Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України

Письмова відповідь на депутатський запит дається Голові Верховної Ради та народному депутатові України, який його вніс, Прем'єр-міністром або Першим віце-прем'єр-міністром, Віце-прем'єр-міністром (відповідно до розподілу функціональних повноважень) не пізніше ніж у 15-денний термін з дня його надходження до Кабінету Міністрів або в інший термін, установлений Верховною Радою.

Якщо відповідь на депутатський запит з об'єктивних причин не може бути дано в установлений термін, орган, якому доручено її підготовку, повинен підготувати проект листа Кабінету Міністрів Голові Верховної Ради та народному депутатові України з пропозицією щодо надання відповіді в інший термін, але не більше одного місяця з дня надходження запиту до Кабінету Міністрів.

9. Депутатське звернення, адресоване Прем'єр-міністрові, Першому віце-прем'єр-міністрові, Віце-прем'єр-міністрові, розглядається ними із залученням у разі потреби керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, до компетенції яких належить вирішення порушеного у зверненні питання.

Доручення щодо участі зазначених керівників у розгляді звернення дається в день його надходження.

Якщо депутат, який вніс звернення, виявив бажання бути присутнім під час його розгляду, посадова особа, яка організовує цей розгляд, зобов'язана завчасно попередити народного депутата України про час і місце розгляду звернення.

Письмова відповідь про результати розгляду звернення дається народному депутатові України Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром, Віце-прем'єр-міністром, до якого воно адресоване, у 10-денний термін з дня надходження.

Якщо розгляд депутатського звернення з об'єктивних причин не може бути проведено у 10-денний термін, народному депутатові України повідомляється про це листом з викладенням мотивів продовження терміну розгляду. При цьому термін розгляду звернення не повинен перевищувати 30 днів з дня його надходження.

10. Звернення комітетів і тимчасових комісій Верховної Ради з питань, що належать до їх компетенції, до Кабінету Міністрів згідно із частиною другою статті 12 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду депутатських звернень.

1. Кабінет Міністрів відповідно до законів України взаємодіє з головами Конституційного Суду, Верховного Суду та Вищого господарського суду в процесі розроблення проекту державного бюджету на кожний наступний рік у частині фінансування судів, а також розглядає пропозиції Державної судової адміністрації щодо видатків на утримання судів загальної юрисдикції.

2. Кабінет Міністрів відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" має право на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом щодо:

відповідності Конституції України міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість;

офіційного тлумачення Конституції та законів України.

3. Кабінет Міністрів на вимогу колегії суддів Конституційного Суду, Конституційного Суду подає необхідні документи, матеріали та інші відомості, що стосуються справи.

4. У разі визнання Конституційним Судом законів або їх окремих положень неконституційними Кабінет Міністрів у межах наданих повноважень вживає заходів до забезпечення правового врегулювання суспільних відносин, яких стосується рішення Конституційного Суду, надає у разі витребування Конституційним Судом письмове підтвердження виконання його рішення або дотримання висновку.

5. У разі прийняття колегіями суддів Конституційного Суду, Конституційним Судом рішення про залучення Кабінету Міністрів або його представника до участі у розгляді справи Прем'єр-міністр призначає посадову особу, яка представляє Кабінет Міністрів у конституційному провадженні.

Представник Кабінету Міністрів у Конституційному Суді погоджує позицію з Прем'єр-міністром або за його дорученням з Першим віце-прем'єр-міністром чи з Віце-прем'єр-міністром, а у разі потреби - з Мін'юстом.

6. Інтереси Кабінету Міністрів під час розгляду справ судами загальної юрисдикції (далі - судами) відповідно до Указу Президента України "Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України" представляє Мін'юст.

7. Керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, установ, підприємств і організацій, яких стосуються порушені у судах питання, на вимогу Мін'юсту зобов'язані в установлений ним термін подавати необхідні матеріали, документи, висновки та пояснення, а також у разі потреби брати участь у розгляді судами справ відповідно до законодавства.

8. Документи, що надходять до Кабінету Міністрів з питань розгляду судами справ, відповідачем у яких є Кабінет Міністрів, у день їх реєстрації передаються відповідному структурному підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів, який разом з Юридичним департаментом готує проект листа за підписом Міністра Кабінету Міністрів Мін'юсту та центральному органу виконавчої влади (підприємству, установі, організації), яких стосується питання, що розглядається судом (далі - уповноважений орган), щодо підготовки необхідних матеріалів та проектів документів Кабінету Міністрів.

9. Уповноважений орган готує за підписом керівника обгрунтований висновок і подає його Мін'юсту разом з копіями необхідних документів, завіреними в установленому порядку, та у разі потреби з відповідними поясненнями.

10. Мін'юст разом з уповноваженим органом забезпечує підготовку необхідних для провадження у справі матеріалів, готує проекти документів Кабінету Міністрів (відзив, заяву тощо) та забезпечує їх подання у терміни, визначені законодавством. Одночасно подається електронна копія зазначених документів на дискеті.

11. Подані Мін'юстом до Кабінету Міністрів проекти документів опрацьовуються у відповідному структурному підрозділі Секретаріату Кабінету Міністрів та Юридичному департаменті, візуються керівником цього підрозділу, а також заступником Міністра Кабінету Міністрів - директором Юридичного департаменту та подаються для підпису Першому віце-прем'єр-міністрові, Віце-прем'єр-міністрові (відповідно до розподілу функціональних повноважень).

Підписані документи Кабінету Міністрів разом з необхідними матеріалами надсилаються Секретаріатом Кабінету Міністрів відповідним адресатам (за переліком, визначеним Мін'юстом), а їх копії - Мін'юсту та уповноваженому органу.

12. Мін'юст інформує Кабінет Міністрів про хід розгляду справ у судах та про прийняті рішення, у разі потреби вносить пропозиції щодо подальших дій Кабінету Міністрів.

1. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, інші підвідомчі Кабінетові Міністрів органи, установи та організації звертаються до Кабінету Міністрів лише з питань, зазначених у пункті 4 розділу і цього Реґламенту.

2. Районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації подають пропозиції з питань, що потребують вирішення Кабінетом Міністрів, відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

3. У разі коли міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, інші підвідомчі Кабінетові Міністрів органи, установи та організації вичерпали всі можливості для самостійного розв'язання проблеми, вони можуть звертатися до Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів відповідно до розподілу їхніх функціональних повноважень.

У зверненні повинні бути чітко викладені суть проблеми, розв'язання якої потребує участі Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, з обгрунтуванням такої потреби, позиція заінтересованих органів з цього питання, інформація про заходи, вжиті для розв'язання проблеми, відповідно до своєї компетенції, пропозиції щодо необхідної допомоги (надання згоди, особиста участь, консультація, проведення наради тощо), а також у разі потреби зазначені органи (організації), участь яких потрібна у розв'язанні проблеми.

Звернення, оформлене на бланку відповідного органу (організації), підписує його керівник. Текст звернення не повинен перевищувати двох аркушів.

У зверненнях центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, зазначається позиція цих міністрів з порушеного питання.

4. Звернення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, підприємств, установ та організацій структурні підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів опрацьовують у строк, що не перевищує п'яти днів від дня їх надходження. Результати опрацювання доводяться до Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів.

У разі потреби ці підрозділи готують також пропозиції щодо можливих рішень за зверненнями та відповідні довідково-аналітичні матеріали.

Звернення з питань, вирішення яких не належить до компетенції Кабінету Міністрів, Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає для розгляду органам згідно з їхньою компетенцією.

5. Звернення до Кабінету Міністрів чи Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'ер-міністрів, подані з порушенням встановлених цим Реґламентом вимог, Секретаріат Кабінету Міністрів до розгляду не приймає і повертає.

6. Відповідно до Закону України "Про звернення громадян" Кабінет Міністрів розглядає пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги громадян (далі - звернення) та повідомляє авторів про результати розгляду.

7. Відповіді громадянам за результатами розгляду їх звернень у Кабінеті Міністрів дають Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри (відповідно до розподілу функціональних повноважень), Міністр Кабінету Міністрів, його заступники або посадова особа, спеціально уповноважена виконувати цю роботу.

Якщо вирішення питання, порушеного у зверненні, не належить до повноважень Кабінету Міністрів, воно пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин.

Відповідь на звернення, адресоване Кабінетові Міністрів, може бути дано за підписом міністра як члена Кабінету Міністрів, до компетенції якого належить вирішення порушеного у зверненні питання.

8. Прем'єр-міністр здійснює прийом громадян в установленому ним порядку.

Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри проводять особистий прийом громадян у визначений час.

Міністри як члени Кабінету Міністрів України проводять особистий прийом громадян у приймальні Кабінету Міністрів України.

9. Кабінет Міністрів здійснює контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян.

Примітка. Для обчислення термінів, зазначених у цьому Регламенті, офіційні вихідні та святкові дні не враховуються.

У пояснювальній записці, як правило, відображаються такі питання:

1. Обгрунтування необхідності прийняття акта

Зазначається підстава розроблення проекту (на виконання Конституції України, закону, акта чи доручення Президента України, акта Кабінету Міністрів, рішення Урядового комітету, доручення Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра, з власної ініціативи), чи обумовлено це розроблення проекту нормами законодавства або відсутністю правової бази у тій чи іншій сфері суспільних відносин і негативні наслідки, пов'язані з цим.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Розкриваються концептуальні ідеї, покладені в основу проекту акта; кінцева мета, якої планується досягти реалізацією цього акта. Визначаються практичне значення і цільова спрямованість проекту.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Відображаються предмет правового регулювання, структура, склад і найважливіші положення проекту акта.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Зазначається перелік нормативно-правових актів, що діють у даній сфері суспільних відносин, а також перелічуються неврегульовані питання і пропонується механізм їх вирішення.

У разі потреби зазначається, які акти мають бути визнані такими, що втратили чинність, а до яких повинні бути внесені зміни у зв'язку з прийняттям розробленого проекту акта, а також відображаються пропозиції щодо розроблення нормативних актів, необхідних для реалізації проекту акта, що вноситься.

5. Фінансово-економічне обгрунтування

Фінансово-економічне обгрунтування проекту акта дається у разі, коли реалізація його потребує матеріальних та інших витрат. Наводиться розрахунок необхідних асигнувань на реалізацію акта із зазначенням конкретних витрат і джерел їх покриття.

Якщо реалізація акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат, це слід зазначити.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Дається оцінка впливу реалізації акта на соціально-економічну ситуацію в країні, регіоні, галузі чи на підприємстві.

1. Відповідність проекту акта загальним вимогам

Зазначається, чи підготовлено і внесено проект з дотриманням встановлених Регламентом вимог. У разі відхилення від зазначених вимог вказується суть цих відхилень.

2. Загальна характеристика проекту акта

Мета прийняття акта, його особливості, спрямованість на вирішення загальнодержавних чи галузевих питань тощо.

3. Обгрунтування необхідності прийняття акта та оцінка його ефективності

Оцінюється достатність обгрунтувань прийняття акта та наявність проблем, розв'язання яких неможливе без втручання Кабінету Міністрів, соціальна та економічна доцільність реалізації акта. Зазначається ефективність обраного напряму дій: чи передбачені проектом дієві шляхи і конкретні механізми розв'язання проблем, чи містить він необхідні положення для його повного запровадження, чи можливе проведення моніторингу виконання акта з точки зору оцінки ефективності його впливу на ситуацію, яка є предметом регулювання, чи є запропонований проект реальним для виконання, чи не потребуватиме реалізація акта надто складних процедур і невиправданих ускладнень досягнення поставленої мети тощо.

4. Відповідність проекту акта стратегічним цілям Кабінету Міністрів, пріоритетним завданням на середньострокову перспективу та поточним планам реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів

Оцінюється відповідність проекту акта стратегічним цілям Кабінету Міністрів. Чи передбачає проект акта реалізацію пріоритетних завдань та здійснення першочергових заходів, спрямованих на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів.

5. Відповідність проекту акта концепції його розроблення

Оцінюється повнота реалізації у проекті акта концепції його розроблення (якщо вона затверджувалася Кабінетом Міністрів).

6. Фінансово-економічні розрахунки реалізації акта

Оцінюється достатність фінансово-економічних розрахунків, їх повнота, реалістичність. Зазначаються джерела та обсяги фінансування виконання акта.

7. Прогноз наслідків прийняття акта

На основі проведеної головним розробником прогнозної оцінки зазначаються економічні, соціальні та інші наслідки прийняття акта (очікувані позитивні результати, можливі негативні наслідки та способи запобігання їм).

Оцінюється достатність та обгрунтованість прогнозних розрахунків, у тому числі з точки зору фінансових можливостей виконання акта.

8. Альтернатива рішення

У разі подання кількох варіантів проекту акта або його окремих положень в експертних висновках на підставі порівняльного аналізу оцінюються їх переваги та негативні сторони, формулюються мотивовані пропозиції щодо вибору оптимального варіанта рішення.

9. Юридична експертиза

Залежно від результатів експертизи, проведеної спеціалістами Юридичного департаменту, зазначається:

а) проект акта відповідає законодавству та вимогам нормопроектувальної техніки;

б) проект акта не відповідає законодавству, вимогам нормопроектувальної техніки (висновки додаються).

У разі наявності зауважень Мін'юсту про це зазначається окремо. При цьому зауваження додаються.

10. Погодження проекту акта

Зазначається, чи з усіма без винятку заінтересованими органами виконавчої влади узгоджено проект акта. Якщо проект акта не потребує узгодження з Держпідприємництвом, про це окремо зазначається у висновку.

У разі внесення проекту з розбіжностями щодо нього зазначаються органи, які подали зауваження. При цьому експертом готується і додається до висновків довідка про розбіжності, в якій наводяться:

а) редакція спірної частини проекту акта;

б) орган, який подав зауваження (пропозиції) і їх зміст;

в) рішення головного розробника щодо урахування зауважень;

г) експертний висновок щодо врегулювання розбіжностей.

Довідка підписується керівником та спеціалістом структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів, які проводили аналіз та експертизу проекту акта і матеріалів до нього.

11. Узагальнений висновок

У висновку відображається позиція експерта щодо прийняття Урядовим комітетом рішення (схвалити, доопрацювати чи відхилити проект). За наявності в експерта пропозицій щодо внесення змін до проекту (включення чи доповнення пунктів, уточнення його окремих положень тощо) їх редакція подається у порівнянні з відповідними положеннями внесеного проекту.

У висновку можуть міститися також інші пропозиції, застереження експерта.

12. Результати розгляду проекту акта Урядовим комітетом

Ця частина експертного висновку заповнюється після розгляду проекту акта Урядовим комітетом.

Залежно від результатів розгляду проекту Урядовим комітетом зазначається:

б) якщо проект акта схвалено з урахуванням пропозицій і зауважень щодо нього, окремо зазначається: проект акта опрацьовано відповідно до прийнятого Комітетом рішення. Після цього запису ставиться підпис відповідного експерта.

Примітка. 1. Якщо за змістом проект акта і подані матеріали до нього не потребують проведення експертизи у певній частині, то у відповідних розділах експертного висновку зазначається: "Проект акта і матеріали до нього у цій частині не є предметом експертизи".

2. Експертний висновок повинен бути завізований заступником Міністра Кабінету Міністрів - директором Департаменту (відповідно до розподілу функціональних повноважень). Якщо його позиція відмінна від висновків експерта, про це зазначається окремо.

У доповідній записці, як правило, відображаються такі питання:

1. Вступна частина

Стисло повідомляється про мету цієї записки і проведену роботу щодо аналізу та перевірки стану справ з реалізації акта законодавства; якими силами та засобами вивчалася ситуація і масштаби цієї роботи із зазначенням охоплених перевіркою галузей та сфер діяльності, регіонів, суб'єктів підприємницької діяльності.

2. Заходи, що вживаються для реалізації акта законодавства

Повідомляється про дії органу, які були спрямовані на забезпечення реалізації акта законодавства, зокрема про вжиті ним додаткові заходи, у тому числі про внесені Кабінетові Міністрів пропозиції з питань, які належать до його компетенції, і прийняті щодо них рішення тощо.

3. Оцінка стану справ і результатів реалізації акта законодавства

Відображаються дані про результати впровадження акта, його вплив на досягнення поставленої мети, здійснені витрати на реалізацію передбачених ним заходів та джерела їх покриття. Співставляються прогнозні розрахунки наслідків його реалізації з практичними результатами. За наявності недоліків зазначаються причини, що їх зумовили.

4. Висновки та пропозиції

Повідомляється про заходи, які намічено додатково здійснити з метою забезпечення безумовного виконання акта, формулюються пропозиції з проблем, розв'язання яких потребує рішень Кабінету Міністрів.

1. Належність проекту до пріоритетних сфер

Зазначається належність проекту за предметом правового регулювання до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, визначених Законом України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу". Якщо проект розроблено на виконання плану заходів з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, робиться посилання на відповідний пункт.

2. Порядок вирішення в acquis communautaire питань, що належать до сфери правового регулювання проекту

Зазначаються джерела acquis communautaire, які регулюють правовідносини у визначеній сфері або сферах, із зазначенням обов'язкових реквізитів та джерел офіційного опублікування. Досліджується порядок вирішення в acquis communautaire питань, що належать до сфери правового регулювання проекту. Зазначаються переваги та недоліки такого регулювання.

3. Порівняльно-правова таблиця

Інформація про відповідність окремих положень проекту acquis communautaire викладається у вигляді порівняльної таблиці за такою формою:

4. Очікувані соціально-економічні та інші результати впровадження

За результатами економічного, соціального та політичного аналізу можливих наслідків зазначаються очікувані наслідки реалізації проекту.

5. Узагальнений висновок

Зазначається загальний висновок щодо відповідності проекту acquis communautaire. У разі коли проект не відповідає acquis communautaire, обґрунтовується необхідність його прийняття та строк його дії.

1. Належність проекту до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу

Зазначається інформація про належність проекту до пріоритетних сфер, визначених Законом України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", а також інформація щодо джерел acquis communautaire, які використовувалися головним розробником під час підготовки проекту.

2. Відповідність проекту acquis communautaire

Розміщується інформація про відповідність положень проекту положенням джерел acquis communautaire, які використовувалися головним розробником під час підготовки проекту, із зазначенням неврахованих положень джерел acquis communautaire.

Викладається інформація про порядок вирішення в acquis communautaire відносин, які передбачається врегулювати в проекті.

Робиться висновок щодо повноти врахування головним розробником джерел acquis communautaire.

3. Інформація головного розробника щодо необхідності прийняття проекту в разі його невідповідності acquis communautaire

Заповнюється у разі, коли проект не відповідає (повністю або частково) acquis communautaire. Наводиться обґрунтування головного розробника стосовно необхідності прийняття акта та строку його дії.

4. Загальний висновок щодо відповідності проекту acquis communautaire та пропозиції щодо можливих шляхів його доопрацювання

Робиться загальний висновок про відповідність проекту acquis communautaire. У разі потреби подаються пропозиції щодо можливих шляхів доопрацювання проекту.

1. Суть питання. Формулюється проблема (стратегія дій, підхід) та викладається суть політичного рішення, що рекомендується для її розв'язання, із зазначенням заходів, яких пропонується вжити, джерел та обсягів їх фінансування.

2. Обґрунтування вибору політичного рішення. Зазначаються можливі варіанти розв'язання проблеми (стратегії дій, підходу), наводяться аргументи на підтримку рекомендованого політичного рішення, очікувані результати його реалізації.

3. Застереження. Описуються можливі ризики, критичні зауваження, які може викликати реалізація рекомендованого політичного рішення, та спосіб їх уникнення.

4. Консультації. Зазначається інформація про вивчення думки громадськості, заінтересованих груп населення до рекомендованого політичного рішення, проведені з цією метою консультації, ініціативи, які виникли під час цих консультацій, обґрунтовується можливість врахування поданих пропозицій.

5. Позиція міністерств. Викладається позиція заінтересованих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо рекомендованого політичного рішення у частині, що стосується їх компетенції.

За наявності розбіжностей додаються зауваження заінтересованих органів або їх заперечення у письмовій формі.

1. Довідкова інформація. Наводиться довідково-аналітична інформація, необхідна для всебічного висвітлення проблеми (стратегії дій, підходу), для розв'язання якої необхідно прийняти політичне рішення, заходи з її розв'язання, що вживалися раніше, перелік рішень та актів законодавства з цього питання; аналіз їх впливу на стан справ у відповідній сфері.

2. Результати реалізації політичного рішення. Викладається прогноз очікуваних результатів реалізації рекомендованого політичного рішення, його відповідність інтересам різних груп населення, вплив на тенденції розвитку суспільно-політичного життя.

3. Фінансування. Наводиться детальний фінансовий аналіз заходів з реалізації рекомендованого політичного рішення, зокрема оцінюється реальність та достатність джерел їх фінансування, достовірність (точність) розрахунків обсягу необхідних коштів та прогноз інших фінансових наслідків.

У разі виникнення розбіжностей щодо оцінки очікуваних фінансових результатів реалізації рекомендованого політичного рішення подається відповідний порівняльний аналіз.

1. Моніторинг. Наводяться конкретні показники, за якими буде оцінюватися результат реалізації рекомендованого політичного рішення, його вплив на показники суспільно-економічного життя (зміна бюджетних призначень, кількості робочих місць, обсягу реальних доходів певних груп населення тощо). Для оцінювання використовуються звітно-статистичні дані в абсолютних показниках - грошова одиниця, кількість продукції тощо.

Пояснюється, як організовуватиметься моніторинг реалізації рекомендованого політичного рішення та досягнення кінцевого результату. Зазначається періодичність проведення аналізу ефективності передбачених заходів та спосіб використання його результатів під час планування подальших дій.

2. Інформаційне забезпечення. Зазначаються пропозиції щодо організації інформування громадськості з питань, пов'язаних з прийняттям та реалізацією рекомендованого політичного рішення.

3. Проект рішення. Формулюється суть рішення, що пропонується прийняти на засіданні Кабінету Міністрів за результатами розгляду доповідної записки (для включення до протоколу засідання).

1. Відповідність доповідної записки встановленим вимогам

Зазначається відповідність (невідповідність) структури та змісту доповідної записки встановленим вимогам.

2. Фахова експертиза

Зазначається відповідність (невідповідність) рекомендованого політичного рішення Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, а також дається фахова оцінка обґрунтованості запропонованого варіанта розв'язання проблеми (стратегії дій, підходу).

Дається оцінка повноти і достовірності інформації, на якій ґрунтуються пропозиції щодо прийняття політичного рішення, у разі потреби викладаються застереження або уточнення до нього, а також посилання на інформаційно-аналітичні та інші матеріали, які слід додатково врахувати під час прийняття рішення.

3. Юридична експертиза

Зазначається відповідність (невідповідність) рекомендованого політичного рішення Конституції України та законодавству.

4. Узагальнений висновок

Зазначається, чи реалізація рекомендованого політичного рішення сприятиме розв'язанню проблеми, чи не призведе до виникнення інших проблем, чи є його виконання реальним, у тому числі щодо фінансового забезпечення, та висновок щодо достатності (недостатності) підстав для його прийняття.

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1993 р. N 359 "Про впорядкування внесення звернень органів, підприємств, установ і організацій до Кабінету Міністрів України".

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 липня 1993 р. N 523 "Питання організації роботи Кабінету Міністрів України" (ЗП України, 1993 р., N 12, ст. 254).

3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1996 р. N 79.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 1996 р. N 319 "Про впорядкування діяльності керівництва центральних органів державної виконавчої влади".

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1996 р. N 685 "Про заходи щодо скорочення кількості звернень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до Кабінету Міністрів України" (ЗП України, 1996 р., N 14, ст. 381).

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1996 р. N 756.

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1997 р. N 111 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 10, с. 50).

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. N 148 "Про внесення доповнень до Положення про підготовку проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 7, ст. 244).

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. N 800 "Про внесення доповнення до Положення про підготовку проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 1998 р. N 22, ст. 812).

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. N 1091 "Про затвердження переліку посадових осіб, які беруть участь у засіданнях Кабінету Міністрів України".

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 р. N 1236 "Про порядок опрацювання проектів актів Кабінету Міністрів України, а також проектів законів України і актів Президента України, що подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України і Президентові України, з урахуванням основних положень законодавства Європейського Союзу" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 28, ст. 1417).

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1999 р. N 1872 "Про затвердження Положення про роботу з позовними заявами, рішеннями суду у справах, відповідачем у яких є Кабінет Міністрів України" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 41, ст. 2047).

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. N 70 "Про удосконалення порядку підготовки для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України питань, пов'язаних з контролем діяльності органів виконавчої влади" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 3, ст. 80).

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2000 р. N 405 "Про затвердження Порядку вивчення і візування в Кабінеті Міністрів України законів України, що надійшли на підпис Президентові України" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 9, ст. 341).

15. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2000 р. N 206.