276. Облік втрат внаслідок технічного неминучого браку на виробництві повинен забезпечувати не тільки оперативне виявлення кожного випадку втрат внаслідок браку, а й сприяти їх попередженню.
277. У зв'язку з особливою технологічною складністю виробництва авіаційної, електронної техніки, а також з особливими вимогами щодо надійності в експлуатації у машинобудівній галузі плануються і включаються до собівартості продукції неминучі технічні втрати через брак (у ливарному, термічному, керамічному, оптичному та інших особливо складних виробництвах) у розмірах, що не перевищують встановлені підприємством норми.
278. В умовах нормативного методу обліку технічний неминучий брак оцінюється за нормативною цеховою собівартістю, за винятком витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, відшкодуванням зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інших спеціальних витрат, оскільки ці витрати повністю відносяться до собівартості товарної продукції.
279. На виявлений на виробництві остаточний брак, або брак, що виправляється, відділом технічного контролю складається акт (повідомлення про брак). Для організації належного обліку втрат внаслідок браку і систематизації зведень про брак на підприємствах встановлюється перелік причин браку та його винуватців. Сировина, матеріали й покупні напівфабрикати, забраковані в процесі виробництва з вини постачальника, оформлюються, крім акта, спеціальним документом для пред'явлення претензій до постачальника. Порядок оформлення браку з вини постачальників і пред'явлення до них претензій (рекламацій) встановлюється з урахуванням конкретних умов згідно з договорами на постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, виробів і роз'ясненнями Вищого арбітражного суду.
280. Собівартість внутрішнього остаточного технічного неминучого браку визначається виходячи з фактичних, а в окремих випадках - з планових або нормативних витрат. Втрати внаслідок технічного неминучого браку, що обумовлені низькою якістю матеріалів або напівфабрикатів і підлягають стягненню з постачальників як відшкодування збитків, зменшуються на відповідну суму після визнання претензії постачальниками або після задоволення позову арбітражним судом. На основі актів про брак (або первинних документів з обліку виробітку) складається звіт про собівартість браку в звітному місяці, в якому визначається сума втрат від забракованої продукції із зазначенням видів продукції і винуватців браку. З метою оперативного аналізу на окремих дільницях виробництва складаються рапорти про забраковану продукцію за коротші періоди (тиждень, півмісяця), у яких зазначаються суми заподіяного збитку і відповідні винуватці браку.
281. Втрати внаслідок технічного неминучого браку щомісяця списуються на рахунки виробництва і включаються до собівартості відповідних видів продукції. В індивідуальному та дрібносерійному виробництвах втрати внаслідок технічного неминучого браку можуть бути віднесені до собівартості незавершеного виробництва за умови, що ці втрати відносяться до конкретного замовлення, виконання якого ще не закінчене.
282. Не допускається включення втрат внаслідок технічного неминучого браку до інших статей калькуляції, тобто відображення їх у фактичних витратах матеріалів, витратах на основну заробітну плату та додаткову заробітну плату та в інших статтях калькуляції.
283. Враховані втрати внаслідок технічного неминучого браку, за винятком стягнень за брак та інших повернень і надходжень до зменшення втрат, щомісяця списуються з рахунку "Брак у виробництві" на рахунок основного виробництва.
284. До незавершеного виробництва належить продукція, що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) обробки, передбачених технологічним процесом, а також вироби неукомплектовані, що не пройшли випробувань і технічного приймання.
285. У хімічній промисловості до складу незавершеного виробництва належать залишки сировини, основних матеріалів та напівфабрикатів, що знаходяться в апаратах у процесі переробки; залишки продукції в обробних цехах, що не пройшли всіх стадій обробки; продукція, обробка якої закінчена, але яка не пройшла випробування і не прийнята відділом технічного контролю, неукомплектована, неупакована і незакоркована продукція, якщо вона відповідно до технічних умов вважається готовою і підлягає передаванню на склад в укомплектованому, упакованому й закоркованому вигляді; продукція, прийнята відділом технічного контролю, але не передана на склад або замовнику до 24-ї години останнього дня звітного місяця; у виробництвах, де працюють у три зміни, - продукція, прийнята відділом технічного контролю, але не здана на склад до 8-ї години першого числа наступного за звітним місяця.
Незавершеним виробництвом в умовах гірничохімічної промисловості є відбита руда, яка знаходиться в гірничих виробках і не піднята на поверхню.
Не належать до незавершеного виробництва забраковані напівфабрикати (деталі), що не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати, покупні і комплектуючі вироби, що не піддавалися процесу обробки.
286. Облік руху напівфабрикатів (деталей) на виробництві організується так, щоб забезпечити контроль за рухом напівфабрикатів (деталей) на виробництві і залишків незавершеного виробництва; попередити можливість покриття браку, появу нестач, приписок тощо; підвищити пов'язану з прийманням та видачею і транспортуванням напівфабрикатів (деталей) відповідальність осіб; сприяти поліпшенню якості оперативно-виробничого планування. Порядок організації обліку руху напівфабрикатів (деталей) залежить від особливостей технології та організації виробництва, номенклатури напівфабрикатів (деталей), що виготовляються, порядку приймання виконаних робіт працівниками технічного контролю, порядку зберігання міжопераційних заділів тощо.
287. У столярно-механічних цехах підприємств деревообробної промисловості під незавершеним виробництвом розуміють цикловий та страховий заділи складальних одиниць - деталей, вузлів (простих та складних) та виробів у складанні. При цьому до складу циклового заділу належать складальні одиниці, безпосередньо залучені у виробничий процес, тобто які перебувають на різних стадіях розкроювання, механічної обробки, склеювання, фанерування, збирання, оздоблення. До страхового заділу належать деталі та вузли, за допомогою яких утворюють мінімальні міжцехові запаси, призначені для запобігання спадам виробництва під час виникнення аварійних ситуацій.
288. У ряді галузей промисловості, зокрема у машинобудівній та металообробній, розрізняють два основні види обліку руху напівфабрикатів на виробництві: подетальний і подетально-поопераційний.
Подетальний облік застосовується в умовах масово-потокового виробництва. Подетально-поопераційний облік застосовується в серійних виробництвах з використанням маршрутних листів, за допомогою яких враховується не тільки виробіток, а й міжопераційний рух напівфабрикатів і деталей. Для спрощення обліку руху напівфабрикатів та скорочення документообороту передавання напівфабрикатів і деталей із цеху в цех здійснюють за місячними картами (на зразок лімітних карт відпуску матеріалів), а відпуск готових деталей на складання - за специфікаціями (комплектувальними картами) або іншими аналогічними за своїм призначенням документами.
У масово-потокових виробництвах застосовують бездокументне передавання деталей і вузлів на складання (або з оформленням документів на передавання один раз на місяць). Запровадження такого порядку проводиться після здійснення необхідних заходів щодо забезпечення збереження зазначених матеріальних цінностей.
Оформлення первинної документації і ведення оперативного кількісного обліку напівфабрикатів і деталей у цехах здійснюється планово-диспетчерською службою, а на проміжних складах - працівниками цих складів. Бухгалтерія здійснює методичне керівництво обліком руху напівфабрикатів і деталей, контролює правильність оформлення документів і ведення оперативного кількісного обліку в місцях знаходження напівфабрикатів і деталей. З метою перевірки незавершеного виробництва періодично проводиться його інвентаризація.
289. Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться з метою визначення кількості і фактичної наявності незакінчених переробкою напівфабрикатів і продукції, а з деяких їх видів - також і кількості корисної речовини (провідного елемента), з якої вони складаються; визначення фактичної комплектності незавершеного виробництва і виявлення неврахованого браку; перевірки даних обліку руху напівфабрикатів і деталей та загальної суми витрат за рахунком основного виробництва; перевірки правильності розподілу цієї суми за видами продукції та уточнення собівартості випущеної продукції.
Інвентаризація незавершеного виробництва проводиться шляхом фактичного заміру, зважування і підрахунку цінностей. Незавершене виробництво в закритій апаратурі внаслідок безперервності виробничих процесів визначається за технічними нормами і вважається постійним. Інвентаризація в цих виробництвах проводиться в період зупинки устаткування на ремонт.
Незавершене виробництво, а також напівфабрикати власного виробництва, що знаходяться в цехах і підлягають подальшій переробці, інвентаризуються за станом на перше число кожного місяця.
290. Оцінка незавершеного виробництва під час інвентаризації залежить від прийнятого варіанта зведеного обліку витрат на виробництво:
на підприємствах, що обчислюють витрати на виробництво в цілому по підприємству (підприємства з безцеховою структурою управління), фактична наявність деталей, вузлів, а також нестачі і надлишки незавершеного виробництва оцінюються на основі нормативних калькуляцій або технологічних карт за встановленими статтями витрат у відомостях, що складаються в цілому для підприємства;
на підприємствах, що обчислюють власні витрати за цехами - на основі нормативних (планових) калькуляцій або технологічних карт, при цьому враховується частка витрат кожного цеху у загальних витратах на виготовлення цих виробів (деталей, вузлів) за встановленими статтями витрат.
291. Фактична собівартість незавершеного виробництва визначається згідно з порядком, встановленим у відповідній галузі промисловості для калькулювання собівартості готової продукції, за винятком втрат внаслідок браку і витрат, що відносяться до товарної продукції: відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інших спеціальних витрат; витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, позавиробничих витрат.
Залишки незавершеного виробництва оцінюються:
за плановою цеховою собівартістю - на всіх підприємствах хімічної промисловості, крім добувних та підприємств, які виробляють лаки і фарби, барвники та органічні продукти;
за плановими витратами - на добувних виробництвах. Ці витрати відображаються у статтях: "Сировина та матеріали"; "Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій"; "Паливо й енергія на технологічні цілі"; "Основна заробітна плата"; "Додаткова заробітна плата"; "Відрахування на соціальне страхування". Значний обсяг незавершеного виробництва утворюється на тих підприємствах, де має місце система магазинування;
за фактичними витратами сировини та основних матеріалів - на підприємствах, які виробляють лаки і фарби, барвники та органічні продукти.
Оцінка незавершеного виробництва на підприємствах з безперервним технологічним процесом здійснюється за собівартістю сировини та матеріалів, завантажених в апарати.
Кількість сировини, матеріалів та напівфабрикатів визначається шляхом проведення замірів та лабораторних аналізів і зазначається в перерахунку на вміст у них корисної речовини.
У виробництвах з безперервними і закритими технологічними процесами залишки незавершеного виробництва визначаються виходячи з кількості апаратів, які були завантаженими на кінець звітного періоду, та ваги сировини і матеріалів, які знаходились у кожному з них. При цьому за фактичні можуть бути прийняті і теоретичні залишки, розраховані на основі техніко-економічних характеристик.
Гірничодобувні і переробні цехи мають постійне незавершене виробництво. Тому під час визначення собівартості руди їх незавершене виробництво не підлягає оцінці і вартісному обліку, крім технічного і маркшейдерського відділів, де воно підлягає обліку у натурі.
У цехах з багатосерійним і масовим характером виробництва допускається оцінка деталей і напівфабрикатів за діючою нормативною собівартістю. На підприємствах окремих галузей промисловості з коротким технологічним циклом оцінка незавершеного виробництва може проводитися тільки за фактичною собівартістю використаних на виробництво сировини, матеріалів і напівфабрикатів.
11. ЗВЕДЕНИЙ ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО І СКЛАДАННЯ ЗВІТНОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
292. У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежать від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції.
Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, одержаних у результаті обробки первинної документації.
На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості продукції витрат окремих цехів. На підприємствах з безцеховою структурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами продукції в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції.
293. Для правильної побудови обліку зведення витрат важливе значення має правильне визначення поняття "напівфабрикати (напівпродукти)".
Напівфабрикат (напівпродукт) - це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен ще пройти одну або кілька технологічних фаз (переділів тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.
Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначеним для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, його облічують як готову продукцію, наявність якої на методику обліку зведення витрат не впливає. Якщо напівфабрикат (напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, його міжцеховий рух облічується.
294. Облік витрат на виробництво може здійснюватися без бухгалтерського перерахування собівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються з цеху в цех (безнапівфабрикатний варіант). У цьому разі витрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей і вузлів враховуються в цехах у розрізі статей витрат.
295. Якщо застосовується напівфабрикатний варіант обліку зведення витрат, ведеться системний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу (витрати на виготовлення напівфабрикатів враховуються цехами за комплексною статтею "Напівфабрикати власного виробництва"). Передавання напівфабрикатів із цеху в цех або на склад відображається на рахунках як у кількісних, так і у вартісних показниках. З цією метою собівартість напівфабрикату кожного цеху обчислюють щомісяця шляхом сумування власних витрат та витрат, прийнятих від цехів попередньої обробки. При цьому собівартість готового продукту визначається послідовним нашаруванням витрат кожного цеху у ході технологічного процесу.
Застосування напівфабрикатного варіанта обліку витрат обумовлено наявністю великого асортименту та кількості напівфабрикатів власного виробництва і тим, що одні й ті ж напівфабрикати споживаються одночасно кількома різними цехами, а також нормуванням витрат вихідної сировини та матеріалів на напівфабрикати (напівпродукти), а не на кінцеву продукцію виробництва.
296. У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку передавання напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху (переділу) до іншого відображається в обліку за фактичною собівартістю. Крім обліку за фактичною собівартістю, напівфабрикати власного виробництва враховуються в поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з наступним доведенням планової (нормативної) собівартості напівфабрикатів до фактичної.
У звітній калькуляції собівартість напівфабрикатів власного виробництва (як у разі безнапівфабрикатного, так і у разі напівфабрикатного варіантів) включається до відповідних статей витрат, а в тих галузях, де напівфабрикати власного виробництва виділені в окрему статтю, на них складаються окремі калькуляції за встановленими статтями витрат.
297. Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду, до якого вони належать, незалежно від виду оплати - попередньої (орендна плата тощо) або наступної (оплата послуг сторонніх організацій, оплата відпусток працівників тощо). Окремі види витрат (витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва нових видів продукції, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв тощо), щодо яких неможливо точно встановити, до якого калькуляційного періоду вони належать, а також витрати в сезонних галузях промисловості включаються до витрат на виробництво у кошторисно-нормалізованому порядку.
Непродуктивні витрати і втрати відображаються в обліку того звітного періоду, в якому вони виявлені.
У разі виявлення неправильного або несвоєчасного віднесення витрат до собівартості продукції чи виявлення в результаті інвентаризації або перевірки нестач (надлишків) сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва і готової продукції в цехах і на складах підприємства, а також у разі виявлення помилок в обліку витрат, що відносяться до попередніх періодів, до собівартості продукції звітного місяця вносяться необхідні виправлення.
298. На підприємствах окремих галузей промисловості, що застосовують нормативний метод обліку, зведений облік витрат на виробництво має деякі особливості. На підприємствах з масовим або серійним виробництвом, на яких діючі норми істотно відрізняються від планових, у зведеному обліку витрат відповідно до типів виробів і статей витрат виділяються витрати за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм. Якщо на підприємствах виготовляється ряд виробів, які близькі між собою за конструкцією і мають велику питому вагу спільних деталей та вузлів, зведений облік ведеться за групами однорідних виробів.
Витрати за нормами щодо всіх розділів зведеного обліку (незавершене виробництво на початок і кінець місяця, витрати за звітний місяць, а також списання на собівартість випущеної продукції) відображаються за єдиним рівнем норм, досягнутим на початок місяця. У разі зміни норм на початок кожного місяця проводиться переоцінка нормативної собівартості незавершеного виробництва до рівня собівартості за цими зміненими нормами. У разі зміни норм протягом звітного місяця витрати за нормами за цей місяць коригуються на різницю від зміни норм, тобто доводяться до рівня норм на початок місяця.
Переоцінка незавершеного виробництва, викликана змінами норм, проводиться на основі даних інвентаризації незавершеного виробництва шляхом перемножування різниці між старою і новою нормою на кількість деталей, що знаходяться в незавершеному виробництві. Якщо інвентаризація не проводилася, незавершене виробництво переоцінюється за допомогою коефіцієнтів, що обчислюються за окремими статтями калькуляції. У разі наявності стабільних залишків незавершеного виробництва відхилення від норм списуються на собівартість товарної продукції і незавершеного виробництва.
299. Для ведення зведеного обліку витрат на виробництво застосовуються облікові регістри (відомості). Форму такої відомості наведено в додатку N 17. Собівартість товарного випуску відображається в калькуляційних відомостях, які складаються для кожного найменування продукції або груп однорідної продукції. В цих відомостях на підставі нормативних калькуляцій і кількісних даних про випуск продукції визначається нормативна собівартість товарної продукції за статтями витрат. До загального підсумку нормативних витрат додаються суми зміни норм і відхилень від них і визначається фактична собівартість товарної продукції.
300. Фактична собівартість кожного виду продукції визначається шляхом додавання (із знаком + або -) до нормативної собівартості певного виду продукції величини виявлених у зведеному обліку відхилень і зміни норм за кожною статтею витрат. Якщо відхилення і зміни норм виявляються в групі однорідної продукції, їх суми відносяться до собівартості кожного виду продукції, що входить до цієї групи, за кожною статтею витрат за допомогою індексів.
301. На підприємствах з масовим або серійним виробництвом, де діючі норми мало відрізняються від планових, замість нормативних використовуються планові калькуляції. Основні відмінності зведеного обліку при цьому полягають у тому, що переоцінка незавершеного виробництва у зв'язку із змінами норм (внаслідок незначних розмірів незавершеного виробництва і різниць щодо зміни норм) не проводиться, а щомісяця (на основі перевірених даних інвентаризації) незавершене виробництво оцінюється за плановою собівартістю або поточними нормами.
Фактична собівартість товарної продукції при цьому визначається шляхом додавання до планової собівартості виробів сум відхилень, виявлених у зведеному обліку. Зведений облік здійснюється у відомості, зразок якої наведено в додатку N 18.
Якщо на підприємствах з масовим і серійним виробництвом поточні норми значно відрізняються від планових, зведений облік витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції здійснюється з використанням нормативних калькуляцій.
302. На підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом, де випускаються нескладні вироби з коротким виробничим циклом, за основу обліку відхилень беруться норми, закладені до планових калькуляцій собівартості замовлення (партії, виробу) під час запуску їх у виробництво. Якщо норми витрат змінюються в процесі виконання замовлення, виявлена різниця враховується окремо як пов'язана із зміною норм, а планова собівартість замовлення залишається попередньою. Для нових замовлень на аналогічну продукцію планова калькуляція складається з урахуванням проведеного вдосконалення технологічного процесу, конструкції виробів тощо.
На таких підприємствах зведений облік витрат здійснюється за цехами, групами однорідної продукції і за статтями витрат з підрозподілом на витрати за нормами і відхиленнями від них. Фактична собівартість окремих видів продукції обчислюється за допомогою індексів, встановлених для окремих груп продукції і статей витрат. При цьому до планової собівартості додаються (вираховуються) суми відхилень від норм, що припадають на даний вид продукції за відповідними статтями витрат.
Особливості зведеного обліку у разі попередільного і позамовного методів обліку охарактеризовано в пунктах 198 - 209 цього Положення.
303. На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всієї товарної продукції. Звітні калькуляції складаються на всі виготовлені підприємством види продукції.
У масових і багатосерійних виробництвах обчислюється середня собівартість одиниці продукції кожного найменування, що випускається у звітному періоді. В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах обчислюється середня собівартість одиниці продукції серії (замовлення).
У галузях промисловості, де звітні калькуляції складаються щомісяця, квартальні та річні калькуляції обчислюються як середньозважені на основі місячних звітних калькуляцій.
У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду продукції, в якій собівартість одиниці продукції визначається за цехами за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм.
Форму калькуляцій наведено в додатку N 19.
( Додатки N 1-21 додатково див. Постанову КМ N 473а від 26.04.96 )