Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

1. Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України (далі - Регламент) встановлює порядок організації діяльності Кабінету Міністрів, пов'язаної з виконанням його повноважень.

2. Кабінет Міністрів здійснює свої повноваження на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України.

3. Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

4. Питання, що належать до повноважень Кабінету Міністрів, розглядаються на його засіданнях.

На розгляд Кабінету Міністрів відповідно до цього Реґламенту вносяться:

проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів;

проекти урядових заяв, декларацій, директив, листів, звернень,

меморандумів;

концепції законодавчого врегулювання окремих проблем;

пропозиції щодо концептуальних засад формування державної політики;

звіти керівників органів виконавчої влади про виконання своїх повноважень, а також з окремих питань діяльності відповідних органів.

За дорученням Президента України та за пропозиціями членів Кабінету Міністрів на засіданнях можуть бути розглянуті також інші документи.

5. Кабінет Міністрів на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України видає у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.

6. Кабінет Міністрів має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

1. Планування роботи Кабінету Міністрів здійснюється на основі пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади шляхом прийняття Програми діяльності Кабінету Міністрів України на період його повноважень, щорічної Державної програми економічного і соціального розвитку України, інших державних програм та актів Кабінету Міністрів.

2. Кабінет Міністрів планує нормотворчу діяльність, проведення своїх засідань, а також роботу, пов'язану з реалізацією своїх контрольних функцій і повноважень.

3. Робота Кабінету Міністрів і його членів здійснюється відповідно до планів. Планові заходи, як правило, проводяться у визначені дні тижня.

Робота членів Кабінету Міністрів здійснюється на основі щотижневих графіків, які передбачають їх участь у засіданнях Кабінету Міністрів, урядових комітетів, інших утворюваних Кабінетом Міністрів органів, у роботі Верховної Ради, засіданнях колегій центральних органів виконавчої влади, міжнародних заходах, нарадах тощо.

Про виїзд членів Кабінету Міністрів у відрядження, у тому числі закордонні, повідомляється Прем'єр-міністр.

4. Органи, утворювані Кабінетом Міністрів, планують свою діяльність відповідно до положень про ці органи.

5. Нормотворча діяльність Кабінету Міністрів проводиться відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, щорічної Державної програми економічного і соціального розвитку України, законів України, актів та доручень Президента України.

6. За пропозиціями міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Мін'юстом щороку формується орієнтовний план законопроектної роботи на наступний рік.

Зазначені пропозиції готуються з урахуванням відповідних положень законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів та планів законотворчої діяльності Верховної Ради і вносяться Мін'юсту до 1 грудня. Вони повинні містити:

а) назву законопроекту;

б) обгрунтування необхідності прийняття закону (його цілі, загальна характеристика, основні положення, а також положення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, на виконання яких спрямовується законопроект);

в) обгрунтування необхідності розроблення концепції законопроекту та термін її подання до Кабінету Міністрів;

г) перелік центральних органів виконавчої влади, установ та організацій, які пропонується залучити до розроблення законопроекту;

ґ) термін подання законопроекту Кабінетові Міністрів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації у разі потреби подають пропозиції щодо розроблення законопроектів центральним органам виконавчої влади, до компетенції яких належить питання, що передбачається врегулювати законопроектом.

Сформований Мін'юстом згідно з визначеними у цьому пункті вимогами щорічний орієнтовний план законопроектної роботи подається на затвердження Кабінетові Міністрів.

7. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щокварталу до 5 числа наступного за звітним кварталом місяця та щороку до 1 січня подають Мін'юсту звіти про стан нормотворчої діяльності. Мін'юст щокварталу до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця та щороку до 15 січня інформує Кабінет Міністрів про хід виконання щорічного орієнтовного плану законопроектної роботи.

8. Роботою Кабінету Міністрів керує Прем'єр-міністр, який спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою, та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів. Прем'єр-міністр спрямовує та координує діяльність Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, керівників інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.

9. Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри забезпечують виконання покладених на них завдань відповідно до розподілу функціональних повноважень.

10. Перший віце-прем'єр-міністр виконує обов'язки Прем'єр-міністра у разі його відсутності.

11. Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри відповідно до розподілу функціональних повноважень:

розглядають конкретні питання основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів;

спрямовують і координують роботу органів виконавчої влади, контролюють їх діяльність;

очолюють відповідні урядові комітети;

забезпечують підготовку матеріалів для розгляду питань на засіданнях Кабінету Міністрів;

забезпечують взаємодію Кабінету Міністрів з Верховною Радою та Президентом України;

беруть участь в установленому порядку в роботі органів, що утворюються Президентом України та Кабінетом Міністрів, а також у засіданнях колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, у роботі обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

12. Для забезпечення виконання покладених на Кабінет Міністрів завдань і функцій Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри можуть давати керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади доручення у межах своїх функціональних повноважень.

13. Міністри як члени Кабінету Міністрів:

беруть участь у розробленні та виконанні Програми діяльності Кабінету Міністрів України, реалізації державної політики у доручених їм сферах державного управління, здійснюють управління в цих сферах, спрямовують і координують діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до їх відання;

забезпечують у межах своєї компетенції належну підготовку матеріалів з питань, що розглядаються Кабінетом Міністрів;

узгоджують рішення з питань, що стосуються сфери їх відання, з позиціями інших міністрів;

забезпечують виконання рішень Кабінету Міністрів у співпраці з іншими міністрами.

14. Члени Кабінету Міністрів не можуть діяти всупереч офіційній позиції Кабінету Міністрів.

15. Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри представляють Україну в міжнародних і міждержавних організаціях, ведуть міжнародні переговори, беруть участь в інших міжнародних заходах, підписують в установленому порядку міжнародні договори України.

Прем'єр-міністр і Міністр закордонних справ мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори України без спеціальних повноважень.

Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів, які укладаються від імені Кабінету Міністрів, іншим членам Кабінету Міністрів надаються розпорядженням Кабінету Міністрів або за його дорученням - актом Міністерства закордонних справ.

16. Члени Кабінету Міністрів здійснюють інші функції та повноваження, передбачені законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів.

1. Засідання Кабінету Міністрів проводяться щосереди і починаються о 10 годині.

Позачергові засідання проводяться у міру потреби з повідомленням про це учасників засідання не пізніше ніж за 48 годин до його початку.

В особливих випадках за рішенням Прем'єр-міністра засідання може бути скликано невідкладно.

2. Порядок денний засідання Кабінету Міністрів формує Міністр Кабінету Міністрів.

3. Схвалений Прем'єр-міністром порядок денний засідання Кабінету Міністрів надсилається разом з відповідними матеріалами членам Кабінету Міністрів та іншим посадовим особам, запрошеним на засідання, не пізніше ніж за 48 годин до його початку, а у разі проведення позачергового засідання - не пізніше ніж за 24 години.

Матеріали з питань, пов'язаних із запобіганням аваріям, катастрофам, стихійному лиху чи ліквідацією їх наслідків, якщо вони не могли бути передбачені до початку засідання Кабінету Міністрів, а також з питань, внесених на засідання Кабінету Міністрів, скликане невідкладно, можуть розповсюджуватися під час засідання.

4. У разі потреби з питань, включених до порядку денного, на засідання Кабінету Міністрів можуть запрошуватися посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

Перелік цих осіб визначається Міністром Кабінету Міністрів за пропозиціями керівників органів, визначених відповідальними за підготовку розглядуваних питань, і узгоджується з Прем'єр-міністром.

На засіданнях можуть бути присутніми працівники Служби Прем'єр-міністра, а також керівники структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів, які безпосередньо проводили аналіз та експертизу поданих матеріалів. Їх перелік визначається Міністром Кабінету Міністрів.

5. Реєстрацію учасників засідання Кабінету Міністрів забезпечує структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальний за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів.

6. Питання щодо присутності на засіданні Кабінету Міністрів представників засобів масової інформації та проведення на ньому кіно-, відео- і фотозйомок, а також звукозапису вирішується Прем'єр-міністром.

Учасникам засідання забороняється приносити на засідання кіно-, відео- і фотоапаратуру та звукозаписувальну техніку, а також засоби зв'язку.

7. Засідання Кабінету Міністрів вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин членів Кабінету Міністрів.

Члени Кабінету Міністрів беруть участь у засіданнях Кабінету Міністрів особисто.

Якщо міністр не може бути присутнім на засіданні з поважних причин, за погодженням з Прем'єр-міністром замість нього у засіданні може брати участь з правом дорадчого голосу його перший заступник.

8. Засідання Кабінету Міністрів проводяться під головуванням Прем'єр-міністра.

До порядку денного, оголошеного на засіданні, за пропозиціями членів Кабінету Міністрів можуть вноситися зміни. При цьому питання про розгляд проектів актів законодавства може бути включено лише за умови, що воно пов'язане із запобіганням аваріям, катастрофам, стихійному лиху чи ліквідацією їх наслідків і не могло бути передбачене до початку цього засідання.

Регламент розгляду питань на засіданні визначається головуючим за погодженням з членами Кабінету Міністрів.

Проект акта законодавства представляється під час його розгляду на засіданні міністром або головою урядового комітету, якщо проект поданий іншим керівником органу виконавчої влади.

Особи, запрошені на засідання, можуть брати участь в обговоренні питань, вносити пропозиції, робити застереження, давати пояснення.

Обговорення питання припиняється за рішенням головуючого.

9. Рішення Кабінету Міністрів приймаються більшістю голосів членів Кабінету Міністрів, присутніх на засіданні.

За умови рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра.

10. Засідання стенографується. Стенограму, яка є внутрішнім робочим документом, має конфіденційний характер і використовується для складання протоколу, веде структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальний за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів.

11. Рішення, прийняті на засіданнях Кабінету Міністрів, оформляються протоколом, який підписується головуючим на другий день після засідання.

Протокол складає структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальний за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів, разом з іншими структурними підрозділами Секретаріату.

12. У разі потреби доопрацювання проекту акта, розглянутого Кабінетом Міністрів, щодо якого висловлені пропозиції та зауваження, Кабінет Міністрів дає доручення посадовим особам, які організовують і забезпечують доопрацювання проекту і його внесення до Кабінету Міністрів у визначений термін та в порядку, передбаченому розділом VI Регламенту.

13. У разі прийняття акта Кабінету Міністрів (схвалення проекту закону України, акта Президента України тощо) з внесеними в ході засідання змінами зазначений проект оформляється відповідно до прийнятого Кабінетом Міністрів рішення структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, який проводив його експертизу, візується в порядку, передбаченому пунктом 23 розділу VI Регламенту, та Першим віце-прем'єр-міністром, Віце-прем'єр-міністром (відповідно до розподілу функціональних повноважень) і подається Міністру Кабінету Міністрів для підписання Прем'єр-міністром.

14. Протокол засідання Кабінету Міністрів надсилається членам Кабінету Міністрів, а також органам державної влади, за переліком, затверджуваним Міністром Кабінету Міністрів.

Доручення, дані на засіданнях Кабінету Міністрів, доводяться до виконавців у формі витягів з протоколу засідання.

Кабінетом Міністрів може бути прийняте рішення про доведення до відповідних органів виконавчої влади доповідної записки щодо стану виконання Конституції України, закону України, акта Президента України та Кабінету Міністрів, діяльності того чи іншого органу виконавчої влади, інших матеріалів з розглянутих питань.

15. Секретаріат Кабінету Міністрів систематично інформує Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів (відповідно до розподілу функціональних повноважень) про стан виконання доручень, даних на засіданнях Кабінету Міністрів.

16. Питання, що становить державну таємницю України, розглядається Кабінетом Міністрів на його закритому засіданні.

Підготовка матеріалів з цього питання, допуск на засідання, оформлення протоколу, актів, що приймаються, здійснюється з дотриманням встановлених правил роботи з секретними документами.

17. Надання засобам масової інформації офіційної інформації стосовно засідань Кабінету Міністрів і організацію після засідань прес-конференцій (брифінгів) членів Кабінету Міністрів та інших учасників засідань забезпечує Прес-служба Кабінету Міністрів.

Члени Кабінету Міністрів та інші учасники його засідання не можуть без згоди Прем'єр-міністра оприлюднювати будь-яку інформацію про хід засідання та про персональні оцінки і позиції, що висловлювалися його учасниками.

1. Кабінет Міністрів для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповідних завдань, розроблення проектів актів законодавства (крім законопроектів, головним розробником яких є Мін'юст), загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, а також для вирішення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо).

До складу постійних і тимчасових робочих органів залежно від покладених на них завдань включаються представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також народні депутати України, представники інших органів, не підвідомчих Кабінетові Міністрів, суб'єктів підприємницької діяльності, громадських організацій, науковці та інші фахівці за їх згодою.

Сфера діяльності та повноважень постійних і тимчасових робочих органів визначається актами Кабінету Міністрів щодо їх утворення або положеннями про них.

Рішення цих органів оформляються протоколами.

2. Урядовий комітет є робочим органом Кабінету Міністрів, основні завдання якого полягають у формуванні та проведенні державної політики у відповідній сфері згідно із стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів.

3. Урядовий комітет:

розглядає проекти законів України, актів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, а також розпоряджень Кабінету Міністрів України, що подані з розбіжностями, не врегульованими після проведення головним розробником в установленому порядку узгоджувальної процедури, і розпоряджень Кабінету Міністрів України, до яких є застереження Секретаріату Кабінету Міністрів, приймає рішення про схвалення проектів та вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо їх прийняття;

приймає відповідно до закону рішення про оприлюднення проектів регуляторних актів, що не оприлюднені до внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів України, та про повторне оприлюднення проектів регуляторних актів, що оприлюднювалися до внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

приймає рішення про необхідність перегляду регуляторних актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України, на підставі аналізу звіту про відстеження їх результативності;

розглядає відповідно до закону скарги на рішення Держпідприємництва про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики та про відмову в погодженні проекту регуляторного акта;

розглядає інші документи з питань формування державної політики.

4. До складу урядового комітету входять члени Кабінету Міністрів України, керівники інших центральних органів виконавчої влади, заступники керівників центральних органів виконавчої влади, заступники Міністра Кабінету Міністрів України.

Склад урядового комітету затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Урядовий комітет очолює Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністр або Міністр закордонних справ.

У складі урядового комітету, який очолює Прем'єр-міністр України, визначається посада заступника голови урядового комітету.

6. Організаційною формою роботи Урядового комітету є засідання.

7. Рішення Урядового комітету оформляються протоколом, який підписує голова Комітету.

8. Рішення Урядового комітету, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання.

9. Засідання Урядового комітету проводиться у міру потреби в один і той же день тижня.

Рішення про скликання засідання Комітету приймається його головою.

10. Порядок денний засідання Урядового комітету формується відповідальним секретарем Урядового комітету, визначеним з числа працівників структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів з питань організаційного забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів, і подається для затвердження голові Комітету.

11. Затверджений порядок денний засідання Урядового комітету і відповідні матеріали з питань, включених до нього, надсилаються членам Урядового комітету та посадовим особам, що запрошуються на засідання, а також Службі Прем'єр-міністра не пізніше ніж за 48 годин до його початку.

Порядок денний надсилається також членам Кабінету Міністрів, які не є членами Урядового комітету, та іншим керівникам центральних органів виконавчої влади за списком, визначеним головою Урядового комітету.

12. З питань порядку денного на засідання Урядового комітету запрошуються керівники центральних, місцевих органів виконавчої влади, установ та організацій, які брали участь у розробленні проекту, що розглядається, а також інші посадові особи, участь яких необхідна під час обговорення питання.

Перелік осіб, які запрошуються на засідання Урядового комітету, визначається структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, який проводив експертизу проекту акта та матеріалів до нього, за погодженням з головою Урядового комітету.

У засіданні Урядового комітету беруть участь працівники Секретаріату Кабінету Міністрів, які проводили аналіз та експертизу внесеного проекту акта, а також працівники Служби Прем'єр-міністра.

Посадові особи, які беруть участь у засіданні Урядового комітету, реєструються структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальним за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів.

13. Засідання Урядового комітету вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини його членів.

У разі коли міністр - член Урядового комітету не може з поважних причин бути присутнім на засіданні, замість нього у роботі Комітету може брати участь з правом вирішального голосу його перший заступник або заступник (за попереднім погодженням з головою Комітету і за умови дотримання вимог абзацу першого цього пункту).

Члени Кабінету Міністрів, які не входять до складу Урядового комітету, можуть брати участь у роботі цього Комітету з правом вирішального голосу.

14. Засідання Урядового комітету проводить його голова.

У разі відсутності Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра, який очолює урядовий комітет, засідання цього комітету проводить посадова особа, яка забезпечує здійснення повноважень відсутньої особи.

За рішенням Прем'єр-міністра засідання Комітету може бути проведено під його головуванням.

15. Рішення Урядового комітету приймаються шляхом досягнення консенсусу.

У разі коли за результатами розгляду проекту акта законодавства чи його концепції консенсусу не досягнуто, голова Комітету може прийняти рішення про внесення цього проекту (концепції) з розбіжностями для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів.

16. Проект акта законодавства представляє на засіданні Урядового комітету керівник відповідного органу виконавчої влади, який його подав.

За наявності розбіжностей у позиціях органів виконавчої влади, установ та організацій щодо проекту обгрунтовані пояснення дають також їх керівники.

17. Обговорення та прийняття Урядовим комітетом рішення щодо проекту акта проводиться за кожним окремим пунктом. Обговорення припиняється за рішенням головуючого.

Стосовно висловлених учасниками засідання пропозицій та зауважень Урядовим комітетом приймається відповідне рішення, яке оголошується головуючим.

У разі наявності зауважень та пропозицій до тексту проекта в експертних висновках Урядовим комітетом приймається відповідне рішення.

18. Урядовий комітет у своїй роботі взаємодіє з іншими урядовими комітетами.

Для розгляду, врегулювання розбіжностей і схвалення проектів комплексних нормативно-правових актів та інших документів можуть проводитися спільні засідання урядових комітетів за погодженим рішенням голів відповідних комітетів.

19. Урядовий комітет у разі потреби утворює підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції.

Порядок роботи цих органів визначається положеннями про них або відповідним рішенням Урядового комітету.

20. Протокол засідання Урядового комітету складається структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальним за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів, разом з іншими структурними підрозділами Секретаріату протягом доби з часу проведення засідання і підписується головою Комітету.

У разі потреби ведеться також стенограма засідання, яка є внутрішнім робочим документом, має конфіденційний характер і використовується для оформлення протоколу засідання Урядового комітету.

21. Рішення, прийняті Урядовим комітетом, доводяться до відома виконавців у формі витягів з протоколу засідання Комітету структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальним за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів.

Структурні підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальні за підготовку внесених проектів актів для розгляду в Кабінеті Міністрів, систематично інформують голів комітетів про стан виконання прийнятих рішень.

22. Якщо предмет правового регулювання проекту акта законодавства становить державну таємницю України, цей проект акта вноситься для розгляду на засіданні Урядового комітету лише у разі потреби врегулювання розбіжностей в позиціях щодо нього органів виконавчої влади, установ та організацій, які брали участь у його розробленні.

Підготовка матеріалів до такого засідання, допуск на засідання, оформлення протоколу здійснюється з дотриманням встановлених правил роботи із секретними документами.

1. Концептуальні засади формування державної політики (далі - політичні рішення) розробляються з метою надання Кабінетові Міністрів вичерпної інформації для прийняття оптимального варіанту розв'язання проблеми (стратегії дій, підходу) у відповідній сфері суспільного життя та удосконалення нормативно-правової бази у цій сфері.

2. Пропозиції щодо прийняття Кабінетом Міністрів політичного рішення відповідно до своєї компетенції подають міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

Пропозиції, розроблені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, повинні бути погоджені цими міністрами.

Погодження міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади пропозицій щодо рекомендованого політичного рішення здійснюється відповідно до вимог розділу VI цього Реґламенту, зокрема у частині забезпечення погодження першими керівниками.

3. Пропозиції щодо прийняття Кабінетом Міністрів політичного рішення подаються у формі доповідної записки згідно з додатком 13.

У відповідних розділах доповідної записки висвітлюється загальна характеристика рекомендованого рішення, детальний аналіз його основних положень, а також питання організаційного забезпечення виконання.

4. Подану в установленому порядку до Кабінету Міністрів доповідну записку Секретаріат Кабінету Міністрів опрацьовує у строк, що не перевищує 10 днів, і подає для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів разом з експертним висновком за формою згідно з додатком 14, завізованим заступником Міністра Кабінету Міністрів відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

В експертному висновку викладаються результати аналізу доповідної записки із зазначенням її відповідності встановленим цим Реґламентом вимогам, оцінка рекомендованого політичного рішення, а також узагальнений висновок щодо достатності (недостатності) підстав для його прийняття.

До експертного висновку в разі потреби можуть додаватися довідково-аналітичні та інші матеріали.

5. Доповідну записку, підготовлену і подану з порушенням установлених цим Реґламентом вимог, у строк, що не перевищує п'яти днів від дня її надходження, Секретаріат Кабінету Міністрів повертає головному розробникові для приведення у відповідність з цими вимогами.

1. Акти Кабінету Міністрів, що мають нормативний характер, видаються у формі постанов.

Акти Кабінету Міністрів з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, видаються у формі розпоряджень.

2. Проекти постанов Кабінету Міністрів подають:

члени Кабінету Міністрів;

центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації;

робочі групи, утворені Кабінетом Міністрів;

Міністр Кабінету Міністрів.

Пропозиції про укладення міжнародних договорів України вносяться до Кабінету Міністрів у порядку, встановленому Законом України "Про міжнародні договори України" та іншими актами законодавства з цього питання.

Підприємства, установи та організації подають пропозиції щодо прийняття актів Кабінету Міністрів центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим та місцевим органам виконавчої влади, до компетенції яких належить питання, яке передбачається врегулювати.

3. Постанови Кабінету Міністрів надсилаються Мін'юсту для внесення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів згідно з Порядком ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним і публікуються в газеті "Урядовий кур'єр" та Офіційному віснику України.

4. У постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів, якими внесено зміни, поширено чи продовжено термін дії опублікованих актів Кабінету Міністрів, визнано їх такими, що втратили чинність, або скасовано, обов'язково зазначається джерело офіційного опублікування зазначених актів.

У разі посилання на акти, опубліковані до 1 січня 1997 р., як джерело опублікування зазначається Зібрання постанов Уряду України, на акти, опубліковані після 1 січня 1997 р., - Офіційний вісник України. Якщо в опубліковані акти Кабінету Міністрів вносилися зміни, дія їх поширювалася, термін дії продовжувався або зупинявся рішеннями Кабінету Міністрів у наступні роки, зазначаються всі джерела опублікування.

5. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Акти Кабінету Міністрів, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

6. Акти Кабінету Міністрів можуть бути скасовані Президентом України.

Акт Кабінету Міністрів у повному обсязі або його окремі положення, визнані Конституційним Судом неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом рішень про їх неконституційність.

7. Постанова Кабінету Міністрів складається з таких структурних елементів, як назва, вступна частина, постановляюча частина, додатки (у разі потреби), підпис та має такі реквізити: порядковий реєстраційний номер, місце і дата прийняття.

Розпорядження Кабінету Міністрів складається з таких структурних елементів, як назва, зміст, додатки (у разі потреби), підпис та має такі реквізити: порядковий реєстраційний номер, місце і дата прийняття.

Назва постанови (розпорядження) повинна бути лаконічною і відображати її основний зміст.

Вступна частина постанови складається із слів "Кабінет Міністрів України постановляє:".

У разі потреби перед цими словами може зазначатися мета постанови або посилання на акт законодавства України, на виконання якого вона спрямована, тощо.

Постановляюча частина містить:

а) нормативні положення, правові норми;

б) конкретні правила поведінки суб'єктів суспільних відносин, що становлять предмет правового врегулювання цією постановою;

в) визначення виду і міри негативних правових наслідків недотримання цих правил (зокрема юридичної відповідальності);

г) умови та порядок дії інших нормативних актів або їх окремих норм, які врегульовують інші правовідносини і спрямовані на вирішення питань, що виникають у зв'язку із набранням чинності даною постановою;

ґ) у разі потреби - посилання на додатки;

д) норми, пов'язані з набранням чинності постановою або її окремими положеннями, та у разі потреби - перелік суб'єктів контролю за її виконанням, приписи про необхідність прийняття нових актів тощо.

Розпорядження повинне містити індивідуально визначені вказівки (приписи) щодо виконання конкретних завдань чи вирішення питань оперативного характеру (з посиланням у разі потреби на додатки).

8. У разі коли постановою або розпорядженням вносяться зміни відповідно до інших постанов чи розпоряджень, у них викладається суть цих змін. Якщо акти Кабінету Міністрів (їх окремі норми) визнаються такими, що втратили чинність, наводиться їх перелік.

Не допускається повторення норм, визначених раніше прийнятими актами Кабінету Міністрів.

Завдання та заходи можуть оформлятися як таблиці, що додаються до акта. Для кожного завдання (заходу) визначаються термін виконання та виконавці.

За формою викладу постанова складається з пунктів.

Пункт містить завершене нормативне положення і може мати підпункти, а підпункти - абзаци.

Пункти, а в разі потреби і абзаци нумеруються.

У разі потреби весь текст постанови може бути поділений на розділи та підрозділи.

Розділи мають заголовки і нумеруються.

Внесення змін до чинної постанови або визнання її такою, що втратила чинність, оформляється постановою.

Внесення змін до чинного розпорядження або визнання його таким, що втратило чинність, оформляється розпорядженням.

9. Зміст постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів повинен викладатися офіційно-діловим стилем з дотриманням нормативів державної мови. Вживані у тексті терміни повинні застосовуватися в одному значенні і не допускати різного тлумачення. Речення повинні бути стислими, простими і доступними за змістом.

10. Проекти постанов Кабінету Міністрів готуються на підставі:

законів України;

актів або доручень Президента України;

актів Кабінету Міністрів, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів.

Підготовка проекту постанови може бути ініційована членами Кабінету Міністрів, керівниками центральних органів виконавчої влади, Міністром Кабінету Міністрів, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Проект постанови, що ініціюється керівником центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується через відповідного члена Кабінету Міністрів України, вноситься на розгляд Кабінету Міністрів міністром або Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами відповідно до розподілу функціональних повноважень.

11. У разі коли розроблення проекту постанови Кабінету Міністрів доручено декільком органам виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів органам, установам, організаціям, орган, до компетенції якого належить предмет правового регулювання, зазначений першим у дорученні щодо розроблення цього проекту, є головним розробником та відповідає за його підготовку і внесення до Кабінету Міністрів.

Інші органи виконавчої влади, установи та організації, підпорядковані Кабінетові Міністрів, до компетенції яких належать питання, що стосуються окремих положень проекту постанови, реалізація яких матиме суспільні та економічні наслідки (далі - заінтересовані органи), зобов'язані брати участь у його розробленні та опрацюванні.

Головний розробник організовує, спрямовує і координує роботу заінтересованих органів з розроблення проекту постанови (проводить консультації, узгоджувальні наради, робочі зустрічі, отримує інформаційно-аналітичні та інші необхідні матеріали). У разі потреби до підготовки проектів постанов можуть залучатися науковці, фахівці, представники недержавних організацій за їх згодою (у тому числі на договірній основі).

Якщо для підготовки проекту постанови Кабінетом Міністрів утворюється робоча група, на неї покладаються функції головного розробника.

12. Проекти постанов, підготовлені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, підлягають узгодженню цими міністрами.

13. Проекти постанов Кабінету Міністрів підлягають обов'язковій експертизі Мін'юстом та узгодженню із заінтересованими органами, а у разі потреби - з іншими органами, установами, організаціями.

Проекти постанов з питань оподаткування, витрачання фінансових і матеріальних ресурсів підлягають узгодженню відповідно з Мінфіном та Мінекономіки.

Проекти постанов, предметом яких є урегулювання підприємницької діяльності (регуляторні акти), підлягають узгодженню з Держпідприємництвом.

Проекти постанов, предметом яких є урегулювання питань оплати праці, грошового утримання, пенсійного забезпечення, соціальних та трудових відносин, підлягають узгодженню з Мінпраці.

Проекти постанов, що містять будь-які посилання на коди Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, підлягають узгодженню з Держмитслужбою.

Проекти постанов, що мають загальнодержавне значення і стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, після узгодження із заінтересованими органами надсилаються головним розробником на розгляд усім міністерствам, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, які зобов'язані протягом 15 днів з дня отримання повідомити головного розробника про свої висновки.

За рішенням Кабінету Міністрів проект його постанови може бути винесено на публічне обговорення шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації або доведено до відома громадян іншими шляхами.

14. У процесі підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів:

а) головний розробник:

аналізує стан справ у відповідній сфері правового регулювання та причини, які обумовлюють необхідність підготовки проекту постанови;

готує проект із залученням для цього спеціалістів відповідної сфери діяльності, працівників юридичної служби, забезпечуючи належний фаховий рівень відпрацювання, дотримання вимог нормопроектувальної техніки і мовних норм з обов'язковою уніфікацією термінології;

перевіряє у разі потреби проект постанови на відповідність міжнародним зобов'язанням України та acquis communautaire у порядку, передбаченому пунктами 27-29 цього розділу;

у разі розроблення проекту регуляторного акта проводить аналіз його регуляторного впливу, готує та надсилає Держпідприємництву відповідну довідку за формою, визначеною Методичними рекомендаціями щодо підготовки обгрунтування проектів регуляторних актів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. N 767;

у разі розроблення проекту, що має загальнодержавне значення і стосується життєвих інтересів усіх верств населення, організовує його публічне обговорення шляхом опублікування у друкованих засобах масової інформації і розміщення на власному веб-сайті;

надсилає копії проекту заінтересованим органам для узгодження, у разі отримання зауважень до проекту опрацьовує їх та вносить необхідні поправки;

вживає вичерпних заходів для усунення можливих розбіжностей щодо проекту постанови. З цією метою організовує та проводить детальне обговорення варіантів рішень із спірних позицій та оцінок за участю міністрів, інших керівників заінтересованих органів, які мають зауваження;

після узгодження із заінтересованими органами надсилає проект постанови Мін'юстові для проведення правової експертизи.

У разі отримання від Мін'юсту зауважень до проекту постанови розглядає їх з метою пошуку взаємоприйнятного рішення. Якщо такого рішення не знайдено, проект постанови вноситься до Кабінету Міністрів в установленому порядку з викладенням розбіжностей.

б) заінтересований орган:

опрацьовує положення проекту постанови з питань, що належать до його компетенції;

у разі відсутності зауважень - погоджує його і повертає головному розробникові;

у разі наявності зауважень та пропозицій - за підписом керівника повідомляє про них головного розробника з чітким формулюванням відповідних положень.

Керівник заінтересованого органу зобов'язаний взяти особисту участь у врегулюванні спірних питань, якщо головний розробник визнає за необхідне проведення узгоджувальної процедури.

Копія проекту постанови візується на останній сторінці тексту керівником заінтересованого органу, а в разі відсутності керівника - особою, яка його заміщає.

Проект постанови Кабінету Міністрів повинен бути розглянутий і завізований заінтересованими органами у термін, визначений головним розробником.

Невисловлення заінтересованими органами та організаціями позицій щодо проекту постанови у визначений термін вважається рівнозначним його узгодженню.

Проект постанови не потребує повторного узгодження із заінтересованими органами, якщо їх письмові зауваження повністю враховано головним розробником в остаточній редакції проекту;

в) Мін'юст:

проводить правову експертизу проекту постанови Кабінету Міністрів на відповідність законодавству, а також acquis communautaire у разі, коли цей проект за предметом правового регулювання належить до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу;

повідомляє головного розробника про результати експертизи у погоджений з ним термін;

погоджує проект.

Візує проект та підписує висновки про результати експертизи Міністр юстиції або один з його заступників.