Про організаційне забезпечення проведення в Луганській та Чернівецькій областях експерименту з надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю

Кабінет Міністрів України

1. Установити, що експеримент з надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю проводитиметься в Луганській та Чернівецькій областях протягом 12 місяців починаючи з 1 липня 2003 р. (далі - експеримент).

2. Затвердити такі, що додаються:

перелік причин тимчасового припинення виробництва, що призводять до часткового безробіття;

Порядок фінансування виплат і надання допомоги по частковому безробіттю.

3. Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерству юстиції за результатами експерименту в серпні 2004 року подати на розгляд Кабінету Міністрів України разом із законопроектом про встановлення розміру страхових внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2005 рік пропозиції щодо введення в дію статей 24-26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

4. Надати право Міністерству праці та соціальної політики давати роз'яснення щодо застосування переліку та Порядку, затверджених цією постановою.

Причинами тимчасового припинення виробництва є непередбачувані та непереборні події, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця та призводять до порушення умов укладених договорів (контрактів):

війна, терористичний акт, масові заворушення, економічна блокада, страйк, пожежа, аварія, стихійне лихо (землетрус, буря, повінь, смерч, ураган, замерзання моря, закриття морських проток, що трапляється на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, тощо);

заборона експорту (імпорту), валютні обмеження, прийняті державними органами влади;

заборона державними органами влади використання матеріалів, сировини, комплектуючих, що застосовувались у даному виробництві.

1. Цей Порядок визначає механізм фінансування виплат і надання допомоги по частковому безробіттю на період проведення в Луганській та Чернівецькій областях експерименту з надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

2. Фінансування виплат застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) у разі настання на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (далі - підприємство) часткового безробіття.

3. Кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю (далі - допомога) підприємствам виділяються районними, міськрайонними і районними у містах центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду, за місцем реєстрації підприємства як платника внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості).

4. Кошти для виплати допомоги виділяються підприємствам незалежно від форми власності та господарювання, які провадили свою діяльність не менш як 24 календарних місяці перед настанням часткового безробіття, в межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на ці цілі.

5. Допомога надається у разі, коли простій на підприємстві триває не менше одного місяця та не перевищує шести місяців, виник не з організаційно-виробничих причин, охопив не менш як 30 відсотків чисельності працівників підприємства, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

6. Підприємство подає центру зайнятості повідомлення про початок простою, що може призвести до часткового безробіття, за формою, затвердженою Мінпраці.

Кошти для виплати допомоги не виділяються підприємству, яке не подало повідомлення, та за дні простою до подання повідомлення.

7. Підприємство протягом одного місяця після місяця початку простою, підтвердженого повідомленням, звертається до центру зайнятості із заявою про виділення коштів для виплати допомоги (далі - заява) за формою, затвердженою Мінпраці.

8. До заяви додаються такі документи, підписані керівником підприємства:

1) довідка про стан фінансово-економічної діяльності підприємства за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю початку часткового безробіття, за формою, затвердженою Мінпраці, разом з копіями відповідної статистичної звітності;

2) копії штатного розпису та наказу про встановлення тарифних ставок і посадових окладів;

3) план відновлення виробництва;

4) підтвердження, що простій є невідворотним і тимчасовим, не має регулярного та сезонного характеру, триває не менше одного місяця та не перевищує шести місяців, виник не з організаційно-виробничих причин, охопив не менш як 30 відсотків чисельності працівників підприємства, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу, і є неоплачуваним (розрахунок здійснюється за середньообліковою чисельністю).

Причини тимчасового припинення виробництва підтверджуються:

Торгово-промисловою палатою - щодо обставин, що виникли на території України;

уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - щодо обставин, що виникли на території цієї держави;

актами Президента України про запровадження надзвичайної ситуації в окремих регіонах України, затвердженими Верховною Радою України;

актами Кабінету Міністрів України про визнання окремих регіонів потерпілими від стихійного лиха;

висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини, що викликали тимчасове припинення виробництва;

рішеннями державних органів влади - щодо заборони використання матеріалів, сировини, комплектуючих, що застосовувались у даному виробництві;

5) списки застрахованих осіб, у яких виникло право на допомогу, разом з розрахунком сум виплати допомоги щодо кожної особи;

6) табелі обліку робочого часу за структурними підрозділами підприємства;

7) копія довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

9. Висновок щодо стабільного стану діяльності підприємства протягом 12 календарних місяців перед настанням часткового безробіття, оцінки причин виникнення часткового безробіття, його обсягів та можливості виділення підприємству коштів на виплату допомоги надається координаційним комітетом сприяння зайнятості.

10. Рішення про виділення підприємству коштів для виплати допомоги приймається директором центру зайнятості на підставі висновку координаційного комітету сприяння зайнятості.

11. Питання про виділення коштів для виплати допомоги розглядається протягом місяця з дня подання заяви. Про прийняте рішення центр зайнятості повідомляє підприємство протягом трьох робочих днів.

Перерахування підприємству коштів для виплати допомоги провадиться протягом трьох робочих днів після прийняття рішення. Підприємство виплачує кошти застрахованим особам не пізніше трьох робочих днів після їх надходження на рахунок підприємства за окремою платіжною відомістю для виплати допомоги по частковому безробіттю. Копія відомості подається центру зайнятості не пізніше десяти календарних днів після виплати.

12. У разі коли кошти для виплати допомоги виділяються підприємству більше одного місяця, вони перераховуються щомісяця після закінчення календарного місяця та надання підприємством центру зайнятості списків застрахованих осіб, які мають право на одержання допомоги, разом з розрахунком суми допомоги щодо кожної особи та табелями обліку робочого часу за структурними підрозділами підприємства.

13. Кошти для виплати допомоги виділяються підприємству не більш як на 180 календарних днів.

14. Кошти для виплати допомоги не виділяються підприємству, що має заборгованість за страховими внесками на день подання заяви та до якого застосовувалися фінансові санкції за недодержання норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" протягом 12 місяців, які передували місяцю подання заяви, а також на якому час простою оплачений згідно із законодавством.

15. Право на допомогу мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, що спричинив часткове безробіття, працювали не менш як 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

16. Допомога не надається у разі, коли працівник:

відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);

працює на даному підприємстві за сумісництвом;

проходить альтернативну (невійськову) службу;

був відсутній у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відпусткою, виконанням державних або громадських обов'язків;

не підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття.

17. Допомога встановлюється за кожну годину простою в розмірі двох третин тарифної ставки (окладу) працівника і не може перевищувати встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи, що діє в місяці, за який здійснюється виплата допомоги, з розрахунку на одну годину за нормою робочого часу відповідного місяця.

Час простою визначається за табелем обліку робочого часу застрахованої особи.

18. Допомога надається з першого дня простою, підтвердженого повідомленням підприємства.

19. Із сум коштів, виділених підприємству для виплати допомоги, та з одержаних сум допомоги не сплачуються страхові внески (збір), передбачені Законами України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

20. Відповідальність за достовірність відомостей, поданих підприємством для виділення коштів для виплати допомоги, несе підприємство.

Центр зайнятості має право перевіряти достовірність відомостей, поданих підприємством для виділення коштів для виплати допомоги.

21. Контроль за витратами підприємства на виплату допомоги, правильністю її призначення та виплатою застрахованим особам здійснюється центром зайнятості.

22. Незаконно одержані кошти для виплати допомоги та незаконно виплачена допомога повертаються роботодавцем протягом місяця з дня виявлення порушення. У разі відмови роботодавця добровільно повернути ці кошти їх відрахування здійснюється в установленому законодавством порядку.

23. Спори, що виникають з питань виділення та цільового використання коштів для виплати підприємством допомоги застрахованим особам, розглядаються центром зайнятості вищого рівня або у судовому порядку.