Генеральні плани сільськогосподарських підприємств ДБН Б.2.4-3-95

Відбіркове вертикальне планування слід передбачати також в разі наявності скельних їрунтів, в разі потреби збереження лісу або зелених насаджень, а також при наявності несприятливих гідрогеологічних умов.

5.5. Ухил території підприємства повинен прийматися не менше 0,003 та не більше: для глинистих ґрунтів - 0,05; для піщаних - 0,03 та для ґрунтів, які легко розмиваються (лес, дрібний пісок) - 0,01.

5.6. Ухили вигульних майданчиків для тварин повинні прийматися не менше 0,02 та не більше 0,06.

5.7. Рівень чистої підлоги першого поверху в будівлях та спорудах повинен бути, як правило, на 15 см вище планувальної позначки ділянки, що прилягає до споруди.

Позначки підлоги підвальних або інших заглиблених будівель та споруд повинні бути вище рівня ґрунтових вод не менше як на 0,5 м.

При необхідності влаштування вказаних приміщень з позначкою підлоги нижче рівня їрунтових вод слід передбачати гідроізоляцію приміщень або зниження рівня їрунтових вод. Необхідно враховувати можливість підвищення рівня їрунтових вод в період експлуатації підприємства.

5.8. Позначки верху головки рейки залізничної колії, що знаходиться в будівлі, повинна бути на рівні позначки чистої підлоги будівлі.

5.9. Відведення поверхневих вод, які не забруднені збудниками інфекційних захворювань, яйцями гельмінтів та шкідливими хімічними речовинами, з території сільськогосподарських підприємств слід виконувати відкритим способом по гідроізольованих лотках та каналах. Лотки та канали слід прокладати, по можливості, вздовж автомобільних та залізничних шляхів, а також полів сівозмін на поля, на відпрацьовані кар'єри або водойми за умові їх захисту від забруднення.

Забруднені цими компонентами поверхневі води повинні направлятися в очисні споруди для очищення та знезаражування відповідно до вимог ВНТП СГіП-46-9.94 та СаНПіН 5.02-12/н-89.

Поверхневі води з територій пунктів хімізації, що мають тверде покриття, обов'язково повинні направлятись по лотках у спеціальні водонепроникні відстійники, в яких передбачене їх знешкодження та нейтралізація. Подальше їх використання визначається органами санітарно-епідеміологічної служби.

Поверхневі води з об'єктів, пов'язаних зі зберіганням паливно-мастильних матеріалів та з миттям, ремонтом і зберіганням сільськогосподарської техніки, крім того, попередньо очищаються в грязевідстійниках та бензомаслоуловлювачах.

Подальше їх використання визначається при узгодженні з органами санепіднагляду.

5.10. Закриту систему водостоків на великих тваринницьких підприємствах допускається влаштовувати у виключних випадках при відповідних техніко-економічних обїрунтуваннях:

- при неможливості організувати відкрите водовідведення згідно з рельєфом місцевості;

- якщо проектом передбачається будівництво споруд з внутрішнім водовідведенням;

- на ділянках зі значною територією (більше 10 га) та великою щільністю забудови (більше 40%), а також насиченою мережею автопроїздів та майданчиків з твердим покриттям.

5.11. Мережу інженерних комунікацій на ділянках сільськогосподарських підприємств та виробничих зон слід проектувати як єдину систему, передбачаючи, як правило, їх спільне прокладання.

5.12. Відстань по горизонталі між підземними інженерними мережами, будівлями та спорудами слід приймати не менше ніж вказану в таблицях 5.1 та 5.2.

5.13. При проектуванні інженерних мереж належить додержуватись вимог відповідних нормативних документів.

5.14. Території сільськогосподарських підприємств та прилеглих до них сільськогосподарських угідь підлягають обов'язковому контролю на радіоактивність та забрудненість ґрунту радіонуклідами. Необхідно провести лабораторний контроль за станом джерел водопостачання та водойм на наявність радіоактивних речовин.

В разі забруднення території радіоактивними речовинами майданчики під будівництво сільськогосподарських підприємств вибираються з урахуванням ступеня накопичення радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, особливо в ґрунті, радіонуклідів, деяких солей металів тощо.

В особливих випадках слід передбачати проведення спеціальної санітарної та інженерної підготовки території до початку будівництва на ній сільськогосподарських підприємств, будівель та споруд.

5.15. Для водопостачання виробничих зон в залежності від місцевих умов приймаються такі системи:

- господарсько-питна, виробнича і протипожежна з подачею води на зовнішнє пожежогасіння з гідрантів, встановлених на зовнішній кільцевій водопровідній мережі;

- господарсько-питна та виробнича з подачею води на зовнішнє пожежогасіння з природних та штучних водойм.

Середньодобові норми водопостачання та водовідведення сільськогосподарських підприємств визначаються нормами технологічного проектування.

Визначення джерела господарсько-питного забезпечення та його розміщення слід погоджувати з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби при виборі майданчика під будівництво.

ГДК шкідливих речовин в джерелах водопостачання не повинні перевищувати величин, наведених в діючих санітарних нормах.

Границі I, II та III поясів зони санітарної охорони господарсько-питного водопостачання підземних або поверхневих джерел водопостачання, а також санітарні заходи на території зон належить приймати згідно зі СНиПом 2.04.02-84 та діючим Положенням про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення.

5.16. Розрахункові середньодобові витрати виробничих стічних вод від сільськогосподарських підприємств визначаються нормами технологічного проектування. Каналізування та очистку стічних вод сільськогосподарських підприємств слід проектувати за роздільною системою: виробничо-побутовою; гнойовою та дощовою згідно з ВНТП СГіП-46-9.94 та СНиП 2.04.03-85.

При проектуванні санітарно-технічних споруд комунального призначення для санітарної очистки сільськогосподарських підприємств слід керуватися діючими санітарними правилами і нормами. Санітарно-захисні зони від каналізаційних споруд та мінімальні відстані від систем утилізації гною приймати згідно з додатками 3 і 4.

Споруди для знезараження, компостування твердих відходів, термічна сушка та спалювання осадів слід виконувати згідно з СНиПом 2.04.03-85.

Компостування виконувати на майданчиках з асфальтовим або бетонним покриттям.

Улаштування місць складування або зберігання виробничого побутового сміття та інших відходів, які служать джерелом забруднення атмосферного повітря пилом, шкідливими газоподібними речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, допускається з дозволу місцевих органів державної виконавчої влади при збереженні нормативів екологічної безпеки та забезпечення можливості їх подальшого господарського використання.

Примітки:

1. При умові реконструкції підприємств відстань між силовими кабелями до 35 кВ та трубопроводами негорючих рідин та газів дозволяється зменшувати до 0,25 м, при цьому силові кабелі на всьому протязі зближення з підземними мережами повинні передбачатися в трубах.

При неможливості забезпечити між трубопроводами теплових мереж та електрокабелями відстаней, вказаних в табл. 5.1, необхідно передбачати теплозахист трубопроводів з розрахунку, що додаткове підігрівання ґрунту в будь-який період року не перебільшує 10 гад.C для кабелів напругою до 10 кВ та 5 град.C для кабелів напругою 20-220 кВ.

Розміщення кабелів над і під трубопроводами у вертикальній площині не дозволяється.

2. Відстані від каналізації до господарсько-питного водопроводу повинні прийматися:

до водопроводу із залізобетонних та азбестоцементних труб, що прокладаються в глинистих ґрунтах, не менше 5 м;

у великоуламкових та піщаних ґрунтах - не менше 10 м;

до водопроводу з чавунних труб діаметром до 200 мм - не менше 1,5 м; діаметром більше 200 мм - не менше 3 м;

до водопроводу з пластмасових труб - не менше 1,5 м.

При розміщенні трубопроводів господарсько-питного водопроводу нижче трубопроводів каналізації відстань між ними, що дорівнює 1,5 та 3 м, повинна збільшуватися на різницю в позначках закладення трубопроводів. Відстань між мережами каналізації та виробничого водопроводу, незалежно від матеріалу та діаметра труб, а також від номенклатури та характеристики ґрунтів, повинна буди не менше 1,5 м.

3. В разі спільного розміщення в одній траншеї двох або більше газопроводів горючих газів відстань між ними в світлі повинна бути для труб діаметром до 300 мм ,не менше 0,4 м; більше 300 мм - не менше 0,5 м.

4. В таблиці вказані відстані до сталевих газопроводів. Розміщення підземних газопроводів з неметалевих труб слід передбачати у відповідності з главою СНиП по проектуванню внутрішніх та зовнішніх пристроїв газопостачання.

5. При розміщенні мереж в загальній траншеї відстань між ними дозволяється приймати виходячи з розмірів та розміщення камер, колодязів та інших пристроїв, необхідності та забезпечення монтажу та ремонту мереж, а також вимог, що наведені в додатку 1.4.

Мінімальна відстань по горизонталі від підземного газопроводу:

до напірних мереж каналізації дозволяється приймати як до мереж водопроводу;

до зовнішньої стінки колодязів та камер дозволяється приймати не менше 0,3 м;

до теплових мереж безканального прокладання з попутним дренажем слід приймати аналогічно канальному прокладанню.

7. У випадках реконструкції підприємств відстані від газопроводів горючих газів з тиском до 0,6 МПа (6 кгс/кв.см) до водостоків самопливної каналізації дозволяється скорочувати на 50%.

8. При розміщенні інженерних мереж на різній глибині закладення наведені в таблиці відстані повинні збільшуватися в залежності від різниці в позначках закладення та номенклатури і характеристики ґрунтів.

9. Найменшу відстань від господарсько-побутової або виробничої каналізації до водяних теплових мереж у відкритих системах теплозабезпечення та теплових мереж гарячого водозабезпечення в разі їх безканального прокладення слід приймати при діаметрі труб теплових мереж: 200 мм та менше - 1,5 м; більше 200 мм - 3 м.

В разі розміщення мереж каналізації вище теплових мереж вказані відстані слід збільшувати на різницю в позначках закладення.

Примітки:

1. Для електрифікованих залізниць відстань від осі залізничної колії до силових кабелів, кабелів зв'язку та трубопроводів теплових мереж належить приймати не менше 10,75 м.

В умовах реконструкції підприємств допускається зменшення відстаней, вказаних в п. 6 цієї таблиці, від залізниць, трамвайних колій та автошляхів до розмірів, погоджених з організаціями, що експлуатують шляхи. При цьому кабелі на всьому протязі зближення з залізницями та трамвайними коліями повинні прокладатися в блоках або трубах. У випадках зближення кабелів з електрифікованими залізницями та трамвайними коліями труби повинні бути з ізоляцією (азбестоцементні, промазані гудроном або бітумом тощо).

2. Відстань від водопроводу та напірної каналізації до зовнішньої поверхні підземних резервуарів може бути зменшена до 3 м, а до фундаментів будівель та інших споруд - до 3 м за умови прокладання водопроводу у футлярі. Відстань від водопроводу та напірної каналізації до фундаментів шляхопроводів та тунелів для автомобільних шляхів допускається приймати рівною 2 м за умови прокладання вказаних трубопроводів на глибині вище 0,5 основи шляхопроводів та тунелів.

3. Відстань від теплових мереж при безканальному прокладанні до будівель і споруд слід приймати 5 м.

4. В разі закладання мереж нижче підошви фундаментів будівель та споруд відстані, вказані в таблиці, слід збільшувати в залежності від характеристики ґрунту або укріплювати фундаменти. У складних умовах допускається зменшення відстані від мереж до фундаментів за умови виконання заходів, що виключають можливість ушкодження фундаментів при аварії на мережах.

6.1. Розміщення та композиційне вирішення всіх ділянок, що підлягають озелененню, на території виробничої зони повинні розв'язуватись виходячи з функціонального та архітектурнопланувального вирішення всієї виробничої зони або сільськогосподарського підприємства.

Зелені насадження розмішуються на всій території виробничої зони та включають газони, поодинокі, групові та лінійні посадки дерев та чагарників, елементи квіткового оформлення.

6.2. Озелененню підлягають вільні від забудови та покриття ділянки, а також санітарно-захисні зони та ділянки по периметру території сільськогосподарських підприємств у вигляді зелених огорож.

6.3. Площа ділянок, які передбачені для озеленення, повинна складати не менше 15% від загальної площі підприємства, а при щільності забудови більше 50% - не менше 10%.

6.4. Для зелених насаджень на території сільськогосподарського підприємства та в санітарно-захисних смугах слід передбачати місцеві типи рослин з урахуванням їх санітарно-захисних, декоративних якостей та стійкості до виробничих викидів.

В межах протипожежних відстаней посадка дерев з хвойних порід не допускається.

6.5. В зоні розміщення будівель, які потребують чистого повітря, а також в місцях забирання повітря забороняється посадка дерев, які забруднюють навколишню територію насінням (пластівці, волокнисте насіння тощо) або викликають алергію у обслуговуючого персоналу та населення, яке мешкає в цій зоні.

Поблизу тваринницьких підприємств слід висаджувати дерева, які виділяють в атмосферу хімічні речовини, що відлякують комах, які концентруються в місцях накопичення гною та його фракцій.

Виробничі об'єкти, що потребують захисту від шуму, крім спеціальних заходів по зниженню рівнів шуму, необхідно захищати деревно-чагарниковими насадженнями з густим листям, включаючи дерева хвойних порід.

6.6. Відстань від будівель та споруд до осі посадки дерев та чагарників слід приймати згідно з таблицею 6.1.

Примітка. Відстань від повітряних електромереж до дерев слід приймати згідно з правилами влаштування електроустановок.

6.7. Ширину смуг зелених насаджень рекомендується приймати згідно з таблицею 6.2.

Примітка. При багаторядковій посадці чагарників вказану в табл. 6.2 ширину смуги слід збільшувати на 50% для кожного додаткового рядка рослин.

6.8. На території сільськогосподарських підприємств необхідно передбачати зняття родючого шару ґрунту в місцях, де він може бути пошкоджений, забруднений, підтоплений або затоплений при виконанні будівельних робіт з подальшим максимальним використанням його в сільському господарстві.

Місця та умови тимчасового зберігання, а також порядок використання знятого родючого шару ґрунту встановлюються органами, які виділяють у користування земельні ділянки і контролюють стан навколишнього середовища (санітарно-епідеміологічна служба та ін.).

6.9. Всі вільні ділянки підприємств поміж деревночагарниковими посадками, будівлями майданчиками та шляхами призначаються для посіву газонних та лукових трав, які після покосу використовуються для потреб підприємства з дозволу санітарної служби.

6.10. До складу споруд та елементів зовнішнього благоустрою виробничої зони входять головний та допоміжні входи, огорожі, стовпи з освітлювальною арматурою, лавки для відпочинку, питні фонтанчики, декоративні басейни та фонтани, скульптури, флагштоки, стенди, вази для квітів, різні типи покриття шляхів та піших доріжок (бетонні плити, покриття з місцевих матеріалів).

6.11. Відстань між деревами та чагарниками при рядовій посадці слід приймати не менше вказаної в таблиці 6.3.

6.12. Для захисту від пануючих в зимовий період вітрів рекомендується захищати будівлі сімейних (фермерських) господарств зеленими насадженнями в 5-6 рядів з навітряного боку.

6.13. В зоні перехрещення шляхів при посадці дерев та чагарників слід передбачати організацію зони видимості.

6.14. Огорожу території сільськогосподарських підприємств слід передбачати відповідно до норм технологічного проектування.

Освітлення території слід проектувати згідно з СНиП ІІ-4-79.

7.1. При розробці генеральних планів сільськогосподарських підприємств повинні передбачатися заходи по раціональному використанню природних ресурсів, охороні атмосфери, водних об'єктів та ґрунту від забруднення, захисту від шуму, вібрації, електричних та магнітних полів, забезпеченню радіаційної безпеки та санітарному очищенню території.

7.2. Весь комплекс заходів повинен бути спрямований на дотримання норм гранично допустимих викидів (ГДВ) та гранично допустимих скидів (ГДС) хімічних та біологічних інгредієнтів (пестицидів, залишків мінеральних та органічних добрив, викидів від автотранспорту, відходів сільськогосподарських та тваринницьких підприємств: гною, стічних вод, шкідливих газів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів тощо) в атмосферне повітря ґрунт, поверхневі і підземні водні джерела, продукти харчування, а також на дотримання встановлених захисних зон від сільськогосподарських підприємств до сельбищної території сільських та міських поселень або територій, що прилягають до них, згідно з санітарними нормами.

7.3. Метод і ступінь очищення стічних вод повинні визначатися в залежності від місцевих умов з урахуванням можливого використання очищених стічних вод для сільськогосподарських потреб та повинні забезпечувати екологічну безпеку згідно з діючими санітарними правилами та нормами.

7.4. Вилучення, знешкодження та скидання стічних вод, які мають радіоактивні речовини, повинні здійснюватись у відповідності з діючими нормами радіаційної безпеки та санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань.

7.5. При накопиченні тварин на обмеженій території тваринницьких підприємств промислового типу та при впровадженні водомістких технологій виробництва і значній кількості біогенних елементів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів, а також шкідливих хімічних речовин, які містяться у виробничих стоках цих підприємств та при недостатній ефективності сучасних очисних споруд слід розробляти і здійснювати заходи щодо попередження забруднення водних джерел, в тому числі і підземних.

7.6. При забудові території сільськогосподарськими підприємствами потрібно враховувати фоновий вміст у природному середовищі хімічних і біологічних компонентів, особливо тих, які можуть негативно впливати на санітарний стан середовища та здоров'я населення, а також здатність їх до самоочищення.

При забрудненні таких територій фонові концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, воді, ґрунті повинні бути узгоджені з санепідемслужбою.

7.7. Основними джерелами забруднення хімічними та біологічними речовинами (аміак, сірководень, окис вуглецю, патогенні мікроорганізми, яйця гельмінтів тощо) приземних шарів атмосфери в зонах розташування тваринницьких підприємств є різні технологічні вузли, системи загальнообмінної вентиляції, котельні, теплогенератори тощо.

7.8. Основним критерієм якості атмосферного повітря при встановленні гранично допустимих викидів (ГДВ) для джерел забруднення атмосфери є гранично допустимі концентрації ГДК.

Необхідно виконувати вимогу, щоб

С/ГДК <= I

де С - розрахункова концентрація шкідливих речовин у приземному шарі повітря.

При викидах в атмосферу речовин, які мають сумацію дій, гранично допустима концентрація (ГДК) не повинна перевищувати одиницю.

С/ГДК-1 + С/ГДК-2 + С/ГДК-3 <= I

При розміщенні сільськогосподарських підприємств необхідно керуватися вимогами СаНПіН 4946-89.

7.9. Скидання в атмосферу повітря, вилученого загальнообмінною вентиляцією, яка вміщує шкідливі або речовини з неприємним запахом через зосереджені пристрої (труби, шахти, дефлектори) або через розосередженні пристрої (ліхтарі, які відкриваються, фрамуги вікон та ін.) і розрахунки розсіювання цих речовин повинні передбачатися так. щоб гранично допустимі концентрації (ГДК) їх не перебільшували нормативів згідно з діючими санітарними нормами.

7.10. При розробці заходів по охороні навколишнього середовища слід забезпечувати скорочення виділення шкідливостей в атмосферу, у водні джерела та в ґрунт шляхом застосування найбільш досконалих технологій, а також дотримання санітарно-гігієнічних відстаней від джерел виділення шкідливостей до сельбищної території сільських поселень, які наведені обов'язкових додатках 1, 2, 3, 4.

Для охорони водойм слід передбачати влаштування водоохоронних і водорегулюючих зелених насаджень у відповідності з діючим законодавством.

7.11. Шумові, електромагнітні та радіаційні навантаження від різних джерел їх виникнення не повинні перевищувати нормативно допустимі рівні згідно з ДБН 360-92.

7.12. З метою захисту повітряного басейну слід передбачати очищення повітря, що викидається в атмосферу:

- від сірководню, аміаку, вуглекислого газу - за допомогою спеціальних установок. Розбавлення шкідливостей досягається за допомогою загальнообмінної вентиляції;

- віл пилу, полови, залишків кормів - за допомогою пилоуловлювальних споруд;

- від мікроорганізмів - обробкою бактерицидними лампами та ультрафіолетовим устаткуванням;

- від неприємних запахів, які надходять з відходів - шляхом удосконалення технології обробки та застосування спеціальних дезодорантів.

7.13. При організації будівельного виробництва необхідно виконувати заходи по охороні природного середовища, які повинні включати рекультивацію ґрунту, запобігання втрата природних ресурсів, запобігання або очищення від шкідливостей, які потрапляють у ґрунти, водойми та атмосферу. Вказані заходи і роботи повинні бути передбачені в проектно-кошторисній документації.

7.14. На території сільськогосподарських підприємств, які будуються, не дозволяється не передбачена проектною документацією ліквідація дерев та чагарників, засипка ґрунтом кореневих шийок та стовбурів дерев та чагарників, що ростуть.

7.15. Випуск води з будівельних майданчиків безпосередньо на схили без належного захист від розмиву ґрунту не допускається.

7.16. Виробничі та побутові стоки, що утворюються на будівельному майданчику, повинні очищатись у порядку, що передбачений проектом виконання робіт.

7.17. Ліміти викидів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовищ розробляються відомствами на основі нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ) і гранично допустимих скидів (ГДС) та дозволу на викиди, скиди і затверджуються органами охорони навколишнього природного середовища.

7.18. При розробці у проекті заходів по охороні навколишнього природного середовища слід керуватися Законом України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища"; діючими санітарними нормами охорони поверхневих вод від забруднення; діючими санітарними нормами гранично допустимого вмісту шкідливих речовин у воді водних об'єктів господарськопитного та культурно-побутового водокористування і діючими санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених місць, а також цими нормами.

7.19. При проектуванні сільськогосподарських підприємств, пов'язаних зі збором, зберіганням і переробкою при повторному використанні твердих промислових відходів тваринницьких підприємств, об'єктів рослинництва, підприємств по переробці сільськогосподарської продукції і тваринництва, промисловотехнічного обслуговуванні та ін. необхідно дотримуватись діючих санітарних норм і правил.

8.1. Організація будівельного виробництва на майданчику у відповідності з затвердженим генеральним планом повинна забезпечувати цілеспрямованість всіх організаційних, технічних та технологічних рішень на досягнення кінцевого результату - введення в дію об'єктів з необхідними якісними показниками та в установлені строки.

8.2. Будівництво об'єктів згідно з генеральним планом дозволяється здійснювати тільки на підставі розроблених рішень по організації будівництва і технології виконання робіт, які повинні бути прийняті в проекті організації будівництва та в проектах виконання робіт. Склад і зміст проектних рішень та документації у проекті організації будівництва та у проекті виконання робіт вирішується згідно з СНиП 3.01.01-85.

8.3. Забороняється виконання будівельних роби без затвердженого проекту організації будівництва та проекту виконання робіт.

8.4. Геодезичні роботи є невід'ємною частиною технологічного процесу будівельного виробництва і їх слід виконувати згідно з єдиним для будівельного майданчика графіком, пов'язаним зі строками виконання загальнобудівельних, монтажних та спеціальних робіт.

8.5. Геодезичні роботи слід виконувати після передбаченого проектом розчищення території, звільнення її від будівель, які підлягають знесенню, та, як правило, вертикального планування. Геодезичні роботи виконувати згідно з СНиП 3.01.03-84.

8.6. Підготовка території до забудови повинна виконуватись в технологічній послідовності згідно з СНиП III-10-75.

8.7. При виконанні земляних робіт не повинно бути забруднення сільськогосподарських і інших земель виробничими та іншими покидьками, а також стічними водами.

8.8. Виконання робіт по вертикальному плануванню території сільськогосподарського підприємства допускається тільки при наявності проекту планування, проектів всіх підземних споруд та загального балансу земляних мас.

8.9. Вертикальне планування на ділянках виїмок повинні виконуватись до влаштування на них комунікацій та підвалин, а на ділянках для насипів - після влаштування цих споруд.

8.10. Розчищення території і підготовка її до забудови повинна починатися з попередньої розмітки місць зберігання і обвалування рослинного шару та місць його зняття, захисту від пошкодження або пересадження рослин, що використовуватимуться в подальшому, а також влаштування тимчасового відведення води з поверхні будівельного майданчика.

8.11. При будівництві внутрішньоплощадкових шляхів, проїздів та майданчиків слід керуватися СНиП 3.06.03-85 та СНиП III-10-75.

8.12. Огорожі слід влаштовувати переважно у вигляді живоплоту з однорядковою або багаторядковою посадкою чагарників, із збірних залізобетонних елементів, з металевих секцій, деревини та дроту.

8.13. Садивний матеріал для озеленення території повинен надходити тільки із спеціалізованих розсадників, мати сортове та карантинне свідоцтва.

Роботи по озелененню повинні виконуватися тільки після нанесення рослинного шару ґрунту, влаштування проїздів, шляхів, майданчиків, огорож та прибирання залишків будівельного сміття.

При виконанні робіт по благоустрою та озелененню слід керуватися СНиП III-10-75.