Д Е К Р Е Т
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Про стандартизацію і сертифікацію
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 27, ст.289 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 333/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.201 N 1288-XIV від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34 N 2134-III від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 4, ст.16 N 2779-III від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 9, ст.68 N 540-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.126 N 543-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.128 N 1407-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238 N 2863-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.557 N 1704-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, N 5, ст.41 N 3176-VI від 05.04.2011, ВВР, 2011, N 40, ст.402 N 1193-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, N 23, ст.873 N 1315-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, N 31, ст.1058 N 1602-VII від 22.07.2014, ВВР, 2014, N 41-42, ст.2024 N 124-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, N 14, ст.96 N 868-VIII від 08.12.2015, ВВР, 2016, N 4, ст.41 ) ( У тексті Декрету слова "Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації" у всіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання" у відповідному відмінку згідно із Законом N 2863-IV від 08.09.2005 ) ( У тексті Декрету слова "державних стандартів" та "центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання" у всіх відмінках замінено відповідно словами "національний стандарт" та "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання" у відповідному відмінку згідно із Законом N 1602-VII від 22.07.2014 )
Цей Декрет визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера дії Декрету
Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Положення Декрету не поширюються на обов’язкову сертифікацію продукції, що є харчовим продуктом.
( Статтю 1 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1602-VII від 22.07.2014; із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 868-VIII від 08.12.2015 )( Статтю 2 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )( Статтю 3 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ II
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ВИМОГИ ДО НИХ
( Статтю 4 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )( Статтю 5 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )( Статтю 6 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )( Статтю 7 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )( Статтю 8 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )( Статтю 9 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )
Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
( Статтю 10 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )( Статтю 11 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )( Статтю 12 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ IV
СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ
Стаття 13. Види сертифікації та її мета
Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація харчової продукції, послуг і систем управління в державній системі сертифікації є добровільною.
( Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 868-VIII від 08.12.2015 )
Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Стаття 14. Державна система сертифікації
1. Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:
визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;
затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;
призначає органи з сертифікації продукції;
( Абзац п'ятий статті 14 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;
розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;
веде Реєстр державної системи сертифікації;
організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.
Стаття 15. Обов'язкова сертифікація
1. Обов’язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації.
( Пункт 1 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014; в редакції Закону N 1602-VII від 22.07.2014 )
2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів.
( Пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 540-IV від 20.02.2003, N 1602-VII від22.07.2014 )
Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються національним стандартом.
( Абзац другий статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.
( Статтю 17 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Стаття 18. Обов’язкова сертифікація продукції, що імпортується
Відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, стандартам, що діють в Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним органом.
Органи доходів і зборів здійснюють митне оформлення імпортних товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, на підставі інформації, включеної до Реєстру, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються фізичними або юридичними особами на митній території України.
( Стаття 18 в редакції Законів N 333/97-ВР від11.06.97, N 2863-IV від 08.09.2005; із змінами,внесеними згідно із Законом N 1602-VII від 22.07.2014;в редакції Закону N 124-VIII від 15.01.2015 )
Стаття 19. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції
1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації.
2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на її собівартість.
3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.
4. Методика розрахунку вартості робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 19 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 3176-VI від 05.04.2011 )
Стаття 20. Відповідальність органів з сертифікації продукції та випробувальних лабораторій (центрів), що проводять обов'язкову сертифікацію
1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за:
необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності;
порушення правил сертифікації.
Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність результатів випробувань.
2. Якщо дії, вказані в пункті 1 цієї статті, не завдали шкоди споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні правил сертифікації орган з сертифікації продукції та випробувальна лабораторія (центр) позбавляються акредитації в державній системі сертифікації.
Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані виготівником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1 цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній системі сертифікації.
( Статтю 21 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )( Статтю 22 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ V
ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СТИМУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ
( Статтю 23 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )( Статтю 24 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ VI
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ
( Статтю 25 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )( Статтю 26 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 27. Набуття чинності Декретом
Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування.
( Абзац другий статті 27 виключено на підставі Закону N 124-VIII від 15.01.2015 )
| Прем'єр-міністр України Міністр Кабінету Міністрів України | Л.КУЧМА В.ПУСТОВОЙТЕНКО |
| м. Київ, 10 травня 1993 року N 46-93 |
Опубліковано: "Урядовий кур'єр", 22.05.93