Про затвердження Положення про вимоги до системи управління страховика

1) контроль за збереженням цілісності та доступності інформації, що використовується в діяльності страховика, яка зберігається з використанням інформаційних систем та технологій, що має право забезпечуватися шляхом резервування (копіювання) такої інформації/даних, відновлення функцій інформаційних систем та технологій, які були пошкоджені/знищені/втрачені;

2) управління доступами до систем, технологій та/або інформації, які використовуються страховиком, а також до інших даних, інформаційних систем (системне програмне забезпечення), мереж, програмних додатків. Ці заходи здійснюються з метою захисту інформаційних систем страховика від несанкціонованого використання та зловживань;

3) контроль за інформаційними системами та технологіями під час їх придбання, розроблення або супроводження впроваджується з метою забезпечення відповідних процедур, що регламентують придбання, розроблення та супроводження інформаційних систем та технологічних рішень, вимоги до їх документації, їх тестування та подальше технічне обслуговування. Ці процедури забезпечують контроль за змінами в інформаційних системах та технологіях і можуть передбачати необхідність авторизації запитів на зміни, узгоджень і результатів тестування.

104. Страховик визначає осіб, відповідальних за здійснення заходів з контролю, підготовку та опрацювання звітів про результати здійснення заходів з контролю за горизонтальною та вертикальною взаємодією та з урахуванням принципу недопущення конфлікту інтересів.

105. Страховик зобов’язаний у строки, визначені у внутрішніх документах страховика, проводити щорічну самостійну оцінку відповідності системи внутрішнього контролю страховика (далі - щорічна самооцінка) його цілям, розміру, видам діяльності, вимогам законодавства України, включаючи вимоги цього Положення, з обов’язковим урахуванням результатів здійснення контрольної діяльності та заходів з моніторингу ефективності системи внутрішнього контролю страховика.

Результати проведеної щорічної самооцінки мають бути викладені у формі звіту за підписом уповноваженого працівника страховика/керівника підрозділу, відповідального за складення такого звіту.

Звіт про результати щорічної самооцінки повинен містити оцінку за кожним компонентом системи внутрішнього контролю, визначеним у пункті 69 глави 7 розділу III цього Положення. Звіт про результати щорічної самооцінки може містити іншу інформацію, обов’язковість включення якої визначено у внутрішньому документі страховика.

106. Страховик у межах системи внутрішнього контролю визначає у внутрішніх документах порядок здійснення суб’єктами внутрішнього контролю зовнішніх та внутрішніх комунікацій, порядок використання, отримання та надання інформації.

107. Заходами, дотримання яких свідчить про впровадження та ефективне функціонування контролю за інформаційними потоками та комунікаціями як компонента системи внутрішнього контролю страховика, є такі:

1) страховик використовує у своїй діяльності інформацію, що відповідає принципам, які свідчать про забезпечення якості інформації, визначеним у пункті 108 глави 13 розділу III цього Положення, у визначеному внутрішніми документами порядку;

2) страховик проводить внутрішні комунікації, потрібні для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю;

3) страховик проводить зовнішні комунікації щодо питань, пов’язаних з ефективним функціонуванням системи внутрішнього контролю.

108. Страховик забезпечує якість інформації, що створюється, використовується та отримується страховиком під час його діяльності, ґрунтуючись на таких принципах:

1) актуальність, що передбачає забезпечення страховиком внесення змін до інформації та повідомлення заінтересованих осіб про такі зміни, протягом строку, визначеного законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми документами страховика;

2) коректність, що передбачає забезпечення страховиком достовірності та повноту інформації;

3) цілісність, що передбачає обов’язок страховика вживати заходів, включаючи використання інформаційних систем і технологій, які спрямовані на захист інформації від викривлення, пошкодження, втрати або знищення;

4) збереження, що передбачає збереження інформації протягом всього строку її використання страховиком, але не менше строків, визначених законодавством України та внутрішніми документами страховика;

5) доступність, що передбачає визначення страховиком у внутрішніх документах переліків інформації, яка є:

загальнодоступною;

з обмеженим доступом - може бути отримана та/або використана суб’єктами внутрішнього контролю виключно у межах їх повноважень;

6) достатність, що передбачає забезпечення страховиком рівня деталізації інформації, яка відповідає потребам внутрішніх та зовнішніх користувачів.

109. Страховик зобов’язаний визначити у внутрішніх документах порядок проведення перевірки якості інформації, включаючи її відповідність принципам, визначеним у пункті 108 глави 13 розділу III цього Положення, достовірність джерел походження такої інформації.

Перевірка якості інформації має здійснюватися уповноваженими суб’єктами внутрішнього контролю.

110. Страховик повинен забезпечити суб’єктам внутрішнього контролю можливість використовувати інформаційні системи та технології, функціональні можливості яких дають змогу проведення перевірки дотримання принципів якості інформації, визначених у пункті 108 глави 13 розділу III цього Положення.

111. Страховик визначає у внутрішніх документах порядок здійснення внутрішніх комунікацій за різними напрямами, а саме:

1) між суб’єктами однієї лінії захисту, правлінням/дирекцією та радою страховика:

за висхідною лінією підпорядкування;

за низхідною лінією підпорядкування;

2) між суб’єктами різних ліній захисту.

112. Страховик визначає у внутрішніх документах способи здійснення внутрішньої та зовнішньої комунікації з урахуванням напряму та учасників комунікацій, характеру комунікацій, питань, щодо яких здійснюються комунікації, та вимог законодавства України.

113. Страховик для забезпечення функціонування комплексної, адекватної та ефективної системи внутрішнього контролю зобов’язаний запровадити внутрішню систему повідомлення працівниками (включаючи повідомлення конфіденційно) про виявлені ризики порушення вимог законодавства України та внутрішніх документів страховика. Порядок роботи такої системи повинен бути визначений внутрішніми документами та доведений до відома всіх працівників страховика.

114. Страховик визначає у внутрішніх документах заходи з контролю під час здійснення зовнішніх комунікацій, включаючи порядок отримання інформації від зовнішніх користувачів, її перевірки та передавання цієї інформації в межах організаційної структури страховика.

115. Суб’єкти внутрішнього контролю, уповноважені здійснювати зовнішні комунікації, зобов’язані дотримуватися вимог законодавства України та внутрішніх документів страховика щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом.

116. Страховик, здійснюючи внутрішні та зовнішні комунікації, зобов’язаний дотримуватися принципів якості інформації, визначених у пункті 108 глави 13 розділу III цього Положення.

117. Страховик має право встановити у внутрішніх документах порядок проведення оцінювання якості та ефективності внутрішніх та зовнішніх комунікацій, їх впливу на ефективне функціонування системи внутрішнього контролю та на досягнення цілей його діяльності.

118. Страховик здійснює моніторинг ефективності системи внутрішнього контролю відповідно до вимог цього Положення та внутрішніх документів страховика з метою:

1) оцінювання якості роботи системи внутрішнього контролю за певний період часу;

2) визначення здатності системи внутрішнього контролю забезпечити досягнення цілей його діяльності, включаючи визначення ймовірності виникнення та оцінку суттєвості потенційно можливих недоліків системи внутрішнього контролю, що можуть спричинити негативний вплив на досягнення цілей;

3) розроблення заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу, з метою вдосконалення системи внутрішнього контролю.

119. Страховик обирає види заходів з моніторингу системи внутрішнього контролю, включаючи моніторинг ефективності процедур з контролю та оцінку ефективності системи внутрішнього контролю, як комбінацію поточних та періодичних заходів з моніторингу з урахуванням установлених цілей діяльності страховика, характеру, обсягу та складності його операцій, кількості та складності видів контролю, ймовірності виникнення недоліків, а також кваліфікації та досвіду працівників страховика.

120. Страховик має право визначати у внутрішніх документах, крім суб’єктів третьої лінії захисту, також інших працівників страховика, уповноважених здійснювати моніторинг ефективності внутрішнього контролю.

121. Заходами, дотримання яких свідчить про впровадження та функціонування моніторингу ефективності внутрішнього контролю як компонента системи внутрішнього контролю страховика, є такі:

1) страховик визначає у внутрішніх документах порядок здійснення поточних та періодичних перевірок відповідності законодавству України та внутрішнім документам, якості та ефективності системи внутрішнього контролю;

2) страховик забезпечує належне здійснення уповноваженими суб’єктами внутрішнього контролю оцінювання компонентів системи внутрішнього контролю та своєчасне повідомлення керівників страховика про виявлені недоліки системи внутрішнього контролю та/або допущені суб’єктами внутрішнього контролю порушення і причини їх вчинення, відповідальних за прийняття рішення про здійснення коригувальних заходів, усунення порушення та/або внесення змін до внутрішніх документів.

122. Суб’єкти третьої лінії захисту (структурний підрозділ/особа, на яку покладено виконання функцій внутрішнього аудиту) зобов’язані здійснювати загальну оцінку ефективності системи внутрішнього контролю в межах виконання функції внутрішнього аудиту страховика.

123. Страховик здійснює обов’язкові поточні та періодичні заходи з моніторингу ефективності системи внутрішнього контролю.

Поточні заходи з моніторингу здійснюються з метою оперативного виявлення та усунення недоліків системи внутрішнього контролю. Відповідальність за проведення таких заходів можуть нести суб’єкти другої лінії захисту в межах повноважень.

Періодичні заходи з моніторингу/перевірки, включаючи оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю, здійснюються суб’єктами третьої лінії захисту з метою виявлення недоліків після встановлення факту події.

124. Суб’єкти третьої лінії захисту (структурний підрозділ/особа, на яку покладено виконання функцій внутрішнього аудиту) зобов’язані за результатами здійснення моніторингу/перевірки ефективності системи внутрішнього контролю складати звіти, що подаються на розгляд ради страховика.

Звіти, що подаються раді страховика, повинні містити інформацію про виявлені недоліки системи внутрішнього контролю та порушення, аналіз причин їх виникнення, ймовірні наслідки, до яких можуть призвести ці недоліки, рекомендації/пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування системи внутрішнього контролю, процес контролю за станом виконання рекомендацій/пропозицій, затверджених раніше.

125. Страховик забезпечує подання звітів щодо результатів моніторингу ефективності системи внутрішнього контролю також працівникам, які відповідають за здійснення коригувальних заходів, та керівникам страховика в межах визначених повноважень.

126. Страховик зобов’язаний забезпечити призначення відповідального актуарія страховика та здійснення ефективної актуарної функції в порядку, визначеному цим Положенням, з урахуванням норм Закону про страхування та міжнародних стандартів фінансової звітності.

127. Відповідальний актуарій підпорядковується раді страховика та звітує перед нею.

128. Страховик у разі прийняття рішення про припинення повноважень (звільнення) відповідального актуарія зобов’язаний призначити відповідального актуарія або тимчасово покласти виконання обов’язків відповідального актуарія на іншу особу згідно з вимогами пунктів 129-131 глави 15 розділу IV цього Положення, а також повідомити Національний банк протягом трьох робочих днів про звільнення відповідального актуарія та підстави звільнення, а також про призначення певної особи відповідальним актуарієм або про тимчасове покладення виконання обов’язків відповідального актуарія на певну особу з дня прийняття такого рішення.

129. Страховик, якщо рада страховика приймає рішення про припинення повноважень (звільнення) відповідального актуарія з підстав, пов’язаних з неналежним виконанням ним посадових обов’язків, зобов’язаний письмово повідомити Національному банку підстави звільнення протягом трьох робочих днів із дня прийняття рішення. Національний банк за результатами розгляду такої інформації має право застосувати до відповідального актуарія заходи впливу відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, що визначає порядок їх застосування.

130. Страховик, якщо рада страховика приймає рішення про припинення повноважень (звільнення) відповідального актуарія з підстав, пов’язаних з неналежним виконанням ним посадових обов’язків, має право покласти обов’язки відповідального актуарія на іншу особу, яка має право займатися актуарною діяльністю та відповідає вимогам до осіб, які можуть виконувати обов’язки відповідального актуарія, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, але не більше ніж на два місяці. Така особа не може здійснювати повноважень, визначених у підпунктах 1 та 2 пункту 135 глави 16 розділу IV цього Положення.

131. Страховик, якщо рада страховика приймає рішення про припинення повноважень відповідального актуарія з підстав, не пов’язаних з неналежним виконанням ним посадових обов’язків (включаючи випадки перебування відповідального актуарія у відпустці або його хвороби чи реабілітації, повної або часткової втрати працездатності), має право покласти обов’язки відповідального актуарія на іншу особу, яка має право займатися актуарною діяльністю та відповідає вимогам до осіб, які можуть виконувати обов’язки відповідального актуарія, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, але не більше ніж на два місяці. Така особа не може здійснювати повноважень, визначених у пункті 135 глави 16 розділу IV цього Положення.

132. Страховик забезпечує здійснення актуарної функції з урахуванням таких принципів:

1) ефективність - забезпечення об’єктивного кількісного визначення величини страхових ризиків та повноти заходів щодо управління ризиками з оптимальним використанням фінансових ресурсів, персоналу та інформаційних систем для управління ризиками;

2) своєчасність - своєчасне (на ранній стадії) виявлення, вимірювання (оцінка), моніторинг, контроль, звітування та пом’якшення страхових ризиків;

3) безперервність - неперервне здійснення актуарної функції у страховику;

4) пропорційність, адекватність - відповідність актуарної функції бізнес-моделі страховика, його розміру, комплексності, складності видів, характеру здійснюваних страховиком операцій, іншим особливостям його діяльності, а також урахування внутрішньої політики страховика під час виконання актуарної функції;

5) незалежність - виключення можливості впливу органів управління та контролю страховика на відповідального актуарія, якщо такий вплив перешкоджає неупередженому виконанню актуарної функції;

6) конфіденційність - обмеження доступу до інформації, яка має бути захищеною від несанкціонованого ознайомлення особами, які не мають права на доступ до такої інформації згідно із законодавством України.

133. Заходами, дотримання яких свідчить про належне та ефективне здійснення актуарної функції страховиком, є такі:

1) страховиком розроблено та затверджено внутрішні документи з питань здійснення актуарної функції, що врегульовують питання, перелік яких визначений у пункті 143 глави 16 розділу IV цього Положення;

2) відповідальним актуарієм реалізовано щонайменше завдання в межах актуарної функції, зазначені в пункті 135 глави 16 розділу IV цього Положення;

3) страховиком та відповідальним актуарієм (особами, залученими до здійснення актуарної функції) дотримано інші вимоги цього Положення та законодавства України.

134. Виконання актуарної функції передбачає виконання принаймні таких дій:

1) неупереджена оцінка розміру технічних резервів;

2) забезпечення адекватності та прийнятності методологій і моделей, а також припущень у розрахунку технічних резервів та їх відповідності вимогам законодавства України;

3) оцінка достовірності, повноти, точності та відповідності даних, що використовуються для розрахунку технічних резервів, відповідно до вимог, визначених Законом про страхування та нормативно-правовим актом Національного банку, що визначає порядок формування страховиками технічних резервів;

4) надання рекомендацій стосовно внутрішніх процедур страховика щодо підвищення якості даних для забезпечення їх відповідності вимогам, визначеним нормативно-правовим актом Національного банку, що визначає порядок формування страховиками технічних резервів;

5) обґрунтування будь-якого суттєвого впливу зміни даних, методів розрахунку технічних резервів та припущень, використовуваних під час розрахунку технічних резервів, на суму сформованих технічних резервів;

6) порівняння найкращих оціночних значень технічних резервів із практичними результатами діяльності, інформування органів управління страховика про будь-які суттєві відхилення найкращих оціночних значень технічних резервів від практичних результатів діяльності із зазначенням причин такого відхилення та пропозицій щодо зміни використовуваних припущень та методів розрахунків технічних резервів для поліпшення їх розрахунку;

7) аналіз відповідності розрахунку технічних резервів вимогам Закону про страхування та нормативно-правового акта Національного банку, що визначає порядок формування страховиками технічних резервів, забезпечення здійснення необхідних коригувань у разі виявлення таких невідповідностей;

8) інформування в порядку, визначеному цим Положенням, органів управління страховика та Національного банку про надійність та достатність розрахунків технічних резервів, а також про виявлені факти, що свідчать про невідповідність законодавству у сфері страхування, та інші факти, наведені в пункті 140 глави 16 розділу IV цього Положення;

9) оцінка та висловлення думки щодо процесу андеррайтингу на основі аналізу внутрішньої політики з андеррайтингу страховика (включаючи внесені до неї зміни);

10) перевірка адекватності та прийнятності механізмів і умов перестрахування;

11) участь у впровадженні ефективної системи управління ризиками, включаючи участь щодо розрахунку капіталу платоспроможності та мінімального капіталу.

135. Відповідальний актуарій повинен забезпечити виконання принаймні таких завдань у межах актуарної функції:

1) складання та підписання проміжних актуарних звітів;

2) складання, підписання та подання річних актуарних звітів до Національного банку;

3) письмове підтвердження (внесення пропозицій щодо змін у разі відмови від підтвердження) методики розрахунку страхових тарифів;

4) письмове підтвердження (внесення пропозицій щодо змін у разі відмови від підтвердження) внутрішньої політики формування технічних резервів.

136. Виключно відповідальний актуарій має право здійснювати повноваження, визначені в пункті 135 глави 16 розділу IV цього Положення, за винятком випадків, коли обов’язки відповідального актуарія покладені страховиком на іншу особу в порядку та з урахуванням обмежень, визначених у пунктах 130, 131 глави 15 розділу IV цього Положення.

137. Страховик повинен забезпечувати здійснення відповідальним актуарієм (особами, залученими до здійснення актуарної функції) щонайменше тих завдань у межах актуарної функції, що визначені в пункті 135 глави 16 розділу IV цього Положення.

138. Для забезпечення належного та ефективного виконання актуарної функції страховиком інформаційні системи страховика повинні забезпечувати:

1) відображення розміру технічних резервів окремо за кожною когортою договорів страхування (перестрахування);

2) збереження параметрів і припущень, які використовувалися для розрахунку розміру технічних резервів, протягом семи років із моменту здійснення таких розрахунків;

3) перелік потрібних даних для розрахунку технічних резервів за методами, що використовуються страховиком.

139. Особи, залучені до здійснення актуарної функції, зобов’язані інформувати відповідального актуарія в разі виявлення ними під час виконання актуарної функції фактів, що свідчать про невідповідність законодавству у сфері страхування, а також у разі отримання даних від страховика, які викликають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності.

140. Відповідальний актуарій у разі виявлення під час виконання актуарної функції фактів, що свідчать про невідповідність законодавству у сфері страхування, включаючи факти щодо виконання вимог до платоспроможності та можливості здійснення актуарної функції відповідно до вимог законодавства України, зобов’язаний протягом двох робочих днів із дня виявлення письмово повідомити про це раду страховика та Національний банк.

141. Відповідальний актуарій під час опрацювання наданої інформації страховиком для складання актуарних звітів повинен повідомити раду страховика про достовірність, повноту, точність та відповідність даних або про порушення вимог щодо якості даних із запитом щодо уточнення/поліпшення якості таких даних. Відповідальний актуарій в разі відмови страховика в уточненні/поліпшенні якості даних складає актуарні звіти на основі отриманих даних із застереженням про це в актуарних звітах.

142. Відповідальний актуарій для цілей пункту 140 глави 16 розділу IV цього Положення подає до Національного банку документ (документи) в один із способів, визначених у пункті 258 глави 33 розділу VII цього Положення.

Відповідальний актуарій, подаючи документи в спосіб, визначений в підпункті 2 пункту 258 глави 33 розділу VIII цього Положення, засвідчує їх власним кваліфікованим електронним підписом.

143. Страховик розробляє внутрішні документи з питань здійснення актуарної функції, які затверджуються радою страховика і повинні відповідати вимогам цього Положення та Закону про страхування, а також повинні врегульовувати щонайменше:

1) статус відповідального актуарія та його підпорядкування;

2) функції та повноваження відповідального актуарія;

3) вимоги щодо організаційної структури, яка забезпечить виконання актуарної функції в страховику;

4) порядок призначення та звільнення відповідального актуарія;

5) порядок діяльності відповідального актуарія з урахуванням вимог щодо реалізації відповідальним актуарієм щонайменше тих завдань у межах актуарної функції страховика, що зазначені в пункті 135 глави 16 розділу IV цього Положення;

6) порядок застосування професійних стандартів актуарної діяльності під час здійснення актуарної функції (за умови їх застосування);

7) вимоги до періодичності, строків та форми звітування відповідального актуарія раді та правлінню/дирекції страховика;

8) порядок взаємодії, обміну інформацією між відповідальним актуарієм та органами управління і контролю страховика, іншими структурними підрозділами страховика;

9) умови передавання актуарної функції або окремих завдань чи процесів у її межах на аутсорсинг.

144. Страховик зобов’язаний дотримуватися положень та вимог внутрішніх документів, що регулюють діяльність актуарної функції.

145. Страховик розробляє внутрішні документи у формі стратегій, політики, положень, порядків, процедур або іншій формі, які документально закріплюють процес здійснення актуарної функції та враховують вимоги цього Положення.

Страховик має право об’єднувати окремі внутрішні документи з питань здійснення актуарної функції в один або кілька документів, не порушуючи вимог цього Положення щодо їх розроблення, наповнення, затвердження, перегляду та вимог інших нормативно-правових актів.

146. Страховик своєчасно переглядає та оновлює (актуалізує) внутрішні документи з питань здійснення актуарної функції з урахуванням змін у законодавстві України, дія яких поширюється на страховика.

147. Страховик здійснює розрахунок технічних резервів на підставі та з дотриманням Закону про страхування, нормативно-правового акта, що визначає порядок формування страховиками технічних резервів, та внутрішньої політики формування технічних резервів (далі - Політика щодо резервування), що розробляється та затверджується страховиком для забезпечення здійснення актуарної функції. Відповідальний актуарій письмово погоджує Політику щодо резервування страховика.

148. Страховик для забезпечення виконання актуарної функції, включаючи координацію процесу розрахунку технічних резервів для всіх договорів, за якими страховик несе відповідальність, а також для класів страхування, на які страховик має діючі ліцензії, однак не несе відповідальності, визначає:

1) базові припущення щодо ключових характеристик ризиків, що підлягають страхуванню;

2) склад технічних резервів, які формує страховик за кожною когортою договорів;

3) методи розрахунку кожного з видів технічних резервів, які формує страховик, за кожним класом страхування/лінією бізнесу або за подібними страховими випадками в розрізі класів страхування або страхових ризиків залежно від застосованих методів андеррайтингу (далі - за класом страхування/лінією бізнесу) із наведенням обґрунтувань для застосування обраних методів/моделей (включаючи обґрунтування виконання умов, що дають право на використання спрощеної моделі оцінки резерву премій);

4) порядок визначення меж договорів;

5) методи та припущення, що використовуються страховиком для визначення кривих дисконтування;

6) метод та метрику, що використовуються страховиком для визначення маржі ризику (окремо в складі резерву премій та резерву збитків);

7) припущення щодо даних, які використовуються під час розрахунку технічних резервів;

8) драйвери (ключі) розподілу (алокації) резерву премій та резерву збитків (включаючи непрямі витрати на врегулювання збитків) на однорідні групи ризику, що відповідають лініям бізнесу;

9) періодичність розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені, за договорами страхування (вхідного перестрахування) та резерв збитків, які виникли, але не заявлені, за договорами вихідного перестрахування, якщо такий розрахунок здійснюється частіше, ніж на кожну звітну дату;

10) порядок та періодичність перевірки повноти, точності та відповідності, адекватності та достовірності даних, що використовуються для розрахунку технічних резервів;

11) порядок визначення розміру середнього збитку за заявленими вимогами (за класом страхування або за подібними страховими випадками в межах класу страхування або страхових ризиків), період, на який зафіксовано розрахований розмір середнього збитку, та періодичність здійснення його перерахунку;

12) порядок розподілу резерву збитків, які виникли, але не заявлені, на когорти договорів (у разі здійснення такого розподілу);

13) особливості методів розрахунку технічних резервів за договорами вхідного перестрахування (за наявності);

14) особливості методів розрахунку технічних резервів за договорами вихідного перестрахування (за наявності);

15) порядок визнання вимоги за договором, що надійшла страховику, такою, що є заявленою вимогою;

16) перелік витрат, які страховик відносить до аквізиційних витрат, а також визначення з цих аквізиційних витрат переліку витрат, які страховик визнає у звітному періоді, у якому вони фактично понесені, та які використовує для визначення розміру відстрочених доходів від перестрахування;

17) перелік витрат, які страховик відносить до витрат на врегулювання збитків, та драйвери (ключі) їх розподілу (алокації);

18) перелік витрат, які страховик відносить до витрат на управління інвестиціями, та драйвери (ключі) їх розподілу (алокації);

19) порядок оцінки та аналізу чутливості припущень, що використовуються для розрахунку технічних резервів;

20) порядок, методи/підходи та періодичність здійснення оцінки адекватності сформованих технічних резервів та перевірки достатності резервів збитків, суми очікуваних регресів.

Страховик має право включити до Політики щодо резервування інші положення додатково до встановлених у пункті 148 глави 17 розділу IV цього Положення.

149. Страховик, крім відомостей, зазначених у пункті 148 глави 17 розділу IV цього Положення, визначає (окремо як щодо договорів прямого страхування/вхідного перестрахування, так і щодо договорів вихідного перестрахування) методи та припущення, відповідно до яких він здійснює:

1) розподіл договорів між портфелями договорів;

2) розподіл договорів, що входять до складу портфеля договорів, на групи;

3) ідентифікацію обтяжливих договорів/договорів вихідного перестрахування, під час первісного визнання яких страховик має чисте вибуття грошових коштів;

4) розподіл груп договорів на когорти договорів.

150. Страховик, що здійснює страхування за класами страхування іншого, ніж страхування життя, щодо кожного класу страхування, на який страховик має діючу ліцензію, крім вимог, визначених у пунктах 148, 149 глави 17 розділу IV цього Положення, визначає:

1) перелік витрат, які страховик відносить до витрат на отримання регресів (у разі формування очікуваних регресів), та драйвери (ключі) їх алокації;

2) методи визначення суми очікуваних регресів, включаючи визначення резерву витрат на отримання регресів та частки доходів, належні перестраховикам від очікуваних регресів, а також періодичність їх розрахунку, якщо такий розрахунок здійснюється частіше, ніж на кожну звітну дату.

151. Страховик, що здійснює страхування за класами страхування життя, крім вимог, визначених у пунктах 148, 149 глави 17 розділу IV цього Положення, визначає:

1) базиси розрахунку технічних резервів залежно від їх застосування та їх обґрунтування, обґрунтування використаних спрощень;

2) порядок врахування індивідуальних підвищень ризиків (визначені в процесі андеррайтингу під час укладення та/або зміні умов договору);

3) порядок розрахунку та розподілу відрахувань до резерву бонусів між договорами для збільшення розміру страхової суми та/або страхової виплати від розміщення технічних резервів та за іншими фінансовими результатами діяльності страховика (участі в прибутках страховика).

152. Методи розрахунку технічних резервів страховик запроваджує не менше ніж на один календарний рік. Унесення змін до обраних методів і формул розрахунку протягом календарного року не допускається, крім таких випадків:

1) отримання (розширення) ліцензії на здійснення діяльності з прямого страхування та/або з вхідного перестрахування за класом страхування (ризиків у межах класу страхування);

2) здійснена перевірка достатності резервів збитків, сформованих на попередні звітні дати, свідчить про дефіцит таких резервів на три попередніх звітних дати поспіль із восьми кварталів, що передують даті розрахунку, та виконані інші вимоги щодо обов’язкової зміни методів і формул розрахунку технічних резервів згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що визначає порядок формування страховиками технічних резервів;

3) в актуарному звіті надано рекомендацію щодо зміни методу розрахунку технічного резерву за класом (класами) страхування;

4) унесення змін до Закону про страхування та нормативно-правового акта Національного банку, що визначає порядок формування страховиками технічних резервів, приведення у відповідність до яких вимагається або дозволено в разі набрання чинності такими змінами.

153. Страховик у разі отримання (розширення) ліцензії на здійснення діяльності з прямого страхування та/або з вхідного перестрахування за класом страхування (ризиків у межах класу страхування) зобов’язаний затвердити Політику щодо резервування (внутрішні документи щодо формування технічних резервів) протягом 30 календарних днів із дня отримання (розширення) ліцензії, але не пізніше дня укладення першого договору за таким класом страхування (ризиком у межах класу страхування).

154. Страховик у випадках, визначених у підпунктах 2-4 пункту 152 глави 17 розділу IV цього Положення, зобов’язаний врахувати зміни під час виконання актуарної функції в частині координації процесу розрахунку технічних резервів та затвердити зміни до Політики щодо резервування (внутрішніх документів щодо формування технічних резервів) протягом 30 календарних днів із дня:

1) внесення відповідних змін до Закону про страхування та нормативно-правового акта Національного банку, що визначає порядок формування страховиками технічних резервів;

2) отримання керівником страховика результатів перевірки достатності резервів збитків, сформованих на попередні звітні дати, якщо перевірка свідчить про дефіцит таких резервів на три звітних дати, що передують даті розрахунку.

Страховик у разі отримання керівником страховика результатів перевірки достатності резервів збитків, сформованих на попередні звітні дати (якщо перевірка свідчить про дефіцит таких резервів на три звітних дати, що передують даті розрахунку), надає інформацію про результати такої перевірки Національному банку.

155. Страховик зобов’язаний упакувати в контейнер-архів формату ZIP із розміром до 8 МБ електронну копію Політики щодо резервування (внутрішні документи щодо формування технічних резервів) у форматі doc/docx, підписану кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) відповідального актуарія та голови ради страховика або уповноваженого члена ради страховика, або іншої уповноваженої радою страховика особи, і таблиці з показниками та ймовірностями за класом страхування життя у форматі xls/xlsx та надіслати разом із супровідним листом на офіційну електронну поштову скриньку Національного банку протягом 15 календарних днів після затвердження Політики щодо резервування або внесення до неї змін страховиком, але не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року (для випадків інших, ніж зазначені в пункті 152 глави 17 розділу IV цього Положення). Контейнер-архів, обсяг якого перевищує 8 МБ, упаковується в багатотомний контейнер-архів. Кожна частина архіву надсилається з окремим електронним повідомленням, у якому в рядку "Тема" в дужках зазначаються порядковий номер частини та через скісну риску "/" - загальна кількість частин.

156. Страховик з метою забезпечення можливості виконання актуарних розрахунків, проведення перевірки адекватності сформованих технічних резервів та перевірки достатності резервів зобов’язаний вести облік договорів і даних про здійснені страхові виплати, виплати викупних сум, зміни, редукування умов договорів та про заявлені збитки, зміни в їх оцінках за звітний період і принаймні за останніх три повних календарних роки, що йому передують (для договорів страхування іншого, ніж страхування життя), або принаймні за таку кількість років, що відповідає тривалості діючих договорів страхування життя, а також даних про умови договорів та страхових зобов’язань, даних застрахованих осіб принаймні за всіма діючими на дату розрахунку договорами, за договорами, які були діючими протягом останніх трьох календарних років, та за договорами, за якими є заявлені вимоги станом на звітну дату.

Дані в інформаційній системі персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страховика (далі - база даних) повинні містити інформацію, яка використовується у базисах розрахунку технічних резервів, у методах розрахунку відповідних класів технічних резервів.

Страховик у разі внесення змін до Політики щодо резервування (внутрішніх документів щодо формування технічних резервів), що потребує введення/обліку додаткових даних, уносить потрібні зміни до бази даних страховика та заповнює додатково визначену інформацію не пізніше дня набрання такими змінами чинності.

157. Документи, що містять відомості, потрібні для розрахунку технічних резервів, підлягають зберіганню протягом строку відповідальності страховика (строку для подання вимоги страховику за подією, що має ознаки страхового випадку), але не менше п’яти років із дати повного виконання зобов’язань за договором.

158. Відповідальний актуарій складає та підписує:

1) річний актуарний звіт згідно з вимогами пункту 161 глави 18 розділу IV цього Положення;

2) проміжний (квартальний) актуарний звіт згідно з вимогами пункту 162 глави 18 розділу IV цього Положення.

159. Відповідальний актуарій подає актуарні звіти раді страховика, комітету з управління ризиками (у разі його створення) та правлінню/дирекції страховика в порядку, визначеному внутрішніми документами страховика.

160. Відповідальний актуарій у порядку, у формі та в строки, встановлені цим Положенням, подає до Національного банку річний актуарний звіт та за вимогою Національного банку проміжний (квартальний) актуарний звіт.

161. Річний актуарний звіт повинен містити відомості принаймні щодо:

1) вступної частини, у якій зазначаються:

ціль та мета звіту;

перелік осіб та посад, залучених до складання звіту;

принципи та стандарти, які застосовувалися під час складання звіту;

обмеження щодо використання вхідних даних, ризиків, невизначеностей та рівня матеріальності (суттєвості), які впливали на формування висновків;

відповідність здійснення розрахунків технічних резервів Політиці щодо резервування та вимогам законодавства України;

рекомендації та зауваження, зазначені в річному актуарному звіті за попередній період, а також шлях їх врахування і усунення;

2) даних:

наявних до початку підготовки актуарного звіту;

запитаних у страховика для складання актуарного звіту;

отриманих від страховика для складання актуарного звіту;

дефіциту даних;

зіставлення ключових показників регуляторної звітності та наданих даних (включаючи кількість укладених договорів, розмір отриманих страхових премій, розмір та кількість страхових виплат);

коригувань даних, які були здійснені для застосування актуарних технік;

інструментів та критеріїв, які були застосовані для перевірки коректності та повноти даних;

узгоджень даних;

судження щодо системи збору та накопичення даних;

результатів, висновків та рекомендацій щодо перевірки адекватності, повноти, точності та надійності даних для розрахунку технічних резервів перед розрахунком таких резервів;

3) аналізу фінансового стану страховика на звітну дату:

загального розміру всіх активів і зобов’язань порівняно з показниками за попередній звітний квартал;

перевірки дотримання вимог щодо платоспроможності на звітну дату;

висновки та рекомендації щодо отриманих коефіцієнтів ефективності діяльності страховика, їх динаміки станом на поточну та попередню річну звітну дату;

4) аналізу розвитку портфеля страховика (окремо за кожною лінією бізнесу):

розміру страхових тарифів (їх достатність та зміна порівняно з попереднім періодом);

динаміки змін портфеля договорів за класами страхування життя в частині зміни середньої строковості портфеля (зростання чи зменшення строковості) та динаміки змін співвідношення портфелів договорів;

розміру технічних резервів;

розміру страхових виплат;

значень коефіцієнтів збитковості та динаміки їх змін не менше ніж за вісім останніх кварталів за класами страхування іншого, ніж страхування життя, на рівні класів страхування (або на рівні груп договорів чи когорт договорів) залежно від доцільності та рівня матеріальності (суттєвості), визначеного страховиком відповідно до його облікової політики;

динаміки дострокового припинення договорів за класами страхування життя та їх редукування;

5) аналізу адекватності та надійності політики з андеррайтингу страховика, включаючи аналіз показників, наведених у підпункті 4 пункту 161 глави 18 розділу IV цього Положення;

6) аналізу витрат:

за їх видами (включаючи аквізиційні витрати, витрати на ведення і обслуговування страхової діяльності, витрати на врегулювання збитків, витрати на отримання регресів, витрати на управління інвестиціями);

за підходами до розподілу (алокації) витрат із зазначенням методів, які використовувалися для розподілу (алокації);

порівняння показників витрат із попередніми періодами (не менше восьми останніх кварталів);

7) актуарної оцінки технічних резервів:

рівня матеріальності (суттєвості), на основі якого приймалися рішення щодо обліку та оцінки зобов’язань;

опису та обґрунтування використаних припущень, спрощень, групувань та показників, крім описаних у Політиці щодо резервування, включаючи розкриття рівня довірчої ймовірності, який використовувався під час розрахунку маржі ризику в складі відповідних технічних резервів;

результатів, висновків та рекомендацій щодо оцінки й аналізу чутливості припущень, використаних для розрахунку технічних резервів, базису розрахунку технічних резервів, якщо така оцінка чи аналіз проводилися;

переліку методів, які використовувалися для розрахунку кожного з видів технічних резервів, які формує страховик, із наведенням обґрунтувань для застосування обраних методів/моделей, а також у разі прийняття страховиком рішення про формування очікуваних регресів - методів, якими обчислено суму очікуваних регресів, здійснено оцінку ймовірності отримання регресу/суброгації;

переліку методів, які використовувалися для оцінки суми витрат на врегулювання збитків у разі прийняття страховиком рішення про формування резерву витрат на врегулювання страхових випадків як окремої складової резерву збитків;

переліку методів, які використовувалися для оцінки суми витрат на отримання регресів у разі прийняття страховиком рішення про формування резерву витрат на отримання регресів як окремої складової резерву збитків;

результатів розрахунку складових технічних резервів за договорами прямого страхування та вхідного перестрахування окремо за валютою страхування на відповідних рівнях агрегування договорів (страхових ризиків, що покриваються договорами), здійснення розрахунку на яких не суперечить вимогам Закону про страхування та нормативно-правового акта Національного банку, що визначає порядок формування страховиками технічних резервів, а також суми нарахованої амортизації аквізиційних витрат, суми очікуваних регресів, на яку зменшується резерв збитків на звітну дату за період, у якому здійснено таке зменшення, суми очікуваних витрат на врегулювання збитків у разі прийняття страховиком рішення про формування резерву витрат на врегулювання страхових випадків як окремої складової резерву збитків, суми очікуваних витрат на отримання регресів у разі прийняття страховиком рішення про формування резерву витрат на отримання регресів як окремої складової резерву збитків окремо за валютою страхування та окремо за кожним класом страхування/лінією бізнесу;

результатів розрахунку складових технічних резервів за договорами вихідного перестрахування окремо за валютою страхування на відповідних рівнях агрегування договорів (страхових ризиків, що покриваються договорами), здійснення розрахунку на яких не суперечить вимогам Закону про страхування та нормативно-правового акта Національного банку, що визначає порядок формування страховиками технічних резервів, а також відстрочених доходів від перестрахування, часток доходів, належних перестраховикам, від очікуваних регресів окремо за валютою страхування та кожним класом страхування/лінією бізнесу;

опису змін порівняно з попереднім звітним періодом щодо використаних методів, базису розрахунку, інших застосованих припущень із зазначенням обґрунтувань щодо застосування таких змін;

аналізу та висновків щодо матеріальних (суттєвих) змін і відхилень від попередніх розрахунків та оцінок;

обґрунтування матеріальних (суттєвих) змін в обсягах окремих видів технічних резервів порівняно з обсягами попередніх звітних періодів, включаючи зміни в перестрахуванні, портфелі страхових продуктів, процесі визнання вимог заявленими чи врегулюванні заявлених збитків (вимог), базі даних;

результатів та рекомендацій щодо перевірки адекватності технічних резервів;

переліку та сум витрат страховика, не включених до оцінок під час перевірки адекватності розміру технічних резервів, та їх обґрунтування;

результатів та рекомендацій щодо перевірки достатності резервів збитків на попередні вісім звітних дат (із зазначенням рівнів довірчої імовірності, що використовувалися для розрахунку маржі ризику в складі резерву збитків на попередні вісім звітних дат), а також адекватності оцінки суми очікуваних регресів та достатності тієї частини сформованого резерву збитків, що є оцінкою витрат на врегулювання збитків на попередні вісім звітних дат;

збільшення/зменшення рівня довірчої імовірності, який використовується для розрахунку маржі ризику;

співвідношення показників за класом страхування/лінією бізнесу, за яким/якою здійснюється оцінка суми очікуваних регресів, які розраховуються та належать до розкриття в актуарному звіті страховика відповідно до законодавства України, що регулює порядок формування технічних резервів страховиком, а також обґрунтування отриманого результату;

обмеження щодо проведеного аналізу чи оцінки або отриманих результатів, що були враховані та/або застосовані;

будь-якої іншої інформації щодо здійсненої модифікації початкових даних та/або використаних актуарних методів і технік, яка б дала змогу отримати аналогічний результат розрахунку технічних резервів іншим незалежним кваліфікованим фахівцем (особою, яка може виконувати обов’язки відповідального актуарія відповідно до законодавства України), використовуючи той самий набір даних, Політику щодо резервування та інформацію із зазначеного звіту;

змін у Політиці щодо резервування;

8) структури перестрахування:

охоплення портфеля перестрахування;

покриття договорів прямого страхування договорами вихідного перестрахування у розрізі страхових продуктів/страхових покриттів;

ключових характеристик договорів вихідного перестрахування (тип договору (факультативний/облігаторний), головний перестраховик, дата початку дії договору, дата закінчення дії договору, продукти, які підпадають під перестрахування, територія покриття, базис перестрахового тарифу, ліміти покриття, спеціальні вимоги щодо агрегованого ліміту, перестрахова премія, базис страхового покриття (календарний рік чи андеррайтинговий рік), рейтингові/нерейтингові перестраховики, виключення);

9) суттєвих суджень, припущень та невизначеностей, застережень щодо адекватності проведених оцінок (з урахуванням критеріїв адекватності, повноти, точності та надійності даних, що спричиняють невизначеність щодо адекватності актуарних оцінок);

10) висновку та рекомендацій відповідального актуарія.

162. Проміжний (квартальний) актуарний звіт повинен містити відомості принаймні щодо:

1) вступної частини, у якій зазначаються:

ціль та мета звіту;

перелік осіб та посад, залучених до складання звіту;

принципи та стандарти, які застосовувалися під час складання звіту;

обмеження щодо використання вхідних даних, ризиків, невизначеностей та рівня матеріальності (суттєвості), які впливали на формування висновків;

відповідність здійснення розрахунків технічних резервів Політиці щодо резервування та вимогам законодавства України;

2) даних:

наявних до початку підготовки актуарного звіту,

запитаних у страховика для складання актуарного звіту;

отриманих від страховика для складання актуарного звіту;

коригувань даних, здійснених для застосування актуарних технік;

3) аналізу фінансового стану страховика на звітну дату:

загального розміру всіх активів та зобов’язань із порівнянням показників із попереднім звітним кварталом;

перевірки щодо платоспроможності на звітну дату;

4) аналізу розвитку портфеля страховика (окремо за кожною лінією бізнесу):

розміру страхових тарифів (їх достатність та зміна порівняно з попереднім періодом);

розміру технічних резервів;

розміру страхових виплат;

значень коефіцієнтів збитковості та динаміки їх змін не менше ніж за вісім останніх кварталів за класами страхування іншого, ніж страхування життя, на рівні класів страхування (або на рівні груп договорів чи когорт договорів) залежно від доцільності та рівня матеріальності (суттєвості), визначеного страховиком відповідно до його облікової політики;

динаміки дострокового припинення договорів та їх редукування за класами страхування життя;

5) аналізу змін політики з андеррайтингу страховика (якщо такі зміни відбулися впродовж відповідного періоду, за який складається проміжний актуарний звіт);

6) актуарної оцінки технічних резервів:

рівня матеріальності (суттєвості), на основі якого приймалися рішення щодо обліку та оцінки зобов’язань;

опису та обґрунтування використаних припущень, спрощень, групувань та показників, крім описаних у Політиці щодо резервування, включаючи розкриття рівня довірчої імовірності, який використовувався під час розрахунку маржі ризику в складі відповідних технічних резервів;