Про затвердження Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах

3) рівня сформованих резервів під очікувані кредитні збитки відповідно до вимог МСФЗ;

4) розміру кредитного ризику, розрахованого відповідно до вимог Положення № 351;

4--1) контролю за оцінкою майна, уключаючи результати проведення бек-тестування та верифікації вартості майна;

5) впровадження та функціонування системи раннього реагування відповідно до вимог Положення № 97;

6) НПА;

7) списань кредитів, а також обсягу погашення списаних кредитів;

8) порушень банком установлених значень лімітів кредитного ризику, а також інформації щодо авторизованих перевищень лімітів;

9) результатів стрес-тестування кредитного ризику.

191. Банк створює ефективну систему управління ризиком ліквідності для забезпечення підтримання достатнього рівня ліквідності як в звичайних, так і стресових ситуаціях.

192. Банк визначає мінімальний перелік кількісних показників ризик-апетиту до ризику ліквідності, який обов'язково включає тривалість періоду повного і своєчасного виконання банком своїх платіжних (розрахункових) зобов'язань під час стресової ситуації без залучення кредитів від Національного банку для екстреної підтримки ліквідності та необхідний для цього обсяг високоякісних ліквідних активів.

193. Банк розробляє та періодично (не рідше одного разу на рік) переглядає політику, порядки та процедури управління ризиком ліквідності з метою забезпечення їх ефективності та відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику.

194. Політика управління ризиком ліквідності повинна обов'язково містити:

1) мету, завдання та принципи управління ризиком ліквідності;

2) організаційну структуру процесу управління ризиком ліквідності з урахуванням розподілу функціоналу учасників процесу, їх повноваження, відповідальність та порядок взаємодії;

3) перелік лімітів для контролю за ризиком ліквідності та порядок їх установлення;

4) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ризику ліквідності;

5) процедури визначення, затвердження та перегляду припущень, що використовуються для вимірювання ризику ліквідності;

6) принципи диверсифікації активів та джерел фінансування з точки зору їх впливу на ризик ліквідності;

7) підходи щодо проведення стрес-тестування ризику ліквідності;

8) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо ризику ліквідності, порядок та періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками.

195. Порядок та процедури управління ризиком ліквідності повинні обов'язково містити:

1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ризику ліквідності, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються;

2) перелік стабільних джерел фінансування, а також вимоги щодо складу, обсягу та характеристик високоякісних ліквідних активів, які банк планує використати для покриття можливого дефіциту ліквідності;

3) порядок управління ризиком ліквідності в розрізі учасників банківської групи, валют з урахуванням регуляторних та операційних обмежень щодо перерозподілу ліквідності;

4) опис припущень для продуктів з вбудованими опціонами (опціонів дострокового погашення кредитів та дострокового відкликання депозитів), що використовуються для вимірювання ризику ліквідності;

5) опис припущень для активів та зобов'язань банку, що не мають визначеної дати виконання які також включають кредити овердрафт, відновлювальні кредитні лінії, вклади (депозити) на вимогу, що використовуються для вимірювання ризику ліквідності;

6) порядок управління ризиком ліквідності в межах операційного дня;

7) перелік індикаторів раннього попередження про настання/загрозу настання кризи ліквідності;

8) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління ризиком ліквідності, уключаючи види, форми і терміни подання інформації;

9) програму проведення стрес-тестування ризику ліквідності;

10) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо ризику ліквідності, що надається Національному банку.

196. Правління банку та/або головний ризик-менеджер не пізніше наступного робочого дня інформують раду банку щодо нових та/або непередбачуваних значних загроз ліквідності банку щодо:

1) зростання вартості ресурсів для банку, що не супроводжується відповідними змінами на ринку;

2) зростання концентрації зобов'язань банку;

3) зростання дефіциту ліквідності та/або зникнення/зменшення можливості його покриття;

4) значного зменшення обсягу високоякісних ліквідних активів;

5) зміни ринкового середовища, що може призвести до проблем з ліквідністю.

197. Банк ураховує витрати на підтримання достатнього рівня ліквідності в процедурі внутрішнього ціноутворення своїх продуктів у разі визначення трансфертних цін (ставок) для перерозподілу фінансових ресурсів усередині банку.

198. Банк установлює чіткі процедури виявлення, вимірювання, моніторингу, звітування та контролю, а також пом'якшення ризику ліквідності. Ці процедури мають уключати чіткий алгоритм усебічного аналізу та прогнозування грошових потоків за активними та пасивними банківськими операціями, позабалансовими банківськими операціями в розрізі заданих часових інтервалів.

199. Прогнозування грошових потоків банку має базуватися на контрактних строках (міжбанківське кредитування, погашення кредитів та боргових цінних паперів, повернення депозитів та погашення боргових цінних паперів власної емісії), з урахуванням припущень щодо поведінки клієнтів (відтік коштів клієнтів з поточних рахунків, несвоєчасне погашення кредитів, використання клієнтами коштів у рамках зобов'язань банку з кредитування, які є безвідкличними) та реалізації вбудованих у банківські продукти опціонів (дострокове погашення кредитів, дострокове розірвання строкових депозитів).

Банк формує судження щодо обґрунтованості таких припущень. Банк здійснює перегляд цих припущень у разі зміни ринкового середовища, але не рідше одного разу на рік.

200. Банк для оцінки ризику ліквідності використовує такі інструменти моніторингу:

1) аналіз дотримання нормативів ліквідності та норм обов'язкового резервування, установлених Національним банком;

2) GAP-аналіз, що відображає часову неузгодженість між вимогами та зобов'язаннями банку (як балансовими, так і позабалансовими) за контрактними або очікуваними строками погашення. GAP-аналіз проводиться за двома видами:

контрактний - виключно за контрактними строками як за основними інструментами, так і за вбудованими опціонами;

прогнозний - за контрактними строками з урахуванням припущень, уключаючи припущення щодо нових операцій. Банк здійснює GAP-аналіз не рідше одного разу на місяць з урахуванням вимог щодо прогнозування грошових потоків, зазначених у пункті 199 глави 25 розділу ІІІ цього Положення. Банк здійснює GAP-аналіз ризику ліквідності та процентного ризику банківської книги за рекомендованими часовими інтервалами, наведеними в додатку 3 до цього Положення;

3) аналіз концентрації зобов'язань банку за значимими групами контрагентів, інструментами/продуктами, а саме коефіцієнтів концентрації в загальних зобов'язаннях банку за:

п'ятьма та десятьма найбільшими вкладниками/групами пов'язаних контрагентів за сукупним обсягом залучених коштів за усіма укладеними договорами;

п'ятьма та десятьма найбільшими кредиторами банку/групами пов'язаних контрагентів за сукупним обсягом залучених коштів за усіма укладеними договорами;

значимими вкладниками та іншими кредиторами банку/групами пов'язаних контрагентів. Значимими є вкладники та інші кредитори банку/групи пов'язаних контрагентів, сукупний обсяг залучених коштів за усіма укладеними договорами з якими становить більше одного відсотка зобов'язань банку на дату проведення аналізу;

типами контрагентів (банками, небанківськими фінансовими установами, юридичними особами, пов'язаними з банком особами, фізичними особами);

за значимими інструментами/продуктами або групами інструментів/продуктів. Значимим інструментом/продуктом є один інструмент/продукт або група інструментів/продуктів зі схожими характеристиками, сукупний обсяг залучених коштів за якими становить більше одного відсотка зобов'язань банку на дату проведення аналізу. Банк самостійно визначає характеристики, за якими об'єднує інструменти/продукти в групи інструментів/продуктів зі схожими характеристиками.

Банк здійснює розрахунок цих коефіцієнтів концентрації за зобов'язаннями банку в цілому та для критичних для банку часових інтервалів. Банк самостійно визначає критичні для нього часові інтервали на підставі суджень.

5) моніторинг наявних необтяжених високоякісних ліквідних активів, що підтримуються як можливе забезпечення на випадок реалізації стрес-сценаріїв, уключаючи втрату або погіршення умов залучення незабезпечених і доступних у нормальних умовах забезпечених джерел фінансування за видами та значимими валютами;

6) аналіз інформації про ситуацію на ринку цінних паперів та фінансовому секторі, а також ринкових характеристик цінних паперів, включених до переліку високоякісних ліквідних активів;

7) аналіз ризику ліквідності банку в межах операційного дня, а саме розрахунок таких показників:

максимального використання ліквідності в межах операційного дня (maximum daily liquidity usage) - максимального кумулятивного негативного сальдо між вхідними та вихідними платежами за кореспондентськими рахунками банку з початку дня до часу розрахунку. Банк розраховує цей показник не рідше ніж один раз на годину як загалом за всіма операціями, так і без урахування операцій з Національним банком та іншими банками;

доступної миттєвої ліквідності на початок кожного робочого дня (available intraday liquidity at the start of the business day) для забезпечення підтримання достатнього рівня ліквідності протягом дня. Банк здійснює розрахунок цього показника як на валовій основі (gross) - обсяг коштів на початок робочого дня на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, так і на нетто основі (net) - обсяг коштів на початок робочого дня на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, з урахуванням зобов'язань щодо розрахунків з Національним банком та іншими банками, які мають бути здійснені протягом робочого дня та зобов'язання щодо яких виникли до початку робочого дня.

Банк для оцінки ризику ліквідності має право використовувати інші інструменти моніторингу додатково до встановлених у пункті 200 глави 26 розділу III цього Положення.

201. Банк використовує такі методи оцінки ризику ліквідності: аналіз коефіцієнта покриття ліквідності (LCR) відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15 лютого 2018 року № 13 "Про запровадження коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR)" та аналіз коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2019 року № 158 "Про запровадження коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR).

202. Банк здійснює оцінку ризику ліквідності з використанням зазначених у пункті 200 глави 26 розділу III цього Положення інструментів моніторингу як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значимих валют. Значимою валютою є іноземна валюта, частка якої в зобов'язаннях банку становить більше п'яти відсотків на дату проведення аналізу.

203. Банк установлює такі ліміти для контролю ризику ліквідності:

1) кумулятивного розриву (cumulative GAP) між вимогами та зобов'язаннями банку для часових інтервалів до одного року, що розрахований на підставі GAP-аналізу;

2) концентрації фінансування банку за п'ятьма та десятьма найбільшими вкладниками та іншими кредиторами банку/групами пов'язаних контрагентів, пов'язаними з банком особами.

204. Банк установлює ліміти як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значимих валют. Банк має право встановлювати ліміти в розрізі: національна валюта/всі іноземні валюти.

205. Банк установлює значення лімітів на основі припущень щодо можливих шляхів покриття дефіциту ліквідності.

206. Головний ризик-менеджер/підрозділ з управління ризиками не пізніше наступного робочого дня інформує раду банку, комітет з управління ризиками, правління банку та комітет з управління активами і пасивами про факти значного погіршення ліквідності банку та порушення лімітів ліквідності. Iформація про причини порушення та пропозиції щодо заходів для усунення порушення надаються з урахуванням вимог пункту 93 глави 12 розділу I цього Положення.

207. Банк здійснює на постійній основі моніторинг та контроль за величиною ризику ліквідності та потребою у фінансуванні як загалом, так і в розрізі:

1) клієнтів банку;

2) основних бізнес-ліній та продуктів;

3) значимих валют з урахуванням нормативних та операційних обмежень щодо купівлі, продажу та обміну валюти.

208. Банк розробляє програму фінансування (funding strategy), яка як частина загальної системи управління ризиком ліквідності, забезпечує диверсифікацію джерел, строків залучення коштів та обов'язково містить:

1) перелік пріоритетних ринків/типів контрагентів, від яких планується залучення коштів із зазначенням відсотку до загального обсягу зобов'язань банку;

2) строки залучення коштів;

3) альтернативні джерела залучення коштів у разі обмеження або відсутності доступу до пріоритетних ринків.

209. Банк переглядає програму фінансування не рідше одного разу на рік, а в разі зміни внутрішнього та/або зовнішнього ринкового середовища - невідкладно.

210. Банк з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань як у звичайних, так і в стресових ситуаціях розробляє порядок управління ліквідністю в межах операційного дня, який забезпечує:

1) визначення переліку, функцій та порядку взаємодії учасників процесу управління ризиком ліквідності в межах операційного дня, їх повноваження, відповідальність та підпорядкування;

2) виявлення клієнтів банку, яким можуть надходити найбільші суми коштів протягом операційного дня та/або кошти яких банк має перерахувати протягом операційного дня, а також порядок роботи з ними;

3) виявлення днів (останній день кварталу, останній день сплати податків) або проміжків операційного дня, що потребують особливого режиму управління ризиком ліквідності в межах операційного дня;

4) визначення обсягів очікуваних грошових потоків у межах операційного дня;

5) прогнозування суми дефіциту ліквідності, що може виникнути в певні проміжки впродовж операційного дня;

6) оцінку доступної ліквідності, уключаючи оцінку доступної ліквідності активів, що можуть бути використані як застава для залучення додаткового фінансування, необхідна для покриття можливого відпливу коштів у межах операційного дня;

7) розрахунок показників, які банк використовує для оцінки ризику ліквідності в межах операційного дня, визначених цим Положенням;

8) порядок визначення пріоритетності платежів з метою підтримання ліквідності в межах операційного дня;

9) порядок управління ліквідністю в межах операційного дня в кризових ситуаціях.

211. Банк самостійно встановлює цілі управління ліквідністю в межах операційного дня, що дають змогу йому:

1) визначати платежі з високим пріоритетом та здійснювати їх без затримок;

2) здійснювати платежі з низьким пріоритетом так швидко, як це можливо.

212. Банк створює та підтримує достатній обсяг необтяжених високоякісних ліквідних активів як можливе забезпечення на випадок реалізації стрес-сценаріїв, уключаючи втрату або погіршення умов залучення незабезпечених і доступних у нормальних умовах забезпечених джерел фінансування. Для цього банк здійснює такі заходи:

1) визначає обсяг високоякісних ліквідних активів, який є необхідним для можливого залучення коштів під заставу;

2) виявляє активи, які можуть бути використані як застава, для кожного з типів кредиторів та ринків забезпеченого фінансування;

3) здійснює моніторинг активів у розрізі емітентів, валют, інших показників, які можуть бути використані як застава, з метою визначення оперативності можливого залучення коштів;

4) здійснює диверсифікацію активів, які можуть бути використані як застава, з метою уникнення залежності від окремих кредиторів та ринків залучення фінансування.

213. Банк забезпечує наявність необхідного обсягу необтяжених високоякісних ліквідних активів, який:

1) відповідає затвердженому рівню ризик-апетиту щодо ризику ліквідності;

2) складається з найбільш високоякісних ліквідних необтяжених активів, які можна використовувати як заставу для залучення коштів у найкоротші строки без значних втрат і дисконтів за різних умов функціонування банку (облігації внутрішньої державної позики, депозитні сертифікати, емітовані Національним банком);

3) є достатнім для покриття дефіциту ліквідності, визначеному в результаті здійснення стрес-тестування, як мінімум, за короткостроковими сценаріями.

214. Банк розробляє план фінансування в кризових ситуаціях, який обов'язково містить:

1) процедури виявлення кризи ліквідності та інформування про це керівництва банку;

2) порядок дій керівників банку, відповідальних колегіальних органів та працівників банку в умовах різних видів стресового середовища;

3) чіткий перелік заходів, що має здійснюватися кожним з підрозділів, які є відповідальними за управління ризиком ліквідністю, залежно від типу та рівня складності виявленої кризи ліквідності;

4) порядок комунікації між працівниками банку та учасниками ринку, що має забезпечити вчасне, чітке та послідовне інформування стосовно причин виникнення кризи ліквідності та заходів банку, що здійснюються з метою її подолання. Цільовими адресатами інформування є:

регуляторні органи;

інші учасники ринку;

працівники банку;

клієнти банку;

власники цінних паперів банку;

банки-кореспонденти;

платіжні системи.

215. Банк має право розробити план фінансування в кризових ситуаціях у рамках плану відновлення діяльності.

216. Банк з метою своєчасного виявлення кризи ліквідності та застосування плану фінансування в кризових ситуаціях визначає індикатори раннього виявлення кризи ліквідності, рекомендований перелік яких визначений у додатку 4 до цього Положення.

217. Банк періодично проводить тестування плану фінансування в кризових ситуаціях з метою відпрацювання взаємодії підрозділів банку та визначення реалістичності закладених у нього припущень щодо можливості залучення фінансування, реалізації або використання як застави наявних високоякісних ліквідних активів.

218. Банк не рідше одного разу на квартал здійснює стрес-тестування ризику ліквідності для різних короткострокових та довгострокових стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому (окремо і в поєднанні), з метою виявлення причин можливих проблем з ліквідністю та оцінки відповідності результатів здійснення стрес-тестування встановленому банком рівню ризик-апетиту до ризику ліквідності.

219. Банк використовує результати здійснення стрес-тестування для коригування своєї стратегії/політики та процедур управління ризиком ліквідності та забезпечення ефективності розробленого банком плану фінансування в кризових ситуаціях.

220. Банк під час здійснення стрес-тестування використовує не менше трьох стрес-сценаріїв:

1) властивий для банку (специфічний) - виникнення внутрішньої кризи в банку на тлі стабільної загальної ситуації в банківській системі (погіршення якості активів, зростання концентрації зобов'язань, значне зменшення обсягу високоякісних ліквідних активів, зростання дефіциту ліквідності та/або зникнення/зменшення можливості його покриття, зниження кредитного рейтингу банку, інформаційну атаку, паніку вкладників, проблеми з акціонерами);

2) загальноринковий - виникнення кризи в банківській системі в цілому;

3) комбінований (найбільш жорсткий) - виникнення внутрішньої кризи в банку на тлі загальної кризи в банківській системі.

221. Банк під час розроблення цих сценаріїв використовує найбільш негативну:

1) власну статистику для нормального та кризового стану банківської системи;

2) статистику Національного банку щодо динаміки активів та зобов'язань у банківській системі;

3) статистику динаміки активів та зобов'язань банків, що стали неплатоспроможними, або банків, що опинилися в умовах специфічної або комбінованої кризи.

222. Банк розробляє стрес-сценарії з урахуванням припущень щодо:

1) відпливу коштів клієнтів як юридичних осіб (крім банків), так і фізичних осіб;

2) джерел фінансування:

знецінення/унеможливлення використання активів банку, що можуть використовуватися як застава для залучення коштів за нормальних ринкових умов;

втрати або значного зменшення можливості залучення коштів значимих вкладників та інших кредиторів банку;

закриття або значного зменшення значень міжбанківських лімітів банками-контрагентами, материнським банком, іншими банками - учасниками банківської групи;

необхідності використання додаткового обсягу активів банку, як застави для запобігання відпливу наявного фінансування;

3) потреби в додатковому залученні коштів у зв'язку з непередбачуваним використанням клієнтами права на отримання коштів у рамках наданих банком зобов'язань з кредитування;

4) інших складових:

значного зменшення можливості перерозподілу ліквідності з однієї валюти в іншу;

проблем у роботі з платіжними (розрахунковими) системами, що використовуються банком.

Банк має право розробляти стрес-сценарії з урахуванням інших припущень додатково до визначених у пункті 222 глави 32 розділу III цього Положення.

223. Головний ризик-менеджер подає раді банку та комітету з управління ризиками управлінську звітність щодо ризику ліквідності не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.

224. Банк розробляє управлінську звітність щодо ризику ліквідності, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:

1) порушень нормативів/коефіцієнтів ліквідності, установлених Національним банком;

2) порушень норм обов'язкового резервування, установлених Національним банком;

3) результатів GAP-аналізу;

4) концентрації активів/зобов'язань банку за основними клієнтами/групами пов'язаних контрагентів;

5) оцінки ризику ліквідності банку в межах операційного дня;

6) результатів здійснення стрес-тестування ризику ліквідності;

7) індикаторів раннього виявлення кризи ліквідності;

8) обсягів високоякісних ліквідних активів та їх достатності для покриття зобов'язань банку;

9) порушень банком установлених значень лімітів ліквідності, а також інформації щодо авторизованих перевищень лімітів.

225. Банк створює ефективну систему управління процентним ризиком банківської книги (IRRBB), що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.

226. Процентний ризик банківської книги включає такі ризики:

1) ризик розривів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) або зміни величини індексу процентної ставки (для інструментів із плаваючою процентною ставкою) активів, зобов'язань та позабалансових позицій в банківській книзі. Банк здійснює розрахунок ризику розривів з урахуванням того, чи відбуваються зміни процентних ставок послідовно за всією кривою дохідності (паралельний ризик), чи диференційовано за періодами зі зміною в нахилі та формі кривої дохідності (непаралельний ризик);

2) базисний ризик, який виникає через те, що немає достатнього тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, всі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

3) ризик опціонності, який виникає через проведення банком операцій з опціонами (автоматичний ризик опціонності) або наявності вбудованих опціонів у стандартних продуктах банку (поведінковий ризик опціонності).

227. Банк визначає такі кількісні показники ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги:

1) максимальне падіння чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, визначене із застосуванням усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком;

2) максимальне падіння економічної вартості капіталу банку, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, визначене із застосуванням усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком.

Банк має право визначати інші кількісні показники ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги додатково до встановлених у пункті 227 глави 34 розділу IV цього Положення.

228. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки та процедури управління процентним ризиком банківської книги з метою забезпечення їх відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику.

229. Політика управління процентним ризиком банківської книги повинна обов'язково містити:

1) мету, завдання та принципи управління процентним ризиком банківської книги;

2) організаційну структуру процесу управління процентним ризиком банківської книги з урахуванням розподілу функціональних обов'язків учасників процесу, їх повноважень, відповідальності та порядку взаємодії;

3) перелік лімітів для контролю за процентним ризиком банківської книги та порядок їх установлення;

4) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення процентного ризику банківської книги;

5) процедури визначення, затвердження та перегляду припущень, що використовуються під час вимірювання процентного ризику банківської книги;

6) підходи до здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги;

7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо процентного ризику банківської книги, порядок та періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками.

230. Порядок та процедури управління процентним ризиком банківської книги повинні обов'язково містити:

1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення процентного ризику банківської книги, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються банком;

2) опис сценаріїв зміни процентних ставок;

3) опис припущень, що використовуються банком під час вимірювання процентного ризику банківської книги для продуктів із убудованими опціонами;

4) опис припущень, що використовуються банком під час вимірювання процентного ризику банківської книги для всіх статей банківської книги, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки;

5) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління процентним ризиком банківської книги, уключаючи види, форми і терміни подання інформації;

6) програму проведення стрес-тестування процентного ризику банківської книги;

7) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо процентного ризику банківської книги, що подається до Національного банку.

231. Банк установлює ліміти процентного ризику банківської книги щонайменше в розрізі значимих валют щодо:

1) максимального падіння чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців, що визначається як найгірше зі значень цього показника, розраховане на підставі усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком;

2) максимального падіння економічної вартості капіталу банку, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, розраховане на підставі всіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком.

232. Банк установлює значення лімітів процентного ризику банківської книги у відсотках до:

1) планового річного чистого процентного доходу - для лімітів максимального можливого падіння чистого процентного доходу банку;

2) регулятивного капіталу банку - для лімітів максимального падіння економічної вартості капіталу банку.

233. Банк має право встановити загальний ліміт за валютами 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор), якщо визначена банком величина зміни процентних ставок для цих валют є однаковою.

234. Банк вимірює процентний ризик банківської книги як величину зміни економічної вартості капіталу банку (далі - метод EVE) та чистого процентного доходу банку (далі - метод NII) на підставі повного та економічно обґрунтованого переліку змін процентних ставок та стрес-сценаріїв.

235. Метод EVE відображає можливу зміну чистої теперішньої вартості активів, зобов'язань та позабалансових позицій банківської книги в результаті реалізації певних сценаріїв зміни процентних ставок на ринку.

236. Метод NII відображає можливу зміну чистого процентного доходу банку протягом визначеного періоду часу, що призведе до відповідної зміни регулятивного капіталу банку.

237. Горизонт оцінки процентного ризику банківської книги за методом EVE відображає зміну вартості активів, зобов'язань та позабалансових позицій до кінцевого терміну їх утримування без припущення щодо заміни інструменту в разі його закінчення.

Горизонт оцінки процентного ризику банківської книги за методом NII обмежується короткостроковим періодом (до одного року) з урахуванням припущень щодо заміни інструменту або його продовження на такий же термін, але за новою процентною ставкою, не покриваючи вплив зміни процентної ставки в часовому інтервалі, що залишається поза рамками горизонту оцінки.

238. Банк вимірює процентний ризик банківської книги на підставі, щонайменше, чотирьох сценаріїв зміни процентної ставки:

1) однакові темпи зростання ставок за всіма строками (parallel shock up);

2) однакові темпи падіння ставок за всіма строками (parallel shock down);

3) зростання ставок лише за строками до шести місяців уключно (short rates shock up);

4) падіння ставок за строками лише до шести місяців уключно (short rates shock down).

239. Банк має право додатково використовувати такі сценарії зміни процентних ставок:

1) зростання ставок за строками до шести місяців уключно в разі одночасного падіння ставок в інших строках (flattener shock);

2) падіння ставок за строками до шести місяців уключно в разі одночасного зростання ставок в інших строках (steepener shock).

240. Банк самостійно встановлює величину зміни процентних ставок для кожного із сценаріїв на підставі як власного досвіду, так і статистики зміни процентних ставок на українському та світовому ринках (для тих випадків, де це є релевантним). Водночас мінімальна величина зміни процентних ставок банку не може бути меншою ніж:

1) для валют 2 та 3 групи Класифікатора - 500 базисних пунктів для сценарію зміни ставок для строків до шести місяців та 400 базисних пунктів -для сценарію зміни ставок для всіх строків;

2) для гривні та валют 1 групи Класифікатора - 200 базисних пунктів для сценарію зміни ставок для строків до шести місяців та для сценарію зміни ставок для всіх строків.

241. Банк здійснює оцінку процентного ризику банківської книги як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значимих валют. Банк має право здійснювати оцінку процентного ризику банківської книги за валютами 1 групи Класифікатора в цілому, якщо визначена банком величина зміни процентних ставок за цими валютами є однаковою.

242. Перелік сценаріїв, що використовується банком для оцінки процентного ризику банківської книги, та величина зміни процентних ставок для кожного із сценаріїв затверджуються правлінням банку або комітетом з управління активами і пасивами та переглядаються ними в разі змін процентних ставок на ринку, але не рідше одного разу на рік.

243. Банк використовує зрозумілі, повні, обґрунтовані та задокументовані припущення під час оцінки процентного ризику банківської книги, які мають бути протестовані та відповідати бізнес-плану банку.

244. Банк визначає припущення щодо поведінки інструментів із убудованими опціонами (поведінковою опціонністю), а саме для:

1) кредитів із фіксованою процентною ставкою та можливістю дострокового погашення (обсяг дострокового погашення);

2) безвідкличних зобов'язань із кредитування з фіксованою процентною ставкою (можливий обсяг кредитування за такими зобов'язаннями);

3) строкових депозитів із можливістю дострокового відкликання (можливий обсяг дострокового відкликання).

245. Банк визначає припущення щодо оцінки рахунків клієнтів, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки (залишків на поточних та карткових рахунках клієнтів), які можуть ураховувати:

1) обсяг стабільних залишків, що є нечутливими до зміни процентних ставок;

2) строк знаходження таких коштів на балансі банку.

Банк використовує власний досвід для визначення цих припущень із урахуванням історичної динаміки (як власної, так і банківської системи в цілому) в умовах різного макроекономічного середовища (зростання/падіння економіки).

Банк установлює зазначені припущення в розрізі значимих валют, типів клієнтів та/або продуктів банку.

246. Банк для оцінки процентного ризику банківської книги використовує такі інструменти:

1) GAP-аналіз або метод зміни чистого процентного доходу - для оцінки зміни чистого процентного доходу банку;

2) метод модифікованої дюрації або метод зміни економічної вартості капіталу - для оцінки зміни економічної вартості капіталу банку.

Використання GAP-аналізу та методу модифікованої дюрації проводиться за етапами, зазначеними в додатках 5 та 6 до цього Положення.

Банк має право використовувати метод зміни чистого процентного доходу замість GAP-аналізу та/або метод зміни економічної вартості капіталу замість методу модифікованої дюрації для більш точного вимірювання процентного ризику банківської книги, якщо використання цих інструментів можливе в його інформаційній системі щодо управління ризиками.

Результатом використання методу зміни чистого процентного доходу є кількісна оцінка можливої зміни чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців у результаті зміни процентних ставок відповідно до обраного сценарію з урахуванням індивідуальних характеристик чутливих до процентного ризику банківської книги активів, зобов'язань та позабалансових позицій.

Результатом використання методу зміни економічної вартості капіталу є кількісна оцінка можливої зміни теперішньої вартості всіх чутливих до процентного ризику банківської книги активів, зобов'язань та позабалансових позицій (теперішня вартість активів ураховується зі знаком "+", пасивів - зі знаком "-") у результаті зміни процентних ставок відповідно до обраного сценарію з урахуванням індивідуальних характеристик цих активів, зобов'язань та позабалансових позицій.

247. Банк має право використовувати інші інструменти оцінки процентного ризику банківської книги додатково до встановлених цим Положенням, що наведені в документі EBA "Guidelines on the management of interest rate risk arising from non-trading activities".

248. Банк не рідше одного разу на квартал здійснює стрес-тестування процентного ризику банківської книги для стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому з метою виявлення причин виникнення можливих проблем унаслідок зростання процентного ризику банківської книги та оцінки співставності результатів здійснення стрес-тестування встановленому банком рівню ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги.

249. Результатом здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги має бути величина максимального падіння чистого процентного доходу банку та величина максимального падіння економічної вартості капіталу банку в разі реалізації стрес-сценаріїв.

250. Банк використовує стрес-сценарії, які обов'язково містять:

1) припущення щодо шокової величини зміни процентних ставок у кризових умовах за кожним із чотирьох сценаріїв, що зазначені в пункті 238 глави 36 розділу IV цього Положення, та ґрунтується на статистиці як банку, так і банківської системи в цілому;

2) припущення щодо зміни поведінки інструментів із убудованими опціонами (поведінковою опціонністю);

3) припущення щодо зміни поведінки рахунків клієнтів, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки (залишків на поточних та карткових рахунках клієнтів);

4) специфічні припущення, що пов'язані з реалізацією бізнес-моделі банку.

251. Підрозділ з управління ризиками подає звіти щодо оцінки процентного ризику банківської книги раді банку, комітету з управління ризиками не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.

252. Головний ризик-менеджер/підрозділ з управління ризиками в разі значного підвищення процентного ризику банківської книги (наближення фактичних показників процентного ризику банківської книги до встановлених значень лімітів або порушення/потенційного порушення лімітів) не пізніше наступного робочого дня інформує про це раду банку, комітет з управління ризиками, правління банку та комітет з управління активами і пасивами. Інформація про причини таких порушень та пропозиції щодо заходів для усунення порушень надаються з урахуванням вимог пункту 93 глави 12 розділу І цього Положення.

253. Банк розробляє управлінську звітність щодо процентного ризику банківської книги, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:

1) величини процентного ризику банківської книги в розрізі можливого падіння чистого процентного доходу та економічної вартості капіталу банку з описовою частиною, що визначає активи, зобов'язання, позабалансові позиції, грошові потоки та продукти, що є основними з точки зору процентного ризику банківської книги;

2) порушень банком установлених лімітів процентного ризику банківської книги та авторизованого перевищення лімітів;

3) результатів здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги.

254. Банк створює ефективну систему управління ринковими ризиками, що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.

255. Ринкові ризики включають такі ризики:

1) ризик дефолту, який виникає через невиконання емітентом боргового цінного папера або іншого інструменту, що міститься в торговій книзі банку, своїх контрактних зобов'язань;

2) процентний ризик торгової книги, який виникає через несприятливі зміни ринкових процентних ставок, що впливають на вартість боргового цінного паперу або іншого інструменту з фіксованим прибутком, вартість похідного фінансового інструменту (деривативу), базовою змінною для якого є ринкова процентна ставка, що містяться в торговій книзі банку;

3) ризик кредитного спреду, який виникає через розширення (збільшення) кредитного спреду між дохідністю до погашення цінного папера або іншого фінансового інструменту з фіксованим прибутком, що міститься в торговій книзі банку, та безризиковою дохідністю до погашення (дохідністю до погашення облігацій внутрішньої державної позики, номінованих у національній валюті) з аналогічною дюрацією, яка впливає на ринкову вартість таких інструментів. Розширення кредитного спреду може бути пов'язане як зі зниженням кредитної якості емітента фінансового інструменту, так і з загальними змінами ринкової кон'юнктури;

4) фондовий ризик, який виникає через несприятливі зміни ринкової вартості акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, що містяться в торговій книзі банку;

5) валютний ризик, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют, що впливають на активи, зобов'язання та позабалансові позиції, що містяться в торговій та банківській книгах банку;

6) товарний ризик, який виникає через несприятливі зміни ринкової вартості товарів, уключаючи дорогоцінні метали, що містяться в торговій та банківській книгах банку;

7) ризик волатильності, який виникає через несприятливі зміни волатильності ринкових цін, процентних ставок, ринкових індексів і валютних курсів, що призводять до зменшення вартості опціонів, уключаючи вбудовані опціони в інші фінансові інструменти. Банк оцінює ризик волатильності, якщо в його балансі сума вартостей опціонів, уключаючи вбудовані опціони в інші фінансові інструменти, базовими змінними для яких є ринкові ціни акцій або товарів, процентні ставки, ринкові індекси або валютні курси без урахування знаку позиції, перевищує 1 % регулятивного капіталу банку.

256. Банк оцінює ризик дефолту, процентний ризик торгової книги, ризик кредитного спреду та фондовий ризик виключно за інструментами, що містяться в торговій книзі банку.

257. Банк уключає до торгової книги фінансові інструменти, які одночасно відповідають таким вимогам:

1) немає юридичних обмежень на продаж або повне хеджування;

2) проведення щоденної переоцінки справедливої вартості з відображенням результату через прибутки/збитки;

3) утримання фінансових інструментів у торговій книзі з метою подальшого продажу протягом короткого проміжку часу, отримання прибутку від короткострокових коливань ціни; фіксування арбітражного прибутку або хеджування ризиків від утримання інструментів для досягнення вищезазначеної мети.

258. Банк оцінює ризик волатильності, валютний та товарний ризики за інструментами, що містяться у торговій і в банківській книгах.

259. Банк має право оцінювати в сукупності процентний ризик торгової книги та ризик кредитного спреду (сукупний ризик). У такому разі банк використовує величину ризику за борговими інструментами як найбільшу із двох: величини ризику дефолту за борговими інструментами та величини сукупного ризику за такими інструментами.

260. Банк визначає мінімальний перелік кількісних показників ризик-апетиту до ринкових ризиків, який складається з максимальної величини вартості під ризиком або очікуваних втрат (можливих збитків) для кожного виду ринкових ризиків та/або в цілому для всіх видів ринкових ризиків з розподілом між торговою та банківською книгами у відсотках до регулятивного капіталу банку.

261. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки та процедури управління ринковими ризиками з метою забезпечення їх відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику. Політика, порядки та процедури управління ринковими ризиками можуть бути єдині для всіх видів ринкових ризиків або окремі для кожного з його видів.

262. Політика управління ринковими ризиками повинна обов'язково містити:

1) мету, завдання та принципи управління ринковими ризиками;

2) організаційну структуру процесу управління ринковими ризиками з урахуванням розподілу функціонала учасників процесу, їх повноваження, відповідальність та порядок взаємодії;

3) перелік лімітів для контролю за ринковими ризиками та порядок їх установлення;

4) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ринкових ризиків;

5) процедури визначення, затвердження та перегляду припущень, що використовуються під час вимірювання ринкових ризиків;

6) підходи щодо здійснення стрес-тестування ринкових ризиків;

7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо ринкових ризиків, порядок та періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками.

263. Порядок та процедури управління ринковими ризиками повинні обов'язково містити:

1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ринкових ризиків, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються;

2) опис сценаріїв зміни процентних ставок, цін акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, товарів та курсів валют, зміни їх волатильності, а також стрес-сценаріїв;

3) опис припущень для продуктів із убудованими опціонами, що використовуються під час вимірювання ринкових ризиків;

4) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління ринковими ризиками, уключаючи види, форми і терміни надання інформації;

5) програма проведення стрес-тестування ринкових ризиків;

6) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо ринкових ризиків, що подається до Національного банку.

264. Банк має право не створювати політику та процедури управління ринковими ризиками, що властиві інструментам торгової книги (ризик дефолту, процентний ризик торгової книги, ризик кредитного спреду, ризик волатильності, фондовий ризик та товарний ризик), якщо декларацією схильності до ризиків визначено уникнення таких ризиків.

У цьому разі банк:

1) створює порядок моніторингу дотримання затвердженого нульового ризик-апетиту (якщо немає інструментів у торговій книзі);

2) розпочинає операції з новими інструментами в торговій книзі тільки після затвердження радою банку відповідного рівня ризик-апетиту та інших внутрішньобанківських документів відповідно до цього Положення.

265. Банк установлює ліміти ринкових ризиків щонайменше щодо:

1) максимально можливої вартості під ризиком (Value-at-Risk, VAR) з довірчою імовірністю не нижчою ніж 99% або максимально можливих очікуваних втрат (Expected Shortfall) з довірчою імовірністю не нижчою ніж 97,5% для визначеного банком строку в цілому для всіх видів ринкових ризиків з розподілом між торговою та банківською книгами та/або окремо для:

процентного ризику торгової книги;

ризику кредитного спреду;

фондового ризику;

валютного ризику;

товарного ризику;

ризику волатильності.

Банк установлює загальний ліміт процентного ризику торгової книги та ризику кредитного спреду, якщо банк оцінює ці ризики в сукупності;

2) розміру відкритих валютних позицій в значимих валютах у абсолютному значенні або у відсотках до регулятивного капіталу банку.

266. Банк здійснює вимірювання ринкових ризиків як в цілому за всіма видами цього ризику, так і в розрізі кожного з його видів.

267. Банк використовує під час вимірювання ринкових ризиків зрозумілі, повні та документовані припущення, що відповідають бізнес-плану банку, а також історичній ринковій та власній статистиці банку.

268. Банк під час вимірювання ринкових ризиків ураховує кореляцію між різними їх видами.

269. Банк для вимірювання ринкових ризиків використовує такі інструменти:

1) для ризику дефолту - порядок оцінки кредитного ризику за активними банківськими операціями, установлений Положенням № 351;

2) для процентного ризику торгової книги та ризику кредитного спреду -будь-який з таких методів:

модифікованої дюрації, що забезпечує оцінку відносної зміни справедливої вартості боргових інструментів у торговій книзі банку в разі зміни їх дохідності до погашення на один базисний пункт;