Положення про операції банків з векселями

Врахування з реверсом - різновид врахування, за якого пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати та/або при настанні/ненастанні певних обставин. Із технічного боку врахування векселів з реверсом подібне до позики, забезпеченої векселями, і є операцією репо з відкладальними та/або скасувальними умовами (стаття 61 Цивільного кодексу УРСР). Від звичайного врахування цей різновид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана за векселем особа - платник, а пред'явник, який підписує реверс і викуповує вексель. Реверс - це письмове зобов'язання пред'явника викупити векселі до настання їх строку та/або при настанні/ненастанні певних обставин. Із допомогою реверсу векселі відчужуються і передаються банку тимчасово.

Банкам рекомендується використовувати цей різновид врахування у разі врахування довгострокових векселів - при ймовірності підвищення процентних ставок на ринку та при сумнівах у кредитоспроможності платника за векселем та/або можливості переврахувати (продати) вексель. Врахування з реверсом здійснюється, як правило, за таких умов:

1) вексель торговельного походження і щодо надійності (кредитоспроможності) надписувачів, зокрема пред'явника, який видає реверс, не виникає сумнівів;

2) дисконт із суми векселя значно перевищує суму складних відсотків за весь час до строку платежу за векселем.

Безоборотне врахування і врахування з реверсом здійснюються у порядку, визначеному в пунктах 3-9 глави 2 розділу 4, і з урахуванням особливостей, викладених у цьому пункті.

11. Переврахування векселів здійснюється у порядку, визначеному в пунктах 2-10 глави 2 розділу 4 цього Положення.

12. З метою уникнення непорозумінь при пред'явленні банку векселів, за якими він не є зобов'язаною особою, та контролю банком відповідальності за векселем договір про переврахування має містити інформацію про вид передаточного індосаменту на векселі (іменний, бланковий, або на пред'явника) та особу, яка його вчинила.

Якщо банк при переврахуванні векселя виконує індосамент, в договорі також бажано вказати застереження, які вчинені в індосаменті (безоборотне застереження, за яким банк знімає з себе будь-яку відповідальність за векселем; іменне застереження, за яким банк знімає з себе відповідальність за векселем перед особами, на користь яких вексель буде після цього переданий індосатом, який врахував його тощо).

13. Зобов'язання банку, який переврахував вексель, вчинив індосамент і не зняв із себе відповідальність безоборотним застереженням, припиняється у разі оплати векселя банком у порядку регресу.

Відповідальність такого банку-індосанта припиняється у разі:

1) оплати векселя платником;

2) оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше банку;

3) закінчення строку позовної давності щодо банку.

Зобов'язання (відповідальність) банку відображається в бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених вище подій.

1. Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування.

Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

2. Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів.

Вексель на зберігання може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банку надається право вимагати, якщо це не стосується іншого банку, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку.

Як правило, в заставу мають прийматися векселі, строк платежу за якими є більш віддаленим у часі, ніж термін дії позики.

3. Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром векселів, пред'явлених у заставу, щонайменше в двох примірниках (зразок форми реєстру поданий у додатку 3).

Векселі в реєстрах, як правило, розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого.

Місцеві та іногородні векселі можуть групуватися в окремі реєстри.

На векселях пред'явник зобов'язаний виконати заставний або передавальний іменний чи бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника. Вид індосаменту встановлюється договором застави. Банку надається право вимагати, щоб позичальник вчинив саме передавальний індосамент.

За заставним індосаментом банку передаються такі права:

1) на пред'явлення до платежу та одержання платежу за векселем;

2) на здійснення протесту в разі неоплати чи часткової оплати векселя;

3) на звернення з позовом про стягнення належної суми платежу до зобов'язаних за векселем осіб.

4. При прийманні реєстрів банк перевіряє відповідність даних пред'явника і реквізитів векселів. Реєстри з неправильними даними повертаються на переоформлення.

Якщо векселі прийняті банком до розгляду, то пред'явнику надається розписка про одержання векселів (наприклад, на копії реєстру) та призначається орієнтовний термін кредитування або день, коли він має забрати не прийняті в заставу векселі.

5. Прийняті банком векселі перевіряються згідно з вимогами пунктів 1-4 глави 1 розділу 4.

Векселі, що не відповідають вимогам зазначених у попередньому абзаці пунктів та вимогам, встановленим банком, викреслюються з реєстрів для повернення пред'явнику.

Остаточне рішення щодо прийняття в заставу конкретних векселів приймається банком (його уповноваженим органом чи особою) на підставі проведеної юридичної та фінансової експертизи відповідно до внутрішньобанківського порядку і доводиться до відома позичальника.

6. Після прийняття банком позитивного рішення про прийняття в заставу всіх або окремих векселів визначається оціночна вартість кожного векселя і сума кредиту, що надається, а з позичальником укладається договір застави.

Неприйняті в заставу векселі повертаються представнику пред'явника під розписку.

7. Вексель може бути переданий у заставу згідно з відповідним договором шляхом:

1) здійснення заставного індосаменту і передаванням його заставодержателю;

2) здійснення іменного індосаменту на користь заставодержателя чи бланкового індосаменту та передаванням векселя на зберігання у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса чи банку;

3) здійснення іменного чи бланкового індосаменту і передаванням векселя заставодержателю;

4) простого передавання векселя на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса чи банку без вчинення на користь заставодержателя будь-якого індосаменту;

5) простого передавання векселя на зберігання заставодержателю без вчинення на його користь будь-якого індосаменту.

Місце зберігання заставлених векселів визначається у договорі застави відповідно до вимог чинного законодавства.

8. Договір надання кредиту під заставу векселів може містити положення, що стосуються специфіки застави, зокрема такі:

- право банку при потребі звертати на погашення боргу суми, що надходять в оплату прийнятих у заставу векселів;

- право банку дозволяти позичальнику за його ініціативою замінювати одні векселі до строку їх оплати іншими.

9. У разі належного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту банк може повертати векселі, передані в заставу, пропорційно сумі погашеної заборгованості з урахуванням поточної оціночної вартості векселів.

10. Банк може згідно з договором застави одержати від позичальника право перезастави та інкасування заставлених векселів.

У разі одержання банком платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання позичальником його зобов'язання, якщо це передбачено угодою сторін. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю позичальника, якщо така виявиться, підлягає поверненню останньому.

11. Звернення стягнення на заставлені векселі у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом банк здійснює у порядку, передбаченому договором застави та чинним законодавством.

Якщо як погашення заборгованості позичальника до банку переходить право власності на векселі, відшкодування коштів за придбаними векселями здійснюється у порядку, передбаченому пунктом 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників проводиться з урахуванням правил, встановлених пунктами 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

Звернення банком стягнення на заставлені векселі може бути здійснене шляхом:

1) пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передавальним індосаментом;

2) продажу, якщо вексель одержаний за передавальним індосаментом.

12. Банки можуть надавати надійним клієнтам спеціальні кредити строком до запитання (онкольні кредити) під заставу векселів.

13. Передавання придбаних банком векселів у заставу та векселів, щодо яких банк за спеціальними кредитами одержав право їх перезастави за своїми зобов'язаннями, зокрема за одержаними кредитами, здійснюється у порядку, викладеному в пунктах 2-11 цієї глави.

1. Купівля та продаж векселів здійснюються на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Договором визначаються:

1) ціна купівлі (продажу) векселів;

2) строк та порядок здійснення розрахунку;

3) умови переходу права власності на векселі та строк і порядок передавання векселів;

4) інше.

2. Вимоги, що ставляться до банків при купівлі векселів, такі:

1) щодо обов'язкових вимог до векселів має силу пункт 1 глави 1 розділу 4;

2) щодо векселів, які не рекомендується купувати, має силу пункт 2 глави 1 розділу 4;

3) щодо експертизи векселів, то обов'язкова лише юридична експертиза (як це передбачено пунктом 4 глави 1 розділу 4).

Банк може встановлювати власні додаткові вимоги щодо векселів, які він купує.

Щодо дій банку стосовно куплених і не проданих до настання строку платежу векселів слід керуватися пунктом 6 глави 1 розділу 4.

3. Ціна векселя при купівлі (продажу) встановлюється за домовленістю сторін у відсотках до повної суми векселя.

4. Строк та порядок розрахунку, дата переходу прав власності, строк і порядок передавання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

5. Продавець може на векселі скласти один із таких передавальних індосаментів: іменний - на користь покупця, бланковий, або індосамент на пред'явника, або ж передати вексель без складання індосаменту, якщо останній індосамент є бланковим, або на пред'явника.

6. Відшкодування коштів за купленим векселем проводиться згідно з порядком, викладеним у пункті 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників - відповідно до пунктів 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

7. Купівля (продаж) векселів може проводитися з урахуванням особливостей, притаманних безоборотному врахуванню і врахуванню з реверсом, викладених у пункті 10 глави 2 розділу 4.

8. З метою уникнення непорозумінь при пред'явленні банку векселів, за якими він не виступає зобов'язаною особою, та контролю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (продаж) векселів має містити інформацію про вид передавального індосаменту на векселі (іменний, бланковий, або на пред'явника) та особу, яка його вчинила.

Якщо банк при продажу векселя виконує індосамент, в договорі також бажано вказати застереження, які вчинені в індосаменті (безоборотне застереження, за яким банк знімає з себе будь-яку відповідальність за векселем; іменне застереження, за яким банк знімає з себе відповідальність за векселем перед особами, на користь яких вексель був після цього переданий індосатом, який врахував вексель тощо).

9. Зобов'язання банку, який продав вексель, вчинив індосамент і не зняв із себе відповідальність безоборотним застереженням, припиняється у разі оплати векселя банком у порядку регресу.

Відповідальність такого банку-індосанта припиняється у разі:

1) оплати векселя платником;

2) оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше банку;

3) закінчення строку позовної давності щодо банку.

Зобов'язання (відповідальність) банку відображається у бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених вище подій.

1. Гарантування оплати векселів полягає в наданні банком забезпечення платежу за векселем за будь-яку із зобов'язаних за векселем осіб.

За своїм змістом надання гарантії в забезпечення оплати векселів є операцією страхування ризику неоплати визначеної суми зобов'язаною за векселем особою.

2. Гарантування оплати векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування за дорученням і за рахунок клієнтів з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Якщо з контексту не випливатиме інше, в цьому розділі "позичальник" - це особа, за рахунок і за дорученням якої банк погодився гарантувати оплату векселя.

3. Гарантія платежу за векселем може надаватися шляхом:

1) авалювання векселя;

2) письмової гарантії в забезпечення оплати векселя. Гарантія, яка обтяжена іншими умовами, крім безумовності виконання (платежу) і суми, має забезпечувати тільки дійсне зобов'язання.

4. Кожна вимога платежу за гарантованим банком векселем має бути здійснена в письмовій формі і супроводжуватися письмовою заявою (у власне вимозі або в одному чи кількох супровідних і зазначених у вимозі документах) про те, яке порушення допустив платник або інша зобов'язана за векселем особа.

Гарантія банку в забезпечення оплати векселів, незалежно від форми її надання (пункт 3 глави 1 розділу 6) має бути виконана (оплачена) за першою вимогою векселедержателя (після її пред'явлення).

1. Авалювання - це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк чи неможливо одержати платіж за векселем у строк.

Авалюючи вексель, банк надає такій особі строковий кредит або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем). Як правило, можуть бути авальовані векселі, в яких точно визначений строк платежу, а саме: визначено-строкові, дато- і візо-векселі, причому на останніх має бути відмітка про дату пред'явлення.

2. Аваль оформляється як надпис на векселі або алонжі: "Вважати за аваль", "Як аваліст за (назва особи, за яку наданий аваль)", "Авальований" або іншої рівнозначної формули. Його підписує банк.

В авалі має бути зазначена особа, за яку він наданий. Якщо вона не зазначена, вважається, що аваль наданий за векселедавця (трасанта). Для вчинення авалю достатньо підпису аваліста на лицьовому боці векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений векселедавцем (трасантом) або акцептантом.

Аваль може бути наданий в будь-який час: при складанні, видаванні та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.

3. Аваліст бере на себе таку ж відповідальність, як і особа, зобов'язання якої він забезпечив. Аваль не втрачає своєї сили внаслідок недійсності зобов'язання, яке він забезпечив (зокрема, внаслідок підробки підпису зобов'язаної особи, за яку наданий аваль, її недієздатності, неплатоспроможності тощо), крім випадку дефекту форми самого векселя.

4. Особа, яка бажає пред'явити векселі до авалювання, подає до банку заяву встановленого ним зразка. До такої заяви за вимогою банку можуть додаватися інші документи що, зокрема, характеризують її фінансовий стан, кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких придбавалися векселі, тощо.

Рішення банку щодо авалювання векселів (відмови в авалюванні) приймається уповноваженим органом банку або уповноваженою особою.

Банкам рекомендується встановлювати ліміти з авалювання векселів щодо кожного платника за векселем та пред'явника векселя.

5. Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання.

Договір може укладатися на певний термін (генеральна угода про авалювання) та/або авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).

6. Векселі подаються для авалювання пред'явником - позичальником або іншою особою (векселедержателем) разом із реєстром векселів, пред'явлених для авалювання, щонайменше у двох примірниках (зразок форми реєстру поданий у додатку 4). Банк може вимагати, щоб векселі подавалися для авалювання саме позичальником.

Векселі в реєстрах, як правило, розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого.

7. При прийманні реєстрів банк перевіряє відповідність даних пред'явника і реквізитів векселів. Реєстри з неправильними даними повертаються на переоформлення.

Якщо векселі прийняті банком до розгляду, то пред'явнику надається розписка про одержання векселів (зокрема, вона може надаватися на копії реєстру) та призначається день, коли він має з'явитись за векселями.

8. Прийняті банком векселі перевіряються згідно з вимогами пунктів 1-4 глави 1 розділу 4, причому замість "пред'явник" (у відповідному відмінку) слід читати "позичальник" (у відповідному відмінку).

Векселі, що не відповідають вимогам зазначених в попередньому абзаці пунктів та вимогам, встановленим банком, викреслюються з реєстрів для повернення позичальнику.

Остаточне рішення щодо авалювання конкретних векселів приймається банком (його уповноваженим органом чи особою) на підставі проведеної юридичної та фінансової експертизи відповідно до внутрішньобанківського порядку і доводиться до відома пред'явника.

9. Після прийняття банком позитивного рішення про авалювання всіх або окремих векселів на кожному реєстрі розраховується сума нарахувань, які має сплатити позичальник, а з останнім укладається договір про авалювання, якщо він до цього ще не був укладений.

Авальовані та неавальовані векселі повертаються представнику пред'явника під розписку на реєстрах.

10. Сума, яка підлягає нарахуванню на користь банку як плата за надання авального кредиту, розраховується на підставі процентної ставки банку і може погоджуватися з позичальником.

Порядок нарахування і сплати відсотків здійснюється згідно з умовами договору про авалювання.

Крім відсотків, за іногородніми авальованими векселями можуть утримуватися комісія, дамно і порто. Порядок їх визначення викладений у пункті 17 глави 1 розділу 8.

Також банк може утримувати з позичальника комісію за зобов'язання надати авальний кредит. Така комісія, як правило, розраховується у процентному відношенні до суми, на яку банк зобов'язався забезпечити платіж за векселем, за період дії такого зобов'язання і незалежно від того, чи використав позичальник право на одержання авалю, чи ні.

Якщо інше не передбачене договором, банк вправі нараховувати комісію за зобов'язання надати кредит протягом строку від дня передавання авальованих векселів клієнту до моменту їх оплати банком-авалістом. В такому разі сума процентів за користування авальним кредитом нараховується банком протягом строку, встановленого в угоді сторін, починаючи з дня оплати векселя.

Розрахунок загальної суми винагород банку за авальований вексель може здійснюватися за формулою:

де K - загальна сума винагороди банку за надання авального кредиту;

S - номінальна сума векселя;

i - процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на номінальну суму векселя;

j - процентна ставка, за якою нараховуються відсотки за авальний кредит;

v - процентна ставка, за якою нараховується комісія;

g - процентна ставка, за якою нараховується дамно;

p - сума порто;

n - кількість днів року;

q2 - кількість днів від дня, з якого нараховуються відсотки на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем;

q3 - кількість днів від дня авалювання до дня закінчення строку кредиту за векселем.

11. Векселедержатель може звернутися з вимогою про платіж за векселем до банку-аваліста у таких випадках:

1) при настанні строку платежу, якщо вексель не був оплачений або був оплачений частково;

2) до настання строку платежу:

а) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

б) у разі банкрутства (неплатоспроможності) трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

в) у разі банкрутства (неплатоспроможності) трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

12. Банк зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він дав аваль. Також банк може сплатити векселедержателю відсотки і пеню на повну суму векселя, витрати на опротестування, відсилання повідомлень та інші витрати, якщо вимога про такі пред'явлена банку векселедержателем або надписувачем, який оплатив вексель у порядку регресу.

Банк не зобов'язаний відшкодовувати векселедержателю (надписувачу) витрати на опротестування, якщо векселедавець (трасант) або ж він сам зняли з себе відповідальність за такі витрати (зокрема, застереженнями "Оборот без витрат", "Без протесту" або іншими рівнозначними).

13. Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках:

1) якщо мала місце відмова від платежу або акцепту, - проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя;

2) якщо трасат припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, - проти пред'явлення опротестованого векселя;

3) у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом (неплатоспроможним) трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, - проти рішення суду про оголошення банкрутом.

У випадках, якщо аваль наданий за акцептанта або трасанта векселя, який не підлягає акцепту (у разі відмови від платежу трасатом), або векселедавця простого векселя, для звернення вимоги до банку-аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт, але в платежі або акцепті було відмовлено.

Якщо з вимогою про платіж до банку звертається не останній векселедержатель, а надписувач, який придбав вексель за регресом, то в цьому разі банк відповідає лише перед тим із надписувачів, який поставив свій підпис після позичальника.

14. Зобов'язання банку як аваліста припиняється у разі оплати ним векселя.

Відповідальність банку як аваліста припиняється у разі:

1) оплати векселя платником;

2) оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника;

3) закінченням строку позовної давності проти банку-аваліста.

Зобов'язання банку відображається в бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї з вищезазначених подій. Зокрема, вважається, що банк знає про:

- оплату векселя платником - якщо банк одержав відповідне повідомлення від платника, або позичальника, або їх правонаступників чи розпорядників майна;

- оплату векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника - якщо він одержав відповідне повідомлення від такої особи, її правонаступника чи розпорядника майна.

15. Кошти за авальованим і прийнятим банком до оплати векселем своєчасно перераховуються банком на поточний рахунок векселедержателя або надписувача, який оплатив вексель в порядку регресу.

Особа, яка одержала платіж, має надати банку про це розписку. Банк може вимагати, щоб така розписка була вчинена на самому векселі.

16. Після оплати векселя банк-аваліст набуває право регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти всіх зобов'язаних перед цією особою осіб як солідарних боржників.

17. Відшкодування коштів за авальованим і оплаченим векселем банк може одержати у порядку, викладеному в пункті 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників проводиться у порядку, встановленому пунктами 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

1. Гарантія на забезпечення оплати векселів має бути складена в письмовій формі чітко і точно.

Усі гарантії вважаються безвідзивними, якщо не зазначено інше.

Якщо з контексту не буде випливати інше, далі у тексті цієї глави під "гарантією платежу за векселем" вважається безвідзивне зобов'язання платежу за векселем зі строком за пред'явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти пред'явлення письмової вимоги платежу і, можливо, інших документів у відповідності з умовами гарантії та чинним законодавством.

2. Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається законодавством того місця, де надано гарантії та за змістом самої гарантії.

Для того, щоб зобов'язання за гарантією регулювалося нормами законодавства про вексельний обіг, достатньо, щоб в ній були такі реквізити:

1) повне найменування банку-гаранта;

2) безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гарантійної суми;

3) сума гарантії;

4) місце видачі гарантії.

Питання відповідності гарантії із зазначеними вище реквізитами вексельному чи цивільному праву залишається поза сферою регулювання цього Положення.

Крім того, гарантія платежу за векселем, якщо вона обтяжена іншими обставинами та умовами, крім безумовності та суми, зокрема умовами про невиконання зобов'язань щодо угоди, може мати такі реквізити:

1) повне найменування позичальника (особи, від імені якої видається гарантія);

2) повне найменування бенефіціара - особи, на користь якої видана гарантія;

3) посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія;

4) строк платежу та/або подію, яка обумовлює строк платежу;

5) умови пред'явлення вимоги платежу;

6) можливе врегулювання скорочення гарантійної суми;

7) застереження про витрати.

Гарантія із вищезазначеними реквізитами регулюється нормами цивільного права.

Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати гарантію, а також строк та умови її погашення і право банку на регрес визначаються змістом гарантії та чинним законодавством.

3. При видачі та виконанні (оплаті) гарантії банки мають додержуватись вимог, передбачених пунктами 4-10, 15 глави 2 розділу 6, а також правил пункту 13 глави 2 розділу 6 (абзаци 1-4), якщо таке передбачено умовами гарантії, причому замість слів "аваль", "авалювання", "аваліст" і т.п. у відповідному відмінку слід читати "гарантія", "гарантування", "гарант" і т.п. у відповідному відмінку.

Зобов'язання (відповідальність) банку-гаранта відображається в бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених у пункті 14 глави 2 розділу 6 (абзаци 1-3 і 5-7) подій.

4. Відшкодування коштів за виконаною гарантією банк може одержати згідно з порядком, викладеним у пунктах 8-10 глави 1 розділу 4, а також накладенням стягнення на позичальника у порядку, встановленому договором з позичальником і чинним законодавством.

5. Право бенефіціара використати гарантію не підлягає, як правило, передаванню, якщо в гарантії або в змінах до неї чітко не зазначено інше.

6. Сума, яка підлягає сплаті за гарантією, зменшується щоразу на суму, виплачену банком-гарантом, при пред'явленні відповідної вимоги. Тільки-но сума виплати та/або зменшення досягне максимальної суми, яка підлягає сплаті по гарантії, то незалежно від повернення гарантії та змін до неї, дія гарантії припиняється.

7. Якщо гарантія використана шляхом платежу, закінчення її строку, погашення зобов'язання або іншим чином, то бенефіціар не зберігає прав за гарантією через те, що він тримає її або зміни до неї у себе.

8. Усі взаємовідношення сторін, які беруть участь у видачі, передаванні та використанні гарантії, в частині, не передбаченій цим Положенням, регулюються чинним законодавством.

1. Оформлення заборгованості векселями між банком і другою особою (боржником або кредитором банку) полягає у заміні одних зобов'язань іншими - вексельними.

Борг може бути оформлений векселями як повністю, так і частково.

За угодою сторін на номінальну суму векселя можуть нараховуватися відсотки згідно з вимогами законодавства про вексельний обіг.

2. До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

1) акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

2) видача простих векселів банком кредитору банку.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості перед банком належать:

1) видача банком переказних векселів на боржника банку й акцептація векселів боржником;

2) видача боржником банку простих векселів на користь банку.

3. Акцепт переказного векселя оформляється як надпис на векселі, зокрема "Акцептований", "Прийнятий до платежу" або іншого рівнозначного. Достатнім для акцепту є один лише підпис трасата на лицьовій стороні векселя. Акцепт набуває сили після передавання векселя або після повідомлення про акцепт, зробленого трасатом у письмовій формі векселедержателю або одному з надписувачів векселя. В останньому випадку трасат відповідає згідно з умовами свого акцепту тільки перед тією особою(ами), якій(им) він відіслав або вручив таке повідомлення.

Якщо трата підлягає оплаті у визначений строк після пред'явлення і акцептант не вказує дати акцепту, векселедержатель може здійснити протест у недатуванні акцепту. В такому разі дата протесту буде вважатися датою пред'явлення до акцепту. При відсутності протесту недатований акцепт вважається відносно до акцептанта вчиненим в останній день строку, передбаченого для пред'явлення до акцепту.

Якщо запропонований трасатом акцепт будь-яким чином змінює умови тратти, векселедержатель може відхилити такий акцепт і розглядати тратту як неакцептовану. У цьому випадку трасат має право анулювати свій акцепт. Якщо векселедержатель погоджується з акцептом, який змінює умови тратти, будь-який надписувач, який прямо не дав на це згоди, звільняється від відповідальності.

Умови тратти не вважаються зміненими акцептом, що передбачає оплату за зазначеною акцептантом адресою за місцем знаходження акцептанта або у зазначеному акцептантом іншому місці платежу за адресою особливого платника, якщо тільки трасант не вказав, що трата підлягає оплаті лише у даному місці.

4. За виданими простими векселями векселедавцем зазначається сам боржник - юридична особа.

За виданими переказними векселями трасантом зазначається сам кредитор - юридична особа (в цьому разі вексель може бути виданий на користь самого трасанта).

5. Підпис на векселі здійснюється відповідно до вимог пункту 1 глави 2 розділу 3.

6. Приймання або передавання банком оформлених векселів здійснюється з використанням реєстрів. Складання та зміст інших документів, необхідних сторонам для оформлення заборгованості векселями, залишається поза сферою застосування цього Положення.

7. Реєстрація виданих банком простих і переказних векселів і акцептованих тратт здійснюється у відповідному журналі.

8. Якщо угодою сторін не встановлено інше, при передаванні боржником кредитору векселя за зобов'язанням, на підставі якого виданий вексель, настають такі правові наслідки: зобов'язання припиняється, якщо боржник є векселедавцем простого векселя або акцептантом тратти, а кредитор - першим векселедержателем простого векселя або трасантом акцептованої тратти, і якщо немає права регресу проти боржника щодо зобов'язання, на підставі якого виданий вексель.

Якщо у платежі відмовлено, позов може бути заявлений лише за векселем.

9. Зобов'язання банку за векселем як трасанта, акцептанта або векселедавця простого векселя припиняється у разі оплати векселя банком.

Відповідальність банку-трасанта припиняється у разі:

1) оплати векселя акцептантом;

2) закінчення строку позовної давності проти банку.

Відповідальність банку - акцептанта або векселедавця простого векселя припиняється у разі закінчення строку позовної давності проти банку.

Зобов'язання (відповідальність) банку відображається в бухгалтерському обліку до того часу, як банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених подій.

10. У відносинах між боржником і його безпосереднім кредитором або правонаступником останнього умови векселя (текст і реквізити векселя) можуть бути змінені або доповнені будь-якою іншою письмовою угодою сторін, укладеною як частина тієї ж самої угоди за винятком того, що права законного векселедержателя не порушуються жодними обмеженнями, що випливають з окремої письмової угоди, якщо він не був інформований про це обмеження при одержанні векселя.

11. Відшкодування коштів за оформленим на користь банку векселем банк може одержати у порядку, викладеному в пункті 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників проводиться з урахуванням правил, встановлених пунктами 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

1. До операцій з розрахунку векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. Їх зміст полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржником на користь банку. Їх зміст полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.

Борг може бути погашений векселями як повністю, так і частково.

2. При погашенні кредиторської заборгованості банк передає придбані ним векселі з урахуванням правил, викладених у пункті 12 глави 2 розділу 4, причому замість "договір про переврахування" у відповідному відмінку слід читати "угода про вексельний платіж" у відповідному відмінку.

При погашенні дебіторської заборгованості перед банком:

1) якщо векселі придбаваються банком з метою утримання в портфелі до строку платежу, вимоги до векселів, порядку їх приймання і обліку встановлюються такі ж, що й для врахованих векселів (глава 2 розділу 4);

2) якщо векселі придбаваються банком з метою утримання в портфелі для перепродажу або вексельного платежу, вимоги до векселів, порядку їх приймання й обліку встановлюються такі ж, що і для куплених векселів (розділ 5).

3. Приймання або передавання банком векселів при проведенні вексельних платежів здійснюється з використанням реєстрів. Складання та зміст інших документів, необхідних сторонам, залишається поза сферою застосування цього Положення.

4. Зобов'язання банку, який передав вексель для розрахунку, вчинив індосамент і не склав з себе відповідальність безоборотним застереженням, припиняється у разі оплати векселя банком в порядку регресу.

Відповідальність такого банку-індосанта припиняється у разі:

1) оплати векселя платником;

2) оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше банку;

3) закінчення строку позовної давності проти банку.

Зобов'язання (відповідальність) банку відображається в бухгалтерському обліку до того часу, коли банк дізнався (як це передбачено у пункті 5 глави 2 розділу 1) про настання однієї із зазначених подій.

5. Відшкодування коштів за придбаним у порядку розрахунку векселем банк може одержати у порядку, викладеному в пункті 8 глави 1 розділу 4, а стягнення з солідарних боржників проводиться з урахуванням правил, встановлених пунктами 7, 9, 10 глави 1 розділу 4.

1. Інкасування векселів разом із супровідними комерційними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами або іншими подібними документами), полягає у здійсненні банком за дорученням комітента (векселедержателя) операцій з векселями і супровідними комерційними документами (якщо такі є) на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою:

а) одержання платежу та/або акцепту за векселями, або

б) передавання векселів і комерційних документів проти платежу та/або акцепту, або

в) передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.

Якщо з контексту не випливатиме інше, далі за текстом цієї частини:

а) під "банком" мається на увазі будь-який банк або установа банку, що бере участь в інкасуванні,

б) під "документами" маються на увазі векселі та супровідні комерційні документи (у разі їх наявності);

в) "пред'явлення" включає вимогу або пропозицію банку, що пред'являється платнику, про передавання оригіналу, примірника векселя, видачу або повторну видачу векселя тощо проти документів принципала.

Документи, які підлягають оплаті через банк, самі по собі не дають права цьому банку на оплату документа. Зазначення в документі про те, що він підлягає оплаті через той чи інший банк, або інше рівнозначне зазначення означає, що даний банк є інкасуючим банком, через який документ має бути пред'явленим до оплати.

2. Інкасування векселів і супровідних комерційних документів здійснюється за двома видами:

1) чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних комерційних документів;

2) документарне інкасо - інкасування векселів із супровідними комерційними документами.

Сторонами в операції інкасування виступають:

1) принципал (комітент, клієнт) - особа, яка доручає банку операцію інкасування;

2) банк-ремітент - банк, якому принципал доручив операцію інкасування;

3) інкасуючий банк - будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції інкасування;

4) пред'являючий банк - інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів і комерційних документів платнику;

5) платник - особа, якій повинно бути зроблене пред'явлення векселів та комерційних документів згідно з дорученням на інкасування;

3. Чисте і документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про інкасування.

Договір може укладатися на певний термін та/або інкасування визначених векселів і супровідних комерційних документів.

Договір може передбачати:

1) прийняття простих і переказних векселів для пред'явлення платникам при настанні за ними строку платежу для одержання платежу та вчинення за ними протесту - у разі неплатежу або часткового платежу;

2) прийняття переказних векселів для пред'явлення до акцепту і простих векселів строком у такий-то час від пред'явлення для проставлення дати пред'явлення та здійснення за ними протесту - у разі неакцепту, часткового акцепту, умовного акцепту або недатованого акцепту;

3) прийняття опротестованих векселів для їх пред'явлення до платежу зазначеним у дорученнях на інкасування особам (за винятком судового порядку);

4) прийняття копії векселя для затребування оригіналу векселя, який знаходиться у охоронця;

5) прийняття примірника переказного векселя для затребування іншого (акцептованого) примірника, який знаходиться у охоронця;

6) прийняття векселів для їх передавання зазначеним у дорученнях на інкасування особам на визначених дорученнями на інкасування умовах;

7) вчинення інших дій з векселями та комерційними документами, відповідно до викладених у дорученнях на інкасування інструкцій, з метою:

а) передавання комерційних документів платнику проти платежу за векселем;

б) передавання комерційних документів платнику проти акцепту за векселем;

в) передавання комерційних документів платнику проти платежу за векселем з попереднім акцептом векселя;

г) передавання комерційних документів платнику на інших умовах;

8) виконання всіх інших дій, пов'язаних з інкасуванням векселів і комерційних документів та захистом прав принципала.

4. Усі документи, що передаються банку для інкасування, мають супроводжуватися дорученням на інкасування, в якому мають бути точні та повні інструкції принципала. Банкам дозволяється діяти тільки відповідно до таких доручень. Доручення на інкасування повинно мати реєстр або опис векселів (зразок форми доручення на інкасування поданий у додатку 7).

Банки не зобов'язані вивчати самі документи, що інкасуються, щоб знайти в них необхідні інструкції. Однак, перевіряючи документи, банки мають переконатися у тому, що одержані документи за зовнішніми ознаками відповідають тим, що зазначені в дорученні на інкасування.

Якщо в інкасових інструкціях немає інших вказівок, банк не повинен брати до уваги інструкції, які одержані від будь-якої іншої сторони (іншого банку), крім тієї сторони (банку), від якого він одержав доручення на інкасування.

5. Здійснюючи інкасування, банк не бере на себе ніякої відповідальності за форму, повноту, точність, справжність, підробку, юридичне значення будь-яких документів, так само як і за загальні та/або окремі умови, що є в документах, а також не несе ніякої відповідальності за відповідність даних, що зазначені в дорученні на інкасування, умовам договору між принципалом і платником.

Банк не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, неправомірну поведінку, помилку або невиконання іншого банку чи платника, або ж нотаріуса при протесті, а також за затримку, втрату або знищення документів під час їх пересилання або під час їх знаходження у володінні інших осіб.

6. Доручення на інкасування подається банку-ремітенту принципалом:

- у трьох примірниках, якщо банк-ремітент і пред'являючий банк - одна особа;

- у чотирьох примірниках, якщо банк-ремітент і пред'являючий банк - різні особи;

- у п'яти примірниках, якщо в інкасуванні, крім банку-ремітента і пред'являючого банку бере участь інкасуючий банк.

Банк-ремітент має право вимагати від принципала подання додаткових примірників доручень на інкасування, якщо таке передбачено договором або виникає така необхідність при проведенні операції.

Банк-ремітент уважно перевіряє правильність оформлення принципалами доручень на інкасування, що подаються, і при виявленні помилок або неточностей повертає їх клієнтам на переоформлення.

Правильно оформлені доручення на інкасування та документи приймаються банком-ремітентом від принципала під розписку із зазначенням дати одержання на останньому примірнику доручення і реєструються у відповідному журналі.

7. Принципал може вказати в дорученні на інкасування назву інкасуючого (пред'являючого) банку, якщо його вибір обумовлений сторонами угоди (принципалом і платником). Таким банком, як правило, має бути банк, з яким даний банк уклав договір про інкасування та/або кореспондент даного банку.

Якщо з інкасуючим (пред'являючим) банком даним банком не укладено договір про інкасування або перший не є кореспондентом даного банку, останній може, але не зобов'язаний, прийняти від принципала (іншого банку) доручення на інкасування.

Якщо угодою між принципалом і платником не передбачений пред'являючий банк, вибір останнього (і заповнення відповідного реквізиту доручення на інкасування) здійснюється безпосередньо банком-ремітентом (інкасуючим банком).

Банк-ремітент може давати принципалам свої рекомендації щодо інкасуючих (пред'являючих) банків.

8. Якщо платежі забезпечені гарантією, принципалом у доручення на інкасування додатково включається вимога про платіж у рахунок гарантії на випадок неоплати платником документів, що інкасуються, у встановлений строк. Однак це тільки за умови, що така вимога не буде суперечити положенням виданої гарантії.

У дорученні на інкасування може міститися (на тих же умовах) прохання пред'являючому банку пред'явити гаранту вимогу про платіж у рахунок гарантії.

У всіх випадках за наявності гарантії принципал має вказати в дорученні на інкасування гаранта, а у разі, якщо гарантія надана окремо від векселя у письмовому вигляді, - дату гарантії, її номер, суму і строк дії.

9. При передаванні векселя для інкасування принципал має здійснити на векселі передоручений індосамент на користь банку-ремітента. Передоручений індосамент може містити вказівки: "Як довіреному (назва банку) для (перелік дій)" (застосовується для визначених принципалом дій), "Для пред'явлення до акцепту" (застосовується для пред'явлення переказного векселя до акцепту), "Валюта на інкасо" або "Валюта до отримання" (застосовується для пред'явлення векселя до платежу) тощо.

10. Банк-ремітент, який уклав договір про інкасування з принципалом, здійснює інкасування самостійно або користуючись послугами інших банків, якщо принципалом договором або дорученням на інкасування, поданим в банк-ремітент, останньому надане таке право. Послуги інших банків надаються на підставі відповідних договорів між:

а) банком-ремітентом та інкасуючим (пред'являючим) банком;

б) інкасуючим і пред'являючим банками.

Банки, які користуються послугами інших банків для виконання інструкцій принципала, здійснюють це за рахунок і на ризик останнього.

Якщо банк-ремітент не є пред'являючим банком, він може - якщо таке право надане йому принципалом - передати вексель шляхом вчинення передорученого індосаменту інкасуючому банку, а останній, у свою чергу, пред'являючому банку.

При здійсненні інкасування векселів за умов вчинення індосаменту на банк - юридичну особу та при наступному передаванні векселя від однієї з установ цього ж банку до іншої, виконання передорученого індосаменту необов'язкове. Тому при передаванні векселів принципалом або одним з банків іншому банку, що одержує векселі, може вимагати вчинення передорученого індосаменту не на ім'я установи банку, а на ім'я власне банку - юридичної особи. Крім того, опротестування одержаних установою від іншої установи одного й того ж банку векселів на інкасо повинно виконуватись не від імені даної установи банку, а від імені банку взагалі. При додержанні такого порядку відпадає необхідність при пересилці векселів від однієї установи банку до іншої учиняти на векселях передоручені індосаменти.

11. Прийняті доручення на інкасування і додані до них документи перед відсилкою інкасуючому банку оформлюються так:

1) зазначається назва інкасуючого банку, якщо його вибір здійснюється банком-ремітентом;

2) пред'являючому банку дається інструкція про порядок зарахування суми виручки на рахунки банку-ремітента, а також про спосіб повідомлення банку-ремітента про хід виконання доручення (про здійснення акцепту або платежу, неакцепт або неплатіж тощо).

12. На прийняті інкасуючим (пред'являючим) банком доручення на інкасування разом з документами ставиться штамп з датою одержання документів і реєструються у відповідному журналі.

Перший примірник доручення на інкасування кладеться до строкової картотеки для контролю за оплатою, акцептом тощо. Другий примірник (копія примірника або повідомлення про інкасо) разом з доданими до нього документами або копіями документів (в залежності від інструкцій принципала) відсилається платнику або видається в приміщенні банку представнику платника під розписку на першому примірнику доручення на інкасування в строки, зазначені в пункті 13 цієї глави.