Про введення в дію Інструкції N 10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків"

- філія такої юридичної особи;

- керівник або інша особа, яка має право приймати керівні рішення, що впливають на діяльність відповідної філії.

Керівники та контролери банку вважаються спорідненими з іншою установою, зареєстрованою в Україні або за кордоном, якщо він (вона):

- обіймає керівну посаду в такій компанії (в тому числі як результат наданої позики або через фінансовий інтерес банку до цієї установи);

- якщо він (або його асоційовані особи), як визначено вище, разом утримують 10 або більше відсотків акціонерного капіталу даної установи;

- є особою, яка має право приймати керівні рішення ,що впливають на діяльність цієї установи.

Умови надання кредитів інсайдерам не повинні відрізнятись від загальних умов кредитування.

Комерційний банк не має права надавати кредит інсайдеру (акціонеру, учаснику) для придбання акцій (часток) цього банку.

Розмір позичок, наданих акціонеру (засновнику) банку без відповідного забезпечення (бланкових), не може перевищувати 50 відсотків його внеску до статутного фонду банку.

Сукупний розмір наданих банком позик (у т.ч. і міжбанківських), поручительств, врахованих векселів та 100 % суми позабалансових вимог щодо всіх інсайдерів фіксується за фактичним відсотком, який склався за станом на 01.01.97 р.

Максимальне значення показника П4 не повинно перевищувати:

- фактичного, зафіксованого значення за станом на 01.01.97 р.

- 100% з 1.07.97 р.*;

- 50% з 1.01.98 р.*;

- 25% з 1.07.98 р.

4.5. Показник максимального розміру залучення грошових вкладів (депозитів) фізичних осіб (П5) встановлюється як співвідношення сукупного розміру грошових вкладів (депозитів) фізичних осіб до розміру власних коштів комерційного банку:

Дг (сукупний розмір грошових вкладів фізичних осіб) = 680 + 681 + 682 + 710 + 711 + 717 + 731 + 756 + 630 + 631 + 632 + 633 + 634 + 635 + 636 + 637 + 638 + 639 + 718**;

ВК - власні кошти банку.

Максимальне значення показника П5 не повинно перевищувати 100%.

4.6. Показник максимального розміру наданих міжбанківських позик (П6) розраховується за формулою:

МБн (загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик) = (808а - 809п) + 828 + 657а + 659а + 658а + 660а + 075а + 975а + 795а;

ВК - (власні кошти банку).

Максимальне значення показника П6 не повинно перевищувати 200%.

4.7. Показник рефінансування (П7) розраховується за формулою:

МБо (загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик) = (809п - 808а) + 829п + 657п + 659п + 658п + 660п + 075п + 975п + 794п;

ЦК (загальна сума залучених централізованих коштів) = 816п + 812п + 821п + 823п;

ВК - власні кошти банку.

Максимальне значення показника рефінансування (П7) не повинно перевищувати 300%.

5.1. Здійснення контролю за дотриманням економічних нормативів і оціночних показників діяльності банків.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденими формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності на кожне 1 число місяця).

Штрафні санкції та інші заходи впливу за порушення економічних нормативів і оціночних показників діяльності застосовуються до банку як юридичної особи на підставі щомісячної звітності, де нормативи та оціночні показники розраховуються на підставі щоденних балансів за таким механізмом.

1. Розрахунок середньої арифметичної:

2. Розрахунок середньолінійного відхилення:

де X(і) - значення економічного нормативу за і-й робочий день;

[X(і)-Xs] - абсолютне значення відхилення за і-й робочий день, а n - кількість робочих днів в місяці.

3. Перерахування середньої арифметичної Xd:

При розрахунку Xd складова А(і) береться за наступними правилами:

- для нормативів Н2, Н3, Н4, Н5, П2:

А(і) = Х(і), якщо Х(і) <= (Xs + Ds);

А(і) = (Xs + Ds), якщо X(і) > (Xs + Ds);

- для нормативів Н6, Н7, Н8, Н9, П3, П4, П5, П6, П7:

А(і) = Х(і), якщо Х(і) >= (Xs - Ds);

А(і) = (Xs-Ds), якщо X(і) < (Xs - Ds).

Контроль за дотриманням комерційними банками економічних нормативів та оціночних показників здійснюють відділи банківського нагляду обласних управлінь і департамент банківського нагляду Національного банку України.

Комерційні банки десятого числа кожного місяця надають регіональним управлінням Національного банку України за встановленими формами звіти щодо дотримання економічних нормативів (у двох примірниках).

Регіональні управління щомісяця протягом 4-х робочих днів після отримання необхідних даних перевіряють дотримання комерційними банками економічних нормативів і не пізніше 14-го числа надсилають управлінню аналізу діяльності комерційних банків та контролю економічних нормативів затверджені підписом та печаткою звітні форми комерційних банків про дотримання економічних нормативів та оціночних показників за кожним банком окремо.

Відповідальність за достовірність даних покладається на комерційний банк.

5.2. Раннє реагування і упереджувальні заходи.

Департамент банківського нагляду Національного банку Украіни має право застосовувати систему заходів попереднього реагування на діяльность комерційних банків, які за результатами проведеного аналізу і прогнозу в майбутньому можуть відчути платіжний дефіцит, нестачу власних коштів, мати збитки через:

- неякісну структуру активів;

- ризикову кредитну політику;

- формування в недостатньому обсязі з порушенням встановленого графіка, страхового фонду відповідно до Положення "Про формування і розміри страхового фонду комерційних банків", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.01.96 р. за N 20;

- перевищення прогнозних збитків більш як на 50% від суми власних коштів;

- постійні різкі коливання коштів на кореспондентському рахунку та в касі;

- існуючу рейтингову оцінку за системою "CAMEL" - 3,4 або 5;

- наявність неодноразових звернень до Національного банку України щодо встановлення їм індивідуальних економічних нормативів або незастосування штрафних санкцій за їх порушення.

Система попереднього реагування містить:

- аналіз діяльності банків у рамках існуючої системи управління ризиками;

- виявлення банку для застосування заходів раннього попередження;

- прогнозування можливих сценаріїв розвитку діяльності банку;

- визначення заходів щодо усунення можливої в недалекому майбутньому кризи і, як наслідок, збитків.

Департамент банківського нагляду разом з регіональними управліннями Національного банку України щомісяця визначає комплекс упереджувальних заходів до кожного конкретного комерційного банку, які мають містити:

- політику інвентаризації кредитів;

- рекомендації щодо складання рейтингу кредитів;

- нові більш жорсткі критерії на отримання кредитів;

- встановлення кредитних обмежень в залежності від напрямів кредитування;

- механізми і інструменти фінансової стабілізації і недопущення операційного дефіциту платіжного балансу;

- встановлення обмежень на обсяги кредитування однієї компанії;

- механізм повернення сумнівних кредитів;

- стандарти кредитних застав;

- політику продажу заборгованості за безнадійними, простроченими та пролонгованими кредитами;

- перегляд політики визначення відсотків та вартості кредитів;

- механізм прискорення формування страхових фондів;

- механізм поліпшення якості "кредитного портфеля", зокрема, зниження питомої ваги простроченої, пролонгованої та безнадійної до повернення заборгованості;

- здійснення поповнення кореспондентських рахунків для забезпечення розрахунково-касових операцій шляхом обов'язкового продажу власної іноземної валюти та державних цінних паперів, які належать банкам.

Згідно з статтею 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановити, що разом з комплексом упереджувальних заходів до комерційних банків департамент банківського нагляду Національного банку України має право застосовувати такі форми впливу:

- застереження керівництву банку;

- звернення до Ради акціонерів або до загальних зборів акціонерів банку;

- повідомлення в пресу;

- скасування окремих пунктів ліцензій;

- заборона на участь як у кредитних аукціонах, так і в торгах щодо придбання ОВДП.

5.3. Застосування штрафних санкцій.

Заходи впливу за порушення економічних нормативів застосовуються диференційно.

1. У разі порушення показника платоспроможності сума штрафу визначається:

2. Визначається відхилення фактичного значення показника від нормативного: 8 - 6 = 2%

3. Для визначення суми штрафу відсоток відхилення множиться на суму прибутку банку, одержаного за звітний місяць (якщо прибуток, наприклад, дорівнює 1 млн.грн.), то сума штрафу становить:

Штраф стягується за кожним випадком порушення зазначеного показника окремо, відраховуючи відхилення від нормативного значення.

Слід зазначити, що нарахування та стягнення штрафів за порушення показника платоспроможності не проводиться за умови збиткової діяльності банку.

У разі порушення показників ліквідності сума штрафу визначається (приклади):

Штраф стягується за розрахунком більшої суми, тобто 0.6 млн.грн.

Якщо банком порушено один показник ліквідності, то штраф стягується за ним.

Якщо у наступному місяці у банку буде знов порушений показник загальної (або іншої) ліквідності, то штраф нараховується тільки на перевищення значення цього показника над значенням його на попередню дату.

Якщо сума прибутку становить 5 млн.грн., то розмір штрафу становитиме:

Нарахування та стягнення штрафів за порушення показників ліквідності не проводиться у разі збиткової діяльності банку.

При розрахунку штрафу за порушення банком показників платоспроможності та ліквідності береться прибуток, отриманий за звітний період (таким періодом вважатиметься квартал, якщо банк розподіляє прибуток щоквартально, і місяць - якщо банк розподіляє прибуток щомісяця).

У разі порушенні банком показника максимального розміру ризику на одного позичальника сума штрафу визначається:

Приклад.

Первинні дані.

1. Фактична сума ризику на одного позичальника - 4 млн.грн.

2. Кількість компонентів ризику - 1 (сукупна заборгованість за кредитами та зобов'язаннями у відношенні одного позичальника).

3. Річна відсоткова ставка - 130%.

4. Тривалість дії домовленості - 30 днів.

5. Власні кошти - 10820 тис.грн.

Розрахунок штрафу:

1. Визначається нормативна сума (НС) припустимого ризику банку щодо одного позичальника:

НС = 10820 x 0,25 = 2705 тис.грн.

2. Визначається над нормативна сума (ПНС) ризику:

ПНС = 4000 - 2705 = 1295 тис.грн.

3. Визначається сума штрафу:

У разі неотримання доходу за наданими кредитами, за якими порушується показник максимального розміру ризику на одного позичальника, тобто при несплаті позичальником відсотків за цим кредитом, штрафи відповідно до ст.48 Закону "Про банки і банківську діяльність" не нараховуються.

У разі наявності неправомірно отриманого доходу банку від нарахування та стягнення відсотків авансом у момент видачі позики штраф нараховується щомісяця.

Нарахування та стягнення штрафу за порушення економічних нормативів не проводиться у разі збиткової діяльності банку.

Сума нарахованих штрафів не повинна перевищувати розміру власних коштів.

Слід відзначити, що штрафні санкції за порушення економічних нормативів застосовуються лише до комерційних банків - юридичних осіб.

5.4. Контроль за дотриманням оціночних показників та застосування заходів впливу за їх порушення.

Контроль за дотриманням оціночних показників П1:П3; П5:П7 здійснюється щоденно на підставі даних щоденного балансу. Показник максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (П4), контролюється щомісяця на підставі додаткових форм звітності.

Порядок формування звітності про дотримання оціночних показників співпадає з порядком формування звітності про економічні нормативи.

Звіт по показникам подається разом з звітом по економічним нормативам і формується тільки по банкам - юридичним особам.

За порушення показників до комерційних банків застосовуються наступні заходи викладені в таблиці N 3.

Заходи впливу можуть застосовуватись диференційовано або всі одночасно. Рішення про порядок застосування приймається департаментом банківського нагляду Національного банку України.

5.5. Відкликання ліцензій на здійснення банківських операцій (усіх або деяких) та відмова у наданні ліцензії на розширення діяльності банку.

Ліцензія на здійснення банківських операцій (деяких або усіх) може бути відкликана за поданням регіонального управління Національного банку України у разі таких порушень (разом з іншими порушеннями або окремо від них):

- наявності збиткової діяльності банку протягом 3-х місяців підряд;

- систематичне порушення економічних нормативів (одного або кількох), які встановлені Національним банком України, протягом 3-х місяців підряд або 6 місяців протягом року;

- надання недостовірної інформації та звітності або несвоєчасне їх подання.

Національний банк України може відмовити діючому комерційному банку у наданні ліцензії на розширення його діяльності за умови невиконання ним навіть однієї з вимог, що зазначені у п.п.4.1; 4.2; 4.3; 4.4; 4.5; 4.6 Положення "Про порядок ліцензування банків в Україні":

- статутний фонд діючого банку повинен бути зареєстрований і фактично сплачений у розмірі, не менше встановленого Національним банком України (п.4.1);

- відповідність формування резервного фонду банку вимогам чинного законодавства та нормативних актів Національного банку, статуту банку;

- безперервне формування резервного фонду у міру витрачання коштів резервного фонду відрахування до нього поновлюються до досягнення розміру, встановленого статутом банку (п.4.2);

- відповідність формування страхового фонду комерційного банку (резерву на покриття можливих втрат за кредитами) вимогам чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України та внутрішніх документів комерційного банку про його страховий фонд, які не повинні суперечити вимогам Національного банку України (п.4.3);

- дотримання банком економічних нормативів, встановлених Національним банком України, протягом півріччя, що передує його зверненню до Національного банку України (п.4.4);

- стабільна беззбиткова діяльність банку протягом півріччя, що передає його зверненню до Національного банку України щодо надання ліцензії (п.4.5);

- стан "кредитного портфеля" банку не повинен загрожувати інтересам його кредиторів та вкладників (сума безнадійних до повернення кредитів не повинна перевищувати розмірів фактично сформованих резервного та страхового фондів банку) (п.4.6).

5.6. Отримання дозволу Національного банку України на незастосування штрафних санкцій при порушенні окремих економічних нормативів.

Деякі типи банківських операцій великого ризику можуть не підлягати обмеженням щодо відсотка власних коштів або відсотка у загальному обсязі активів. У цьому разі комерційні банки мають право звернутись до Правління Національного банку України з клопотанням про незастосування штрафних санкцій за порушення окремих економічних нормативів при проведенні:

- короткострокових міжбанківських операцій;

- операцій з центральними органами уряду або уповноваженими ними фінансовими установами країн, що включені до категорії А;

- операцій із забезпечення готівкою або цінними паперами урядів або уповноважених ними фінансових установ країн, що включені до категорії А.

Перелік країн, що включені до категорії А: Австралія, Австрія, Бельгія, Данія, Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нова Зеландія, Об'єднане Королевство Великобританії та Північної Ірландії, Португалія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Нідерланди, Швейцарія, Швеція та Японія.

Дозвіл, оформлений постановою Правління Національного банку України на незастосування санкцій, поширюється на такі економічні нормативи:

- норматив платоспроможності (Н2);

- норматив миттєвої ліквідності (Н3);

- норматив питомої ваги високоліквідних активів у робочих активах банку (Н5);

- норматив ресурсної ліквідності (Н6);

- максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н7).

Комерційні банки мають звертатись з клопотанням до Національного банку України ще до того, як операція фактично відбулась.

Для отримання дозволу на незастосування штрафних санкцій за порушення окремих економічних нормативів потрібні:

1. Лист з відповідним клопотанням комерційного банку з детальним описом операції та ії наслідків.

2. Документи, що підтверджують необхідність та економічне обгрунтування операції.

3. Клопотання Кабінету Міністрів України або окремих міністерств.

4. Висновок та пропозиції регіонального управління Національного банку України.

Пакет зазначених документів подається департаменту банківського нагляду Національного банку України, який готує пропозиції на розгляд Правління Національного банку України.

Причинами відмови у наданні дозволу можуть бути:

- негативний висновок регіонального управління Національного банку України;

- неякісна структура активів;

- надто ризикована кредитна політика;

- збиткова діяльність протягом останніх трьох місяців до подання клопотання;

- перевищення прогнозованих збитків більш як на 50% від суми власних коштів;

- неоднаразові порушення економічних нормативів чи оціночних показників;

- рейтингова оцінка за системою "CAMEL" - 3,4 або 5;

- відсутність одного з вищезазначених клопотань.

Остаточне рішення про надання дозволу на проведення операцій і незастосування санкцій приймає Правління Національного банку України, яке оформлюється окремою постановою Правління, контроль за виконанням покладається на департамент банківського нагляду і відповідне регіональне управління Національного банку України.

6.1. Основні аспекти економічного аналізу діяльності комерційного банку.

Аналіз діяльності банку є одним з найважливіших напрямів економічної роботи. У цьому аспекті велике значення має правильна організація роботи як на мікрорівні (тобто в окремому банку) так і на макрорівні (у банківській системі), без здійснення якої Національному банку України важко визначити:

- основні напрями грошово-кредитної політики;

- прогнозовану ситуацію на кредитних ринках країни;

- висновки про стійкість і надійність банківської системи в цілому;

- виконання банками встановлених стандартів і нормативів.

Основним об'єктом аналізу є комерційна діяльність кожного окремого банку. Водночас суб'єктами аналізу можуть виступати як комерційні банки, так і їх контрагенти, включаючи центральний банк, інші кредитні установи, аудиторські фірми, реальні і потенційні клієнти і кореспонденти, інші фізичні та юридичні особи. У зв'язку з цим визначаються різні напрями і критерії аналізу. Проте методика аналізу балансу має бути єдиною для порівняння отриманих в результаті аналізу даних.

Основа аналізу балансу банку полягає у досягненні оптимізації структури активних і пасивних операцій з метою максималізації прибутку. Аналіз звітності визначає фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи подальшої його діяльності.

Аналіз діяльності комерційного банку включає:

- оцінку стану і результатів діяльності банку за звітний період;

- порівняння фінансового стану і результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків;

- узагальнення результатів аналізу і підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих як на покращення діяльності окремого банку, так і на досягнення безпеки функціонування банків.

При оцінці стану і результатів діяльності банку потрібно:

- здійснити аналіз структури активних і пасивних операцій;

- визначити значення показників, які характеризують достатність капіталу і ліквідність балансу банку та виконання нормативів, встановлених Національним банком України;

- провести аналіз прибутковості діяльності банку.

Здійснення аналізу діяльності банку включає такі етапи:

1. Аналіз стану обліку і звітності:

- аналіз даних синтетичного обліку (оборотних відомостей, бухгалтерських книг);

- аналіз даних аналітичного обліку (особистих рахунків, журналів, картотек).

2. Аналіз банківського балансу і інших форм звітності:

- аналіз балансових статей;

- аналіз позабалансових статей;

- аналіз даних інших форм звітності.

3. Аналіз стану договорів:

- операційних;

- господарських.

Основним інформаційним джерелом для здійснення аналізу є баланс банку. Баланс - це основний інструмент для проведення аналізу. Він складається з активної і пасивної частини. Активи включають у себе все майно нерухоме і фінансове, яким володіє банк, у тому числі грошову готівку, цінні папери, комп'ютерне обладнання тощо.

Позички, надані банком, також вважаються його активами, оскільки вони є потенційними платежами згідно з укладеними угодами.

Пасиви складаються з усіх зобов'язань банку, крім зобов'язнь його власників.

Основні этапи проведення аналізу банківського балансу такі:

1. Попередній этап, який включає:

а) попереднє групування статей активу і пасиву, зокрема в активі виділяють такі статті:

- каса;

- кошти на резервному рахунку в НБУ;

- кореспондентські рахунки в банках;

- усі кредити, видані банком, у тому числі короткострокові і довгострокові;

- депозити в інших банках;

- вкладення в цінні папери;

- факторингові операції;

- основні засоби;

- інші активи.

У пасиві виділяють такі статті:

- статутний фонд;

- резервний фонд;

- інші фонди;

- кореспондентські рахунки банків;

- розрахункові та інші рахунки клієнтів;

- депозитні рахунки клієнтів;

- інші кредитори;

- прибуток;

б) перевірка відповідності окремих груп статей активу і пасиву за різними критеріями (строками, видами витрат, джерелами, контрагентами);

в) розрахунок нормативних та оціночних показників;

г) складення таблиць;

д) підготовка матеріалів для ілюстрацій.

2. Аналітичний етап - це описання одержаних розрахункових показників і визначення тенденцій у діяльності банку, які складаються за звітний період.

3. Підсумковий етап - це викладення результатів аналітичного этапу, розроблення рекомендацій.

У процесі аналізу балансу банку застосовують такі методи:

1. Метод порівняння, який дає змогу визначити причини і рівень динамічних змін і відхилень за статтями на ліквідність банку і прибутковість його операцій, а також визначити резерви підвищення доходності останніх.

2. Метод групування, який дає змогу шляхом систематизації даних балансу розібратись у суті явищ і процесів, що аналізуються.

З точки зору джерел і формування вкладень рахунки балансу поділяються на активні, пасивні і активно-пасивні. Проводиться також групування рахунків балансу з точки зору виділення власних і залучених коштів, довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, видів доходів, витрат і прибутку. Статті можуть бути згруповані за рівнем ліквідності, доходності, вартості.

3. Метод коефіцієнтів, який дає змогу виявити кількісний взаємозв'язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу. Таким чином визначається:

- питома вага певної статті чи груп статей у загальному обсязі активу (пасиву) чи у відповідному розділі;

- активні балансові рахунки можуть порівнюватися з аналогічними рахунками балансів за попередній період;

- співвідношення активних і пасивних статей з єдиними строками операцій і коефіцієнтом ліквідності.

Метод коефіцієнтів використовується для контролю над рівнем ліквідності з боку Національного банку України.

6.2. Критерії і види аналізу банківського балансу.

З огляду на періодичність проведення, аналіз балансу банку класифікується таким чином:

- щоденний;

- щотижневий;

- місячний;

- квартальний;

- річний.

Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяється на:

- повний, тобто якщо вивчаються всі аспекти діяльності банку, як зовнішні, так і внутрішні його зв'язки;

- тематичний, тобто якщо вивчається лише вузьке коло питань, що дають змогу виявити можливості покращення окремих напрямів діяльності комерційного банку.

Зважаючи на мету і характер аналізу балансу, розрізняють:

попередній аналіз, що застосовується при оцінці стану рахунків для виявлення спроможності здійснення комерційним банком будь-яких операцій;

оперативний аналіз, що проводиться в процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності і інших показників, вжиття термінових заходів, що забезпечать їх дотримання, а також отримання достатнього прибутку;

остаточний (подальший) аналіз, що застосовується для визначення эфективності діяльності комерційного банку за звітний перід, а також для виявлення резервів підвищення доходності;

перспективний аналіз, що застосовується для прогнозування очікуваних результатів у майбутньому періоді, а також визначення нових видів операцій та внутрішньобанківської політики.

Залежно від об'єкта аналіз балансу банку поділяється.

Функціональний, тобто такий, що дає змогу виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також дати оцінку эфективності і доцільності функцій, що виконує банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і їх вкладень. Питома вага тієї чи іншої операції, яка проводиться банком, у загальній сумі балансу характеризує її значимість для банку. В результаті функціонального аналізу виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом виключення неефективних і пошуку прогресивних засобів виконання потрібних операцій.

Структурний аналіз, що здійснюється за видами банківських операцій. За цим аналізом визначаються склад і питома вага економічних контрагентів за активними і пасивними операціями, а також структура доходів, витрат і прибутку банку.

Операційно-вартісний аналіз, що поглиблює визначення доходності банку і дає уяву про вартість і рентабельність (чи збитковість) конкретних операцій. Він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрями депозитно-позичкової політики щодо конкретних контрагентів з метою максималізації доходу.

Макроекономічний аналіз балансу дає змогу визначити масштабність активно-пасивних операцій і банківського прибутку, а також рівень участі комерційного банку чи групи банків у формуванні грошової маси, розподіл банківських послуг, регіональний розподіл кредитних ресурсів.

Аналіз масштабності активно-пасивних операцій здійснюється шляхом порівняння масштабів конкретних видів операцій із середнім рівнем чи абсолютними (максимальними і мінімальними) значеннями аналогічних показників по банківській системі в цілому.

6.3. Аналіз активних операцій банку.

Аналіз структури активних операцій поділяється на якісний і кількісний.

У разі здійснення якісного аналізу визначається перелік активних операцій (напрямів використання коштів банку) на момент проведення аналізу.

У наведеному прикладі в структурі активних операцій банку найбільшу питому вагу має кредитна діяльність 49,4%, у тому числі надання короткострокових кредитів 33,1%. Банк є платоспроможнім, оскільки кошти на кореспондентському рахунку в НБУ становлять 22,5%. Витрати банку мають незначну питому вагу в структурі активних операцій - 2,7%. Отже, активи банку складаються в основному з позичок клієнтів. Безнадійні борги за цими позичками завдають банку збитків, особливо у тому разі, якщо недостатньо забезпечені кредити.

При формуванні "кредитного" портфеля треба враховувати такі ризики:

- кредитний ризик - це такий ризик, при якому позичальники можуть бути не в змозі погасити свій борг;

- ризик ліквідності - це такий ризик, при якому в банку виявиться недостатньо грошових коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені строки;

- процентний ризик - ризик змін процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.

Кредитний ризик має контролюватися для підтримання його на відповідному рівні. Цей рівень можна досягти за допомогою поміркованого управління кредитами, а також таких заходів:

- кредит надається лише тим позичальникам, кредитоспроможність яких перевірена і є задовільною;

- кредитну угоду складають таким чином, щоб виключити можливість невиконання її умов;

- постійно контролювати виплати відсотків і погашення основної суми боргу;якщо платежі переходять у категорію прострочених, вживаються відповідні заходи.

Враховуючи те, що найбільша питома вага припадає на кредитну діяльность в активних операціях банку, що є ризиковою для комерційного банку, виникає потреба в аналізі "кредитного портфеля" банку.

Структура "кредитного портфеля" банку може вважатися задовільною, у тому разі, якщо питома вага кредитів без забезпечення,сумнівних до повернення, прострочених і пролонгованих становить не більше 50%.

6.4. Аналіз пасивних операцій банку.

Пасивна частина балансу характеризує джерела коштів і природу фінансових зв'язків банку, оскільки пасивні операції значною мірою визначають умови, форми і напрями використання банківських ресурсів.

Основними завданнями аналізу пасивів є:

- визначення розміру власних коштів та їх зміна за період, що досліджується;

- визначення розміру залучених коштів, їх структури і змін за період , що досліджується;

- визначення частки власних і залучених коштів у загальній сумі балансу;

- аналіз дотримання нормативів достатності капіталу.

Аналіз власних коштів банку поділяється на якісний і кількісний.

Якісний аналіз дає змогу виявити, за рахунок яких джерел сформовані власні кошти банку.

Кількісний аналіз - це визначення питомої ваги джерел формування власних коштів в їх загальній сумі.

Власні кошти банку складаються із основного, додаткового капіталу та відрахувань. При цьому сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.

До основного капіталу включається фактично сплачений статутний фонд, зростання якого коригується на коефіцієнт 0,8, та інші фонди, які створюються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні банку після сплати податків і обов'язкових платежів (резервний, фонд основних коштів), а також кошти для компенсації втрат від знецінення у 1992 році статутних фондів банків.

До основного капіталу відносяться:

- сума зареєстрованого статутного фонду + 0.8 (суми фактичного приросту статутного фонду над сумою зареєстрованого)*;

- резервний фонд (011п);

- фонди основних коштів (013п);

- фонди економічного стимулювання (016п);

- валютні резерви комерційних банків у ВКВ (734п);

- кошти компенсації і втрат від знецінення з 1992 року статутних фондів банків строком до 30.04.97 р. (017п);

- нерозподілена частина прибутку (98п - 98а - 95а);

- мінус нематеріальні активи (925а).

До додаткового капіталу відносяться:

- результати переоцінки (018п - 018а);

- резерви страхування активних операцій комерційних банків (019п);

- спеціальний фонд валютних ризиків (818п);

- поточні доходи (видатки) (960п + 969п - 970а - 971а);

- фінансування капітальних вкладень, що здійснюється в установах банків (936п).

До відрахувань відносяться:

- вкладення в акції акціонерних товариств (191а);

- вкладення в акції підприємств (192а);

- вкладення в недержавні боргові зобов'язання (193а);

- кошти, перераховані банками підприємствам, організаціям, установам, кооперативам для участі в їх господарській діяльності (825а);

- дебітори і кредитори банку за господарськими операціями банку (904а)**;

- дебітори і кредитори банку за господарськими операціями банку у ВКВ (096а)**;

- дебітори і кредитори банку за господарськими операціями банку у НКВ (097а)**;

- сумнівна до повернення несплачена заборгованість за короткостроковими та довгостроковими позиками (622а + 782а);

- сума перевищень витрат за капітальними вкладеннями понад їх джерела (931а + 932а + 933а + 937а) - (016п + 936п).

Таким чином, власні кошти банку складаються з фондів банку, власних джерел фінансування капіталовкладень, прибутку і власних коштів в розрахунках.

Як свідчить приклад, власні кошти банку на 93,5% сформовані за рахунок статутного фонду, який є основним джерелом формування власних коштів. Результати переоцінки становлять 10,3% , а питома вага поточних доходів за власними коштами незначна. У разі, якщо на частину статутного фонду припадає більше ніж 60% власних коштів, ця структура є нераціональною.

Основним джерелом ресурсів комерційного банку є залучені кошти. Згідно з вимогами Національного банку України до них відносяться:

- кошти на розрахункових і поточних рахунках об'єктів господарювання з 200 по 644, 691, 692, 693, 695, 696, 697, 699, 700, 701, 702, 704, 705, 706, 707, 709, 715, 670, 671, 673, 816, 708;

- кореспондентські рахунки банків 163, 169п, 170п, 807, 814, 817;

- кошти держбюджету 080(п-а), 100(п-а), 130, 132, 134, 120, 121, 122, 125, 141, 142, 149;

- розрахунки за придбані об'єкти приватизації 090, 091, 092, 110;

- міжбанківський кредит 821, 829, 823, 812, 826, 794;

- кошти у ВКВ 064, 065, 066, 067, 070, 069, 071, 068, 073, 973, 074, 974, 076, 976, 096, 097, 078, 079, 117, 118, 156, 157, 158, 159, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 180, 185, 630-639, 645, 646, 657, 659, 658, 660, 145, 146, 178, 179, 075, 975, 320, 321;

- кошти в розрахунках 720-725, 726, 727, 729, 207, 326;

- депозити та внески юридичних осіб 683, 684, 685, 686, 713, 714, 717, 752, 719, 689, 730, 735 , 751, 753, 754, 755;

- депозити та внески громадян 680, 681, 682, 711, 731, 710, 718, 756, 757, 758;

- кошти для довгострокового кредитування 740, 741, 742, 743, 744, 746, 747, 749;

- фінансування капіталовкладень 181, 182, 183, 184, 188;