Про направлення доопрацьованих Методичних рекомендацій

У зв'язку із затвердженням Міністерством фінансів України оновленого Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (наказ Мінфіну від 07.02.2013 № 73, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868) та відповідно до Указу Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" Міндоходів внесено зміни до Методичних рекомендацій щодо встановлення загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу та проведення аналізу фінансового стану підприємств, які звертаються до органів ДПС для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) та Методичних рекомендацій щодо встановлення загрози виникнення (накопичення) податкового боргу та проведення аналізу фінансового стану фізичних осіб, які звертаються до органів ДПС для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу).

Зазначені Методичні рекомендації направляються для використання при розгляді питань щодо розстрочення (відстрочення) платежів до бюджету та доведення до територіальних органів Міндоходів.

1.1. Методичні рекомендації розроблено для оцінки фінансово-господарського стану підприємств з метою прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) (далі - Методичні рекомендації).

Основні засади розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань визначені ст. 100 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс), постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин" (далі - постанова № 1235) та наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 № 1261 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 грудня 2012 року за № 2143/22455 (далі - наказ № 1261).

Платники податків - юридичні особи (резиденти і нерезиденти) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом (далі - підприємства), мають право звернутися до органу Міндоходів з заявою про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) .

Для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу обслуговування платників податків (з питань координації погашення заборгованостей) органу Міндоходів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1 до наказу № 1261 ), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;

аналізу фінансового стану;

графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;

розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначено постановою № 1235 , що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначено постановою № 1235 , що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Методичні рекомендації не використовуються для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (крім податкового боргу) за податковими векселями.

1.2. Терміни, що вживаються у Методичних рекомендаціях, мають таке значення:

розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) - надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) без урахування сум пені на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані проценти погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення;

відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) - перенесення сплати основної суми грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків на умовах податкового кредиту без урахування сум пені, за якими основна сума грошових зобов'язань (податкового боргу) та нараховані проценти погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 статті 100 Кодексу затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі;

загроза виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу - характеристика фінансового стану підприємства на момент настання граничного терміну сплати грошових зобов'язань або на момент звернення із завою про розстрочення (відстрочення) податкового боргу , яка свідчить про неспроможність підприємства розрахуватися у повному обсязі за грошовими зобов'язаннями та погасити наявний податковий борг;

платоспроможність - спроможність підприємства у визначені терміни самостійно виконувати зобов'язання, у тому числі перед бюджетом зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

фінансова стійкість підприємства - ступінь забезпечення власним капіталом для ефективного ведення діяльності;

забезпечення податкового кредиту - аналіз наявних оборотних активів та прогнозованих основних економічних показників підприємства на період дії розстрочення (відстрочення).

1.3. За результатами аналізу фінансового стану визначаються:

загроза виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу підприємства;

оцінка фінансово-господарської діяльності та платоспроможності підприємства;

фінансова стійкість та динаміка основних показників діяльності підприємства;

достатність заходів, які планується реалізувати для виконання розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (боргу).

1.4. Об'єктом аналізу фінансового стану є фінансові, виробничі та інвестиційні показники діяльності підприємства.

1.5. Суб'єктами аналізу фінансового стану є власники, органи, уповноважені управляти майном, керівництво підприємства та органи Міндоходів.

За результатами розгляду документів та аналізу фінансового стану підприємства-заявника керівник (заступник керівника) органу Міндоходів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви, які у разі прийняття рішення органом ДПС вищого рівня розподіляються між органами Міндоходів різних рівнів відповідно до пункту 3.2 наказу № 1261 , приймає рішення про розстрочення (відстрочення) сплати сум грошових зобов'язань (податкового боргу) або відмовляє платнику у розстроченні (відстроченні) письмово з викладенням причин відмови.

2.1. Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансового стану можуть бути:

баланс або консолідований баланс (звіт про фінансовий стан) (форми № 1 та № 1-к Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, далі - Стандарт);

звіт або консолідований звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) (форми № 2 та № 2-к);

звіт або консолідований звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) (форми № 3 та № 3-к);

звіт або консолідований звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом) (форми № 3-н та № 3-кн );

фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" , затверджений наказом Мінфіну від 25.02.2000 № 39, зареєстрованим у Мін'юсті 15.03.2000 за № 161/4382, - у редакції наказу Мінфіну від 24.01.2011 № 25, із змінами);

фінансова звітність, встановлена законодавством для окремих категорій підприємств (приватні, сільськогосподарські підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями, бюджетні, неприбуткові підприємства та організації тощо);

декларації (розрахунки) платежів до бюджету, які стали підставою для нарахування податкового зобов'язання;

акти перевірок контролюючих органів, які стали підставами для нарахування податкових зобов'язань;

заходи підприємства для підвищення рівня платоспроможності та фінансової стійкості;

прогноз доходів підприємства на термін дії розстрочення (відстрочення);

величина активів на дату звернення, що відповідає рядкам балансу 220, 230 та 240;

значення величин довгострокового та короткострокового залученого капіталу;

дані облікової системи органів державної податкової служби щодо стану розрахунків платників з бюджетом.

У разі потреби можуть бути використані додатково:

звіт або консолідований звіт про власний капітал (форми № 4 та № 4-к);

інформація по додаткових статтях фінансової звітності (перелік згідно додатка 3 до Стандарту);

інша інформація, необхідна для якісного аналізу та виявлення резервів виробництва.

Інформація надається станом або на перше число місяця, в якому подається звернення про розстрочення або відстрочення (у разі якщо цей місяць є проміжним між періодами надання офіційної квартальної фінансової звітності, надаються копії такої звітності за попередній звітний квартал, а також додатково - розраховані підприємством за тими ж формами показники станом на перше число місяця направлення запиту), або на дату звернення із заявою про розстрочення (відстрочення) .

2.2. Після проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства-заявника органом Міндоходів складається висновок, який повинен мати такі основні розділи:

загальна характеристика діяльності підприємства (назва, статус та інші реєстраційні дані, структура власників, основні узагальнюючі показники діяльності підприємства за поточний та минулий роки тощо);

висновок щодо існування загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу з наведенням обґрунтувань;

оцінка фінансово-господарського стану (фінансова, виробнича та інвестиційна діяльність) та висновок щодо платоспроможності або неплатоспроможності підприємства;

оцінка резервів поліпшення ефективності функціонування підприємства та висновок про фінансову стійкість підприємства;

оцінка забезпечення податкового кредиту;

узагальнюючий висновок про доцільність застосування режиму розстрочення (відстрочення).

3.1. Загроза виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу

Оцінка загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу базується на аналізі звітних даних підприємства на момент звернення до органу Міндоходів із заявою про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) та окремих прогнозних показників фінансово-господарської діяльності.

Встановити загрозу непогашення грошових зобов'язань (податкового боргу) можливо при порівнянні наявних у підприємства високоліквідних оборотних активів з сумою грошових зобов'язань (податкового боргу).

Коефіцієнт загрози виникнення податкового боргу (Кз) (розраховується при розстроченні (відстроченні) грошових зобов'язань):

Ал - високоліквідні активи (поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти), наявні у платника податків на дату наданої заявником звітності (офіційної або оперативно розрахованої). Вираховується як сума активів на цю дату, що відповідають рядкам балансу (офіційного або оперативно розрахованого) 1160 та 1165 (форми № 1 або № 1-к). У разі коли кошти підприємства заблоковані на рахунках банком, ця сума коштів може не враховуватися у сумі Ал за наявності належно оформленого банківського підтвердження;

Кн - грошові кошти, які надійдуть з дати наданої заявником звітності (офіційної або оперативно розрахованої) до настання граничного терміну сплати грошових зобов'язань;

Зпб - загальна сума поточних грошових зобов'язань платника податків з усіх податків, зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких припадає на той же податковий період, що і грошове зобов'язання, яке платник просить розстрочити (відстрочити), та сума податкового боргу (у тому числі розстроченого (відстроченого)), за яким терміни сплати припадають на період дії нового розстрочення (відстрочення) на момент звернення (у разі якщо підприємство є платником податків у різних районах, необхідно за даними платника враховувати суми грошових зобов'язань та боргу в усіх цих районах), а також сума заборгованості по зарплаті.

Необхідно також враховувати інші першочергові зобов'язання платника податків, виконання яких може впливати на погашення розстроченого грошового зобов'язання, зокрема:

суму раніше розстрочених грошових зобов'язань, терміни сплати яких настануть протягом дії нового розстрочення;

наявність банківських кредитів;

суму платежів, несплата яких може спричинити зупинку виробництва (штрафні санкції підрозділів МЧС, МОЗ, інших органів, плата за ліцензії, сертифікати та дозволи, платежі за енергоносії тощо).

Кошти, які можуть надійти з дати наданої заявником звітності (офіційної або оперативно розрахованої) до настання граничного терміну сплати грошових зобов'язань (Кн), розраховуємо таким чином:

Вп - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)) (рядок 2000 звіту про фінансові результати (форми № 2 або № 2-к) по графі 3) та собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050 звіту про фінансові результати (форми № 2 або № 2-к) по графі 3);

Тп - кількість днів звітного періоду;

Тд - кількість днів з дати наданої заявником звітності (офіційної або оперативно розрахованої) до настання граничного терміну сплати грошових зобов'язань включно.

Коефіцієнт загрози накопичення або непогашення податкового боргу (Кзн) (розраховується при розстроченні (відстроченні) податкового боргу):

Ал - високоліквідні активи (поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти), наявні у платника податків на дату наданої заявником звітності (офіційної або оперативно розрахованої). Вираховується як сума активів на цю дату, що відповідають рядкам балансу (офіційного або оперативно розрахованого) 1160 та 1165 (форми № 1 або № 1-к). У разі коли кошти підприємства заблоковані на рахунках банком, ця сума коштів може не враховуватися у сумі Ал за наявності належно оформленого банківського підтвердження;

Кн - грошові кошти, які можуть надійти з дати наданої заявником звітності (офіційної або оперативно розрахованої) до закінчення 30-ти денного терміну, передбаченого для розгляду цієї заяви (цей термін у розрахунку коефіцієнта може бути скорочений у разі прийняття органом ДПС рішення про розстрочення (відстрочення) раніше 30 днів);

Зпб - загальна сума поточних грошових зобов'язань платника податків з усіх податків, зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких припадає на той же податковий період, у якому платником надано заяву про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, та сума податкового боргу (у тому числі раніше розстроченого (відстроченого)), за яким терміни сплати припадають на період дії нового розстрочення (відстрочення) на момент звернення (у разі якщо підприємство є платником податків у різних районах, необхідно за даними платника враховувати суми податкового боргу в усіх цих районах), а також сума заборгованості по зарплаті.

Необхідно також враховувати інші першочергові зобов'язання платника податків, виконання яких може впливати на погашення розстроченого (відстроченого) податкового боргу, зокрема:

суму раніше розстрочених грошових зобов'язань (податкового боргу), терміни сплати яких настануть протягом дії нового розстрочення;

наявність банківських кредитів;

суму платежів, несплата яких може спричинити зупинку виробництва (штрафні санкції підрозділів МЧС, МОЗ, інших органів, плата за ліцензії, сертифікати та дозволи, платежі за енергоносії тощо).

Кошти, які можуть надійти з дати наданої заявником звітності (офіційної або оперативно розрахованої) до закінчення 30-ти денного терміну, передбаченого для розгляду цієї заяви (Кн), розраховуємо таким чином:

Вп - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)) (рядок 2000 звіту про фінансові результати (форми № 2 або № 2-к) по графі 3) та собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050 звіту про фінансові результати (форми № 2 або № 2-к) по графі 3);

Тп - кількість днів звітного періоду;

Тд - кількість днів з дати наданої заявником звітності (офіційної або оперативно розрахованої) до закінчення 30-ти денного (або відповідно скороченого) терміну розгляду заяви про розстрочення (відстрочення) включно.

Нормативне значення Кз (або Кзн) - менше одиниці.

При значенні Кз (або Кзн) більше одиниці підприємство забезпечено високоліквідними оборотними активами для виконання грошових зобов'язань та погашення податкового боргу. Отже, аналізом звітних даних та розрахункових показників орган Міндоходів може встановити відсутність загрози накопичення або непогашення податкового боргу.

Значення Кз (або Кзн) менше одиниці свідчить про недостатність таких активів і відповідно про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу.

При значенні Кз (або Кзн) більше одиниці підприємство може надати інформацію про очікуване надходження коштів у рахунок погашення дебіторської заборгованості до граничного терміну сплати з урахуванням особливості фінансової діяльності підприємства.

Підприємство може додатково пояснити рух коштів та поточних фінансових інвестицій, надати відповідні обґрунтування, розрахунки та розшифрувати структуру дебіторської заборгованості з наданням відомостей про чинники, які унеможливлюють її своєчасне отримання.

Вся додаткова інформація, розрахунки та обґрунтування можуть враховуватися виключно у разі документального підтвердження.

На підставі цих даних заявник має додатково розрахувати Кз (або Кзн) і скласти висновок про неможливість виконання грошових зобов'язань.

Орган Міндоходів розглядає ці розрахунки, висновок і у разі визнання належно обґрунтованими за результатами аналізу встановлює наявну загрозу накопичення або непогашення податкового боргу.

У разі якщо підприємство не в змозі надати зазначені обґрунтування, орган Міндоходів визнає відсутність такої загрози, що є підставою для відмови у наданні розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу.

Приклад розрахунку загрози виникнення податкового боргу

15 січня підприємство звернулося з проханням розстрочити грошові зобов'язання з податку на додану вартість (за терміном сплати 30 січня) на суму 3125 тис.грн. та надало офіційні бухгалтерські форми станом на 1 січня. Крім того, у цьому ж податковому періоді за іншими платежами платник має сплатити до бюджету ще 900 тис. гривень. Сума податкового боргу складає 450 тис.грн., крім того настануть терміни сплати розстроченого податкового боргу на суму 50 тис. гривень. Сума розстрочених грошових зобов'язань, терміни сплати яких припадають на період дії нового розстрочення, - 100 тис. гривень. Заборгованості по виплаті зарплати підприємство не має.

При цьому, за інформацією підприємства, станом на 15.01.2009 коштів рахувалося у сумі 3641 тис. гривень.

Встановлюємо, чи існує загроза виникнення податкового боргу.

1. Визначаємо обсяги коштів, що можуть надійти на рахунки підприємства, у тому числі за реалізовану продукцію:

2. Визначаємо коефіцієнт загрози виникнення податкового боргу:

Оскільки Кз більше 1, підприємство забезпечено ресурсами для погашення податкових зобов'язань, загроза виникнення податкового боргу відсутня.

Приклад розрахунку загрози накопичення або непогашення податкового боргу

15 січня підприємство звернулося з проханням розстрочити податковий борг з податку на додану вартість на суму 3575 тис.грн. та надало офіційні бухгалтерські форми станом на 1 січня. Крім того, у цьому ж податковому періоді за іншими платежами платник має сплатити до бюджету податкових зобов'язань на суму 900 тис. гривень. Також настануть терміни сплати розстроченого податкового боргу на суму 50 тис. гривень. Сума розстрочених грошових зобов'язань, терміни сплати яких припадають на період дії нового розстрочення, - 100 тис. гривень. Заборгованості по виплаті зарплати підприємство не має.

При цьому, за інформацією підприємства, станом на 15 січня коштів (у національній та іноземній валюті) рахувалося у сумі 3641 тис. гривень.

Встановлюємо, чи існує загроза накопичення податкового боргу при умові, що рішення про розстрочення приймається 30 січня.

1. Визначаємо обсяги коштів, що можуть надійти на рахунки підприємства, у тому числі за реалізовану продукцію:

2. Визначаємо коефіцієнт загрози накопичення або непогашення податкового боргу:

Оскільки Кз більше 1, підприємство забезпечено ресурсами для погашення грошових зобов'язань, загроза накопичення або непогашення податкового боргу відсутня.

У цьому випадку підприємство має аргументовано пояснити причини, які не дозволять отримати 2208 тис.грн. від реалізації продукції чи іншої звичайної діяльності, та вивести ці показники самостійно з урахуванням наявних ризиків.

Наприклад, одного з основних дебіторів підприємства визнано банкрутом, і судом оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Доля цього кредитора у загальному надходженні дебіторської заборгованості складала у минулі періоди 30 відс., тому сума, яку передбачається отримати від дебіторів, на третину зменшиться і складе 322 тис. гривень.

Крім того, один з контрагентів підприємства має фінансові ускладнення внаслідок форс-мажорних обставин, тому не здійснить розрахунків за поставлену продукцію. Оскільки частка цього контрагента складає 28 відс., надходження за продукцію складуть лише 246 тис. гривень. Коефіцієнт загрози накопичення або непогашення податкового боргу складе 0,91, тобто при врахуванні наданої інформації така загроза фактично існує.

3.2. Оцінка платоспроможності підприємства

Оцінка платоспроможності підприємства здійснюється для встановлення можливості погашення підприємством грошових зобов'язань (податкового боргу).

Визначимо коефіцієнт покриття як відношення всієї суми оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт покриття (Кп) показує платіжні можливості підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту всіх оборотних засобів, за умови своєчасних розрахунків дебіторів, реалізації готової продукції та продажу (у разі потреби) матеріальних оборотних засобів. Оптимальне значення Кп не менше 2 означає, що на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань припадає 2 одиниці оборотних засобів.

Коефіцієнт визначаємо як суму оборотних активів (рядок 1195 балансу - форми № 1 або № 1-к), поділену на суму поточних зобов'язань та забезпечень (рядок 1695 цієї ж форми):

Нормативне значення Кп - від 2 до 2,5.

У випадку невідповідності коефіцієнта покриття теоретично виправданому значенню (якщо він менший 2) необхідно розглянути заходи, заплановані підприємством для забезпечення виконання короткотермінових зобов'язань.

Підприємство може надати очікувані за період дії розстрочки (відстрочки) зміни обсягів оборотних активів та зобов'язань, які покращать платоспроможність підприємства.

Наприклад, підприємство може надати копії господарських договорів (контрактів), за якими передбачено отримання коштів або інших активів, відомості про майбутні кредити банків або фінансових організацій, позики з бюджету тощо.

Якщо коефіцієнт покриття знаходиться у допустимих межах, аналізується відношення суми коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та реальної короткострокової дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань (коефіцієнт загальної ліквідності).

Вся додаткова інформація, розрахунки та обґрунтування можуть враховуватися виключно у разі документального підтвердження.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кзл) характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості, за умови своєчасного погашення дебіторської заборгованості.

Нормативне значення Кзл - не менше 1.

Цей коефіцієнт показує, скільки відсотків боргів підприємство зможе сплатити, а скільки перейде до розряду прострочених.

Коефіцієнт визначається як:

сума дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 1125 форм № 1 або № 1-к), дебіторська заборгованість за розрахунками (рядки 1130, 1135 форм № 1 або № 1-к), інша поточна дебіторська заборгованість (рядок 1155 форм № 1 або № 1-к), поточні фінансові інвестиції (рядок 1160 форм № 1 або № 1-к), гроші та їх еквіваленти (рядок 1165 форм № 1 або № 1-к),

поділені на суму поточних зобов'язань та забезпечень (рядок 1695 форм № 1 або № 1-к):

У разі відповідності коефіцієнта загальної ліквідності граничним межам підприємство визнається таким, що може забезпечити погашення короткотермінових зобов'язань.

У разі негативної динаміки платоспроможності підприємства та якщо значення коефіцієнтів платоспроможності (Кп та Кзл) нижчі граничних рівнів, необхідно проаналізувати заходи, які передбачено вжити підприємством протягом дії розстрочення. Зокрема, це можуть бути заходи щодо:

виконання у повному обсязі фінансового плану чи виробничої програми;

підвищення оборотності оборотних активів;

зменшення обсягів дебіторської заборгованості та запасів;

збільшення прибутку підприємства;

організаційні зміни;

зменшення витрат тощо.

Вся додаткова інформація, розрахунки та обґрунтування можуть враховуватися виключно у разі документального підтвердження.

Для оцінки платоспроможності підприємства, яке звернулося за розстроченням грошових зобов'язань (податкового боргу), значення коефіцієнта загальної ліквідності не має бути визначальним, оскільки його негативне значення тільки підтверджує загрозу виникнення податкового боргу, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань платника податків.

Підтвердженням реальності досягнення запланованих підприємством заходів є позитивна динаміка коефіцієнта покриття та коефіцієнта загальної ліквідності за останній та передостанній звітні періоди. Позитивна динаміка (збільшення значень коефіцієнтів) вказує на поліпшення платоспроможності підприємства.

Зростання цих показників порівняно з відповідним періодом минулого року свідчить про наявність позитивних змін і потенційних джерел для поліпшення платоспроможності підприємства.

Приклад оцінки платоспроможності підприємства

Відповідно до балансу підприємства сума оборотних активів (рядок 1195 форм № 1 або № 1-к) складає 738214 тис. гривень. Загальна сума дебіторської заборгованості (рядки 1125, 1130, 1135, 1155) - 157811 тис.грн., поточні фінансові інвестиції (рядок 1160) - 92015 тис.грн., гроші та їх еквіваленти (рядок 1165) - 70178 тис. гривень.

Сума поточних зобов'язань та забезпечень (рядок 1695) - 413119 тис.грн.

Підставляємо у формули коефіцієнтів значення показників з балансу заявника (у тис.грн.):

1. Розрахунок коефіцієнта покриття

2. Розрахунок коефіцієнта загальної ліквідності

У цьому випадку обидва коефіцієнти нижчі теоретично обґрунтованих значень. Однак підприємство-заявник повідомило про очікуване (протягом наступного місяця) надходження коштів у рахунок оплати відвантаженої у минулому періоді готової продукції у сумі 255526 тис. гривень.

Таким чином, значення коефіцієнта покриття буде дорівнювати 2,41, а коефіцієнта загальної ліквідності - 1,39.

Висновок: на даний час підприємство має ознаки неплатоспроможності, що є додатковим підтвердженням загрози виникнення (накопичення) податкового боргу. Оскільки при врахуванні наданої підприємством додаткової інформації значення коефіцієнтів перевищать нормативні значення, підприємство можна вважати платоспроможним.

3.3. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Фінансову стійкість підприємства визначає наявність власного капіталу для ефективного ведення діяльності.

Наявність власного оборотного капіталу (Кво) визначають як різницю власного капіталу підприємства (Кв, сума за розділом I пасиву балансу (рядок 1495) форми № 1 або № 1-к) та суми необоротних активів (НА, сума за розділом I активу балансу (рядок 1095)):

Нестача або зменшення суми власних оборотних засобів, а також невиправдане збільшення маси необоротних активів призводять до зменшення власного капіталу і як наслідок - до збільшення величини залученого капіталу та посилення фінансової залежності підприємства.

Наявність власного оборотного і довгостроково залученого капіталу, який називається перманентним (Кпм), визначається як сума власного оборотного капіталу (Кво) та довгостроково залученого капіталу (рядок 1595 балансу Кзд):

При цьому має значення відсоткове відношення обох складових. Чим більше власний оборотний капітал і менше довгостроково залучений, тим стабільнішим є підприємство.

Загальна величина капіталу для формування запасів і затрат (Ксум):

Кзн - короткостроково залучений капітал.

Значення величин довгостроково та короткостроково залученого капіталу має надати підприємство-заявник.

Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансової дисципліни. При цьому у разі абсолютної стійкості Кво, Кзд та Кзн повинні мати значення не менше нуля, у разі нормальної - лише Кво може бути менше нуля.

Нестійкий фінансовий стан, як правило, пов'язаний з порушенням платіжної дисципліни та зниженням рентабельності. У разі нестійкого фінансового стану Кво і Кзд мають значення менші нуля і лише Кзн - не менше нуля.

Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну можливість банкрутства. При цьому значення всіх зазначених показників менші нуля.

У разі коли за розрахунками підприємство має нестійкий або кризовий фінансовий стан, необхідно проаналізувати заходи для підвищення фінансової стійкості, які передбачено вжити підприємством протягом дії розстрочення (відстрочення).

Для аналізу фінансової стійкості використовуються такі форми:

Приклад розрахунку фінансової стійкості підприємства (показники у тис.грн.)

З даних балансу Кв (ряд. 1495) - 970602; НА (ряд. 1095) - 650043.

За даними підприємства Кзд - 42812.