• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Положення про організацію процесу управління проблемними активами в банках України

Національний банк України  | Постанова, Перелік, Положення від 18.07.2019 № 97
8) розрахунок ЧТВ за кожним із визначених банком потенційно прийнятним варіантом врегулювання заборгованості боржника/контрагента;
9) висновки та пропозиції щодо застосування інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента, строки їх упровадження.
109. Банк на підставі результатів оцінки боржника/контрагента та розрахунку ЧТВ приймає одне з таких рішень щодо врегулювання заборгованості боржника/контрагента:
1) застосувати інструменти реструктуризації заборгованості боржника/контрагента;
2) ужити заходів щодо припинення відносин із боржником/контрагентом та застосувати інструменти позасудового та/або судового врегулювання заборгованості боржника/контрагента.
110. Банк застосовує реструктуризацію як пріоритетний інструмент врегулювання заборгованості щодо фінансово- та операційно-життєздатних боржників/контрагентів у разі одночасного виконання таких умов:
1) отримання банком більшого ЧТВ, ніж за примусового врегулювання заборгованості, уключаючи банкрутство, примусове звернення стягнення на предмет застави, примусове стягнення заборгованості або продаж боргу/відступлення права вимоги за боргом третій стороні;
2) банком сформовано судження щодо готовності боржника/контрагента до співпраці з банком стосовно вибору оптимального варіанта реструктуризації та здатності виконувати умови реструктуризації.
111. Банк приймає рішення про вжиття заходів, спрямованих на припинення відносин із боржником/контрагентом, та застосування інструментів позасудового та/або судового повернення заборгованості в одному з таких випадків:
1) банком сформовано судження щодо недоцільності проведення реструктуризації через фінансові труднощі боржника/контрагента;
2) банком визнано боржника/контрагента таким, що не співпрацює з банком.
VIII. Реструктуризація непрацюючих активів
112. Банк застосовує до боржників/контрагентів, які супроводжуються підрозділом НПА, інструменти довгострокової реструктуризації, які сприятимуть відновленню платоспроможності боржника/контрагента та забезпеченню виконання зобов’язань перед банком згідно з установленим графіком погашення заборгованості.
Банк має право застосовувати такі інструменти в поєднанні з інструментами короткострокової реструктуризації.
Банк визначає інструменти реструктуризації заборгованості боржників/контрагентів з урахуванням прикладів, особливостей та обмежень щодо їх застосування, наведені в додатку 5 до цього Положення.
Банк має право на підставі судження довести незастосовність для банку таких інструментів реструктуризації та визначити інші інструменти.
113. Банк у співпраці з боржником/контрагентом розробляє найбільш оптимальний план реструктуризації, який є прийнятним для обох сторін.
114. Банк під час розроблення плану реструктуризації заборгованості боржника/контрагента - юридичної особи, що належить до великого або середнього підприємства, акцентує увагу на фінансовій складовій реструктуризації та, за можливості, включає до плану реструктуризації положення стосовно надання додаткового забезпечення та/або гарантії за кредитом.
Такі пропозиції також можуть стосуватися перегляду або нових умов кредиту, що обмежують рівень адміністративних витрат такого боржника/контрагента, посилюють контроль за його фінансовою звітністю та операційними показниками, запроваджують ключові показники ефективності діяльності з метою проведення моніторингу проміжних результатів виконання.
Банк під час розроблення плану реструктуризації має право разом з боржником/контрагентом розглядати можливий інструментарій операційної реструктуризації боржника/контрагента, спрямований на збереження операційної життєздатності боржника/контрагента, уключаючи ліквідацію/продаж повністю або частково його неосновних активів/збиткових операційних підрозділів/бізнесів.
115. Банк розробляє, затверджує та впроваджує план реструктуризації заборгованості боржника/контрагента не пізніше 90 календарних днів після дати приймання підрозділом НПА документів кредитної справи та іншої документації щодо боржника/контрагента (за винятком процедури фінансової реструктуризації, яка здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про фінансову реструктуризацію").
Банк у разі комплексних та складних реструктуризацій приймає рішення щодо доцільності продовження зазначеного строку, але не більше ніж на 120 календарних днів.
Банк має право визначати інші строки в разі запровадження щодо боржника/контрагента процедури фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, банки-нерезиденти, іноземні державні експортні кредитні агенції, міжнародні фінансові організації, утримувачі єврооблігацій.
116. Банк має право прийняти рішення щодо застосування до боржників/контрагентів, які супроводжуються підрозділом НПА (за винятком пов’язаних із банком осіб), стандартизованих рішень шляхом запровадження стандартизованих програм довгострокової реструктуризації.
Банк затверджує умови та порядок застосування стандартизованих програм довгострокової реструктуризації у внутрішньобанківських документах.
Банк визначає підрозділи/уповноважених осіб, яким делегуються повноваження приймати рішення щодо умов реструктуризації заборгованості боржників/контрагентів у межах стандартизованих програм довгострокової реструктуризації (далі - умови реструктуризації).
Банк застосовує стандартизовану програму довгострокової реструктуризації до боржників/контрагентів, які відповідають визначеним у ній критеріям.
117. Банк затверджує план/умови реструктуризації заборгованості боржника/контрагента та вносить зміни до укладених договорів/укладає нові договори згідно з планом/умовами такої реструктуризації.
118. Банк не рідше одного разу на три місяці здійснює контроль за виконанням боржником/контрагентом плану/умов реструктуризації шляхом:
1) контролю за дотриманням боржником/контрагентом строків та інших умов реструктуризації згідно з укладеними з банком договорами;
2) аналізу подій, що виникли після ухвалення плану/умов реструктуризації заборгованості боржника/контрагента та вплинули на ЧТВ із подальшим перерахунком ЧТВ;
3) аналізу впливу інших подій, що виникли після ухвалення плану/умов реструктуризації заборгованості боржника/контрагента, уключаючи їх вплив на рівень співпраці боржника/контрагента під час реалізації плану/виконання умов реструктуризації, виникнення правових обмежень щодо реалізації реструктуризації, виникнення негативної інформації щодо боржника/контрагента, керівників боржника/контрагента (для юридичної особи), негативної кредитної історії боржника/контрагента.
119. Банк за результатами контролю за виконанням боржником/контрагентом плану/умов реструктуризації заборгованості за необхідності формує судження щодо наявності/ нестачі обґрунтованих підстав для:
1) перегляду плану/умов реструктуризації (унесення змін до поточного плану, затвердження нового плану, зміна окремих заходів та/або умов реструктуризації заборгованості боржника/контрагента);
2) дострокового припинення плану реструктуризації та застосування заходів позасудового та/або судового повернення заборгованості в разі невиконання боржником/контрагентом умов договорів, укладених із банком;
3) списання заборгованості.
( Підпункт 3 пункту 119 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 52 від 17.04.2020 )
120. Банк має право прийняти рішення щодо додаткового кредитування боржників/контрагентів із реструктуризованою заборгованістю за умови формування банком судження, що це сприятиме відновленню платоспроможності боржника/контрагента та не призведе до невиправданого зростання кредитного ризику та/або очікуваних кредитних збитків для банку.
121. Банк у внутрішньобанківських документах установлює якісні та/або кількісні критерії визначення здатності боржника/контрагента виконувати план/умови реструктуризації, які ґрунтуються на оптимальних сумах погашення боржником/контрагентом основного боргу та процентів, виконання боржником/контрагентом інших умов договорів із банком.
122. Банк після запровадження плану/умов реструктуризації має право сформувати судження щодо відновлення платоспроможності боржника/контрагента та прийняти рішення щодо доцільності подальшого супроводження боржника/контрагента підрозділом, який здійснює активні банківські операції, якщо одночасно виконано такі умови:
1) від дати припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента за реструктуризованою заборгованістю згідно з вимогами пункту 167 розділу XVIII Положення № 351 минуло щонайменше 365 календарних днів;
2) від дати запровадження реструктуризації заборгованості боржника/контрагента, що не призвела до виникнення подій дефолту, /банк на підставі судження довів відсутність дефолту боржника/контрагента відповідно до вимог Положення № 351, минуло щонайменше 365 календарних днів;
3) боржник/контрагент протягом щонайменше одного року з дати запровадження реструктуризації здійснював передбачені планом/умовами реструктуризації платежі, уключаючи погашення основного боргу та процентів, із максимальним простроченням погашення до 30 календарних днів;
4) боржник/контрагент від дати запровадження реструктуризації заборгованості забезпечив сплату не менш ніж п’ять відсотків від суми основного боргу;
5) банк на підставі судження довів, що у боржника/контрагента немає ознак потенційної проблемності.
IX. Ужиття заходів, спрямованих на припинення відносин із боржником/контрагентом.
123. Банк у межах заходів щодо припинення відносин із боржником/контрагентом застосовує інструментарій врегулювання заборгованості боржника/контрагента з метою повернення банку максимальної суми заборгованості в найкоротші можливі строки.
124. Банк уживає заходів, спрямованих на повернення заборгованості боржника/контрагента, шляхом застосування інструментів:
1) позасудового врегулювання;
2) судового врегулювання.
125. Банк розробляє план запровадження інструментів позасудового врегулювання заборгованості боржника/контрагента з урахуванням таких факторів:
1) вид продукту, сума заборгованості;
2) наявність, достатність ліквідного забезпечення;
3) наявність у банку комунікацій, зворотного зв’язку з боржником/контрагентом;
4) наявність у банку юридичних підстав для стягнення заборгованості боржника/контрагента;
5) наявність у боржника/контрагента іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
6) наявність та сума заборгованості боржника/контрагента перед іншими кредиторами;
7) ведення/припинення ведення боржником/контрагентом господарської діяльності.
126. Банк застосовує окремо або у сукупності такі інструменти позасудового врегулювання заборгованості боржника/контрагента:
1) погашення заборгованості шляхом перерахування боржником/контрагентом та/або майновим чи фінансовим поручителем грошових коштів на сплату заборгованості боржника/контрагента перед банком;
2) добровільна реалізація боржником/контрагентом/майновим поручителем предмета застави (іпотеки) третім особам за погодженням із банком та під його контролем із подальшим погашенням заборгованості боржника/контрагента перед банком;
3) погашення частини заборгованості боржником/контрагентом із подальшим списанням (уключаючи списання у зв’язку з прощенням)/відступленням права вимоги за непогашеним залишком заборгованості боржника/контрагента;
4) набуття банком у власність предмета застави (іпотеки) з укладанням договору про задоволення вимог заставодержателя/іпотекодержателя або на підставі відповідного застереження в договорі іпотеки;
5) набуття банком у власність заставленого та іншого майна боржника/контрагента, майнового поручителя в рахунок погашення заборгованості боржника/контрагента, уключаючи подальше передавання майна боржнику/контрагенту у фінансовий лізинг;
6) примусове стягнення заборгованості боржника/контрагента шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса;
7) продаж боргу/відступлення права вимоги до боржника/контрагента;
8) конвертація (переведення) частини або всієї суми заборгованості боржника/контрагента в капітал боржника/контрагента;
9) застосування інших інструментів врегулювання заборгованості за умови, що боржник/контрагент (майновий/фінансовий поручитель, гарант) згоден співпрацювати з банком щодо погашення заборгованості (за винятком продажу боргу боржника/контрагента третій особі).
Банк має право поєднувати зазначені інструменти з частковим прощенням заборгованості боржника/контрагента.
127. Банк застосовує заходи звернення стягнення на заставлене або інше майно боржника/контрагента, якщо є ризик втрати майна та/або за наявності судження щодо недоцільності врегулювання заборгованості боржника/контрагента в інший спосіб.
128. Банк застосовує заходи судового стягнення заборгованості, якщо ним сформовано судження щодо недоцільності вжиття заходів позасудового врегулювання заборгованості, або якщо не вдалося повернути заборгованість за непрацюючими активами у позасудовому порядку.
129. Рішення щодо визначення інструментів врегулювання заборгованості за непрацюючими активами (позасудового або судового) та умов (параметрів) такого врегулювання приймає рада/правління банку/комітет НПА згідно з діючим у банку розподілом повноважень.
130. Банк має право прийняти рішення щодо застосування до боржників/контрагентів (за винятком пов’язаних із банком осіб) стандартизованих рішень щодо врегулювання.
Банк затверджує умови та порядок застосування стандартизованих рішень у внутрішньобанківських документах.
Банк визначає підрозділи/уповноважених осіб, яким делегуються повноваження приймати рішення щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів у межах стандартизованих рішень.
Банк застосовує стандартизовані рішення до боржників/контрагентів, які відповідають визначеним у них критеріям.
X. Списання заборгованості
( Назва розділу X в редакції Постанови Національного банку № 52 від 17.04.2020 )
131. Банк з урахуванням вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку, міжнародних стандартів фінансової звітності та цього Положення розробляє та впроваджує положення про списання заборгованості, яке, щонайменше, включає:
1) критерії відсутності обґрунтованих очікувань щодо відновлення фінансового активу, встановлені нормативно-правовим актом Національного банку щодо визначення критеріїв для списання знецінених фінансових активів за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки (основні критерії);
2) інші додаткові (за потреби) критерії для списання знецінених фінансових активів.
Банк не має права визначати більш сприятливі критерії щодо списання знецінених фінансових активів для боржників/контрагентів, які є пов'язаними із банком особами, ніж для інших боржників/контрагентів банку за аналогічними активами;
3) порядок ухвалення рішення щодо списання заборгованості.
( Пункт 131 розділу X в редакції Постанови Національного банку № 52 від 17.04.2020 )
132. Банк у разі списання заборгованості за непрацюючими активами з відображенням її в позабалансовому обліку відповідно до облікової політики банку, за наявності правових підстав для її стягнення, продовжує вживати заходів щодо повернення такої заборгованості до моменту її повного погашення або вичерпання всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на повернення заборгованості.
Банк має право ухвалити рішення про незастосування заходів щодо повернення заборгованості боржника/контрагента, якщо банком сформовано судження, що застосування таких заходів є економічно недоцільним.
XI. Управління стягнутим майном
133. Банк організовує управління стягнутим майном шляхом:
1) визначення відповідального підрозділу та покладання на такий підрозділ функцій щодо управління стягнутим майном;
2) розроблення та впровадження порядку утримання, експлуатації, охорони та страхування майна від втрати/пошкодження до часу його продажу;
3) розроблення та затвердження плану продажу майна;
4) упровадження заходів, спрямованих на реалізацію плану продажу майна, уключаючи рекламні кампанії;
5) постійного моніторингу за виконанням плану продажу майна;
6) аналізу причин відхилень від плану, перегляду заходів, строків виконання заходів, передбачених планом, унесення змін до плану продажу майна;
7) надання уповноваженим колегіальним органам банку звітності щодо виконання плану продажу майна не рідше одного разу на квартал;
8) визначення порядку ухвалення рішень щодо продажу майна.
134. Банк під час розроблення плану продажу стягнутого майна включає до нього заходи, що забезпечать найбільшу ЧТВ від продажу такого майна.
135. Рада/правління банку/комітет НПА затверджує план продажу стягнутого майна в розрізі об’єктів або груп однорідних об’єктів (згрупованих для цілей продажу).
Банк забезпечує можливість деталізації груп однорідних об’єктів майна, включених до плану продажу, до рівня окремих об’єктів.
Банк включає об’єкти інвестиційної нерухомості до плану продажу з урахуванням оптимальних строків, необхідних для здійснення продажу майна за найбільш вигідною для банку ціною.
136. Банк під час планування продажу стягнутого майна враховує такі фактори:
1) вид майна;
2) ліквідність, стан та місцезнаходження майна;
3) сума та періодичність надходження грошових потоків, які генеруються таким майном (для інвестиційної нерухомості);
4) витрати на утримання, експлуатацію та охорону майна;
5) рівень попиту на таке майно на ринку, прогнози щодо змін цін на таке майно упродовж періоду, на який складається план продажу;
6) стан оформлення банком правовстановлюючих документів на стягнуте майно;
7) юридичні ризики, пов’язані з імовірністю оспорювання боржником/контрагентом або третіми особами права власності банку на таке майно;
8) інші ризики для банку, пов’язані з утриманням майна.
137. Рада/правління банку/комітет НПА згідно з діючим у банку розподілом повноважень приймає відповідне рішення щодо реалізації стягнутого майна:
1) за ціною, що є нижчою від вартості, за якою таке майно було прийняте на баланс банку;
2) на умовах розстрочення платежу.
138. Банк має право прийняти рішення щодо залучення зовнішніх компаній для реалізації складних та/або великих об’єктів стягнутого майна, уключаючи виробничі та комерційні об’єкти у формі цілісного майнового комплексу, готельні, торговельні комплекси.

Директор
Департаменту методології


Н. Іваненко
ПОГОДЖЕНО

Перший заступник
Голови Національного банку України


К. Рожкова
Додаток 1
до Положення
про організацію процесу
управління проблемними
активами в банках України
(пункт 18 розділу II)
МІНІМАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК
внутрішньобанківських документів щодо управління проблемними активами
1. Стратегія управління проблемними активами.
2. Оперативний план реалізації стратегії управління проблемними активами.
3. Положення/порядки/регламенти/процедури/інструкції (окремо щодо фізичних та юридичних осіб) з питань:
1) загальної організації роботи з проблемними активами, що передбачають:
мотиваційні програми щодо врегулювання проблемних активів (за наявності);
процедури контролю за якістю даних щодо проблемних активів в інформаційних системах банку;
порядок комунікації з боржниками/контрагентами на кожному етапі життєвого циклу проблемного активу;
порядок передавання кредитної справи та іншої документації щодо боржника/документації щодо контрагента банку до підрозділу НПА;
порядок обміну, використання та зберігання документів, що утворюються під час управління непрацюючими активами та стягнутим майном банку;
2) раннього реагування, що передбачають:
процедури розрахунку та регулярного перегляду ІРП;
порядок застосування ІРП;
порядок визначення категорій боржників/контрагентів для цілей управління потенційно проблемними активами та непрацюючими активами, критерії переведення боржників/контрагентів між такими категоріями;
порядок розроблення, затвердження, впровадження та моніторингу виконання планів заходів щодо боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності;
розподіл функцій, відповідальності та повноважень між підрозділами та колегіальними органами банку щодо раннього реагування;
порядок прийняття рішень щодо раннього реагування;
перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо раннього реагування, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку;
3) проведення реструктуризації, що передбачають:
критерії прийнятності боржника/контрагента для проведення реструктуризації;
перелік документації боржника/контрагента, що підтверджує можливість погашення ним заборгованості за основним боргом та процентами;
порядок оцінки фінансового стану боржника/контрагента, аналізу перспективної фінансової та операційної життєздатності боржника/контрагента;
порядок та умови проведення реструктуризації заборгованості боржників/контрагентів, уключаючи застосування стандартизованих рішень щодо реструктуризації;
розподіл функцій, відповідальності та повноважень між підрозділами та колегіальними органами банку під час проведення реструктуризації;
порядок прийняття рішень щодо реструктуризації;
процедуру моніторингу виконання боржниками/контрагентами умов реструктуризації;
перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо реструктуризації заборгованості боржників/контрагентів, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку;
4) позасудового та/або судового врегулювання заборгованості, що передбачають:
критерії визнання боржника/контрагента таким, що не співпрацює з банком;
критерії прийнятності боржників/контрагентів для примусового врегулювання заборгованості;
порядок та умови проведення врегулювання заборгованості з деталізацією щодо позасудових та судових способів задоволення вимог банку;
розподіл функцій, відповідальності та повноважень між підрозділами та колегіальними органами банку під час проведення позасудового та/або судового врегулювання заборгованості боржників/контрагентів;
порядок прийняття рішень щодо позасудового та/або судового врегулювання заборгованості боржників/контрагентів;
перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо позасудового та/або судового врегулювання заборгованості, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку;
5) списання заборгованості боржників/контрагентів за непрацюючими активами, що передбачають:
критерії (умови) для списання заборгованості боржників/контрагентів за непрацюючими активами, уключаючи списання у зв’язку із прощенням заборгованості;
перелік документів, на підставі яких ухвалюються рішення щодо списання заборгованості боржників/контрагентів за непрацюючими активами;
порядок ухвалення рішень та ліміти повноважень колегіальних органів банку щодо списання заборгованості боржників/контрагентів за непрацюючими активами, уключаючи списання у зв’язку із прощенням заборгованості;
6) залучення зовнішніх компаній (аутсорсерів) до управління проблемними активами банку (у разі, якщо стратегія управління проблемними активами банку передбачає залучення аутсорсерів), що передбачають:
критерії прийнятності та порядок залучення зовнішніх компаній, що надають послуги щодо стягнення боргів, юридичних компаній, зовнішніх консультантів до управління проблемними активами банку;
розподіл функцій та відповідальності між підрозділами банку та порядок їх взаємодії із зовнішніми компаніями під час врегулювання заборгованості боржників/контрагентів;
умови передавання банком функцій щодо стягнення заборгованості боржників/контрагентів зовнішнім компаніям;
вимоги до звітності зовнішніх компаній щодо результатів врегулювання заборгованості боржників/контрагентів;
перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо результатів врегулювання заборгованості боржників/контрагентів зовнішніми компаніями, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку;
7) управління стягнутим майном, що передбачають:
порядок відображення в бухгалтерському обліку майна, на яке банк набуває право власності шляхом реалізації прав заставодержателя або в інший спосіб;
порядок утримання, експлуатації, охорони стягнутого майна;
порядок страхування (за необхідності) стягнутого майна;
порядок залучення зовнішніх компаній для реалізації стягнутого майна;
порядок продажу та ліміти повноважень колегіальних органів банку щодо продажу стягнутого майна;
перелік, зміст та порядок складання управлінської звітності щодо продажу стягнутого майна, порядок звітування уповноваженим колегіальним органам банку.
Додаток 2
до Положення
про організацію процесу
управління проблемними
активами в банках України
(пункт 40 розділу IV)
Приклади показників,
які можуть бути включені банком до стратегії управління проблемними активами
(млн грн)

з/п
Код рядка Показники Перший рік прогноз ного періоду Другий рік прогноз ного періоду Третій рік прогноз ного періоду
1 2 3 4 5 6
1 1 Сума боргу за непрацюючими активами, усього:
2 1.1 у тому числі за наявності події дефолту згідно з підпунктом 1
пункту 164 розділу XVIII Положення № 351
3 1.2 у тому числі за наявності події дефолту згідно з підпунктом 2
пункту 164 розділу XVIII Положення № 351
4 2 Частка непрацюючих активів за кредитними операціями, %, усього:
5 2.1 у тому числі за наявності події дефолту згідно з підпунктом 1
пункту 164 розділу XVIII Положення № 351
6 2.2 у тому числі за наявності події дефолту згідно з підпунктом 2
пункту 164 розділу XVIII Положення № 351
7 3 Зміна суми боргу за непрацюючими активами
8 4 Сума боргу за активами, визнаними банком непрацюючими, усього:
9 4.1 із них попередньо реструктуризовані активи
10 5 Сума боргу за непрацюючими активами, перекласифікованими банком до працюючих активів, усього:
11 5.1. із них попередньо реструктуризовані активи
12 6 Зменшення суми боргу за непрацюючими активами, усього, у тому числі за рахунок:
13 6.1 погашення боргу за непрацюючими активами
14 6.2 продажу/відступлення права вимоги за активами
15 6.3 списання, уключаючи прощення боргу
16 6.4 реалізації заставленого майна
17 6.5 примусового стягнення боргу
18 6.6 конвертації (переведення) частини або всієї суми боргу в капітал боржника/контрагента
19 7 Збільшення суми боргу за непрацюючими активами, усього, у тому числі за рахунок:
20 7.1 купівлі знецінених активів
21 7.2 надання кредитних коштів/фінансування боржникам/контрагентам
22 7.3 капіталізації простроченого боргу
23 8 Отримання грошових коштів від врегулювання непрацюючих активів, усього, у тому числі за рахунок:
24 8.1 погашення непрацюючих активів (тіло кредиту, проценти)
25 8.2 отримання коштів від реалізації застави
26 8.3 отримання коштів від продажу непрацюючих активів
27 9 Бюджет збитків, у тому числі:
28 9.1 списання боргу за рахунок резерву
29 9.2 списання боргу за рахунок прибутку
30 9.3 податковий результат
31 10 Сума боргу за реструктуризованими активами, у тому числі:
32 10.1 за непрацюючими активами
33 10.2 за потенційно проблемними активами
Додаток 3
до Положення
про організацію процесу
управління проблемними
активами в банках України
(пункт 44 розділу IV)
Приклади ключових показників
ефективності управління проблемними активами
1. Загальні показники оцінки рівня проблемних активів у банку:
1) співвідношення загальної суми боргу за непрацюючими активами до загальної суми боргу відповідного портфеля активів;
2) співвідношення загальної суми боргу за непрацюючими та потенційно проблемними активами, балансової вартості стягнутого майна до загальної суми боргу за відповідними активами та балансової вартості стягнутого майна;
3) показники непрацюючих активів у динаміці: зміна обсягу боргу за непрацюючими активами за звітний період (квартал) (+/-), середній за квартал залишок боргу за непрацюючими активами, міграція потенційно проблемних активів та непрацюючих активів за звітний період (квартал) (+/-) між категоріями;
4) співвідношення зміни суми резерву за звітний період (квартал) (+/-) до загальної суми боргу за непрацюючими активами;
5) бюджет збитків: загальний збиток у результаті реструктуризацій, фактичний збиток за звітний період (квартал) порівняно з бюджетом збитків.
2. Ключові показники ефективності персоналу підрозділу НПА:
1) кількість підписаних угод з клієнтами стосовно реструктуризації за звітний період (квартал);
2) кількість підписаних угод з клієнтами, за якими відбулося погашення простроченої заборгованості за звітний період (квартал);
3) співвідношення обсягу погашення боргу за непрацюючими активами за звітний період (квартал) до загальної суми боргу за непрацюючими активами;
4) співвідношення обсягу погашення процентів за непрацюючими активами за звітний період (квартал) до загальної суми боргу за непрацюючими активами;
5) обсяг погашення боргу за рахунок реалізації майна за звітний період (квартал), у тому числі у відсотках до загальної суми боргу за непрацюючими активами.
3. Ключові показники ефективності реструктуризації:
1) реструктуризовані непрацюючі активи у непрацюючих активах банку (кількість боржників/контрагентів, сума заборгованості: валова та за вирахуванням резервів);
2) непрацюючі активи в стадії короткострокової, довгострокової реструктуризації (кількість боржників/контрагентів, сума заборгованості: валова та за вирахуванням резервів);
3) реструктуризовані активи, за якими впродовж звітного періоду (кварталу) відбулося визнання дефолту боржника/контрагента (кількість боржників/контрагентів, сума заборгованості: валова та за вирахуванням резервів);
4) обсяг списання непрацюючих активів за звітний період (квартал) (повністю або частково).
4. Ключові показники ефективності позасудового та судового врегулювання заборгованості:
1) загальна заборгованість та кількість угод за непрацюючими активами, які перебувають на етапі розгляду/перегляду в судах;
2) загальна балансова вартість та кількість об’єктів заставленого майна, прийнятих на баланс банку за звітний період (квартал);
3) середня тривалість судового розгляду справ, завершених у звітному кварталі;
4) сума повернення заборгованості в результаті проведення позасудового та/або судового стягнення за звітний період (квартал) за вирахуванням судових та інших витрат на стягнення.
Додаток 4
до Положення
про організацію процесу
управління проблемними
активами в банках України
(пункт 70 розділу VI)
Приклади індикаторів раннього попередження
1. Загальні індикатори раннього попередження:
1) прострочення боржником/контрагентом боргу в інших банках;
2) реструктуризація/списання боргу боржника/контрагента в інших банках;
3) дефолт майнового та/або фінансового поручителя, та/або заставодавця;
4) наявність судового процесу проти боржника/контрагента, майнового та/або фінансового поручителя, та/або заставодавця;
5) зростання заборгованості боржника або обсягу наданої застави в інших банках;
6) зміна організаційної структури боржника/контрагента;
7) зниження зовнішнього кредитного рейтингу боржника/контрагента;
8) інша негативна інформація щодо боржника/контрагента, групи під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, до якої належить боржник/контрагент, або його основних постачальників, контрагентів та клієнтів;
9) негативні зміни в макроекономічному середовищі, що можуть вплинути на платоспроможність боржників/контрагентів банку.
2. Індикатори раннього попередження для боржників - юридичних осіб:
1) співвідношення чистого боргу до скоригованого прибутку (для великого та середнього підприємства);
2) співвідношення чистого боргу до валового прибутку (для малого підприємства);
3) співвідношення прибутку до процентних витрат;
4) співвідношення загального боргу до активів боржника/контрагента відповідно до алгоритму, наведеного в додатку 6 до цього Положення;
5) співвідношення неопераційних активів до загальних активів боржника/контрагента;
6) кількість календарних днів прострочення погашення боргу боржником/контрагентом;
7) зниження класу боржника/контрагента в банку або іншому банку більше ніж на три класи протягом останніх 12 місяців;
8) накладання арешту на кошти на рахунках боржника/контрагента в банку або іншому банку;
9) дефолт будь-якого учасника групи під спільним контролем/групи пов’язаних контрагентів, до якої належить боржник, в іншому банку;
10) погіршення показників діяльності боржника/контрагента:
збільшення середнього строку користування овердрафтом;
зменшення оборотів та залишків за поточними рахунками, відкритими в банку;
збільшення заборгованості боржника за кредитними лініями;
11) специфічні показники, характерні для боржників/контрагентів, діяльність яких зосереджена в окремому секторі економіки/сегменті ринку, які можуть уключати: рівень заповнення номерів/торговельних площ для готелів/інших об’єктів комерційної нерухомості; відсоток земель, що не обробляються, врожайність для сільськогосподарських підприємств.
3. Індикатори раннього попередження для боржників - фізичних осіб:
1) кількість календарних днів прострочення погашення боргу боржником/контрагентом;
2) поява несанкціонованого (технічного) овердрафту та його непогашення боржником протягом 30 календарних днів;
3) зниження класу боржника/контрагента більше ніж на два класи в банку або іншому банку протягом останніх 12 місяців;
4) накладання арешту на кошти на рахунках боржника/контрагента в банку або іншому банку;
5) наявність інформації щодо зміни соціального статусу боржника/контрагента (втрата роботи, розлучення, втрата працездатності та інша негативна інформація);
6) наявність інформації про відкриту кримінальну справу проти боржника/ контрагента;
7) збільшення середнього строку користування боржником овердрафтом за платіжними картками;
8) збільшення середньої заборгованості боржника за кредитними картками протягом трьох місяців;
9) зменшення підтверджених доходів боржника;
10) зменшення залишків/оборотів за поточними та депозитними рахунками боржника, відкритими в банку.
Додаток 5
до Положення
про організацію процесу
управління проблемними
активами в банках України
(пункт 80 розділу VI)
Приклади інструментів реструктуризації

з/п
Назва інструменту Стислий опис Особливості та обмеження щодо застосування
1 2 3 4
1 Короткострокова реструктуризація
2 Відтермінування сплати основного боргу за кредитом Протягом короткострокового періоду (не більше ніж 12 місяців) сплачуються тільки проценти, основна сума боргу залишається незмінною Застосовується до боржника з тимчасовими фінансовими труднощами і в банку є впевненість, що після пільгового періоду боржник зможе обслуговувати заборгованість. Після закінчення пільгового періоду банк переоцінює можливості обслуговування боргу боржником згідно зі зміненим графіком погашення.
У більшості випадків банк має право пропонувати цей інструмент у поєднанні з іншими інструментами більш довгострокового характеру для компенсації тимчасового зниження обсягів погашення
3 Зменшення обсягів платежів за основним боргом Зменшення суми виплат за сплатою основного боргу строком до 24 місяців для пристосування до тимчасових труднощів боржника генерувати достатні грошові потоки для погашення заборгованості з наступним продовженням обслуговування боргу на підставі прогнозованої здатності боржника щодо погашення боргу. Проценти за кредитом підлягають сплаті в повному обсязі Застосовується до боржника з тимчасовими фінансовими труднощами і в банку є впевненість, що після пільгового періоду боржник зможе обслуговувати заборгованість. Після закінчення пільгового періоду банк переоцінює можливості обслуговування боргу боржником згідно зі зміненим графіком погашення. У більшості випадків цей інструмент пропонується банком у поєднанні з іншими інструментами більш довгострокового характеру для компенсації тимчасового зниження обсягів погашення (наприклад продовження терміну погашення заборгованості)
4 Пільговий період/мораторій на обслуговування боргу Запровадження пільгового періоду (строком до шести місяців) для сплати в повній сумі або частково процентів та/або основної суми боргу Застосовується до боржника з тимчасовими фінансовими труднощами і в банку є впевненість, що після пільгового періоду боржник зможе обслуговувати заборгованість. Після закінчення пільгового періоду банк переоцінює можливості обслуговування боргу боржником згідно зі зміненим графіком погашення. У більшості випадків цей інструмент пропонується банком у поєднанні з іншими інструментами більш довгострокового характеру для компенсації тимчасового зниження обсягів погашення (наприклад продовження терміну погашення заборгованості). Пільговий період додається до початкового строку кредиту
5 Повна або часткова капіталізація нарахованих і несплачених процентів та простроченої суми основного боргу за кредитом Прострочена заборгованість за основним боргом та процентами додається до непогашеного залишку заборгованості для погашення в межах переглянутого графіка платежів Застосовується тільки в тих випадках, коли банк має ґрунтовну та документальну фінансову інформацію щодо доходів та витрат боржника, яка підтверджує спроможність боржника обслуговувати переглянутий графік погашення кредиту; банк отримує від боржника документальне підтвердження того, що боржник розуміє і приймає умови капіталізації. Цей інструмент є нестандартним та повинен застосовуватися банком у виняткових випадках, не більше одного разу протягом строку дії кредитного договору, коли капіталізація є єдиним варіантом реструктуризації боргу боржника. Цей інструмент застосовується тільки до заборгованостей, які не перевищують визначений відсоток від основної суми заборгованості, установлений банком у внутрішніх документах щодо реструктуризації
6 Довгострокова реструктуризація
7 Зменшення розміру процентної ставки за кредитом Постійне/тимчасове зниження процентної ставки (фіксованої/змінної). Тимчасове зниження процентної ставки застосовується на період до 24 місяців. Несплачені проценти капіталізуються на щомісячній основі та включаються в наступні платежі. У разі зниження процентної ставки на весь строк до погашення заборгованості несплачені процентні платежі підлягають прощенню Фінансові труднощі боржника можуть частково виникати через надмірно високу процентну ставку порівняно з доходом позичальника внаслідок зміни ринкових процентних ставок. Цей інструмент застосовується за умови достатності покриття кредитного ризику розміром процентних платежів за зниженою процентною ставкою
8 Пролонгація строку погашення заборгованості Продовження строку погашення кредиту (тобто останньої дати платежу за договором), що дає змогу зменшити суми платежів за рахунок подовження строку обслуговування боргу У разі застосування цього інструменту банк обмежує період пролонгації з дотриманням затверджених банком максимальних строків надання кредитів за відповідним банківським продуктом
9 Надання додаткового забезпечення Отримання від боржника додаткової застави для компенсації більш високого кредитного ризику в межах проведення реструктуризації боргу боржника Не є самостійним інструментом реструктуризації боргу та застосовується банком у поєднанні з іншими інструментами реструктуризації, оскільки не вирішує проблему здатності боржника продовжувати обслуговувати прострочену заборгованість. Як правило, цей інструмент спрямований на покращення співвідношення суми кредиту і вартості забезпечення
10 Продаж заставленого майна за домовленістю Коли банк і боржник погоджуються добровільно розпоряджатися забезпеченим активом (активами) для часткового або повного погашення боргу Банк після продажу заставленого майна реструктуризує залишок боргу. Передавання банку заставленого майна в рахунок погашення заборгованості боржника не розглядається як самостійний інструмент реструктуризації за винятком випадків, коли такий інструмент узгоджений з боржником та застосовується через неврегульовані фінансові труднощі боржника
11 Зміна графіка погашення заборгованості Чинний графік погашення коригується з урахуванням реалістичної поточної та прогнозної оцінки грошових потоків боржника Банк має право застосовувати такі інструменти:
1) часткове погашення: платіж здійснюється (наприклад від продажу активів) на суму, меншу непогашеного залишку заборгованості; цей варіант застосовується для зниження кредитного ризику та забезпечення обґрунтованого погашення залишку заборгованості; банк застосовує цей інструмент пріоритетно щодо інших нижчезазначених інструментів;
2) одноразові платежі в значній сумі: відстрочення погашення значної суми боргу; банк використовує цей інструмент у виняткових випадках, коли банк має ґрунтовні докази ймовірного зростання грошових потоків боржника в майбутньому для оплати залишкового або одноразового платежу;
3) зростаючі платежі: банк розглядає такий інструмент тільки тоді, якщо є вагомі підстави очікувати, що майбутні збільшення платежів можуть бути виконані боржником
12 Валютна конвертація заборгованості Зміна валюти виконання зобов’язань з іноземної валюти на національну валюту Застосовується в разі зростання боргового навантаження на боржника через девальвацію національної валюти та відсутності в боржника стабільних та достатніх надходжень в іноземній валюті для обслуговування боргу
13 Нове кредитування Надання нового фінансування для підтримки відновлення фінансового стану боржника Цей інструмент поєднується з іншими інструментами та застосовується тільки у виняткових випадках. Банк має право надавати боржнику нове кредитування/фінансування протягом угоди про реструктуризацію, що може вимагати надання додаткового забезпечення. У разі проведення реструктуризації за участю інших кредиторів для уникнення додаткового ризику банк має право передбачити в договорі реструктуризації відповідні умови.
Цей інструмент застосовується до кредитів, наданих боржникам - юридичним особам і вимагає проведення ретельної оцінки спроможності боржника обслуговувати борг, уключаючи отримання банком незалежної фахової експертизи реалістичності наданого боржником бізнес-плану і прогнозів грошових потоків, у результаті якої демонструється платоспроможність боржника
14 Консолідація боргів Консолідація експозицій/боргів боржника за різними продуктами в один кредит (фінансовий актив) або їх обмежену кількість Цей інструмент не є самостійним інструментом реструктуризації боргу та застосовується банком у поєднанні з іншими інструментами реструктуризації. Банк застосовує цей інструмент, якщо об’єднання забезпечення і грошових потоків боржника за рахунок оптимізації забезпечує зниження загального кредитного ризику для банку
15 Часткове або повне прощення боргу Банк утрачає право на стягнення частини або всієї суми заборгованості за кредитом Застосовується, якщо банк погоджується на часткове або повне прощення заборгованості на умовах погашення боржником узгодженої (зниженої) суми заборгованості в узгоджені з банком терміни. Банк застосовує прощення заборгованості у випадках, що не призведуть до подальшої хвилі неплатежів за іншими кредитами. Банк визначає умови та порядок застосування інструменту прощення у внутрішньобанківських документах з метою забезпечення належного контролю за зазначеними випадками
16 Інша зміна договірних умов Інші зміни умов кредитного договору, не зазначені вище
Додаток 6
до Положення
про організацію процесу
управління проблемними
активами в банках України
(підпункт 1 пункту 101 розділу VII)
РОЗРАХУНОК
кількісних показників для оцінки фінансової життєздатності боржників/контрагентів - юридичних осіб