Про затвердження Положення про ліцензування банків

482. Керівник і головний бухгалтер філії мають відповідати вимогам, установленим статтею 42 Закону про банки до керівників банку.

483. Заявник подає до Національного банку рішення уповноваженого органу іноземного банку про призначення керівника, головного бухгалтера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії іноземного банку та відомості щодо їх професійної придатності та ділової репутації згідно з вимогами розділу VI цього Положення.

484. Національний банк погоджує осіб, призначених на посади керівника, головного бухгалтера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії в порядку, визначеному розділом VI цього Положення.

485. Національний банк перевіряє відповідність законодавству України особи, призначеної на посаду відповідального працівника філії в порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку щодо здійснення банками фінансового моніторингу.

486. Іноземний банк підтверджує наявність власних коштів на здійснення внесків до приписного капіталу філії іноземного банку (з урахуванням установленого статтею 24 Закону про банки його мінімального розміру) згідно з пунктами 145, 146 глави 18 розділу III цього Положення.

487. Іноземний банк подає документи для відкриття в Національному банку накопичувального рахунку для формування приписного капіталу філії одночасно з поданням пакета документів для акредитації філії. Кошти у вільно конвертованій валюті для формування приписного капіталу філії іноземного банку акумулюються/перераховуються іноземним банком не пізніше ніж через п’ять робочих днів після відкриття накопичувального рахунку філії в Національному банку. Заявник подає Національному банку копії платіжних документів, що підтверджують внесення коштів у розмірі приписного капіталу філії на її рахунок.

488. Заявник подає до Національного банку письмове зобов’язання іноземного банку (гарантію) безумовного виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з діяльністю його філії в Україні, підписане головою ради чи правління іноземного банку.

489. Філія іноземного банку має бути забезпечена належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням і комунікаційними засобами для здійснення банківської діяльності та захисту інформації, ведення бухгалтерського обліку та складання щоденного балансу та надання статистичної звітності, проведення розрахунків й участі в системі електронних платежів Національного банку, що відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку.

490. Філія іноземного банку має бути забезпечена приміщенням, касовим вузлом, технічний стан і організація охорони яких відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку. Приміщення філії мають відповідати вимогам глави 28 розділу IV цього Положення щодо забезпечення доступу маломобільних груп населення до послуг, що надаються такою філією.

491. Національний банк має право перевірити відповідність банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення та приміщення філії іноземного банку, яка відкривається в Україні, вимогам нормативно- правових актів Національного банку.

492. Заявник подає до Національного банку інформацію органу банківського нагляду країни, в якій зареєстровано іноземний банк, про його фінансовий стан, власників істотної участі в ньому, керівників іноземного банку, відсутність або наявність зауважень органу нагляду до діяльності цього банку, можливі ризики для банку у зв’язку зі створенням ним філії в Україні.

493. Заявник подає до Національного банку бізнес-план філії іноземного банку на поточний рік і три наступних роки згідно з вимогами, визначеними пунктом 215 глави 24 розділу IV цього Положення.

494. Заявник подає до Національного банку документи для оцінки ділової репутації іноземного банку згідно з вимогами глави 9 розділу П цього Положення.

495. Заявник подає до Національного банку відомості щодо власників істотної участі в іноземному банку за формою, визначеною нормативно- правовим актом Національного банку щодо порядку подання відомостей про структуру власності банку.

496. Національний банк протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про акредитацію філії іноземного банку надсилає на адресу філії із супровідним листом банківську ліцензію та два примірники погодженого Національним банком положення про філію. Примірники положення про філію, які надсилаються заявникові, повинні бути підписані уповноваженою особою Національного банку та засвідчені у встановленому Національним банком порядку.

497. Національний банк має право відмовити в акредитації філії іноземного банку з підстав, визначених статтею 24 Закону про банки.

498. Філія іноземного банку має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг за умови виконання вимог глави 27 розділу IV цього Положення.

499. Філія іноземного банку не має права відкривати відокремлені підрозділи в Україні.

500. Заявником у процесі акредитації представництва іноземного банку в Україні є іноземний банк.

501. Заявник для акредитації представництва іноземного банку подає до Національного банку документи, визначені статтею 24 Закону про банки, з урахуванням пункту 502 глави 61 розділу Х цього Положення.

502. Положення про представництво іноземного банку подається в трьох примірниках, має бути викладене українською мовою, затверджене уповноваженим органом і підписане уповноваженим представником заявника, бути прошитим і містити на титульній сторінці місце для відмітки про погодження положення Національним банком.

503. Національний банк протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про акредитацію представництва іноземного банку надсилає на адресу представництва із супровідним листом два примірники погодженого Національним банком положення про представництво. Примірники положення про представництво, які надсилаються заявникові, повинні бути підписані уповноваженою особою Національного банку та засвідчені у встановленому Національним банком порядку.

504. Національний банк має право відмовити в акредитації представництва іноземного банку в Україні з підстав, визначених статтею 24 Закону про банки.

505. Іноземний банк відповідно до статті 24 Закону про банки повідомляє Національний банк про зміни інформації та документів щодо їх філій, представництв, які надавалися Національному банку, протягом двох тижнів після внесення цих змін із наданням зміненої інформації, документів або їх засвідчених копій.

506. Іноземний банк у разі внесення змін до положення про філію/ представництво для його погодження подає до Національного банку такі документи:

1) рішення уповноваженого органу іноземного банку про внесення змін до положення про філію/представництво або його засвідчену копію;

2) нову редакцію положення про філію/представництво в трьох примірниках.

507. Іноземний банк у разі призначення на посаду нового керівника, головного бухгалтера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії погоджує їх із Національним банком згідно з вимогами розділу VI цього Положення.

508. Іноземний банк у разі внесення змін до положення про філію у зв’язку зі зміною її приписного капіталу підтверджує наявність власних коштів на здійснення додаткових внесків до приписного капіталу філії та подає копії платіжних документів, що підтверджують унесення коштів до приписного капіталу філії на її рахунок.

509. Філія в разі внесення змін до положення про філію у зв’язку зі зміною її найменування, крім визначених пунктом 506 глави 62 розділу X цього Положення документів, подає до Національного банку клопотання про заміну банківської ліцензії, виданої філії Національним банком (рішення про заміну приймає член Правління Національного банку).

510. Іноземний банк у разі внесення змін до положення про філію у зв’язку зі зміною її місцезнаходження (крім випадків перейменування міста, вулиці, зміни номера будинку), крім визначених пунктом 506 глави 62 розділу X цього Положення документів, подає підписане його уповноваженим представником запевнення про відповідність нового приміщення, касового вузла філії вимогам, установленим Законом про банки та нормативно-правовими актами Національного банку.

511. Національний банк протягом одного місяця розглядає пакет документів щодо внесення змін до положення про філію/представництво та в разі їх відповідності законодавству України, нормативно-правовим актам Національного банку погоджує нову редакцію положення про філію/представництво та здійснює запис про це в Державному реєстрі банків (рішення приймає Комітет з нагляду).

512. Національний банк має право відмовити в погодженні нової редакції положення про філію/представництво з таких підстав:

1) подання неповного пакета документів;

2) невідповідності поданих документів вимогам законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку;

3) приміщення та/або касовий вузол філії не відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку (у разі зміни місцезнаходження філії).

513. Національний банк у разі невідповідності нової редакції положення про філію/представництво іноземного банку законодавству України, нормативно-правовим актам Національного банку повідомляє про це іноземний банк із вимогою усунути невідповідність.

514. Національний банк має право ініціювати процедуру припинення діяльності (ліквідації) філії іноземного банку в порядку, визначеному законодавством України.

515. Національний банк скасовує акредитацію представництва іноземного банку в Україні не пізніше, ніж через 15 робочих днів із дня отримання відповідної інформації/документів у таких випадках:

1) повідомлення іноземного банку про закриття в Україні його представництва - у такому разі до Національного банку подаються такі документи:

клопотання іноземного банку про закриття представництва, підписане уповноваженим представником іноземного банку;

рішення уповноваженого органу іноземного банку про закриття представництва чи його засвідчена копія;

2) набрання законної сили рішенням суду про закриття в Україні представництва іноземного банку - у такому разі до Національного банку подається це рішення суду;

3) відкликання в іноземного банку банківської ліцензії та його ліквідації (банкрутства) - у такому разі до Національного банку подається рішення уповноваженого органу іноземної країни про ліквідацію (банкрутство) іноземного банку чи його засвідчена копія;

4) наявність інформації, що іноземний банк уключений до переліку осіб, до яких застосовано міжнародні санкції, в установленому законодавством порядку.

516. Національний банк має право скасувати акредитацію представництва іноземного банку в Україні в разі порушення представництвом банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, а також у разі отримання Національним банком на його запит інформації від уповноваженого органу іноземної країни про відкликання в іноземного банку банківської ліцензії та його ліквідацію (банкрутство).

517. Національний банк скасовує акредитацію представництва іноземного банку шляхом прийняття Комітетом з нагляду рішення про скасування акредитації представництва іноземного банку та внесення (здійснення) запису до Державного реєстру банків про скасування акредитації представництва.

518. Датою запису до Державного реєстру банків про скасування акредитації представництва іноземного банку в Україні вважається дата набрання чинності рішенням Комітету з нагляду про скасування акредитації представництва.

519. Банк може бути ліквідований:

1) за рішенням єдиного акціонера або загальних зборів акціонерів банку;

2) у разі відкликання Національним банком банківської ліцензії, виданої банку, з власної ініціативи (за наявності підстав, визначених у статті 77 Закону про банки) або за пропозицією Фонду гарантування вкладів згідно із Законом про систему гарантування.

520. Ліквідація банку за рішенням єдиного акціонера або загальних зборів акціонерів банку здійснюється в порядку, визначеному законодавством про ліквідацію юридичних осіб, з урахуванням особливостей, визначених главою 64 розділу XI цього Положення.

521. Ліквідація банку в разі відкликання Національним банком банківської ліцензії, виданої банку, з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів здійснюється в порядку, визначеному Законом про систему гарантування.

522. Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим із дня внесення запису про припинення банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру.

523. Національний банк здійснює виключення із Державного реєстру банків відомостей про банк у зв’язку з його ліквідацією в порядку, визначеному главою 65 розділу XI цього Положення.

524. Банк може бути ліквідований за рішенням єдиного акціонера або загальних зборів акціонерів банку в порядку, передбаченому законодавством України та цим Положенням, за умови отримання згоди Національного банку.

525. Банк для отримання згоди Національного банку на ліквідацію банку за рішенням його власників подає до Національного банку такі документи:

1) рішення єдиного акціонера або протокол із рішеннями зборів акціонерів про ліквідацію банку, обрання ліквідатора/ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації банку та іншими рішеннями, передбаченими законодавством України про припинення юридичних осіб (його засвідчену копію);

2) порядок ліквідації банку, затверджений рішенням єдиного акціонера або загальних зборів акціонерів банку;

3) інформацію про ліквідатора/голову та членів ліквідаційної комісії банку, що підтверджує їх відповідність вимогам, установленим Законом про систему гарантування для ліквідатора банку та осіб, залучених до ліквідації.

526. Порядок ліквідації банку, що подається до Національного банку згідно з підпунктом 2 пункту 525 глави 64 розділу ХІ цього Положення, має містити інформацію про порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до банку, обсяги вимог кредиторів, перелік конкретних заходів щодо їх задоволення та строки виконання заходів щодо припинення здійснення банківської діяльності.

527. Правління Національного банку приймає рішення про надання згоди на ліквідацію банку за рішенням його власників.

528. Правління Національного банку одночасно з прийняттям рішення про надання згоди на ліквідацію банку за рішенням його власників приймає рішення про відкликання банківської ліцензії, виданої банку.

529. Національний банк відмовляє в наданні згоди на ліквідацію банку за рішенням його власників у разі виявлення ознак, за якими цей банк повинен бути віднесений до категорії проблемних або неплатоспроможних (рішення приймає Правління Національного банку).

530. Ліквідація банку за рішенням його власників починається з дати прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії, виданої банку.

531. Голова ліквідаційної комісії, обраної для здійснення ліквідації банку, керує її роботою. У період тимчасової відсутності голови ліквідаційної комісії його обов’язки виконує заступник голови цієї комісії.

532. Ліквідацію відокремленого підрозділу банку здійснює призначений ліквідаційною комісією уповноважений представник - член ліквідаційної комісії, який діє на підставі відповідної довіреності.

533. Ліквідатор/ліквідаційна комісія з дати відкликання Національним банком у банку банківської ліцензії до дати внесення запису про ліквідацію банку до Єдиного державного реєстру щомісяця до 10 числа має надавати Національному банку інформацію станом на початок місяця про виконання порядку ліквідації банку (про задоволення вимог кредиторів і про витрати, пов’язані з ліквідаційною процедурою).

534. Комітет з нагляду приймає рішення щодо виключення відомостей про банк із Державного реєстру банків на підставі документів, що подаються до Національного банку ліквідатором/головою ліквідаційної комісії банку (у разі ліквідації банку за рішенням його власників) або Фондом гарантування вкладів (у разі ліквідації банку згідно з пунктом 521 глави 63 розділу XI цього Положення) після внесення запису про припинення банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру. Комітет з нагляду приймає рішення протягом одного місяця з дати подання до Національного банку всіх документів, визначених у пункті 535 або 536 глави 65 розділу ХI цього Положення.

535. Ліквідатор/голова ліквідаційної комісії банку в разі ліквідації банку за рішенням його власників для виключення відомостей про банк із Державного реєстру банків подає до Національного банку:

1) рішення єдиного акціонера чи протокол із рішеннями загальних зборів акціонерів банку про затвердження ліквідаційного балансу банку та звіту ліквідатора/ліквідаційної комісії про завершення ліквідації банку (їх засвідчені копії);

2) ліквідаційний баланс банку та звіт ліквідатора/ліквідаційної комісії про завершення ліквідації банку, засвідчені підписами ліквідатора/голови ліквідаційної комісії та затверджені рішенням єдиного акціонера або загальних зборів акціонерів банку;

3) відомість накопичених оборотів за балансовими та позабалансовими рахунками за весь період ліквідації банку;

4) аудиторський звіт/висновок про здійснення перевірки повноти та достовірності ліквідаційного балансу банку;

5) інформацію про закриття накопичувального рахунку банку;

6) акти про передавання документів банку до архіву Національного банку;

7) інформацію про припинення повноважень/звільнення керівників банку та керівника підрозділу внутрішнього аудиту, що відбулися після прийняття рішення про ліквідацію банку за рішенням його власників (з датою припинення повноважень/звільнення кожного), та засвідчені копії рішень уповноваженого органу/уповноваженої особи про таке припинення повноважень/звільнення.

Національний банк має право вимагати в ліквідатора/голови ліквідаційної комісії банку подання додаткових документів, які підтверджують дані ліквідаційного балансу банку. Ліквідатор/голова ліквідаційної комісії банку подає додаткові документи не пізніше ніж через п’ять робочих днів із дати отримання відповідного запиту Національного банку.

536. Фонд гарантування вкладів у разі ліквідації банку згідно з пунктом 521 глави 63 розділу XI цього Положення для виключення відомостей про банк із Державного реєстру банків подає до Національного банку:

1) рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів про затвердження ліквідаційного балансу банку та звіту Фонду гарантування вкладів або уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів про завершення ліквідації банку (їх засвідчені копії);

2) складений відповідно до нормативно-правового акта Фонду гарантування вкладів щодо порядку виведення банків із ринку звіт Фонду гарантування вкладів або уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів про завершення ліквідації банку;

3) акти про передавання документів банку до архіву Національного банку;

4) інформацію про припинення повноважень/звільнення керівників банку та керівника підрозділу внутрішнього аудиту, що відбулися після прийняття рішення про визнання банку неплатоспроможним або про відкликання Національним банком у банку банківської ліцензії з власної ініціативи (з датою припинення повноважень/звільнення кожного) та засвідчені копії рішень уповноваженого органу/уповноваженої особи про таке припинення повноважень/звільнення.

537. Філія іноземного банку може бути ліквідована за рішенням:

1) іноземного банку;

2) Національного банку про відкликання банківської ліцензії, виданої філії іноземного банку.

538. Порядок ліквідації філії іноземного банку визначається положенням про філію іноземного банку.

539. Національний банк приймає рішення про відкликання банківської ліцензії філії іноземного банку в разі:

1) наявності хоча б однієї з підстав, передбачених статтею 77 Закону про банки для відкликання банківської ліцензії банку;

2) невиконання іноземним банком зобов’язань, що виникли у зв’язку з діяльністю його філії в Україні;

3) неприведення філією іноземного банку своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства України в строки, установлені статтею 75 Закону про банки.

540. Рішення про відкликання банківської ліцензії філії іноземного банку приймає Правління Національного банку.

541. Національний банк негайно повідомляє філію іноземного банку, іноземний банк і орган банківського нагляду країни, в якій зареєстровано іноземний банк, про відкликання банківської ліцензії філії іноземного банку та розміщує інформацію про це відкликання на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

542. Філія іноземного банку в день отримання рішення Національного банку про відкликання банківської ліцензії зобов’язана повернути Національному банку видану їй банківську ліцензію.

543. Філія іноземного банку в день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії припиняє здійснення всіх операцій і починає процедуру ліквідації в порядку, передбаченому положенням про філію іноземного банку, включаючи виконання своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

544. Національний банк здійснює виключення з Державного реєстру банків відомостей про філію іноземного банку на підставі отриманої від іноземного банку інформації про ліквідацію такої філії, яка містить опис здійснених заходів із задоволення вимог кредиторів. Іноземний банк разом з інформацією про ліквідацію філії подає до Національного банку акти про передавання документів цієї філії до архіву Національного банку.

545. Банк, що припиняє банківську діяльність за рішенням єдиного акціонера або загальних зборів акціонерів банку про припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи, у порядку, передбаченому Законом про спрощені процедури (далі - банк, що припиняється), для погодження плану припинення банківської діяльності банку без припинення юридичної особи (далі - план припинення) подає до Національного банку такі документи:

1) заяву про погодження плану припинення, підписану уповноваженим представником банку, що припиняється;

2) рішення єдиного акціонера або протокол із рішеннями загальних зборів акціонерів банку про припинення здійснення банківської діяльності банку, що припиняється, без його припинення як юридичної особи, про затвердження плану припинення та, на розсуд акціонера/загальних зборів акціонерів банку, про надання органу управління або уповноваженій особі банку повноважень щодо внесення змін до плану припинення (його засвідчену копію);

3) план припинення, затверджений єдиним акціонером або загальними зборами акціонерів банку.

546. План припинення має відповідати таким вимогам:

1) містити інформацію про обсяги вимог кредиторів до банку, що припиняється, строки припинення діяльності відокремлених підрозділів банку (за їх наявності), строки здійснення остаточних розрахунків із Фондом гарантування вкладів, строки припинення участі в платіжних системах;

2) передбачати перелік конкретних заходів щодо задоволення вимог кредиторів за вимогами, що виникли у зв’язку зі здійсненням банком, що припиняється, банківської діяльності;

3) містити строки виконання заходів щодо припинення здійснення банківської діяльності банком, що припиняється;

4) містити інформацію про наявність у банку, що припиняється, ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданих Комісією з цінних паперів, і про намір банку, що припиняється, провадити відповідний вид діяльності після відкликання Національним банком виданої йому банківської ліцензії;

5) містити інформацію про наявність у банку, що припиняється, наміру здійснювати подальшу діяльність як платіжна організація платіжної системи.

547. Національний банк приймає рішення про погодження плану припинення або про відмову в такому погодженні протягом 10 робочих днів із дня отримання документів, визначених пунктом 545 глави 67 розділу XI цього Положення (рішення приймає Правління Національного банку).

548. Національний банк відмовляє в погодженні плану припинення в разі виявлення ознак, за якими банк, що припиняється, може бути віднесено до категорії неплатоспроможних.

549. Національний банк має право повернути пакет документів, поданих для погодження плану припинення, без розгляду в разі:

1) невідповідності плану припинення вимогам, визначеним у пункті 546 глави 67 розділу XI цього Положення;

2) недотримання загальними зборами акціонерів банку вимог Закону про спрощені процедури щодо прийняття рішення про припинення здійснення банком, що припиняється, банківської діяльності та затвердження плану припинення;

3) подання неповного пакета документів, визначених у пункті 545 глави 67 розділу XI цього Положення, та/або подання документів, що не відповідають вимогам законодавства України;

4) подання документів, які містять недостовірну інформацію;

5) недостатності вартості майна (активів) банку, що припиняється, для виконання в повному обсязі всіх його зобов’язань, пов’язаних зі здійсненням банківської діяльності, перед вкладниками та іншими кредиторами (крім субординованого боргу).

550. Банк, що припиняється, протягом одного місяця після завершення виконання плану припинення звертається до Національного банку з клопотанням про відкликання виданої йому банківської ліцензії, до якого додаються такі документи:

1) рішення єдиного акціонера або протокол із рішеннями загальних зборів акціонерів банку про затвердження балансу банку, що припиняється, станом на день виконання в повному обсязі всіх зобов’язань, пов’язаних зі здійсненням банківської діяльності, перед вкладниками та іншими кредиторами банку, що припиняється (далі - баланс припинення), та звіту голови правління банку про завершення виконання плану припинення, який містить опис здійснених заходів із задоволення вимог кредиторів та інформацію про стан здійснення остаточних розрахунків із Фондом гарантування вкладів (далі - звіт голови правління банку) (його засвідчену копію);

2) баланс припинення, засвідчений підписами голови правління та головного бухгалтера банку, та звіт голови правління банку за його підписом, затверджені єдиним акціонером або загальними зборами акціонерів банку;

3) відомість накопичених оборотів за балансовими та позабалансовими рахунками за весь період припинення діяльності банку, що припиняється;

4) копію аудиторського звіту/висновку з аудиторським звітом про здійснення перевірки повноти та достовірності балансу припинення;

5) оригінал банківської ліцензії, виданої банку, що припиняється;

6) інформацію про закриття кореспондентських рахунків банку, що припиняється, та рахунків клієнтів, відкритих у банку;

7) книгу реєстрації відкритих рахунків банку, що припиняється, в електронному вигляді.

551. Національний банк має право вимагати в банку, що припиняється, подання, крім визначених у пункті 550 глави 67 розділу XI цього Положення документів, інформації та документів, які підтверджують дані балансу припинення та стосуються припинення банком, що припиняється, банківської діяльності. Банк, що припиняється, надає інформацію та документи не пізніше ніж через п’ять робочих днів із дати отримання відповідного запиту Національного банку.

552. Національний банк приймає рішення про відкликання банківської ліцензії, виданої банку, що припиняється, або про відмову в задоволенні відповідного клопотання банку, що припиняється, протягом 10 робочих днів із дня отримання повного пакета документів, визначених у пунктах 550, 551 глави 67 розділу XI цього Положення (рішення приймає Правління Національного банку).

553. Підстави для відмови в задоволенні клопотання про відкликання банківської ліцензії банку, що припиняється, визначені в частині шостій статті 2 Закону про спрощені процедури.

554. Національний банк у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії банку, що припиняється, виключає відомості про нього із Державного реєстру банків.

1. Показник поточної ліквідності (П1) (Current Ratio, CR) визначається як співвідношення суми всіх оборотних засобів у вигляді запасів, короткострокової дебіторської заборгованості, виключаючи прострочену заборгованість, короткострокових фінансових вкладень, грошових коштів та інших оборотних активів до поточних зобов’язань.

Показник поточної ліквідності показує, наскільки поточні зобов’язання покриваються оборотними активами. Аналіз цього коефіцієнта характеризує платоспроможність юридичної особи.

2. Показник швидкої ліквідності (П2) (Quick Ratio, QR) визначається як співвідношення суми дебіторської заборгованості за продукцію, грошових коштів та їх еквівалентів до поточних зобов’язань.

Показник швидкої ліквідності є індикатором короткострокової ліквідності юридичної особи, який вимірює здатність вчасно погасити свої короткострокові зобов’язання за допомогою високоліквідних активів. Рівень показника швидкої ліквідності оцінюється з урахуванням специфіки галузевої приналежності і діяльності юридичної особи, а також тривалості виробничого циклу, характерного для такого виду діяльності.

3. Показник власного капіталу (П3) (Equity Ratio) визначається як співвідношення власного капіталу до загальних активів.

Значення показника - відносна частка власного капіталу, що використовується для фінансування активів компанії.

4. Показник боргового навантаження (П4) (Debt/EBITDA) розраховується як співвідношення сукупних зобов'язань (довгострокових та короткострокових) до прибутку до вирахування відсотків, податків та амортизації (EBITDA).

Показник боргового навантаження характеризує платоспроможність юридичної особи, спроможність обслуговувати наявні зобов'язання.

5. Показник операційної маржі (П5) (Operating Margin) визначається як співвідношення суми фінансового результату від операційної діяльності (Operating Profit) до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Revenue) та інших операційних доходів.

Цей показник характеризує питому вагу операційного прибутку в чистому обсязі доходів юридичної особи та визначається у відсотках.

6. Показник чистої прибуткової маржі (П6) (Net Profit Margin) визначається як співвідношення суми чистого прибутку (Net Profit) до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Revenue).

Цей показник характеризує питому вагу чистого прибутку в чистому обсязі доходів юридичної особи та визначається у відсотках.

7. Показник рентабельності активів (П7) (Return on assets, ROA) визначається як співвідношення прибутку до оподаткування до середньорічної величини активів.

Рентабельність активів показує ефективність використання активів юридичної особи для генерації прибутку та визначається у відсотках.

8. Показник рентабельності власного капіталу (П8) (Return on equity, ROE) визначається як співвідношення прибутку до оподаткування до власного капіталу.

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання власного капіталу юридичної особи для генерації прибутку та визначається у відсотках.

14. Рівень кожного з наведених показників залежить від специфіки діяльності юридичної особи, зокрема визначається галузевою належністю, тривалістю виробничого циклу, структурою запасів і витрат, впливом зовнішніх чинників на фінансовий стан юридичної особи, а саме: стан галузі (виду економічної діяльності), до якої вона відноситься, значущість юридичної особи в масштабах галузі (виду економічної діяльності), порівняльні дані показників в динаміці за юридичними особами, що здійснюють діяльність в аналогічних умовах.

Під час визначення оптимального значення показників або для порівняння можливо застосовувати їх середній рівень, що склався серед юридичних осіб такого виду економічної діяльності (галузі), що здійснюють діяльність у порівнянних умовах у масштабах регіону або держави.

Під час проведення аналізу значень показників доцільно порівняти їх із величиною або динамікою цих самих показників у юридичних осіб, які мають аналогічні масштаби діяльності та/або вид діяльності.

15. У коментарях до розрахункових показників необхідно надавати розшифровку тих даних, які містяться у фінансовій звітності та які використовуються для розрахунку відповідного показника. Розшифровка таких даних має відбуватися за принципом суттєвості питомої ваги статті у фінансовій звітності, а саме:

1) для балансу (звіту про фінансовий стан) юридичної особи - 10% та більше від валюти балансу станом на відповідну дату;

2) для звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) - 10% та більше від розміру сукупного доходу за відповідний період.

1. Доступна для завантаження та заповнення форма додатка 2 у форматі xlsx розміщується на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

2. Під час заповнення таблиць 1-5 деякі значення обираються із запропонованого переліку у відповідному полі, який містить інформацію про узагальнений вид майна/зобов'язання/доходу/витрати фізичної особи, та заповнюються шляхом вибору відповідних видів із запропонованого у формі додатка 2 переліку. Якщо жоден із запропонованих видів майна/зобов'язань/доходів/витрат не підходить, то обирається запис з категорією "Інше", а в примітках до відповідного рядка таблиці зазначається відповідна інформація.

3. Дати в таблицях заповнюються у форматі ДД.ММ.РРРР.

4. Під час формування додатка 2 заповненню підлягають усі таблиці. Якщо окрема таблиця містить питання, які не стосуються особи, то у відповідних колонках рядків необхідно ставити знак "-" (у полях для текстових значень) або "0" (у полях для числових значень).

5. У кожній таблиці передбачено колонку для зазначення документів, які подаються для підтвердження інформації щодо майна (активів), зобов'язань, доходів та витрат відповідно до вимог пунктів 163-164, 166-169 глави 19 розділу III Положення про ліцензування банків (далі - Положення). Документи зазначаються з усіма їх реквізитами.

6. У колонці 12 таблиці 2, колонці 10 таблиці 3, колонці 10 таблиці 4, колонці 9 таблиці 5 зазначається інформація про причини неможливості надання інформації за окремими рядками та/або інша інформація, яка, на думку фізичної особи, є важливою для вивчення інформації про майновий стан.

7. Відомості в колонці 10 таблиці 2, колонці 8 таблиці 3, колонці 7 таблиці 4, колонці 7 таблиці 5, якщо вони виражені в іноземній валюті, для цілей включення до документа, а також подальшого розрахунку розміру власних коштів фізичної особи та підтвердження їх джерел перераховуються в гривню за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком станом на:

1) відповідну дату - для вартості майна та розміру фінансового зобов'язання;

2) дату фактичного отримання фізичною особою доходу - для сум доходів;

3) дату фактичного понесення фізичною особою витрат - для сум витрат.

8. У таблиці 2 зазначається інформація щодо майна, що належить фізичній особі на праві власності (є спільною сумісною власністю подружжя), з урахуванням таких вимог:

1) до складу майна може бути включене будь-яке майно, уключаючи нерухоме майно, кошти, розміщені на рахунках, відкритих у банках/кредитних установах в Україні та за кордоном, транспортні засоби, цінні папери, майнові права на частки в статутних капіталах юридичних осіб, за винятком:

майна, на яке було накладене обтяження на підставі закону, договору чи рішення суду, незалежно від того, чи було відповідне обтяження зареєстроване в установленому законодавством порядку (за винятком обтяження, установленого для забезпечення виконання зобов'язань, зазначених у таблиці 2);

цінних паперів, які не були погашені їх емітентами в установлений строк у зв'язку з виникненням у таких емітентів фінансових труднощів; цінних паперів, емітенти яких перебувають у стадії припинення/ліквідації, щодо яких установлено режим зовнішнього управління та/або розпочато справу про їх визнання неплатоспроможними (банкрутами), та/або встановлено факт відсутності за їх місцезнаходженням; цінних паперів, які/емітента яких визнано такими, що мають ознаки фіктивності, маніпулювання на фондовому ринку; цінних паперів, щодо яких прийнято рішення про зупинення їх обігу та/або призупинення/відкладення/заборону торгівлі ними, зупинення внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або системи депозитарного обліку, заборону/обмеження проведення всіх або окремих депозитарних операцій відповідно до законодавства;