Друга група - сітки, конструкції поручневого типу і т. ін., призначені для упорядкування руху пішоходів та запобігання виходу на проїзну частину диких і свійських тварин. Висота огородження - 0,8-1,5 м.
3.5.2. Напрямні пристрої поділяються на напрямні стовпчики, тумби із штучним освітленням або світлоповертальною поверхнею, напрямні острівці.
Напрямні стовпчики і тумби призначені для забезпечення видимості зовнішнього краю узбіч і небезпечних перешкод у темну пору доби та за несприятливих метеорологічних умов. Висота напрямних стовпчиків і сигнальних тумб - 0,75-0,8 м.
Напрямні острівці призначені для розподілювання руху транспортних потоків за напрямками. Підняті над проїзною частиною острівці повинні бути заввишки 0,1-0,15 м.
3.5.3. Установлення дорожніх огороджень і напрямних пристроїв, а також відповідальність за їх правильне розміщення та експлуатацію покладається на власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху чи на організацію, яка виконує роботи на дорогах.
3.5.4. Дорожні огородження першої групи поділяються на бар'єрні і парапетні. Бар'єрні огородження, у свою чергу, можуть бути:
- металеві з прокату спеціального профілю; установлені на металевих стояках (рисунок 3.7. а), ГОСТ 26804-86;
- гнучкі тросові огородження на залізобетонних стояках (рисунок 3.7. б), відповідно ДСТУ 2734-94.
Парапетні огородження являють собою стінки, з розривами або отворами, з монолітного або збірного залізобетону.
Правила використання дорожніх огороджень та вимоги безпеки дорожнього руху при їх застосуванні обумовлені ДСТУ 2735-94.
3.5.5. Огородження першої групи можуть бути установлені:
- на мостах, шляхопроводах, естакадах;
- на підходах до штучних споруд у межах довжини ділянок доріг з висотою насипу 3 м і більше, а якщо висота насипу менша - на відстані не менше ніж 18 м у кожний бік від початку і кінця перехідної плити споруди;
- на центральній розділювальній смузі автомобільних доріг поза населеними пунктами, якщо ширина цієї смуги менша ніж 5 м;
- на узбіччях і тротуарах, якщо висота насипу:
- 3 м і більше;
- 2,5 м і більше на ділянках із поздовжнім ухилом понад сорок відсотків або на ввігнутих кривих у поздовжньому профілі, що сполучають зустрічні ухили з алгебраїчною різницею п'ятдесят відсотків і більше;
- 2 м і більше на ділянках кривих у плані радіусом ніж 600 м;
- на узбіччях і тротуарах доріг, які розташовані паралельно залізничним коліям, болотам та водним потокам глибиною понад 1,5 м, ярам та гірським ущелинам, на відстані до 35 м від краю проїзної частини;
- на узбіччі або розділювальній смузі доріг поза населеними пунктами біля опор шляхопроводів та освітлення, консольних або рамних опор інформаційно-вказівних дорожніх знаків, дерев які розташовані менше ніж на 4 м від краю проїзної частини;
Рисунок 3.7.
а - огородження з металу спеціального профілю
б - трьохтросові огородження на залізобетонних стояках
(Графічне зображення не надається)
- у разі необхідності на узбіччях, тротуарах та розділювальних смугах аварійно-небезпечних ділянок доріг та місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод;
- на розділювальній смузі віднесених лівих поворотів;
- на узбіччях, тротуарах та розділювальних смугах, коли інші технічні рішення щодо забезпечення безпеки руху неможливо здійснити.
3.5.6. Пішохідні огородження (друга група) - поручневі і сітчасті і т. ін. при цьому поручневі огородження можуть бути виконані як з металу (труб, профільованих стрічок та ін.), так і з дерев'яних брусів, і в останньому випадку вони повинні бути ретельно грунтовані та пофарбовані.
Стояки для поручневих і сітчастих огороджень можуть бути виконані з різних матеріалів в залежності від місцевих умов.
3.5.7. Огородження другої групи повинні встановлюватись:
- на центральній чи боковій розділювальній смузі завширшки не менш ніж 1 м навпроти зупинок маршрутних транспортних засобів у межах зупиночного майданчика і на відстані не менш ніж 50 м у кожний бік за його межі;
- на тротуарах у транспортному тунелі;
- біля пішохідних переходів на відстані не менш ніж 50 м у кожний бік пішохідного переходу на тротуарі, узбіччі або розділювальній смузі, на розділювальних смугах віднесених лівих поворотів (у разі необхідності);
- на тротуарах, узбіччях або розділювальних смугах, де з урахуванням забезпечення безпеки руху необхідно заборонити рух пішоходів через проїзну частину дороги.
3.5.8. Напрямні та утримуючі пристрої огороджень можуть бути виготовлені з залізобетонних балок спеціального перерізу, металевого профілю, тросів, які закріплюються на стояках через компенсатори.
Компенсатори конструктивні елементи огороджень, які призначаються для погашення енергії удару при наїзді автомобіля з метою зведення до мінімуму пошкоджень транспортного засобу і огородження.
3.5.9. Дорожні огородження та напрямні стовпчики повинні бути обладнані світлоповертальними елементами відповідно до ДСТУ 2587-94.
3.5.10. При використанні тросових огороджень, правила застосування яких викладено в ДСТУ 2734-94 "Огородження дорожні тросового типу", максимальна довжина пліті сталевих канатів не повинна перевищувати 50 м. Для пліті тросового огородження довжиною 15-50 м виконується сезонне регулювання провісів. Сезонне регулювання провисання полягає в зміні стріли провисання на необхідну величину відповідно до мінімальної (максимальної) температури за СНиП 2.01.01-82 (у квітні виконується відпущення). Величина провисання тросів огородження в одному прогоні довжиною 5 м після регулювання навесні і восени наведена в табл. 3.4, 3.5.
Таблиця 3.4. Припустимі величини провисання після весняного підтягування тросів
------------------------------------------------------------------------------------
| Температура, град. C | 0 - 5 | 6 - 10 | 11 - 15 | 16 - 20 | 21 - 25 | 26 - 30 |
|----------------------+---------+---------+---------+---------+---------+---------|
| Величина провисання, | 15 - 37 | 39 - 46 | 47 - 53 | 54 - 58 | 59 - 63 | 64 - 68 |
| мм | | | | | | |
------------------------------------------------------------------------------------
Таблиця 3.5. Припустимі величини провисання після осіннього відпускання тросів.
---------------------------------------------------------------------------------------------------
| Область та регіон | Величина провисання (мм) при температурі повітря., град. C |
| України |------------------------------------------------------------------------|
| | 10 ... 6 | 5 ... 0 | -1 ... -5 | -6 ... -0 | -11 ... -15 | -16 ... -20 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Вінницька, Рівненська, | | | | | | |
| Сумська, Харківська | 70 - 63 | 62 - 58 | 57 - 54 | 53 - 50 | 49 - 50 | 44 - 39 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Волинська, | | | | | | |
| Дніпропетровська, | | | | | | |
| Запорізька, | | | | | | |
| Івано-Франківська, | | | | | | |
| Одеська, Тернопільська,| | | | | | |
| Чернігівська | 65 - 62 | 61 - 57 | 56 - 53 | 52 - 48 | 47 - 42 | 41 - 37 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Луганська | 70 - 67 | 66 - 63 | 62 - 59 | 58 - 55 | 54 - 51 | 50 - 46 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Донецька, Полтавська, | | | | | | |
| Черкаська | 67 - 64 | 63 - 59 | 58 - 55 | 54 - 51 | 50 - 46 | 45 - 40 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Житомирська, | | | | | | |
| Кіровоградська | 65 - 62 | 61 - 58 | 57 - 53 | 52 - 49 | 48 - 43 | 42 - 38 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Закарпатська | 60 - 57 | 56 - 52 | 51 - 47 | 46 - 41 | 40 - 35 | 34 - 28 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Київська, Херсонська, | | | | | | |
| Хмельницька, | | | | | | |
| Чернівецька | 63 - 80 | 59 - 55 | 54 - 51 | 50 - 46 | 45 - 40 | 39 - 34 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Автономна Республіка | | | | | | |
| Крим, Миколаївська | 62 - 58 | 57 - 53 | 52 - 49 | 48 - 44 | 43 - 38 | 37 - 31 |
|------------------------+----------+---------+-----------+-----------+-------------+-------------|
| Львівська | 64 - 61 | 60 - 56 | 55 - 52 | 51 - 47 | 46 - 41 | 40 - 35 |
---------------------------------------------------------------------------------------------------
3.5.11. Тип огороджень вибирають з урахуванням інтенсивності руху, геометричних параметрів дороги, розмірів розділювальних смуг, наявності на ній елементів дорожніх споруд, кліматичних умов району прокладання дороги.
3.5.12. Огородження першої групи повинні бути розташовані:
- із зовнішнього боку запобіжної смуги мостів, шляхопроводів, естакад на відстані не менш ніж 1 м від краю проїзної частини;
- у разі відсутності перешкод - на осі розділювальної смуги;
- на відстані 0,5 м від лицьової поверхні бордюру;
- за наявності на розділювальній смузі опор шляхопроводів, освітлення, консольних або рамних опор інформаційно-вказівних дорожніх знаків - паралельно осі розділювальної смуги, на відстані не менш ніж 1 м від краю проїзної частини;
- на узбіччі - огородження бар'єрного типу - на відстані 1 м від краю земляного полотна, а огородження парапетного типу - на відстані 05 м;
- за наявності на узбіччі опор шляхопроводу та освітлення, інформаційновказівних дорожніх знаків, огородження бар'єрного типу - на відстані не менш ніж 1 м від краю проїзної частини і не ближче 1 м від перешкоди, а огородження парапетного типу - відповідно на відстанях 1 м і 0,5 м.
3.5.13. Огородження другої групи повинні бути розташовані:
- на відстані не менш ніж 0,3 м від лицьової поверхні бордюру;
- на розділювальній смузі абоузбіччі на відстані не менш ніж 1 м від краю проїзної частини.
3.5.14. При ширині розділювальної смуги 3-4 м на ділянках, що заносяться снігом, доцільно установлювати огородження парапетного типу; кінцеві елементи цих огороджень слід сполучати з поверхнею розділювальної смуги і позначати вертикальною розміткою, виконаною з світлоповертальних матеріалів. На розділювальних смугах шириною 5-6 м, на ділянках, що не підлягають снігозанесенню, дозволяється також установлювати металеві огородження спеціального профілю.
Якщо на розділювальній смузі розташовані опори шляхопроводів, стояки штучного освітлення, дорожні знаки, то їх огородження повинні відповідати вимогам ДСТУ 2735-94.
3.5.15. Стояки дорожніх огороджень можуть виготовлятися із залізобетону та металу.
Стояки заглиблюють на 100-105 см в залежності від їх віддаленості від краю земляного полотна, умов руху, складу транспортного потоку. На мостах і шляхопроводах стояки або є частиною елементів прольотної будови, або кріпляться до закладних деталей блоків цієї будови.
У разі відсутності на розділювальній смузі перешкоди, огородження розташовуються у середній її частині, при цьому поздовжні елементи огородження закріплюються з обох боків стояків.
З метою забезпечення безпеки у торці огороджень установлюють кінцеві елементи, що мають світлоповертальну поверхню.
3.5.16. У районах, де можливе снігозанесення, при ширині розділювальної смуги 3,5 м і більше установлюють тросові огородження, що мають підвищену пружність при наїзді транспортного засобу.
Якщо відсутні огородження з сталевих профільованих планок або тросові, на розділювальній смузі допускається установлення збірних залізобетонних огороджень. На дорогах I-II категорій необхідно обов'язково передбачати планову заміну тросових огороджень бар'єрними металевими огородженнями за ДСТУ 2735-94.
3.5.17. Напрямні стовпчики повинні установлюватись на дорогах без штучного освітлення за умови, коли не потребується установлення огороджень першої групи:
- у межах кривих у поздовжньому профілі і на підходах до них (по три стовпчики з кожного боку дороги) - на відстанях, які зазначені в таблиці 3.6 та на рис. 3.8 а;
Таблиця 3.6. Залежність відстані між стовпчиками від радіусу вертикальних кривих, м
----------------------------------------------------------------
| Радіус кривої | Відстані між | Відстань між стовпчиками |
| в поздовжньому | стовпчиками в | на підходах до кривої, м |
| профілі, R | межах кривої, L0 |--------------------------|
| | | L1 | L2 | L3 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 100 | 5 | 8 | 17 | 34 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 200 | 7 | 12 | 23 | 47 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 300 | 9 | 15 | 30 | 50 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 400 | 11 | 17 | 33 | 50 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 500 | 12 | 19 | 37 | 50 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 1000 | 17 | 27 | 50 | 50 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 2000 | 25 | 40 | 50 | 50 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 3000 | 30 | 47 | 50 | 50 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 4000 | 35 | 50 | 50 | 50 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 5000 | 40 | 50 | 50 | 50 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 6000 | 45 | 50 | 50 | 50 |
|----------------+------------------+--------+--------+--------|
| 8000 і більше | 50 | 50 | 50 | 50 |
----------------------------------------------------------------
- у межах кривої в плані і на підходах до неї (по три стовпчики з кожного боку), якщо висота насипу не менш ніж 1 м, - на відстанях, які зазначені в таблиці 3.7. та рис. 3.8 б;
- на підходах до кривих на перехрестях - по три стовпчики з обох боків головної дороги, які встановлюють на відстані 10 м один від одного;
- на ділянках доріг, які розташовані паралельно залізничним коліям, болотам, водним потокам, ярам та гірським ущелинам, на відстані від 35 м до 50 м від краю проїзної частини - через кожні 25 м;
- на підходах до дорожніх огороджень першої групи - по три стовпчики з обох боків, які встановлюють на відстані 10 м один від одного;
- біля водопропускних труб - по одному з кожного боку дороги вздовж осі труби.
Таблиця 3.7. Залежність відстані між стовпчиками від радіусу кривих у плані, м
--------------------------------------------------------------
| | Відстані між | Відстань між стовпчиками на |
| | стовпчиками | підходах до кривої |
| Радіус кривої | в межах | |
| в плані, R | кривої, | |
| |--------------+-----------------------------|
| | L0 | L1 | L2 | L3 | L4 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 20 і менше | 3 | 6 | 6 | 10 | 20 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 30 | 3 | 6 | 7 | 11 | 21 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 40 | 4 | 8 | 9 | 15 | 31 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 50 | 5 | 10 | 12 | 20 | 40 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 100 | 10 | 20 | 25 | 42 | 50 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 200 | 15 | 30 | 30 | 45 | 50 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 300 | 20 | 40 | 36 | 50 | 50 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 400 | 30 | 50 | 50 | 50 | 50 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 500 | 40 | 50 | 50 | 50 | 50 |
|---------------+-------+------+--------+---------+----------|
| 600 і більше | 50 | 50 | 50 | 50 | 50 |
--------------------------------------------------------------
3.5.18. Напрямні стовпчики повинні установлюватись на узбіччі на відстані 0,35 м від бровки земляного полотна, при цьому відстань від краю проїзної частини до стовпчика повинна становити не менше 0,75 м. Стовпчики позначають похилою, під кутом 30 град., чорною смугою шириною 15 см (у верхній частині) у відповідності до вимог стандарту "Розмітка дорожня". До напрямних стовпчиків прикріплюють світлоповертальні елементи розмірами 4 x 10 см, червоного кольору - назустріч руху, жовтого або білого - із зворотнього боку, а самі стовпчики фарбують білою фарбою. Цементобетонні стовпчики, установлені на дорогах III-V категорій дозволяється фарбувати цементним молоком.
3.5.19. Роботи по утриманню дорожніх огороджень і напрямних пристроїв полягають у своєчасній заміні і ремонті пошкоджених елементів, очищенні їх від пилу і бруду, заміні і підтягуванні болтів кріплення, фарбуванні.
Залізобетонні стояки дорожніх огороджень, установлені на дорогах III-V категорій дозволяється фарбувати цементним молоком.
Виявлені механічні пошкодження і руйнування мають бути негайно (протягом 1 доби з моменту виявлення) усунені шляхом виконання ремонтних робіт на місці або заміні елементів огороджень, що підлягають ремонту.
При заміні елементів вони мають відповідати вимогам технічних умов на виготовлення або проектно-технічній документації.
При заміні окремих пошкоджених стовпчиків та стояків огороджень їх треба фарбувати таким же матеріалом, як і сусідні.
3.6. Освітлення автомобільних доріг.
3.6.1. Освітлення автомобільних доріг сприяє підвищенню безпеки руху, воно має забезпечувати максмальну комфортність водіям транспортних засобів під час руху в темний час та в умовах недостатньої видимості; на ділянках доріг із складними умовами та режимами руху.
Рисунок 3.8.
Розміщення напрямних стовпчиків на ділянках кривих
а - встановлення стовпчиків на ділянках вертикальних кривих
б - встановлення стовпчиків на ділянках горизонтальних кривих
(Графічне зображення не надається)
3.6.2. Стаціонарне електричне освітлення необхідно передбачити на дорогах I та II категорії в межах населених пунктів, на транспортних розв'язках в різних рівнях і з'їздах з них, на кільцевих розв'язках в одному рівні, в транспортних тунелях, на залізничних переїздах, на перехрестях доріг I та II категорірії між собою, в межах віднесених лівих поворотів, на автобусних зупинках в населених пунктах.
3.6.3. Як виняток, на дорогах I та II категорії в межах населених пунктів за умови встановлення вздовж країв проїзної частини та по її осі пішохідних огороджень, наявності з двох сторін тротуарів чи пішохідних доріжок, які обладнанні штучним освітленням, освітлення дороги влаштовується тільки в місцях обладнаних, пішохідних переходів та перехресть.
3.6.4. Середня освітленість покриття автомобільних доріг повинна бути не менше 20 лк, тротуарів - 4 лк, пішохідних переходів та перехресть - 20 лк.
3.6.5. Опори освітлення, як правило, слід розташовувати за краєм земляного полотна. У виключних випадках, за погодженням з УДАІ МВС України допускається розміщення опор освітлення на узбіччях доріг. У цьому разі необхідно їх огороджувати таким чином, щоб відстань від краю проїзної частини до огородження складала не менше 1 м.
Допускається розташовувати опори освітлення на розділювальній смузі при її ширині не менш 5 м, у цьому разі їх необхідно захищати від наїзду автомобілів огородженнями, які установлюють на розділювальній смузі на відстані не менше 1 м від кромки проїзної частини.
З.6.6.До обов'язків дорожньої служби належить:
- виявлення небезпечних ділянок доріг, на яких необхідно влаштовувати стаціонарне освітлення;
- надання організаціям, що проектують освітлювальне обладнання, необхідних даних для виконання проектних робіт; узгодження проекту прокладання електромереж і установлення освітлювальних опор;
- забезпечення на освітлених ділянках доріг високих світлотехнічних характеристик дорожніх покриттів;
- розширення, при необхідності, земляного полотна або улаштування присипних берм для установлення опор, а також їх захист від можливого наїзду автомобілів огородженнями;
- створення необхідних умов для організацій, що обслуговують освітлювальне обладнання.
4. ПОТОЧНИЙ РЕМОНТ І УТРИМАННЯ ДОРІГ У ВЕСНЯНИЙ, ЛІТНІЙ, ОСІННІЙ ПЕРІОДИ
4.1. Загальні положення.
4.1.1. Роботи з поточного ремонту та інші дорожні роботи мають за мету систематичне підтримування у працездатному і безпечному для руху стані всіх конструктивних елементів доріг, попередження та виправлення результатів впливу на дорогу та дорожні споруди різних природних факторів і навантажень.
4.1.2. Склад та характер робіт з утримання і поточного ремонту доріг залежить від пори року, місцевих погодно-кліматичних умов, типу дорожнього покриття, характеру руху і ряду інших факторів. У кожну пору року роботи з поточного ремонту доріг та інші дорожні роботи мають свої особливості, зумовлені, головним чином, характером комплексного впливу погодних факторів і автотранспорту на дорогу у цей період.
4.1.3. Покриття проїзної частини не повинно мати просідань, вибоїв, напливів або деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів, з дозволеною Правилами дорожнього руху України швидкістю.
Стан покриття проїзної частини та інших елементів дороги повинні перевірятися постійно.
Негайно після виявлення вищезазначених пошкоджень повинні бути установлені відповідні попереджувальні дорожні знаки, а також введено обмеження швидкості руху на період ліквідації пошкодження проїзної частини відповідно до термінів, зазначених у таблиці 4.1.
Граничне допустимі пошкодження площі покриття, а також терміни їх ліквідації для автомобільних доріг, наведені в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1.
------------------------------------------------------------
| Категорія | Пошкодження (ямковість) | Термін ліквідації |
| доріг | на 100000 кв. м покриття,| пошкоджень, діб |
| | кв. м не більше | не більше |
|-----------+--------------------------+-------------------|
| I | 0,3 (1,5) | 1 (5) |
|-----------+--------------------------+-------------------|
| II | 0,5 (3,0) | 1 (5) |
|-----------+--------------------------+-------------------|
| III | 1,0 (5,0) | 3 (7) |
|-----------+--------------------------+-------------------|
| IV - V | 3,0 (7,0) | 5 (10) |
------------------------------------------------------------
_________________________
Примітка 1. У дужках наведені значення руйнувань для весняного та осіннього періодів.
Примітка 2. Терміни ліквідації пошкоджень зазначені для будівельного сезону, що визначається погодно-кліматичними умовами, наведеними в СНиП 3.06.03-85 по конкретних видах робіт.
Примітка 3. Вимоги до експлуатаційного стану проїзної частини поширюються на з'їзди з них у межах радіусу заокруглення.
4.1.4. Граничні розміри окремих просідань, вибоїн не повинні перевищувати по глибині 4 см для доріг I-III категорії і 6 см - для інших категорій.
Граничні напливи не повинні перевищувати висоту 2 см для доріг I-III; 4 см - для інших категорій.
4.1.5. Відновлення дорожнього одягу у разі розриття проїзної частини доріг необхідно здійснювати негайно після засипки і ущільнення грунту в розритті.
4.1.6. Своєчасне і якісне виконання робіт з утримання і поточного ремонту доріг забезпечує нормальні умови руху автотранспорту, уповільнює процес зниження їх транспортно-експлуатаційних показників.
4.2. Утримання смуги відводу
4.2.1. Роботи з утримання смуги відводу мають за мету підтримувати її в чистоті, забезпечувати водовідвід, проводити роботи з протипожежних ходів, підтримувати розташовані в її межах літні шляхи, а також організовані з'їзди з дороги в належному стані, вести догляд за декоративними, снігозахисними, протиерозійними насадженнями.
4.2.2. Бур'яни на смузі відводу скошують до періоду цвітіння. Хімічні засоби (гербіциди) призначаються і застосовуються за дозволом районної санепідемстанції. Кущі, розташовані поблизу дороги, які можуть викликати снігові заноси, а також обмежують видимість (в плані і бокову), вирубують.
4.2.3. Примикання, перехрестя залізничних, автомобільних доріг і інших комунікацій з діючими автомобільними дорогами, а також прокладання повітряних мереж, підземних кабелів і трубопроводів різного призначення на смузі відводу виконують згідно з вимогами діючих нормативів після узгодження проектної документації із відповідними дорожньо-експлуатаційними організаціями та Державтоінспекцією МВС України.
4.3. Утримання і поточний ремонт земляного полотна і водовідвідних споруд.
4.3.1. Роботи з утримання і поточного ремонту земляного полотна спрямовані на збереження його поздовжнього та поперечного профілю, постійне підтримування у робочому стані різноманітних водоприймальних, водопровідних і водопропускних пристроїв, що забезпечує належну надійність земляного полотна, узбіч і укосів. Особливу увагу дорожньо-експлуатаційна служба повинна приділяти ділянкам з несприятливими грунтово- і гідрологічними умовами і, особливо, на пучинонебезпечних місцях, на болотах і у місцевостях з штучним зрошенням.
4.3.2. Головними вимогами по утриманню і поточному ремонту за періодами року є:
- у весняний період необхідно уникати і максимально знижувати перезволоження грунтів земляного полотна талими і грунтовими водами;
- у літній період необхідно виконувати роботи по догляду і ремонту конструктивних елементів земляного полотна (узбіччя, укоси, водовідвід), усуванню незначних деформацій і пошкоджень;
- в осінній період необхідно попереджувати перезволоження земляного полотна атмосферними опадами.
4.3.3. Весняний період особливо відзначається несприятливим впливом природних факторів, в результаті чого виникають умови, які сприяють максимальному зволоженню земляного полотна.
Дорожньо-експлуатаційна служба повинна своєчасно виявляти місця застою води, замулення, проводити очистку узбіч від снігу та льоду, виконувати роботи, що забезпечують швидкий відвід талих вод, своєчасно видаляючи невеликі перешкоди і зруйнування, що заважають стоку. Додатково на узбіччях влаштовують поперечні дренажі, прорізи завширшки 0,25 - 0,5 м, що забезпечує швидкий відвід води при розмерзанні грунту під дорожнім одягом і на узбіччях.
Прорізи виконують на глибину дорожнього одягу у вигляді шахівниці з відстанню між ними не більше 4 м, надаючи дну прорізу ухил не менше 40%о. Ці ділянки для забезпечення безпеки руху огороджують відповідними дорожніми знаками та огородженням.
На укосах виїмок, які мають вихід грунтових вод, доцільно проводити очистку їх поверхні від снігу з видаленням за межі виїмки. Сніг необхідно видалити також з поверхні укосів, особливо з північного боку.
В кінці весняного періоду, коли грунт підсохне, виконують такі роботи:
а) засипку грунтом окремих вибоїв, колій і інших пошкоджень на поверхні узбіч;
б) заповнення грунтом промоїн, ям і провалів на укосах насипів і виїмок;
в) планування і ущільнення грунтів узбіч;
г) планування укосів насипів і виїмок для усунення невеликих пошкоджень;
е) відновлення пошкодженого покрову укосів і узбіч (якщо вони укріплені травою).
На укріплених узбіччях при відновленні деформованих ділянок застосовують матеріали, аналогічні тим, які застосовувались для їх укріплення.
Грунтові узбіччя, які складаються з важкосуглинистих грунтів, доцільно зміцнювати піщаним грунтом.
4.3.4. У літній період виконують роботи по скошуванню трав і дрібної порості на узбіччях, укосах, водовідвідних канавах і смузі відводу, забезпечують умови швидкого стоку води у подальший осінній період. До початку інтенсивних осінніх атмосферних опадів вся система дренажу і водовідводу повинна знаходитись у робочому стані, укоси і узбіччя повинні мати рівну поверхню і похили, які визначаються місцевими грунтовими і кліматичними умовами. Бокові нагірні водовідвідні канави і лотки поблизу пучинонебезпечних ділянок до закінчення літнього періоду повинні бути ретельно очищені і при необхідності заглиблені.
4.3.5. В осінній період дорожньо-експлуатаційна служба повинна слідкувати за роботою дренажної і водовідвідної систем, своєчасно очищати їх від замулювання і засмічування. Перед замерзанням грунту незакріпленні узбіччя треба спрофілювати, щоб у зимовий період була змога ефективно виконувати їх очистку від снігу, а у весняний період забезпечувати належний водовідвід. У складних грунтових і кліматичних умовах, особливо на ділянках доріг, схильних до виникнення пучин, в осінній період треба забороняти з'їзд транспортних засобів на незакріплені узбіччя. У цей період, як і весною, дорожньо-експлуатаційна служба повинна забороняти використання притрасових резервів для прогону чи вигону свійських тварин.
4.4. Утримання і поточний ремонт дорожнього одягу перехідного типу і грунтових доріг.
4.4.1. Для ліквідації деформацій і руйнувань на грунтових, гравійних і покриттях з щебеню, спричинених рухом автотранспорту і природними факторами, необхідно проводити систематичні роботи з утримання і поточного ремонту дорожнього одягу. Утримання і поточний ремонт цих покриттів складається з проведення ямкового ремонту, прибирання катуну, усунення хвиль, гребінки і колій, виправлення поперечного профілю періодичного профілювання з метою створення необхідного поперечного ухилу проїзної частини.
4.4.2. Профілювання виконують у весняний, літній і осінній періоди. Кількість профілювань за сезон залежить від інтенсивності руху, погодних умов і стану покриття.
Перше профілювання проводять ранньою весною (після сходу снігу) автогрейдерами чи грейдерами за один-два проходи по одному сліду. Розрівнювання і виправлення профілю гравійних покриттів можна виконувати металевими чи дерев'яними дорожніми прасками.
Виконувати роботи по профілюванню на сухому покритті не бажано.
4.4.3. У періоди сильного зволоження проїзної частини грунтових доріг зливами рух на дорогах припиняють. Рух треба відкривати після просихання проїзної частини і розрівнювання її поверхні, коли відносна вологість грунту дорівнює приблизно 0,7. У тих випадках коли рух повністю припинити неможливо (збирання врожаю, вивіз добрив і т. ін.), влаштовується патрульний нагляд за утриманням дороги спеціалізованими ланками чи бригадами.
Порядок обмеження або заборони руху на дорогах викладено в п. 3.1.4 даних Правил.
4.4.4. Для забезпечення нормальних умов руху у сухий період року на гравійних і грунтових дорогах, коли це економічно обгрунтовано, проводять знепилювання.
Види знепилюючих матеріалів, норми їх використання і час дії викладені у таблиці 4.2 (менші норми використання відносяться до інтенсивності руху до 300 авт/доб., більші - від 300 авт/доб., час дії знепилюючих матеріалів дається після першої обробки покриття). При наступних обробках норму використання знепилюючих матеріалів зменшують у два рази і проводять її при перших ознаках появи пилу.
Таблиця 4.2.
---------------------------------------------------------------------------------
| | | Норми використання матеріалів | Приблизний час |
| Матеріали | Одиниця | на 1 кв. м за типами покриття | знепилюючої |
| | виміру |--------------------------------| дії, доба |
| | | грунтове | гравійне | щебеневе | |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Неорганічні | | | | | |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Порошкоподібний | | | | | |
| хлористий кальцій | кг | 0,4-0,5 | 0,3-0,4 | 0,2-0,3 | 25 - 40 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Зубер | кг | 0,4-0,5 | 0,3-0,4 | 0,2-0,3 | 25 - 40 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Хлористий кальцій | | | | | |
| лускоподібний | л | 0,5-0,6 | 0,4-0,5 | 0,3-0,4 | 25 - 40 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Рідкий | | | | | |
| (концентрація 50%)| л | 0,8-1,0 | 0,6-0,8 | 0,5-0,7 | 15 - 25 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Карналліт | | | | | |
| (твердий) | | | | | |
| природний | кг | 0,7-0,8 | 0,5-0,7 | 0,4-0,6 | 20 - 40 |
| збагачений | кг | 0,5-0,6 | 0,4-0,5 | 0,3-0,4 | 20 - 40 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Технічна кухонна | | | | | |
| сіль (у вигляді | | | | | |
| розчину 40% | | | | | |
| концентрації) | л | 0,9-1,4 | 0,8-1,1 | 0,6-1,0 | 15 - 25 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Морська вода чи | | | | | |
| вода з засолених | | | | | |
| озер | л | 1,0-1,5 | 0,8-1,2 | 0,5-1,0 | 3 - 5 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Органічні | | | | | |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Лігносульфонати | | | | | |
| технічні (50% | | | | | |
| концентрації) | л | 0,9-1,1 | 0,8-1,0 | 0,7-0,9 | 20 - 30 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Сульфітний луг | | | | | |
| (10% концентрації)| л | 2,2-3,2 | 2,0-3,0 | 1,7-2,5 | 15 - 20 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| ССБ і СДБ | л | 1,0-1,5 | 0,6-0,8 | 0,4-0,6 | 15 - 20 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Рідкі бітуми і | | | | | |
| дьогті | л | 1,0-1,2 | 0,8-1,0 | 0,7-1,0 | 30 - 90 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Бітумні емульсії | л | 1,5-2,0 | 1,2-1,5 | 1,0-1,3 | 30 - 90 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Топочний мазут | л | 1,0-1,2 | 0,8-1,0 | 0,7-1,0 | 30 - 90 |
|-------------------+---------+----------+----------+----------+----------------|
| Відпрацьовані | | | | | |
| масла | л | 1,5-2,0 | 1,2-1,5 | 1,0-1,3 | 30 - 90 |
---------------------------------------------------------------------------------
_________________________
Примітка. Органічні матеріали (бітум, дьогті і ін.) застосовують при в'язкості за стандартним віскозимером не більше 25 секунд.
4.5. Утримання і поточний ремонт бруківок.
4.5.1. Роботи по утриманню і поточному ремонту бруківок полягають в догляді за пучинними і слабкими ділянками доріг, забезпеченні водовідводу, усуненні хвиль, просідань та інших дефектів на проїзній частині ямковим ремонтом.
4.5.2. При ямковому ремонті бруківок площу покриття, що підлягає ремонту, розбирають, камені сортирують за розмірами. Каміння, яке застосовується при ремонті, повинно мати міцність на стиск не менш як 500 кгс/кв. см. Забруднений дренуючий (піщаний) шар видаляють цілком чи частково, випадку його заміни, дно корита планують і виправляють водовідвідні пристрої. Потім влаштовують новий дренуючий шар з плануванням і ущільненням. Після цього переходять до укладання каміння. При використанні колотого каменню проводять ретельне клинцювання і осаджують бруківку легким трамбуванням. Розсипають дрібний щебінь розміром 5-15 мм і мітлами змітають його у шпарки між каменями бруківки.
Трамбують бруківку механічними трамбівниками масою 25-30 кг.
Після цього розсипають кам'яний дрібняк розміром 5-15 мм і знову трамбують. Відремонтовані ділянки засипають крупним піском та дрібним гравієм. На ділянках, що ремонтуються камінь укладають в пісок таким чином, щоб він підвищувався над краєм на 1-2 см для запасу на осідання. Відремонтовані ділянки трамбують проходами по колу від країв до центру. При значному обсязі робіт відремонтовані місця після розсипу дрібного щебню і першого трамбування ущільнюють котками.
4.5.3. При ремонті країв бруківки спочатку відновлюють верстовий ряд з підсипкою до нього і ретельним ущільненням грунту з боку узбіччя. Потім закладають зруйновані місця у відповідності до п 4.5.2. Замість вибракованого після розбирання бруківки каміння, додається нове у кількості, що визначаєтья на місці. Відремонтовані ділянки засипають піском чи дрібним гравієм, перекриваючи стару бруківку не менше ніж на 0,5 м. Шар засипки протягом двох-трьох тижнів підтримують у належному стані, змітаючи пісок і, при необхідності, підсипаючи його.
4.6. Утримання і поточний ремонт удосконалених покриттів.
4.6.1. Весною, у період максимального зволоження земляного полотна, особлива увага звертається на захист покриттів від руйнування. Дорожня служба за даними паспортів чи за результатами оглядів доріг повинна визначати максимально можливі навантаження, які можуть бути дозволені на дорозі, що обслуговується.
4.6.2. На слабких ділянках, особливо де земляне полотно дуже зволожено, і пучинних місцях проводять тимчасові заходи по збільшенню їх несучої здатності шляхом укладання щитів, хмизу, дощок, дренуючого грунту з наступним їх прибиранням після просихання земляного насипу і дорожнього одягу. При неможливості виконання таких заходів чи недостатньої їх ефективності зменшують інтенсивність руху автомобілів великої вантажопідйомності, знижують швидкість чи зовсім закривають рух, спрямовуючи його в об'їзд. При виконанні цих заходів слід дотримуватись діючих "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", затверджених Кабінетом Міністрів 30 березня 1994 року N 198, та Інструкції ІНУВ.3.2-218-051-95.
Ділянки, на яких рух тимчасово заборонено, огороджують в установленому порядку (п 3.1.6 цих Правил).
4.6.3. Ямковий ремонт чорнощебеневих і чорногравійних покриттів, влаштованих змішуванням на дорозі і просоченням, проводять з використанням чорнощебеневих і чорногравійних сумішей, в яких в'яжучими є бітум або дьогті. У деяких випадках використовують теплу або холодну асфальтобетонну суміш.
4.6.4. Підготування покриттів до ямкового ремонту складається з вирубування пневматичним чи електричним інструментом, за позначеним контуром, прямокутного обрису (з перекриттям 2-4 см незруйнованої частини покриття), ретельного очищення і змазування стінок вибоїн рідким в'яжучим (якщо потрібно, розігріти до 60 град. C) при температурі повітря не нижче 5 град. C.
4.6.5. Ямковий ремонт, методом просочення, проводиться на покриттях, улаштованих цим методом, при температурі повітря не нижче плюс 5 град. C при використанні, як в'яжуче, швидкорозпадних бітумних емульсій і не нижче плюс 10 град. C (сухої поверхні вибоїн) при використанні, як в'яжуче, в'язких бітумів БНД 130/200, БНД 90/130, розігрітих до температури 150-170 град. C, дьогтів Д-6, Д-7, розігрітих до температури 80-120 град. C чи сумішей нафтових бітумів з кам'яновугільними дьогтями (вміст одного з компонентів до 30%) розігрітих не вище 130 град. C, або бітумних мастик.
4.6.6. На покриттях, улаштованих методом просочення, вибоїни глибиною до 3 см ремонтують способом прямого і зворотнього просочення.
При прямому просоченні в підготовлену вибоїну укладають чистий і сухий щебінь (гравій) розміром 10-20 мм у кількості, наведеній у таблиці 4.3., розливають в'яжуче у кількості 0,8-1,2 л/кв. м на кожний сантиметр глибини вибоїни, розподіляють кам'яний дрібняк (гравій) розміром 5-10 мм і ущільнюють котком середньої ваги за 6-8 проходів по сліду, а при невеликих обсягах - механічними чи ручними трамбівками.
При зворотньому просочуванні спочатку розливають в'яжуче у кількості 0,8-1,2 л/кв. м на кожен сантиметр глибини вибоїни, заповнюють щебенем розміром 10-20 мм і ущільнюють до появи в'яжучого на поверхні, після чого розподіляють кам'яний дрібняк розміром 5-10 мм і остаточно ущільнюють.
Таблиця 4.3. Норми витрат щебеню куб. м/10 кв. м при ямковому ремонті способом просочення
-----------------------------------------
| | Глибина вибоїн, см |
| Розмір щебню, мм |--------------------|
| | 3 | 6 | 10 |
|------------------+------+------+------|
| 20 - 40 | - | 0,5 | 0,84 |
|------------------+------+------+------|
| 10 - 20 | 0,35 | 0,09 | 0,09 |
|------------------+------+------+------|
| 5 - 10 | 0,07 | 0,09 | 0,08 |
-----------------------------------------
4.6.7. Вибоїни глибиною більш 3 см ремонтують тими ж способами і за технологією, що викладена вище, тільки при ремонті способом просочення їх спочатку заповнюють щебенем (гравієм) розміром 20- 40 мм з розрахунку 0,6 куб. м на 10 кв. м і трамбують доти, доки в'яжучий матеріал не з'явиться на поверхні.
Після цього розсипають щебінь розміром 10-20 мм з розрахунку 0,06-0,12 куб. м на 10 кв. м і ущільнюють трамбуванням. Далі роблять другий розлив в'яжучого, розподіляють кам'яний дрібняк розміром 5-10 мм і остаточно ущільнюють трамбуванням чи укочуванням.
У деяких випадках використовують гарячі і теплі асфальтобетонні суміши. Технологія їх використання для ямкового ремонту викладена при розгляді поточного ремонту асфальтобетонних покриттів.
4.7. Утримання і поточний ремонт асфальтобетонних покриттів.
4.7.1. Перелік робіт із поточного ремонту асфальтобетонних покриттів має значний набір робіт із ліквідації деформацій і невеликих руйнувань. Суцільний ямковий ремонт виконують у весняний період, а в подальшому - за необхідністю. Особливо ефективне проведення ямкового ремонту в холодну пору року, що запобігає великим руйнуванням дорожнього одягу і покриття, хоча вартість таких робіт трохи підвищується.
Як тимчасовий захід ямковий ремонт дозволяється проводити холодною асфальтобетонною сумішшю, гарячим чи холодним чорним щебенем належних розмірів.
4.7.2. Вибоїну готують до ремонту шляхом обробки країв пневматичним інструментом чи фрезою, а також застосовуючи розігрів пальниками інфрачервоного випромінювання. Покриття улаштовують з гарячих і теплих асфальтобетонних сумішей; аналогічних чи близьких за складом до суміші, з якої улаштовано покриття, що ремонтується.
4.7.3. Ямковий ремонт покриттів, улаштованих з гарячих асфальтобетонних сумішей, провадять, як правило, гарячими сумішами, приблизно того ж складу при температурі повітря не нижче плюс 5 град. C.
Теплі і холодні суміші застосовують також і при більш низьких температурах. При цьому холодні суміші попередньо розігрівають.
