Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здійснення взаємодії Національної служби посередництва і примирення з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів)

У відповідності із підпунктами 15 та 17 пункту 4 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000,

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо здійснення взаємодії Національної служби посередництва і примирення з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), що додаються.

2. Відділам Національної служби посередництва і примирення, відділенням Національної служби посередництва і примирення в Автономній Рсепубліці Крим та областях:

- забезпечити з метою сприяння вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії Національної служби посередництва і примирення із центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування ефективне застосування затверджених пунктом 1 цього наказу Методичних рекомендацій в практичній роботі по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів);

- забезпечити вивчення положень Методичних рекомендацій щодо здійснення взаємодії Національної служби посередництва і примирення з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), затверджених пунктом 1 цього наказу, під час семінарів та конференцій із працівниками центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

1.1. Методичні рекомендації розроблені відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та підпункту 17 пункту 4 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000.

1.2. Підпунктом 17 пункту 4 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, визначено, що Національна служба посередництва і примирення "взаємодіє у межах своєї компетенції з Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями роботодавців, профспілок, підприємствами, установами і організаціями".

1.3. Абзацом восьмим частини шостої статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначено, що до компетенції Національної служби посередництва і примирення належить "залучення до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування".

1.4. Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" "якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва і примирення надсилає свої рекомендації разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів, які повинні їх розглянути у семиденний строк і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення".

2.1. Чинним законодавством України визначено роль і місце центральних органів виконавчої влади в стабілізації соціально-трудових відносин. Зокрема, положення про компетенцію та місце центральних органів виконавчої влади в цій важливій сфері визначені в Законах України "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про колективні договори і угоди", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", в Указі Президента України від 12 березня 1996 року N 179/96 "Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади", в положеннях про відповідні центральні органи виконавчої влади тощо.

2.2. Повноваження центральних органів виконавчої влади в питаннях соціально-трудових відносин поділяються на три групи:

забезпечення здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку у відповідній галузі народного господарства;

здійснення у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери їх управління;

участь в соціально-трудових відносинах в ролі власника або уповноваженого ним органу.

2.3. Перша група повноважень центральних органів виконавчої влади стосується, насамперед, функцій щодо соціально-економічного розвитку відповідної галузі (розроблення та виконання галузевих програм соціально-економічного розвитку; підготовка та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм) (стаття 119 Конституції України).

До відання центральних органів виконавчої влади у відповідності із пунктом 3 Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затвердженого Указом Президента України від 12 березня 1996 року N 179/96, зокрема, належить:

- участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розроблення механізму її реалізації;

- прогноз розвитку економіки у виробничій, науково-технічній, трудовій, демографічній, соціальній фінансовій та інших сферах;

- участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

- розроблення цільових перспективних програм, опрацювання комплексу заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи;

- реалізація державної стратегії розвитку відповідної галузі;

- розроблення відповідних фінансово-економічних та інших нормативів, механізмів їх впровадження, затвердження галузевих стандартів;

- здійснення в межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери їх управління.

2.4. Друга група повноважень стосується управління майном підприємств, що належать до сфери їх управління, у межах, визначених законодавством.

До відання центральних органів виконавчої влади належать:

- вирішення питань створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснення контролю за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інших правомочностей відповідно до законодавчих актів України (пункт 2 статті 33 Закону України "Про власність");

- прийняття рішення про створення відповідного підприємства (пункт 1 статті 5 Закону України "Про підприємства в Україні");

- затвердження за участю трудового колективу статуту підприємства (пункт 1 статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні");

- визначення у статуті органу управління підприємством, порядок його формування, компетенції та повноважень трудового колективу і його виборних органів (пункт 2 статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні");

- здійснення своїх прав по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважених ним органи (частина третя пункту 1 статті 14 Закону України "Про підприємства в Україні");

- призначення керівника підприємства (пункт 2 статті 14 Закону України "Про підприємства в Україні");

- укладення з керівником підприємства при призначенні його на посаду контракту, в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України (частина друга пункту 1 статті 16 Закону України "Про підприємства в Україні");

- участь у вирішенні трудовим колективом питань соціального розвитку підприємства, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров'я, інших соціальних гарантій (частина перша пункту 1 статті 26 Закону України "Про підприємства в Україні");

- ведуть переговори із відповідними об'єднаннями профспілок або іншими представницькими організаціями найманих працівників, укладають галузеві угоди та реалізують їх норми на більшості підприємств, що входять до сфери їх дії (частина третя статті 3 Закону України "Про колективні договори і угоди").

2.5. Третя група повноважень центральних органів виконавчої влади стосується виконання ними функцій управління об'єктами державної власності, переданих їм в управління в установленому законом порядку (в цих випадках центральні органи виконавчої влади виступають в якості сторони колективного трудового спору і на них поширюються норми Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", що зумовлює їх виступати в ролі сторони колективного трудового спору або ж уповноважувати на виконання цих функцій відповідні господарські органи).

При реалізації третьої групи повноважень центральні органи виконавчої влади (статті 3-5, 7-9, 11-14, 19, 21-24, 26 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфлктів)" у разі виникнення колективного трудового спору (конфлікту) на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади:

як уповноважений власником орган, є стороною колективного трудового спору або ж уповноважують бути стороною колективного трудового спору (конфлікту) відповідний орган чи представника (частина перша статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

отримують вимоги найманих працівників (частина третя статті 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

розглядають вимоги найманих працівників і повідомляють їх представників про своє рішення (стаття 5 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

забезпечують дотримання послідовності розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 7 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

утворюють разом із представницьким органом найманих працівників примирну комісію, створюють необхідні умови для її діяльності і забезпечують дотримання порядку вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирною комісією (статті 8-9 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

утворюють разом із представницьким органом найманих працівників трудовий арбітраж, створюють необхідні умови для його діяльності і забезпечують дотримання порядку вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем (статті 11-12 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

забезпечують дотримання обов'язків і прав сторін колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 13 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

забезпечують гарантії незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудових арбітражів (стаття 14 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

розглядають в семиденний строк рекомендації Національної служби посередництва і примирення, якщо у вимогах найманих працівників містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних органів виконавчої влади, і інформують про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення (частина четверта статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

попереджають у найкоротший строк постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства, установи і організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку (частина сьома статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

продовжують під час страйку разом із уповноваженим найманими працівниками органом пошук шляхів вирішення колективного трудового спору (конфлікту) і здійснюють необхідні заходи щодо укладення угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 21 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

у разі порушень найманими працівниками вимог чинного законодавства звертаються із заявою до суду про визнання страйку незаконним (статті 22-23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

вживають заходів щодо забезпечення під час страйку життєздатності підприємств, збереження майна, додержання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу (стаття 26 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

3.1. Роль і місце місцевих державних адміністрацій в стабілізації соціально-трудових відносин визначені в Законах України "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування України", "Про колективні договори і угоди", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" тощо.

3.2. Повноваження місцевих державних адміністрацій в питаннях соціально-трудових відносин поділяються на три групи:

забезпечення здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку на відповідній території;

участь в соціально-трудових відносинах в ролі власника або уповноваженого ним органу;

виконання функцій і повноважень органу влади на відповідній території.

3.3. Перша група повноважень місцевих державних адміністрацій стосується, насамперед, функцій щодо соціально-економічного розвитку відповідної території (виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку; підготовка та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм) (стаття 119 Конституції України.

До відання місцевих державних адміністрацій у відповідності із статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", зокрема, належить вирішення питань:

- соціально-економічного розвитку відповідних територій;

- бюджету, фінансів і обліку;

- управління майном, приватизації та підприємництва;

- промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку;

- науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;

- соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Главою другою розділу III "Компетенція місцевих державних адміністрацій" Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначені основні галузеві повноваження місцевих державних адміністрацій.

3.4. Друга група повноважень місцевих державних адміністрацій стосується виконання ними функцій управління об'єктами державної власності, переданих їм в установленому законом порядку, та об'єктами спільної вланості територіальних громад в разі делегування районними чи обласними радами місцевим державним адміністраціям функцій управління (в цих випадках місцеві державні адміністрації виступають в якості сторони колективного трудового спору і на них поширюються норми Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", що зумовлює їх виступати в ролі сторони колективного трудового спору або ж уповноважувати на виконання цих функцій відповідні господарські органи).

3.5. Третя група повноважень місцевих державних адміністрацій стосується виконання ними повноважень в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод людини (стаття 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

3.6. При реалізації першої групи повноважень місцеві державні адміністрації (статті 17, 19, 20, 22, 24 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"):

в галузі соціально-економічного розвитку розробляють і забезпечують виконання програм соціально-економічного розвитку відповідних територій; складають необхідні для управління соціально-економічним розвитком відповідної території баланси трудових, матеріально-фінансових та інших ресурсів; розглядають і узгоджують плани підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, тощо (стаття 17 Закону України "Про місцеві державні адміністрації");

в галузі бюджету фінансів і цін складають та забезпечують виконання відповідного бюджету; здійснюють фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих в установленому порядку в управління місцевим державним адміністраціям, тощо (стаття 18 Закону України "Про місцеві державні адмінстрації");

в галузі управління майном, приватизації та підприємництва управляють майном, переданим в установленому порядку в управління місцевим державним адміністраціям; вносять пропозиції до проектів програм приватизації державного майна, організовують їх виконання тощо (стаття 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації");

в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку забезпечують організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності тощо (стаття 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації");

в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту реалізують державну політику в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді; здійснюють загальне керівництво закладами науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, що належать до сфери їх управління, їх матеріально-фінансове забезпечення, тощо (стаття 22 Закону України "Про місцеві державні адміністрації");

в галузі зайнятості населення, праці та заробітної плати забезпечують реалізацію державних гарантій у сфері праці, в тому числі і на право своєчасного одержання винагороди за працю; розробляють і організують виконання територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття; здійснюють контроль за дотриманням правил охорони праці; беруть участь у веденні колективних переговорів та укладанні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) (стаття 24 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

3.7. При реалізації другої групи повноважень місцеві державні адміністрації (статті 3-5, 7-9, 11-14, 19, 21-24, 26 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфлктів)" у разі виникнення колективного трудового спору (конфлікту) на підприємствах, в установах і організаціях, які передані в установленому законами порядку в управління місцевим державним адміністраціям:

як уповноважений власником орган, є стороною колективного трудового спору або ж уповноважують бути стороною колективного трудового спору (конфлікту) відповідний орган чи представника (частина перша статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

отримують вимоги найманих працівників (частина третя статті 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

розглядають вимоги найманих працівників і повідомляють їх представників про своє рішення (стаття 5 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

забезпечують дотримання послідовності розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 7 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

утворюють разом із представницьким органом найманих працівників примирну комісію, створюють необхідні умови для її діяльності і забезпечують дотримання порядку вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирною комісією (статті 8-9 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

утворюють разом із представницьким органом найманих працівників трудовий арбітраж, створюють необхідні умови для його діяльності і забезпечують дотримання порядку вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем (статті 11-12 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

забезпечують дотримання обов'язків і прав сторін колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 13 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

забезпечують гарантії незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудових арбітражів (стаття 14 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

розглядають в семиденний строк рекомендації Національної служби посередництва і примирення, якщо у вимогах найманих працівників містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції місцевих органів виконавчої влади, і інформують про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення (частина четверта статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

попереджають у найкоротший строк постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства, установи і організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку (частина сьома статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

продовжують під час страйку разом із уповноваженим найманими працівниками органом пошук шляхів вирішення колективного трудового спору (конфлікту) і здійснюють необхідні заходи щодо укладення угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 21 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

у разі порушень найманими працівниками вимог чинного законодавства звертаються із заявою до суду про визнання страйку незаконним (статті 22-23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

вживають заходів до забезпечення під час страйку життєздатності підприємств, збереження майна, додержання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу (стаття 26 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

3.8. При реалізації третьої групи повноважень місцеві державні адміністрації:

беруть участь у веденні колективних переговорів та укладенні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ і організацій, розташованих на відповідній території (пункт 5) статті 24 Закону України "Про місцеві державні адміністрації";

отримують письмову інформацію про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) на підприємстві, в установі і організації, які знаходяться на відповідній території (частина друга статті 6 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

консультують у разі потреби членів примирної комісії (частина п'ята статті 8 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

направляють за зверненням Національної служби посередництва і примирення своїх представників для участі у примирних процедурах (частина четверта статті 11 та частина шоста статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

розглядають в межах своїх повноважень рішення Національної служби посередництва і примирення (частина третя статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

отримують інформацію від органу (особи), який очолює страйк, про проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства (частина дев'ята статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

вживають необхідних заходів до забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, додержання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу (стаття 26 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

3.9. Взаємодія місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування різних рівнів в питаннях забезпечення стабілізації соціально-трудових відносин регулюється Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.

Насамперед це стосується конституційного положення про те, що "територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби" (частина друга статті 142 Конституції України.

4.1. Чинним законодавством України визначено роль і місце місцевого самоврядування в стабілізації соціально-трудових відносин. Зокрема, положення про компетенцію та місце органів місцевого самоврядування в цій важливій сфері визначено в Законах України "Про місцеве самоврядування України", "Про колективні договори і угоди" та "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

4.2. Повноваження органів місцевого самоврядування в питаннях соціально-трудових відносин поділяються на три групи:

забезпечення здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку на відповідній території;

участь в соціально-трудових відносинах в ролі власника;

виконання функцій і повноважень органу влади на відповідній території.

4.3. Перша група повноважень органів місцевого самоврядування стосується, насамперед, функцій щодо соціально-економічного розвитку відповідної території (управління майном, що є в комунальній власності; затвердження програм соціально-економічного розвитку і контроль їх виконання; затвердження бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контроль їх виконання; встановлення місцевих податків і зборів відповідно до закону; утворення, реорганізація та ліквідація комунальних підприємств, установ і організацій, а також здійснення контролю за їх діяльністю) (стаття 143 Конституції України.

4.4. Друга група повноважень органів місцевого самоврядування стосується виконання ними функцій власника підприємств, установ і організацій, які належать до комунальної власності відповідної територіальної громади (в цих випадках органи місцевого самоврядування виступають в якості сторони колективного трудового спору і на них поширюються норми Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", що зумовлює їх виступати в ролі сторони колективного трудового спору або ж уповноважувати на виконання цих функцій відповідні господарські органи).

4.5. Третя група повноважень органів місцевого самоврядування стосується виконання ними делегованих повноважень органу місцевої влади (забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку тощо).

4.6. При реалізації повноважень першої групи органи місцевого самоврядування (статті 142-144 Конституції України, статті 25, 26, 27-30, 32, 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":

в сфері соціально-економічного розвитку (затверджують і реалізують програми соціально-економічного розвитку сіл, селищ, міст; забезпечують збалансований економічний та соціальний розвиток відповідної території, ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів; затверджують плани підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснюють контроль за їх виконанням; залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст; розглядають і узгоджують плани підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності, здійснення яких може викликати негативні соціальні наслідки) (стаття 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

в галузі бюджету фінансів і цін (затверджують і забезпечують виконання місцевих бюджетів; встановлюють в порядку і в межах, визначених законом, тарифи щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг; здійснюють контроль за дотриманням цін і тарифів тощо) (стаття 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

в галузі управління комунальною власністю (управляють майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; здійснюють контроль за використанням прибутків підприємств, установ і організацій комунальної власності; погоджують в установленому порядку кандидатури для призначення на посади керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності) (стаття 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку (управляють об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності; здійснюють забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності; здійснюють контроль за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення тощо) (стаття 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту (управляють закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, які належать територіальним громадам; реєєструють статути закладів охорони здоров'я, навчально-виховних та культурно-освітніх закладів незалежно від форм власності) (стаття 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

у сфері соціального захисту населення (реалізація територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття; організація громадських робіт; здійснення контролю за дотриманням правил охорони праці; беруть участь у веденні колективних переговорів та укладенні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ і організацій, розташованих на відповідній території; реєструють колективні договори і угоди, здійснюють контроль за їх виконанням; вирішують питання щодо надання працівникам освіти, культури, охорони здоров'я встановлених законодавством пільг) (стаття 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

4.7. При реалізації повноважень другої групи органи місцевого самоврядування (статті 3-5, 7-9, 11-14, 19, 21-24, 26 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" у разі виникнення колективного трудового спору (конфлікту) на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до комунальної власності територіальної громади:

як власник підприємств, установ і організацій, які належать до комунальної власності територіальної громади, є стороною колективного трудового спору або ж уповноважують бути стороною колективного трудового спору (конфлікту) відповідний орган чи представника (частина перша статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

отримують вимоги найманих працівників (частина третя статті 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

розглядають вимоги найманих працівників і повідомляють їх представників про своє рішення (стаття 5 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

забезпечують дотримання послідовності розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 7 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

утворюють разом із представницьким органом найманих працівників примирну комісію, створюють необхідні умови для її діяльності і забезпечують дотримання порядку вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирною комісією (статті 8-9 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

утворюють разом із представницьким органом найманих працівників трудовий арбітраж, створюють необхідні умови для його діяльності і забезпечують дотримання порядку вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем (статті 11-12 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

забезпечують дотримання обов'язків і прав сторін колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 13 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

забезпечують гарантії незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудових арбітражів (стаття 14 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

розглядають в семиденний строк рекомендації Національної служби посередництва і примирення, якщо у вимогах найманих працівників містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, і інформують про прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну службу посередництва і примирення (частина четверта статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

попереджають у найкоротший строк постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства, установи і організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку (частина сьома статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";

продовжують під час страйку разом із уповноваженим найманими працівниками органом пошук шляхів вирішення колективного трудового спору (конфлікту) і здійснюють необхідні заходи щодо укладення угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 21 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)";