Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб вимогам статей 157, 158 Конституції України

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича - доповідача,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за зверненням Верховної Ради України про надання Конституційним Судом України висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб (реєстр. N 4058) вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача Ткачука П.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. До Конституційного Суду України надійшло звернення Верховної Ради України з клопотанням дати висновок щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб (реєстр. N 4058) вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Підставою для такого звернення є Постанова Верховної Ради України "Про включення до порядку денного сесії Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб і про його направлення до Конституційного Суду України" від 4 вересня 2007 року N 1253-V.

2. Друга колегія суддів Конституційного Суду України 13 листопада 2007 року розглянула звернення Верховної Ради України, але згоди щодо відкриття чи відмови у відкритті конституційного провадження у справі не дійшла.

3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

3.1. Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом Українського народу і відповідно до положень статті 75 Конституції України - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 85 Конституції України Верховна Рада України має повноваження на внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції. За таким порядком розгляд законопроекту про внесення змін до Конституції України передбачається лише за наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект відповідає вимогам статей 157, 158 Конституції України. Зазначений висновок є умовою для розгляду законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України від 9 червня 1998 року N 8-рп/98, Ухвалі Конституційного Суду України від 14 березня 2007 року N 18-у/2007, суб'єктом звернення до Конституційного Суду України з клопотанням про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України статтям 157 і 158 Конституції України є тільки Верховна Рада України як колегіальний орган.

Згідно з частиною першою статті 76 Конституції України до складу Верховної Ради України належать 450 народних депутатів України. Повноважність парламенту за Конституцією України ставиться у залежність від наявності в ньому необхідного кількісного складу народних депутатів України і наявності у них конституційних повноважень.

3.2. Відповідно до правової позиції, визначеної у Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002, Верховна Рада України є повноважною, тобто набуває здатності (стає дієздатною) приймати закони і реалізовувати інші повноваження, за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (частина друга статті 82 Конституції України) . Це конституційне положення і уповноважує певну кількість громадян, обраних народними депутатами України (триста і більше), діяти спільно як єдиний орган законодавчої влади. Спільна діяльність народних депутатів України у режимі функціонування єдиного органу законодавчої влади можлива лише на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Вимога щодо наявності не менше як двох третин народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України є умовою її повноважності протягом усього періоду скликання і не може розглядатися лише як підстава для відкриття її першого засідання першої сесії (пункт 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002) .

Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що саме за такої обставини на момент відкриття IV сесії V скликання Верховна Рада України не була повноважною і відповідно не мала права здійснювати конституційні повноваження.

Виходячи з викладеного Конституційний Суд України вважає, що звернення у цій справі надійшло від неправомочного суб'єкта, тому відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" це є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі у зв'язку з відсутністю встановленого Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України" права на звернення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтею 13, пунктом 1 статті 45, статтями 46, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб (реєстр. N 4058) вимогам статей 157 і 158 Конституції України на підставі пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" у зв'язку з відсутністю встановленого Конституцією України і цим Законом права на звернення.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.