Ухвала Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 40, другого речення частини першої статті 45, частини четвертої статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Пасенюка Олександра Михайловича,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни - доповідача,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 40, другого речення частини першої статті 45, частини четвертої статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 41-42, N 43, N 44-45, ст. 529) (далі - Закон).

Заслухавши суддю-доповідача Шапталу Н.К. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Вища кваліфікаційна комісія суддів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 40, другого речення частини першої статті 45, частини четвертої статті 53 Закону у взаємозв'язку з положеннями статті 92 Закону в аспекті того, чи зберігається за суддею Верховного Суду України, який був відряджений для роботи у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (далі - Комісія) зі збереженням заробітної плати за основним місцем роботи, посада судді Верховного Суду України, з якої його було відряджено, чи входить цей суддя до складу Пленуму Верховного Суду України, чи повноважний він брати участь у розгляді питань, що виносяться на засідання Пленуму Верховного Суду України.

Автор клопотання обґрунтовує практичну необхідність у з'ясуванні, роз'ясненні, офіційній інтерпретації зазначених положень Закону неоднозначним їх розумінням Верховним Судом України та Комісією. Підтвердженням цього, як вказує суб'єкт права на конституційне подання, є факт недопущення 11 березня 2011 року двох суддів Верховного Суду України, які були відряджені для роботи у Комісії, до участі у засіданні Пленуму Верховного Суду України.

Крім того, у поданні зазначено, що різна інтерпретація наведених положень Закону щодо участі суддів Верховного Суду України, відряджених для роботи у Комісії, врозгляді питань, винесених на засідання Пленуму Верховного Суду України, може призвести до порушення прав учасників Пленуму Верховного Суду України та поставити під сумнів легітимність його рішень.

2. Розглядаючи питання щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 40, другого речення частини першої статті 45, частини четвертої статті 53 Закону, Конституційний Суд України виходить з такого.

Приводом для відкриття провадження у цій справі відповідно до статей 39, 41 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому наведено практичну необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень Закону. Тобто суб'єкт права на конституційне подання обґрунтував необхідність в їх офіційному тлумаченні.

Верховна Рада України 20 жовтня 2011 року прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" N 3932-VI, що набрав чинності 13 листопада 2011 року (Голос України, 2011 р., 12 листопада), яким врегулювала питання, порушені в конституційному поданні.

За таких обставин та виходячи з правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Ухвалі від 25 жовтня 2007 року N 45-уп/2007, у разі прийняття закону, де "містяться відповіді на порушені в конституційному поданні питання", відпадає практична необхідність в офіційному тлумаченні окремих положень Закону, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 153 Конституції України, статтею 45, частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Закону України "Про Конституційний Суд України", пунктом 1 параграфа 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України

1. Припинити конституційне провадження у справі за конституційним поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 40, другого речення частини першої статті 45, частини четвертої статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.