8. Витрати на силову електроенергію для приведення в рух
верстатів, електродвигунів, пресів тощо визначаються за формулою
С = (П x Ф x Ц x К x К )/К , (5)
се м р се ч п кд
де С - витрати на силову електроенергію, гривень;
се
П - встановлена за паспортом потужність механізму, кіловат;
м
Ф - фонд часу роботи механізму у розрахунковому періоді,
р
годин;
Ц - ціна 1 кВт/год. силової електроенергії, гривень;
се
К - коефіцієнт використання механізму за часом;
ч
К - коефіцієнт використання механізму за потужністю;
п
К - коефіцієнт корисної дії механізму за паспортом.
кд
9. Витрати на стиснене повітря визначаються за формулою
С = Ч x Р x Ф x Ц x К x К , (6)
сп пр п о сп ч у
де С - витрати на стиснене повітря, гривень;
сп
Ч - кількість приймачів стисненого повітря, одиниць;
пр
Р - питомі витрати повітря при безперервному витіканні через
п
один приймач, куб. м/год.;
Ф - фонд часу роботи обладнання у розрахунковому періоді,
о
годин;
Ц - ціна 1000 куб. м стисненого повітря, гривень;
сп
К - коефіцієнт використання обладнання за часом;
ч
К - коефіцієнт втрат стисненого повітря в магістралях.
у
10. Витрати на газ, що використовується для технологічних
цілей (підтримання необхідної температури у приміщеннях,
технологічних печах тощо), визначаються за формулою
С = Р x Ф x Ц x К x К , (7)
г г р г ч п
де С - витрати на газ, гривень;
г
Р - питомі витрати газу устаткуванням при безперервній
г
роботі, куб. м/год.;
Ф - фонд часу роботи устаткування у розрахунковому періоді,
р
годин;
Ц - ціна 1 куб. м газу;
г
К - коефіцієнт використання устаткування за часом;
ч
К - коефіцієнт використання устаткування за потужністю.
п
11. Витрати на пару визначаються за формулою
С = В x Ф x Ц x К x К x К , (8)
п п р п вп п ч
де С - витрати на пару, гривень;
п
В - питомі витрати пари устаткуванням, т/год.;
п
Ц - ціна 1 тонни пари, гривень;
п
Ф - фонд часу роботи устаткування в розрахунковому періоді,
р
год.;
К - коефіцієнт втрат пари в магістралях;
вп
К - коефіцієнт використання устаткування за потужністю;
п
К - коефіцієнт використання устаткування за часом.
ч
12. Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів нараховуються відповідно до чинних у розрахунковому періоді законодавчих актів, нормативних документів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Міністерства економіки України та галузевих інструкцій.
13. Витрати на знос малоцінного та швидкозношуваного
інструмента в розрахунку на одиницю продукції на окремій операції
визначаються за формулою
С = В x Ц , (9)
і і і
де С - витрати на знос малоцінного інструмента, гривень;
і
В - витрата інструмента на виконання операції, одиниць
і
(штук, кілограм тощо);
Ц - оптова ціна чи витрати на виготовлення одиниці
і
інструмента у власному виробництві, гривень.
Витрата інструмента на виконання операції визначається за
формулою
В = Ч /[I x (1 + Ч )], (10)
і м ст пр
де Ч - машинний час на виконання операції, годин;
м
I - стійкість інструмента;
ст
Ч - кількість правок інструмента.
пр
14. Витрати на знос малоцінних та швидкозношуваних
пристосувань, що застосовуються при виконанні даної операції при
виготовленні продукції, визначаються за формулою
С = Ц x Ч /Ч , (11)
пр пр о с
де С - витрати на знос малоцінних та швидкозношуваних
пр
пристосувань, гривень;
Ц - оптова ціна чи витрати на виготовлення пристосування у
пр
власному виробництві, гривень;
Ч - час виконання операції з використанням пристосування;
о
Ч - термін служби пристосування.
с
15. До витрат по статті "Втрати від браку" відносяться втрати від остаточно забракованої продукції, витрати на виправлення забракованої продукції та втрати від зниження якості продукції.
15.1. Втрати від остаточно забракованої продукції
визначаються за формулою
С = Д x (С - Ц ), (12)
об об п б
де С - втрати від остаточно забракованої продукції,
об
гривень;
Д - обсяг остаточно забракованої продукції у загальному
об
обсязі виготовленої продукції, натуральних одиниць;
С - собівартість одиниці продукції, гривень;
п
Ц - вартість одиниці остаточно забракованої продукції за
б
ціною її можливого використання, гривень.
15.2. Витрати на виправлення забракованої продукції
визначаються за формулою
С = Д x З , (13)
вб вб вб
де С - витрати на виправлення забракованої продукції,
вб
гривень;
Д - кількість виправленої із загальної кількості
вб
забракованої продукції, натуральних одиниць;
З - витрати на виправлення одиниці забракованої продукції,
вб
гривень.
15.3. Втрати від зниження якості продукції визначаються за
формулою
С = Д x (Ц - Ц ), (14)
зя зя п зя
де С - втрати від зниження якості продукції, гривень;
зя
Д - кількість продукції зниженої якості, натуральних
зя
одиниць;
Ц - ціна одиниці продукції нормальної якості, гривень;
п
Ц - ціна одиниці продукції зниженої якості.
зя
16. Витрати на оплату праці поділяються на витрати на основну
заробітну плату, додаткову заробітну плату та інші виплати.
16.1. Витрати на основну і додаткову заробітну плату
виробничих робітників при відрядній системі оплати праці
визначаються за формулою
С = Т x З x К x К x К x К , (15)
зв о г дод дзп сс ів
де С - витрати на оплату праці виробничих робітників,
зв
гривень;
Т - трудоємність виконання операції, годин;
о
З - годинна тарифна ставка робітника, який виконує операцію,
г
гривень;
К - коефіцієнт, який враховує додаткову заробітну плату;
дод
К - коефіцієнт, який враховує доплати до заробітної плати;
дзп
К - коефіцієнт, який враховує відрахування на соціальне
сс
страхування;
К - коефіцієнт, який враховує інші відрахування із
ів
заробітної плати у загальнодержавні фонди (фонд зайнятості,
Чорнобильський фонд тощо).
Трудоємність виконання операції Т визначається згідно з
о
встановленими нормами, шляхом хронометражу операції або експертним
шляхом.
Годинна тарифна ставка робітника З визначається за формулою
г
З = (З x К )/Ф , (16)
г мін т рч
де З - годинна тарифна ставка робітника, гривень/годину;
г
З - встановлений законодавством мінімальний розмір
мін
місячної заробітної плати;
К - тарифний коефіцієнт згідно з кваліфікаційним розрядом
т
робітника (роботи);
Ф - фонд робочого часу робітника у поточному місяці.
рч
16.2. Витрати на основну і додаткову заробітну плату
виробничих робітників при погодинній оплаті праці визначається за
формулою
С = Ч x З x Ф x К x К x К x К , (17)
зп р п р дод дзп сс ів
де С - витрати на оплату праці виробничих робітників з
зп
погодинною оплатою праці, гривень;
Ч - чисельність робітників з погодинною оплатою праці,
р
чоловік;
З - погодинна тарифна ставка робітника, гривень/годину;
п
Ф - фонд робочого часу у розрахунковому періоді, годин.
р
17. Цехові витрати визначаються за формулою
С = С x К , (18)
цех зо цех
де С - цехові витрати, гривень;
цех
С - основна заробітна плата основних виробничих робітників,
зо
гривень;
К - коефіцієнт цехових витрат; визначається особливостями
цех
конкретного підприємства, виробництва.
18. Загальнозаводські витрати визначаються за формулою
С = С x К , (19)
зв зо зв
де С - загальнозаводські витрати, гривень;
зв
К - коефіцієнт загальнозаводських витрат, визначається
зв
особливостями підприємства.
19. Позавиробничі витрати визначаються за формулою
С = (С + С + С + С + С +
пв м е зо зд сс
+ С + С + С + С ) x К , (20)
пф цех зв і пв
де С - витрати на матеріали, гривень;
м
С - витрати на енергоносії, гривень;
е
С - основна заробітна плата, гривень;
зо
С - додаткова заробітна плата, гривень;
зд
С - відрахування на соціальне страхування тощо, гривень;
сс
С - відрахування до Пенсійного фонду, гривень;
пф
С - цехові витрати, гривень;
цех
С - загальнозаводські витрати, гривень;
зв
С - інші виробничі витрати;
і
К - коефіцієнт позавиробничих витрат, визначається
пв
специфікою кожного підприємства.
II. ВИЗНАЧЕННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВИТРАТ
1. Капітальні вкладення на створення та введення в оборот ОПВ включають в себе витрати на створення ОПВ (витрати на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи) та підготовку виробництва до використання ОПВ.
2. Якщо капітальні вкладення здійснюються протягом
календарного року до і після впровадження ОПВ, то такі вкладення є
разовими. Питомі капітальні вкладення на одиницю продукції у
такому разі визначаються за формулою
К = К /А, (21)
в
де К - питомі капітальні вкладення на одиницю продукції, гривень;
К - разові капітальні вкладення, гривень;
в
А - обсяг випуску продукції у даному році, нат. одиниць.
3. Якщо капітальні вкладення здійснюються протягом кількох
років, то при визначенні прибутку слід врахувати фактор часу за
формулою
t
(альфа) = (1+E) , (22)
t
де (альфа) - коефіцієнт приведення;
t
Е - нормативний коефіцієнт приведення (норма дисконту);
t - число років, що розділяють витрати і результати,
визначається за формулою
t = T - n , (23)
і
де Т - порядковий рік освоєння ОПВ, рахуючи від дати початку розрахункового року (періоду);
n - рік здійснення інвестиції.
і
4. Величина коефіцієнта приведення Е (норма дисконту, коефіцієнт ефективності капітальних вкладень), як правило, вибирається рівним 0,1.
Значення коефіцієнта (альфа) для різних значень t до і після
t
настання розрахункового року та Е = 0,1 наведено у таблиці 3.
4.1. Підприємство відповідно до чинних законодавчих актів України та планованого терміну окупності витрат на ОПВ може встановлювати й інші значення коефіцієнта Е, але не менше 0,1 і не більше встановлених законодавством розмірів.
4.2. Якщо тривалість розрахункового періоду менша одного року
(півроку, квартал, місяць), то при визначенні прибутку коефіцієнт
Е необхідно помножити на відповідний коефіцієнт (0,5, 0,25 чи
н
0,083).
4.3. З метою врахування інфляційних процесів при визначенні
прибутку коефіцієнт Е необхідно помножити на поправний коефіцієнт
Кінф, який визначається за формулою
К = I /I , (24)
інф t t-1
де I - індекс інфляції розрахункового періоду (року);
t
I - індекс інфляції попереднього року.
t-1
Таблиця 3. Значення коефіцієнта
(альфа) (1/(альфа) ) при Е = 0,1
t t
| Число років, що передують розрахунко- вому рокові | (альфа) t | Число років, що слідують за розрахунко- вим роком | 1/ (альфа) t | Число років, що слідують за розрахунко- вим роком | 1/ (альфа) t |
5. Кошторис капітальних витрат визначають за економічними елементами, наведеними у таблиці 4*.
---------------
* У конкретному випадку можуть застосовуватися і інші передбачені бухгалтерським обліком статті калькуляції.
Таблиця 4. Калькуляція капітальних витрат
Визначення витрат за вказаними у таблиці 4 статтями, крім витрат на спецобладнання для науково-дослідних робіт, провадяться аналогічно розрахунку відповідних статей собівартості.
6. Приведення по фактору часу до розрахункового періоду витрат і результатів, здійснюваних і одержуваних до і після розрахункового року (періоду), здійснюється таким шляхом:
6.1. Витрати і результати, здійснені і одержані до
розрахункового року (періоду) використання ОПВ, помножуються на
коефіцієнт приведення і підсумовуються за формулою
Т Т-n
К = (сума) К x (1 + Е ) , (25)
тд n = 1 в
де К - сумарні капітальні вкладення, здійснені і приведені
тд
до розрахункового року (періоду), гривень;
К - капітальні вкладення року Т, гривень.
в
6.2. Витрати і результати, здійснювані і одержувані після
початку використання ОПВ, діляться на коефіцієнт приведення і
сумуються за формулою
Т Т-n
К = (сума) К / (1 + Е ) , (26)
тп n = 1 в
де К - капітальні вкладення, здійснені після і приведені до
тп
розрахункового року (періоду), гривень.
6.3. Сумарні капітальні вкладення К , приведені до
т
розрахункового року (періоду), визначаються за формулою
К = К + К , (27)
т тд тп
Приклад 1. На створення і впровадження винаходу, використання якого почалося у 1994 році, було здійснено капітальних вкладень (умовно): 1990 р. - 10000 гривень, 1991 р. - 20000 гривень, 1992 р. - 0, 1993 р. - 100000 гривень, 1994 р. - 50000 гривень, 1995 р. - 50000 гривень, 1996 р. - 20000 гривень. Визначити сумарні приведені капітальні вкладення:
а) з метою оцінки у 1994 році результатів використання винаходу;
б) з метою визначення прибутку від використання винаходу за 1996 рік.
Визначаємо К і К
тд тп
4-1 3-1
К (а) = 10000 x (1 + 0,1) + 20000 x (1 + 0,1) + 0 x (1 +
тд
2-1 1-1
+ 0,1) + 100000 x (1 + 0,1) = 10000 x 1,13 + 20000 x 1,12 +
+ 0 x 1,11 + 100000 x 1,10 = 10000 x 1,3310 + 20000 x 1,2100 +
+ 0 x 1,1 + 100000 x 1 = 137510 (грн.),
6-1 5-1 4-1
К (б) = 10000 x (1+ 0,1) + 20000 x 1,1 + 0 x 1,1 +
тд
3-1 2-1 1-1
+ 100000 x 1,1 + 50000 x 1,1 + 50000 x 1,1 = 10000 x
x 1,7716 + 20000 x 1,4641 + 0 x 1,3310 + 100000 x 1,21 +
+ 50000 x 1,1 + 50 000 x 1 = 242998 (грн.),
1-1 2-1
К (а) = 50000/(1 + 0,1) + 50000/(1 + 0,1) + 20000/(1 +
тп
3-1
+ 0,1) = 50000/1,10 + 50000/1,11 + 20000/1,12 = 50000 +
+ 45454,5 + 18181,8 = 113636,3 (грн.),
1-1
К (б) = 20 000/(1 + 0,1) = 20 000 (грн.).
тп
Визначаємо К
т
К (а) = К (а) + К (а) = 137510 + 113636,3 = 251146,3 (грн.),
т тд тп
К (б) = К (б) + К (б) = 242998 + 20000 = 262998 (грн.).
т тд тп
7. Поточні витрати і результати враховуються без приведення по фактору часу.
8. До витрат на спецобладнання відносяться витрати на придбання стендів, засобів зв'язку, електронно-обчислювальної техніки тощо, витрати на придбання та виготовлення коштовного обладнання, устаткування, інструмента, експериментальних зразків продукції тощо.
8.1. Витрати на спецобладнання визначаються за формулою
К = (К - К ), (28)
о б л
де К - витрати на спецобладнання, гривень;
о
К - балансова вартість спецобладнання, гривень;
б
К - ліквідаційна вартість спецобладнання, гривень.
л
8.2. Балансова вартість спецобладнання визначається за
формулою
К = Ц x (1 + К ), (29)
б о тм
де Ц - оптова ціна спецобладнання, гривень;
о
К - коефіцієнт транспортно-монтажних витрат.
тм
8.3. Ліквідаційна вартість спецобладнання визначається за
формулою
К = Ц x (1 - Н x Т ), (30)
л о а ндр
де Н - норма амортизаційних відрахувань;
а
Т - термін виконання науково-дослідних робіт, років.
ндр
Ліквідаційна вартість спецобладнання визначається у випадку, коли воно може бути використане підприємством або може бути реалізоване стороннім організаціям. Якщо спецобладнання не може бути використане як таке, його вартість визначають як вартість металобрухту (відходів)* згідно з формулами (3а, 4а).
---------------
* Як правило, вартість дорогоцінних металів, що містяться у спецобладнанні.
8.4. Необхідна кількість технологічного устаткування
визначається за формулою
N = (Ф x К )/t , (31)
ут еф зв шк
де N - необхідна кількість технологічного устаткування,
ут
одиниць;
Ф - ефективний річний фонд часу роботи устаткування, годин;
еф
К - коефіцієнт завантаження устаткування у часі, як
зв
правило, приймається рівним 0,85;
t - норма штучно-калькуляційного часу на операцію, годин.
шк
8.4.1. Ефективний річний фонд часу роботи устаткування
визначається за формулою
Феф = Фн x (1 - Нп)/100, (32)
де Ф - номінальний річний фонд часу роботи одиниці
н
устаткування, годин;
Н - норма простою устаткування у планово-попереджувальних
п
ремонтах, частка від номінального часу, як правило, рівна
0,04-0,1.
8.4.2. Номінальний річний фонд часу роботи одиниці
устаткування визначається за формулою
Ф = к x (t x Д - t x Д ), (33)
н зм р нр нр
де к - кількість робочих змін на добу;
t - тривалість робочої зміни, годин;
зм
Д - число робочих днів на рік;
р
t - число неробочих годин у передсвяткові дні;
нр
Д - число передсвяткових днів на рік.
нр
8.4.3. Норма штучно-калькуляційного часу розраховується за
формулою
t = t + t /N, (34)
шк ш пз
де t - норма штучного часу, год.;
ш
t - підготовно-заключний час на партію продукції, годин;
пз
N - розмір партії продукції, нат. одиниць.
8.4.4. Норма штучного часу розраховується за формулою
t = t + t + t , (35)
ш оп обс вп
де t - оперативний час, годин;
оп
t - час на обслуговування робочого місця, годин (як
обс
правило, 3-4 відсотки від t );
оп
t - час на відпочинок та особисті потреби, годин (як
вп
правило, 4-6 відсотки від t ).
оп
8.4.5. Оперативний час визначається за формулою
t = t + t , (36)
оп о д
де t , t - відповідно основний та допоміжний час на
о д
виконання операції, год.
Підготівельно-заключний tпз час, основний і допоміжний час на виконання операції визначаються за базовим і впроваджуваним варіантами технологічного процесу.
9. Витрати підприємства на виробничі площі визначаються за
формулою
К = S x К x Ц , (37)
пл д пл
де К - витрати на виробничі площі, гривень;
пл
S - виробнича площа під устаткуванням (у плані), квадр. м;
К - коефіцієнт збільшення розміру виробничої площі (проходи,
д
службові приміщення тощо). Визначається по таблиці 5;
Ц - питома вартість виробничої площі, гривень/квадр. м.
пл
Таблиця 5. Таблиця значень коефіцієнта
збільшення розміру виробничої площі К .
д
| S, квадр. м | до 2,0 | 2,1-4,0 | 4,1-6,0 | 6,1-10,0 | 10,1-20 | Понад 20 |
| К д | 4,0 | 3,5 | 3,0 | 2,5 | 2,0 | 1,5 |
III. ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ПРОДУКЦІЇ
Для цілей цих методичних рекомендацій поняття "ціна продукції" вживається у такому розумінні:
1. Лімітна ціна - найменша ціна, яка забезпечує рентабельність виробництва даної продукції. Визначається за формулою:
Ц = С + П = (1 + Р ), (31)
л н н
де Ц - лімітна ціна продукції, гривень;
л
С - собівартість продукції, гривень;
П - нормативний прибуток, гривень;
н
Р - норматив рентабельності виробництва.
н
Лімітна ціна використовується при складанні бізнесплану на створення нової продукції, при виборі варіанта на впровадження у виробництва найбільш перспективної нової продукції, при проведенні вартісної оцінки ОПВ при укладанні ліцензійного договору, договору про розмір винагороди автору(ам) ОПВ тощо.
2. Конкурентоспроможна або ринкова ціна (Ц ) - це ціна, за
кс
якою продукція або її частина реалізується на ринку. Вживається
для визначення фактично одержаного у розрахунковому періоді
прибутку від введення в оборот продукції, виготовленої із
застосуванням ОПВ.
IV. ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЕФЕКТУ
У цьому розділі наведено рекомендації щодо визначення деяких видів соціального ефекту від використання ОПВ, що вносять істотний вплив на загальні витрати підприємства і, тим самим, на його прибуток.
1. Економія витрат від зниження виробничого травматизму
визначається за формулою
Е = Т x З , (38)
тр рч д
де Е - економія витрат підприємства від зниження
тр
травматизму, гривень;
Т - зменшення втрат робочого часу через тимчасову
рч
непрацездатність, людино-днів;
З - середньоденна заробітна плата одного працівника,
д
гривень.
2. Економія витрат підприємства від зниження плинності кадрів
внаслідок поліпшення умов праці визначається за формулою
Е = Ч x Р x К , (39)
пк в пк
де Е - економія витрат внаслідок зниження плинності кадрів,
пк
гривень;
Ч - кількість робітників, що вивільняються у разі
в
впровадження ОПВ, чоловік/рік;
Р - витрати на залучення та підготовку кадрів, що припадають на одного працівника, гривень;
К - коефіцієнт плинності кадрів.
пк
3. Економія витрат підприємства на додаткові відпустки та
доплату за скорочений робочий час на важких та шкідливих роботах,
що ліквідуються внаслідок впровадження ОПВ, визначається за
формулою
Е = Ч x t x З + Ч x t x
дв дв дв д сч сч
x З + Ч x З + Ч x З , (40)
сч с с до до
де Е - економія витрат, гривень;
дв
Ч , Ч , Ч , Ч - число вивільнених внаслідок впровадження
дв сч с до
ОПВ працівників, які зайняті роботою у важких і/або шкідливих
умовах праці і мають право відповідно на додаткові відпустки,
скорочений робочий час, спеціальне харчування, додаткову оплату,
чоловік/рік;
t - середня тривалість додаткової відпустки, днів/особу;
дв
t - середня кількість недопрацьованого протягом року
сч
робочого часу, год./особу;
З - середньоденна заробітна плата робітників, які мають
д
додаткові відпустки, гривень/особу;
З - середньогодинна заробітна плата робітників, які мають
сч
скорочений робочий час, гривень;
З - середні витрати на спеціальне харчування, гривень;
с
З - середній розмір додаткової оплати за шкідливі і/або
до
важкі умови праці, гривень.
4. Економія витрат підприємства від зменшення внаслідок
впровадження ОПВ кількості працівників, які мають право на
пільгові пенсії, визначається за формулою
Е = Ч x З , (41)
пп пп рп
де Е - економія відрахувань підприємства до Пенсійного
пп
фонду, гривень;
Ч - зменшення кількості працівників, які мають право на
пп
пільгові пенсії, чоловік/рік;
З - середньорічна пенсія одного працівника, гривень.
рп
5. Економія витрат підприємства на спецодяг та засоби захисту
для працівників, які зайняті роботою у важких і/або шкідливих
умовах праці, внаслідок впровадження ОПВ визначається за формулою
Е = Ч x З , (42)
со со
де Е - економія витрат, гривень;
со
Ч - зменшення кількості працівників, які мають потребу у спецодязі та засобах захисту, чоловік;
З - середньорічні витрати підприємства на спецодяг та
со
засоби захисту на одного працівника, що цього потребує, гривень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України "Про підприємства в Україні" в редакції на 1 січня 1996 р.
2. Закон України від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", Відомості Верховної Ради України, 1994, N 7.
3. Закон України від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на промислові зразки", Відомості Верховної Ради України, 1994, N 7.
4. Закон України від 28 грудня 1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств", Відомості Верховної Ради України, 1995, N 4.
5. Правила застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Відомості Верховної Ради України, 1995, N 26.
6. Тимчасове положення про правову охорону об'єктів інтелектуальної власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні" , "Інновація", 1992, N 4-5.
7. Тимчасова методика (основні положення) визначення прибутку від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій, "Інновація", 1992, N 11-13.
8. Методика (Оновные положения) определения экономической эффективности использования в народном хозяйстве новой техники, изобретений и рационализаторских предложений. М., Экономика, 1977.
9. Пособие для расчета экономического эффекта от использования изобретений и рационализаторских предложений (автор Безсонов Н.В.), ВНИИП, Москва, 1983.
10. Методические рекомендации по комплексной оценке эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса, утвержденные ГКНТ СССР, Президиумом АН СССР 3 марта 1988 года N 60/52. М. ГКНТ СССР, 1988.
11. Горнісевич А.М. До визначення доходу (прибутку) від використання винаходів, "Інновація", 1992, N 11-13.
12. Бромберг Г.В., Хин В.Ю., Лынник Н.В. Рекомендации по определению стоимости промышленной собственности. М. НПО "Поиск", 1993.
13. Ю.П.Конов, Л.П.Фатькина. Экономическая оценка использования изобретений. М. ВНИИПИ, 1994.
14. Современные проблемы, методы и практика определения стоимости объектов интеллектуальной собственности. Тезисы докладов на научно-практической конференции 26-28 сентября 1995 года. М. ВИПСИ, 1995.
15. Методичні основи визначення прибутку від використання об'єктів промислової власності. Звіт про НДР. Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", відділення фундаментальної та загальноінженерної підготовки, 1995.
16. Методичні основи визначення винагороди авторам об'єктів промислової власності. Звіт про НДР. Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", відділення фундаментальної та загальноінженерної підготовки, 1995.