V. Процес управління проблемними активами
47. Банк упроваджує процес управління проблемними активами, який охоплює всі етапи життєвого циклу проблемного активу, включаючи:
1) перший етап - раннє виявлення боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності та боржників/контрагентів, що не мають наміру співпрацювати з банком щодо повернення заборгованості;
2) другий етап - реструктуризація/процедура фінансової реструктуризації заборгованості боржника/контрагента (далі - реструктуризація);
3) третій етап - ужиття заходів, спрямованих на припинення відносин із боржником/контрагентом, із застосуванням інструментів позасудового та/або судового повернення заборгованості;
4) четвертий етап - управління стягнутим майном.
48. Банк під час першого етапу:
1) виявляє боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності, які мають прострочення погашення боргу до 90 календарних днів/без прострочення погашення боргу, а також боржників/контрагентів, які не мають наміру співпрацювати з банком щодо повернення заборгованості;
2) взаємодіє з боржником/контрагентом щодо погашення простроченої заборгованості, з’ясовує причини виникнення ознак потенційної проблемності/прострочення погашення боргу, з’ясовує дії боржника/контрагента, спрямовані на повернення до графіка погашення заборгованості згідно з умовами договору;
3) збирає додаткову інформацію, необхідну для оцінки боржника/контрагента (оцінки фінансового стану, платоспроможності з урахуванням сукупного боргового навантаження, повноти і якості кредитної справи, статусу забезпечення, ринкового середовища, що впливає або може мати вплив на подальшу діяльність та фінансовий стан боржника/контрагента), а також визначає та застосовує найприйнятніші заходи щодо зниження кредитного ризику для банку;
4) формує судження щодо доцільності застосування до боржника/контрагента з виявленими ознаками потенційної проблемності інструментів короткострокової реструктуризації, які не призводять до змін/суттєвих негативних змін у ЧТВ;
5) у разі прийняття рішення про застосування до боржника/контрагента інструментів короткострокової реструктуризації та відповідно до визначених банком критеріїв короткострокової реструктуризації пропонує та погоджує з боржником/контрагентом умови реструктуризації його заборгованості на основі індивідуальних або стандартизованих рішень, затверджує умови реструктуризації, вносить зміни до укладених договорів згідно з умовами реструктуризації заборгованості боржника/контрагента;
6) здійснює моніторинг виконання заходів щодо зниження кредитного ризику та/або виконання боржником/контрагентом умов реструктуризації.
49. Банк під час другого етапу:
1) розробляє найефективніші варіанти реструктуризації заборгованості боржника/контрагента, що ґрунтуються на комплексному та об’єктивному аналізі всієї інформації щодо:
фінансового стану боржника/контрагента, його платоспроможності з урахуванням зобов’язань боржника/контрагента перед іншими кредиторами;
готовності боржника/контрагента співпрацювати з банком та виконувати умови реструктуризації заборгованості;
2) визначає у співпраці з боржником/контрагентом найприйнятніший варіант реструктуризації його заборгованості на основі індивідуальних або стандартизованих рішень, затверджує план/умови реструктуризації, вносить зміни до укладених договорів/укладає нові договори згідно з планом/умовами реструктуризації заборгованості боржника/контрагента;
3) здійснює моніторинг виконання боржником/контрагентом плану/заходів реструктуризації.
Банк у разі прийняття рішення щодо недоцільності реструктуризації заборгованості боржника/контрагента має право, пропустивши другий етап, одразу перейти до третього етапу.
50. Банк під час третього етапу визначає та запроваджує судові та/або позасудові інструменти врегулювання заборгованості боржника/контрагента, спрямовані на повернення банку максимальної суми заборгованості у найкоротші можливі строки.
51. Банк під час четвертого етапу:
1) упроваджує заходи, спрямовані на ефективне управління стягнутим майном та підготовку до його продажу;
2) розробляє та затверджує план продажу стягнутого майна;
3) продає стягнуте майно відповідно до умов затвердженого плану продажу.
52. Банк з урахуванням рівня, обсягу та структури проблемних активів банку, динаміки їхніх змін визначає рівень деталізації заходів у межах кожного з етапів життєвого циклу проблемного активу.
53. Банк з метою належного врахування особливостей кожного етапу життєвого циклу проблемного активу розподіляє боржників/контрагентів на управлінські категорії (далі - категорії), які відповідають таким вимогам:
1) кожному з етапів життєвого циклу проблемного активу (за винятком четвертого етапу) відповідає щонайменше одна окрема категорія;
2) банк розробив та впровадив кількісні та якісні критерії, що забезпечують своєчасне віднесення боржників/контрагентів до відповідної категорії, а також їх переведення між такими категоріями.
Банк розробляє та впроваджує заходи з управління проблемними активами, якими враховано специфіку кожної категорії боржників/контрагентів.
Банк визначає підрозділ, який несе відповідальність за впровадження заходів щодо зниження кредитного ризику/врегулювання заборгованості боржників/контрагентів, що належать до відповідної категорії.
54. Банк з метою управління проблемними активами шляхом застосування стандартизованих рішень здійснює сегментацію боржників/контрагентів та визначає однорідні групи потенційно проблемних та непрацюючих активів у межах визначених категорій.
55. Банк здійснює сегментацію боржників/контрагентів, обираючи прийнятні критерії сегментації з такого переліку:
1) вид боржника/контрагента (юридична особа - підприємство/організація, банк, фізична особа - суб’єкт господарювання, фізична особа, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив);
2) результати оцінки фінансової та операційної життєздатності боржника/контрагента - юридичної особи, оцінка фінансової життєздатності боржника/контрагента - фізичної особи;
3) вид економічної діяльності боржника/контрагента (для юридичної особи);
4) вид продукту;
5) цільове призначення кредиту;
6) сума боргу, уключаючи прострочений борг боржника/контрагента;
7) кількість календарних днів прострочення погашення боргу;
8) розмір кредитного ризику за активом;
9) валюта боргу;
10) юридичні дії, вжиті з метою повернення заборгованості/статус судових процесів;
11) якість проведеної реструктуризації боргу боржника/контрагента;
12) рівень співпраці боржника/контрагента з банком;
13) вид, наявність, ліквідність, вартість забезпечення/застави;
14) рівень покриття боргу заставою.
Банк має право визначати додаткові критерії сегментації боржників/контрагентів.
56. Банк під час управління проблемними активами має право ухвалювати та застосовувати стандартизовані рішення щодо активів, за якими загальна сума боргу боржника/контрагента за цими активами не перевищує розміру індивідуальних вимог, установленого для відповідної групи фінансових активів згідно з вимогами розділу XI Положення № 351 (далі - стандартизовані рішення).
Банк установлює порядок перегляду стандартизованих рішень з управління проблемними активами, включаючи визначення не рідше одного разу на рік доцільності/недоцільності внесення до них змін.
57. Банк, керуючись принципом економічної доцільності, з урахуванням обсягів та структури проблемних активів, навантаження, кваліфікації працівників підрозділів банку, задіяних у процесі управління проблемними активами, має право прийняти рішення про передачу окремих процедур з управління проблемними активами на аутсорсинг.
Банк, який передав окрему процедуру з управління проблемними активами на аутсорсинг, залишається відповідальним за належне виконання аутсорсером переданої на аутсорсинг процедури згідно з вимогами цього Положення.
58. Банк передає окремі процедури з управління проблемними активами на аутсорсинг із дотриманням вимог глави 47 розділу VI Положення № 64 та за одночасного виконання таких умов:
1) банк визначив у внутрішньобанківських документах:
критерії прийнятності аутсорсера, уключаючи вимоги щодо досвіду практичної діяльності у відповідній сфері, відсутність фактів, які свідчать про негативну ділову репутацію аутсорсера;
процедуру відбору аутсорсера, уключаючи оцінку його спроможності забезпечити ефективне та у повному обсязі виконання умов договору аутсорсингу;
порядок контролю за діловою репутацією аутсорсера;
порядок оцінки ефективності та якості надання аутсорсером послуг;
порядок регулярного моніторингу та контролю банком за виконанням аутсорсером умов договору, уключаючи порядок отримання від аутсорсера регулярної звітності;
порядок дій банку на випадок розірвання договору з аутсорсером, виконання яких забезпечить безперервність та ефективність процесу управління проблемними активами банку;
процедуру контролю за достовірністю інформації про боржників/контрагентів, що передається аутсорсеру, та дотриманням норм законодавства, нормативно-правових актів щодо захисту персональних даних та інформації, яка становить банківську таємницю;
2) банк визначив у договорі з аутсорсером:
кількісні показники результативності та винагороду аутсорсера, які одночасно враховують ефективність та якість надання послуг;
право банку в односторонньому порядку достроково розірвати договір аутсорсингу, уключаючи випадки порушення аутсорсером умов договору;
формат і періодичність (щонайменше щоквартально) надання аутсорсером звітів банку щодо виконання умов договору;
3) банк визначив структурний підрозділ/відповідальних осіб (особу), який/які здійснюватиме/здійснюватимуть контроль за виконанням аутсорсером умов договору;
4) банк забезпечив достатню кількість та відповідну кваліфікацію працівників, які здійснюють контроль за виконанням аутсорсером умов договору.
59. Банк запроваджує інформаційні системи, які забезпечують ефективний процес управління проблемними активами на всіх етапах життєвого циклу проблемного активу.
60. Банк забезпечує таку функціональність інформаційної системи/інформаційних систем банку щодо управління проблемними активами:
1) накопичення, систематизацію, зберігання поточних та історичних даних у розрізі кожного проблемного активу та/або групи проблемних активів, уключаючи:
дані щодо поточної заборгованості, забезпечення, платежів боржника/контрагента в рахунок погашення заборгованості;
дані щодо компонентів кредитного ризику згідно з вимогами Положення № 351, класу, категорії боржника/контрагента;
інформацію/документи щодо прийнятих рішень та застосованих інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента.
Банк зберігає в інформаційних системах безперервні дані щодо погашених, проданих, списаних непрацюючих активів щонайменше протягом п’яти років із дати припинення їх визнання на балансі;
2) автоматизацію супроводження процесу управління проблемними активами відповідно до вимог цього Положення, уключаючи:
інформаційно-технологічні рішення для автоматизованого управління у розрізі окремих портфелів проблемних активів (дистанційні канали та засоби стягнення простроченої заборгованості), за винятком випадку передачі банком такого процесу на аутсорсинг;
сегментацію боржників/контрагентів банку для потреб управління проблемними активами;
контроль коректності присвоєння боржникам/контрагентам категорії в системі (системах) банку;
підтримку автоматичного розрахунку кількісних індикаторів раннього попередження, які базуються на внутрішніх даних банку;
підтримку автоматичного контролю строку перебування боржників/контрагентів у списку спостереження;
підтримку прийняття рішень щодо врегулювання заборгованості боржників/контрагентів, уключаючи розрахунок ЧТВ у розрізі варіантів реструктуризації;
3) можливість формування звітів зі встановленою періодичністю за:
цільовими показниками стратегії управління проблемними активами банку;
КПЕ в розрізі основних портфелів непрацюючих активів, етапів життєвого циклу проблемного активу, підрозділів, працівників;
показниками якості та ефективності виконання процедур з управління проблемними активами, переданих банком на аутсорсинг;
категоріями боржників/контрагентів;
4) можливість модифікації налаштувань інформаційних систем для забезпечення внесення оперативних змін до структури звітів відповідно до управлінських потреб банку та в разі отримання запитів щодо надання даних/інформації щодо управління проблемними активами від Національного банку.
Банк самостійно визначає необхідну архітектуру та дизайн інформаційної системи/інформаційних систем банку щодо управління проблемними активами.
61. Банк, у якого рівень проблемних активів є значним, ухвалює рішення щодо доцільності впровадження мотиваційних програм для працівників, задіяних у процесі управління проблемними активами, уключаючи працівників підрозділу НПА.
Мотиваційні програми спрямовані на збалансування короткострокових та середньострокових цілей, визначених стратегією управління проблемними активами, та включають якісні й кількісні показники ефективності роботи працівників.
62. Банк визначає кількісні показники, що відображають результативність врегулювання заборгованості, які можуть уключати:
1) суму та відсоток стягнення заборгованості;
2) кількість кредитів із повним погашенням простроченої заборгованості;
3) відсоток кредитів, за якими погашено прострочену заборгованість після отримання нагадувань від банку;
4) кількість реструктуризованих кредитів, уключаючи кредити, за якими після реструктуризації немає фактів прострочення сплати боргу.
63. Банк визначає якісні показники, що відображають ефективність виконання працівниками своїх завдань, які можуть ураховувати якість та успішність ведення переговорів, проактивність, своєчасність та якість підготовки документів і пропозицій.
64. Програмами мотивації працівників підрозділу НПА можуть ураховуватися показники тривалості процесу врегулювання заборгованості (тривалості виконання працівником окремих заходів, наявних фактів та причин затримки у їх виконанні) з урахуванням особливостей врегулювання заборгованості за окремими активами.
VI. Система раннього реагування
65. Банк запроваджує систему раннього реагування, яка включає:
1) ідентифікацію боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності та боржників/контрагентів, які не мають наміру співпрацювати з банком щодо повернення заборгованості;
2) віднесення боржника/контрагента до відповідного сегмента, визначення та запровадження відповідних заходів з метою недопущення зростання обсягів простроченої заборгованості боржника/контрагента перед банком, уключаючи застосування до боржника/контрагента інструментів врегулювання заборгованості;
3) моніторинг виконання та аналіз ефективності запроваджених банком заходів.
66. Банк забезпечує впровадження системи раннього реагування в діяльність підрозділів, що здійснюють активні банківські операції, та її інтеграцію із системою управління ризиками банку.
67. Банк розробляє комплексну систему індикаторів раннього попередження (далі - ІРП), спрямовану на завчасне виявлення у фінансовому стані, діяльності/поведінці боржників/контрагентів ознак потенційної проблемності та дій, що свідчать/можуть свідчити про наміри уникнути виконання зобов’язань перед банком.
68. Банк визначає кількісні та якісні ІРП в розрізі боржників/контрагентів - юридичних та фізичних осіб, які характеризують:
1) фінансову та операційну діяльність боржника/контрагента - юридичної особи, фінансовий стан боржника/контрагента - фізичної особи, уключаючи інформацію щодо обставин, які найближчим часом можуть призвести до виникнення у боржника/контрагента труднощів з обслуговуванням заборгованості;
2) забезпечення/заставу за кредитними операціями;
3) поведінкові характеристики боржника/контрагента, уключаючи наявну негативну інформацію про боржника/контрагента, отриману із зовнішніх джерел з урахуванням даних щодо кредитної історії боржника/контрагента;
4) зміни в економічному середовищі, уключаючи зміни в окремих секторах економіки, сегментах ринку, в яких боржники/контрагенти банку здійснюють діяльність, та/або зміни в яких можуть мати суттєвий вплив на діяльність боржників/контрагентів.
69. Банк забезпечує автоматичний розрахунок кількісних ІРП, які базуються на внутрішніх даних банку щонайменше щодо класу та кількості днів прострочення боржником/контрагентом погашення боргу.
Банк розраховує та контролює значення ІРП, які ґрунтуються на даних та інформації про боржника/контрагента, що отримується із зовнішніх джерел, з урахуванням об’єктивних обмежень щодо доступу банку до зовнішньої інформації з урахуванням вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку.
70. Банк визначає перелік ІРП з урахуванням прикладів, наведених у додатку 4 до цього Положення, з дотриманням щонайменше таких критеріїв:
1) кількість днів прострочення погашення боргу перед банком боржника/контрагента становить більше 30 календарних днів (крім боржника/контрагента - пов’язаної з банком особи);
2) боржник/контрагент, що є пов’язаною з банком особою, допустив прострочення погашення боргу перед банком або порушив інші умови договору з банком;
3) клас боржника/контрагента 9 (для боржників - юридичних осіб, крім банків, бюджетних установ та юридичних осіб - боржників за кредитом під інвестиційний проект)/4 (для інших боржників/контрагентів);
4) щодо боржника/контрагента наявні ознаки високого кредитного ризику згідно з розділом XVII Положення № 351;
5) за інформацією з Кредитного реєстру:
клас боржника/контрагента в іншому банку 10 (для боржників - юридичних осіб, крім банків, бюджетних установ та юридичних осіб - боржників за кредитом під інвестиційний проект)/5 (для інших боржників/контрагентів, крім банків);
6) заборгованість боржника/контрагента за фінансовим активом віднесена банком до другої стадії зменшення корисності згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку з бухгалтерського обліку;
7) щодо боржника/контрагента наявні ознаки дефолту, визначені в пункті 166 розділу XVIII Положення № 351, за якими банк на підставі судження довів відсутність дефолту боржника/контрагента;
8) щодо боржника/контрагента наявні ознаки дефолту, визначені в підпунктах 1, 8, 17, 21 пункту 165 та підпункті 10 пункту 166 розділу XVIII Положення № 351, якщо банк на підставі судження довів, що немає необхідності у врегулюванні заборгованості боржника/контрагента підрозділом НПА;
( Підпункт 8 пункту 70 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
9) реструктуризовані активи, за якими відсутні події дефолту/припинено визнання дефолту боржника/контрагента згідно з вимогами Положення № 351.
Банк під час визначення переліку ІРП має право на підставі судження довести незастосовність для банку окремих ІРП, наведених у додатку 4 до цього Положення, та визначити інші ІРП.
Банк не рідше одного разу на рік переглядає визначені ІРП для отримання обґрунтованої впевненості, що ІРП забезпечують своєчасне виявлення потенційно проблемних боржників/контрагентів.
71. Банк на підставі ІРП формує список спостереження та включає до цього списку боржників/контрагентів з ідентифікованими ознаками потенційної проблемності.
Банк включає боржника/контрагента до списку спостереження не пізніше семи робочих днів після дня ідентифікації банком ознаки потенційної проблемності.
( Пункт 71 розділу VI доповнено новим абзацом другим згідно з Постановою Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
Підрозділи, що здійснюють активні банківські операції, несуть відповідальність за роботу і взаємодію з боржниками/контрагентами, включеними до списку спостереження.
72. Банк не включає боржників/контрагентів, визнаних такими, що не співпрацюють із банком, до списку спостереження та забезпечує врегулювання їх заборгованості підрозділом НПА.
Банк під час визначення боржника/контрагента таким, що не співпрацює з банком, ураховує такі ознаки:
1) фіктивне банкрутство боржника/контрагента;
2) боржник/контрагент не надає банку відповіді в усній або письмовій формі на пропозиції банку стосовно проведення зустрічі або на запит щодо надання іншої інформації про свою діяльність;
3) боржник/контрагент перешкоджає банку в доступі до огляду заставленого майна;
4) боржник/контрагент свідомо не повідомляє та/або приховує від банку інформацію про зміну контактних даних та/або адреси фактичного проживання фізичної особи/фактичного місцезнаходження юридичної особи;
5) дії боржника/контрагента стосовно банку мають ознаки шахрайських;
6) боржник/контрагент не обслуговує борг за своїми зобов’язаннями, попри здатність частково погашати прострочений борг, та вимагає від банку прощення частини боргу та/або проведення реструктуризації на вигідних для себе умовах;
7) боржник/контрагент не йде на конструктивну співпрацю з банком, відхиляє всі пропозиції банку щодо реструктуризації заборгованості, які включають альтернативні варіанти врегулювання заборгованості.
73. Банк з урахуванням вимог цього Положення розробляє та впроваджує порядок управління списком спостереження, який щонайменше визначає:
1) умови та прийнятний строк перебування боржників/контрагентів у списку спостереження;
2) умови виключення боржників/контрагентів зі списку спостереження.
74. Банк забезпечує щомісячний розрахунок кількісних ІРП, контроль та оповіщення відповідальних працівників банку щодо перевищення граничних значень ІРП в інформаційних системах банку.
75. Банк щодо включеного до списку спостереження боржника/контрагента, який входить до групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, аналізує вплив його потенційної проблемності на фінансовий стан інших учасників групи.
Банк приймає рішення щодо включення/не включення до списку спостереження окремих або всіх учасників такої групи, виходячи з аналізу економічної та організаційної взаємозалежності між членами такої групи.
Банк уключає до списку спостереження всіх членів групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, якщо боржник/контрагент, який входить до такої групи, супроводжується підрозділом НПА.
76. Банк, ґрунтуючись на судженні, розробляє план заходів із моніторингу та зниження рівня кредитного ризику (далі - план заходів) щодо боржників/контрагентів, уключених до списку спостереження.
Банк під час розробки плану заходів має право використовувати стандартизовані рішення, уключаючи інформаційно-технічні засоби, що забезпечують автоматичну реалізацію превентивних заходів (розсилання смс-повідомлень, голосові повідомлення, дзвінки боржнику/контрагенту щодо простроченої заборгованості). Банк забезпечує постійний аналіз ефективності використання інформаційно-технічних засобів із метою їх своєчасного вдосконалення.
Банк установлює обґрунтовані строки виконання заходів, передбачених планом, та визначає осіб, відповідальних за їх виконання.
Банк розробляє план заходів з урахуванням усіх активних операцій щодо боржника/контрагента, включеного до списку спостереження.
76-1. Банк здійснює перегляд кредитів (credit review) боржників, включених до списку спостереження, не пізніше 90 календарних днів із дня включення боржника до цього списку та надалі щопівроку.
( Розділ VI доповнено новим пунктом 76-1 згідно з Постановою Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
77. Банк розробляє та затверджує план заходів (за винятком стандартизованих рішень), який може включати всі або окремі заходи з такого переліку:
1) зміна періодичності проведення перегляду кредиту/кредитів (credit review) боржника на квартальну (для фізичних та юридичних осіб), аналіз останньої фінансової звітності боржника, визначення класу боржника;
( Підпункт 1 пункту 77 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
2) визначення правової позиції банку щодо можливості стягнення заборгованості боржника/контрагента: збір необхідних документів залежно від характеру ІРП, перевірка юридичної сили кредитного договору, договорів застави, поруки, оцінка правових підстав для перегляду умов співпраці з боржником/контрагентом, перевірка чинності договорів страхування життя та відповідальності боржника, за якими вигодонабувачем є банк;
3) аналіз стану забезпечення/застави за кредитом/кредитами боржника: перевірка наявності і стану забезпечення, проведення позачергової переоцінки вартості застави та аналіз ринкових умов щодо можливості реалізації такої застави, перевірка чинності договорів страхування боржником застави;
4) перегляд умов співпраці з боржником/контрагентом (за наявності юридичних підстав), які застосовуються залежно від індивідуальної ситуації боржника/контрагента: заборона на додаткове кредитування боржника, виключення боржника з комерційних програм банку щодо продажу банківських продуктів, закриття невикористаних лімітів за відкличними кредитними лініями/закриття лімітів овердрафту, перегляд структури заборгованості (умов та графіка погашення, строків кредитування), вимога щодо надання боржником додаткового забезпечення/застави за кредитом.
78. Банк не рідше одного разу на місяць здійснює моніторинг строків виконання заходів, передбачених планом, та настання строку перебування боржників/контрагентів у списку спостереження, визначених у пункті 86 розділу VI цього Положення.
79. Банк не рідше одного разу на три місяці аналізує виконання плану заходів, уключаючи:
1) контроль повноти виконання плану (перевірка відповідності вжитих заходів затвердженим);
2) аналіз ефективності застосованих заходів, аналіз причин відхилень від запланованих заходів;
3) контроль якості даних (перевірка коректності присвоєння боржнику/контрагенту відповідної категорії з можливістю оперативного виправлення помилок, перевірка та наявність підстав зміни категорії боржника/контрагента);
4) вжиття адекватних дій у разі відхилень від виконання заходів, унесення змін до заходів/подовження строків виконання заходів, ескалація результатів для прийняття управлінських рішень.
80. Банк формує судження щодо доцільності застосування до боржників/контрагентів у списку спостереження інструментів короткострокової реструктуризації.
Банк визначає критерії та інструментарій короткострокової реструктуризації з урахуванням прикладів інструментів, особливостей та обмежень щодо їх застосування, наведених у додатку 5 до цього Положення. Банк має право на підставі судження довести незастосовність для банку таких інструментів реструктуризації та визначити інші інструменти.
81. Банк застосовує інструменти короткострокової реструктуризації за наявності судження, що:
( Абзац перший пунктку 85 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
1) фінансові труднощі боржника/контрагента є тимчасовими та можуть бути подолані у строк до 365 календарних днів;
2) джерела доходу боржника/контрагента або спроможність боржника/контрагента генерувати грошові потоки будуть відновлені у короткостроковій перспективі;
3) обрані банком інструменти короткострокової реструктуризації сприятимуть уникненню подальшого погіршення спроможності боржника/контрагента виконувати у повному обсязі зобов’язання перед банком.
82. Банк має право прийняти рішення щодо застосування до боржників/контрагентів, уключених до списку спостереження (за винятком пов’язаних із банком осіб) стандартизованих рішень шляхом запровадження стандартизованих програм короткострокової реструктуризації.
Банк затверджує умови та порядок застосування стандартизованих програм короткострокової реструктуризації у внутрішньобанківських документах.
Банк визначає підрозділи/відповідальних осіб, яким делегуються повноваження з питань прийняття рішень щодо застосування стандартизованих програм короткострокової реструктуризації.
Банк застосовує стандартизовану програму короткострокової реструктуризації до боржників/контрагентів, які відповідають визначеним у ній критеріям.
83. Банк ухвалює рішення щодо реструктуризації заборгованості боржника/контрагента та вносить зміни до укладених із ним договорів згідно з умовами реструктуризації.
84. Банк не рідше одного разу на три місяці здійснює контроль виконання плану заходів щодо зниження кредитного ризику/виконання боржником/контрагентом умов реструктуризації.
Банк за результатами виконання плану заходів/умов реструктуризації приймає стосовно боржника/контрагента, щодо якого не минув строк перебування боржника/контрагента у списку спостереження, визначений у пункті 86 розділу VI цього Положення, одне з таких рішень:
1) залишити боржника/контрагента у списку спостереження та здійснювати за ним подальший моніторинг;
2) переглянути умови реструктуризації заборгованості боржника/контрагента з урахуванням вимог пункту 81 розділу VI цього Положення;
3) виключити боржника/контрагента зі списку спостереження для подальшого врегулювання його заборгованості підрозділом НПА.
85. Банк виключає боржника/контрагента зі списку спостереження та передає його для подальшого супроводження підрозділом НПА за настання хоча б однієї з таких подій:
( Абзац перший пункту 85 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
1) настання хоча б однієї з подій дефолту боржника/контрагента, визначених у Положенні № 351 (крім події дефолту, настання якої банк визнав на підставі ознак, визначених у підпунктах 1, 8, 17, 21 пункту 165 та/або підпункті 10 пункту 166 розділу XVIII Положення № 351, та щодо такого боржника/контрагента банк сформував судження про відсутність необхідності застосування заходів врегулювання заборгованості підрозділом НПА);
( Абзац другий пункту 85 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
2) банк визнав боржника/контрагента таким, що не співпрацює з банком;
3) банк визнав настання іншої, ніж визначені в підпункті 1 пункту 85 розділу VI цього Положення, події дефолту боржника/контрагента згідно з внутрішньобанківськими документами, включаючи настання події, яка враховує вплив групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, до якої належить боржник/контрагент.
( Підпункт 3 пункту 85 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
86. Строк перебування боржника/контрагента у списку спостереження не має перевищувати:
1) для боржника/контрагента - юридичної особи (крім банку): 365 календарних днів, для пов’язаної з банком особи - 270 календарних днів;
( Абзац другий пункту 86 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
1-1) для боржника/контрагента-банку - 120 календарних днів;
( Пункт 86 розділу VI доповнено новим підпунктом 1-1 згідно з Постановою Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
2) для боржника/контрагента - фізичної особи: 180 календарних днів, для пов’язаної з банком особи - 90 календарних днів.
Правління банку або інший колегіальний орган банку, який має право ухвалювати кредитні рішення, у виняткових випадках на підставі висновку підрозділу з управління ризиками має право ухвалювати обґрунтоване рішення щодо подовження строку перебування боржника/контрагента (крім пов’язаної з банком особи) у списку спостереження.
87. Банк після закінчення строку, передбаченого у пункті 86 розділу VI цього Положення, приймає рішення щодо виключення боржника/контрагента зі списку спостереження з подальшим його супроводженням:
1) підрозділом НПА для врегулювання заборгованості боржника/ контрагента;
2) підрозділом, який здійснює активні банківські операції, якщо у боржника/контрагента немає інших ознак потенційної проблемності.
Банк приймає рішення щодо виключення боржника/контрагента зі списку спостереження, якщо є відповідний висновок підрозділу з управління ризиками або шляхом прийняття автоматичних рішень, розроблених підрозділом із управління ризиками.
88. Банк накопичує в інформаційній системі/інформаційних системах банку інформацію щодо підстав для ідентифікації боржника/контрагента як потенційно проблемного, вжитих заходів та ухвалених рішень щодо боржника/контрагента під час його перебування в списку спостереження.
Банк забезпечує зберігання такої інформації не менше п’яти років після дати виключення боржника/контрагента зі списку спостереження.
VII. Визначення заходів врегулювання заборгованості
89. Підрозділ НПА здійснює подальше супроводження:
1) боржників/контрагентів із фінансовими труднощами, які не вдалося вирішити на етапі раннього реагування;
2) боржників/контрагентів, визнаних такими, що не співпрацюють із банком;
3) боржників/контрагентів, щодо яких банк у виняткових випадках має право прийняти рішення про доцільність вжиття інструментів врегулювання їх заборгованості без попереднього включення таких боржників/контрагентів у список спостереження.
Банк встановлює перелік таких винятків у внутрішньобанківських документах.
90. Банк приймає обґрунтоване рішення щодо вибору та застосування до боржника/контрагента, який супроводжується підрозділом НПА, прийнятних інструментів врегулювання заборгованості шляхом проведення реструктуризації або вжиття заходів, спрямованих на припинення відносин із боржником/контрагентом, із застосуванням інструментів позасудового або судового повернення заборгованості.
( Пункт 90 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
91. Банк для вибору прийнятних інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента послідовно здійснює такі заходи з оцінки боржника/контрагента:
1) збір та перевірку документації та іншої суттєвої інформації щодо боржника/контрагента, аналіз правової позиції банку;
2) аналіз поточного стану зобов’язань боржника/контрагента, уключаючи аналіз зобов’язань інших учасників групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, до якої належить боржник/контрагент;
3) аналіз фінансового стану боржника/контрагента, уключаючи попередню оцінку фінансової життєздатності боржника/контрагента;
4) аналіз перспективної фінансової та операційної життєздатності боржника/контрагента (для юридичної особи), уключаючи прогноз впливу на боржника/контрагента основних операційних та фінансових показників діяльності інших учасників групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, до якої належить боржник/контрагент;
5) порівняльний аналіз доцільних інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента.
Банк має право не здійснювати заходів, передбачених у підпунктах 1-5 пункту 91 розділу VII цього Положення, щодо боржників/контрагентів, які визнані такими, що не співпрацюють із банком, та боржників/контрагентів, щодо яких банком застосовані інструменти врегулювання заборгованості в межах стандартизованих рішень.
Банк під час запровадження будь-якого заходу з переліку, визначеного у підпунктах 1-5 пункту 91 розділу VII цього Положення, має право сформувати судження та ухвалити обґрунтоване рішення щодо недоцільності продовження відносин із боржником/контрагентом та необхідності запровадження інструментів позасудового та/або судового повернення заборгованості.
92. Банк здійснює аналіз власної правової позиції щодо наявності підстав повернення заборгованості боржника/контрагента, у тому числі шляхом:
1) перевірки інформації в загальнодоступних державних реєстрах щодо будь-яких змін у статусі предметів іпотеки/застави, наданих банку, уключаючи наступні іпотеки/застави, зміну власника, звернення стягнення;
2) аналізу документів кредитної справи та іншої документації щодо боржника/документації щодо контрагента стосовно їх відповідності законодавству України;
3) перевірки дотримання боржником/контрагентом, поручителем/майновим поручителем боржника вимог законодавства під час укладання з банком договорів та додаткових угод до них;
4) оцінки правових підстав для звернення стягнення на забезпечення/заставу.
93. Банк проводить аналіз поточного стану зобов’язань боржника/контрагента, у тому числі шляхом:
1) аналізу зобов’язань боржника/контрагента (сума, кількість календарних днів прострочення погашення боргу, наявність та стан обслуговування кредитів у інших банках з урахуванням даних із Кредитного реєстру Національного банку);
2) аналізу стану забезпечення за кредитом/кредитами боржника (перевіряє наявність та стан майна, що надано банком у забезпечення, проводить позачергову переоцінку вартості застави та аналіз ринкових умов щодо можливості реалізації такої застави, перевіряє чинність договорів страхування заставленого майна);
3) аналізу зобов’язань інших учасників групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, до якої належить боржник/контрагент.
94. Банк здійснює позачергову переоцінку вартості забезпечення, якщо така оцінка здійснена раніше ніж за шість місяців до дати приймання підрозділом НПА документів кредитної справи боржника та іншої документації щодо застави.
Банк здійснює перевірку наявності та стану заставленого майна за непрацюючим активом (кредитом). Банк у разі неможливості доступу до майна, що підлягає перевірці, проводить зовнішній огляд майна та складає акт із фіксацією факту неможливості доступу до майна.
Банк ураховує принципи прийнятності забезпечення, визначені у Положенні № 351, під час розроблення та визначення оптимальних варіантів врегулювання заборгованості боржника за рахунок реалізації/звернення стягнення на заставлене майно.
95. Банк використовує консервативні припущення щодо ринкової вартості майна, дисконту до ринкової ціни, юридичних витрат та витрат на продаж, періоду реалізації майна під час порівняльного аналізу можливих інструментів врегулювання заборгованості боржника.
Банк із метою визначення дисконтів під час оцінки відповідного виду майна щорічно здійснює порівняння цін продажу майна з вартістю майна, що міститься в останньому звіті про оцінку такого майна перед його продажем.
96. Банк аналізує вплив поточного стану боржника/контрагента на фінансовий стан інших учасників групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, до якої належить боржник/контрагент.
Банк відповідно до аналізу економічної та організаційної взаємозалежності між членами групи юридичних осіб під спільним контролем та/або групи пов’язаних контрагентів, визначає доцільність застосування інструментів врегулювання заборгованості до окремих або всіх учасників такої групи - боржників/контрагентів банку.
97. Банк аналізує інформацію щодо наявності у боржника/контрагента інших кредиторів та визначає доцільність проведення переговорів із такими кредиторами для вироблення комплексного рішення для врегулювання заборгованості боржника/контрагента, уключаючи застосування процедури фінансової реструктуризації відповідно до вимог Закону України "Про фінансову реструктуризацію".
98. Банк під час збору інформації та даних, здійсненні аналізу правової позиції, поточного стану зобов’язань боржника/контрагента має право прийняти рішення щодо невиконання окремих заходів, передбачених у пунктах 92 та 93 розділу VII цього Положення, якщо такі заходи були виконані на етапі раннього виявлення потенційно проблемних активів та забезпечують обґрунтовані висновки на підставі актуальної інформації щодо зобов’язань боржника/ контрагента.
99. Банк здійснює аналіз фінансового стану боржника/контрагента, застосовуючи:
1) аналіз минулих та поточних фінансових та операційних показників діяльності боржника/контрагента;
2) аналіз сукупної заборгованості боржника/контрагента за всіма активними операціями перед банком та перед іншими кредиторами (за наявності) для визначення загального боргового навантаження боржника/контрагента.
100. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника/контрагента на підставі кількісних та якісних показників з використанням, щонайменше, показників, визначених в Положенні № 351.
Глибина та деталізація оцінки фінансового стану боржника/контрагента має відповідати розміру кредитного ризику боржника/контрагента, стану обслуговування ним боргу.
Оцінка фінансового стану боржника/контрагента - юридичної особи має враховувати вплив групи юридичних осіб під спільним контролем або групи пов’язаних контрагентів, до якої належить такий боржник/контрагент, на його фінансовий стан та спроможність забезпечувати належне виконання умов договору з банком.
101. Банк здійснює попередню оцінку фінансової життєздатності боржників/контрагентів із застосуванням, щонайменше, таких кількісних показників:
1) для боржника/контрагента - юридичної особи:
співвідношення чистого боргу до прибутку до вирахування витрат за процентами, податків та амортизаційних відрахувань, скоригованого на інші операційні доходи та витрати та чисті процентні витрати - для великого та середнього підприємства (далі - співвідношення чистого боргу до скоригованого прибутку);
співвідношення чистого боргу до валового прибутку - для малого підприємства (далі - співвідношення чистого боргу до валового прибутку);
рівень покриття операційним прибутком процентних витрат (далі - співвідношення прибутку до процентних витрат);
співвідношення розміру боргу боржника за кредитом до ринкової вартості застави (без урахування податку на додану вартість) (далі - співвідношення боргу до вартості застави);
( Абзац п'ятий підпункту 1 пункту 101 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
2) для боржника - фізичної особи:
співвідношення боргу до вартості застави;
співвідношення сукупного розміру внесків боржника на погашення боргу за кредитом (уключаючи внески за кредитами в інших банках) до обсягу сукупного чистого доходу боржника за відповідний період (далі - співвідношення внесків за кредитом до чистого доходу).
Банк розраховує співвідношення чистого боргу до скоригованого прибутку, співвідношення чистого боргу до валового прибутку, співвідношення прибутку до процентних витрат відповідно до алгоритму, наведеного в додатку 6 до цього Положення.
Банк має право додатково визначати інші кількісні показники та їх граничні значення, що характеризують фінансову життєздатність боржника/ контрагента.
102. Банк формує судження щодо фінансової нежиттєздатності боржника/контрагента - юридичної особи за наявності однієї з таких ознак:
1) співвідношення чистого боргу і скоригованого прибутку або співвідношення чистого боргу до валового прибутку за даними останньої наявної у банку фінансової звітності боржника/контрагента є більшим 5;
2) співвідношення прибутку і процентних витрат є меншим 1;
3) співвідношення боргу до вартості застави перевищує 110 відсотків (не застосовується до кредитів без застави).
103. Банк формує судження щодо фінансової нежиттєздатності боржника/контрагента - фізичної особи за наявності однієї з таких ознак:
1) співвідношення боргу до вартості застави перевищує 110 відсотків та одночасно немає надходжень на рахунки, відкриті у банку (за наявності) та заходи раннього реагування, вжиті банком, не призвели до погашення простроченої заборгованості (не застосовується до кредитів без застави);
2) співвідношення внесків за кредитом до чистого доходу перевищує 100 відсотків.
104. Банк здійснює аналіз перспективної фінансової та операційної життєздатності боржника/контрагента - юридичної особи шляхом:
1) аналізу бізнес-плану боржника/контрагента.
Банк ураховує повноту, своєчасність, достовірність інформації та пояснень, наданих боржником/контрагентом до бізнес-плану, реалістичність припущень, використаних під час його складання, оцінювання готовності боржника/контрагента співпрацювати з банком для врегулювання заборгованості;
2) побудови прогнозу грошових потоків та оцінки спроможності боржника/контрагента відновити платоспроможність у майбутньому в обсязі, необхідному для забезпечення повного виконання зобов’язань перед банком.
Банк під час здійснення аналізу перспективної фінансової та операційної життєздатності боржника за спеціалізованим кредитом також ураховує вимоги пунктів 67-3, 67-4, 67-9 розділу IV-1 Положення № 351 щодо здійснення банком контролю за відповідністю реалізації проєкту за спеціалізованим кредитом/оцінки бізнес-плану проєкту/стрес-тестування боржника.
( Пункт 104 розділу VII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 39 від 06.04.2024 )
105. Банк здійснює порівняльний аналіз потенційно прийнятних варіантів врегулювання заборгованості боржника/контрагента, уключаючи варіанти реструктуризації, позасудового та/або судового врегулювання заборгованості, на підставі результатів розрахунку ЧТВ, які враховують ймовірність реалізації кожного з таких варіантів.
106. Банк здійснює розрахунок ЧТВ із дотриманням такого:
1) розрахунок очікуваних грошових потоків банк здійснює відповідно до внутрішніх процедур (положень), що встановлюють методику оцінки очікуваних кредитних збитків;
2) дисконтування очікуваних грошових потоків банк здійснює із застосуванням ринкової ставки, визначеної згідно з порядком, установленим у внутрішньобанківських документах.
( Пункт 106 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 41 від 19.05.2021 )
106-1.ЧТВ є сумою теперішніх вартостей очікуваних грошових потоків за заборгованістю боржника/контрагента від:
1) погашення основного боргу, процентів та комісій;
2) надходжень грошових коштів від реалізації заставленого майна, забезпечення та гарантій (порук);
3) інших надходжень грошових коштів у рахунок погашення заборгованості боржника/контрагента, уключаючи надходження від третіх осіб, продажу банком заборгованості боржника/контрагента, страхового відшкодування;
4) витрат на впровадження інструментів урегулювання, які ураховуються зі знаком (-), уключаючи платежі за послуги третіх осіб.
( Пункт розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 41 від 19.05.2021 )
107. Банк під час оцінки ймовірності реалізації варіантів врегулювання заборгованості боржника/контрагента враховує рівень співпраці боржника/контрагента з банком у минулому, фінансовий стан, кваліфікацію менеджменту боржника/контрагента, поточні та прогнозні ринкові умови.
Банк застосовує консервативну оцінку під час побудови очікуваних грошових потоків, яка підтверджується власним досвідом та враховує історичні показники втрат у разі дефолту щодо подібних активів.
Для боржників/контрагентів, заборгованість яких перевищує один відсоток від регулятивного капіталу банку на дату розрахунку, оцінка кожного доцільного варіанта врегулювання також ураховує вплив на ліквідність та капітал банку, якщо очікуваний ефект від їх застосування за ЧТВ відрізняється не суттєво.
108. Банк визначає перелік документів та інформації, якими оформляються результати оцінки боржника/контрагента, висновки та пропозиції щодо застосування інструментів врегулювання заборгованості боржника/контрагента. Цей перелік повинен обов’язково містити:
1) обсяг заборгованості боржника/контрагента перед банком;
2) обсяг простроченої заборгованості боржника/контрагента перед банком;
3) установлені банком причини фінансових труднощів боржника/ контрагента;
4) результати переговорів із боржником/контрагентом;
5) результати аналізу фінансових показників боржника/контрагента, прогнозних грошових потоків;
6) інформацію про ринкову вартість забезпечення/застави за кредитом/кредитами, покриття боргу заставою;
7) висновки щодо фінансової та операційної життєздатності боржника/контрагента;