Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України, статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича - суддя-доповідач,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Німченка Василя Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України, статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 3, ст. 17; 2001 р., N 42, ст. 212 ).

Заслухавши суддю-доповідача Вознюка В.Д. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 60 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України, статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" щодо порядку надання Верховною Радою України згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання чи арешт, а також роз'яснити, хто є суб'єктом вирішення цього питання і чи можуть інші посадові особи чи органи, крім Верховної Ради України, надавати таку згоду.

Необхідність в офіційному тлумаченні народні депутати України обгрунтовують неоднозначним розумінням наведених положень Конституції України та Закону України "Про статус народного депутата України", що, на їх думку, "призведе до відсторонення народних депутатів України від виконання їх конституційних повноважень". Автори конституційного подання зазначають: "Немає сумнівів, що жоден орган чи посадова особа не можуть вирішувати фактично по суті питання, яке Конституцією України прямо віднесено до повноважень Верховної Ради України".

Суб'єкт права на конституційне подання також вважає, що процедура голосування питання про надання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності має прийматися Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу, а не двома третинами голосів, як передбачено частиною четвертою статті 9.6.5 Регламенту Верховної Ради України.

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 27 листопада 2003 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Згідно зі статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України.

Порушене в конституційному поданні питання про те, хто є суб'єктом вирішення питання про надання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання чи арешт, уже розглядалося Конституційним Судом України. Зокрема, у Рішенні від 26 червня 2003 року N 12-рп/2003 він дав офіційне тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України", згідно з яким притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт можуть здійснюватися лише за згодою Верховної Ради України. Це означає, що органи Верховної Ради України та їх посадові особи не можуть бути суб'єктами вирішення питання про надання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання чи арешт.

Порядок надання Верховною Радою України згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання чи арешт є предметом законодавчого регулювання, що належить до компетенції Верховної Ради України. Таку позицію висловив Конституційний Суд України у згаданому Рішенні.

Повноваження парламенту України, як відзначив Конституційний Суд України у Рішенні від 14 жовтня 2003 року N 16-рп/2003, реалізуються в порядку, визначеному Конституцією України, зокрема статтями 84, 91, в яких зазначається, що рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування; закони, постанови та інші акти вважаються прийнятими, якщо за них проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України, крім випадків, передбачених Основним Законом України. Рішення Верховної Ради України про надання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт приймається у формі постанови (частина четверта статті 9.6.5 Регламенту Верховної Ради України) .

Відповідно до пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Оскільки конституційне подання народних депутатів України не відповідає вимогам статей 39, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", а порушені в ньому питання, крім тих, що належать до компетенції Верховної Ради України, вже розглядалися Конституційним Судом України, підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України, статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.