей КПК, зокрема, до статей 293, 315, 331, 374, 404, 419, 442, 443. На сьогодні внесення згаданих змін та доповнень не втратило своєї актуальності для забезпечення єдності судової практики та вжиття заходів загального характеру на виконання окремих рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Чанєв проти України", "Руслан Яковенко проти України" тощо.

Із часу набрання чинності КПК постало питання дій суду в разі неявки особи, яка звернулась зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, на засідання з розгляду такої скарги, оскільки КПК, крім вимоги щодо обов'язкової участі скаржника, дій суду в разі його неявки не регламентує. Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.

Судова палата у кримінальних справах ВССУ у 2016 році проводила узагальнення "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування", у якому розглянуто спірні питання судової практики щодо дій суду в разі неявки заявника для участі в розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

Наголошено, що в контексті вирішення питання про дії суду в разі відсутності скаржника, який заявив клопотання про розгляд скарги без його участі, а також належним чином повідомленого скаржника, який не з'явився на такий розгляд, слід зважати на те, що слідчим суддям доцільно в таких випадках залишати скаргу без розгляду. При цьому скаржник буде мати право повторно звернутися до суду з такою скаргою. Цей підхід узгоджується з чинними законодавчими вимогами.

Водночас це питання потребує додаткового законодавчого забезпечення з метою формування єдиної судової практики розгляду таких скарг під час досудового розслідування та надання слідчим суддям процесуальних засобів для оперативного вирішення такого роду скарг.

Враховуючи наведене, вважаємо за доцільне ч. 3 ст. 306 КПК викласти в такій редакції: "Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за участю особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, які були належним чином повідомлені про дату і час проведення судового засідання, не є перешкодою для розгляду скарги".

Із часу тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, а також від початку проведення антитерористичної операції в окремих районах Донецької та Луганської областей у Верховній Раді України було зареєстровано декілька законопроектів, мета яких -законодавче врегулювання процесуального порядку відновлення матеріалів втрачених кримінальних проваджень, які були підсудні судам на зазначених територіях.

Зокрема, йдеться про законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав людини у кримінальному судочинстві від 21.05.2015 № 2930 (за даними офіційного веб-сайту Верховної Ради України, 21.02.2017 законопроект включено до порядку денного сесії Верховної Ради України) та законопроект про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо механізму відновлення втрачених матеріалів справи від 19.10.2015 № 3343 (за даними офіційного веб-сайту Верховної Ради України, 14.03.2017 Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин вручено подання про відхилення законопроекту).

Зазначені проекти законів були предметом аналізу в рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2017 у справі "Хлебік проти України" (пункти 47, 48 рішення) як заходи, спрямовані на вирішення проблемних питань розгляду кримінальних проваджень у разі, коли частина матеріалів провадження залишається недоступною для судів та учасників кримінального провадження (п. 80 рішення).

З огляду на зазначене невідкладного законодавчого регулювання потребує питання процедури відновлення втрачених матеріалів кримінальних справ та кримінальних проваджень, розгляду таких справ та виконання судових рішень у випадках, коли матеріали кримінального провадження втрачено після набрання вироком законної сили та звернення вироку до виконання.

Окремої уваги потребує визначення процесуальних механізмів розгляду питань, що виникають під час виконання вироку стосовно осіб, які відбували покарання в установах виконання покарань на тимчасово окупованій території або в окремих районах Донецької та Луганської областей і звільняються за рішеннями незаконних органів із таких установ з подальшим переміщенням на підконтрольну органам державної влади територію.