Про виконання рішень третейських судів

У зв'язку з надходженням від арбітражних судів запитів щодо порядку примусового виконання рішень третейського суду з господарських спорів та з метою забезпечення правильної і однакової практики застосування законодавства Президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Оскільки в Україні відсутній законодавчий акт, який регулював би діяльність третейського суду, у тому числі утворюваного сторонами для вирішення конкретного господарського спору, на території України в частині, що не суперечить Конституції і законам України, діє Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів між об'єднаннями, підприємствами, організаціями і установами, затверджене постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 30 грудня 1975 року N 121 (з наступними змінами і доповненнями).

2. Порядок виконання рішень третейських судів установлений розділом V Цивільного процесуального кодексу України "Виконання судових рішень". Зокрема, статтею 3 48 ЦПК встановлено, що за правилами, викладеними у цьому розділі, підлягають виконанню рішення третейських судів (п.9) та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, арбітражів (третейських судів), спеціально утворюваних для розгляду окремих справ (п.6), а статтею 3 49 ЦПК до переліку виконавчих документів поряд з іншими віднесені рішення, передбачені статтею 348 цього Кодексу, тобто і рішення третейських судів з господарських спорів.

Таким чином, законодавством України врегульований порядок виконання рішень третейського суду і тому пункт 16 згаданого Положення про третейський суд, що передбачає можливість звернення до арбітражних органів із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, не повинен застосовуватись, а у видачі наказу арбітражного суду на примусове виконання такого рішення, слід відмовити з посиланням на чинне законодавство.

3. Як виконавчий документ рішення третейського суду з господарського спору щодо стягнення грошових сум обов'язкове для виконання банківськими установами у безспірному порядку, встановленому Національним банком України, а решта - судовими виконавцями відповідно до розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

4. Рішення іноземного третейського суду, тобто коли місце арбітражу знаходиться за кордоном, виконується відповідно до вимог статей 35 і 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", статей 7-10 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року, Конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, до якої Українська РСР приєдналась 10 жовтня 1960 року.