Про стан здійснення правосуддя у 2006 р. та завдання на 2007 рік

За результатами обговорення стану здійснення правосуддя в державі Президія Верховного Суду України, президія Ради суддів України та колегія Державної судової адміністрації України зазначають, що діяльність судів була направлена на реалізацію конституційних гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, зміцнення судової влади, підвищення її авторитету.

У 2006 р. суди загальної юрисдикції в першій інстанції розглянули 7,4 мільйона справ та матеріалів (що у 2,4 рази більше, ніж у 2001 р.), зокрема: цивільних справ та матеріалів - 1,5 мільйона, кримінальних - 529,6 тисячі, господарських (без адміністративних) - 218,4 тисячі, адміністративних - 229,2 тисячі, справ про адміністративні правопорушення - 4,9 мільйона.

Надходження на розгляд судів великої кількості справ та матеріалів значно збільшило навантаження на суддів передусім місцевих судів. Середня кількість справ, що надходять до судді місцевого суду щомісяця, збільшилася зі 118 у 2005 р. до 138 у 2006 р., а в окремих судах - понад 250 справ.

Перевантаження місцевих судів пов'язане значною мірою з віднесенням до їхньої компетенції розгляду адміністративних справ про порушення Правил дорожнього руху, які раніше розглядалися органами міліції. З року в рік кількість таких справ у судах постійно збільшується. Якщо у 2001 р. судами було розглянуто 770 тисяч таких справ, то у 2006 р. - 4,85 мільйона, що у 5,3 рази більше.

Крім того, до перевантаження судів призвела велика кількість вакантних посад суддів загальних і господарських місцевих та апеляційних судів (крім адміністративних). Станом на 1 січня 2007 р. їх було 946.

Верховний Суд України у 2006 році, як і в попередні роки, здійснював свої повноваження в умовах надмірного навантаження. У середньому щомісяця на розгляд одного судді Верховного Суду України надходило 67 справ та матеріалів. Цей показник в апеляційних судах становив лише 9,7 справи на одного суддю.

Незважаючи на значне навантаження та надзвичайно складні умови, в яких працюють суди, було забезпечено якісний розгляд переважної більшості справ у розумні строки. Майже вдвічі зменшилася кількість цивільних і кримінальних справ, розглянутих з порушенням встановлених законом строків.

Значно ширшою стала практика застосування судами альтернативних (не пов'язаних з ув'язненням) видів кримінального покарання щодо засуджених, які вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості. Питома вага осіб, засуджених до позбавлення волі, скоротилася з 34,9% (у 2001 р.) до 24% (у 2006 році).

З метою забезпечення однакового та правильного застосування судами чинного законодавства, належної організації їхньої роботи Верховним Судом України систематично аналізується та узагальнюється судова практика, надається методична допомога судам нижчого рівня.

Водночас перевантаженість суддів справами, неукомплектованість судів, недостатній професіоналізм частини суддівського корпусу та відсутність досвіду роботи у багатьох суддів (30,3% працюючих суддів мають стаж роботи до 5 років) призводять до судових помилок. Так, скасовано чи змінено в апеляційному та касаційному порядку 27,3 тисячі судових рішень у цивільних справах, або 3% від ухвалених місцевими судами (у 2005 р. - 2,6%), а в кримінальних справах скасовано чи змінено вироки щодо 11,1 тисячі засуджених осіб, або 6,2% від кількості осіб, стосовно яких постановлено обвинувальні та виправдувальні вироки судами у першій інстанції (у 2005 р. - 5,5%).

Проте апеляційні суди не завжди виконують покладені на них процесуальні повноваження щодо постановлення нових судових рішень у передбачених законом випадках при скасуванні рішень судів першої інстанції. Найменше нових рішень у цивільних справах було ухвалено апеляційними судами таких областей: Одеської - 31,8% (у 2005 р. - 29,2%), Луганської - 35,2% (32,9%), Харківської - 35,8% (29,2%).

У кримінальних справах частка нових вироків, постановлених апеляційними судами після скасування вироків місцевих судів, зменшилася з 13,8% у 2005 р. до 11,3%. Найменшу кількість нових вироків було ухвалено апеляційними судами таких областей: Львівської - 1,3% (у 2005 р. - 13,9%), Закарпатської - 1,7% (5,8%), Запорізької - 2,3% (4,2%), Одеської - 2,3% (10,6%).

Поширеними у минулому році залишилися факти порушення судами строків розгляду справ і тяганини під час їх вирішення. Місцевими загальними судами з порушенням строків, установлених Цивільним процесуальним кодексом України, було видано судових наказів та розглянуто 131,9 тисячі цивільних справ, або 9,9% від усіх розглянутих (у 2005 р. - 18,2%). З порушенням строків, передбачених статтями 241, 256 Кримінально-процесуального кодексу України, судами по першій інстанції призначено до розгляду 7 тисяч кримінальних справ, або 3,7% від загальної кількості розглянутих (у 2005 р. - 6,5%).

Нерозглянутими на кінець 2006 р. (без урахування справ, провадження в яких зупинено) залишилися 174,2 тисячі цивільних справ, або 13,0% від загальної кількості справ, що перебували в провадженні судів (у 2005 р. - 10,3%), та 29,2 тисячі кримінальних справ, або 12,6% (11,9%). Зокрема, суди не розглянули 1,7 тисячі кримінальних справ стосовно 2,5 тисяч осіб, які трималися під вартою понад 6 місяців, що на 3,8% менше, ніж у 2005 році.

На оперативність правосуддя впливали непоодинокі факти несумлінного використання процесуальних прав та невиконання процесуальних обов'язків учасниками процесу. Станом на 1 січня 2007 р. через неявку підсудних, свідків, захисників, прокурорів та інших учасників процесу було відкладено розгляд понад 12 тисяч справ, із них 6,2 тисячі (або 50,9%) - через неявку свідків чи потерпілих, а 3,7 тисячі (або 30,3%) - через неявку підсудного. Таким чином, судам необхідно посилити процесуальні заходи впливу та відповідальність учасників процесу.

Ефективному вирішенню завдань щодо кадрового забезпечення судів перешкоджає недосконалість нормативної бази з питань кадрового комплектування суддівського корпусу. Через громіздку процедуру призначення багато судів у 2006 р. тривалий час залишалися без голів та їх заступників.

Причини кризових явищ у судовій системі значною мірою криються також у недосконалості та суперечливості процесуального законодавства. На сьогодні так і не прийнято нових Кримінально-процесуального та Господарського процесуального кодексів. А прийняті кодекси часто відразу потребують внесення змін. Окремі судові процедури взагалі не врегульовані процесуальним законодавством.

Недосконалість процесуального законодавства з питань перегляду в касаційному порядку судових рішень у цивільних справах призвела до накопичення великої кількості нерозглянутих справ і матеріалів за попередні роки. Станом на 1 січня 2007 р. у Верховному Суді України залишилися нерозглянутими понад 39 тисяч цивільних справ, касаційних скарг, заяв.

Разом з тим, суддями не сприймається ідея, визначена Концепцією вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, щодо утворення Вищого цивільного і Вищого кримінального судів. Утворення додаткових судових ланок не вирішить проблему перевантаженості суду касаційної інстанції, а навпаки, роз'єднає суди і судову практику, позбавить Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції можливості забезпечити однакове застосування законодавства.

Передбачена законом організація адміністративної юстиції потребує вдосконалення.

Актуальним питанням судочинства на даному етапі є принцип розподілу між суддями справ після їх надходження до суду. Його важливість зумовлена наявністю в зазначеному процесі суб'єктивного фактора, пов'язаного з можливістю втручання у здійснення правосуддя з боку інших суддів, у тому числі тих, що займають адміністративні посади. У зв'язку з цим доцільно запровадити у судах розподіл справ між суддями без участі голів суду чи їх заступників, з урахуванням складності справ, спеціалізації суддів з розгляду окремих категорій справ та інших чинників.

Стан справ з кадровим забезпеченням потребує прийняття рішень щодо запровадження єдиної системи підготовки кадрів суддів та працівників апарату судів усіх рівнів. Для організації належного функціонування та забезпечення якісної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації суддів закладом суддівської освіти європейського зразка повинна стати Академія судів України.

Заслуговує на увагу питання матеріального забезпечення працівників апарату судів. Із 15,5 тисячі державних службовців, що працюють в апараті загальних місцевих та апеляційних судів, стаж роботи понад 5 років мають 49,3%. Кваліфіковані спеціалісти апарату судів працюють з великим навантаженням, проте їх заробітна плата не відповідає рівню їх кваліфікації, складності, напруженості та обсягу виконуваної роботи.

Важливим є забезпечення реалізації принципів публічності та гласності правосуддя, у тому числі шляхом взаємодії судів із засобами масової інформації.

Не розв'язаною для судової системи залишається проблема неповного фінансування видатків, запланованих на утримання судів. Урядом України недостатньо виконуються вимоги статті 130 Конституції України про те, що держава повинна забезпечити фінансування та належні умови функціонування і діяльності судів. Недофінансування видатків на утримання судових органів станом на 1 січня 2007 р. становило 87,4 мільйона гривень. Рівень видатків на безпосереднє здійснення правосуддя у бюджеті 2006 р. становив 59,7% від потреби, що відповідно вплинуло на організацію роботи судів.

У багатьох судах організувати роботу належним чином неможливо через відсутність коштів на оплату участі свідків і потерпілих у розгляді справ, на оплату витрат, пов'язаних з направленням повісток рекомендованими листами з повідомленням, з направленням справ відповідно до процесуального закону для перевірки у вищі інстанції, не вистачає коштів навіть на папір, оргтехніку тощо.

Переважна більшість судів розміщується у приміщеннях, у яких через тісноту неможливо створити належні умови для здійснення правосуддя. У судах загальної юрисдикції немає достатньої кількості залів судових засідань (станом на 1 січня 2007 р. їх кількість становила 2368, або 48% від потреби), нарадчих кімнат, приміщень для конвою та підсудних (лише 351 місцевий суд, не враховуючи військових, має камери для підсудних, або 52% від загальної кількості), кімнат для судових розпорядників тощо, що унеможливлює розгляд справ належним чином. З об'єктивних причин у багатьох випадках розгляд справ відкладається, що призводить до тяганини та порушення прав і законних інтересів громадян. Суд, покликаний здійснювати правосуддя, сам змушений порушувати закон.

Результати проведеного Державною судовою адміністрацією України моніторингу приміщень судів засвідчили, що станом на 1 січня 2007 р. із 766 судів загальної юрисдикції (крім військових) лише 80 (10%) розташовано в приміщеннях, які повністю відповідають вимогам щодо здійснення судочинства.

Для забезпечення системного підходу до розв'язання проблеми забезпечення судів приміщеннями Державною судовою адміністрацією України розроблено Державну програму забезпечення судів належними приміщеннями на 2006-2010 роки, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2006 р. N 918. Згідно з цією Програмою обсяг бюджетних асигнувань у 2007 р. визначено в сумі 464,4 мільйона гривень. Однак у Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" на реалізацію заходів, визначених Програмою, передбачено лише 30 мільйонів гривень, тобто 6% від необхідного. Такий рівень фінансування не дасть змоги не тільки приступити до спорудження нових будинків судів (відповідно до Програми необхідно побудувати 151 будівлю), а й продовжувати на об'єктах роботи, розпочаті в попередні роки.

Особливе занепокоєння викликає фінансування бюджетної програми придбання житла для суддів. У 2006 р. на цю мету передбачалося виділити 56 мільйонів гривень за загальним фондом державного бюджету та 10 мільйонів гривень за спеціальним фондом. На жаль, зазначені видатки недофінансовано на 17,2 мільйона гривень, або на 30,7%.

Істотно порушено гарантії незалежності суддів, народних засідателів і присяжних, значно знижено соціальне забезпечення судів та працівників апарату судів Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Гарантією ефективності правосуддя є своєчасне і повне виконання постановлених судами рішень. Разом з тим, за статистичними даними Державної виконавчої служби України у 2006 р. із 5,7 мільйона виконавчих документів, виданих на підставі судових рішень загальних судів, що підлягали примусовому виконанню, або 36,4% (у 2005 р. - 36,1%), понад 2 мільйони залишилися невиконаними. Зазначені факти дискредитують судову владу, негативно позначаються на іміджі держави і породжують у громадян зневіру в правосуддя.

Враховуючи викладене, Президія Верховного Суду України, президія Ради суддів України та колегія Державної судової адміністрації України

1. Верховному Суду України ініціювати розгляд Верховною Радою України відповідних проектів законів, передусім про внесення змін і доповнень до процесуальних законів, які сприятимуть ефективному, якісному та оперативному здійсненню правосуддя.

2. Головам судів усіх рівнів вжити заходів, спрямованих на покращення організації розгляду судових справ, підвищення якості судових рішень, здійснювати постійний контроль за дотриманням судами строків розгляду справ. Розробити план невідкладних заходів, направлених на прискорення розгляду судових справ, які перебувають у провадженні судів більше одного року.

3. Звернути увагу голів місцевих судів на їх відповідальність за стан здійснення організаційного керівництва діяльністю суду згідно із Законом України "Про судоустрій України".

4. Головам апеляційних судів з метою сприяння виконанню місцевими судами покладених на них обов'язків забезпечити систематичне вивчення організації їх роботи, результати якого обговорювати на засіданнях апеляційних судів, а також надання судам нижчого рівня методичної допомоги.

5. Рекомендувати апеляційним судам проаналізувати причини скасування і зміни судових рішень місцевих судів. За результатами аналізу провести із суддями семінарські заняття. З метою недопущення помилок щокварталу готувати і направляти в місцеві суди інформацію про причини (підстави) скасування та зміни судових рішень.

6. Рекомендувати членам Ради суддів України, головам рад суддів за наявності достатніх даних щодо недотримання суддями вимог матеріального чи процесуального закону, недбалості, порушення присяги судді невідкладно ініціювати притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб.

7. Звернути увагу апеляційних судів на те, що рішення про повернення справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції ними може ухвалюватися лише з підстав, передбачених процесуальним законодавством.

8. Рекомендувати головам апеляційних і місцевих судів та їх заступникам забезпечити прозорість роботи судів шляхом інформування громадськості щодо захисту прав громадян через засоби масової інформації.

9. Кваліфікаційним комісіям суддів підвищити вимоги до ділових і моральних якостей кандидатів на посади суддів. Давати принципову оцінку діяльності суддів, які допускають порушення закону, тяганину при розгляді справ або своєю поведінкою компрометують звання судді.

10. Державній судовій адміністрації України розробити та вжити заходів щодо покращення роботи з підбору кандидатів на посади суддів.

11. Державній судовій адміністрації України, Академії суддів України, головам судів усіх рівнів забезпечити навчання суддів, залучивши до цього висококваліфікованих фахівців з питань права, зокрема суддів Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних судів.

12. Державній судовій адміністрації України та її територіальним управлінням вжити заходів щодо належного матеріально-технічного забезпечення місцевих та апеляційних судів. Розпочати роботу зі створення Єдиної судової інформаційної системи, яка забезпечить автоматичний розподіл справ між суддями шляхом випадкової вибірки, та визначити терміни її запровадження в судах.

13. Раді суддів України розглянути питання щодо встановлення доплат суддям та працівникам апарату судів за виконання обов'язків відсутніх працівників, а також стану, що виник у зв'язку з унесенням змін до Указу Президента України про порядок призначення суддів на адміністративні посади.

14. Раді суддів України на найближчому засіданні обговорити необхідність скликання позачергового з'їзду суддів України, на якому розглянути питання щодо стану реалізації конституційного принципу незалежності судової влади, подальшого здійснення судової реформи, законодавчого та організаційного забезпечення розв'язання кадрових проблем.

15. Схвалити звернення до Президента України, Прем'єр-міністра України та народних депутатів України щодо розгляду парламентом законопроектів про судоустрій та статус суддів, стан кадрового, матеріально-технічного та фінансового забезпечення органів судової влади.

16. З метою інформування про стан здійснення правосуддя в державі копію цієї постанови направити Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України.

17. Копію цієї постанови направити Вищій кваліфікаційній комісії, Раді суддів України, Вищому господарському суду України, Вищому адміністративному суду України та апеляційним судам, яким довести її до відома місцевих судів загальної юрисдикції.

18. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Президію Верховного Суду України та президію Ради суддів України.