Щодо практичного застосування норм чинного законодавства

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, товариство розташоване за адресою, яка відноситься до території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.

Близьке розташування промислових потужностей товариства до лінії фронту, а також специфіка продукції, що виробляється, становить пряму загрозу у здійсненні господарської діяльності.

Усі зазначені обставини та факти призвели до значного зменшення обсягу виробництва, зменшення грошових надходжень, неможливості виконання своїх зобов'язань та наявності у підприємства податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи має право платник податків, з урахуванням встановленого Законом України від 30 червня 2023 року №3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (далі - Закон №3219) мораторію на примусове стягнення заборгованості, відстрочити або зупинити до закінчення військової агресії сплату наявної заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, нарахованої при виплаті заробітної плати?

2. Чи має право платник податків, який знаходиться на території можливих бойових дій, спрямовувати (сплачувати) грошові кошти на погашення поточного зобов'язання з нарахування податку на доходи фізичних осіб, нарахованого при виплаті поточної заробітної плати, при наявності податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб за попередні періоди?

3. Яким чином, з урахуванням існуючого мораторію, встановленого Законом №3219, зараховуються сплачені грошові кошти на виконання поточних податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при наявності податкового боргу з даного податку за попередні періоди?

Щодо першого - третього питань

Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків здійснюється органами ДПС згідно з положеннями статті 100 Кодексу, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин" (далі - Перелік обставин) та Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1853/24385 (далі - Порядок).

При цьому підпунктом 69.40 статті 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу передбачено, що тимчасово, з 1 серпня 2023 року, контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року.

Отже, відповідно до статті 100 Кодексу (за наявності законодавчих підстав) може бути розстрочений або відстрочений лише податковий борг, що у таких платників податків виник після 24.02.2022.

'...'

Відповідно до пункту 100.1 статті 100 Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків (згідно з Переліком обставин), а також економічного обґрунтування, яке вказує на можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (пункт 100.5 статті 100 Кодексу).

Згідно з розділом ІІ Переліку обставин форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зазначені у частині другій статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року №671/97 ВР "Про торгово-промислові палати в Україні", зі змінами і доповненнями, - це обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, може бути, зокрема, сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

При цьому такий сертифікат має бути адресним (тобто наданим конкретному платнику), а також містити необхідні відомості про наявність причинно-наслідкового зв'язку обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) з фінансовим станом заявника (з посиланням на відповідні підтвердні документи).

Згідно з пунктом 3.1 Порядку для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу ДПС за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою та відповідним економічним обґрунтуванням, яке складається з переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення відстрочених сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Отже, для вирішення питання відстрочення податкового боргу платник має звернутися до територіального органу ДПС за місцем свого обліку або за місцем обліку такого зобов'язання і надати усі передбачені Порядком документи. Необхідно при цьому зазначити, що у заяві платника мають бути чітко визначено предмет розгляду - розстрочення чи відстрочення, види платежів, а також їх сума. Заяву має бути оформлено згідно з формою, визначеною Порядком.

Усі надані документи мають відповідати вимогам законодавчих та нормативних актів, а також містити інформацію, що є необхідною для прийняття рішення про відстрочення.

Відсутність повного пакета документів та/або оформлення документів неналежним чином є підставою для відмови платнику у наданні відстрочення.

Враховуючи зазначене вище, з питання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) може звернутися до і надати усі передбачені Порядком документи.

Крім іншого, зазначимо, що підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені Кодексом.

Згідно з пунктом 36.5 статі 36 Кодексу відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несе платник податків.

Пунктом 87.9 статті 87 Кодексу визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.