Про Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"

Верховна Рада України 15.09.99 прийняла Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон), опублікований в газеті "Голос України" за 05.10.99 N 184 (2186).

Вищий арбітражний суд України вважає за доцільне звернути увагу арбітражних судів на деякі положення Закону.

1. Частиною четвертою статті 3 Закону передбачено, що назву "профспілка" або похідні від неї можуть використовувати лише ті організації, які діють на підставі Закону. Дія Закону не поширюється на діяльність об'єднань громадян, створених відповідно до інших Законів України.

2. Відповідно до статті 4 Закону законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", цього Закону, Кодексу законів про працю , інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

До профспілок застосовується Закон України "Про об'єднання громадян", якщо інше не передбачено Законом.

Частиною четвертою статті 4 Закону передбачено, що у разі коли міжнародними договорами, конвенціями, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено більш високий рівень гарантій щодо забезпечення діяльності профспілок, то застосовуються норми міжнародного договору або угоди. Ця норма кореспондується з вимогами частини третьої статті 4 Арбітражного процесуального кодексу України.

3. Стаття 8 Закону надає профспілкам право утворювати на добровільних засадах об'єднання (асоціації, ради, федерації, конфедерації тощо) з метою виконання своїх статутних завдань.

Профспілки - засновники об'єднань повинні укласти відповідну угоду і затвердити статут (положення) об'єднання, у якому, зокрема, повинні бути визначені права об'єднання.

Статус об'єднання профспілок визначається за статусом членів, яких вона об'єднує, з урахуванням вимог статті 11 Закону. Ця норма визначає також і статус самих професійних спілок, поділяючи їх у зв'язку з цим на місцеві, обласні, регіональні, республіканські та всеукраїнські.

4. Легалізацію (офіційне визнання) профспілок та їх об'єднань, яка є обов'язковою, здійснюють залежно від статусу профспілки, об'єднання Міністерство юстиції України та його відповідні управління шляхом реєстрації. Порядок і строки реєстрації профспілок чи їх об'єднань визначено статтею 16 Закону.

Цією статтею передбачено, зокрема, що профспілки та їх об'єднання, зареєстровані в установленому порядку, набувають статусу юридичної особи. Організаційні ланки профспілок також набувають такого статусу на підставі статуту зареєстрованої всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу.

Легалізуючий орган може відмовити у реєстрації профспілки чи її об'єднання у разі невідповідності поданих для реєстрації документів статусу профспілки або об'єднання, визначеному відповідно до статті 11 Закону.

Частиною восьмою статті 16 Закону передбачено, що рішення про відмову в легалізації може бути оскаржено у судовому порядку.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 18.10.2000 N 11-рп/2000 визнано неконституційними положення статті 16 Закону в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов'язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки.

Арбітражним судам у визначенні підвідомчості спорів за участю професійних спілок, у тому числі пов'язаних з відмовою у їх легалізації, слід враховувати загальні правила, наведені у спільному листі Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України від 20.07.95 N 01-8/518а, виходячи з суб'єктного складу учасників спору. Тобто з огляду на вимоги статей 1 і 21 Арбітражного процесуального кодексу України профспілки можуть бути учасниками арбітражного процесу лише за наявності у них статусу юридичної особи. В іншому разі справи у спорах за участю профспілок підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Згідно з частиною одинадцятою статті 16 Закону зареєстровані профспілки, їх об'єднання, а також організаційні ланки таких профспілок здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні зобов'язання через органи, що діють у межах прав, наданих їм статутом. У зв'язку з цим слід мати на увазі, що сторонами або іншими учасниками арбітражного процесу повинні виступати саме профспілки (об'єднання профспілок, їх організаційні ланки), а не їх органи.

5. Згідно зі статтею 18 Закону профспілки, їх об'єднання можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

Арбітражні суди повинні мати на увазі таке.

5.1. Діяльність профспілок, їх об'єднань, яка порушує Конституцію та закони України, може бути заборонена виключно за рішенням арбітражного суду (частина третя статті 18 Закону). Отже рішення про примусовий розпуск, припинення, а також заборону діяльності профспілок, їх об'єднань, прийняте будь-яким іншим органом, підлягає визнанню недійсним за заявою заінтересованої особи.

5.2. Рішення про примусовий розпуск об'єднання, прийняте арбітражним судом, не тягне за собою розпуску профспілок, які входять до цього об'єднання.

5.3. Прийняте судове рішення про примусовий розпуск профспілки чи об'єднання профспілок позбавляє останніх статусу юридичної особи з моменту виключення її з Реєстру об'єднань громадян. Оскільки виключення профспілки чи об'єднання з названого Реєстру і анулювання свідоцтва про реєстрацію здійснює легалізуючий орган, повідомити про це в засобах масової інформації зобов'язаний саме він, про що слід зазначити у рішенні арбітражного суду про примусовий розпуск профспілки або об'єднання профспілок. Копія такого рішення надсилається легалізуючому органу.

5.4. Стаття 18 Закону не визначає наслідків заборони діяльності профспілки чи об'єднання профспілок, а також кола осіб, які можуть звернутись з такою вимогою до суду. У разі виникнення пов'язаних з цим питань арбітражний суд повинен керуватись відповідними приписами Закону України "Про об'єднання громадян" з урахуванням положень, викладених в Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 30.12.97 N 01-8/500.

6. Відповідно до статті 34 Закону профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, джерела виникнення яких визначено цією статтею. Одним з таких джерел є, зокрема, господарська діяльність створених профспілками чи їх об'єднаннями на підставі статті 35 Закону підприємств і організацій.

Арбітражним судам слід мати на увазі, що позбавлення профспілок права власності або права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду з підстав, визначених законами України. Забороняє Закон і втручання у статутну діяльність профспілок та їх об'єднань з боку органів державної влади, громадських організацій (частина п'ята статті 34 Закону).

Частиною четвертою статті 34 Закону органам виконавчої влади заборонено здійснювати фінансовий контроль за коштами профспілок. Проте ця заборона не стосується контролю за коштами від підприємницької діяльності.

7. Пунктом 2 розділу VI Закону передбачено обов'язок профспілок та їх об'єднань, які діяли на території України, пройти перереєстрацію (легалізацію) протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом.

Слід звернути увагу також на пункт 4 розділу VI Закону, згідно з яким закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить Закону.