ДЕРЖАВНЕ ПАТЕНТНЕ ВІДОМСТВО УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Держпатенту України
26.08.1998 N 80
СХВАЛЕНО
Методичною комісією
Державного патентного
відомства України
07.08.1997
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з визначення прибутку від використання об'єктів промислової власності
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Ці Методичні рекомендації розроблено з метою забезпечення єдиного методичного підходу до питання визначення прибутку, одержуваного від використання об'єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо, далі - ОПВ) на підприємствах, в установах та організаціях (далі - підприємство) у власному виробництві.
2. Методичні рекомендації можуть бути використані для визначення прибутку, одержуваного від використання ОПВ, з метою:
визначення розміру винагороди автору(ам);
визначення розміру винагороди за сприяння розробці ОПВ, одержанню правової охорони ОПВ, його впровадженню та використанню (винагорода за сприяння);
прийняття рішення про впровадження у виробництво відповідного ОПВ (вибір оптимального варіанта);
визначення вартості прав на об'єкт промислової власності для внесення в статутний фонд при створенні спільних підприємств;
прийняття рішення про укладання ліцензійного договору на використання ОПВ (придбання чи продажу ліцензії);
визначення розміру ліцензійних платежів, якщо це передбачено ліцензійним договором;
визначення прибутку підприємства, одержуваного від використання ОПВ, який показується у державній статистичній звітності по формі N 4-нт;
визначення розміру компенсації власнику охоронного документа за несанкціоноване використання ОПВ тощо.
3. Розрахунок прибутку, одержуваного від використання ОПВ, затверджується керівником підприємства.
II. ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИРОСТУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА, ОДЕРЖУВАНОГО ВІД ВИКОРИСТАННЯ ОПВ
1. Прибуток, одержуваний від використання ОПВ, як правило, визначається шляхом порівняння результатів діяльності підприємства у базовому (останній період до початку використання ОПВ) та розрахунковому (після початку використання ОПВ) періодах.
2. Порівняння результатів діяльності підприємства у базовому та розрахунковому періодах провадиться шляхом приведення середніх економічних кількісних і вартісних показників базового періоду до середніх економічних кількісних і вартісних показників розрахункового періоду.
3. Тривалість розрахункового періоду визначається умовами договору між сторонами та вимогами звітності підприємства (місяць, квартал, півроку, рік). У тому випадку, коли ОПВ використовувався менше одного місяця, розрахунок прибутку проводиться за час фактичного використання.
Тривалість базового періоду, як правило, береться рівною одному року. У тому випадку, коли продукція без використання ОПВ виготовлялася менше одного року, протяжність базового періоду може бути встановлена рівною півроку, кварталу, але не менше одного місяця.
III. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ПРИБУТКУ, ОДЕРЖУВАНОГО ВІД ВИКОРИСТАННЯ ОПВ
1. Прибуток від реалізації продукції - це різниця між виручкою від реалізації продукції в діючих цінах без податку на додану вартість та витратами на її виробництво та реалізацію
П = Д - В, (1)
де Д - виручка від реалізації продукції, робіт, послуг (далі - продукція) без ПДВ, гривень;
В - витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції, гривень.
2. Виручка від реалізації продукції (далі - доход) визначається за формулою
Д = Ц x А, (2)
де Ц - ціна одиниці продукції, гривень;
А - обсяг реалізації, натуральних одиниць.
3. Витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції (далі - витрати) визначаються за формулою
В = (С + К ) x А, (3)
в
де С - собівартість одиниці продукції, гривень;
К - питомі (на одиницю продукції) капітальні витрати на
в
створення ОПВ, гривень;
А - обсяг реалізації продукції, натуральних одиниць.
4. З урахуванням формул (2, 3) формула для визначення
прибутку набуває вигляду
П = (Ц - С - К ) x А, (4)
в
5. Прибуток, одержаний у розрахунковому періоді від
реалізації продукції, виготовленої з використання ОПВ,
визначається за формулою
П = П - П = (Ц - С - К ) x А - (Ц - С - К ) x А =
р н б н н вн н б б вб н
= [(Ц - Ц ) + (С - С ) + (К - К )] x А , (5)
н б б н вб вн н
де П - приріст прибутку, одержаного від реалізації у
р
розрахунковому періоді продукції, виготовленої із використанням
ОПВ, гривень;
П - прибуток, одержаний від реалізації у розрахунковому
н
періоді продукції, виготовленої із використанням ОПВ, гривень;
П - прибуток, одержаний від реалізації у базовому періоді А
б н
обсягу продукції, виготовленої без використання ОПВ (прибуток, що
мав бути одержаний у розрахунковому періоді від реалізації такої ж
кількості продукції, виготовленої без використання ОПВ), гривень;
А - обсяг продукції, реалізованої у розрахунковому періоді,
н
натуральних одиниць;
Ц , Ц - ціна одиниці продукції відповідно у розрахунковому і
н б
базовому періодах, гривень;
С , С - собівартість одиниці продукції відповідно у
н б
розрахунковому і базовому періодах, гривень;
К , К - питомі витрати на створення об'єкта відповідно у
вн вб
розрахунковому і базовому періодах, гривень/нат. од. продукції.
5.1. Якщо використання ОПВ призводить до зміни собівартості,
а ціна продукції при цьому не змінюється (Ц = Ц ), то формула (5)
б н
набуває такого вигляду
П = [(С - С ) + (К - К )] x А , (6)
р б н вб вн н
5.2. У разі, коли використання ОПВ не призводить до зміни
собівартості, а ціна продукції змінюється, формула (5) набуває
такого вигляду
П = [(Ц - Ц ) + (К - К )] x А , (7)
р н б вб вн н
5.3. У разі, коли використання ОПВ не призводить до зміни
ціни і собівартості продукції, формула (5) набуває вигляду
П = (К - К ) x А , (8)
р вб вн н
6. У разі створення нових технологій, засобів механізації та
автоматизації виробництва на базі ОПВ приріст прибутку у
розрахунковому періоді визначається за формулою
П = [(С - С ) + Е x (К - К )] x В , (9)
р б н н пб пн н
де П - приріст прибутку, гривень;
р
С , С - собівартість одиниці виробу при використанні
б н
відповідно базового і нового техпроцесу, гривень;
К , К - питомі (на одиницю виробу) капітальні вкладення
пб пн
відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень/нат. од.
продукції;
Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень
н
(норма дисконту);*
В - продуктивність нового техпроцесу у розрахунковому
н
періоді, натуральних одиниць (штуки, тонни, кубічні метри тощо).
---------------
* Щодо значення Е див. пункт 4.1 розділу II Додатка.
н
Приклад 1: Визначити приріст річного прибутку від застосування нової технології, що містить запатентовані винаходи, за такими вихідними даними:
| Базовий період | Розрахунковий період | |
| Собівартість, млн. гривень/рік | 144 | 165 |
| Капітальні витрати, млн. гривень/рік | 240 | 360 |
| Річна продуктивність, тис. т | 24 | 30 |
| Нормативний коефіцієнт | 0,15 | 0,15 |
Підставивши значення цих показників у формулу (9), одержимо:
П = [(144/24 - 165/30) + 0,15 x (240/24 - 360/30)] x 30 =
р
= 6 (млн. грн).
7. У разі створенні нових засобів виробництва (машин,
приладів, устаткування тощо) на базі ОПВ приріст прибутку у
розрахунковому періоді визначається за формулою
П = { Ц x (В /В ) x [(1/Т + Е )/(1/Т + Е )] +
р б н б б н н н
+ [(В /В ) x ВЕ - ВЕ ]/(1/Т + Е ) + Е x [(В /В ) x
н б б н н н н н б
x К - К ]/(1/Т + Е ) - Ц } x А , (10)
сб сн н н н н
де Ц , Ц - відповідно ціна базової та нової машини (приладу,
б н
устаткування тощо), гривень.;
В , В - відповідно річна продуктивність базової та нової
б н
машини (приладу, устаткування тощо), шт., т тощо;
Т , Т - відповідно строк служби базової і нової машини
б н
(приладу, устаткування тощо), років;
ВЕ , ВЕ - питомі експлуатаційні витрати на одну машину
б н
(прилад тощо) відповідно у базовому і розрахунковому періодах,
гривень/рік;
К , К - питомі супутні капітальні вкладення відповідно у
сб сн
базовому і розрахунковому періодах, гривень;
А - кількість виготовлених нових засобів виробництва у
н
розрахунковому періоді, штук.
Приклад 2. Визначити приріст річного прибутку від застосування однієї нової машини за такими вихідними даними:
Підставляючи ці дані у формулу (10), одержуємо
П = {172 x (25/20) x [(1/20 + 0,15)]/(1/25 + 0,15) +
р
+ [(25/20) x 80 - 90]/(1/25 + 0,15) + 0,15 x [(25/20) x
x 36 - - 48]/(1/20 + 0,15) - 190} x 1 = 60,8 (млн. грн).
8. У разі створення на базі ОПВ нових предметів праці
(матеріалів, інструментів тощо) приріст прибутку у розрахунковому
періоді визначається за формулою
П = {Ц x У /У + [(У /У ) x И - И ]/У +
р б б н б н б н н
+ Е x [(У /У ) x К - К ]/У - Ц } x М , (11)
н б н б н н н р
де Ц , Ц - ціна відповідно базового і нового предмета праці
б н
за одиницю (кг, м, л тощо) продукції, гривень;
У , У - витрати відповідно базового і нового предмета праці
б н
на виготовлення одиниці продукції, нат. одиниць (кг, м, мл тощо);
И , И - поточні витрати на виготовлення одиниці продукції
б н
відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень;
К , К - приведені капітальні витрат и на одиницю продукції
б н
відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень;
М - річний обсяг виробництва нового предмета праці,
р
нат. одиниць (шт., кг, мл тощо).
Приклад 3. Визначити річний прибуток від випуску на базі ОПВ нового предмета праці (матеріалу) за такими вихідними даними
Підставляючи ці дані у формулу (11), одержимо
П = {18 x 30/25 + [(30/25) x 190 - 200]/25 + 0,12 x
р
x [(30/25) x 210 - 240]/25 - 20} x
x 380000 = 1055,488 (млн.грн).
IV. ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСТКИ ПРИБУТКУ, ЯКА ПРИПАДАЄ НА ДОЛЮ ОПВ, У ПРИРОСТІ ПРИБУТКУ, ОДЕРЖУВАНОГО ВІД ВИКОРИСТАННЯ ОБ'ЄКТА НОВОЇ ТЕХНІКИ
1. Якщо продукція в цілому є втіленням одного чи декількох
захищених в Україні ОПВ, то весь приріст прибутку, одержаний у
розрахунковому періоді від введення в оборот цієї продукції,
визнається рівним прибутку, одержаному від використання цього
(цих) ОПВ
П = П , (12)
в р
де П - прибуток, одержаний від використання одного чи
в
декількох ОПВ, гривень;
П - приріст прибутку, одержаний у розрахунковому періоді від
р
введення в оборот продукції, що містить один чи декілька ОПВ,
гривень.
2. Якщо продукція лише частково є втіленням одного чи
декількох захищених в Україні ОПВ, то частка прибутку, що припадає
на долю конкретного i-го ОПВ, у загальному прирості прибутку,
одержаного у розрахунковому періоді від введення в оборот цієї
продукції, визначається за формулою
П = П x К , (13)
ві р ві
де П - прибуток, що припадає на долю i-го ОПВ, гривень;
ві
П - приріст прибутку, одержаний у розрахунковому періоді від
р
введення в оборот продукції, що містить ОПВ, гривень;
К - коефіцієнт, який визначає частку прибутку i-го ОПВ у
ві
загальному прирості прибутку;
i = 1, 2, 3, 4, ...., n - кількість захищених ОПВ у продукції.
3. Коефіцієнт К може бути визначений на базі
ві
виробничо-промислових показників продукції, методом експертної
оцінки та змішаним методом.
3.1. Визначення коефіцієнта К на базі виробничо-промислових
ві
показників провадиться за формулою
К = Е /Е, (14)
ві ві
де Е - значення показника, пов'язаного з усіма ознаками
ві
винаходу, корисної моделі, промислового зразка,
раціоналізаторської пропозиції тощо;
Е - значення показника, пов'язаного з об'єктом у цілому.
Такими показниками можуть бути собівартість, ціна, маса, продуктивність, потужність тощо.
Приклад 4. В процесі виробництва горілки застосована нова
установка для змішування, захищена патентом на корисну модель. В
результаті кількість виготовлюваної з використанням нової
установки горілки зросла зі 100 декалітрів до 110 декалітрів на
годину. Інші ОПВ на даній операції (змішування) з дати
впровадження установки не використовувалися,
організаційно-виробничі заходи, спрямовані на збільшення обсягу
випуску продукції за годину, також не використовувалися. У такому
разі
К = 10 : 110 = 0,09.
в
Приклад 5. При виготовленні виробу собівартістю 250 гривень
застосовано нову технологічну суміш, в якій за раціоналізаторською
пропозицією використано нові реактиви. Застосування цієї суміші
призвело до зменшення витрат на матеріали, підвищення якості
продукції, що сприяло зменшенню кількості бракованої продукції на
кінцевій технологічній операції. У підсумку собівартість одного
виробу зменшилась на 2 грн. 50 коп. У цьому випадку
К = 2,5 : 250 = 0,01.
в
3.2. Метод експертної оцінки для визначення коефіцієнта Кві застосовується у випадках:
коли з якихось причин його величину за виробничо-промисловими показниками визначити неможливо;
коли визначений за виробничо-промисловими показниками коефіцієнт не відображає реальний вплив ОПВ на одержання прибутку.
У разі застосування методу експертної оцінки для визначення
коефіцієнта К необхідно:
ві
3.2.1. Створити групу експертів із компетентних фахівців у кількості, як правило, 3-7 чоловік.
3.2.2. Об'єкт, що містить ОПВ, розбити на три групи складових елементів відповідно до їх значимості: важливі, основні і другорядні.
3.2.3. Експерти оцінюють вагомість кожного елемента відповідним балом. Результати оцінки кожного елемента кожним експертом заносяться у таблицю (див. приклад 6).
Шкала значень балів, які використовуються для оцінки вагомості елементів, встановлюється підприємством з урахуванням галузевих особливостей та складності оцінюваних об'єктів. Для оцінки кожного елемента може бути встановлена 3-и, 5-ти, ..., 100-бальна шкала.
3.2.4. Для кожного елемента визначається сумарна оцінка, виставлена всіма експертами, яка заноситься у таблицю (див. графу 7 таблиці 1). Визначається загальна сума балів, виставлена експертами всім елементам (рядок "Всього" таблиці 1).
3.2.5. Коефіцієнт К долі прибутку, який припадає на долю
ві
i-го ОПВ у загальному обсязі одержаного прибутку, визначається як
частка від ділення сумарної оцінки цього елемента на загальну суму
виставлених експертами балів, тобто:
n m n
К = (сума) b / (сума) (сума) b , (15)
ві j = 1 ij i = 1 j = 1 ij
i = 1, 2, 3, ...., m - кількість виділених елементів об'єкта;
j = 1, 2, 3, ...., n - кількість експертів.
Значення К для всіх елементів заносяться у таблицю (графа 8
ві
таблиці 1). Сума К всіх елементів не може бути більшою одиниці.
ві
Приклад 6. Підприємство освоїло і почало реалізовувати нову модель мікрокалькулятора, у якій використано декілька ОПВ. Подібна продукція раніше підприємством не виготовлялася. Для визначення вкладу кожного ОПВ в прибуток, одержаний підприємством від реалізації мікрокалькуляторів, була створена експертна група із 5 експертів. За висновком експертів у мікрокалькуляторі за ступенем вагомості слід розглядати такі елементи:
Важливі:
Е - дизайн (зовнішній вигляд, оформлення, розташування
1
елементів управління), захищений патентом України на промисловий
зразок;
Е - блок оперативної пам'яті, захищений патентом України на
2
корисну модель;
Е - мікропроцесор, основою якого є кристал, захищений
3
патентом України на винахід;
Е - блок індикації інформації (відеоблок на рідких
4
кристалах), не захищений чинними охоронними документами України.
Основні:
Е - система живлення, до складу якої входить блок живлення,
5
захищений патентом України на корисну модель;
Е - система постійної пам'яті, у якій використано відомі
6
технічні рішення;
Е - корпус мікрокалькулятора, у якому використано
7
раціоналізаторську пропозицію.
Другорядні:
Е - кнопки панелі управління, дизайн кнопки захищений
8
патентом України на промисловий зразок;
Е - схема перемикання режиму роботи мікрокалькулятора
9
(батарейка-електромережа), у якій використано раціоналізаторську
пропозицію;
Е - інші елементи.
10
Оцінка вагомості елементів експертами провадилась за трибальною шкалою, а саме:
важливі елементи - 9-11 балів;
основні елементи - 6-8 балів;
другорядні елементи - 3-5 балів.
Вважаємо, що використаний в об'єкті ОПВ захищає один окремий елемент повністю.
Дані експертної оцінки заносимо до таблиці 1 (графи 2-6). У графу 7 заносимо сумарну оцінку кожного елемента всіма експертами.
Таблиця 1. Визначення коефіцієнта К методом
ві
експертних оцінок
У графу 8 таблиці заносяться значення К , обчислені за
ві
формулою (15).
Для визначення частки прибутку, що припадає на долю,
наприклад, раціоналізаторської пропозиції, використаної у корпусі
мікрокалькулятора (елемент Е ), необхідно загальний прибуток П,
7
одержаний підприємством від реалізації калькуляторів, помножити на
значення К для елемента Е (рядок 7 графи 8), тобто
ві 7
П = П x К = П x 0,083 (грн).
в7 в7
3.3. Змішаний метод визначення коефіцієнта К , який визначає
ві
частку ОПВ у прирості прибутку, одержаному підприємством від
реалізації продукції, у якій використано декілька ОПВ,
застосовується, якщо частка приросту прибутку, що припадає на долю
цих ОПВ у загальному обсязі одержаного приросту прибутку, за
виробничо-промисловими показниками визначена, але долю кожного з
них таким методом визначити неможливо. У такому разі:
3.3.1. За виробничо-промисловими показниками визначається частка прибутку, що припадає на групу ОПВ.
3.3.2. Методом експертної оцінки визначається частка кожного ОПВ із цієї групи.
Приклад 7. Припустимо, що в установці для змішування (приклад 4 до пункту 3.1 цього розділу):
дизайн захищено патентом на промисловий зразок;
використовується система аварійного припинення подачі
компонентів у змішувач, захищена свідоцтвом на раціоналізаторську
пропозицію. Безпосередньо визначити вплив зазначених ОПВ на
зростання потужності нової установки практично неможливо. У цьому
разі частка прибутку - П , що припадає на установку як об'єкт
у
нової техніки, у якому використано групу ОПВ, визначається згідно
з п. 3.1 цього розділу, а саме:
П = К x П = К x П,
у в у
де К - коефіцієнт, що визначає частку прибутку, яка припадає
у
на долю установки для змішування у загальному прирості прибутку,
одержаного від реалізації продукції (К = К у прикладі 4).
у в
Після цього за методом експертної оцінки визначається частка
кожного ОПВ за формулою
П = П x К .
ві у ві
4. Якщо на підприємстві відсутня база для порівняння (освоєно
цілком нову для підприємства продукцію, відсутні облікові
документи за базовий період тощо), то частка прибутку, яка
припадає на долю ОПВ, використаного у цій продукції, визначається
за формулою
П = П x (К - К x К + К ), (16)
в р н н пе пе
де П - частка прибутку, яка припадає на долю ОПВ, гривень;
в
П - прибуток, одержаний від введення в оборот продукції, що
р
містить ОПВ, гривень;
К - коефіцієнт новизни ОПВ;
н
К - коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту.
пе
4.1. Коефіцієнт новизни ОПВ визначається як відношення
частини собівартості продукції, що припадає на відмінні ознаки
формули винаходу (відмінні ознаки раціоналізаторської пропозиції,
корисної моделі, промислового зразка тощо), до собівартості
продукції згідно з формулою
К = С /С, (17)
н во
де С - частина собівартості продукції, що припадає на
во
відмінні ознаки ОПВ, гривень;
С - собівартість продукції згідно з формулою, гривень.
4.2. Коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту К
визначається згідно з таблицею 2. пе
Таблиця 2. Коефіцієнт досягнутого
позитивного ефекту К
пе
Додаток
до Методичних рекомендацій
з визначення прибутку
від використання ОПВ
I. ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ, ВІДНЕСЕНИХ ДО СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
1. Собівартість продукції визначається відповідно до чинних у розрахунковому періоді загальнодержавних та галузевих актів, які встановлюють загальний порядок визначення собівартості та галузеві особливості її визначення.
2. Собівартість продукції визначають за калькуляційними статтями витрат, наведеними у таблиці 1*.
---------------
* У конкретному випадку можуть застосовуватися і інші передбачені бухгалтерським обліком статті калькуляції.
Таблиця 1. Калькуляція собівартості продукції, виготовленої із використанням ОПВ
3. При визначенні собівартості продукції використовуються дані звітних калькуляцій і зведеного обліку витрат, які відображають витрати і обсяги виробництва, що реально склалися. У випадках, коли конкретні поточні витрати в обліку не визначалися, їх величина знаходиться розрахунковим шляхом, виходячи із встановлених чи реально існуючих норм, цін, тарифів тощо.
4. Витрати на сировину, матеріали, паливо, енергоносії, напівфабрикати, що виготовляються самим підприємством, визначаються шляхом калькулювання собівартості цих витрат.
5. Витрати на покупні вироби і напівфабрикати визначаються прямим рахунком з урахуванням їх вартості, кількості і транспортно-заготівельних витрат.
6. Склад коштів, які включаються у витрати на оплату праці, визначаються відповідно до чинних у розрахунковому періоді актів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Міністерства економіки України та відповідних галузевих актів.
Сума витрат на оплату праці у складі собівартості
реалізованої продукції визначається розрахунково за формулою
З = С x К , (1)
оп рп оп
де З - сума витрат на оплату праці, гривень;
оп
С - собівартість реалізованої продукції, гривень;
рп
К - доля витрат на оплату праці у собівартості товарної
оп
продукції у розрахунковому періоді.
7. Витрати на сировину і матеріали визначаються за формулою
С = С + С , (2)
м мо мд
де С - витрати на сировину і матеріали, гривень;
м
С - витрати на основні сировину і матеріали, гривень;
мо
С - витрати на допоміжні сировину і матеріали, гривень.
мд
7.1. Витрати на на основні сировину і матеріали визначаються
за формулою
С = Ц x М x (1 + К ) x (1 + К ) - С , (3)
мо мо мо тз тв мво
де Ц - ціна основного матеріалу (сировини): за
мо
прейскурантом, ринкова або біржова, гривень
М - норма витрат основного матеріалу (сировини) на одиницю
мо
виробу, натуральних одиниць (кілограм, літрів, квадратних метрів
тощо);
К - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат, для
тз
розрахунків враховується у долях одиниці;
К - коефіцієнт технологічних втрат, що визначається на
тв
основі статистичних даних підприємства; для розрахунків
враховується у долях одиниці;
С - виручка від реалізації відходів основного матеріалу
мво
(сировини), гривень. Визначається за формулою
С = Ц x М x (1 + К ), (3а)
мво мво мво тз
де Ц - ціна одиниці відходів основних матеріалів
мво
(сировини), гривень;
М - обсяг відходів, натуральних одиниць;
мво
К - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат, для
тз
розрахунків враховується у долях одиниці.
7.2. Витрати на допоміжні матеріали (сировину) визначаються
за формулою
С = Ц x М x (1 + К ) - С , (4)
мд мд мд тз мвд
де Ц - ціна допоміжного матеріалу (сировини): за
мд
прейскурантом, ринкова або біржова, гривень;
М - норма витрат допоміжного матеріалу (сировини) на
мд
одиницю виробу, натуральних одиниць (кілограм, літрів, квадратних
метрів тощо);
К - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат, для
тз
розрахунків враховується у долях одиниці;
С - виручка від реалізації відходів допоміжного матеріалу
мвд
(сировини), гривень. Визначається за формулою
С = Ц x М x (1 + К ), (4а)
мвд мвд мвд тз
де Ц - ціна одиниці відходів допоміжних матеріалів
мвд
(сировини), гривень;
М - обсяг відходів, натуральних одиниць;
мвд
К - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат, для
тз
розрахунків враховується у долях одиниці.
Витрати на матеріали (сировину) враховуються згідно з таблицею 2.
Таблиця 2. Визначення витрат підприємства на матеріали і сировину, використані при виготовленні продукції, що містить ОПВ
