Про Закон України "Про обєднання громадян"

Згідно із статтею 36 Конституції України громадяни України мають право об'єднуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише у судовому порядку (стаття 37 Конституції України).

Основні засади створення та діяльності об'єднань громадян передбачені Законом України "Про об'єднання громадян" (далі - Закон).

Вищий арбітражний суд України вважає за доцільне звернути увагу арбітражних судів на деякі основні положення Закону та практику його застосування.

1. Про порядок створення, легалізацію та діяльність об'єднань громадян.

1.1. Перелік осіб, які можуть бути засновниками об'єднань громадян, наведений у статті 11 Закону. Останній не надає права підприємствам та організаціям виступати засновниками чи співзасновниками об'єднань громадян.

1.2. Відповідно до частини першої статті 14 Закону легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування.

Легалізація всеукраїнських об'єднань громадян, діяльність яких поширюється на територію всієї України, здійснюється Міністерством юстиції України.

Легалізація місцевих об'єднань громадян здійснюється управлінням юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад - у залежності від того, на територію якої адміністративно-територіальної одиниці поширюється діяльність відповідного об'єднання громадян. Якщо ж така діяльність поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється тим із зазначених органів, на територію якого поширюється вся діяльність громадської організації.

Порядок легалізації об'єднань громадян визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року N 140 "Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 280 "Про внесення змін до Положення про порядок легалізації об'єднань громадян". Наведений у пункті 3 цієї постанови перелік документів, що подаються для легалізації громадського об'єднання, є вичерпним.

2. Про господарську та комерційну діяльність об'єднань громадян.

2.1. Відповідно до статті 24 Закону об'єднання громадян вправі здійснювати господарську та іншу комерційну діяльність виключно шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Відповідні підприємства, установи і організації мають статус юридичних осіб і здійснюють свою діяльність відповідно до цілей і завдань, передбачених їх статутами (положеннями). Розмежування відповідальності об'єднання громадян та заснованого (створеного) ним підприємства, установи, організації здійснюється за правилами, передбаченими статтею 32 Цивільного кодексу України.

Політичні партії та створювані ними установи і організації не можуть бути засновниками підприємств, крім засобів масової інформації, а також займатись господарською та іншою комерційною діяльністю за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою та проведення суспільно-політичних заходів (фестивалів, свят тощо).

Недодержання об'єднаннями громадян встановлених законом вимог щодо господарської діяльності може бути підставою для визнання у судовому порядку недійсними установчих документів заснованих ними підприємств, установ і організацій. У таких випадках арбітражний суд на підставі статті 27 АПК України може вирішити питання про залучення об'єднання громадян до участі у справі як третьої особи.

3. Відповідальність об'єднань громадян за порушення законодавства.

3.1. Передбачені статтею 28 Закону стягнення за порушення законодавства можуть бути застосовані до об'єднання громадян арбітражним судом за поданням легалізуючого органу або прокурора чи його заступника. Процесуальною формою названого подання є позовна заява, яка повинна відповідати вимогам статті 54 АПК України.

Стягнення у вигляді письмового попередження застосовується щодо об'єднань громадян відповідним легалізуючим органом у разі вчинення об'єднанням громадян правопорушення, яке не тягне обов'язкового застосування іншого передбаченого Законом виду стягнення (стаття 29 Закону).

3.2. Оскільки Законом не визначено розмір та порядок застосування штрафу за грубе або систематичне вчинення правопорушення (стаття 30 Закону), відповідне стягнення практично не може бути застосоване арбітражним судом.

3.3. З метою припинення незаконної діяльності об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора чи його заступника арбітражний суд на підставі статті 31 Закону може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність об'єднання громадян на строк до трьох місяців. Питання про продовження терміну тимчасової заборони діяльності об'єднання громадян (частина друга цієї статті) вирішується арбітражним судом на підставі відповідної позовної заяви з урахуванням того, що загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців.

Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону при усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони за клопотанням об'єднання громадян, його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі.

3.4. До конституційних гарантій права громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації належить вичерпний перелік підстав та порядок припинення діяльності громадських об'єднань. Встановлений в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей перелік підстав заборони діяльності об'єднань громадян визначається статтею 37 Конституції України та статтею 4 Закону.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише у судовому порядку. За рішенням суду може бути здійснено примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян (стаття 32 Закону). Рішення державного чи іншого, крім судового, органу про заборону діяльності громадських об'єднань за позовами самих об'єднань, прокурора чи його заступника повинні визнаватися недійсними з моменту їх прийняття.

3.5. Об'єднання громадян створюються для спільної реалізації його членами (учасниками) своїх прав і свобод на основі єдності інтересів та виконання обов'язків, що відображають головну мету, завдання, напрямки, форми та методи діяльності об'єднань. Отже у разі подання позову про заборону діяльності об'єднання громадян через порушення законодавства України його місцевим структурним осередком арбітражному суду слід керуватися статтями 4 та 32 Закону.

3.6. Під грубим порушенням слід розуміти одноразове порушення законодавства, яке свідчить про явне і умисне нехтування його вимогами з боку об'єднання громадян і яке потягло наслідки у вигляді значної шкоди, завданої державі, юридичним чи фізичним особам (наприклад, продовження протиправної діяльності, незважаючи на вимогу уповноважених на те органів припинити її).

3.7. Такими, що систематично порушують законодавство, слід вважати об'єднання громадян, які раніше допускали порушення законодавства і вчинили його знову, незалежно від того, чи притягалися вони до відповідальності за попередні порушення. Як виняток з урахуванням конкретних обставин, пов'язаних із характером вчиненого порушення законодавства, причин його здійснення, тривалості у часі та наслідків систематичним може бути визнане і повторне порушення законодавства.

3.8. Оскільки підставою скасування запису в Реєстрі об'єднань громадян є судове рішення про припинення діяльності об'єднання громадян, арбітражний суд повинен надіслати копію відповідного рішення органу, що здійснив реєстрацію.

4. Про підвідомчість та підсудність справ.

4.1. У визначенні підвідомчості справ зі спорів, що виникають у застосуванні Закону, арбітражному суду слід враховувати загальні правила, наведені у листі Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України від 20.07.95 N 01-8/518а, тобто виходити з суб'єктного складу учасників спору.

Згідно із статтею 14 Закону об'єднання громадян набувають статусу юридичної особи лише у разі реєстрації (офіційного визнання), тому спори за участю громадських об'єднань, не зареєстрованих у встановленому порядку, а також спори про оскарження рішення легалізуючого органу про відмову у реєстрації арбітражним судам не підвідомчі.

4.2. Відповідно до частини шостої статті 14 Закону місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад реєструють в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян за умови, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об'єднань.

В разі реєстрації місцевих осередків вони не набувають статусу юридичної особи, і тому спори за їх участю підвідомчі арбітражному суду лише за умови, якщо статутом об'єднання громадян місцевому осередку надане право здійснювати в арбітражному суді повноваження сторони у справі. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є громадське об'єднання, від імені якої діє місцевий осередок. У таких випадках підсудність спору визначається за місцем знаходженням такого осередку.

4.3. У об'єднань громадян, які були утворені, зокрема, у разі виділення одного чи кількох місцевих осередків зі складу діючого зареєстрованого об'єднання або внаслідок вибуття частини його членів (учасників), а так само в результаті реорганізації об'єднання громадян - створення на базі діючого місцевого осередку нового громадського об'єднання чи спілки об'єднань громадян або поділу об'єднання тощо, право на звернення до арбітражного суду виникає у новостворених об'єднань за умови їх реєстрації (офіційного визнання).

4.4. Перереєстрація об'єднань громадян здійснюється відповідно до Закону. Оскільки заяву до легалізуючого органу про перереєстрацію об'єднання чи спілки об'єднань громадян останні подають як юридичні особи, спори, що виникають при перереєстрації об'єднань громадян, підвідомчі арбітражним судам.

4.5. Рішення (свідоцтво) про реєстрацію об'єднання громадян є актом державного органу, який здійснив реєстрацію. Тому позовні заяви про скасування реєстрації розглядаються арбітражними судами на загальних підставах за встановленою підсудністю.

4.6. У випадках коли діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, арбітражні суди вирішують спори за місцезнаходженням центрального постійного статутного органу об'єднання громадян (стаття 30 Цивільного кодексу України).