Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України

8.11.18. Якщо льодохід на основній річці пройшов при низькому рівні але поля криги збереглися на старорічищах і протоках, треба при необхідності роздробити таку кригу і забезпечити пропуск її під мостами при високій воді.

8.11.19. Після спаду високих вод детально оглядають споруди, визначають кількість і характер пошкоджень, а також обсяг робіт. Пошкодження, які загрожують безпеці руху, ліквідують негайно.

9.1. Загальні лоложення.

9.1.1. Насадження вздовж автомобільних доріг створюють для архітектурно-художнього оформлення (декоративне озеленення), захисту проїзної частини від снігових заносів (снігозахисне озеленення), а також для запобігання розмиванню доріг, зсувам, сильним вітрам та пиловим бурям (протиерозійне озеленення).

9.1.2. Метою благоустрою та озеленення автомобільних доріг є створення комфортних умов для учасників дорожнього руху.

9.1.3. Озеленення та благоустрій доріг здійснюється на підставі затвердженого проекту на відведених земельних притрасових ділянках. Розробка проектно-кошторисної документації на ці види робіт проводиться згідно з вимогами БНІП та діючими нормативно-технічними документами.

9.2. Декоративне озеленення.

9.2.1. Декоративне озеленення згідно з існуючими садово-парковими стилями та місцевими умовами створюється такими прийомами:

- регулярним - лінійні (алейні або рядові) посадки дерев та чагарників, а також живоплоти;

- ландшафтним або вільним - групові посадки дерев та чагарників в поєднанні з прилеглим до дороги ландшафтом;

- мішаним - поєднання регулярних та вільних посадок, а також комплексні посадки біля перехресть, автобусних зупинок, шляхопроводів, при підході до лісових масивів та ін.

9.2.2. Декоративні зелені насадження розміщують за межами земляного полотна в залежності від категорії дороги, але не ближче, м: 14,0 для I категорії, 11,25 - II , 9,5 - III, 9,0 - IV, 8,25 - V від кромки проїзної частини.

9.2.3. На перехрестях автомобільних доріг в одному рівні при відсутності забудови повинен бути забезпечений трикутник видимості, боки якого повинні відповідати розмірам, таблиця 9.1.

Примітка. Категорія дороги визначаеться за проектною документацією або паспортом.

9.2.4. На кривих в плані при відсутності забудови повинна бути забезпечена найменша відстань видимості для зупинки автомобіля відповідно до вимог таблиці 9.2.

9.2.5. На залізничних переїздах без чергового на відстані 50 м від ближньої рейки повинна бути забезпечена видимість водієм потягу, що наближається з будь-якого боку, відповідно до вимог таблиці 9.3.

9.2.6. На ділянках автомобільних доріг, що заносяться снігом, необхідно надавати перевагу лінійним насадженням, а створення щільних ландшафтних груп необхідно пов'язувати з врахуванням довжини можливих снігових шлейфів.

9.2.7. При ландшафтному прийомі декоративного озеленення доріг необхідно дотримуватись таких умов:

- ландшафтні групи з дерев та чагарників в залежності від місцевих умов, можуть бути великі - довжиною від 15-20 до кількох десятків метрів, середні - 10-20 м і дрібні - декілька рослин з розміром плями до 10 кв. м;

- групи дрібні і середні, як правило, розташовують на передньому плані, ближче до дороги, а великі - на задньому плані, на тлі рослин з меншим забарвленням;

- відстань між основними групами (крупні і середні) деревно-чагарникових насаджень повинна бути не менше:

9.2.8. Практика декоративного озеленення доріг передбачає також створення посадок зорового орієнтування, які можна поділити на три групи: напрямні, бар'єрні та акцентуючі;

- напрямні посадки, які вказують напрям проїзду, створюються лінійним прийомом. На кругих поворотах доріг повинно бути дві окремі ділянки лінійних посадок;

- бар'єрні посадки вказують на неможливість продовження руху в одному і тому ж напрямі. Вони можуть бути як лінійними, так і груповими;

- акцентуючі посадки орієнтують зір водія на найважливіші місця розв'язок, комплексів обслуговування та ін.

9.2.9. Ландшафтні групи можуть бути чагарниковими, деревними і деревно-чагарниковими, з одного виду порід і мішаними з декількох видів порід.

Відстань між деревами в групах коливається від 1 до 5-7 м, в залежності від місцевих умов і вибраної композиції. Відстань між високими чагарниками коливається від 1,2-2,0 м, і між середніми 0,8-1,2 м, між низькими 0,4-0,8 м.

9.2.10. Деревні та чагарникові породи, які використовуються для озеленення доріг, повинні мати певні декоративні якості (форму та розмір крони, забарвлення листя та ін.), що дозволяють створити привабливі насадження.

9.2.11. На під'їздах до великих населених пунктів, біля автобусних зупинок, на територіях садиб дорожньої служби необхідно передбачити створення вільних квіткових плям, клумб, квітучих газонів тощо, а також вертикальне озеленення. Перевагу при цьому необхідно надавати багаторічним непримхливим квітам, що не потребують систематичного поливу та догляду.

9.3. Снігозахисні насадження.

9.З.1. Снігозахисні насадження є одним з основних та економічних видів пасивного захисту автомобільних доріг від снігових заносів і, в залежності від обсягів снігоприносу, створюються у вигляді однієї або кількох смуг, а при невеликих (до 25 куб. м/м) обсягах - у вигляді живоплотів з ялини або чагарників.

9.3.2. Узагальнені обсяги снігоприносу для різних районів країни визначають по карті - рис. 9.1.

Районування України по обсягах снігоприносу до автомобільних доріг

9.3.3. Вибір конструкції, ширини та віддалення від бровки земляного полотна для снігозахисних насаджень, що знов створюються установлюють в залежності від обсягів снігоприносу до дороги по таблиці 9.4.

9.3.4. Снігозатримувальна лісова смуга повинна мати щільну (непродувну) конструкцію з обов'язково густим дворядним чагарниковим узліссям.

9.3.5. Підбір деревних та чагарникових порід для снігозахисних насаджень здійснюють з урахуванням конкретних лісорослинних умов, біологічних та снігозатримувальних властивостей, якими є: стійкість до сніголому, інтенсивне порослеве поновлення, густе галуження та щільність крони, а також вимог, вказаних в п. 9.3.4 Правил.

9.3.6. Для створення снігозахисних насаджень деревні та чагарникові породи умовно поділяють по висоті на такі групи: високі і низькокронні дерева, високі і низькі чагарники. Відповідні снігозахисні властивості мають такі дерева та чагарники.

Висококронні дерева: акація біла, береза бородавчата, в'яз, гледичія, дуб червоний і черешчатий, ялина звичайна, верба біла і висока, сосна звичайна і кримська, тополя біла, канадська. Низькокронні дерева: алича, груша звичайна, граб звичайний, каркас західний, клен польовий та татарський, липа дрібнолиста, туя західна, черешня, шовковиця біла, яблуня дика.

Високі чагарники: айва японська, акація жовта, глід, бузина, вишня магалебська і звичайна, калина, ліщина, лох вузьколистий, ялівець (звичайний, козацький, віргинський), бузок, скумпія, тамариск розлогий.

Низькі чагарники: вишня сіра і степова, бірючина звичайна, дерен червоний, жимолость звичайна, смородина золотиста і чорна, спірея, шипшина звичайна.

9.3.7. В снігозахисні насадження не рекомендується вводити культурні плодово-ягідні дерева та чагарники, а також породи, котрі є осередком розповсюдження хвороб та комах-шкідників сільськогосподарських культур.

9.3.8. Для створення живоплотів використовують породи, що добре переносять систематичну стрижку. З хвойних порід з цією метою широко використовують ялину, а з листяних порід - в'яз звичайний, граб, вербу білу, лох вузьколистий, ліщину, аличу, шипшину, глід, гледичію та інші.

9.3.9. Живоплоти створюють з однієї породи, але при значній відстані породу рекомендується періодично міняти, уникаючи при цьому монотонності та можливого масового зараження хворобами та комахами-шкідниками.

В ялинових живоплотах через 100-200 м створюють десятиметрові перемички з листяних порід.

9.3.10. Деревні та чагарникові породи в придорожніх насадженнях та живоплотах повинні створюватися "чистими" рядами, тобто повинні складатися з однієї породи. Змішування різних порід в одному ряді не допускається.

9.3.11. Одним з ефективних заходів по підвищенню працездатності існуючих снігозахисних насаджень є рубки догляду. Їх проводять згідно з діючою інструкцією по проведенню рубок догляду в снігозахисних насадженнях вздовж автомобільних доріг.

9.3.12. У випадку, якщо рубками догляду неможливо підвищити працездатність снігозахисних насаджень, виконують заходи по їхньому підсиленню шляхом улаштування траншей або снігових валів (на прилеглих полях).

9.4. Протиерозійне озеленення, укріплення укосів земляного полотна та виїмок.

9.4.1. Створення протиерозійних насаджень має основну мету - захист доріг від водної та вітрової ерозії, а також боротьбу із зсувами. Їх створення в кожному випадку проводять за спеціально розробленим проектом. Застосування травосумішей для створення живого рослинного покриву (газону) є також однією з форм протиерозійного озеленення.

9.4.2. Протиерозійні насадження з деревних та чагарникових порід розміщують в смузі відводу автомобільних доріг для захисту їх від утворення ярів, селевих потоків та зсувів. З цією метою використовують породи, що швидко укорінюються, та коренево-паросткові.

9.4.3. На затоплюваних заплавах рік для захисту від розмивання укосів дамб та насипів проводять роботи по їх укріпленню шляхом створення посадок з місцевих чагарникових та деревовидних верб, розміщуючи їх смугами вздовж укосів в межах вищого та нижчого рівнів води. Посадки починають висаджувати від лінії вищого рівня води та розширюють відповідно до її зниження.

9.4.4. На зсувних схилах висаджують деревні породи з потужною кореневою системою паралельно з створенням мережі водовідвідних канав.

9.4.5. Для захисту доріг від селевих потоків застосовують посадки масивних насаджень на селенебезпечних схилах в поєднанні з відповідними технічними засобами.

9.4.6. Для захисту доріг від піщаних заносів проводять піскозахисне озеленення прилеглих до дороги піщаних територій шляхом створення деревно-чагарникових насаджень або проводять висів трав за індивідуальними проектами.

9.4.7. Для укріплення рівних площин та пологих укосів в смузі відводу доріг застосовують висівання насіння газонних трав. Для цього беруть низові кореневищні, кореневищно-дірчастокущові та дірчастокущові трави, що мають достатню стійкість до відсутності вологи в грунті та утворюють суцільну міцну дернину. Тривкий газон одержують з суміші, складеної з 3-4-х видів трав. Як варіанти можуть бути використані:

9.4.8. Догляд за газоном включає прополювання, скошування (1-2 рази на місяць), підживлення мінеральними добривами, полив (10 л/кв. м на один раз) та боротьбу з широколистими багаторічними бур'янами з застосуванням гербіцидів вибіркової дії, які затверджені Укрдержхімкомісією до вживання (такі, як діален, лонтрел, ковбой).

9.4.9. Для закріплення крутих укосів застосовують обдернування. Джерелом дернини є природні луги, спеціалізовані господарства по вирощуванню дернини.

9.4.10. Для дорожнього господарства придатний полігонний спосіб одержання торфодернових килимів, при якому вирощування здійснюється на спеціальних площадках з цементобетонним та плівковим покриттям.

9.4.11. При залуженні високих крутих укосів та схилів застосовують гідропосів багатолітніх трав, який включає в себе нанесення робочої суміші, складеної з насіння багатолітніх трав, мінеральних добрив, мульчуючого та плівкоутворюючого матеріалу та води, механізованим шляхом. З цією метою використовуються серійні гідросівалки МК-14-1 та МК 14 А-1 продуктивністю 1500 кв. м за зміну.

9.5. Реконструкція придорожнього озеленення автомобільних доріг.

9.5.1. При проведенні робіт по реконструкції автомобільних доріг необхідно, по можливості, прагнути зберігати існуючі насадження в межах смуги відводу, проте це не завжди вдається, тому виникає необхідність в їх реконструкції.

9.5.2. При виправленні траси в плані можливі такі варіанти впливу реконструкції дороги на придорожні снігозахисні насадження:

а) наближення дороги до існуючих насаджень викликає різке зниження захисної ролі насаджень, тому що завітряний шлейф снігового валу навіть при невеликому (до 20 куб. м/м) обсязі снігоприносу лягає на дорогу, якщо віддалення від бровки земляного полотна стає менше 10 м;

б) віддалення дороги від існуючих насаджень може підвищити захисну роль снігозахисного насадження, якщо відстань між лісовою смугою та дорогою буде в межах існуючих нормативів (до 70 м), або знадобиться розкорчування віддаленого насадження та створення нового, на потрібній за вимогами снігоприносу відстані;

в) вихід нового напрямку дороги на існуюче придорожнє насадження вимагає його розкорчування та створення нового снігозахисного насадження у відповідності з нормативами та конкретними умовами.

9.5.3. При розширюванні земляного полотна в процесі реконструкції автомобільної дороги можливі такі випадки негативного впливу цього заходу на придорожнє озеленення:

а) двобічне розширювання земляного полотна наближає дорогу до існуючих снігозахисних насаджень, зменшуючи і без того невелику відстань до неприпустимої малої величини: шлейф снігового валу при заметілях виходить на дорогу; в цьому випадку, необхідна термінова реконструкція насаджень;

б) при однобічному розширюванні земляного полотна воно, як правило наближається до снігозахисного насадження майже впритул; необхідна також негайна реконструкція насаджень.

9.5.4. Піднімання земляного полотна, як правило, відбувається одночасно з його розширюванням і негативний вплив цих заходів на придорожнє озеленення неминучий. При цьому можливі такі випадки:

а) піднімання та розширювання земляного полотна наближає дорогу до снігозахисного насадження, знижує його захисну роль; необхідна реконструкція;

б) при підніманні земляного полотна можуть бути досягнуті незаносні позначки, тоді доцільно снігозахисні насадження реконструювати в декоративні та ландшафтно-групові.

9.5.5. Додаткове обладнання дороги площадками відпочинку, місцями стоянок автотранспорту тощо, здійснює вплив на придорожнє озеленення, коли площадка влаштовується на місці існуючого снігозахисного насадження, при цьому частина рослин викорчовується, а частина використовується при благоустрої території з посадкою додаткових деревно-чагарникових рослин.

9.6. Організація розсадників.

9.6.1. Основне призначення дорожніх розсадників - вирощування садивного матеріалу для снігозахисних та декоративних насаджень у вигляді сіянців та саджанців.

9.6.2. План організації розсадника, вибір місця під його закладення, агротехніка вирощування садивного матеріалу провадяться у відповідності з діючими нормативними документами Держлісгоспу України.

9.7. Догляд за насадженням, боротьба з шкідниками і хворобами рослин та небажаною деревно-чагарниковою рослинністю.

9.7.1. Догляд за снігозахисними насадженнями передбачає, у випадку необхідності, проведення рубок догляду, санітарних рубок з видаленням пошкоджених та усихаючих дерев та чагарників.

9.7.2. Догляд за декоративними насадженнями передбачає розпушування грунту та видалення бур'янів в межах пристовбурних кругів декоративних груп рослин та живоплотах, полив в засушливий період, обрізання та стриження, боротьбу з шкідниками та хворобами.

9.7.3. Технологія всіх перелічених вище робіт повинна відповідати нормам та правилам, прийнятим для зеленого будівництва і лісового господарства.

9.7.4. Боротьба з шкідниками та хворобами в придорожніх насадженнях передбачає проведення систематичного нагляду, а також профілактичних та знешкоджувальних заходів.

9.7.5. У випадках виявлення масових вогнищ захворювання та шкідників необхідно терміново зв'язатися з місцевими станціями захисту рослин для обробки уражених ділянок.

9.7.6. Боротьба з небажаною деревно-чагарниковою рослинністю проводиться у випадках заселення нею укосу земляного полотна, смуги відводу автомобільної дороги. При цьому застосовують для їх знищення гербіциди (арборициди) системної дії, які затверджені до вживання Укрдержхімкомісією (такі, як арсенал, раундап, утал). Хі'мічний засіб боротьби в разі необхідності може поєднуватись на заключній стадії з механічним або термічним засобом боротьби.

9.8. Благоустрій доріг.

9.8.1. При розробці комплексу заходів по благоустрою автомобільних доріг слід передбачати споруди обслуговування. Споруди обслуговування на дорозі поділяються на три групи:

- споруди лінійної автотранспортної служби;

- споруди, призначені для обслуговування водіїв та пасажирів;

- споруди для обслуговування транспортних засобів.

До першої групи відносяться автобусні станції і зупинки, автопавільйони.

До другої - площадки відпочинку, мотелі, кемпінги, пункти харчування та торгівлі, пости Державтоінспекції.

До третьої - автозаправні станції (АЗС), станції технічного обслуговування (СТО), пункти технічної допомоги (ПТД), пункти для миття автомобілів, стоянки, що охороняються, тощо.

9.8.2. Найбільш ефективною організацією побутового та технічного обслуговування є об'єднання установ у комплексі.

Комплекси обслуговування формуються навколо головних споруд обслуговування, до яких відносяться площадки відпочинку та АЗС.

Комплекси обслуговування, що рекомендуються, наведені у таблиці 9.5.

Особливу увагу необхідно приділити щодо влаштування на дорогах загального користування стоянок автомобільного транспорту, що охороняються, та їх обладнання об'єктами сервісу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України N 567.

Перелік місць на дорогах загального користування, де можуть розміщуватися такі стоянки, та їх кількість визначаються Корпорацією "Укравтодор", і Головним управлінням Державтоінспекції МВС виходячи із фактичного стану руху на дорогах.

9.8.3. Розміщення елементів обладнання доріг та об'єктів сервісу, зокрема площадок відпочинку, СТО та ін., повинно проводитися з врахуванням місцевих умов у відповідності з діючими рекомендаціями.

9.8.4. Проектування та створення елементів благоустрою, оформлення доріг та декоративного озеленення повинно проводитися у відповідності з принципами архітектурно-ландшафтного проектування автомобільних доріг, на основі загальної архітектурної схеми дороги.

9.8.5. Автобусні зупинки за межами населених пунктів слід розміщувати на прямих або кривих з радіусами у плані не менше 1000 м - для доріг I і II категорій, 600 м - доріг III категорії і 400 м для доріг IV категорії при поздовжніх ухилах не більше 40%о. При цьому повинні бути забезпечені норми видимості для доріг відповідних категорій. Автобусні зупинки на дорогах I категорії розташовують одна проти другої, а на дорогах інших категорій змішують по ходу руху на відстані не менше як 30 метрів між ближніми боковими стінками автопавільйонів. У зонах перехресть та примикання доріг автобусні зупинки розміщують за перехрестям на відстані 50 метрів.

На дорогах загального користування I-III категорій автобусні зупинки слід влаштовувати не частіше, ніж через 3 км, а в курортних районах та густонаселеній місцевості - 1,5 км.

9.8.6. У місцях автобусних зупинок необхідно передбачити зупинкові та посадочні площадки, автопавільйони для пасажирів. Ширину зупинкових площадок слід приймати рівною ширині основних смуг проїзної частини, а довжину - в залежності від кількості автобусів, що одночасно зупинилися, але не менш, ніж 10 м. Автобусні зупинки на дорогах I категорії слід розміщувати за межами земляного полотна, з метою безпеки їх слід віддаляти від проїзної частини.

Зупинкові площадки на дорогах Iб-III категорій як правило повинні відділятися від проїзної частини розділювальною смугою.

9.8.7. Посадочні площадки на автобусних зупинках розташовують на 0,2 м вище поверхні зупинкових площадок і обмежують бордюрами. Ці площадки повинні мати тверде покриття на площі не менше 19 x 2,0 м. Відстань від ближньої грані автопавільйона для пасажирів до кромки зупинкової площадки повинна бути не менш 3 м. В зоні автобусних зупинок бордюр встановлюють без зміщення від кромки зупинкової смуги та ділянок перехідно-швидкісної смуги, що прилягає до неї. Від посадочних площадок у напрямі основних потоків руху пасажирів слід проектувати доріжки та тротуари до існуючих вже тротуарів, вулиць або пішохідних доріжок, а при їх відсутності - на відстань не менш за бічну видимість.

Автопавільйони будують на основі типових проектів і найбільш цікавих проектів раніше побудованих павільйонів.

9.8.8. На найважливіших інтуристських маршрутах, на дорогах в зонах масового відпочинку, курортних та заповідних зонах, на підходах до міст, біля історичних місць та ін. автопавільйони доцільно будувати за індивідуальними проектами, розробленими з урахуванням місцевих умов, традицій народної архітектури та стильової єдності певної ділянки дороги.

9.8.9. За умовами безпеки, санітарно-гігієничними та естетичними вимогами не слід розміщувати автопавільйони нижче рівня проїзної частини.

9.8.10. На ділянках автобусних зупинок, біля автопавільйонів, як тимчасовий захід, необхідно влаштовувати місця для відпочинку та очікування транспорту на відкритому повітрі з необхідним устаткуванням (лавами, урнами, вазами та ін.) та озелененням.

9.8.11. На автомобільних дорогах загального користування можливі два типи споруд для стоянки та короткочасного відпочинку:

- площадки відпочинку;

- стоянки, що охороняються та площадки короткочасної зупинки автомобілів (біля місць громадського харчування, торгівлі, масового відпочинку та ін.).

9.8.12. Середні відстані між спорудами відпочинку та стоянки визначаються з умов забезпечення раціонального режиму праці і відпочинку водіїв у конкретній дорожній обстановці. При цьому слід враховувати важливість і напруженість роботи водіїв. Для забезпечення середньої відстані між спорудами відпочинку та стоянки слід використовувати "Рекомендації по обладнанню автомобільних доріг елементами сервісу та облаштування дороги" Міндорбуду УРСР.

9.8.13. Підприємства, які вирішують питання влаштування та експлуатації на дорогах загального користування стоянок автомобільного транспорту, що охороняються, та їх обладнання об'єктами сервісу, зобов'язані передбачати комплексну забудову наданих земельних ділянок із влаштуванням у першочерговому порядку:

- удосконаленого покриття автомобільної стоянки, її огородження і охорони;

- під'їздів до стоянки від дороги загального користування згідно з вимогами нормативних документів;

- туалетів і душових кабін ;

- інших об'єктів для надання сервісних послуг водіям і пасажирам.

Зазначені підприємства мають передбачати також відокремлення території стоянки від дороги згідно з діючими нормами та правилами.

9.8.14. Для забезпечення безпеки руху та підвищення транспортно-експлуатаційних показників на основних смугах руху та ізоляції автомобілів, що зупиняються, необхідно передбачити комплекс заходів по організації руху на площадках забезпечення бічної видимості та попередження раптового виходу людей на дорогу.

Розміщення площадок відпочинку біля доріг залежить від місцевих умов. Як правило, площадки відпочинку віддаляють від кромок проїзної частини на відстань бічної видимості, яка складає для доріг I-III категорій 25 та для доріг IV категорії 15 м, але не далі ніж за 100-150 м від дороги. Площадки для зупинки на дорогах I-III категорій повинні бути відділені від проїзної частини спеціальними смугами шириною не менше 2,7 м.

9.8.15. Для зменшення кількості з'їздів і виїздів на дорогах I-III категорій і економії коштів на будівництво перехідно-швидкісних, смуг з'їзди на площадки відпочинку рекомендується робити спільними зі з'їздами на I дороги IV категорії, розміщуючи площадки так, щоб забезпечувалась видимість в зонах перехресть та примикань.

9.8.16. Площадки відпочинку слід будувати біля мальовничих місць, рік та озер, на лісових галявинах. В степовій місцевості перевагу слід віддавати місцям біля гаїв та полезахисних лісових смуг. Біля річок та водоймищ площадки розміщують за межами водоохоронних зон.

9.8.17. При складенні генерального плану площадок відпочинку змішаного складу автомобілів рекомендується зонування території з виділенням зон стоянок (окремо для легкового та вантажного транспорту), профілактичного обслуговування транспорту (естакади для огляду автомобілів, щити для регулювання, питне джерело, вогнище для підігріву та приготування їжі, місце харчування, контейнери для сміття, туалет), зони відпочинку, де крім окремих зон відпочинку повинні бути, по можливості, передбачені місця для наметів, дитячі майданчики для гри, спортивні майданчики і т. ін.

9.8.18. Для створення комфорту та зручності на площадці відпочинку бажане застосування комплексів малих архітектурних форм (лави, альтанки, лісові меблі, туалети, урни, столи, довідкові щити та ін.) з врахуванням місцевих особливостей та традицій народної архітектури даного району.

9.8.19. На площадках відпочинку повинні установлюватися маршрутні схеми з інформацією про розміщення на прилеглих до площадки ділянках дороги автозаправних станцій, станцій технічного обслуговування, пунктів харчування, медичної допомоги та зв'язку, історичних та архітектурних пам'ятників, готелів, кемпінгів, постів ДАІ та інших об'єктів, які являють інтерес для користувачів доріг.

9.8.20. При розробці проектів телефонного зв'язку на дорогах вищих категорій на площадках відпочинку доцільно передбачити установку колонок дорожнього зв'язку.

9.8.21. Площадки, які розташовані біля будинків та споруджень автотранспортної служби, постів ДАІ, пунктів харчування, готелів, історичних пам'яток та ін., при наявності поблизу джерел електроенергії повинні бути освітлені, а стоянки автомобілів, що охороняються, повинні відповідати вимогам постанови КБМУ N 567 від 18 серпня 1994 р.

10.1. Загальні положення.

10.1.1. Технічний облік та паспортизація автомобільних доріг - це комплекс обов'язкових заходів, що проводяться постійно, з метою одержання докладних відомостей про наявність та технічний стан автомобільних доріг і дорожніх споруд для раціонального планування робіт по їх реконструкції, ремонту та утриманню.

10.1.2. Технічному обліку та паспортизації підлягають усі автомобільні дороги загального користування. При цьому, технічний облік та паспортизація проводяться по кожній автомобільній дорозі окремо.

10.1.3. Технічний облік автомобільних доріг проводиться з метою:

- визначення довжини, конструктивних елементів, якісного стану доріг, дорожніх споруд, будівель та підсобних споруд дорожньої служби;

- встановлення техніко-експлуатаційного стану даної дороги на момент технічного обліку;

- планомірного вивчення змін стану дороги як інженерної споруди для використання при плануванні робіт по реконструкції, ремонту та утриманню доріг;

- поліпшення організації та умов безпеки руху;

- визначення вартості нерухомого майна дороги та її відображення у балансах дорожніх організацій;

- одержання статистичних, планових та інших відомостей.

10.1.4. Елементами автомобільної дороги, які підлягають технічному обліку, є: смуга відводу, яка включає літні шляхи; земляне полотно, включаючи водовідвід; проїзна частина; дорожній одяг; штучні споруди; будівлі та підсобні споруди дорожньої служби; (в населених пунктах) тротуари, пішохідні доріжки, дорожні інженерні пристрої та облаштування дороги; озеленення дороги; підземні та надземні комунікації в межах смуги відводу; об'єкти автотранспортної служби.

10.2. Порядок проведення технічного обліку та паспортизації.

10.2.1 .Технічний облік та паспортизація автомобільних доріг поділяється на первинний (одночасний) технічний облік та паспортизацію.

10.2.2. Первинний технічний облік та паспортизація автомобільних доріг виконується за розпорядженням відповідного державного об'єднання або міністерства.

10.2.3. Систематичний технічний облік та паспортизація автомобільних доріг та штучних споруд виконується згідно з порядком, встановленим відповідними нормативними документами та "Інструкцією по організації догляду за штучними спорудами" ІН В.3.2.-218-034492161.036-96.

10.2.4. Технічний облік та паспортизація знову побудованих, реконструйованих та введених в експлуатацію автомобільних доріг проводять не пізніше, ніж через шість місяців після затвердження актів державної приймальної комісії.

10.2.5. Загальне керівництво роботами по технічному обліку та паспортизації автомобільних доріг, у тому числі у низових дорожніх підрозділах, здійснюється облавтодорами та упрдорами.

10.2.6. Роботи по первинному технічному обліку та паспортизації виконуються, як правило, спеціалізованими дорожніми проектно-технологічними організаціями за рахунок асигнувань, які передбачають у планах дорожніх організацій.

10.2.7. Роботи по систематичному (поточному) технічному обліку і паспортизації проводяться робітниками відповідних дорожніх служб у порядку виконання своїх обов'язків.

10.2.8. Технічний облік та паспортизація автомобільних доріг, що експлуатуються або їх ділянок можуть бути проведені на основі проектної та виконавчої документації, що є у наявності без виконання польових робіт.

10.2.9. Всі необхідні дані про дорогу об'єднуються в документ-паспорт автомобільної дороги.

10.2.10. Паспорт автомобільної дороги - узагальнений документ, в якому містяться всі технічні, господарські, економічні та оціночні дані про дорогу та дорожні споруди за станом на строк первинного технічного обліку і відображаються всі наступні зміни стану дороги, будівель і споруд, у тому числі роботи, які виконуються по середньому і капітальному ремонтах.

10.2.11. Одночасно з паспортом дороги одночасно складаються відповідні додатки. Ці додатки, що зберігаються та коректуються разом з паспортом дороги, є його невід'ємною частиною.

10.2.12. Разом з традиційними можуть бути використані автоматизовані способи технічного обліку автомобільних доріг, які здійснюються на базі автоматизованих інформаційних систем.

11.1. Загальні положення.

11.1.1. Згідно Закону України "Про дорожній рух" власники автомобільних доріг або уповноважені ними юридичні особи по експлуатаційному утриманню доріг, при виконанні власних робіт і робіт, які виконують сторонні організації в межах смуги відводу доріг, зобов'язані організовувати і здійснювати заходи, спрямовані на захист навколишнього середовища відповідно до діючого нормативно-правового законодавства.

11.1.2. До заходів, що спрямовані на захист навколишнього середовища, відносяться такі, які перешкоджають появі водної та повітряної ерозії грунту, попаданню в грунт і грунтову воду шкідливих речовин, заболоченню місцевості, забрудненню водоймищ в межах і за межами смуги відводу доріг.

11.1.3. Організація, що виконує роботи на дорогах, повинна застосовувати методи організації робіт, технологію, матеріали та технічні засоби, які не призводять до забруднення навколишнього середовища.

11.1.4. При розробці технологічних регламентів чи технологічних карт на виконання робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг в них повинні бути включені відповідні вимоги щодо охорони навколишнього середовища та забезпечення безпеки дорожнього руху згідно з цими Правилами.

11.1.5. При виконанні робіт на дорозі повинно бути вжито заходів щодо забезпечення охорони праці робітників і інженерно-технічних працівників, а також безпеки дорожнього руху всіх його учасників на ділянці виконання робіт.

11.2. Правила забезпечення безпеки руху в місцях виконання робіт.

11.2.1. При транспортуванні матеріалів та механізмів до місця виконання робіт водії транспортних засобів повинні дотримуватися вимог Правил дорожнього руху.

11.2.2. Розвороти та інші маневри транспортних засобів на ділянці виконання робіт повинні здійснюватися тільки в огородженій зоні. Якщо існує необхідність виїзду транспортного засобу чи одиниці дорожньої техніки за межі зони на діючу смугу (смуги) проїзної частини, це виконується у відповідності до Правил дорожнього руху.

11.2.3. Навантажувально-розвантажувальні роботи повинні виконуватися тільки в огороженій зоні в присутності відповідальної особи. Вихід робітників при цьому, а також попадання матеріалу, виробів на діючу смугу проїзної частини дороги не допускається. Транспортні засоби, які чекають навантаження чи розвантаження, повинні бути розміщені в огородженій зоні і не заважати здійсненню технологічних операцій дорожньою технікою.

11.2.4. При виконанні механізованим способом робіт по нанесенню горизонтальної поздовжньої розмітки водії (оператори) дорожньої техніки повинні виконувати такі вимоги:

- підготовку техніки до виконання основних робіт необхідно здійснювати на узбіччі дороги;

- в'їзд на смугу (смуги) руху і виїзд з неї дозволяється при дотриманні вимоги надати дорогу транспорту, що рухається;

- рух техніки повинен бути плавним, без зупинок і різкої зміни напрямку.

11.2.5. При виконанні робіт по поліпшенню видимості на дорозі (зрізання дерев, чагарників) транспортний засіб або одиниця дорожньої техніки повинна розміщуватися як можна далі від проїзної частини дороги. Перевезення зрізаних дерев і чагарників повинно здійснюватись в умовах, які забезпечують надійне закріплення вантажу в кузові і відсутність виходу гілок за його межі.

11.2.6. Транспортні засоби і дорожня техніка, що застосовуються для виконання робіт по ремонту і утриманню земляного полотна, водоперепускних, водонапрямних, водоскидних та інших споруд повинні розміщуватися, як правило за межами проїзної частини.

11.2.7. При виконанні польових пошукових чи дослідних робіт (для складання паспорту дороги, дислокації дорожніх знаків, проектування і т. ін.) всі виконавці робіт, які знаходяться на дорозі, повинні бути одягнені в оранжеві жилети. Переміщення людей вздовж дороги повинно здійснюватись за межами земляного полотна або по узбіччю дороги назустріч руху транспорту. Поведінка людей на дорозі повинна бути обумовлена спеціальною інструкцією з техніки безпеки.

11.2.8. Забезпечення безпеки руху в місцях виконання робіт визначається "Інструкцією по забезпеченню безпеки дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах" (ІНУВ-3.2-218-051-95) та "Правилами охорони праці при будівництві та утриманні автодоріг та на інших об'єктах дорожнього господарства" (ДНАОП-5.1.14-1.1-96).

1.1. Інструкція визначає порядок і засоби організації руху транспорту і пішоходів в місцях проведення робіт в межах смуги відчуження автомобільних доріг загального користування України.

1.2. Вимоги інструкції обов'язкові до виконання організаціями, підприємствами та установами незалежно від форм власності і громадянами (надалі - виконавцями), які здійснюють проектування, будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг і штучних споруд, а також виконують будь-яку іншу роботу в межах смуги відчуження доріг.

1.3. При розробці схеми організації дорожніх робіт в місці виконання робіт слід передбачити весь комплекс заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, а також обладнання цього місця відповідними технічними засобами організації дорожнього руху з використанням приведених в даній інструкції типових схем. Схема організації дорожніх робіт в місці виконання робіт повинна бути узгоджена з Державтоінспекцією.

У випадку, коли умови виконання робіт чи умови руху транспорту і інших учасників не відповідають жодній з приведених типових схем, організація-виконавець робіт повинна розробити індивідуальну схему (схеми) організації дорожнього руху на весь період проведення робіт, яка також підлягає узгодженню з Державтоінспекцією.

1.4. При виконанні робіт в смузі відчуження автомобільної дороги, якщо це загрожує безпечному чи безперебойному руху транспорту та пішоходів, організація, що відповідає за утримання автомобільної дороги може закрити чи обмежити рух на основі ордера, який видається відповідним дорожнім органом за погодженням з Державтоінспекцією. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи по безпеці дорожнього руху та строки проведення робіт. Порушення цих вимог веде до матеріальної відповідальності організацій, виконуючих роботи.

Обмеження чи заборона руху без ордеру можливе лише в випадках, зв'язаних з стихійними явищами, а також з необхідністю виконання аварійних робіт, про що сповіщається місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоуправління і Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

1.5. При обладнанні ділянки проведення робіт необхідно використовувати технічні засоби організації дорожнього руху, які відповідають вимогам норм і стандартів.

1.6. До обладнання місця проведення дорожніх робіт технічними засобами організації дорожнього руху згідно узгодженої Державтоінспекцією схеми і вжиття всього комплексу заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху забороняється вести підготовчі роботи і завозити матеріали, устаткування на місце проведення робіт.