Про затвердження Програми Літопису природи

Код та назва типу природного середовища подаються у відповідності до Резолюції № 4 (1996) Постійного комітету Бернської конвенції "Про зникаючі природні середовища, що потребують запровадження спеціальних заходів на їх збереження" ("Резолюція 4" в додатках на магнітному носієві, папці "Бернська конвенція").

Поширення (площа) природного середовища подається в гектарах та відсотках (прийнятною є оцінка в цілих відсотках). Точність оцінки залежить від можливостей виміру. Можна використовувати показники "від. до...", <б >, приблизно....

Тенденція змін екологічного стану природного середовища певного типу: екологічний стан задовільний і стабільний (задов.), екологічний стан погіршується (погірш.), екологічний стан покращується (покращ.).

Значущість збереження природного середовища певного типу на даній території: надзвичайно важливо зберігати, оскільки тип природного середовища є рідкісним для України і характерним для певного (вказати якого) регіону (надзв.); тип природного середовища знаходиться на межі свого поширення (на межі); тип природного середовища широко поширений (пошир.); територія не є важливою для збереження цього типу природного середовища (неважл.).

Актуальність збереження природного середовища певного типу на даній території: проводиться постійний моніторинг за поширенням та екологічним станом типу природного середовища (контрол.), заплановані спеціальні заходи щодо збереження типу природного середовища (план.), здійснення природоохоронних заходів щодо збереження типу природного середовища передбачається згодом (передб.), збереження типу природного середовища на даній території проблематичне (проблем.).

Оцінка збереження типів природного середовища: "добре збереження" (добр.), "задовільне збереження" (задов.), "незадовільне збереження" (незадов.).

7.1. Ведення календаря природи

Календар природи, або періодизація річного циклу природи, є інтегруючою частиною Літопису, яка вміщує в себе деякі матеріали вищенаведених розділів, поєднуючи їх таким чином, щоб мати можливість відобразити характерні біокліматичні риси поточного року та сезонів.

Календар природи має свій конкретний зміст, свою методику обробки та узагальнення первинного матеріалу; він не повторює підрозділи "Сезонне життя" повидових нарисів, хоча окремі об'єкти або явища із них можуть бути використані.

До об'єктів спостережень належать насамперед "класичні" об'єкти, тобто широкоареальні та місцеві масові види, за якими нескладно вести спостереження. Для календаря природи важливим є не значна кількість об'єктів, а підбір типових із них, тих, що можуть виконувати роль фенологічних індикаторів. Для кожної зони (а в гірських умовах для кожного вертикального поясу) можуть бути складені свої, місцеві системи фенологічних індикаторів (Щульц, 1981).

Для підвищення якості спостережень за сезонним розвитком природи слід розробити певний маршрут (або маршрути), характеристика якого подається в розділі 2. У ПЗ, НПП, БЗ, розташованих в гірській місцевості, слід мати постійний фенологічний маршрут через усі вертикальні пояси, в крайньому випадку мати декілька фенологічних пунктів, розташованих на різних ділянках та схилах. Для фенологічних спостережень можна використовувати ппп.

Реєстрація зоофенологічних явищ, особливо сезонних міграцій птахів, по можливості, повинна охоплювати всі основні біотопи. Для зручності обробки фенологічних спостережень, які проводять наукові та науково-технічні співробітники, на кожне явище (або на декілька послідовних явищ) заводиться окрема картка, в якій на відміну від картки реєстрації тварин, записуються дати за різні роки, як це показано нижче.

Слід відзначити, що не в усіх випадках буває зручно наводити дату певного явища до якогось одного місяця (у нашому випадку - до травня). Тоді здійснюється розрахунок днів починаючи з 1 січня по 31 грудня, тобто перше січня позначають цифрою 1, а останній день грудня - цифрою 356, і по відповідній таблиці (Преображенський, Галахов, 1948) проводять розрахунок.

7.2. Фенокліматична періодизація року

Феноклімат (біоклімат) відбиває часові співвідношення між кліматом певного регіону та сезонними процесами біотичних і абіотичних компонентів ландшафту. Форма виявлення феноклімату - сезонний розвиток природи певної місцевості. У суцільному процесі розвитку природи існують вузлові переломні моменти, які є об'єктивними моментами сезонів року і їх якісними етапами.

У межах помірного поясу сезонний розвиток природи проходить певні, ті самі етапи, оскільки всюди спостерігається однакова послідовність періодичності процесів, що пов'язане із сонячною радіацією та атмосферною циркуляцією. Якщо як критерії виділення фенологічних етапів використовувати саме ці процеси, можна досягти єдності періодизації для всіх зон помірного поясу, як це показував Г.Е. Шульц (1981).

Слід врахувати, що питання розробки єдиних підходів до фенологічної періодизації у помірному поясі остаточно не розроблене. Тому як робочу схему пропонуємо використовувати таблицю, вміщену у розробці К.П. Філонова та Ю.Д. Нухімовської (1985), яка складена з урахуванням вище викладених принципів. Фенологічний акорд, тобто фенологічне явище в природі, пов'язане з рядом інших явищ, характерних для певного часу та місця, кожного етапу в цій таблиці поданий не повністю. В ній наведені лише ті сезонні процеси та явища, які мають необхідне індикаційне значення (переважно гідрометеорологічне та фітофенологічне). Більшість інших сезонних процесів та явищ не наводяться, але ПЗ, НПП, БЗ, які вважають це за необхідне, можуть їх подати в таблиці.

Особливо слід зупинитись на температурних межах фенологічних етапів. Головним фактором сезонної ритміки природи є радіаційний та залежний від нього термічний режим. Злами в річному ході температур викликають різкі зміни всіх природних процесів, що приводить до зміни сезонів та субсезонів року. Разом з тим у різних природних зонах термічний режим може значно відрізнятись. Ті самі сезонні процеси проходять в них при різних температурних умовах, мають різні температурні критерії.

При нестійких погодних умовах, насамперед навесні, хвилі холоду можуть змістити температури до пройдених раніше границь, а фенологічний процес, що почався (наприклад, розгортання листя), може дещо затриматися, або навіть зупинитися, хоча сам процес ходу назад не має. Це робить фітоценотичні спостереження більш надійними індикаторами сезонних границь, ніж температурні показники.

В першому томі Літопису подаються відомості про господарську діяльність людини на території ПЗ, НПП, БЗ в минулому та її ступінь на різних ділянках. Відзначаються ті ділянки, які в найбільшій мірі в минулому зазнали антропогенного впливу.

В подальших томах антропогенний вплив на природно-заповідні природно-територіальні комплекси характеризується за такими напрямками:

1) порушення заповідного режиму, які мали місце протягом року;

2) можливе використання природних ресурсів в господарських цілях у відповідних ділянках та зонах;

3) характер господарської діяльності в охоронній зоні та на суміжних (в радіусі 10 км) із ПЗ та НПП територіях;

4) відновлювальні, регуляторні біотехнічні та созотехнічні заходи, які проводяться на окремих ділянках ПЗ, НПП, БЗ.

При фіксації порушень заповідного режиму відзначають місце, де відбулося порушення (урочище, квартал, виділ), вид порушення (браконьєрство, забруднення водойм, сінокосіння, збір рослинної сировини, рубка лісу тощо), його ступінь та вжиті до порушників заходи.

При наявності господарської ділянки у ПЗ подається схема її розташування, площа, види угідь, напрямок землекористування на ній. Вказуються прийняті обмеження землекористування (наприклад, заборона розорювання нових ділянок, вирубування, проведення меліоративних робіт тощо).

Значну увагу слід приділити характеру господарювання в охоронній зоні ПЗ. Наводиться її схема та площа, вказується режим, встановлений в охоронній зоні відповідним положенням. Вказуються площі угідь різного використання, сівозміни. Слід звернути увагу на те, яка частина площі охоронної зони зайнята типом рослинності, який перважає на природно-заповідній території (наприклад, лісом в лісових ПЗ). Вказуються також порушення режиму охоронної зони, які мали місце в поточному році.

Бажано також вказати характер господарювання на прилеглих (в радіусі 10 км) територіях. Основна увага звертається на господарські заходи, які мають глобальне екологічне значення - наявність шкідливих підприємств, обробку сільгоспугідь хімічними засобами тощо, а також види господарської діяльності, здатні впливати на територіальний розподіл тварин, наприклад, полювання. Якщо є можливість, необхідно навести рівень забруднення грунтів, водного середовища, помістити картосхему їх вогнищ.

В деяких ПЗ за рішенням їх науково-технічних та вчених рад проводяться регуляторні заходи - сінокосіння, відстріл певних груп тварин тощо. У Літопису слід навести дані про розміщення і площу ділянок, на яких проведені ці заходи, строки, схему заходів. При зміні розміщення площ, де проводяться регуляторні заходи, роблять посилання на документ, рішення, яким вони дозволені. Аналогічно описуються заповідні зони БЗ та НПП.

В цій же главі наводяться дані про лісокультурні та протипожежні заходи, які проводилися в поточному році, вказуються площі, на яких вони здійснювались, а також площі сінокосів, способи косіння.

Для інших зон БЗ та НПП визначаються основні джерела негативного антропогенного впливу і характер їх поширення. Наводяться дані щодо відновлення порушених екосистем і рідкісних типів природних середовищ, відтворення рідкісних і зникаючих видів флори і фауни. Дається оцінка результатів таких робіт.

Якщо в ПЗ, НПП, БЗ доводилося регулювати чисельність перенасичених популяцій тварин, наводяться дані про вилучення тварин із популяції (місце проведення, засіб регуляції (відлов, відстріл тощо), кількість учасників, відповідальна особа, погодні умови). У тварин, які вилучаються, знімають вагові та лінійні розміри, визначають стать і вік, фізичний стан. Якщо має місце відстріл, обстежують стан внутрішніх органів, збирають екто- та ендопаразитів та відправляють їх спеціалістам для визначення, беруть проби вмісту шлунку. Черепи тварин збирають і зберігають в ПЗ, НПП, БЗ. Якщо вони передані в інше місце, це вказується в Літопису.

Якщо матеріали, отримані при регулюванні чисельності популяцій, використані іншими науковими установами, це вказується в Літопису.

Всі дані по регулюванню чисельності вміщують у зведену таблицю (табл. 35).

В цій главі вміщуються також відомості про проведення в ПЗ, НПП, БЗ студентської практики та її вплив на природні комплекси заповідника.

9.1. Основні результати досліджень за темою Літопис природи

В цьому розділі коротко описуються основні результати досліджень за головними напрямами ведення спостережень протягом поточного року, узагальнюються відомості і робиться короткий висновок про досягнуті наукові здобутки. Дається відповідь на запитання: що показали спостереження за змінами в абіотичному середовищі, рослинному і тваринному світі, чи всі поставлені на початку нового року наукові завдання виконано, що і чому не виконано, чи всі об'єкти спостережень були охоплені, які виникли труднощі тощо.

Основні наукові результати подаються у вигляді висновків. Особливо наголошується на результатах спостережень за рідкісними видами та рослинними угрупованнями, які занесені до офіційних переліків охоронних об'єктів. При цьому звертається увага на позитивну чи негативну тенденцію у динаміці популяцій рідкісних видів тварин і рослин.

За результатами різних досліджень в цьому розділі також стисло подається аналітичний матеріал за п'ять попередніх років спостережень, а саме узагальнюючі показники, стабільні тенденції змін, закономірності екологічних явищ, прогнози, нові види та угруповання, тобто короткі висновки за результатами річних спостережень протягом п'ятьох років узагальнюються в цьому розділі. Це свідчитиме про застосування елементів наукового аналізу для ведення Літопису. Матеріал на розсуд автора подається в текстовому вигляді, графіках, діаграмах, зведених таблицях тощо. Аналіз матеріалів здійснюється за даними основних розділів Літопису - абіотичного та біотичного середовищ.

9.2. Основні результати досліджень за спеціальними темами

Згідно із Положенням про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України, крім Літопису, природно-заповідні установи зосереджують свою наукову роботу на виконанні спеціальних, у тому числі і госпдоговідних тем, пов'язаних із вивченням наукових основ охорони, відтворення і використання біорізноманіття, а також особливо цінних природних комплексів та об'єктів. В цьому розділі вміщуються основні наукові результати, досягнуті установами за поточний рік за перехідними темами, а також наукові висновки із заключних звітів за завершеними темами, вказуються назва теми, терміни її виконання, прізвища виконавців, короткий зміст робіт тощо.

Природно-заповідні установи, виконуючи Закон України "Про природно-заповідний фонд України" , зобов'язані проводити дослідження на сусідніх природно-заповідних територіях нижчого созологічного рангу. Річні та остаточні результати цих досліджень також вміщаються в цьому розділі.

В ПЗ, НПП, БЗ можуть проводити дослідження і сторонні (науково-дослідні, науково-педагогічні та інші відповідного профілю) організації. Згідно із Положенням про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України вони зобов'язані надавати природно-заповідним установам інформацію про результати сезонних досліджень у вигляді письмового звіту, головні тези якого наводяться у відповідному томі Літопису. Тут же вказують перелік експедицій, що відвідали природно-заповідну установу, прізвище керівника теми, терміни, тривалість і напрями робіт. Наводиться список друкованих робіт, виконаних в інших наукових установах, в яких використані матеріали, отримані на природно-заповідній території.

9.3. Поповнення наукових фондів

Функціонування наукових фондів передбачено Положенням про організацію наукових досліджень у заповідниках і національних природних парках України. Згідно із цим документом установи природно-заповідного фонду зобов'язані забезпечувати постійне ведення наукових фондів, яке включає і щорічне їх поповнення.

В цьому розділі наводяться результати накопичення первинної та поточної наукової інформації окремо щодо кожного типу фонду, наводяться відомості про наявність інформаційного блоку (комп'ютерних програм та баз даних, картотек із різних напрямів досліджень, гербарію, фітоценотеки, зоологічних колекцій, тематичної фототеки, зразки грунтових монолітів тощо) та про їх поповнення в поточному році. Первинною науковою інформацією є насамперед картки спостережень - флористичні, фенологічні, зоологічні тощо, які зберігаються у відповідних картотеках. Це також геоботанічні описи за формою, наведеною у відповідній главі, які зберігаються на картках фітоценотеки. В цьому розділі вказується, яка кількість карток і яких саме надійшла до картотек природно-заповідної установи поточного року. Такі відомості можуть бути наведені у формі таблиці (див. табл. 36).

До первинної наукової інформації належать також гербарні аркуші, передані поточного року до гербарію природно-заповідної установи. Тут же вказується, скільки гербарних аркушів і кількість видів влито цього року до гербарію. Якщо природно-заповідна установа має гербарій спорових рослин, тоді надходження видів різних груп фіксується окремо. Така сама процедура здійснюється, якщо природно-заповідна установа має зоологічні колекції. До одиниць первинної інформації належать також слайди та фотографії, для яких наводиться кількість поповнення у поточному році.

9.4. Основні підсумки наукової та науково-освітньої діяльності

В цьому розділі наводяться статистичні відомості про результати річної діяльності природно-заповідної установи як наукової організації. Вміщені показники свідчитимуть про рівень становлення установи, потенціал і систему організації праці, можливості перспективи розвитку науки, у тому числі і на міжнародному рівні, тощо.

Ці відомості подаються за схемами представлення щорічної інформації про підсумки науково-дослідної, еколого-освітньої та міжнародної наукової діяльності ПЗ, НПП, БЗ, визначеними відповідними додатками до Положення про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України.

9.5. Перспективи наукової та науково-освітньої діяльності

Перспективи розвитку наукової та науково-освітньої діяльності передбачають чітке планування насамперед наукової тематики.

Законом України "Про природно-заповідний фонд України" для природно-заповідних установ передбачено формування програм наукових досліджень, які затверджуються Національною академією наук України та Міністерством екології та природних ресурсів України. У зв'язку з цим пропонується форма підготовки таких програм, вміщена на CD-ROM. Вони безперечно показують рівень становлення природно-заповідної установи як наукової організації.

На наукові теми вся планувальна документація оформляється відповідно до Положення про організацію наукових досліджень у заповідниках і національних природних парках України та додатків до нього. Основними документами є тематична картка та робочий план. В перший рік виконання спеціальної теми в цьому розділі поміщується затверджена і погоджена тематична картка, а також затверджений і погоджений робочий план. У наступні роки поміщуються лише робочі плани. Тут же можливе розміщення інформації про річні госпдоговірні та позапланові теми.

9.6. Розробка природоохоронних рекомендацій

Всі наукові дослідження у ПЗ, НПП, БЗ згідно із Положенням про організацію наукових досліджень у заповідниках і національних природних парках України повинні щорічно завершуватися природоохоронними рекомендаціями, які поміщуються у цьому розділі Літопису. Природоохоронні рекомендації мають випливати насамперед із результатів досліджень режимів збереження в основному популяцій рідкісних видів рослин і тварин, рідкісних фітоценозів, а також із проблеми щодо поліпшення екологічного стану природно-заповідної території в цілому та відвернення антропогенного навантаження на заповідні екосистеми. Обов'язковими є рекомендації щодо біотичних об'єктів, які входять до офіційних вітчизняних та міжнародних біосозологічних переліків.

Природоохоронні рекомендації оформляються як офіційний документ, повинні містити ряд чітко сформульованих біотехнічних та созотехнічних заходів, планів дій і пропозицій для вироблення управлінських рішень на різних рівнях виконавчої влади. Рекомендації мусять бути диференційованими, мати місцевий та державний характер і адресну направленість, зокрема: для адміністрації природно-заповідної установи, місцевих органів влади, спеціально уповноваженого урядового органу державного управління у галузі природно-заповідної справи, центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів, його спеціальних і територіальних органів, інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади, громадських екологічних організацій тощо. Природно-заповідна установа контролює проходження природоохоронних рекомендацій і виконує рішення, які прийняті відповідними органами управління з цього приводу.

Територія та об'єкт природно-заповідного фонду України можуть отримати міжнародне визнання та входити до складу (бути в складі чи включати окрему ділянку) Світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО, Рамсарського переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, Смарагдової мережі територій спеціального збереження Європи, бути ділянками транскордонних природоохоронних територій чи екологічних коридорів, нагороджуватись Дипломом Ради Європи та містити види з Європейського червоного списку видів тварин і рослин, що перебувають під глобальною загрозою зникнення, або ареали видів, щодо яких діє спеціальна міжнародна угода щодо мігруючих видів рослин і тварин чи меморандум про збереження окремого виду рослин і тварин тощо.

10.1. Світова мережа біосферних резерватів ЮНЕСКО

Отримання статусу: Подання-заявка на біосферний резерват (заповідник) ЮНЕСКО готується за спеціальною Номінаційною формою на біосферний резерват, у відповідності до положень Севільської стратегії розвитку біосферних резерватів та критеріїв Статутних рамок функціонування Світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО (див. додатки на магнітному носієві, папка "Біосферні резервати"). Офіційне подання документів до ЮНЕСКО здійснює спеціально уповноважений орган - Національний комітет України по програмі ЮНЕСКО "Людина і біосфера".

Виконання та звітність: Діяльність у межах біосферного резервату координується консультативним (координаційним) комітетом у складі представників усіх заінтересованих сторін та у відповідності до погодженого цим комітетом спеціального менеджмент-плану, що розроблений у відповідності до Севільської стратегії розвитку біосферних резерватів. Приклад менеджмент-плану подається в згаданій папці додатків на магнітному носієві.

Статус біосферного резервату переглядається кожні 10 років у відповідності до Статутних рамок функціонування Світової мережі біосферних резерватів на основі аналізу звіту про його діяльність.

Що включати до Літопису природи: У разі будь-якого відношення до Світової мережі біосферних резерватів (членства чи намірів приєднання), надається інформація щодо наступного: щодо засідань консультативного комітету біосферного резервату, його рішень, виконання менеджмент-плану біосферного резервату або його підготовки, складення звіту про діяльність; намірів щодо приєднання до Світової мережі біосферних резерватів, підготовки і подання номінаційної форми, створення консультативного комітету тощо.

10.2. Міжнародні конвенції

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення насамперед як місця існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.)

Отримання статусу: Заявка на окрему територію як потенційне водно-болотне угіддя міжнародного значення подається у відповідності до Порядку надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. №. 1287). До Бюро Рамсарської конвенції також подається за спеціальною формою Інформаційний опис Рамсарського водно-болотного угіддя (див. додатки на магнітному носієві, папка "Рамсарська конвенція").

Виконання та звітність: Діяльність у межах водно-болотного угіддя міжнародного значення здійснюється на виконання Рамсарської конвенції (статті 3, 4). Орієнтовна структура менеджмент-плану водно-болотного угіддя міжнародного значення, постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1287 "Про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення", зразок Паспорту водно-болотного угіддя міжнародного значення з порядком його ведення та зразок спеціального знаку для позначення угіддя надаються в згаданій папці додатків на магнітному носієві.

Що включати до Літопису природи: У разі входження до Рамсарського переліку водно-болотних угідь (міжнародного значення) об'єкту природно-заповідного фонду в цілому або його ділянки, надається інформація щодо розробки та виконання менеджмент-плану цього угіддя або здійснення спеціальних природоохоронних заходів за окремим планом і змін у Паспорті даного угіддя. Коли об'єкт природно-заповідного фонду чи його ділянка не знаходяться у складі Рамсарського переліку водно-болотних угідь, то надається інформація щодо намірів входження до цього переліку, якщо дійсно вони є, з наданням копій подання та інформаційного опису потенційного водно-болотного угіддя при їх наявності.

Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 р.) зобов'язує Договірні сторони зберегти і, якщо можливо і доцільно, відновити ті середовища існування, що важливі для застереження зникненню мігруючих видів (стаття III), і, що є принциповим для конвенції, передбачає укладення спеціальних міжнародних угод для окремих видів мігруючих чи тварин їхніх груп (статті IV і V). Конвенція містить Додаток I "Мігруючі види, що знаходяться під загрозою зникнення", та Додаток II "Мігруючі види, які можуть стати предметом Угод", тобто є переліком видів, статус яких є несприятливим і для збереження та регулювання використання яких необхідні міжнародні угоди.

Ключовою, розробленою в рамках Боннської конвенції, є Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів. Вона також акцентує увагу на необхідності підтримки (збереження) мережі природних середовищ існування мігруючих птахів. Коли область поширення виду птахів розміщена на території більш ніж однієї країни, Сторони повинні співробітничати і погоджувати свої дії (стаття III Угоди). Аналогічні дії мають здійснюватись і в рамках Угоди про збереження кажанів в Європі.

У рамках Боннської конвенції уже укладено Меморандум про збереження тонкодзьобого кроншнепа Numenius tenuirostris та розробляється аналогічний меморандум щодо збереження прудкої очеретянки Acrocephalus paludicola.

Що включати до Літопису природи: Мають відображатись дані спостережень та здійснення природоохоронних заходів, насамперед, щодо видів Додатку I Конвенції "Мігруючі види, що знаходяться під загрозою зникнення".

Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES, Вашінгтон, 1979 р.) містить три додатки видів тварин і рослин, при вилученні яких з природи та передачі (торгівлі) якими потрібні спеціальні міжнародні дозволи (надаються Мінекоресурсів України). Текст Конвенції та Додатки I, II і III приводяться в Додатках на магнітному носії в папці "Міжнародна торгівля - CITES".

Що включати до Літопису природи: Надається загальна інформація про стан збереження (дані спостережень та здійснення природоохоронних заходів) видів, занесених в Додатки I, II і III. Також надається інформація щодо здійснення вилучення та передачі (торгівлі) особин видів тварин і рослин, що занесені в Додатки Конвенції.

Конвенція про охорону флори, фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 р.) включає переліки видів рослин і тварин, що підлягають особливій охороні (Додатки I та II) та видів тварин, що підлягають звичайній охороні (Додаток III), а також передбачає створення Смарагдової мережі з визначенням "територій спеціального збереження", у межах яких зустрічаються види рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, занесені до спеціального списку (Резолюція Постійного комітету Бернської конвенції 6 (1998)), і (чи) рідкісні та зникаючі природні середовища існування (зі спеціального списку в Резолюції 4 (1996)). Смарагдова мережа Європи є аналогом програми Європейського союзу "НАТУРА 2000", розробленої з метою реалізації Директиви ЄС № 79/409/ЕЕС про охорону диких птахів і Директиви ЄС № 92/43/ЕЕС про охорону середовищ існування, дикої фауни і флори. Копії конвенції та додатків до неї, резолюцій Постійного комітету, форми заявки та пояснення до неї щодо Смарагдової мережі Європи, типів природних середовищ за європейською класифікацією, комп'ютерна програма щодо Смарагдової мережі "Emerald", форма менеджмент-плану для окремого виду (групи видів) рослин і тварин, підготована за матеріалами Бернської конвенції, тощо наведені в додатках на магнітному носієві в папці "Бернська конвенція" (див. спочатку файл "Загальні пояснення").

Отримання статусу території спеціального збереження Смарагдової мережі, виконання положень Конвенції та звітність: Для отримання статусу території спеціального збереження Смарагдової мережі необхідно самостійно чи за участі інших наукових організацій заповнити Смарагдову типову форму даних (файл "Форма заявки"), за сприяння Державної служби заповідної справи внести дані до комп'ютерної програми "Emerald" (Смарагдова мережа) і офіційно надіслати до Ради Європи - відповідального органу за виконання Бернської конвенції. Виконання Бернської конвенції здійснюється шляхом розробки та реалізації менеджмент-планів для збереження окремих видів (груп видів) рослин і тварин чи типів природних середовищ (або підготовки інших планів дій), а також складення щорічних звітів про збереження відповідних видів та типів природних середовищ в Літопису або за процедурою поновлення інформації в Смарагдовій типовій формі даних, якщо об'єкт включений до Смарагдової мережі.

Що включати до Літопису природи: Вміщуються матеріали заявки до Смарагдової мережі (за формою заявки), якщо така розроблялась, менеджмент-плани для окремих видів (групи видів) рослин і тварин, звіти про їх виконання тощо. За відсутності таких даних може надаватись інформація щодо здійснення спеціальних природоохоронних заходів за окремим планом дій.

Нагородження природоохоронних територій Дипломом Ради Європи.

Отримання статусу, виконання та звітність: Європейський диплом для природоохоронних територій може присуджуватись відповідним природним або напівприродним територіям, що охороняються і становлять особливий європейський інтерес з точки зору збереження біологічного, геологічного або ландшафтного різноманіття. Положення про значимість Диплому, процедура подання та розгляду заявки, відповідальність нагородженого об'єкту та звітність (річні звіти та звіт за 5 років для продовження терміну дії Диплому на наступні 5 років) викладені в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи від 18.09.98 р. № (98) 29 "Про положення щодо Європейського диплому для природоохоронних територій" та Статуті Європейського диплому для природоохоронних територій (див. додатки на магнітному носії, папка "Євродиплом").

Що включати до Літопису природи: Надається інформація про наміри оформлення заявки на Європейський диплом, про її розробку чи підтримання відповідного екологічного стану території, якщо об'єкт уже нагороджений цим Дипломом, інші пов'язані з ним процедури.

Конвенція про охорону біологічного різноманіття (1992 р.) не містить спеціальних додатків щодо рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. Цілями Конвенції є збереження біологічного різноманіття, стале (збалансоване та невиснажливе) використання його компонентів і спільне одержання на справедливій і рівній основі вигод, пов'язаних з використанням генетичних ресурсів, у тому числі шляхом надання необхідного доступу до генетичних ресурсів та шляхом належної передачі відповідних технологій з урахуванням усіх прав на такі ресурси і технології, а також шляхом належного фінансування (стаття 1). Під "біологічним різноманіттям" (Biological Diversity) розуміється різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є. Це поняття включає в себе різноманітність у рамках одного виду, між видами і різноманіття екосистем (стаття 2).

Конвенція пропонує кожній з Договірних сторін, де це можливо і доцільно, з метою здійснення спеціальних заходів щодо збереження біорізноманіття установлювати систему природоохоронних територій, а з метою співробітництва, у тому числі міжнародного, сторони мають створювати спеціальні механізми (органи) сприяння науково-технічної та інформаційної кооперації, так званий Clearing House Mechanism (Стаття 8. Збереження in situ), що, фактично, є демонстрацією конкретної діяльності по збереженню біорізноманіття.

В перспективі (за спроможності) кожна установа ПЗФ має створити спеціальну web-сторінку (українською та англійською мовами) з наданням інформації щодо цінностей біорізноманіття об'єкту.

Виконання та звітність: Виконання Конвенції має здійснюватись у відповідності до її положень та цілей. Має здійснюватись як інвентаризація біологічного різноманіття (включаючи екосистемний рівень), так і заходи по збереженню рідкісного та зникаючого біорізноманіття.

Що включати до Літопису природи: Надається інформація про web-сторінку щодо цінностей біорізноманіття Об'єкту, якщо така існує чи розробляється. Дані по інвентаризації біорізноманіття приводяться в інших відповідних розділах.

Конвенція про захист світової культурної та природної спадщини (Париж, 1972 р.) також є чинною в Україні. В рамках цієї Конвенції створено Переліки світової природної та природно-культурної спадщини, розроблені відповідні положення, форми заявок, їх погодження тощо. Разом з тим, критерії та процедура подання заявок до згаданих переліків дуже складні і тому ця Конвенція не є предметом даного розгляду. Відповідні документи, їх переклади на англійську мову можна отримати в Державній службі заповідної справи Мінекоресурсів України. Інформацію до Літопису надають лише ті установи, що розробляють за погодженням з Національною комісією України у справах ЮНЕСКО при МЗС України відповідні подання.

10.3. Європейський червоний список видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі

Цей список видів флори і фауни також є обов'язковим для взяття під особливу опіку, тому що він розроблявся офіційно в рамках однієї з програм ООН. Дані щодо збереження видів з цього списку також заносяться до Літопису - загальні дані до цього підрозділу і відповідні дані до таблиць, поданих в розділі 6.1. В ботанічному томі Червоної книги України (1996) вміщені як додаток види судинних рослин України, що увійшли до Європейського червоного списку, а в зоологічному томі (1994) - види тварин.

В Літопис мають включатися відповідні дані щодо виконання інших природоохоронних конвенцій або спеціальних протоколів, резолюцій, угод, директив тощо, щодо яких візьме на себе зобов'язання Україна.

Додатково в Літопис можуть включатись дані щодо видів з Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (IUCN або The World Conservation Union), програми Bird-Life International, які носять рекомендаційний характер.

10.4. Участь у створенні транскордонних природоохоронних територій та екологічних коридорів, спільній діяльності в їх межах

Наявна інформація також включається до Літопису.

10.5. Інші форми міжнародного співробітництва

Надається інформація щодо міжнародної співпраці, що не увійшла до вищезазначених підрозділів, а саме: про участь у виконанні міжнародних проектів та програм (планування та здійснення природоохоронних заходів), міжнародних відрядженнях та прийомах міжнародних фахівців (міжнародний досвід), стажування.

Останнім розділом в Літописі є той, який характеризує особливості поточного року як щодо неживої природи, так і рослинного, тваринного світу, наукових досліджень заповідника або національного природного парку тощо.

У розділі насамперед слід зазначити, яким був поточний рік за своїми кліматичними показниками із посиланням на відповідні розділи Літопису, де ці показники характеризуються. Слід відзначити, чи траплялися в поточному році катаклізми природних умов, такі як бурі, вітровали, великі повені, зсуви тощо.

При характеристиці рослинного світу слід відзначити, чи цей рік був типовим щодо сезонного розвитку рослин і якщо були наявні аномалії, то які (ранній розвиток, запізнілий, затримка сезонного розвитку в певні періоди тощо). При наявності синузій ефемероїдів (в широколистяних лісах та степах) визначають ступінь і характер їх розвитку як щодо часу їх виявлення, так і переважання окремих видів. Щодо фенологічних досліджень відзначають їх характер у поточному році і особливості, якщо вони були, із посиланням на відповідні розділи Літопису. Вказується, які зміни в поточному році (позитивні і негативні) звернули на себе увагу в популяціях рідкісних видів рослин та тварин, які підлягають охороні.

При характеристиці тваринного світу відзначають особливості сезонного розвитку тварин, зоофенологічних явищ з посиланням на картки фенологічних спостережень та їх інтерпретацію в Календарі природи. Крім фенологічних особливостей, слід відзначити особливості кількості тварин для тих видів, для яких здійснюється облік (наприклад, висока чи замала кількість молодих екземплярів тощо). Мають бути відзначені особливості у міграції тварин, насамперед, птахів, та їх зимівлі.

У розділі необхідно відзначити, які особливості мали наукові дослідження заповідника або національного природного парку в поточному році - чи були зміни в науковому штаті, придбанні обладнання, у приміщенні для наукових досліджень, колекцій тощо. Вказується, чи починались або завершувались в цьому році наукові теми, а також, які значні публікації з участю співробітників заповідників або національних природних парків вийшли з друку. Відзначається, які конференції семінари тощо відбулись в заповіднику або національному природному парку, які міжнародні контакти мали місце.

Всі дані цього розділу не мусять бути повторенням відповідних розділів Літопису, тут наводяться найзначніші, найважливіші події року. Наводяться також відомості про особливості еколого-виховної, просвітницької та еколого-туристичної роботи.

Порівняння розділів "Особливості поточного року" за 5, а далі за 10 років дасть можливість виявити флюктуаційні (різнорічні) зміни в розвитку природи заповідника або національного природного парку та у проведенні наукових досліджень, еколого-просвітницької роботи.

Бейдеман И.Н. Методика изучения фенологии растений и растительных сообществ. - Новоросибирск: Наука, 1974. - 155 с.

Бибби К., Джонс М., Мареден С. Методы полевых экспедиционных исследований. Исследования и учеты птиц: Перевод с английского. - М. 2000. - 186 с.

Боч М.С., Мазинг В.В. Экосистемы болот СССР. - Л.: Наука, 1979. - 186 с.

Булахов В.Л., Губкин А.А., Мясоедова О.М. Методические указания по количественному учету позвоночных животных на производственной практике. - Днепропетровск, 1986. - 52 с.

Вергелес Ю.И. Количественные учеты населения птиц. Обзор современных методов // Беркут. - 1994. - Т. 3. - С. 43-48.

Викторов С.В., Востокова Е.А., Вышивкин Д.Д. Краткое руководство по геоботаническим съемкам. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1959. - 166 с.

Владышевский Д.В. Население птиц сосновых лесов Киевщины // Орнитология. - 1960. - Вып. 3. - С. 114-121.

Воинственский М.А., Сабиневский В.И., Севастьянов В.И. Прогнозорование орнитологической обстановки // Методы изучения миграций птиц. - М., 1977. - С. 201-207.

Вышивкин Д.Д. Геоботаническое картографирование. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. - 178 с.

Гельтман В.С., Нелипович Д.П., Мавришев В.В. Программа паспортизации стационарных объектов - эталонов лесной растительности в заповедниках // Проблемы инвентаризации живой и неживой природы в заповедниках. - М.: Наука, 1988. - С. 30-44.

Геоботаническое картографирование 1963-1990. - Л.: Наука, 1963 - 1990 (ежегодник).

Гиляров М.С. Учет крупных беспозвоночных (мезофауна) // Количественные методы в почвенной зоологии. - М.: Наука, 1987. - С. 9-26.

Грибова С.А., Исаченко Т.И. Картирование растительности в съемочных масштабах // Полевая геоботаника.- М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1972. - Т. 4. - С. 137-330.

Грин А.М., Клюев Н.Н., Утехин В.Д. и др. Принципы и методы геосистемного мониторинга. - М.: Наука, 1989.-168 с.

Грюнталь С.Ю. К методике количественного учета жужелиц (Coleoptera, Carabidae) // Вестник зоологии. - 1981. - № 6. - С. 63-66.

Губарь Ю.П. Методические рекомендации по учету волка методом картирования участков обитания. - М., 1987.-29 с.

Дреф. Экология. - М.: Атомиздат, 1976.-166 с.

Дунгер В. Учет микроартропод (микрофауна) // Количественные методы в почвенной зоологии. - М.: Наука, 1987. - С. 26-51.

Жила С. Вовк Центрального Полісся: екологія, моніторинг, менеджмент (методика проведення польових робіт) // Novitates Theriologicae. - 2001. - Pars 4. - P. 21-33.

Загороднюк І. Польовий визначник дрібних ссавців України. - Київ, 2002. - 60 с.

Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества. - Киев: Наук. думка, 1987. - 216 с.

Исаков Ю.А. Методы количественного учета водоплавающих птиц // Методы учета численности и количественного распределения наземных позвоночных. - М.: Изд-во АН СССР, 1952. - С. 280-293.

Исаченко А.Г. Методы прикладных ландшафтных исследований. - Л.: Наука, 1980. - 222 с.

Карамышева З.В., Федотова И.Т. Современное состояние геоботанического картографирования в СССР и за рубежом // Итоги науки и техники, ВИНИТИ. СМер. Ботаника, - 1990. - Т. 10. - 172 с.

Карпенко А.С. Приемы анализа геоботанических карт // Ботан. журн. - 1973. - 58, № 5. - С. 707-722.

Карпенко А.С. Опыт созданич карт охраняемых объектов ратительного мира Нечерноземья // Геоботаническая картография, ее развитие и новые задачи: Тез. докл. конф. - М., 1980. - 50-51.

Карпенко А С., Ставрова Н.И. Принципы и методы картографирования охраняемых ботанических объектов // Ботан. журн. - 1980. - 65, № 8. - С. 1192-1202.

Кириков С.В., Михеев А.В., Спангенберг Е.П. Учет куриних птиц // Методы учета численности и количественного распределения наземных позвоночных. - М.: Изд-во АН СССР, 1952. - С. 260-275.

Классификация растительности СССР (с использованием флористических критериев). - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. - 199 с.

Корганова Г А. Методы количественного учета почвенных простейших // Количественные методы в почвенной зоологии. - М.: Наука, 1987. - С. 58-71.

Кумари Э.В. Инструкция для изучения миграции птиц. - Тарту, 1955. - 28 с.

Новиков Г.А. Полевые исследования по экологии наземных позвоночных. - М.: Советская наука, 1953. - 502 с.

Определитель высших растений Украины. - Киев: Наук. думка, 1987. - 548 с.

Пажетнов В.С. Бурый медведь. - М.: Агропромиздат, 1990. - 215 с.

Пажетнов В.С., Кораблев П.Н. Абсолютный учет численности бурого медведя в Центральнолесном заповеднике // Экологические основы охраны и рационального использования хищных млекопитающих. - М.: Наука, 1979. - С. 227-228.

Правдин И.Ф. Руководство по изучению рыб (преимущественно пресноводных). - Изд. 4-е. - М., "Пищевая промышленность", 1966. - 376 с.

Преображенский С.М., Галахов Н. Н. Фенологические наблюдения. - М., 1948. - 158 с.

Приклонский С.Г., Панченко В. Г. Учет водоплавающих птиц // Тр. Окского гос. заповедника. - 1973. - Вып. 9. - С. 236-252.

Принципы и методы геоботанического картографирования. - М.-Л.: Изд-во Ан СССР, 1962. - 298 с.

Программа и методика биогеоценологических исследований. - М.: Наука, 1966. - 632 с.

Пъявченко Н.И. Изучение болотных биогеоценозов // Программа и методика биогеоценологических исследований. - М.: Наука, 1966. - С. 288-298.

Пъявченко Н.И. Об изучении болотных биогеоценозов // Основные принципы изучения болотных биогеоценозов. - Л.: Наука, 1972. - С. 5 - 13.

Равкин Ю.С. К методике учета птиц в лесных ландшафтах // Природа очагов клещевого энцефалита на Алтае (Северо-восточная часть). - Новосибирск: Наука, 1967. - С. 66-73.

Салищев К.А. Картография. Изд. 2-е, переработ. - М.: Высш. шк., 1971. - 248 с.

Серебряков И.Г. Жизненные формы высших растений и их изучение // Полевая геоботаника.- М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1964. - Т. 3. - С. 146-205.

Соколов В.Е., Пузаченко Ю.Г., Базилевич Н.И., Гунин П.Д. Принципы организации и программа экологического мониторинга в биосферных заповедниках // Теоретические основы и опыт экологического мониторинга. - М.: Наука, 1983. - С. 222-231.

Теплов В.П. Учет животных на постоянных маршрутах // Методика учета численности и географического распределения наземных позвоночных. - М.: Изд-во АН СССР, 1952. - С. 255-259.

Теплов В.П. Количественный учет выдры, соболя, куницы и мелких представителей семейства куньих // Методика учета численности и географического распределения наземных позвоночных. - М.: Изд-во АН СССР, 1952а. - С. 165-172.

Український фітоценологічнийу збірник (1996-2002).

Теплов В.П. Учет зайцев // Методика учета численности и географического распределения наземных позвоночных. - М.: Изд-во АН СССР, 1952б.

Фасулати К.К. Полевое изучение наземных беспозвоночных. - М.: Высшая школа, 1971. - 424 с.

Феоктистов В.Ф. Эффективность ловушек Барбера разного типа // Зоол. журн. - 1980. - Том LIX, вып. 10. - С. 1554-1557.

Филонов К.П., Калецкая М.Л. Динамика популяции бурого медведя в Дарвинском заповеднике // Бюлл. МОИП. Отд. биол. - 1986. - Т. 91, вып. 1. - С. 44-51.

Филонов К.П., Нухимовская Ю.Д. Летопись природы в заповедниках СССР. Методическое пособие. - М.: Наука, 1985. - 142 с.

Формозов А.Н. Формула для количественного учета млекопитающих по следам // Зоол. журн. - 1932. - Т. 11, вып. 2. - С. 66-68.

Ценопопуляции растений (основные понятия и структура) / Под ред. Т.И. Серебряковой - М.: Наука, 1976.

Червона книга України. Тваринний світ. - К.: Укр. екциклопедія, 1994. - 464 с.

Червона книга України. Рослинний світ. - К.: Укр. екциклопедія, 1996. - 606 с.

Чижова В.П., Добров А.В., Захлебный А.Н. Учебные тропы природы. М.: Агропромиздат, 1989. - 158 с.

Чиркова А.Ф. Методика и некоторые результаты учетов численности лисицы и корсака // Методика учета численности и географического распределения наземных позвоночных. - М.: Изд-во АН СССР, 1952. - С. 179-203.

Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П. М., Попович С.Ю., Вакаренко Л.П. Зелена книга України. Ліси. - К.: Наук. думка, 2002. 254 с.

Шульц Г. Э. Общая фенология. - Л.: Наука, 1981. - 188 с.

Щеголев В.И. Количественный учет птиц в лесной зоне // Методика исследования продуктивности и структуры видов птиц в лесной зоне в пределах их ареалов. - Вильнюс: Мокслас, 1977. Ч. 1. - С. 95-102.