Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України

Все це вимагає докорінного поліпшення роботи судів, які своєю діяльністю по розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення покликані сприяти зміцненню законності й правопорядку в Україні, надійно захищати права та свободи людини і громадянина";

в абзаці п'ятому слова "районних (міських)" замінити словами "нижчого рівня";

3) пункт 1 викласти в такій редакції:

"1. Судовим колегіям Верховного Суду України, Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, міжобласному, Київському та Севастопольському міським, районним (міським), а також військовим судам України відповідно до вимог Конституції України рішуче домагатись підвищення рівня своєї діяльності, ефективності правосуддя, забезпечувати своєчасний розгляд судових справ і скарг громадян, правильне й однакове застосування законодавства.

В умовах несприятливої криміногенної ситуації, викликаної загрозливим зростанням злочинності та інших правопорушень, судам належить шляхом точного і неухильного застосування законодавства забезпечити надійний захист прав та свобод людини і громадянина, прав та охоронюваних законом інтересів державних і громадських підприємств, установ, організацій від порушень і протиправних посягань";

4) у п.2:

друге і третє речення абзацу першого викласти в такій редакції:

"Судді повинні поліпшити організацію своєї роботи, підвищити рівень культури судових процесів, виявляти високу принциповість і непримиренність до будь-яких порушень законності та правопорядку, чуйне й уважне ставлення до людей, їх звернень, листів і заяв. Слід рішуче протидіяти спробам впливу на суддів у будь-який спосіб і втручання посадових осіб у вирішення конкретних судових справ, порушувати перед відповідними органами питання про притягнення таких осіб до юридичної відповідальності";

абзац другий викласти в такій редакції:

"Судочинство в кримінальних і цивільних справах повинно здійснюватись у повній відповідності з чинним законодавством, на основі рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, незалежності суддів і підкорення їх лише законові та з додержанням інших конституційних засад судочинства. Суди зобов'язані суворо додержувати вимог ст.10 Конституції України, ст.18 Закону України "Про мови в Україні", ст.9 ЦПК і ст.19 КПК щодо мови, якою ведеться судочинство";

5) абзац перший п.3 після слова "вимог" доповнити словами "ст.62 Конституції України", а абзац другий після слова "охороні" - словами "прав та свобод людини і громадянина";

6) пункт 4 викласти в такій редакції:

"4. У центрі уваги судів мають постійно перебувати питання неухильного виконання законодавства, спрямованого на посилення охорони життя, здоров'я, честі й гідності, недоторканності та безпеки людини, на захист прав усіх суб'єктів права власності й господарювання, на боротьбу з організованими формами злочинності, посадовими зловживаннями, хабарництвом, ухиленням від сплати податків, наркоманією, розпалюванням національної і релігійної ворожнечі, порушеннями громадського порядку та іншими небезпечними злочинами";

7) у п.5:

в абзаці першому слова "точного виконання законів" замінити словами "неухильного додержання Конституції та законів України";

в абзаці другому виключити слова "та спекуляцію";

в абзаці третьому виключити слова "і здатні виправитись без ізоляції від суспільства";

8) друге речення п.8 викласти в такій редакції:

"Виходячи з положень ст.50 Конституції України про те, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, суди при розгляді справ про екологічні правопорушення зобов'язані виявляти всіх причетних до їх вчинення осіб і обговорювати питання про притягнення останніх до кримінальної чи адміністративної відповідальності та відшкодування завданої цими правопорушеннями шкоди";

9) у п.9:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Звернути увагу судів на необхідність поліпшення розгляду справ про адміністративні правопорушення, і особливо про дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, прояв неповаги до суду, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції, посягання на власність, правопорушення в галузі охорони природи, у сфері послуг, фінансів і підприємницької діяльності та інші правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції судів";

в абзаці другому слово "службових" замінити словом "посадових";

10) у п.10 слова "органів державного управління та службових осіб" замінити словами "органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб";

11) у п.11 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)";

12) у п.12:

в абзаці першому слова "окремих ухвал", "ухвала" замінити відповідно словами "окремих ухвал (постанов)", "ухвала (постанова)";

абзац другий викласти в такій редакції:

"Належить встановити суворий контроль за своєчасним виконанням окремих ухвал (постанов) керівниками підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності й у разі їх невиконання або формального ставлення до усунення зазначених у них недоліків притягати винних до юридичної відповідальності за невжиття заходів за окремою ухвалою (постановою)";

13) абзац перший п.13 виключити;

14) у п.14 слово "листів" замінити словом "звернень".

39. У постанові від 28 червня 1991 р. N 3 "Про судову практику в справах про хуліганство":

1) в абзаці третьому п.9 слова "народному дружиннику" замінити словами "члену громадського формування з охорони громадського порядку";

2) у п.10:

в абзаці першому слова "або народного засідателя, а так само відносно їх близьких родичів в зв'язку з здійсненням суддею чи народним засідателем правосуддя" замінити словами "а так само щодо його близьких родичів у зв'язку зі здійсненням суддею правосуддя";

абзац третій викласти в такій редакції:

"Образа працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною з охороною громадського порядку, а так само судді у зв'язку з його діяльністю по здійсненню правосуддя, поєднана з грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства, повинна кваліфікуватися за відповідною частиною ст.206 КК і відповідно за статтями 176-3, 189-1 КК";

3) у п.19 слова "окремих ухвал" замінити словами "окремих ухвал (постанов)".

40. У постанові від 28 червня 1991 р. N 4 "Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань":

1) абзац перший преамбули викласти в такій редакції:

"Закріплене в ч.3 ст.27 і ч.5 ст.55 Конституції України та ст.15 КК право кожного на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань на свої права і свободи, своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей є важливою гарантією реалізації конституційних положень про непорушність прав та свобод людини і громадянина, про невід'ємність права кожної людини на життя, про недоторканність її житла і майна, а також забезпечує умови для захисту громадських і державних інтересів";

2) в абзаці першому п.1 слова й цифри "ст.15 КК України" замінити словами й цифрами "ч.3 ст.27, ч.5 ст.55 Конституції України і ст.15 КК";

3) у п.8:

в абзаці першому слово "природоохоронних" замінити словом "правоохоронних";

в абзаці третьому слова "Працівники міліції, інші представники влади, природоохоронних органів" замінити словами "Працівники міліції, інших правоохоронних органів";

4) пункт 9 викласти в такій редакції:

"9. Судам необхідно відрізняти необхідну оборону від мнимої (уявної) оборони, коли особа, помиляючись щодо реальності посягання і вважаючи, що вона захищає правоохоронювані інтереси, заподіює шкоду іншій особі.

Якщо особа, перебуваючи в стані мнимої оборони, з урахуванням конкретних обставин не повинна була чи не могла усвідомлювати відсутність реального посягання, а заподіяна нею шкода не перевищувала ту, яка була б допустимою в умовах реального посягання, її дії повинні розглядатись як вчинені без вини і прирівнюватись до необхідної оборони.

Якщо ж особа, перебуваючи в стані мнимої оборони, не усвідомлювала факту відсутності реального посягання, але з урахуванням конкретних обставин повинна була й могла це усвідомлювати, а завдана шкода не перевищувала ту, яка була б допустимою в умовах реального посягання, її дії повинні розглядатись як заподіяння шкоди з необережності.

У випадку, коли особа, перебуваючи в стані мнимої оборони, завдала шкоди, яка явно не відповідає тій, що була б допустимою в умовах реального посягання, її дії повинні розглядатись як перевищення меж необхідної оборони і за наявності відповідних ознак кваліфікуватися за ст.97 чи 104 КК".

5) у п.11:

абзац перший у кінці доповнити словами "та керуватися роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання";

абзац другий виключити;

6) у п.13 слова "службових осіб, державних органів" замінити словами "посадових і службових осіб, органів державної влади";

7) пункт 14 після слова "увагу" доповнити словом "судів".

41. У постанові від 27 березня 1992 р. N 4 "Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини" у п.16:

абзац другий після слова "або" доповнити словом "відразу";

доповнити пункт абзацом третім такого змісту:

"Якщо ж з метою приховати згвалтування чи замах на цей злочин було вчинено умисне вбивство потерпілої через деякий час після скоєння зазначеного злочину (за наявності розриву в часі), дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.117 або ст.17, ст.117 і п."ж" ст.93 КК як вбивство з метою приховання раніше вчиненого злочину".

42. У постанові від 26 червня 1992 р. N 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів":

1) назву постанови після слова "власність" доповнити словами "суддів і";

2) в абзаці першому преамбули слова "органів прокуратури, внутрішніх справ і служби безпеки" замінити словами "судів, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та інших правоохоронних органів";

3) абзац другий преамбули після слова "захист", абзац третій преамбули після слова "власність" та п. 1 після слова "власність" доповнити словами "суддів і";

4) у п.1, абзаці другому п.3, пунктах 4-8 і 17 слова "народних дружинників", "народного дружинника", "народним дружинником", "народному дружиннику", "дружинника" замінити словами "членів громадських формувань з охорони громадського порядку" у відповідних числі та відмінках;

5) у п.3:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Судам необхідно мати на увазі, що відповідальність за статтями 188-1, 189-1 - 189-5, 190-1 КК та ст.185 і 185-7 КпАП настає лише за дії, вчинені винним у зв'язку з виконанням суддею, працівником правоохоронного органу службових обов'язків, а так само у зв'язку з діяльністю члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця, пов'язаною з охороною громадського порядку";

абзац другий після слова "діяння" доповнити словом "судді";

6) у п.5 абзаци перший-четвертий викласти в такій редакції:

"Звернути увагу судів, що, крім судді, військовослужбовця та члена громадського формування з охорони громадського порядку, потерпілими у справах про злочини, передбачені статтями 189-1, 189-2, 189-4, 189-5, 190-1 КК, можуть бути також працівники правоохоронних органів, до яких згідно з приміткою до ст.190-1 КК належать особи, зазначені в ч.1 ст.2 Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів". Це працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митних органів, органів охорони державного кордону, державної податкової адміністрації, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інших органів, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції.

Судам слід мати на увазі, що в таких випадках працівники правоохоронних органів та військовослужбовці можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, та коли застосовували заходи по охороні правопорядку у відповідності зі своїми службовими обов'язками, за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони вжили зазначених заходів в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, перепиняли правопорушення у неробочий час).

Крім того, в передбачених законом випадках потерпілими можуть бути близькі родичі судді і працівника правоохоронного органу. Згідно з приміткою до ст.190-1 КК до близьких родичів, про яких йдеться у статтях 123-1, 176-2, 189-2, 189-4, 189-5 і 190-1 КК, належать особи, зазначені в ч.2 ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів": батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

Посягання, вчинені на технічних працівників, секретарів, прибиральниць та інших осіб, робота яких не пов'язана із правозастосовчими або правоохоронними функціями правоохоронних органів, потрібно кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності тощо";

7) у п.6:

в абзаці другому слово "попередженню" замінити словом "запобіганню";

в абзаці третьому в першому реченні цифри "189-2 - 189-5" замінити цифрами "189-1 - 189-5", а друге речення виключити;

8) у п.8:

абзац третій викласти в такій редакції:

"Опір, не поєднаний з насильством чи погрозою його застосування, якщо він перешкодив працівникові міліції запобігти злочину чи затримати особу, яка його вчинила, утворює окремий склад злочину, передбачений ч.2 ст.189-3 КК";

абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"Насильство, застосоване щодо працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця при опорі їм під час виконання ними обов'язків щодо охорони громадського порядку, може полягати в умисному нанесенні ударів, побоїв, тілесних ушкоджень. Заподіяння легких тілесних ушкоджень і тілесних ушкоджень середньої тяжкості члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю, який не є працівником правоохоронного органу, охоплюється диспозицією ч.2 ст.188-1 КК. Якщо ж при опорі працівникові міліції чи військовослужбовцю, який одночасно є працівником правоохоронного органу, було нанесено удари, побої чи заподіяно легке, середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.188-1 та ч.1 чи 2 ст.189-4 цього Кодексу";

9) у п.9:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Судам слід мати на увазі, що відповідальність за ст.189-1 КК настає лише у випадку, коли образа нанесена працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю - у зв'язку з їх діяльністю по охороні громадського порядку";

перше речення абзацу другого викласти в такій редакції:

"Під образою слід розуміти такі нецензурні чи брутальні висловлювання, непристойні жести та інші аналогічні дії, вчинені щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця - у зв'язку з їх діяльністю по охороні громадського порядку, які принижують честь і гідність зазначених осіб";

перше речення абзацу третього викласти в такій редакції:

"Не є образою в розумінні ст.189-1 КК безадресна нецензурна лайка в присутності працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця";

10) у другому реченні абзацу першого п.10 слово "проявлятися" замінити словом "виявлятися";

11) абзац четвертий п.11 викласти в такій редакції:

"Якщо втручання в діяльність працівника прокуратури, органу внутрішніх справ, служби безпеки поєднане з діями, передбаченими ч.2 ст.188-1, статтями 189-4, 189-5 або 190-1 КК, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.189-3 і зазначеними статтями Кримінального кодексу";

12) у п.12:

абзаци перший і другий викласти в такій редакції:

"Суди повинні мати на увазі, що відповідальність за ч.1 ст.189-4 КК настає при умисному заподіянні названим у цій статті особам середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, а так само при нанесенні їм побоїв або вчиненні щодо них інших насильницьких дій, а за ч.2 цієї статті - при умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень.

Якщо винний усвідомлював суспільно небезпечний характер побоїв або інших насильницьких дій, передбачав і бажав настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, але ці наслідки не настали з причин, що не залежали від волі винного, вчинене необхідно розглядати як замах на злочин і кваліфікувати за ч.2 ст.17, ч.2 ст.189-4 КК";

доповнити пункт абзацом третім такого змісту:

"Звернути увагу судів на те, що настання смерті потерпілого через необережність винного диспозицією ст.189-4 КК не охоплюється, а тому, якщо зазначені в ч.1 ст.189-4 КК дії призвели до смерті потерпілого, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених цією нормою і ст.98 КК. Якщо ж смерть потерпілого сталася внаслідок умисного заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.189-4 та ч.3 ст.101 КК.";

13) у п.13:

друге речення абзацу шостого після слова "інших" доповнити словами "фізичних чи юридичних";

в абзаці восьмому слова "державній, громадській організації, громадянам чи заподіяння великої майнової шкоди хоча б одній особі" замінити словами "кільком фізичним чи юридичним особам або заподіяння великої майнової шкоди одній юридичній чи фізичній особі (позбавлення притулку, їжі, одягу тощо)";

14) у п.14:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Під посяганням на життя, передбаченим ст.190-1 КК, належить розуміти умисне вбивство або замах на умисне вбивство хоча б однієї із зазначених у цій статті осіб. Якщо такі дії вчинені у зв'язку з виконанням суддею або працівником правоохоронного органу службових обов'язків чи у зв'язку з діяльністю члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця, пов'язаною з охороною громадського порядку, вони кваліфікуються лише за ст.190-1 КК";

абзац другий виключити;

абзац третій вважати абзацом другим і після слова "на" доповнити словом "умисне".

43. У постанові від 25 грудня 1992 р. N 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності":

1) у п.2 виключити слова "У зв'язку з тим, що Законом від 7 лютого 1991 р. "Про власність" передбачені приватна, колективна і державна форми власності";

2) перше речення п.4 після слова "засобами" доповнити словами "психотропними речовинами";

3) перше речення п.11 після слова "засобів" доповнити словом "психотропних";

4) пункт 17 викласти в такій редакції:

"17. При відмежуванні вимагательства від злочинів, передбачених статтями 155-8 і 198-2 КК, треба виходити з того, що при вимагательстві винна особа керується умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Якщо ж винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого перестати займатися підприємницькою діяльністю чи обмежити її або укласти яку-небудь угоду, виконання якої може обмежити законні права (інтереси) підприємця, вчинене належить розглядати як протидію законній підприємницькій діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст.155-8 КК.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст.198-2 КК. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло з підстав, не передбачених чинним законодавством, або неіснуючого зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагательство";

5) в абзаці третьому п.18 слова "заволодіння правом на майно - як недійсна угода" замінити словами "одержання права на майно за таких обставин - розглядатись як недійсна угода";

6) в абзаці першому п.19 слово "службовій" замінити словом "посадовій";

7) у п.20 слова "службової", "службовою", "службовим" замінити відповідно словами "посадової", "посадовою", "посадовим";

8) абзац перший п.23 після цифр "229-2" доповнити цифрами і словами "229-17 (розкрадання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин), 229-19";

9) в абзаці першому п.24 цифри "229-3" замінити цифрами й літерами "229-2, ч.3 ст.229-19";

10) в абзаці першому п.25 слова "коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи" замінити словами "коли за домовленістю, яка виникла до початку вчинення відповідного злочину, в ньому брали участь як співвиконавці дві й більше особи";

11) у п.26:

в абзаці другому слово "службових" замінити словом "посадових";

абзац третій викласти в такій редакції:

"Якщо організована група являє собою озброєну банду, відповідальність її членів, які вчинили вимагательство, настає за сукупністю злочинів, передбачених ст.69 і ст.144 ч.3 КК".

44. У постанові від 29 грудня 1992 р. N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками":

1) абзац другий п.5 викласти в такій редакції:

"Притягнення до кримінальної відповідальності за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам недоброякісної продукції осіб, зазначених у ст.147 КК, не звільняє від матеріальної відповідальності в установлених законом межах працівників, у тому числі посадових осіб, винних у виготовленні такої продукції".

45. У постанові від 12 лютого 1993 р. N 1 "Про підсумки роботи судів за 1992 р. та завдання судів, що випливають з Постанови Верховної Ради України від 26 січня 1993 р. "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю":

1) у п.1 слова "обласним, Київському міському" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським";

2) в абзаці другому п.3 слова "рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх тільки законові та дотримання інших демократичних принципів правосуддя" замінити словами "рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише законові та додержання інших засад судочинства";

3) у п.5 слово "спекуляцією" замінити словами "ухиленням від сплати податків";

4) у п.10 слова "окремих ухвал", "службових" замінити відповідно словами "окремих ухвал (постанов)", "посадових";

5) у пунктах 11-13 слова "обласним і Київському міському" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським".

46. У постанові від 26 березня 1993 р. N 2 "Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі":

1) у пунктах 3, 16, 22, 29, 30 слова "службових", "службового", "службові", "службова", "службовими" замінити відповідно словами "посадових", "посадового", "посадові", "посадова", "посадовими";

2) у п.4 слово "які " замінити словом "що";

3) з абзацу першого п.25 виключити слова "Ради народних депутатів";

4) абзац третій п.29 після першого речення доповнити реченням такого змісту:

"Якщо такі дії були поєднані з незаконним одержанням зазначеними робітниками і службовцями матеріальних благ або вигід майнового характеру в значному розмірі, вони потребують додаткової кваліфікації за ст.191-2 КК";

5) абзаци перший, третій та четвертий п.30 після слів "сильнодіючі", "сильнодіючих" доповнити відповідно словами "психотропні", "психотропних";

6) в абзаці другому п.32 слова "окремими ухвалами" замінити словами "окремими ухвалами (постановами)";

7) пункт 33 після слів "Верховного Суду України" доповнити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

48. У постанові від 1 квітня 1994 р. N 3 "Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ":

1) абзац другий п.1 після слова "спричинили" доповнити словами "несвоєчасний розгляд та";

2) пункт 5 викласти в такій редакції:

"5. Оскільки відповідно до п.7 ч.3 ст.128 Конституції України однією з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, головуючий у справі зобов'язаний згідно з вимогами статей 87, 88 КПК та статей 189, 201 ЦПК особисто перевірити правильність і своєчасність оформлення й виготовлення протоколу судового засідання та забезпечити своєчасний розгляд зауважень на нього";

3) у п.6 слова "Верховному Суду Республіки Крим" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

49. У постанові від 8 липня 1994 р. N 6 "Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" у п.17 слова "Верховному Суду Республіки Крим" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

50. У постанові від 30 вересня 1994 р. N 10 "Про деякі питання, що виникають при застосуванні судами законодавства, яке передбачає оскарження до суду санкції прокурора на арешт":

1) пункт 11 доповнити абзацом другим такого змісту:

"При цьому слід враховувати, що згідно зі спеціальною нормою (ч.5 ст.236-4 КПК )в разі скасування суддею рішення про арешт заарештований підлягає негайному звільненню з-під варти і особа, в провадженні якої перебуває справа, зобов'язана протягом доби з моменту одержання постанови судді вирішити питання про обрання іншого запобіжного заходу. Тому положення ст.387 КПК, яка надає голові відповідного суду, прокурору та їх заступникам право зупинити виконання судового рішення до вирішення справи в порядку нагляду, на постанову судді про негайне звільнення заарештованого з-під варти не поширюється".

51. У постанові від 7 жовтня 1994 р. N 12 "Про судову практику в справах про хабарництво" у другому реченні абзацу першого п.2 цифру "2" замінити цифрою "1".

53. У постанові від 7 липня 1995 р. N 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" в абзаці другому п.2 слова "органом Міністерства фінансів України" замінити словами "органом Державного казначейства України".

54. У постанові від 22 грудня 1995 р. N 21 "Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру" у п.26 виключити слова "а також особою, яка не є учасником судового розгляду справи (коли постановлене судове рішення стосується її інтересів)".

56. У постанові від 12 квітня 1996 р. N 4 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів":

1) у преамбулі:

абзаци перший та другий викласти в такій редакції:

"Відповідно до статей 6, 126, 129 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Статтями 124, 127 Конституції України та Законом України "Про статус суддів" передбачено, що носіями судової влади є професійні судді й залучені у визначених законом випадках до здійснення правосуддя народні засідателі та присяжні";

абзац третій доповнити реченням такого змісту:

"Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб";

в абзаці четвертому слово "законодавчі" замінити словом "правові";

у першому реченні абзацу шостого слова "Чинним законодавством" замінити словами "Конституцією України та чинним законодавством";

абзац сьомий після слова "незалежність" доповнити словами "і недоторканність";

2) у п.2:

в абзаці першому слово "тільки" замінити словом "лише" доповнити цей абзац після слова "учасників" словом "судового";

абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"Виходячи з того що Конституцією України та чинним законодавством професійним суддям заборонено виконувати не властиві суду функції, вони не можуть бути членами різних комітетів, комісій по боротьбі зі злочинністю та залучатись до іншої роботи, якщо це може вплинути на їх незалежність і неупередженість при здійсненні правосуддя";

3) пункт 3 викласти в такій редакції:

"Відповідно до ст.126 Конституції України вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою юридичну відповідальність. На всі випадки втручання в їх діяльність та прояву неповаги до суду й судді суди повинні реагувати окремими ухвалами чи постановами, а якщо в таких діях є ознаки злочину, передбаченого відповідною статтею Кримінального кодексу - вирішувати питання про порушення кримінальної справи";

4) у п.4 виключити слова "чи народного засідателя";

5) у п.6 слова "Забезпечуючи принцип змагальності судового процесу" замінити словами "Забезпечуючи додержання такої основної засади судочинства, як змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед ним переконливості останніх";

6) абзац другий п.8 викласти в такій редакції:

"Якщо будуть встановлені дані, які свідчать про перешкоджання явці свідка, потерпілого, експерта до суду або про примушування їх до відмови від дачі показань чи висновку, до дачі завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням їхнього майна чи майна їхніх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, про підкуп з тією ж метою свідка, потерпілого чи експерта, а так само про погрозу вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок, суд одночасно зі справою має вирішити питання про притягнення винних у цьому осіб до кримінальної відповідальності";

7) у п.10:

в абзаці першому слова "або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності", "правових" замінити відповідно словами "чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб" і "нормативно-правових";

в абзацах другому і третьому слова "про явну зневагу до суду" замінити словами "про неповагу до суду й судді";

8) перше речення п.11 після слова "забезпечується" доповнити словами "зокрема, особливим захистом майна судді та членів його сім'ї";

9) пункт 12 викласти в такій редакції:

"12. При розгляді цивільних справ за спорами з приводу судового захисту гарантій незалежності й недоторканності суддів слід виходити з того, що в разі невідповідності положень правового акта Конституції України чи законові належить застосовувати положення Конституції або закону";

10) в абзаці другому п.14 слова "судді, народного засідателя чи їхніх" замінити словами "судді чи його";

11) у п.15:

абзац другий викласти в такій редакції:

"Умисне заподіяння судді або його близьким родичам середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, а так само нанесення їм побоїв або вчинення інших насильницьких дій повністю охоплюється ч.1 ст.189-4 КК і додаткової кваліфікації за статтями 102, 106 чи 107 КК не потребує";

абзац третій виключити;

абзац четвертий замінити двома абзацами, які вважати абзацом третім і четвертим;

"Настання смерті потерпілого через необережність винного не охоплюється диспозицією ст.189-4 КК, а тому якщо внаслідок дій, передбачених ч.1 цієї статті, настала смерть потерпілого, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.189-4 та ст.98 КК. Якщо ж смерть потерпілого настала внаслідок умисного заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, вчинене підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.189-4 та ч.3 ст.101 КК.

У разі, коли винна особа вчинила посягання на життя судді у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, її дії мають кваліфікуватися за ст.190-1 КК або, за наявності інших передбачених законом підстав, за ст.58 КК і додаткової кваліфікації за п."в" ст.93 КК не потребують";

12) абзац перший п.16 викласти в такій редакції:

"Під образою у ст.176-3 КК слід розуміти нецензурні чи брутальні висловлювання, непристойні жести та інші аналогічні дії щодо судді у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя, які принижують його честь і гідність. Образою слід визнавати й непристойну оцінку особистих якостей або поведінки судді";

13) перше речення п.19 викласти в такій редакції:

"Звернути увагу на те, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією та законами України".

57. У постанові від 12 квітня 1996 р. N 6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів":

1) з преамбули виключити слова "а також купонів багаторазового використання (карбованців)";

2) у п.1:

з абзацу першого виключити слова "а також купонів багаторазового використання (далі - підроблених грошей чи державних цінних паперів)";

з абзацу другого виключити слова "або Указом Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 р. "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів багаторазового використання";

3) пункт 19 виключити.