Щодо періоду відображення доходів від відчуження боргових цінних паперів

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо періоду відображення доходів від відчуження боргових цінних паперів та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755–VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 3 ст. 6 розд. ІІ Закону України від 16 липня 1999 року № 996–XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами і доповненнями (далі – Закон № 996), порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами (п. 2 ст. 12 -1 Закону № 996).

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, регулює Закон України від 23 лютого 2006 року № 3480–IV "Про цінні папери та фондовий ринок" із змінами і доповненнями (далі – Закон № 3480).

Відповідно до абз. 4 п. 3 ст. 7 Закону № 3480 дисконтні облігації – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення, становить доход (дисконт) за облігацією.

Статтею 5 Закону № 3480 визначено, що до цінних паперів належать боргові цінні папери, зокрема, облігації.

Методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати банків, визначаються Постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255 "Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України" із змінами і доповненнями (далі – Постанова № 255).

Дохід – це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення власного капіталу, за винятком збільшення, пов’язаного з внесками учасників (абз.6 гл.2 розд. І Постанови № 255).

Пунктом 1.2 гл.1 розд. ІІІ Постанови № 255, зокрема, визначено, що на нетто-основі, як правило, відображаються доходи і витрати, що виникають у результаті реалізації цінних паперів у портфелі на продаж.

Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків визначають методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати та порядок застосування банками основних принципів бухгалтерського обліку під час визнання та обліку доходів і витрат, зокрема нарахування – відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходів і витрат під час їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів (п. 1.2 гл.1 розд.І Постанови № 255).

Отже, доходи, від продажу (відчуження) цінних паперів, відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності під час їх визначення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.