Щодо визначення підвідомчості цивільних справ та господарських спорів

З метою забезпечення правильного і однакового визначення підвідомчості цивільних справ загальним судам та господарських спорів арбітражним судам Верховний Суд України та Вищий Арбітражний Суд України вважають за необхідне дати деякі роз'яснення.

За загальним правилом підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавчими актами України. Однак у випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору.

Якщо сторонами у справі є юридичні особи, спір підлягає вирішенню арбітражним судом, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Зокрема, чинним законодавством України до компетенції суду, а не арбітражного суду, віднесено вирішення таких спорів:

- іноземних інвесторів з державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій і діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України про захист іноземних інвестицій (статті 50 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року "Про режим іноземного інвестування");

- інвесторів держав-учасниць Угоди про співробітництво в інвестиційній діяльності, підписаної Україною 24 грудня 1993 року в м.Ашгабаті і підприємств з інвестиціями сторін цієї Угоди з державними органами, юридичними чи фізичними особами, а також між інвесторами та підприємствами, у які здійснені інвестиції (стаття 21 Угоди);

- про припинення випуску друкованого засобу масової інформації, вилучення тиражу чи окремої його частини, оскарження відмови в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації або рішення про припинення його випуску, зміну засновника (складу засновників), оскарження відмови в публікації спростування інформації або порушення порядку його публікації (статті 18, 19, 20 та 37 Закону України від 16 листопада 1992 року "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні";

- про припинення діяльності релігійної організації та скарги на рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями та майном (статті 16 і 17 Закону України від 23 квітня 1991 року "Про свободу совісті та релігійні організації") в редакції Закону України від 23 грудня 1993 року "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";

- по спорах пов'язаних з відмовою Ради народних депутатів у передачі або наданні громадянину земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства (стаття 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" в редакції Закону України від 22 червня 1993 року "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".

Що ж до вимог фермерів про надання додатково земельної ділянки після створення селянського (фермерського) господарства, а також спорів, пов'язаних з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства, вилученням (викупом) для державних і громадських потреб земель у селянського (фермерського) господарства (стаття 30 зазначеного Закону), то вони підвідомчі арбітражним судам.